Транснаціональні корпорації в світовому господарстві (96670)

Посмотреть архив целиком

МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ УКРАИНЫ

МАРИУПОЛЬСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ ГУМАНИТАРНЫЙ УНИВЕРСИТЕТ




КУРСОВАЯ РАБОТА

по дисциплине:

Международная экономика

Тема:

Транснациональные корпорации в мировом хозяйстве

(на украинском языке)




Выполнил: Лесконог А.А.

Студент 5 курса

Специальности «Международная экономика»












Мариуполь-2009


ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1

Теоретико-методологічні аспекти розвитку ТНК

1.1. Теорії транснаціоналізації

1.2. Причини виникнення ТНК, види, ознаки, етапи транснаціоналізації, зв'язок з ТНБ

РОЗДІЛ 2

Аналіз діяльності ТНК

2.1. ТНК на сучасному етапі, індекс транснаціоналізації

2.2. Аналіз руху прямих іноземних інвестицій як показник напрямів і масштабів діяльності ТНК

2.3 Регіональний та галузевий аспект спрямування інвестицій ТНК

РОЗДІЛ 3

Перспективи розвитку ТНК

3.1. Напрямки подальшого розвитку ТНК

3.2. ТНК і глобалізація

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


ВСТУП


Міжнародні корпорації, з одного боку, є продуктом міжнародних економічних відносин, що швидко розвиваються, а з іншого боку, самі представляють могутній механізм дії на них, а також на національні економіки окремих країн. На сьогодняшній день деякі ТНК можуть мати більший вплив на міжнародні економічні відносини, чим деякі держави. Дослідження посилення впливу ТНК на національні економіки і являє собою актуальність дослідження.

Метою даної курсової роботи є дослідження світових процесів транснаціоналізації для виявлення напрямків подальшлго розвитку ТНК і їх взаємодії з національними економіками.

Завданням курсової роботи є дослідження загальносвітових і регіональних аспектів розвитку процесів ранснаціоналізації.

Об'єктом дослідження є процеси транснаціоналізації в світовому господарстві.

Предметом дослідження є вплив діяльності ТНК на національні економіки.

Наслідки дій ТНК все сильніше відчувають на собі всі країни, серед яких і Україна, яка рухається по шляху інтеграції зі світовою системою. Глобалізація світового ринку - це фактично процес реструктуризації «світу ТНК» . Для ТНК, що мають єдиний центр керівництва і що діють в багатьох країнах з метою витягання прибутку для своїх власників, національні ринки вузькі, а державні кордони є перешкодами, що заважають максимізувати норму прибутку на вкладений капітал.

Створення ТНК своїх філій в інших країнах обіцяє значні вигоди як з погляду прибутку, так і в плані загальної перспективи зміцнення економічної влади. Це обставина і пояснює той факт, що в сучасному світі практично всі крупні корпорації перетворилися на транснаціональні. В умовах НТР загострення суперництва між ТНК супроводжується появою могутніх інтеграційних стимулів. Проблеми розвитку і функціонування ТНК відбиті в роботах наступних авторів:

Адріанова В.Д., Булатова А.С., Градобітова Л.Д., Булатової О.В., Владимірова І.Г., Мельянцева В.А., Корольова І.С., Чеховського Н.Н. та інших.

Методологічною і інформаційною основою дослідження виступили: сучасна теорія управління, методологія системного підходу, статистичний метод , а також наукові праці вітчизняних і закордонних учених, огляди ЮНКТАД і матеріали мережі Інтернет.


РОЗДІЛ 1

Теоретико-методологічні основи розвитку ТНК


1.1 Теорії транснаціоналізації


В економічній теорії багато уваги приділяється транснаціональним корпораціям в першу чергу із-за їх бурхливого зростання в другій половині XX сторіччя. Спочатку ТНК вивчалися в рамках теорії фірми, потім почали розроблятися самостійні концепції. Фундаментальною відмінністю ТНК є наявність у них закордонного виробництва товарів і послуг, здійснення необхідних для цього вкладень капіталу. В рамках концепцій сучасних ТНК розроблено чимало моделей експорту капіталу у формі прямих інвестицій, що пояснюють природу ТНК. Для повного розуміння мотивації діяльності ТНК необхідне розглядання різних трактувань їх суті в ученнях економістів.

Передумовою розвитку теорії міжнародного руху капіталу послужили класичні економічні теорії XIX століття (наприклад, теорії А. Сміта и Д. Рікардо), що розглядають міжнародну торгівлю як двигун інтернаціоналізації і интеграції світових економік. Процеси інтернаціоналізації шляхом розвитку торгівлі розглядались як основний каталізатор зростання національного добробуту, особливо якщо країна спеціалізувалася в тих областях, де вона мала відносну перевагу. Грунтуючись на даних принципах, Дж.С. Мілль вперше почав розробляти теорію руху капіталів між країнами. Учений бачив причину вивозу капіталу в нормі прибутку, яка в багатих капіталом країнах має тенденцію до пониження[9, с.24].

Економісти Дж.А. Гобсон, Дж.М. Кейнс перенесли положення факторної теорії Ж.-Б. Сіючи на міжнародні відносини, сформулювали постулат про альтернативність міжнародної торгівлі і міжнародного руху чинників виробництва. У зв'язку з цим розвинувся інтерес прихильників даної теорії до маржиналістської теорії граничної корисності факторів[2, с.24].

Англійський економіст Р. Харрод в своїй моделі економічної динаміки показав, що, чим нижче темпи економічного зростання країни, багатої капіталом, тим сильніше тенденція до вивозу з неї капіталу[2, с.25]. Е. Домар, розглядаючи торгові баланси і зайнятість, утотожнив, що вивіз капіталу залежить від того, як темпи зростання що переводяться в країну доходів від зарубіжних інвестицій відносяться до темпів зростання вітчизняних інвестицій [9, с.25].

У концепцію транснаціональних корпорацій вніс внесок і Дж. Гелбрейт, який вважав, що генезис ТНК обумовлений технологічними причинами: сучасна продукція складніша, ніж в XIX сторіччі, її збут і обслуговування за кордоном вимагають від фірм створення місцевого виробництва товарів[2, с.26].

У теорії міжнародного життєвого циклу товару Р. Вернона описується динамічна дія між міжнародною торгівлею і іноземним інвестуванням. Ця концепція виникла на основі ідеї організації виробництва товару на новому закордонному ринку як засоба продовження життєвого циклу товару і мінімізації змінних витрат за допомогою певних економічних мір (оптимізації оподаткування, митних бар'єрів)[9, с.26].

Парадигма „гусаків, що летять”, була розроблена в кінці 30-х рр. XX в. ученим К. Акамацу як узагальнена теорія економічного розвитку. На відміну від концепції Р. Вернона, розробленої з позицій фірми або країни – лідера, парадигма «наздоганяючого циклу» К. Акамацу пояснює розвиток економік-переслідувачів. Вона припускає взаємодію і динамічні зміни в економічних відносинах між передовими країнами (лідерами) і країнами, що розвиваються (що наздоганяють), оскільки останні розвивають свої економіки, змагаючись з лідерами[9, с.27].

Решта всіх теорій транснаціоналізації якоюсь мірою може бути зведені до різновидів і напрямів розвитку теорії економічної влади в широкому сенсі слова і дозволяють конкретизувати деякі її загальні положення для дослідження проблематики ТНК. Економічна влада – це влада у сфері економічних відносин, тобто відносин виробництва, обміну і розподілу. Економічна влада часто невід’емна від політичної, адже діяльність держави в економіці також пов'язана з виробництвом благ, дією на процес їх розподілу і участю в обміні.

Трактування ТНК, що з'явилося у 1960-і рр., з погляду теорії галузевих ринків і монополістичної конкуренції (С. Хаймер, Ч. Кинделебергер) зв'язує їх виникнення із спробами запобігти формуванню можливих конкурентів за кордоном і знайти монопольну владу[9, с.29].

Переваги економічної влади як відносин знаходяться в центрі досліджень в рамках напряму, домінуючого в аналізі ТНК з 1970–1980-х рр., – теорій трансакціоних витрат і інтерналізації, що базуються на ідеї руху прямих інвестицій як частині внутрішньофірмових операцій крупних господарських комплексів-ТНК.

Розвитком теорії інтерналізації можна вважати «еклектичну» теорію ТНК Дж. Данінга. Ця модель грунтується на ідеї про те, що фірма починає виробництво за кордоном, коли співпадають три передумови: фірма володіє перевагами на новому ринку; фірмі вигідно реалізовувати ці переваги на місці, а не через експорт товарів і технологій; фірма використовує виробничі ресурси за кордоном більш ефективно, чим у себе вдома [9, с.31]. Існує в економічній науці напрямок аналізу, що обумовлює вининкнення транснаціональних корпоративних зв'язків як чинника формування нового центру економічної влади в світовій економіці. В цьому випадку мова йде не про окремі корпорації, а про взаємозв'язане співтовариство ТНК. Дослідження транснаціональных корпоративних мереж виходить з декілька інших передумов: корпорації є членами інтегрованої соціальної мережі, заснованої на перехресній акціонерній власності, довгострокових контрактах, угодах, альянсах і особистих контактах.

