Особливості та інструменти митно-тарифного регулювання міжнародної економічної діяльності в Франції відносно експорту-імпорту насіння соняшника та соняшникової олії в Україну та з України (96243)

Посмотреть архив целиком










КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "Митно-тарифне регулювання"

на тему:

Особливості та інструменти митно-тарифного регулювання міжнародної економічної діяльності в Франції відносно експорту-імпорту насіння соняшника та соняшникової олії в Україну / з України"













2010


Зміст


Вступ

1. Засадні положення формування митної політики у зед між францією та україною

2. Особливості регулювання митних режимів зед за національним законодавством Франції

3. Оцінка відповідності механізмів та інструментів митно-тарифного регулювання у франції та україні процесу інтенсифікації міжнародної економічної діяльності

4. Наявність сприятливого законодавства у сфері митно-тарифного та нетарифного регулювання франції та україни стосовно експорту - імпорту насіння соняшника та соняшникової олії

5. Інструменти митного регулювання експорту-імпорту насіння соняшника та соняшникової олії у Франції та Україні

6. Інструменти нетарифного регулювання зед відносно насіння соняшника та соняшникової олії у Франції та Україні

7. Стягнення низьких податків з іноземців, які при зед інвестують кошти в економіку Франції та України

8. Аналітична доповідь

8.1 Трансформація митних тарифів України в контексті вступу до СОТ"

8.2 Внутрішня підтримка та доступ на ринок сільського господарства

8.3 Доступ до ринку послуг

8.4 Тарифні квоти

8.5 Внутрішні податки (ПДВ, акциз)

8.6 Митна оцінка

Висновки

Список використаної літератури


Вступ


Збільшення обсягів міжнародної торгівлі зафіксовано у всіх країнах, які вступили до СОТ. Йдеться про, так би мовити, загальні переваги СОТ. Вони поєднується також із раціональним використанням ресурсів, що, як правило, розміщуються у найпродуктивніших секторах економіки. Держава в цілому сприятиме розміщенню ресурсів саме у конкурентоспроможних на міжнародних ринках галузях. Під упливом нових торговельних можливостей та конкуренції з-за кордону зростатиме економічна активність. Виробництво матиме ширший доступ до імпортованих ресурсів і виготовлятиме з них кінцевий продукт. Внаслідок цього товари, випущені нашою економікою, будуть вищої якості та краще відповідатимуть світовим цінам.

Одна з основних переваг членства в СОТ - можливість отримати кращий доступ на експортні ринки. До нових членів зазвичай застосовується принцип режиму найбільшого сприяння, і учасники ухвалених раніше угод не можуть здійснювати до них таку дискримінаційну політику, як раніше.

Вступ до СОТ забезпечує лібералізацію доступу українських товарів на ринки світу шляхом зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки розвинених країн світу і, відповідно, сприятиме збільшенню валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції. Це буде забезпечено отриманням режиму найбільшого сприяння у торговельному просторі всіх країн - членів СОТ, тобто одночасне покращання умов торгівлі з 150-ма країнами світу, на долю яких припадає понад 95% світової торгівлі.

Митні тарифи, що застосовуються до нечленів СОТ, можуть змінювати й переглядати кожен рік. СОТ забороняє таку практику відносно своїх членів і цим покращує економічну стабільність. В той же час, кожен член СОТ має право користуватися перевагами системи й одночасно має можливість тимчасово цілком легально відступити від своїх зобов'язань. Така можливість існує у рамках захисних заходів, обговорення та перегляду тарифів, обмежень щодо торговельного балансу тощо

Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

В зв’язку з вступом у 2008 році України в СОТ та прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі" від 10 квітня 2008 року N 250-VI, Указом Президента України від 05.08.2008 N 686/2008 "Про визнання таким, що втратив чинність, Указу Президента України від 10 лютого 1996 року N 124" режим індикативного обмеження цін в зовнішньоекономічній діяльності скасований. Таким чином, з 15 серпня 2008 року Україна в зовнішньоекономічній діяльності вступила в нову фазу регулювання цін в ЗЕД кон’юнктурою попиту та пропозиції вільного світового торгового ринку.

Предметом роботи є - дослідження зовнішньоекономічних операцій експорту та імпорту товарів між українськими та французькими суб’єктами підприємницької діяльності (на прикладі експорту-імпорту насіння соняшнику та соняшникової олії) на протязі 2006 - 2007 рр. та 2008 - 2009 рр. (після фактичного вступу України в СОТ).


1. Засадні положення формування митної політики у зед між францією та україною


Франція сприймається у світі як своєрідний еталон європейської культури, демократії і поваги до людини-творця. Такий імідж країни обумовлений тривалими зусиллями її видатних особистостей і народу утвердити в собі та у світі ідеали свободи і рівності [45].


Рис.1.1 Географічне розташування Франції в Європі


Франція межує з Бельгією, Люксембургом, Німеччиною, Швейцарією, Італією та Іспанією. Це найбільша країна зарубіжної Європи. Її площа вдвічі більша від території Великобританії, але становить 1/4 території США (без Аляски). Франція займає крайню західну частину Європейського материка. За формою її територія вписується в шестигранник (французи так і називають свою країну - l'Hexagone - шестикутник). Морські кордони країни мають більшу довжину, ніж сухопутні. На сході країна омивається Атлантичним океаном, на півдні - Серед-земним морем, на півночі - протокою Ла-Манш.

Офіційна назва - Французька Республіка - Republique Francaise. Територія - 551,6 тис. кв.км. Адміністративний поділ: 95 департаментів (departement), включаючи особливу територіально-адміністративну одиницю Корсику, 22 області (re-gion), комуни (commune). Існує також поділ на З7 історичних провінцій. Володіння: 6 заморських департаментів: в Америці - Гваделупа, Гвіана Французька, Мартініка (Центральна Америка), Сен-П'єр і Мікелон (поблизу південно-східного узбережжя Ньюфаундленду); в Африці - Реюньйон (біля південно-східного узбережжя); 5 заморських територій: в Океанії - Нова Каледонія, Полінезія Французь-ка, до складу якої входять острови Суспільства, Маркізькі острови, архіпелаг Туамоту, Французькі південні та антарктичні території; острови Уолліс і Футуна, розташовані на екваторі, в південно-західній частині Тихого океану між Фіджі і Самоа; острів Майотта; Французькі південно-антарктичні території. Завдяки цьому Франція є третьою державою світу (після США і Великобританії) за розмірами заморських володінь.

