Формування сучасної системи міжнародних економічних відносин (97179)

Посмотреть архив целиком

















Формування сучасної системи міжнародних економічних відносин.



ЗМІСТ



Вступ 3

1.Теоретичні аспекти формування системи міжнародних економічних зв'язків України. 5

1.1 Економіка України в системі міжнародного поділу праці. 5

1.2 Правова та організаційна основа зовнішньоекономічної політики України. 10

1.3 Сучасні проблеми зовнішньоекономічної діяльності України. 14

Розділ 2.Методологічні основи формування міжнародних економічних відноси в Україні 17

2.1.Практичні цілі міжнародного співробітництва в контексті системного аналізу 17

2.2.Напрямки підвищення конкурентоспроможності української економіки 22

2.3.Інформатизація як визначальний фактор моделі міжнародного співробітництва. 26

Розділ 3. Можливості розширення зовнішньоекономічної діяльності України 28

Висновок 32

Список використаної літератури 36



Вступ



Україна, як молода суверенна держава, не має достатнього досвіду налагодження економічних зв’язків з країнами світу. Це пояснюється насамперед тим, що вона не мала змоги набути такого досвіду у складі СРСР їй бракує достатньої кількості органів, кадрів які, могли б проводити самостійну науково обґрунтовану зовнішньоекономічну політику.

Світові економічні зв’язки необхідні Україні для того щоб швидше подолати глибоку економічну кризу, для стабільного і швидкого розвитку продуктивних сил і підняття на цій основі життєвого рівня населення. Наприклад, та країна яка не займається зовнішньою торгівлею, не розвиває господарські зв’язки з іншими державами світу, змушена збільшувати затрати виробництва приблизно в півтора-два рази.

Утвердження державної незалежності України започаткувало її фактичний вихід на світову арену як суб'єкта міжнародних економічних відносин. Кардинальні зміни в геополітичному становищі України, що від­булися після здобуття нею незалежності, та ситуаційні особливості сучасного стану трансформаційних процесів в економіці істотно підвищили роль зовнішньоекономічних від­носин у розвитку країни. Посилення цього чинника об'єктивно диктується здійснюваними ринковими перетвореннями, які формують якісно нові засади подальшого економічного та соціального розвитку країни. Україна тільки входить в систему світового економічного простору і від того, як цей процес буде відбуватись залежить подальший економічний і соціальний розвиток держави, як органічної підсистеми світової економіки.

Найбільш дієвою і ефективною стратегією інтеграції України у світову економіку є поєднання структурної перебудови економіки з її орієнтацією на активне зростання експорту і диференціацію його потенціалу. Цього можна досягти шляхом загального поліпшення інвестиційного клімату й залучення інвестицій у відповідні галузі, створення механізму стимулювання експорту та формування життєздатних конкурентоспроможних експортних виробництв. Ця стратегія включає такі важливі завдання [8]:

  1. Поновлення і розвиток експортного потенціалу та істотне поліпшення структури експорту. Україна володіє чималим ресурсо-виробничим потенціалом для експортних поставок металургійної. агропромислової, хімічної, авіа космічної, суднобудівної, військово-технічної продукції, мінералів та мінеральних добрив. Значні можливості і щодо зростання експортних транспортних послуг (у тому числі і у трубопровідних та електропостачальних) послуг науково-техніко-технологічного характеру, у сфері виконання будівельно-монтажних, геологорозвідувальних робіт тощо

Освоєння експортного потенціалу в зазначених сферах і напрямах за рахунок пошуку і виходу на нові світові ринки збуту (після розпаду колишнього СРСР та РЕВ особливо відбувся різкий спад експорту вітчизняної продукції у країни даного регіону) дасгь змогу повніше використати можливості українського промислового потенціалу, довантаженого внаслідок непомірного скорочення внутрішнього попиту. У свою чергу це вимагає у найближчі 1-2 роки переорієнтувати нагромаджений науково-промисловий потенціал на виробництво експортної продукції, освоїти порівняльні переваги, що полягають не тільки у достатніх природних ресурсах, а й у наявних в Україні науково-технічних знаннях, високій кваліфікації й порівняно дешевій робочій силі, пріоритетних напрацюваннях за окремими ключовими позиціями науково-технічного прогресу .

  1. Раціоналізація імпорту. Імпортна політика слугує не тільки інтересам задоволення поточних потреб насе­лення та підтримання в діючому стані існуючого виробництва, але й цілям модернізації економіки, підвищення ії ефективності та ії конкурентоспромож­ності. Вона спрямовується на:

    • створення умов що уможливлю­ють зменшення імпортних поставок товарів, які в достатній кількості можна виробляти в Україні;

    • оптимізацію промислово-вироб­ничого імпорту;

    • зменшення дефіциту торгового балансу;

    • зменшення невиробничого (спо­живчого) імпорту (він становить близь­ко 8% від усього імпорту України) зав­дяки розвитку виробництва конкурен­тоспроможних аналогічних товарів в Україні.