Отже розгляд основних концепцій, що пояснюють природу ТНК, дозволяє зрозуміти поведінку і мотивацію іноземних інвесторів, пояснити процеси вивозу капіталу транснаціональними корпораціями і розробити методи його державного регулювання в інтересах національни економік.


1.2 Причини виникнення ТНК, види, ознаки, етапи транснаціоналізації, зв'язок з ТНБ


Найбільш загальною причиною виникнення транснаціональних корпорацій є інтернаціоналізація виробництва і капіталу на основі розвитку продуктивних сил, що переростають національно-державні межі. Інтернаціоналізація виробництва і капіталу набуває характеру експансії господарських зв'язків через створення найбільшими компаніями численних відділень за кордоном і перетворення національних корпорацій на транснаціональні. Вивіз капіталу стає найважливішим чинником у формуванні і розвитку міжнародних корпорацій. До конкретних причин виникнення ТНК слід віднести їх економічну ефективність, обумовлену великими масштабами виробництва у низці галузей. Жорстка конкуренція, необхідність вистояти в конкурентній боротьбі сприяють концентрації виробництва і капіталу в міжнародному масштабі. В результаті стає виправданою діяльність в глобальних масштабах, з'являється можливість понизити витрати виробництва і отримати надприбуток.

У зарубіжній економічній літературі можна зустріти безліч визначень міжнародних монополій: багатонаціональні корпорації, інтернаціональні корпорації, транснаціональні компанії, глобальні компанії і ін. Так, відомий західний маркетолог Ф. Котлер по організаційних принципах виділяє два основних види міжнародних компаній[5, с.38]. :

1. Транснаціональні корпорації — це національні монополії із закордонними активами. Їх виробнича і торгово-збутова діяльність виходить за межі однієї держави. Філії і дочірні компанії за кордоном мають відносно самостійні служби виробництва і збуту готової продукції, научно-дослідницьких розробок, послуг споживачам і ін. В цілому, вони складають єдиний крупний виробничий комплекс з правом власності над акціонерним капіталом тільки представників країни-засновника. В той же час філії і дочірні компанії можуть бути змішаними підприємствами з переважно національною участю країни базування.

2. Багатонаціональні корпорації — це, власне, міжнародні корпорації, які об'єднують національні компанії низки держав на виробничій і науково-технічній основі. З погляду міжнародного права ознаками багатонаціональних корпорацій є: 1) наявність багатонаціонального акціонерного капіталу; 2) існування багатонаціонального керівного центру; 3) комплектування адміністрації іноземних філій кадрами, що знають місцеві умови. Останнє, до речі, властиво і багатьом ТНК. Взагалі, межі між цими двома групами міжнародних компаній вельми рухомі, можливий перехід однієї форми в іншу.

З моменту появи міжнародні корпорації поступово виробляли стратегічну лінію своєї поведінки. До основних її ознак можна віднести:

1) забезпечення свого виробництва іноземною сировиною;

2) закріплення на зарубіжних ринках через мережу своїх філій;

3) розміщення виробництва в тих країнах, де витрати виробництва нижчі, ніж в країні базування;

4) орієнтація на диференційовану виробничо-торгівельно-фінансову діяльність.

Деякі фірми, що володіють ознаками транснаціональних корпорацій, з'явилися дуже давно. Деякі крупні фірми існують вже не одне сторіччя. Проте в основному формування транснаціональних корпорацій відноситься до 60-х років ХХ сторіччя.

З часу свого виникнення міжнародні корпорації зазнали значну еволюцію. Перше покоління сучасних міжнародних корпорацій представляли головним чином так звані колоніально-сировинні транснаціональні корпорації. В ході першої світової війни і післявоєнний період набрали силу ТНК, що спеціалізувалися на виробництві озброєнь. На цьому етапі розвитку ТНК не робили такого істотного впливу на світову економіку і відповідні їй світові господарські зв'язки. Загальне число міжнародних монополій на початок 40-х років XX століття не перевищувало 300.

З початку 50-х років міжнародні корпорації починають активні дії із завоювання світових ринків. Цьому сприяла політика лібералізації міжнародних економічних зв'язків, поява на політичній арені багатьох держав, що звільнилися, світовий споживчий попит, що ріс і інші чинники. Бурхливий розвиток міжнародних корпорацій, як по їх кількості, так і по масштабах і об'ємах діяльності сприяв тому, що вони придбали особливе значення і роль в міжнародній економіці. Транснаціоналізация діяльності компанії проходить через ряд етапів.

На першому етапі закордонна господарська діяльність практично мало впливає на положення компанії в цілому. Вона тільки починає розгортати закордонну економічну діяльність, як правило, у формі експорту. На цьому етапі компанія юридично прив'язана до однієї держави.

На другому етапі закордонна господарська діяльність набуває відносної самостійності. Діяльність компанії за кордоном вступає в складну систему взаємозалежностей зі всіма іншими сторонами діяльності компанії, спонукає проводити якісні зміни в діяльності компанії в цілому. Центр міжнародної діяльності переміщується з експорту на закордонне виробництво. Відбувається відділення закордонної діяльності від діяльності на внутрішньому ринку. Це знаходить віддзеркалення в організаційній структурі компанії. Компанія набуває рис міжнародної.

На третьому етапі росте роль закордонної діяльності компанії. Внутрішній ринок втрачає приоритет і стає в один ряд з багатьма зовнішніми ринками. Саме на цьому етапі компанія стає дійсно міжнародною зі всіма вищепереліченими ознаками. Названі три етапи є типовими для процесів інтернаціоналізації бізнесу у всіх країнах, починаючи з США.

Виключно важливу роль в механізмі функціонування сучасних ТНК грають банківські і фінансові інститути. Процеси інтернаціоналізації і глобалізації світової економіки, гостра конкурентна боротьба, у фінансовій сфері сприяли формуванню і розгортанню діяльності транснаціональних банків (ТНБ). Характер ТНБ визначається, по-перше, тим, що це найбільші банки, що грають домінуючу роль на своїх національних ринках. По-друге, в їх діяльності висока частка міжнародних операцій, залежність від зовнішнього ринку; по-третє, здійснення ними міжнародних операцій відбувається через розвинену мережу тісно зв'язаних один з одним закордонних відділень; по-четверте, ТНБ — це гігантські системи фінансового капіталу, здатні надавати багатообразні послуги клієнтові; по-п'яте, між ТНБ існує тісна взаємозалежність, переплетення їх капіталів і інтересів.

Багато злиянь відбуваються між фірмами і транснаціональними корпораціями, що надають останнім консультаційні, транспортні послуги, зв'язок. Такі злиття сприяє формуванню глобальних мереж в різних сферах економіки. Транскордонні злиття і поглинання відбуваються переважно між фірмами, що базуються в розвинених країнах.

Істотною межею діяльності міжнародних компаній є диверсифікація їх виробництва і послуг. Кількість і характер тих, що входять в ТНК підприємств визначаються головним чином економічною доцільністю. Маючи в своєму розпорядженні могутню виробничу базу, ТНК проводять таку виробничо-торгівельну політику, яка забезпечує високоефективне планування виробництва, товарного ринку. Планування здійснюється в рамках материнської компанії і розповсюджується на дочірні фірми. Транснаціональними корпораціями здійснюється динамічна політика в області капіталовкладень і науково-дослідницьких робіт в національному і міжнародному масштабі.

Таким чином ми бачимо, що процеси транснаціоналізації йдуть вже давно. Почалися вони кілька сторічч тому і продовжуються тепер усе стрімкіше. Дослідження процесів інтерналізації виробництва та послуг почав ще Адам Сміт і Давід Рікардо розглядаючи міжнародну торгівлю як двигун інтернаціоналізації і интеграції світових економік. Потім вчені продовжували вивчати ці процеси форміруючи з часом теорію транснаціоналізвції. Дж. Мілль, а потім Дж. Кейнс розробили теорію руху капіталів. Економісти Е. Домар та Дж. Гелбрейт розвили теорію ТНК, а Вернон розробив теорію життєвого циклу продукту.Внесли свої внески і інші вчені, яки допомогли сформуватися теоретично такому поняттю як міжародний рух капіталів і транснснаціоналізація.

Вивіз капіталу стає найважливішим чинником у формуванні і розвитку міжнародних корпорацій для яких характерна наявність закордонних активів і дочірніх підприємств. ТНК пройщли еволюцію від колоніально-сировинних до сучасних фірм, які вкладають багато коштів в НДОКР. Характерною рисою є також їх зв’язок з ТНБ. Дуже характерною рисою для ТНК є також диверсифікація виробництва і послуг.