Населення - 60,1 млн. осіб (2006 р). Близько 4,5 мільйона з них - іноземці: алжирці, португальці, італійці, іспанці, вірмени тощо. Щороку приблизно 10 тис. осіб отримують французьке громадянство.

Релігія. Майже все населення країни - католики. Але з огляду на історичні причини у Франції співіснують багато різних релігій. На другому місці - іслам. Його сповідують вихідці з країн Північної Африки, колишніх французьких колоній. Є також прибічники іудаїзму, православ'я, протестантизму та англіканства.

Столиця - Париж (Paris) - 2,116 млн. жителів (1999 р). З передмістям - близько 10 млн. жителів. Інші великі міста - Марсель (801 тис), Ліон (415 тис), Тулуза (359 тис), Ніцца (342 тис), Страсбург (252 тис), Нант (245 тис), Бордо (210 тис).

Офіційна мова - французька, належить до романської групи мов.

Грошова одиниця - EURO.1 EUR = 1.36 USD курс на 03.07.2008.

Ландшафт - 2/3 території Франції - рівнини і пагорби. Найбільші гірські масиви - Альпи, Піренеї і Центральний Французький масив. Найвища точка - гора Монблан в Альпах (4807 м). Найбільші річки - Сена (найдовша річка країни, 1012 км), Луара, Гаронна, Рона.

Національний склад Франції порівняно однорідний, понад 90% жителів - французи. До національних меншин, які населяють деякі околичні області, належать: на Сході - ельзасці і лотарингці (близько 1,4 млн. осіб), на Півночі - бретонці (1,25 млн), на Сході - фламандці (300 тис), на Півдні - каталонці (250 тис) і баски (140 тис), на острові Корсика - корсиканці (280 тис. осіб); у великих містах живуть євреї (близько 500 тис. осіб). Близько 4 млн. іноземців - італійці, португальці, іспанці, поляки, алжирці, марокканці та інші.

Природний приріст населення становить 12 осіб на 1000 жителів. Франція - високоурбанізована країна: частка міського населення - близько 80 відсотків.

Середня тривалість життя (на 1992 рік) становила 74 роки у чоловіків і 82 роки у жінок. Рівень народжуваності (на 1000 людей) - 13. Рівень смертності (на 1000) - 9.26,4% населення перебуває у віковому інтервалі 0-19 років, 58,9% - від 20 до 64 років, у продуктивному віці - понад 40% французів, а безробітних - 12%.

Офіційною мовою є французька, однак на околицях країни розмовляють баскською (Піренеї), каталонською (Руссільон), німецькою (Ельзас), бретонською (Західна Бретань), фламандською (район Дюнкерка) і корсиканською (діалект італійського на Корсиці). Французи, як правило, вчать і знають іноземні мови, але дуже неохоче розмовляють ними з іноземцями.

Париж - найелегантніша столиця Європи, серце адміністративного, культурного і політичного життя Франції, де проживає п'ята частина її населення, вона настільки не схожа на іншу частину країни, що її часто називають "містом-державою зі своїми законами".

Франція розташована в Західній Європі. На північному сході межує з Бельгією, Люксембургом і Німеччиною, на сході - з Німеччиною, Швейцарією та Італією, на південному сході - з Монако, на півдні - з Іспанією та Андоррою. На півночі омивається Північним морем, протоками Па-де-Кале і Ла-Манш, на південному сході - Середземним морем, на заході - Біскайською затокою. Морські береги, що простяглися на 3120 км, включають в себе скелі Бретані, довгі гряди дюн з боку Атлантики, чудові піщані пляжі і бухти Середземномор'я. Південно-східне узбережжя Франції носить назву Блакитний берег.

Головними фізіографічними рисами Франції є її природні кордони на сході і півдні, нагір'я в південній частині центрального регіону та обширні рівнини. Альпи і Юра є природними кордонами з Італією і Швейцарією. Багато з вершин Французьких Альп піднімаються на висоту більше ніж 4000 м. Гори Юра, висота яких сягає 1700 м, поступово знижуються в напрямку долини річки Рона до Белфортської западини.

На північний схід від Белфортської западини франко-німецький кордон проходить по Рейну. У цьому регіоні знаходиться також гірський ланцюг Вогезів, що піднімаються до 1424 м. Піренеї, які формують природний кордон між Францією та Іспанією, піднімаються на французькому боці до 3298 м (гора Пік-де-Вінемаль). Нагір'я у південній частині центрального регіону, назване Центральний масив, відділене від гірського регіону долиною Рони.

Регіон рівнин, найбільша за територією частина Франції, є частиною Великої європейської рівнини. Окремі пагорби не перевищують висоти 200 м над рівнем моря. До цього регіону належать долини рік Сена, Луара, Гарона і Рона. Практично всі з 200 річок Франції судноплавні в якійсь частині течії. Озер у Франції небагато, а головне - Женевське озеро (відоме також як озеро Леман) переважно знаходиться на території Швейцарії.

Франція знаходиться в помірних широтах і є єдиною європейською країною, яка має чотири кліматичні зони: атлантична (на заході), континентальна (в центрі і на сході), альпійська і середземноморська (на півдні). Клімат Франції в основному помірний, хоча на середземноморському узбережжі він субтропічний, а на сході в горах і на нагір'ї - континентальний. Середня температура січня в Парижі - від 1° до 6° С, середня температура липня - від 15° до 25° С. В Марселі на середземноморському узбережжі - від 2° до 10° С в січні та від 17° до 29° С в липні.

Франція - високорозвинута індустріально-аграрна країна, яка посідає одне з провідних місць у світі за обсягами промислового виробництва. Валовий національний продукт на душу населення - 22 320 доларів на рік [49].

Частка у ВВП (1991,%): промисловість - 18,4, сільське господарство - 5,7. Видобуток (1993, млн. т) кам'яного вугілля - 10,1, нафти - 2,7, залізняку - 7, природного газу - 4,85 млрд. куб. м. Виробництво електроенергії - 454,7 млрд. кВт. ч (193), у тому числі понад 2/3 на АЕС. Чорна (виплавка, млн. т. у 1985: чавуну - 15,5, сталі - 19,4) і кольорова (алюміній, цинк, свинець, мідь та інші) металургія.

