Статистика національного доходу (86293)

Посмотреть архив целиком















Статистика національного доходу



Зміст


Вступ

1. Теоретична частина: статистика рівня життя населення в Рівненській області

2. Кореляційне дослідження

3. Практична частина

Висновок

Список використаної літератури



Вступ


Слово «статистика» (від лат. status — стан речей) означає кількісний облік масових, насамперед соціально-економічних, явищ і процесів. Статистикою називають також науку, яка об'єднує принципи та методи роботи з масовими числовими — кількісними характеристиками зазначених явищ і процесів.)

Розвиток бухгалтерського обліку та первинної реєстрації фактів, нагромадження масових даних і необхідність їх узагальнення, підвищення попиту на інформацію — ось ті чинники, що сприяли формуванню статистики як науки. З розвитком математики, передусім теорії ймовірностей, удосконалювалися методи статистичного аналізу і розширювалась сфера їх використання. У XX ст. статистичні методи почали застосовуватися майже в усіх галузях знань. Сьогодні статистику використовують, вивчаючи життєвий рівень населення та громадську думку, оцінюючи підприємницькі та фінансові ризики, у маркетингових дослідженнях, страхуванні тощо.

Отже, об'єктами статистичного аналізу можуть бути найрізноманітніші явища й процеси суспільного життя. Предметом статистики є розміри і кількісні співвідношення між масовими суспільними явищами, закономірності їх формування, розвитку, взаємозв'язку.

У наведеному визначенні предмета статистики підкреслюються дві принципові його особливості. По-перше, статистика вивчає кількісний бік суспільних явищ, а по-друге, вона вивчає не поодинокі, а масові явища.

Метою створення даної курсової роботи є дослідження поняття рівня життя на прикладі Рівненської області та поглиблення знань з загальної теорії статистики.



1.Теоретична частина: статистика рівня життя в Рівненській області


Рівень життя населення розглядають у вузькому та широкому розумінні слова. Рівень життя у вузькому розумінні — досягнутий рівень споживання населенням матеріальних благ та послуг, що обумовлюється відповідними рівнями та структурою доходів. Напрямки статистичного вивчення цих аспектів рівня життя нами розглянуті у двох попередніх підрозділах.

Рівень життя в широкому розумінні слова включає в себе весь комплекс соціально-економічних умов життя. І якщо вивченню економічних умов виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ присвячені різні розділи статистичних досліджень, то деякі аспекти статистики соціальних умов життя вперше розглядаються саме зараз.

Надання соціальних послуг як і оцінка рівня їх розвитку та ступеню впливу на рівень життя у зв'язку з численними видами цих послуг потребують специфічного підходу до розрахунку статистичних показників та їх аналізу. При цьому виходять з того, що послуга — це корисна діяльність чи корисний ефект, що створюється у ході цілеспрямованої діяльності, яка направлена на задоволення певних потреб. Послуги відбиваються в особливих споживчих вартостях, які можуть задовольнити потреби тільки в процесі створення послуг, коли витрачається праця для надання послуг.

У свою чергу соціальні показники визначаються з урахуванням конкретних галузей і повинні бути спрямовані на одержання інформації, необхідної для прийняття фактичних заходів для задоволення соціальних потреб.

У практиці розроблені і використовуються різні системи соціальних показників. Структура такої системи визначається її призначенням. Базовою для інших систем є система для соціальної та демографічної статистики (ССДС), яка була розроблена Статистичним бюро ООН у 1975 році та організована за принципом життєвого циклу. Поширений в Європі Перелік соціальних показників (ОЕРС) побудований за принципом соціальних цілей, а Система основних соціальних показників (РЕВ), яка використовується з невеликими вдосконаленнями і в нашій країні, — за принципом програмного розвитку. Відмінності в принципах побудови породжують, у свою чергу, і відмінності в змісті конкретних підсистем або блоків соціальних показників.

  1. ССДС як базова пропонує розподіл показників на такі підсистеми:

  2. Чисельність та склад населення, народжуваність, смертність та міграція.

  3. Сім'ї та домогосподарства.

  4. Соціальні класи.

  5. Розподіл доходів, споживання та нагромадження.

  6. Житловий фонд.