РОЗДІЛ 2

Аналіз діяльності ТНК


2.1 ТНК на сучасному етапі, індекс транснаціоналізації


Для провідних промислово розвинених країн саме зарубіжна діяльність їх ТНК визначає характер зовнішньоекономічних зв'язків. Так, до 70% вартості майна 100 найбільших ТНК (включаючи фінансові) знаходиться за межами їх країни базування.

Для визначення транснаціональних компаній та ступеню їх транснаціоналізації існує спеціальний індекс транснаціоналізації. Розрахунок індексу транснаціоналізації ведеться по наступній формулі:


I T = 1/3 ( A I /A + R I /R + S I /S) x 100%


де

I T — індекс транснаціоналізації %;

A I — закордонні активи;

A — загальні активи;

R I — об'єм продажів товарів і послуг зарубіжними філіями;

R — загальний об'єм продажів товарів і послуг;

S I — закордонний штат;

S — загальний штат працівників компанії.

В таблиці 2.1. преведені 12 найбільших нефінансових ТНК світу за розмірами активів, об’ємом продажів та чисельністю робітників.












Таблиця 2.1.

12 найбільших ТНК світу за об'ємом закордонних активів, 2006рік







(млн. долл.та кількість робітників)








Корпорація

Країна

Галузь

Активи

 

Об'єми продажів

 

Кількість робітників

 

Кількість філій

 

 

базування

 

Закордон.

Усього

Закордон.

Усього

Закордон.

Усього

Закордон.

Усього

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

General electric

США

Виробництво елек-

442278

697239

74285

163391

164000

319000

785

1117

 

 

тричного та електрон-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ного обладнання

 

 

 

 

 

 

 

 

British petroleum

Англія

Нафтова промисловість

170326

217601

215879

270602

80300

97100

337

529

Toyota motor

Японія

Автомобільна промисловість

164627

273853

78529

205918

113967

299394

169

419

Royal dutch/Shell

Англія/Голандія

Нафтова промисловість

161122

235276

182538

318845

90000

108000

518

926

Exon mobil

ЗША

Нафтова промисловість

154993

219015

252680

365467

51723

82100

278

346

Ford motor

ЗША

Автомобільна промисловість

131062

278554

78968

160123

155000

283000

162

247

Vodafon

Англія

Телекомунікації

126190

144366

32641

39021

53138

63394

30

130

Total

Франція

Нафтова промисловість

120645

138579

146672

196952

57239

95070

429

598

Elecrtricite de France

Франція

Електо-,газо-,водопостачання

111916

235857

33879

73933

17185

155968

199

249

Wall-Mart stores

ЗША

Роздрібний продаж

110199

151193

77116

344992

540000

1910000

146

163

Telefonica

Іспанія

Телекомунікації

101891

143530

41093

66367

167881

224939

165

205

E.On

Германія

Електо-,газо-,водопостачання

94304

167565

32154

85007

46598

80612

279

590


Ми можемо порахувати індекс транснвціоналізації для кожної з цих ТНК, щоб зрозуміти динаміку їх міжнародної діяльності (табл 2.2.)


Таблиця 2.2.

Наіменування

Індекс транснаціоналіцації

Індекс транснаціоналіцації

Індекс транснаціоналіцації

 

2004

2005

2006

General electric

47,8

50,1

53

British petroleum

81,5

79,4

80

Toyota motor

49,4

51,6

45

Royal dutch/Shell

71,9

71,1

70

Exon mobil

63

67,1

68

Ford motor

48,7

47,6

50

Vodafon

87,1

82,4

85

Total

74,3

72,5

74

Elecrtricite de France

32,4

32,4

35

Wall-Mart stores

.-

.-

41

Telefonica

.-

.-

69

E.On

42,7

48,8

51


Таким чином ми можемо побачити, що за деякими винятками загальний тренд такий, що індекс транснаціоналізації збільшується з кожним роком для найкрупніших ТНК. А якщо він і зменшується, то дуже не значно. Це означає, що відбувається подальша інтеграція національних економік в глобальну світову економічну систему в якій ведучу роль відігравають ТНК. А транснаціональні корпорації усе глибше проникають в національні економіки.

З 2005р. по 2007р. в середньому 50% загального об'єму продажів ТНК доводиться на експорт[14]. . ТНК охоплюють 90% світової торгівлі пшеницею, кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, джутом і залізняком, 85% - міддю і бокситами, 80% - сподіваємося і оловом, 75% - натуральним каучуком і сирою нафтою і так далі.

Роль постачань і послуг від вітчизняних компаній своїм закордонним філіям також велика в експорті цих країн. У 2005-2007 рр. на подібну внутрішньофірмову торгівлю доводилося від 20 до 30% експорту США, 30-40% - Японії і 29-35% - ФРН.

З 2005 по 2007роки продовжується зростання зовнішньоекономічної діяльності, в якій ТНК є торгівцями, інвесторами, розповсюджувачами сучасних технологій, а також вони стимулюють міжнародну трудову міграцію. Основною формою експансії ТНК є вивіз капіталу у вигляді інвестицій. Міжнародна міграція довгострокового капіталу прискорила процес взаємопроникнення і переплетіння фінансового капіталу, підсилила потужність ТНК. Все зростаюча роль закордонних інвестицій як найважливішого і необхіднішого засобу забезпечення процесу відтворення є наслідком прискорення об'єктивного процесу усуспільнення продуктивних сил у міжнародному масштабі. Завдяки системі міжнародного виробництва, заснованій на вивозі капіталу, ТНК забезпечують собі значні доходи навіть в умовах загострення кризових явищ в світовій економіці. Основним чинником, що відображає ефективну діяльність ТНК, є міжнародне виробництво товарів і послуг. Воно є випуском продукції материнськими компаніями ТНК і їх закордонними філіями на базі інтернаціоналізації виробництва. В 2007 році міжнародне виробництво товарів і послуг досягло більше 14% світового ВВП.

Майже усі найбільші ТНК по національній приналежності відносяться до «тріади» – трьом економічним центрам: США, країнам ЄС і Японії. Останніми роками активно розвивають свою діяльність на світовому ринку транснаціональні корпорації нових індустріальних країн. Галузева структура ТНК достатньо широка. 60% міжнародних компаній зайнято у сфері виробництва (перш за все вони спеціалізуються на електроніці, автомобілебудуванні, хімічній і фармацевтичній промисловості), 37% - у сфері послуг і 3% - у видобувній промисловості і сільському господарстві. На рис. 2.1. показано у відсотках галузеву структуру ТНК в світі.


Рис.2.1. Галузева структура світових ТНК


Чітко позначилася тенденція збільшення інвестицій у сфері послуг і технологічно інтенсивному виробництві. Одночасно знижується частка у видобувній промисловості, сільському господарстві і ресурсоємному виробництві.

Таким чином видно, що ТНК на сучасному етапі розвернули дуже бурхливу діяльність. Багато з них перетворилися на міжнародних монополістів. Індекси транснаціоналізації розраховані для певних компаній показують общий тренд проникнення ТНК в інші країни і взагалі посилення ТНК на світовому ринку. ТНК є торгівцями, інвесторами, розповсюджувачами сучасних технологій, також вони стимулюють міжнародну трудову міграцію. ТНК грають провідну роль в інтернаціоналізації виробництва, в процесі розширення і поглиблення виробничих зв'язків між підприємствами різних країн. Вони грають ведучу роль у вивозі капіталу.


2.2 Аналіз руху прямих іноземних інвестицій як показник напрямків і масштабів діяльності ТНК


З середини 80-х років прямі іноземні інвестиції зростали безпрецедентними темпами, досягнувши у 1990 р. 225 млдр.долл. Їх щорічний приріст в 34% набагато перевищив темпи зростання товарного експорту (13%) і світового ВНП (12%). У 2000 році ПІІ збільшилися на 18%, випередивши по темпах зростання інші економічні агрегати, наприклад, світове виробництво, капіталоутворення і торгівлю, і досягли рекордного рівня в 1,3 трлн. дол. У подальші роки об'єм ПІІ продовжував рости. У 2005 році об'єм ПІІ склав-1,6 трлн дол., а в 2006 році - 1,7 трлн. дол. У 2007 році ПІІ досягли рекордної відмітки в майже 1,9 трлн. дол. Рухівною силою глобального розширення інвестиційних потоків виступають більше 70 тис. транснаціональних корпорацій, які мають понад 800 тис. аффілійованих підприємств за кордоном, і яких припадає на частку порядка 99% світових потоків ПІІ[14]. .

Головними одержувачами ПІІ залишаються розвинені країни, на які доводиться більше трьох чвертей глобальної притоки інвестицій. Основним стимулом руху ПІІ виступають транскордонні злиття і поглинання (ЗіП), а ці операції все ще сконцентровані в основному в розвинених країнах. Хоча багато ПІІ йде і в країни з перехідною економікою і країни, що розвиваються.

На рис. 2.2. показано об’єм світових ПІІ за 2005-2007 рр.