Провідна галузь промисловості - машинобудування. Розвинуті автобудування, суднобудування, тракторо- і авіабудування, електротехнічна і радіоелектронна промисловість, а також хімічна (виробництво соди, добрив, хімічних волокон, пластмас), нафтопереробна і нафтохімічна промисловість. Експортне значення мають виробництво текстилю, одягу, галантереї. Розвинуті харчова промисловість і виноробство. Головна галузь сільського господарства - тваринництво. Поголів'я (1992, млн) великої рогатої худоби - 20,9, овець - 11,5, свиней - 12,3; птахівництво. Посіви зернових (урожай пшениці - 32,6 млн. т у 1992; ячмінь, кукурудза), цукрового буряка. Виноградарство, овочівництво, плодівництво і квітництво. Морське рибальство і розведення устриць.

Франція - один з найбільших у світі виробників хімічної і нафтохімічної продукції (у тому числі каустичної соди, синтетичного каучуку, пластмас, мінеральних добрив, фармацевтичних товарів та іншого), чорних і кольорових (алюміній, свинець і цинк) металів. Великою популярністю на світовому ринку користуються французький одяг, взуття, ювелірні вироби, парфуми і косметика, коньяки, сири (виробляється близько 400 сортів).

Експорт: машинобудівна продукція, у тому числі транспортне обладнання (близько 14% вартості), автомобілі (7%), сільськогосподарські і продовольчі товари (17%; один з провідних європейських експортерів), хімічні товари і напівфабрикати тощо.

Площа сільськогосподарських угідь становить 2/3 території Франції (35,5 млн. га); все більше зменшується частка ріллі і збільшується площа, вкрита травами, що пов'язано з посиленням тваринницької спеціалізації сільського господарства. Рілля займає 16,8 млн. га, багаторічні насадження - 2,2 млн. га (виноградники і сади), пасовища і сінокоси - 13,9 млн. га, під лісом - 14,5 млн. га.

Структура сільського господарства за вартістю продукції у%: рослинництво - 43,3, у тому числі зернові - 16,0, овочі і фрукти - 9,0, виноград (на вино) - 8,5; тваринництво - 56,7, в тому числі виробництво м'яса - 26,1, молока - 18,6, птиці та яєць - 7,7. Рослинництво середньоєвропейского і середземноморсько-субтропічного типів. За збиранням зернових Франція поступається тільки США, Росії, Індії та Канаді. Основна зернова культура - пшениця (близько 1/2 всього врожаю зерна), основний район її виробництва - низовина на Заході країни.

Головний район лову - Атлантичний океан. Улов риби - 806 тис. т (1994). Головні риболовецькі порти - Булонь і Лор'ян, Ла-Рошель. Устричний промисел (близько 70% світового збору устриць).

Приєднання Франції до міжнародних організацій та інтеграційних угрупувань - Франція є членом ООН і більшості спеціалізованих агентств цієї організації, ОБСЄ, ЄС, НАТО, Організації економічного співробітництва і розвитку.

У Франції розвинені всі галузі господарства. Частка зайнятих у сільському господарстві і рибальстві становить 6% і вони створюють 4% ВНП, у промисловості й будівництві, відповідно, 28% і 28%, у нематеріальних галузях - 66% і 68%.

Країна є великим експортером як промислової, так і сільськогосподарської продукції. Процвітає туристичний бізнес. У зовнішньоекономічних стосунках головними партнерами Франції завжди були країни Західної Європи. Зараз 3/5 її торгового обігу припадає на країни ЄС. Серед інших значна частка Швейцарії, США, Японії та Алжиру. Найбільшим торговим партнером Франції є Німеччина.

Франція - провідна сільськогосподарська країна в Європейському союзі. Вона має найбільшу площу орних земель (понад 30 млн. га) і найвищу їх продуктивність (врожайність зернових 60 ц/га). На частку Франції припадає понад 21% сільськогосподарської продукції країн ЄС (у вартісному вираженні). Франція - найбільший в Європі експортер сільськогосподарської продукції. Особливо велика роль Франції в поставках зернових (50 млн. т в рік, переважно пшениці і кукурудзи) на світовий ринок. Вона експортує також м'ясо (яловичину, свинину і баранину), молочні продукти, овочі, фрукти і вино.

Загальний високий рівень розвитку країни також позитивно позначився на сільськогосподарському виробництві - воно належить до інтенсивних і високопродуктивних. У сільському господарстві працює 1,2 млн чол., середній розмір ферм становить 28 га. У виробництві кращі показники характерні для Північної Франції, гірші - для південних районів.

На рослинництво доводиться трохи більше половини доходів сільськогосподарського сектора. Зернові культури й до тепер лідирують як по обсягу виробництва, так і по експорт у. Вироблячи 36 млн. т пшениці, Франція займає по цьому показнику четверте місце у світі й перше - у Європейському Союзі.

Навпроти, посіви олійних і білкових культур, на які існує стійкий і значний промисловий попит, за останні 15 років розширилися. Рапс, вирощуваний головним чином до півночі від Луари, і соняшник, який культивується на південно-за-ході й у Паризькому басейні, забезпечують основну частину поставок. З недавніх пор на півдні країни й у долині Рони почалося вирощування сої.

В табл.1.2 наведені результати аналізу зростання обсягів зовнішньоекономічної торгівлі України з всім світом та питома вага торгівлі з Францією у 2005 - 2008 роках.


Таблиця 1.2

Показники міжнародної торгівлі України в цілому з всіма країнами світу та з Францією за 2005 - 2008 роки [48], [49]


Як показує аналіз даних, наведених в табл.1.2, при обсягу території Україна на 10% більше, ніж територія Франції, ВВП Франції за 2007 рік практично в 15 разів більше, ніж ВВП України, а населення Франції більше за населення України тільки на 25%. Таким чином, середньодушовий дохід ВВП на одного жителя Франції за результатами 2007 року був в 11 раз вище ніж середньодушовий дохід на одного жителя України.

Частка експорту у Францію станом на кінець 2007 року становить 0,7% від загального обсягу експорту України у всі країни світу, частка імпорту із Франції становить 2,0% від обсягу імпорту в Україну з всіх країн світу. Тобто, фактично, рівень зовнішньоекономічних відносин є дуже обмежений, при цьому інтерес Франції до продукції з України є мінімальним.