  2. Підвищення. конкурентоспроможності продукції вітчизняних підприємств на світовому ринку. Необ­хідною умовою розширення експорт­ного потенціалу народногосподарсь­кого комплексу і його інтеграції в систему світових зв'язків є приведення якості і витрат виробництва продукції вітчизняної обробної промисловості відповідно до вимог і умов конкуренції на світовому ринку. Це обумовлює необхідність поступового зближення внутрішніх і світових стандартів виробництва та якості продукції, забезпечення умов пріоритетного розвитку та розширення галузей народного господарства, які володіють випереджа­ючим (порівняно з зарубіжним) техніко-технологічним рівнем і високим потенціалом зростання на світовому ринку.

  3. Залучення іноземних інвестицій і для технологічної модернізації та створення, потенціалу розширеного відтворення. За нинішніх умов іноземні кредити є чи не єдиним реальним джерелом довгострокових крупномасштабних інвестувань, хоча значна їх частина, як засвідчує аналіз , використовується вкрай неефективно (у формі, прихованих субсидій споживача) імпортних товарів і торгово-посередницьким організаціям), що не сприяє збільшенню потенціалу розширеного) відтворення. Виходячи із загальнодержавних інтересів .необхідно, щоб доходи від розподілу поставлених за рахунок іноземних кредитів товарів використовувались передусім на подолання структурної кризи, на інвестиції у реконструкцію народного господарства і забезпечення пра­цевлаштування населення.

  4. Забезпечення економічної безпеки України. Особливе значення на нинішньому етапі реформування умов зовнішньоекономічної діяльності має забезпечення національної безпеки.В цьому відношенні існує три основні сфери регулювання, надзвичайно важливі для забезпечення національної безпеки, валютний контроль, експортно-імпортний контроль і регулю­вання вивозу стратегічних видів сировини та завезення продукції критичного імпорту (що передусім обумовлює невідкладну необхідність диверсифікації джерел надходження і енергоносіїв). Тому одне з чільних місць ї у зовнішньоекономічній стратегії України має займати визначення напрямів формування науково-технічного і прогресу, структурної перебудови (на макро- і мікро рівнях), пошук перспективних експортних галузей і найбільш раціональних підходів до проб­лем, пов'язаних із занепадом тради­ційних галузей.

Як суб’єкт міжнародних економічних відносин Україна має свідомо входити до системи світогосподарських зв’язків з метою якнайефективного використання усіх їхніх можливостей та підвищення рівня конкурентоспроможності. Однак на практиці конкурентоспроможність національної економіки поки що постійно знижується. Отже, для з’ясування причин такого стану слід проаналізувати внутрішні та світові тенденції, що пояснюють походження цих процесів, в чому ми бачимо головне завдання даної курсової роботи..

Предметом дослідження є економічні відносини з приводу формування сучасної системи міжнародних економічних зв’язків.

Об’єктом дослідження є проблема формування зовнішньоекономічної політики України.

Робота складається з трьох частин, в яких послідовно досліджується питання формування сучасної системи міжнародних економічних зв’язків та місце України в цій системі.





1.Теоретичні аспекти формування системи міжнародних економічних зв'язків України.

1.1 Економіка України в системі міжнародного поділу праці.



У сучасних умовах, локальні економіки окремих країн поступово втрачають потенції саморозвитку і все більше інтегруються в загальнопланетарний організм. Прогрес кожної країни тісно пов’язаний з рівнем і характером її взаємодії з іншими державами. Тому інтернаціоналізація економіки України є не тільки основною умовою її піднесення, а питанням виживанням всієї країни. Включення економіки країни у міжнародний поділ праці дасть можливість значно посилити позиції України в світовому співтоваристві.

Міжнародний поділ праці, система світогосподарських зв’язків передбачають використання так званих конкурентних переваг. Кожна країна, виходячи із своїх конкретних умов, використовує ті чи інші переваги. Мета такого вибору полягає в тому, щоб виробляти і експортувати товари, що користуються попитом на світовому ринку і виготовлення, яких у даній країні вимагає мінімальних затрат, а реалізація – забезпечує максимальну різницю між світовими цінами й виробами виробництва.[7]


Случайные файлы

Файл
124869.rtf
16895.rtf
3963.doc
17288.rtf
86268.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.