Рис.2.2. Об'єм світових ПІІ 2005-2007рр.


Не дивлячись на фінансову і кредитну кризи, що почалися в другому півріччі 2007 року і посилилися в 2008 році, у всіх трьох основних економічних угрупуваннях - розвинених країнах, країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою Південно-східної Європи і Співдружності Незалежних Держав (СНД) - спостерігалося неухильне зростання притоки ПІІ(таблиця 2.3.)[14].


Таблиця 2.3.

Потоки ПІІ по регіонх і окремих країнах 2005-07 роки (в млрд.долл. і %)



 

 

Приток ПІІ

 

 

Відток ПІІ

 

Регіон/країна

2005

2006

2007

2005

2006

2007

Розвинені країни

611,3

940,9

1247,6

748,9

1087,2

1692,1

Європа

505,5

599,3

848,5

689,8

736,9

1216,5

ЄС

498,4

562,4

804,3

609,3

640,5

1142,2

Японія

2,8

6,5

22,5

45,8

50,3

73,5

ЗША

104,8

236,7

232,8

15,4

221,7

313,8

Інші розвинені країни

1,7

111,3

143,7

2,1

78,4

88,3

Країни,що розвиваються

316,4

413

499,7

117,6

212,3

253,1

Африка

29,5

45,8

53

2,3

7,8

6,1

Латинська Америка

76,4

92,9

126,3

35,8

63,3

52,3

Азія і Океанія

210,6

274,3

320,5

79,5

141,1

194,8

Азія

210

272,9

319,3

79,4

141,1

194,7

Західна Азія

42,6

64

71,5

12,3

23,2

44,2

Східна Азія

116,2

131,9

156,7

49,8

82,3

102,9

Китай

72,4

72,7

83,5

12,3

21,2

22,5

Південна Азія

12,1

25,8

30,6

3,5

13,4

14,2

Південно-Східна Азія

39,1

51,2

60,5

13,8

22,2

33,5

Океанія

0,5

1,4

1,2

0,1

0

0,1

Східна Європа та СНД

31

57,2

85,9

14,3

23,7

51,2

Східна Європа

4,8

10

11,9

0,3

0,4

1,4

СНД

26,1

47,2

74

14

23,3

49,9

Усі країни світу

958,7

1411

1833,3

880,8

1323,2

1996,5

Доля від світового об'єму ПІІ у %

 

 

 

 

 

 

Розвинені країни

63,8

66,7

68,1

85

82,2

84,8

Крвїни,що розвиваються

33

29,3

27,3

13,3

16

12,7

Східна Європа та СНД

3,2

4,1

4,7

1,6

1,8

2,6


Приріст ПІІ в 2005-07 рр. в значній мірі відображав відносно високі темпи економічного зростання і упевнену динаміку діяльності корпорацій в багатьох частинах світу. В результаті збільшення прибутку закордонних філій, особливо в країнах, що розвиваються, реінвестовані доходи склали близько 30% сукупної притоки ПІІ. До певної міри рекордні рівні ПІІ в доларовому виразі відображали і істотне знецінення долара по відношенню до інших основних валют. Проте навіть при оцінці в місцевих валютах середньорічне зростання глобальних потоків ПІІ все ж таки склало в 2007 році 23%. Притока ПІІ в розвинені країни досягла 1 248 млрд. дол. У країнах, що розвиваються, притока ПІІ досягла безпрецедентного рівня (500 млрд. дол.), що означає зростання в порівнянні з 2006 роком на 21%. Притока ПІІ в найменш розвинені країни (НРК) в 2007 році склала 13 млрд. дол., що також є рекордно високим показником. Країни, що розвиваються, продовжують набирати силу як джерела ПІІ, вивіз яких досяг нового рекордного рівня у розмірі 253 млрд. дол., головним чином в результаті зовнішньої експансії азіатських ТНК. Вибухове зростання наголошувалося і в динаміці потоків ПІІ до Південно-східної Європи і СНД, які зросли на 50% і досягли 86 млрд. дол. в 2007 році. Таким чином, в регіоні зростання продовжується впродовж останніх 3 років. Різко збільшився і вивіз інвестицій з регіону, який досягу 2007 році 51 млрд., перевищивши рівень 2006 року більш ніж удвічі. У групі країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою трьома найбільшими одержувачами ПІІ були Китай, Гонконг (Китай) і Російська Федерація. На рис. 2.3. показано 20 ведучих країн-отримувачив ПІІ у 2007 р.


США-233 Бєльгія-42

Великобрітанія-224 Швейцарія-40

Франція-158 Італія-40

Канада-109 Бразилія-33

Голандія-100 Австрія-31

Китай-85 Ірландія-30

Гонконг-60 Мексика-25

Іспанія-53 Саудівська Аравія-25

Росія-52 Сингапур-24

Германія-51 Індія-20

Рис. 2.3.- 20 ведучих країн-отримувачив ПІІ у 2007 році.


У 2006 році також відбувалося збільшення загальносвітового об'єму ПІІ підкріплене розширенням транскордонних ЗіП як за вартістю (на 23%, досягнувши 880 млрд. дол.), так і в кількісному відношенні (на 14%, 6 974 операції), наблизившись до попереднього пікового рівня ЗіП, зареєстрованому в 2000 році. Чинниками зростання стали збільшення вартості на фондовому ринку, зростання прибутків компаній і сприятливі умови фінансування. У 2006 році було зареєстровано вже 172 мегаухвали (тобто на суму понад 1 млрд. дол.), на яких доводилися близько двох третин сукупної вартості транскордонних ЗіП. На рис. 2.4. показано 20 ведучих країн-отримувачив ПІІ у 2006 році.


США-257 Бєльгія-65

Великобрітанія-148 Швейцарія-28

Франція-80 Італія-39

Канада-63 Бразилія-15

Голандія-9 Австрія-8

Китай- Ірландія-0

Гонконг-47 Мексика-20

Іспанія-28 Саудівська Аравія-20

Росія-32 Сингапур-25

Германія-56 Індія-15

Рис. 2.4.- 20 ведучих країн-отримувачив ПІІ у 2006 році.

Притока ПІІ в розвинені країни в 2005 році склала 542 млрд. дол., збільшившись в порівнянні з 2004 роком на 37%, а об'єм потоків в країни, що розвиваються, виріс до рекорд високого рівня 334 млрд. дол. У відсоткових показниках частка розвинених країн дещо збільшилася, досягнувши 59% від загальносвітового об'єму ввезених ПІІ. Частка країн, що розвиваються, склала 36%, а країн Південно-східної Європи і Співдружності Незалежних Держав (СНД) - близько 4%.Транскордонні ЗіП, особливо за участю компаній в розвинених країнах, підстебнули збільшення об'ємів ПІІ в 2005 році. Вартісний об'єм транскордонних ЗіП зріс проти 2004 року на 88%, досягнувши 716 млрд. дол., при цьому число операцій збільшилося на 20% і склало 6134. На рис. 2.5. показано 20 ведучих країн-отримувачив ПІІ у 2005 році.


Великобрітанія-165 Сингапур-22

США-100 Італія-20

Китай-73 Мексика-20

Франція-65 Бразилія-19

Голандія-44 Росія-17

Гонконг-37 Бермудськи острови-16

Канада-35 ОАЕ-15

Германія-33 Кайманови острови-13

Бельгія-31 Чеська республіка-12

Іспанія-25 Австрія-11

Рис. 2.5.- 20 ведучих країн-отримувачив ПІІ у 2005 році.

Процес консолідації на основі транскордонних злиянь і придбань значно сприяв різкому збільшенню загальносвітового об'єму ПІІ. У 2007 році таких операцій було ухвалено на суму в 1 637 млрд. дол., що на 21% вище за попередній рекорд 2000 року. Таким чином, в цілому фінансова криза, що почалася з кризи субстандартного іпотечного кредитування в Сполучених Штатах, не чинила помітного понижувального тиску на глобальні транскордонні ЗіП в 2007 році. Навпаки, в другому півріччі 2007 року було ухвалено ряд дуже крупних угод. У 2005-2006 роках спостерігалося збільшення об'ємів ПІІ особливо завдяки транскордонним ЗіП за участю компаній в розвинених країнах.На рис. 2.6. показано вартісний об'єм транскордонних ЗіП у 2005-2007 рр.


Рис.2.6. Вартісний об'єм транскордонних ЗіП у 2005-2007 рр.


Об'єм виробництва товарів і послуг приблизно 79 000 ТНК і їх 800 000 іноземних філій продовжує збільшуватися, при цьому сумарний об'єм їх ПІІ в 2007 році перевищив 15 трлн. дол. По оцінках фахівців, сукупний об'єм продажів ТНК склав 31 трлн. дол. - а це збільшення в порівнянні з рівнем 2006 року на 21%.