2. Особливості регулювання митних режимів зед за національним законодавством Франції


Митний союз Європейського співтовариства припускає загальний простір, у якому здійснюється вільний обіг товарів і осіб ("внутрішній аспект"). При цьому в просторі держав-членів ЕС установлюється загальна границя для вживання заходів в області торговельної, тарифної й нетарифної політики відносно третіх країн ("зовнішній аспект"). Регламент Європейського Економічного Співтовариства N2151/84 визначає границі митної території Союзу, на якій, крім виняткових випадків, застосовується єдине митне законодавство, і враховує розширення цієї території внаслідок вступу інших держав у Європейський Союз.

У свою чергу під терміном "митне законодавство Європейського Союзу (ЄС, Співтовариств)" для цілей справжньої роботи розуміється сукупність митно-правових норм, які визначають регулювання митних відносин у рамках Європейського Союзу й утримуються в установчих документах Співтовариств, в актах, прийнятих на їхній основі вповноваженими органами ЄС, і - у встановлених випадках - у міжнародних угодах Співтовариств. Дане поняття в зазначеному значенні досить умовно, оскільки поєднує в один блок (зокрема, коли мова йде про історичні аспекти розвитку джерел правового регулювання застосування митних режимів у рамках ЄС) правові норми, які могли б бути "індивідуалізовані" по своїй приналежності до різних сфер інтеграції, що получили відповідну формалізацію у вигляді трьох установчих договорів, на основі яких створені Європейське об'єднання вугілля й стали (ЕОУС, договір про створення якого був підписаний в Парижу 18 квітня 1951 р), Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), Європейське співтовариство по атомній енергії (Евроатом, договір про створення якого, так само як і про створення ЄЕС, був підписаний у Римі 25 березня 1957 р). Вибір на користь узагальнюючого поняття визначається не тільки єдиним політичним вектором розвитку всіх зазначених інтеграційних об'єднань, але й споконвічно властивим їм організаційною і юридичною єдністю в рішенні митних проблем. Фактично в правовому забезпеченні митного об'єднання країн, що входять до складу Європейського Союзу, що превалює місце займали норми угоди про створення ЄЕС, з огляду на мети створення й роль останнього в розвитку загального економічного й митного простору ЄС, а також перенесення саме на інституціональну структуру ЄЕС значного обсягу організаційно-управлінських функцій, закріплених за інститутами трьох об'єднань. Тому там, де мова йде про митне законодавство ЄС і використовуються посилання на конкретні рішення (акти) органів Співтовариства, особлива увага приділяється саме нормам зазначеного Договору про створення ЄЕС і документам, прийнятим у його розвиток органами Співтовариств.

Згідно "Договору про створення Європейського економічного спів-товариства" (Рим, 25 березня 1957 року), ЄС ставить своїм завданням сприяти, шляхом створення загального ринку й прогресуючого зближення економічної політики держав-членів, гармонічному розвитку економічної діяльності у всьому Співтоваристві, безперервному й збалансованому росту, що зростає стабільності, прискореному підвищенню рівня життя й більше тісним зв'язкам між державами, які воно поєднує.

Діяльність Співтовариства передбачає, як це визначено Договором і у встановлений термін:

a) усунення між державами-членами митних зборів і кількісних обмежень на імпорт і експорт товарів, а також всіх інших еквівалентних по своїх наслідках мер;

b) введення загального митного тарифу й загальної торговельної політики стосовно третіх держав;

c) усунення між державами-членами перешкод вільному руху осіб, послуг і капіталів;

d) введення загальної політики в області сільського господарства;

e) введення загальної політики в області транспорту;

f) створення системи, що буде обгороджувати від перекручувань конкуренцію в загальному ринку;

g) застосування процедур, що дають можливість погоджувати економічну політику держав-членів і усувати нерівновагу в платіжних балансах;

h) зближення законодавств держав-членів у тій мері, у який це необхідно для функціонування загального ринку;

i) створення Європейського соціального фонду з метою поліпшення можливостей зайнятості для трудящих і сприяння підвищенню їхнього життєвого рівня;

j) створення Європейського інвестиційного банку, покликаного сприяти економічному розвитку Співтовариства шляхом залучення нових ресурсів;

k) асоціація із заморськими країнами й територіями з метою збільшення торгівлі й спільного сприяння економічному й соціальному розвитку.

Основою Співтовариства є митний союз, що охоплює всю торгівлю товарами й передбачає заборону імпортних і експортних мит і будь-яких рівнозначних зборів у торговельних відносинах між державами-членами, а також установлення загального митного тарифу в їхніх відносинах із третіми країнами.

Положення Договору застосовуються до продукції, виготовленої в державах-членах, а також до продукції із третіх країн, що вільно циркулює в державах-членах.

Продукція, що надходить із третіх країн, розглядається як така, що перебуває у вільному обігу в державі-члені, якщо стосовно неї були виконані всі імпортні формальності й виплачені всі мита або рівнозначні збори, що стягуються в цій державі-члені, і якщо вона не виявляється в більше сприятливому положенні внаслідок повного або часткового повернення цих мит і зборів.

Держави-Члени скасують у відносинах один з одним мита на експорт і рівнозначні по своїй дії збори.

Держави-Члени заявляють про свою готовність сприяти розвитку міжнародної торгівлі й зниженню торговельних бар'єрів за допомогою висновку угод, що мають метою, на основі взаємності й взаємної вигоди, скорочення мит нижче загального рівня, яким вони могли б користуватися завдяки створенню митного союзу між ними.

Мита загального митного тарифу не можуть перевищувати:

a) 3% для продуктів, що ставляться до тарифних статей, перерахованим у списку B;

b) 10% для продуктів, що ставляться до тарифних статей, перерахованим у списку C;

c) 15% для продуктів, що ставляться до тарифних статей, перерахованим у списку D;

d) 25% для продуктів, що ставляться до тарифних статей, перерахованим у списку E; якщо відносно цих продуктів тариф країн Бенілюксу включає мито, що не перевищує 3%, це мито піднімається до 12% для обчислення середньоарифметичної.

4. Список F установлює мита, застосовувані до продуктів, які в ньому перераховані.

5. Списки тарифних статей, зазначені в справжній статті й у статті 20, утримуються в додатку I до даного Договору.