Межі світу ТНК розширюються. Компанії оброблювальної промисловості і нафтового сектора, такі як "Дженерал електрик", "Брітіш петролеум", "Шелл", "Тойота" і "Форд мотор", займають ряд верхніх позицій в складеному ЮНКТАД списку найбільших нефінансових ТНК світу (таблиця 2.1.). Разом з тим ТНК сфери послуг, зокрема інфраструктурних, неухильно укріплювали свої позиції впродовж минулого десятиріччя: у 2006 році в списку 100 найбільших компаній фігурувало 20 з них, в порівнянні лише з сім'ю в 1997 році. Значно активізувалася в 2006 році діяльність 100 найбільших ТНК, при цьому показники закордонних продажів і чисельності працівників за кордоном підвищилися в порівнянні з 2005 роком відповідно майже на 9% і 7%. Особливо значне зростання наголошувалося у разі 100 найбільших ТНК з країн, що розвиваються: у 2006 році їх закордонні активи оцінювалися в 570 млрд. дол., що означає підвищення в порівнянні з 2005 роком на 21%. Географія їх країн походження за останніх 10 років практично не змінилася, і у верхніх позиціях списку 25 таких ТНК переважали компанії з Східної і Південно-східної Азії. Взагалі за період з 1990 року чисельність зайнятих в закордонних філіях ТНК зросла майже в три рази, хоча сумарний об'єм ПІІ ріс швидше.

Отже ми бачимо, що ПІІ зростають беспрецедентними темпами досягши у 2005 році об'єму в 1,6 трлн дол., в 2006 році- 1,7 трлн. дол., а у 2007 році ПІІ досягли рекордної відмітки в майже 1,9 трлн. дол. Рухівною силою цього процесу виступають ТНК. Розвинені країни продовжують оставатися найбільшими отримувачами ПІІ. А найбідніші країни продовжують отримувати найменші ПІІ. Основним стимулом руху ПІІ виступають транскордонні злиття і поглинання. Продовжує збільшуватися сукупний обє’м виробництва та продажів ТНК яки склали 31 трлн. дол. у 2007 році.


2.3 Регіональний та галузевий аспект руху інвестицій ТНК


Притока ПІІ в Південну, Східну і Південно-східну Азію і Океанію в 2007 році - 249 млрд. дол[14]. також досягла безпрецедентно високого рівня. Збільшення було зареєстровано майже по всіх субрегіонах і країнах, за винятком Океанії. Двома головними напрямками як в регіоні, так і серед всіх країн, що розвиваються, залишалися Китай і Гонконг (Китай). Проте притока ПІІ збільшилася і до Індії, яка є найбільшим одержувачем інвестицій в Південній Азії, і в більшість країн-членів Асоціації держав Південно-східної Азії (АСЕАН).Нових висот досяг і вивіз ПІІ з Південної, Східної і Південно-східної Азії, склавши 150 млрд. дол., що відображає підвищення ролі країн, що розвиваються, як експортерів інвестицій. Особливо важливим елементом є внутри- і міжрегіональні потоки. . У динаміці притоки ПІІ до Південної, Східної і Південно-східної Азії в 2006 році зберігалася підвищувальна тенденція, і завдяки зростанню приблизно на 19% був досягнутий новий пік у розмірі 200 млрд. дол. Китай і Гонконг (Китай) зберегли свої позиції найбільших одержувачів ПІІ в регіоні. За ними йде Сінгапур і Індія. Притока ПІІ до Китаю скоротилася в 2006 році вперше за сім років. Невелике зниження (на 4% до 69 млрд. дол.) було обумовлене головним чином скороченням інвестицій у фінансові послуги. Вивіз ПІІ з регіону в цілому зріс на 60% і досяг 103 млрд. дол., причому збільшення було помічене по всіх субрегіонах і крупних країнах. Продовжується розширення ПІІ з Китаю і Індії, орієнтованих на пошук нових ресурсів. Високі темпи економічного зростання в Південній, Східній і Південно-східній Азії, ймовірно, будуть і надалі служити підживленням для зростання ПІІ, орієнтованих на освоєння ринків в регіоні.

Притока ПІІ до Південної, Східної і Південно-східної Азії досягла в 2005 році 165 млрд. дол., що відповідає 18% від загальносвітової притоки ПІІ. Майже половина притоки ПІІ в регіон поступало з країн базування, що розвиваються, в основному з того ж регіону. ПІІ в підприємствах оброблювальної промисловості все ширше притягувалися в країни Південної, Східної і Південно-східної Азії, хоча конкретні точки додатку інвестицій змінюються через просування цих країн вгору по ланцюжку створення вартості. Даний сектор як і раніше привертає крупні об'єми інвестицій, особливо в автомобільну, електронну, сталеву і нафтохімічну галузі промисловості. Країни Південної, Східної і Південно-східної Азії продовжують процес розширення доступу в їх економіку для ввезення ПІІ. Значні кроки в цьому напрямку були зроблені в 2005 році, зокрема в секторі послуг. Крім того, країни Південної, Східної і Південно-східної Азії перетворюються на джерело ПІІ (до країн, що розвиваються), при цьому відток ПІІ склав в 2005 році 68 млрд. дол. Це, правда, означає зниження на 11% в порівнянні з 2004 роком. Багато країн регіону акумулювали крупні іноземні резерви, що, можливо, послужить поштовхом до розширення вивозу ПІІ. Китай і Індія енергійно набувають нафтових активів і навіть співробітничають по деяких заявках. На рис. 2.7. показано динаміку притоки ПІІ в країни Південної та Східної Азії.


Рис. 2.7. Динаміка притоки ПІІ в країни Південної та Східної Азії.


Таким чином притока ПІІ в країни Південної і Східної Азії росла впродовж трьох років збільшуючись щорічно всередньому на 40 млрд. дол. Двома головними напрямками як в регіоні, так і серед всіх країн, що розвиваються, залишалися Китай і Гонконг (Китай). ПІІ йшли в основному в оброблювальну промисловість та інфраструктурую. Вивіз ПІІ також зростав, що свідчить про те, що країни, що розвиваються з цього регіону самі перетворюються на інвесторів.

Притока ПІІ в країни Латинської Америки і Карибського басейну збільшилася у 2007 році на 36% до рекордно високого рівня 126 млрд. доларів. Найзначнішим приріст був в Південній Америці (66%), де велика частина з отриманих 72 млрд. дол. інвестицій була орієнтована на видобувну промисловість і галузі по переробці природних ресурсів. Не дивлячись на спад економічної активності в Сполучених Штатах, притока в країни Центральної Америки і Карибського басейну (виключаючи офшорні фінансові центри) збільшилася на 30% до рівня 34 млрд. доларів. Ця нееластичність частково пояснювалася високою динамікою ПІІ в гірничодобувній і сталеливарній галузях промисловості і в секторі банківської справи. Вивіз ПІІ з даного регіону скоротився на 17% до рівня 52 млрд. дол., головним чином в результаті повернення до більш "нормальних" рівнів вивозу інвестицій з Бразилії. Латиноамериканські ТНК, головним чином компанії Мексики і Бразилії, продовжували процес інтернаціоналізації діяльності в конкурентній боротьбі за лідерство в таких галузях, як нафтогазова промисловість, здобич металевих руд, виробництво цементу, стали і харчових продуктів і напоїв. Крім того, багато інших компаній Латинської Америки почали виходити на нові ринки, наприклад в секторах програмного забезпечення, нафтохімії і біопалива.

В 2006 році притока ПІІ в країни Латинської Америки і Карибського басейну зросла на 11%, склавши 84 млрд. дол. Проте, якщо виключити офшорні фінансові центри, сума інвестицій в 2006 році складає 70 млрд. дол., а це рівень 2005 року. Головними одержувачами як і раніше були Бразилія і Мексика (в кожному випадку по 19 млрд. дол.), за ними слідували Чилі, Британські Віргінські острови і Колумбія. Для притоки ПІІ в регіон були характерні дві особливості: інвестиції в нові проекти перевищили об'єм транскордонних ЗіП і все більш важливою складовою ставали реінвестовані доходи. І в даному випадку найзначніша частка інвестицій, що поступають, прямувала в оброблювальну промисловість, при цьому трохи зросла частка сектора послуг. У секторі послуг ТНК продовжували йти з сегменту комунальних підприємств, головним чином з галузі по виробництву електроенергії. Первинний сектор зберігав свою привабливість завдяки стійко високим цінам на сировинні товари. ПІІ, що вивозилися, були орієнтовані головним чином на видобувну промисловість, за якою слідували переробка ресурсів і телекомунікації. У 2006 році зберігалася тенденція до розширення державного втручання, проте на відміну від попереднього року, коли мова йшла головним чином про видобувну промисловість, тепер цей процес розповсюдився на інші галузі, такі, як телекомунікації і виробництво електроенергії.

Притока ПІІ в країни Латинської Америки і Карибського басейну в 2005 році склала 76 млрд. дол., що дозволяє говорити про невелике збільшення порівняно з 2004 роком. З виключенням офшорних фінансових центрів об'єм ввезених ПІІ зріс на 12% і досяг в 2005 році 67 млрд. дол. Цьому сприяли динаміка економічного зростання і високі ціни на сировину. У 2004-2005 роках в регіоні була відмічена виняткова динаміка темпів зростання ВВП, який вперше за 25 років перевищив середній світовий рівень. Високий попит на сировинні товари сприяв помітному поліпшенню торгового балансу регіону. Значну частку ПІІ, що поступали, складали реінвестовані доходи як наслідок помітного збільшення прибутків корпорацій. Деякі ТНК продовжували згортати свою діяльність в регіоні, частково із-за розбіжностей з урядами приймаючих країн в таких секторах, як сектор комунальних. На оброблювальну промисловість доводилося трохи більше 40% від загальної притоки ПІІ. Навіть не дивлячись на більш обмежувальну політику деяких країн регіону значно зросли об'єми ПІІ у видобувному секторі, на який доводилося майже 25% притоки ПІІ. Не дивлячись на значні відмінності по країнах, в регіоні, спостерігається тенденція до розширення державного втручання, перш за все в нафтовій промисловості, а також в інших галузях, що працюють на базі природних ресурсів. Відток ПІІ з країн Латинської Америки і Карибського басейну зріс в 2005 році на 19% і досяг 33 млрд. дол., при цьому ТНК регіону набували активів головним чином в секторі телекомунікацій і важкої промисловості. Оскільки значна частка цих інвестицій розміщувалася в країнах Латинської Америки і Карібського басейну, відповідно збільшувалася і притока ПІІ в регіон. На рис. 2.8. показано динаміку притоки ПІІ в країни Латинської Америки та Карибського басейну.


рис. 2.8. Динаміка притоки ПІІ в Латинську Америку та Карибський басейн


Як видно, впродовж трьох років притока ПІІ до країн Латинської Америки та Карибського басейна зростала. І особливо в 2007 році. Інвестиції були спрямовані в основному до видобувної промисловості та до переробки природних ресурсів. Вивіз ПІІ з цього регіону скоротився, але компанії продовжували інвестування в нафтогазову промисловість, здобич металевих руд, виробництво цементу та харчових продуктів. В регіоні спостерігається тенденція до розширення державного втручання, перш за все в нафтовій промисловості, а також в інших галузях, що працюють на базі природних ресурсів.

Як і в більшості інших регіонів, в 2007 році розміри ввезення ПІІ в країни Південно-східної Європи і СНД і їх вивозу досягли безпрецедентно високих рівнів. Притока ПІІ збільшувалася сьомий рік підряд і досягла 86 млрд. дол., що на 50% вище за рівень 2006 року. У СНД інвесторів привертали головним чином ринки споживчих товарів, що швидко розширюються і природні ресурси, тоді як в Південно-східній Європі притока ПІІ була пов'язана з приватизаційними заходами. Ввезення ПІІ в Російську Федерацію збільшилося на 62% до 52 млрд.долларов.

Вивіз ПІІ з Південно-східної Європи і СНД склав 51 млрд. дол., перевищивши рівень 2006 року більш ніж удвічі. ПІІ з Російської Федерації - головного джерела в регіоні взлетіли в 2007 році до 46 млрд. доларів. Прагнучи збільшити об'єми постачань сировини і розширити доступ до стратегічно важливих сировинних товарів, російські ТНК розширюють сферу своїх операцій до Африки. Сировина необхідна їм для підкріплення зусиль, що додаються для розширення присутності в переробляючому сегменті енергетики і металургії в розвинених країнах.

Притока ПІІ до Південно-східної Європи і СНД в 2006 році збільшилася на 68% і досягла 69 млрд. дол. - значний стрибок порівняно з рівнем двох попередніх років. На п'ять найбільших країн-реципієнтів (Російська Федерація, Румунія, Казахстан, Україна і Болгарія, у вказаному порядку) доводилося 82% сукупної притоки інвестицій. Вивіз ПІІ з Російської Федерації майже подвоївся і досяг 28,7 млрд. долл.; істотно виросло ввезення ПІІ до Румунії і Болгарії напередодні їх приєднання до ЄС 1 січня 2007 року і як результат серії приватизаційних операцій. Вивіз ПІІ з регіону збільшувався п'ятий рік підряд, склавши 18,7 млрд. дол. Практично повністю вивіз ПІІ відбувався в рамках розширення закордонних операцій російських ТНК, особливо низки тих крупних компаній, що займаються природними ресурсамиі які прагнуть вийти на глобальний рівень, а також деяких банків, що розширюють свою діяльність з обхватом інших країн СНД.

Притока ПІІ до Південно-східної Європи і СНД в 2005 році залишалася на досить високому рівні (40 млрд. дол.), лише трохи збільшившись порівняно з попереднім роком. При цьому вельми високий був ступінь концентрації потоків на три країни - Російську Федерацію, Україну і Румунію. На ці країни доводилося близько трьох чвертей інвестицій. Четвертий рік посталь збільшувався відтік ПІІ з регіону, що досяг 15 млрд. дол., з яких тільки на Російську Федерацію доводиться 87%. На рис. 2.9. показано динаміку притоки ПІІ до країн Південно-східної Європи та СНД.


Рис. 2.9. Динаміка притоки ПІІ до країн Південно-східної Європи та СНД


Отже з 2005 по 2007 роки ПІІ росли великими темпами в країнах Південно-східної Європи та СНД. У СНД інвесторів привертали головним чином ринки споживчих товарів, що швидко розширюються і природні ресурси, тоді як в Південно-східній Європі притока ПІІ була пов'язана з приватизаційними заходами. Деякі країни СНД продовжували вводити обмеження в видобувній промисловості і деяких інших стратегічних галузях. Вивіз ПІІ з країн цього регіону також значно посилився. Практично повністю вивіз ПІІ відбувався в рамках розширення закордонних операцій російських ТНК, особливо низки тих крупних компаній, що займаються природними ресурсамиі і які прагнуть вийти на глобальний рівень, а також деяких банків, що розширюють свою діяльність з обхватом інших країн СНД.

Не дивлячись на побоювання, пов'язані з невизначеністю економічної ситуації в деяких розвинених країнах, притока ПІІ в розвинені країни разом збільшилася в 2007 році на 33%, досягнувши рекордного рівня 1248 млрд. доларів. В першу чергу це збільшення пояснювалося транскордонними ЗіП, проте певну роль грало і реінвестування доходів завдяки високим прибуткам іноземних філій. Сполучені Штати зберегли позиції найбільшої в світі країни - одержувача ПІІ. Процеси реструктуризації і концентрації на розширеному спільному ринку країн ЄС дали поштовх новій хвилі транскордонних придбань. Завдяки розміщенню крупних ПІІ в Сполученому Королівстві, Франції, Нідерландах і Іспанії, загальний об'єм притоки ПІІ в ЄС досяг 804 млрд. дол. - збільшення на 43%. Вперше з кінця 1990-х років активно розширилися потоки ПІІ до Японії. Розвинені країни зберегли свої позиції як крупні чисті експортери інвестицій, оскільки вивіз останніх злетів до рекордного рівня 1 692 млрд. доларів. Вартісний об'єм транскордонних ЗіП в розвинених країнах значно знизився у першому півріччі 2008 року в порівнянні з другим півріччям 2007 року.

Притока ПІІ в розвинені країни в 2006 році різко підскочила до 857 млрд. дол. - на 45% порівняно з рівнем попереднього року - як результат ще однієї хвилі транскордонних ЗіП. В результаті енергійного зростання в 2006 році притока ПІІ в Сполучені Штати склала 175 млрд. дол., при цьому рекордної відмітки досягли інвестиції в хімічну промисловість, а в Канаді в результаті хвилі транскордонних ЗіП в гірничодобувному секторі притока ПІІ подвоїлася до рекордного рівня 69 млрд. дол. Притока ПІІ в 25 країн ЄС зросла на 9% і склала 531 млрд. дол. Як наслідок декількох крупних операцій з продажу зарубіжних філій японським компаніям притока ПІІ до Японії вперше з 1989 року поміняла знак на негативний (-6,5 млрд. дол.). Частка іноземних інвестицій з країн, що розвиваються, в сукупному вартісному об'ємі транскордонних ЗіП склала в 2006 році 9% проти 7% в 2005 році, що значною мірою пояснювалося висновком ряду мегаухвал. Вивіз ПІІ з розвинених країн також зріс на 45%, склавши 1 трлн. доларів. Сполучені Штати і п'ять країн ЄС входять до числа десяти найбільших зовнішніх інвесторів в світі. Хоча головною причиною значного збільшення транскордонних ЗіП в секторі фінансових послуг було дерегулювання, що продовжувалося, у фінансовій сфері, операції в гірничодобувній промисловості підстібалися високими цінами на сировинні товари і консолідаційними заходами.