Мита, застосовні до продуктів списку G, будуть визначені за допомогою переговорів між державами-членами. Кожна держава-член може додати інші продукти до цього списку в межах 2% загальної вартості його імпорту із третіх країн протягом 1956 р.

У Франції з інших підрозділів міністерства економіки, фінансів і бюджету тільки Генеральна дирекція митниць і непрямих податків займається винятково регулюванням питань зовнішньоекономічної діяльності. Вона бере активну участь у виробленні зовнішньоторговельної політики Франції. У компетенцію Генеральної дирекції входить організація й керівництво розгалуженою мережею митних установ, забезпечення контролю за дотриманням порядку ввозу й вивозу товарів і валюти, за виконанням експортерами й імпортерами норм відносно якості товарів, за дотриманням ними правил з питань промислової власності. Генеральна дирекція веде розробку митних правил і тарифів, здійснює контроль за їхнім правильним застосуванням, бере участь у переговорах по спрощенню митних процедур і адміністративних формальностей.

1. Експортно-імпортне регулювання.

В основі політики в області експортно-імпортного регулювання Франції лежить її членство в СОТ та Європейському економічному співтоваристві (ЄЕС) (1957 р). Одним з найважливіших документів, використовуваних у зовнішній торгівлі Франції (при імпорті, експорті й транзиті товарів), є нова стандартна форма митної декларації, уведеної з 1 лютого 1988 р. у країнах ЄС і отримавши назву єдиного адміністративного документа (ЕАД). ЕАД поширюється майже на всі держави Західної Європи. ЕАД - це набір однотипних декларацій, заповнених у вісьмох екземплярах. У ньому дається вичерпна інформація про товар, спосіб його транспортуванню, утримуються відомості про відправника й одержувача товару, банківські, податкові та інші дані. Перші три екземпляри забезпечують виконання формальностей у країні-експортері товару, а п'ять інших - у країні-імпортері товару.

Імпортна процедура. При імпорті товарів у Франції можуть застосовуватися два основних режими: загальна й особливий.

У Франції існує державний режим, що забороняє й обмежує ввіз і вивіз окремих товарів. Метою цього режиму є заборона або обмеження ввозу, вивозу й транзиту деяких товарів, що не задовольняють вимогам національного законодавства, що регулює збут або покупку товарів, вироблених у країні. При імпорті товарів у Францію митні формальності проводяться шляхом здійснення трьох видів процедур:

нормальна (заповнюється митна декларація - ЕАД. При цьому товари, що направляються одному одержувачеві від відправника, повинні бути вписані в одну декларацію на суму не більше 250 тис. фр. (митна оцінка));

спрощена;

прискорена (термінова);

Спрощений і прискорений режим застосовується при одержанні поштових посилок і поштових відправлень.

Експортна процедура. У Франції по експортних операціях існують обмеження, пов'язані з вивозом наркотиків, фільмів жахів, товарів, що підривають моральні принципів. При експорті товарів із країни заповнюється єдиний адміністративний документ типу EX I, а при його поверненні назад у країну - EX II. Для товарів, не заборонених і не обмежених до вивозу із Франції, необхідно тільки наявність ЕАД, а для продуктів, виробів, заборонених або обмежених до експорту, потрібне наявність експортної ліцензії 02, видаваної СОФИКО.

Митний тариф. Одним з головних інструментів регулювання імпорту товарів у Франції є єдиний митний тариф (ЕТТ), що застосовується в торговельних відносинах країн-учасниць ЕС із третіми державами з 1 липня 1968 р. .

Важлива особливість митної ситуації у Франції полягає в тому, що якщо товар, завезений на її територію або територію будь-якої іншої країни-учасниці ЕС, то, пройшовши митні формальності, він може безмитно обертатися усередині Співтовариства. Дія цього положення є важливою умовою, що полегшує збут продукції не тільки на французькому ринку, але й на ринках інших країн угруповання.

Нетарифні обмеження. Поряд з митним тарифом ЄС, що захищає господарство країн-учасниць від зовнішньої конкуренції, широко й регулярно застосовуються нетарифні засоби обмеження імпорту, у тому числі й у Франції. Крім єдиного митного тарифу Франція використовує такі обмеження ввозу товарів, як контингентирування імпорту, контроль над ввозом, антидемпінгові процедури, імпортні податки, угоди про “добровільне” обмеженні імпорту, атестації продукції, адміністративні й санітарні формальності.

2. Фінансування, кредитування й страхування зовнішньоекономічної діяльності.

У Франції для заохочення експорту використовується безліч прямих і непрямих коштів, що дозволяє уряду дуже впливати на розвиток торгівлі в бажаному напрямку. Це досягається шляхом надання експортерам пільг у кредитно-фінансовій, податковій і адміністративній областях. У Франції створена розгалужена система фінансування експортно-імпортних операцій закордонних капіталовкладень, освоєння нових ринків. На систему фінансування експорту товарів із країни дуже впливають і такі фактори, як більше низька конкурентоспроможність її продукції на світовому ринку в порівнянні з головними суперниками, втрата й ослаблення позицій на ряді ринків держав, що розвиваються, і як результат цього - дефіцит платіжного балансу протягом всього післявоєнного років. Все це визначило найважливішу роль держави в створенні системи фінансової підтримки експорту на сприятливих умовах з метою зміцнення конкурентоспроможності національних компаній на світовому ринку, а широка участь урядових ресурсів у цьому процесі дало можливість установити один зі сприятливих для імпортерів французької продукції режимів кредитування й страхування експорту.

Державне страхування експорту у Франції здійснюється у відповідності зі спеціальними правилами, установленими владою, при участі й твердому контролі державних кредитно-фінансових організацій: Банку Франції, Французького банку для зовнішньої торгівлі (ФБВТ) і банку “Креди насьональ”. Головною метою ФБВТ є допомога звичайним банкам у їхніх операціях по кредитуванню зовнішньої торгівлі. Нині існуюча система фінансування експорту початку створюватися в другій половині 20-х років.1 липня 1971 р. був прийнятий Закон про кредитну реформу, цим був визначений порядок кредитування експорту й розширені джерела необхідних для цього коштів за рахунок приватних банків.