Притока ПІІ в розвинені країни в 2005 році збільшилася на 37% і досягла 542 млрд. дол., що складає 59% від світового об'єму. З цієї суми 422 млрд. дол. поступили в 25 країн - членів ЄС. Частка Сполученого Королівства - найбільшого окремого одержувача загальносвітових ПІІ - склала 165 млрд. дол. Десять нових членів ЄС разом узяті привернули 37 млрд. дол. - зростання на 19% порівняно з 2004 роком і черговий новий рекордний рівень. Притока ПІІ в Сполучені Штати склала 99 млрд. дол., що є істотним зниженням в порівнянні з 2004 роком. Хоча значно більш ніж 90% всіх потоків інвестицій в розвинені країни виходили з інших розвинених країн, було відмічено і декілька випадків крупних інвестицій ТНК з країн, що розвиваються. Відтік ПІІ з розвинених країн дещо знизився з 686 млрд. дол. до 646 млрд. дол., головним чином із-за скорочення відтоку інвестицій із Сполучених Штатів. Притока ПІІ в розвинені країни збільшилася у всіх трьох секторах: у секторі видобувної промисловості і сільського господарства, оброблювальній промисловості і секторі послуг. Відповідно до загальносвітової тенденції істотно зросли вкладення в сегменті природних ресурсів. В оброблювальній промисловості ряд нових членів ЄС (особливо Угорщина, Польща, Словаччина і Чеська Республіка) укріпили свої позиції як переважні майданчики для розміщення автомобільного виробництва. У 2005 році йшли жаркі політичні дебати по різних аспектах ПІІ і особливо транскордонних ЗіП в розвинених країнах. З одного боку, деякі країни, зокрема десять нових членів ЄС, продовжують приватизацію, знижують податки на доходи корпорацій і пропонують нові стимули для залучення додаткових ПІІ. З іншого боку, як наслідок активізації діяльності по лінії ЗіП в декількох країнах висловлювалася стурбованість по цілому ряду питань. На рис. 2.10. показано динаміку притоки ПІІ до розвинених країн.


Рис. 2.10. Динаміка притоки ПІІ до розвинених країн


За три роки ПІІ в розвинені країни збільшилися у 2,5 рази, тобто на 50% щороку. В першу чергу це збільшення пояснювалося транскордонними ЗіП, проте певну роль грало і реінвестування доходів завдяки високим прибуткам іноземних філій. Також розвинені країни виступали і найкрупнішим джерелом експорту ПІІ.

Взагалі оскільки основною формою експансії ТНК є вивіз капіталу в формі ПІІ, то ми бачимо, що ТНК рухають величезні капітали. Суми ПІІ часто набагато перевищують бюджети деяких країн. Це показує наскільки мощними і впливовими виявляються міжнародні корпорації. За три роки майже по всіх регіонах світу відбувалося зростання потоків ПІІ, що свідчить про подальший розвиток інтернаціоналізації міжнародних економічних відносин і посилення ролі ТНК.


РОЗДІЛ 3

Перспективи розвитку ТНК


3.1 Напрямки подальшого розвитку ТНК


На нашу думку, джерелом ефективного функціонування ТНК як феномена в сучасному економічному житті, є використання ефективного (инвестиційного з опорою на іновації) шляху економічного розвитку. Важливо і те, що керівництво материнської компанії ТНК гнучко адаптується до світових экономічних процесів, володіє економічною владою і фінансовими можливостями, іспользує ноу-хау і передові методи управління виробничими процесами.

Як було показано в попередньому розділі, ТНК йдуть по шляху використання інвестицій, які за 3 останні роки постійно збільшувалися. Об’єм ПІІ в світі в 2007 році склав 1,9 трлн. дол. Безумовно транснаціоналізація світової економіки-це крок уперед. Але взаємодія ТНК з національними економіками може бути як на користь, так і навпаки.

ПІІ роблять різний вплив на економіки розвинених країн та країн що розвиваються. Розвинені країни безумовно виграють від активізації потоків ПІІ. Притока ПІІ в розвинені країни стає додатковим стимулом подальшого розвитку і без того вже високоефективної економіки.

Що стосується країн, що розвиваються і країн з перехідною економікою, то тут ситуація складніше. Проаналізувавши рух і наслідки ПІІ по регіонах світу, ми вважаємо, що ПІІ роблять позитивний вплив на економіку приймаючої країни тільки за наявності чіткої урядової програми взаємодії з іноземними інвесторами і грамотної політики по залученню і використанню іноземних інвестицій. Необхідною умовою позитивного впливу ПІІ, що приходять в країну, є високий ступінь конкуренції в тих галузях, в які приходять іноземні інвестиції. Таким чином, дії приймаючої сторони із стимулювання або гальмування конкуренції є найважливішим чинником, що визначає чи буде ефект від присутності в економіці країни глобальних фірм позитивним або негативним. Іншою найважливішою умовою позитивного впливу ПІІ на економіку приймаючої країни є, на нашу думку, налагодження зв'язків глобальних компаній з місцевими виробниками, оскільки саме ці зв'язки є найбільш могутнім каналом для перетікання навиків, знань і технологій від іноземних філій в місцеву економіку. Такого роду зв'язки вигідні і для іноземних філій і для вітчизняних постачальників, а також в цілому для економіки країни, де вони формуються. Для іноземних філій зв'язки з місцевими постачальниками забезпечують зниження виробничих витрат в приймаючих країнах, дозволяють підвищити рівень спеціалізації і гнучкості при чіткішій адаптації технології і продукції до місцевих умов. Наявність розвинених в технологічному відношенні постачальників може відкрити іноземним філіям доступ до зовнішніх технологічних і кадрових ресурсів і тим самим забезпечити підживлення їх власних іноваційних зусиль. Прямим результатом впливу таких зв'язків на вітчизняних постачальників, як правило, є зростання виробництва і зайнятості. Ці зв'язки здатні також послужити каналом для обміну знаннями і навиками між фірмами, що співпрацюють. Така мережа зв'язків може зробити внесок до підвищення ефективності виробничої діяльності, зростання виробництва, нарощування технологічного і управлінського потенціалу, а також в диверсифікацію ринків. І нарешті, для приймаючої країни в цілому такі зв'язки служать стимулятором економічної активності, а там, де місцеві ресурси заміщають ті, що імпортуються, покращують стан платіжного балансу. Зміцнення позицій місцевих постачальників може привести до перетікання відчутних і невідчутних активів в решту частини економіки приймаючої країни і сприяти динамічному розвитку підприємницького сектора.


3.2 ТНК і глобалізація


Відносно того, які сили в майбутньому будуть визначати світовий політичний і економічний процес, думки експертів розходяться. Одні, як, наприклад, директор Інституту проблем глобалізації М. Делягин[20], вважають, що “світова економіка скоро перестане існувати на рівні окремих держав, перемістившись, з одного боку, на наднаціональний рівень глобальних груп капіталів і технологій, а з іншої на внутрішній рівень політичного життя однієї країни, контролюючої основну частину цих капіталів і технологій”. У захист своєї точки зору автор наводить результати аналізу діяльності ТНК на території США, де концентрація різних ТНК максимальна. США використовують ТНК для ефективної реалізації своїх національних інтересів за межами своєї території. Але, з іншого боку, самі ці інтереси виробляються державою під сильною дією ТНК і виражають в першу чергу їх власні інтереси. Таким чином, найважливіша частина функцій держави, така як вироблення національних цілей і пріоритетів в міжнародній економічній і політичній діяльності, знаходиться під сильним впливом транснаціонального капіталу.

Але існує і інша точка зору. Наприклад, Мартін Волф,[28] заступник головного редактора і керівник економічного відділу “Financial Times”, бачить майбутнє економік держав не в такому сумному світлі. На його переконання, глобалізація - це не доля, а свідомий вибір; уряд кожної держави приймає рішення про ступінь його міжнародної економічної інтеграції, використовуючи різні законодавчі, митні і податкові інструменти тиску. Це рішення з одного боку накладає деякі обмеження на здатність уряду збирати податки, перерозподіляти доходи, а також робити вплив на макроекономічні умови. Проте ці обмеження не слід перебільшувати. Надалі, як вважає М. Волф, національні держави не втратять своєї ролі і впливу, зберігши своє значення на світі, що змінюється.

Свою точку зору має Дж. Перкінс[20], який був аналітиком в „Main” одній з крупних ТНК США. У своїй книзі „Сповідь економічного килера” він розкриває хижацьку сутність ТНК, які, на його думку, нав’язують свої інтереси та витягують ресурси з єкономічно і політично слабких країн, які таким чином перетворюються на ресурсних донорів заможних країн.