Урядова політика в області кредитування експорту розробляється Управлінням зовнішньоекономічних зв'язків міністерства економіки, фінансів і бюджету, що здійснює загальне керівництво Французькою компанією по страхуванню зовнішньої торгівлі (КОФАСЕ), без поліса якої не може бути забезпечений пільговий характер експортної позики. Видачею дозволів на кредит і контролем за виконанням цих рішень займаються дві урядові комісії - Комітет директорів і Комісія гарантій і зовнішньоторговельних кредитів. Комітет директорів, що є спеціалізованим органом керування зовнішньоекономічних зв'язків, вирішує питання про видачу довгострокових кредитів і їхніх умов. Комісія гарантій зовнішньоторговельних кредитів, будучи міжміністерським органом, розглядає за участю Казначейства зацікавлених міністерств, банків (Банку Франції, “Креди насьональ”) умови фінансування й реалізації експортних поставок у кредит і встановлює, яку частину кредиту застрахує КОФАСЕ. Комісія одноосібно ухвалює рішення щодо середньострокових кредитів, а по довгостроковим - треба вказівках Комітету директорів.

Державне страхування зовнішньоекономічних операцій у Франції почалося з 1928 р., і в цей час воно здійснюється КОФАСЕ. Система страхування відіграє важливу роль у стимулюванні експорту товарів шляхом захисту від різних ризиків, які можуть виникнути в ході здійснення торговельних угод. У сучасних умовах страхування служить не тільки захистом експортерів від можливих ризиків, але й стало важливою умовою одержання банківського кредиту, а в остаточному підсумку - висновку експортного контракту. Нині у Франції здійснюється страхування ризиків, пов'язаних з попереднім вивченням ринку, зміною іноземних курсів валют; організацією за кордоном ярмарків, виставок, закордонних інвестицій; страхується непередбачене підвищення цін у період виготовлення експортної продукції.

3. Митна система країни.

Митне законодавство Франції складається з нормативних актів, прийнятих компетентними державними органами, і міжнародно-правових документів. Оскільки митне регулювання припускає державне втручання в приватне підприємництво, основні принципи митного права повинні встановлюватися у формі законів. Центральне місце серед них займає Митний кодекс 1948 року з наступними численними виправленнями.

Особливістю французького права є обмеження законодавчих повноважень парламенту. У митній сфері парламент передає уряду свої нормотворческие повноваження навіть по тим питанням, по яких тільки він може законодавствувати (наприклад, визначення ставок митного тарифу). Митний кодекс (ст.9) обмежує передачу законодавчих повноважень виконавчої влади тільки відносно ставок мит на імпорт сільськогосподарської сировини й продовольства.

Визначальний вплив на розвиток митного права Франції робить участь країни в Європейських співтовариствах (ЄС). Як і інші учасники ЄЕС, Франція пішла на обмеження свого митного суверенітету на користь національного регулювання. Окремі питання митної проблематики були повністю передані органам Співтовариств) наприклад, Франція втратилася права самостійно укладати угоди із третіми країнами відносно митного регулювання). З інших питань Франція здійснює митну політику разом з ЄС. У цьому випадку діє принцип пріоритету “європейського” права, закріплений в установчому договорі ЄЕС і неодноразово підтверджений французькою судовою практикою.

З 1 липня 1968 р. Франція перейшла на єдиний митний тариф (ЕТТ) ЄС, залишивши за парламентом право встановлювати ставки мит тільки на ті товарні позиції, які не входять в ЕТТ. З 1 січня 1994 р. вступив у дію Європейський митний кодекс, схвалена регламентом Комісії ЄС ще в лютому 1990 року.

Національний “європейський" характер митного права підсилюється, оскільки уряду забороняється: в однобічному порядку посилювати норми єдиного тарифу, установлювати під видом “роз'яснень і тлумачень" імперативні правила, які інтерпретують єдиний тариф. Узгодження “європейського” і французького митного права відбувається за допомогою двох основних способів:

законодавчим шляхом, через внесення змін у ТК і інші закони після прийняття відповідних директив або регламентів ЄС;

через видання підзаконних актів, що відображають зміну в митному регулюванні, початі в рамках ЄС (у цих цілях поряд з декретами, постановами й розпорядженнями використовується й така форма підзаконного акту, як міністерське повідомлення експортерам і імпортерам).

Франція входить у єдиний європейський митний простір. Митно-правові норми діють на митній території Франції. Митні приписи набувають чинності в столиці - через день після виходу “Офіційної газети", у якій вони опубліковані, в інших місцях - через день після того, як офіційна публікація отримана поштою в адміністративному центрі відповідного департаменту.

Особливе значення для функціонування митного механізму мають Генеральна угода про тарифи й торгівлю 1994 року (ГАТТ) й інші акти, а також численні обопільні умови й угоди по митних і торгово-політичних питаннях.

Процедура митного контролю відносно імпорту у Франції під впливом заходів щодо уніфікації митних формальностей, проведених як на міжнародному (на базі Кіотської конвенції по спрощенню й гармонізації митних процедур), так і на європейському рівні. З 1 січня 1988 р. регламентом № 2791/86 Ради ЄС на території співтовариств уведений єдиний адміністративний документ (ЕАД), що замінив близько 80 різних актів. ЕАД являє собою набір однотипних декларацій, заповнюваних в 8 екземплярах. У цьому документі дається інформація про товар, спосіб його транспортування, відправнику й одержувачі вантажу, утримуються банківські, податкові й деякі інші реквізити. З 1 січня 1993 р. у зв'язку зі створенням Єдиного європейського ринку й скасуванням митного контролю усередині Співтовариства дія ЕАД обмежується торгівлею ЄС із третіми державами. Митне законодавство Франції розрізняє загальний і особливий режим імпорту.

загальний режим поширюється на вільно ввезені товари й контингентуємый імпорт. У першому випадку процедура імпорту не обтяжена митними формальностями й обмежується заповненням імпортної декларації. Контингентуємий імпорт припускає одержання спеціальної імпортної ліцензії, видаваною Службою фінансових і торговельних дозволів (СОФИКО) Генеральної дирекції митниць і непрямих податків. Перелік товарів, для ввозу яких необхідно одержати ліцензію, утримується в Повідомленнях імпортерів, регулярно публикуємих в “Офіційній газеті”;

особливий режим імпорту застосовується відносно деяких товарів (вовняні, бавовняні тканини, синтетичні й штучні волокна й ін). Їхній ввіз на територію Франції регулюється спеціальними угодами, що укладаються в рамках ГАТТ. У випадку імпорту цих товарів із країн, що не беруть участь у ГАТТ, при сприянні Служби товарів народного споживання міністерства промисловості встановлюються спеціальні ввізні квоти.