Цікавою є точка зору В.І.Леніна[4, с.136], який в своїй роботі „Імперіалізм як вища стадія капіталізму” описав становлення міжнародних монополій, їх розвиток та подальші перспективи. Ось що він пише: „Тісні зв'язки між окремими банками природно ведуть також до зближення між синдикатами промисловців, яким протегують ці банки. Одного дня ми прокинемося, і перед нашими здивованими очима виявляться одні тільки трести. Іншими словами: старий капіталізм, капіталізм вільної конкуренції з безумовно необхідним для нього регулятором, біржею, відходить в минуле. Капіталізм давно створив усесвітній ринок. І по мірі того, як ріс вивіз капіталу і розширювалися всіляко закордонні і колоніальні зв'язки і "сфери впливу" найбільших монополістичних союзів, справа "природно" підходила до усесвітньої угоди між ними, до утворення міжнародних картелів. Фінансовий капітал і трести не ослабляють, а підсилюють відмінності між швидкістю зростання різних частин усесвітнього господарства. Типові для епохи міжнародних трестів не тільки дві основні групи країн: що володіють колоніями і колонії, але і різноманітні форми залежних країн політично, формально самостійних, на ділі ж обплутаних мережами фінансової і дипломатичній залежності».

Ось які перспективи на його думку чекають на крупні міжнародні монополії: «Всяка монополія породжує неминуче прагнення до застою. Оскільки встановлюються, хоч би на якийсь час, монопольні ціни, остільки зникають до певної міри спонукальні причини до технічного, а отже, і до всякого іншого прогресу, руху вперед; остільки є далі економічна можливість штучно затримувати технічний прогрес. Зразок: у Америці якийсь Оуенс винайшов машину для виготовлення пляшок, що призводить революцію у виробленні пляшок. Німецький картель пляшечних фабрикантів скуповує патенти Оуенса і кладе їх під сукно, затримує їх застосування”.

Як ми бачимо на думку Леніна крупні міжнародні монополії мають тенденцію до злиття друг з другом перетворюючись таким чином на гигантськи всесвітні монополії. Здається, що він має рацію. Зараз мибачимо, наприклад, що світовий ринок літаків поділяють усього дві ТНК- Боинг та Ейрбас, не так давно злились дві найкрупніші ТНК в галузі металургії- Арселор та Міттал стіл. І ця тенденція продовжується. В Україні, наприклад, дві монополії контролюють більш 90% видобування залізорудної сировини та виробництва коксу. Це призводить до постійної боротьби металургів з підвищенням цін монополістом. 5-6 компаній володіють майже усіма металургійними підприємствами та трубними заводами[29].

Відомий історик та дослідник проблем глобалізації С. Кара-Мурза[30] торкається ще однієї сторони діяльності ТНК. На його думку створюючи на периферії анклави сучасного виробництва, ТНК обов'язково проводять "демодернізацію" і навіть архаїзацію решти частин виробничої системи.

В сучасному світі усе частіше говорять про те, що крупним ТНК не завжди вигідно допускати на ринок нові розробки, яки зробили не вони. Їм не потрібна ситуація коли вони вкладають величезні гроші в просування на ринок якогось товару, а потім з’являється нова, революційна розробка, яка набагато краща за товар прозводимий ТНК. Тоді вони просто купляють патент на цей товар і не дають йому ходу.

В цілому ТНК — це достатньо складне явище, що постійно розвивається, в системі світогосподарських зв'язків, що вимагає пильної уваги, вивчення і міжнародного контролю.


ВИСНОВКИ


В курсовій роботі було розглянуто світові процеси транснаціоналізації і роль ТНК в міжнародному економічному житті. За результатами дослідження з’ясовується, що процеси транснаціоналізації в світі продовжують прискорюватися і роль ТНК посилилася за останні роки і продовжує посилюватися. Транснаціональні корпорації стали найважливішими дійовими особами в сучасному світовому господарстві, граючи роль, яку важко переоцінити в системі міжнародних економічних відносин. Для ведучих промислово розвинених країн саме закордонна діяльність їх ТНК визначає характер зовнішньоекономічних зв'язків. ТНК володіють великими можливостями дії на економіку країн перебування. Операції між підрозділами ТНК, розташованими в різних країнах, є істотною частиною зовнішньоторговельних оборотів і розрахунків навіть крупних західних країн. Глобалізація діяльності корпорацій дозволяє їм переводити з країни в країну у своїх інтересах величезні ресурси.

Суми прямих іноземних інвестицій, що є показником активності ТНК, за останні три роки продовжували збільшуватися по всіх регіонах. З 2005 по 2007 роки притока ПІІ по всіх країнах світу збільшилася вдвічі досягнувши 1,9 трлн. дол. Основним джерелом і отримувачем інвестицій залишилися заможні країни (США, Західна Звропа, Японія).

Основою росту ПІІ були транскордонні злиття і поглинання. Вони забеспечили левову частку загальносвітових ПІІ.

Більшість ТНК (майже 60%) зайняті в сфері виробництва, 37% - в сфері послуг і тільки 3% в сфері видобувної промисловості та сільського господарства.

При розгляді еволюції міжнародних транснаціональних корпорацій в світовому господарстві, а також їх подальших перспектив розвитку можна констатувати, що сьогодні ТНК реально є могутньою силою і локомотивом світової економіки, вони грають величезну роль в міжнародній торгівлі й розповсюдженні передових технологій. Без них сьогодні практично неможливе закріплення на найважливіших світових ринках, особливо продукції з високою доданою вартістю. Досвід показує, що ТНК нерідко є істотними, а деколи і єдиним провідником національних компаній на світові ринки. Уряди багатьох країн здійснюють програми підтримки співпраці ТНК і місцевих фірм.

Говорячи про загальносвітові і регіональні аспекти розвитку ТНК і їх взаємодії з національними державами можна сказати, що процеси інтернаціоналізації і глобалізації навряд чи можуть призвести до ліквідації ділення світового господарства на центральні і периферійні зони. Вони виникатимуть і функціонуватимуть на новому рівні в результаті процесу міжнародного розподілу праці, що розвивається. Саме під впливом цього процесу в осяжному майбутньому збережуться окремі частини світового господарства, що знаходяться на різних рівнях розвитку і виконують різні функції на глобальному, континентальному, локальному рівнях.

В цілому динаміка і тенденції розвитку ТНК в світі свідчать про те, що йде процес подальшої транснаціоналізації економік окремих країн та світу вцілому. ТНК дуже швидко набувають все більшої сили. Це є об’єктивний процес який вже не можна зупинити.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Андріанов В.Д. Росія в світовій економіці: Підручник для вузів. М.: Вид-во Владос, 1998 р.

  2. Булатова А.С. Світова економіка і міжнародні економічні відносини: підручник під ред. проф. А. С. Булатова, проф. Н.Н. Лівенцева. – М.: Магістр, 2008.

  3. Градобітова Л.Д., Ісаченко Т.М. Транснаціональні корпорації в сучасних міжнародних економічних відносинах. М.: «Анкил», 2002.

  4. Ленін В.І. Повне зібрання творів.- Т. 26. – М. – 1976.

  5. Николаєва І.П. Світова економіка. Навчань. допомога для вузів. 2-е видання, перероблене і доповнене. М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2000.

  6. Мельянцев В.А., Схід і Захід в другому тисячолітті: економіка, історія і сучасність. М.: Видавництво “Справа і сервіс”, 1996.

  7. Владимірова І.Г. Дослідження рівня транснаціоналізації компаній//Менеджмент в Росії і за кордоном. – № 6. – 2001.

  8. Губайдулліна Ф. Прямиє іноземні інвестиції, діяльність ТНК і глобализация//Світова економіка і міжнародні відносини. – № 2. – 2003.

  9. Корольова І.С. Світова економіка: глобальні тенденції за 100 років: підручник для вузів / І.С. Корольов. М.: Економіст, 2003.

  10. Сейфуллаєва М.Е., Сейфуллаєва З.Б. Інтернаціоналізація економіки Росії як передумова реалізації міжнародного маркетинга// Маркетинг в Росії і за кордоном. – № 2. – 2000.

  11. Стрибав Е., Попов А., Рябов С., Чеховський Н. «Маркс возвращается»// РБК, – №5, – 2008.

  12. Чеховський Н. Назад до минулого»// РБК. – №5. – 2008.

  13. Сайт «vedomosti.ru»

  14. Сайт «unctad.org»

  15. Сайт «erudition.ru»

  16. Сайт «globalist.ru»

  17. Сайт «antіglobalist.ru»

  18. Сайт «ostro.ru»

  19. Сайт «zaistinu.ru»

  20. Сайт «contr-tv.ru»

  21. Сайт «toyota.com»

  22. Сайт «ge.com»

  23. Сайт «ford.com»

  24. Сайт «vodafon.com»

  25. Сайт «total.fr»

  26. Сайт «lenta.ru»

  27. Сайт «rbc.ru»

  28. Сайт «meta.ua»

  29. Сайт «ukrrudprom.ua»

  30. Сайт «obozrevatel.ua»

  31. Сайт «pravda.com.ua»


Случайные файлы

Файл
103556.rtf
157810.rtf
179314.rtf
kurs_ukr.doc
33378.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.