Нормальна митна процедура при імпорті припускає заповнення ЕАД, до якого звичайно додається рахунок-фактура. При цьому товари, що направляються одному одержувачеві, можуть вноситися в одну декларацію на суму, що не перевищує 250 тисяч франків. Спрощені й термінова імпортні процедури застосовуються при митній обробці посилок і інших поштових відправлень.

Експортна процедура митного контролю багато в чому схожа з митним оформленням імпорту. Відправник товарів, вивіз яких із Франції необмежений, представляє тільки ЕАД. Для вантажів, заборонених або обмежених до експорту, необхідно одержати в СОФИКО експортну ліцензію.

Митні режими, установлювані для комерційної, виробничої й транспортної діяльності, становлять поняття економічного митного права. Митний режим комерційної діяльності визначає порядок зберігання імпортних і експортних товарів на митних складах, правове положення яких урегульовано регламентом Ради ЄС від 25 липня 1988 р. Економічний митний режим виробничої діяльності поширюється на товари, що беруть участь у промислових операціях і реекспорті в рамках міждержавного й внутріфірмового поділу праці й кооперації. Промислові й митні режими, передбачені французьким законодавством, регулюються регламентами Ради ЄС.

Регламент № 2473/86 від 27 липня 1986 р. установлює режим пасивного облагороджування, що означає, що товар, в основі якого сировина “французького походження”, направляється на подальшу доробку (“облагороджування”) у треті країни для наступного реекспорту у Францію або інші держави ЄС. У цьому випадку передбачається митне обкладання тільки тої частини вартості реекспорту, що була зроблена за межами Франції і Європейських співтовариств.

Джерелами правового регулювання митного режиму активного облагороджування, що пропонує, що товар імпортується у Францію або Співтовариства на доробку з метою наступного реекспорту за межі ЄС, є регламенти № 1999/85 від 16 липня 1986 р. і № 3677/86 від 24 листопада 1986 р. Даний режим може надати відстрочку сплати мита із установленням митного контролю за подальшим просуванням товару.

Митний економічний режим відносно транспортних перевезень використовується в основному при транзиті товарів через митну територію. Франція бере участь у багатобічній Конвенції про міжнародні транзитні перевезення (TIR). Відповідно до ТК товари, перевезені в спеціальних опломбованих постачальником і представником місцевої митниці контейнерах, не підлягають митному огляду на границях по шляху транзиту й не обременяются митними формальностями до моменту прибуття товару до місця призначення. Режим істотно скорочує експортерам транспортні видатки й час на перевезення товару.

Митна служба у Франції являє собою частина державного адміністративного апарата, діяльність якого пов'язана з контролем за перетинанням вантажами митного кордону. Митниця традиційно виконує дві найважливіші функції - фіскальну й регулюючу.

Незважаючи на ослаблення фіскального значення митного обкладання, через канали французької митниці зараз у державний бюджет надходить понад 20% всіх доходів (близько 300 млрд. франків). Це пояснюється тим, що через митницю у Франції стягується також податок на додану вартість імпорту, податок на нафтопродукти (на нього доводиться понад половину всіх дохідних надходжень митниці), тютюновий податок, спеціальні податки, якими обкладається торгівля коштовностями, антикваріатом і творами мистецтва.

Основне завдання митниці - виконання приписань, що захищають національну економіку від несприятливого впливу імпорту й одночасно стимулюючий розвиток французького експорту. Особливістю митного права Франції є наділення митної служби повноваженнями по здійсненню валютного контролю й нагляду за проведенням розрахункових операцій у зовнішній торгівлі. Організаційно митна служба Франції представлена центральним і місцевим апаратом. Генеральна дирекція митниць і непрямих податків входить у структуру Міністерства економіки, фінансів і бюджету. Вона займається видачею ліцензій на експорт і імпорт товарів і стягненням податків із зовнішньоторговельного обороту, керуванням митною службою, розробкою митного законодавства, контролем за валютними операціями.

Місцеві органи митної служби формуються на регіональному рівні. Вся митна територія Франції розділена на 41 митний регіон (з них 4 заморських), у кожному з яких створене регіональне митне керування. На території митного регіону регіональне керування здійснює весь обсяг повноважень, пов'язаних з митним регулюванням. З метою підвищення ефективності боротьби з контрабандою митні регіони були згруповані в 9 міжрегіональних об'єднань. Місцевий апарат митної служби складається з підрозділів по митному забезпеченню торговельних операцій (митні бюро) і відділів, що здійснюють митний контроль (митні бригади й агенти). Митні бюро (зараз їх у Франції діє понад 400) здійснюють всі організаційно-технічні процедури, оформляють необхідні документи по митному очищенню вантажів. Поява внутрішніх митних бюро (тобто розташованих усередині митної території) пояснюється розвитком коштів і способів транспортування зовнішньоторговельних вантажів і насамперед активним використанням контейнерних перевезень. Митний огляд вантажів і пасажирів, що перетинають границю, здійснюють митні агенти, поєднувані в митні бригади.

Більшу роль у справі боротьби з незаконним ввозом і вивозом грає міжнародне співробітництво. Франція уклала угоди про взаємодопомогу в запобіганні контрабанди з багатьма державами (США, Канада, Австрія, Швеція, Мексика, ряд африканських країн). У рамках Європейських співтовариств діяльність по боротьбі з контрабандою регулюється регламентом Ради ЄС № 1468/81 від 19 травня 1981 р. Роль координуючого органа виконує Комісія ЄС, що приділяє особливу увагу запобіганню митних правопорушень у торгівлі текстильною й сільськогосподарською продукцією.

ТК (статті 65, 215 і інші) наділяє митних агентів широкими повноваженнями в боротьбі з контрабандою. Вони вправі запитувати будь-яку документацію, необхідну для уточнення інформації й одержання нових відомостей. Особливий порядок дії митних агентів установлений у так званій “митній смузі" - території, що прилягає на 60 км до сухопутної границі й акваторії на видаленні 12 морських миль від узбережжя.


3. Оцінка відповідності механізмів та інструментів митно-тарифного регулювання у франції та україні процесу інтенсифікації міжнародної економічної діяльності


Як показує проведений аналіз експортно-імпортних операцій між Україною та Францією по насінню соняшнику та соняшниковій олії (рис.3.1 - 3.11) - по цих товарах між країнами механізми митно-тарифного регулювання відповідають процесу інтенсифікації міжнародної економічної діяльності.


Рис.3.1 Динаміка обсягів експорту насіння соняшнику з україну у Францію


Рис.3.2 Динаміка обсягів експорту соняшникової олії з України у Францію


Рис.3.3 Динаміка виробництва насіння соняшника в Україні та динаміка росту експорту після вступу в СОТ.


Рис.3.4 Структура експорту насіння соняшнику Україною та частка Франції в експорті у 2006 році


Рис.3.5 Структура імпорту насіння соняшнику в Україну та частка Франції в імпорті у 2006 році


Рис.3.6. Структура експорту насіння соняшнику Україною та частка Франції в експорті у 2009 році


Рис.3.7. Структура імпорту насіння соняшнику в Україну та частка Франції в імпорті у 2009 році


Рис.3.8. Структура експорту соняшникової олії Україною та частка Франції в експорті у 2006 році


Рис.3.9. Структура імпорту соняшникової олії в Україну та частка Франції в імпорті у 2006 році


Рис.3.10. Структура експорту соняшникової олії Україною та частка Франції в експорті у 2009 році


Рис.3.11 Структура імпорту соняшникової олії в Україну та частка Франції в імпорті у 2009 році


4. Наявність сприятливого законодавства у сфері митно-тарифного та нетарифного регулювання франції та україни стосовно експорту - імпорту насіння соняшника та соняшникової олії


Згідно Регламенту Ради (ЄЕС) N 2913/92 від 12 жовтня 1992 року "Митний кодекс митного союзу Европейського співтовариства" митні правила в ЄС складаються із Митного Кодексу ЄС й положень по реалізації правил, прийнятих на рівні Співтовариства або на національному рівні. Митний Кодекс ЄС Кодекс застосовується без шкоди для спеціальних правил, встановлених в інших областях:

до торгівлі між Співтовариством і третіми країнами;

до товарів, що підпадають під дію Договору про установу Європейського об'єднання вугілля й стали (994_026), Договору про установу Європейського економічного співтовариства (994_017), або Договору про установу Європейського співтовариства по атомній енергії

За винятком випадків передбачених або міжнародними конвенціями, або митною практикою, обмеженої географічними й економічними межами, або самостійними мірами Співтовариства, митні правила ЄС застосовуються уніфіковано на всій митній території Співтовариства.

Термін "митний режим" в Митному Кодексі ЄС означає:

a) приміщення під митну процедуру;

b) приміщення у вільну зону або на вільний склад;

c) зворотний вивіз із митної території Співтовариства;

d) знищення;

e) визнання в якості "недійсного майна";

Термін "митна процедура" в Митному Кодексі ЄС означає:

a) випуск у вільний обіг;

b) транзит;

c) складування на митному складі;

d) активна переробка;

e) переробка під митним контролем;

f) тимчасове використання;

g) пасивна переробка;

h) вивіз товару;

Митний тариф Європейських співтовариств містить у собі:

a) комбіновану номенклатуру товарів;

b) будь-яку іншу номенклатуру, що повністю або частково ґрунтується на комбінованій номенклатурі або яка доповнює її субпозиції, і яка встановлена положеннями Співтовариства в певних сферах і використовується для застосування тарифних мір в торгівлі товарами;

c) ставки мит і інші платежі, які звичайно діють відносно товарів, зазначених у комбінованої номенклатурі, а саме:

мита; і

сільськогосподарські платежі й інші імпортні збори, загальної сільськогосподарської політики, що стягуються в рамках, при ввозі товарів, або на основі спеціального регулювання у відношенні певних продуктів, отриманих у результаті переробки сільськогосподарської продукції;

d) тарифні преференції, надавані на основі угод, між Співтовариством і деякими країнами або групами країн, у яких передбачається надання тарифних преференций;

e) тарифні преференції, застосовувані Співтовариством в однобічному порядку відносно певних країн, груп країн або територій;

f) автономні заходи щодо скасування, відповідно до яких діючі мита не застосовуються або відміняються відносно ввезених товарів;

g) інші тарифні міри, передбачені іншим законодавством Співтовариства.

Таким чином, при експортно-імпортних операціях між Францією (членом Єста СОТ) та Україною (членом СОТ, "третя країна" для ЄС) ставки ввізного та вивізного мита встановлюються тільки за правилами СОТ.


5. Інструменти митного регулювання експорту-імпорту насіння соняшника та соняшникової олії у Франції та Україні


В Франції митне регулювання експорту (вивізне мито) та імпорту (ввізне мито) на насіння соняшника встановлене у 2010 році на рівні:

для країн-виробників та споживачів митного союзу ЄС - 0%;

вивізне мито і інші країни світу - 0%;

ввізне мито для виробників - інших країн світу - 5%;

В Франції митне регулювання експорту (вивізне мито) та імпорту (ввізне мито) на соняшникову олію (харчова) встановлене у 2010 році на рівні:

для країн - виробників та споживачів митного союзу ЄС - 0%;

вивізне мито в інші країни світу - 0%;

ввізне мито для виробників - інших країн світу - 17%;

В Україні митне регулювання експорту (вивізне мито) та імпорту (ввізне мито) на насіння соняшника встановлене у 2010 році на рівні:

вивізне мито - 10%;

ввізне мито - 12%;

В Україні митне регулювання експорту (вивізне мито) та імпорту (ввізне мито) на соняшникову олію (харчова) встановлене у 2010 році на рівні:

вивізне мито - 0%;

ввізне мито - 20%;

Аналіз наведених даних показує, що Франція захищає внутрішній ринок від імпорту олії та надає пільги по імпорту насіння соняшнику, Україна захищає внутрішній ринок від імпорту олії та також від надмірного експорту насіння соняшнику. В табл.5.1 - 5.2 наведена динаміка зниження ставок ввізного та вивізного мита на насіння соняшника та соняшникову олію в Україні, здійснена на виконання угод по вступу в СОТ.

Таблиця 8.1

Динаміка зниження ставок ввізного мита на насіння соняшника та соняшникову олію в Україні згідно угоди СОТ

Таблиця 8.2

Динаміка зниження ставок вивізного мита на насіння соняшника та соняшникову олію з України згідно угоди СОТ