  7. Розподіл часу та використання дозвілля.

  8. Соціальне забезпечення та соціальна допомога.

  9. Освіта.

  10. Зайнятість та безробіття.

  11. Охорона здоров'я та медичне обслуговування.

  12. Громадський порядок: безпека та правопорушення.

Статистика житлового фонду повинна розглядатися ширше, ніж тільки статистика наявності та змін, які відбуваються в забезпеченні населення помешканнями для проживання. Для оцінки задоволення життєво-побутових потреб населення та створення необхідних умов для повноцінного відпочинку людей слід виділити розділ, який можна назвати статистикою житлово-комунального господарства (ЖКГ), а показники його умовно можуть бути віднесені до таких груп:

  • житловий фонд, нове будівництво, реконструкція та знесення;

  • житлові умови проживання;

  • обслуговування та фінансування житлового фонду.

Джерелами статистичного вивчення житлового фонду є:звіти житлових організацій, інвентаризація та переписи (або одночасні обліки) житлового фонду. Інвентаризацію проводять спеціальні організації (бюро технічної інвентаризації), що знаходяться в складі житлових та комунальних організацій місцевих адміністрацій. При цьому одержують дані про місцезнаходження, призначення, належність та оцінку будови, її головні будівельні ознаки, дату спорудження будови та її технічний стан. Для характеристики житлового фонду за окремими ознаками провадять його статистичне групування. Типи групувань при цьому такі:

  • за призначенням приміщень — житлові, нежитлові;

  • за правом власності — місцевих адміністрацій, кооперативних підприємств, в особистій власності;

  • за типом будови — щодо матеріалу стін та перекриття;

  • за поверховістю — мало- (1—2), середньо- (3—5), багато

  • (6—15) та високо поверхові (вище 15 поверхів);

  • за внутрішнім благоустроєм — електричне освітлення, вода, газ, каналізація, сміттєпровід та ін.;

  • за технічним станом — показники рівня зносу.

Підтримання в постійно справному стані самої будівлі та створення необхідних умов мешканцям, що в них живуть, визначають завдання статистики експлуатації. Господарсько-фінансові плани та річні бухгалтерські звіти будинкоуправлінь містять необхідну інформацію для вивчення експлуатаційної діяльності житлового господарства. її аналіз виявляє структуру доходів та витрат житлового господарства, середні їх рівні на одиницю площі, дозволяють побудувати ряди динаміки, а також вивчити фактори, що впливають на зміну доходів та витрат житлового господарства.

Вивчення житлових умов має важливе значення для визначення розмірів, розміщення, структури житлового будівництва, для визначення типів будинків та типів квартир. При цьому вивчення житлових умов провадиться в трьох напрямках: кількісна та якісна характеристика житлових умов, економічні умови користування житлом.

Кількісна характеристика житлових умов дозволяє визначити рівень забезпеченості населення житлом. Щільність заселення характеризується середньодушовою забезпеченістю житловою площею. Показник ізольованості житла залежно від завдань дослідження може бути виражений у вигляді процентного співвідношення чисельності сімей та одинаків, що мають окрему квартиру, до загальної кількості сімей та одинаків (коефіцієнт посімейного розселення), або у вигляді відношення квартир, що заселені однією сім'єю до загальної кількості заселених квартир (коефіцієнт ізольованості жител).

Для повноти характеристики житлових умов населення необхідно оцінити економічні умови користування житлом, тобто визначити витрати населення, пов'язані з користуванням квартирою. Поряд з абсолютним показником житлових витрат та їх питомою вагою в доходах сім'ї, обчислюють відносний показник — коефіцієнт житлових витрат — в якому береться до уваги чисельність сімей.

Статистика освіти узагальнює й аналізує статистичну інформацію про систему освіти, навчальні заклади, учнів та викладачів, витрати на освіту, характеристики рівня освіти населення. Згідно з Міжнародною стандартною класифікацією освіти (МСКО) є 5 ступенів, 6 рівнів та 7 категорій освіти. У нашій країні прийнятий такий розподіл освітніх рівнів:

  • рівень І — початкова освіта;

  • рівень II — першого ступеня: неповна середня;другого ступеня:середня;

  • рівень III — першого ступеня: молодші спеціалісти;другого ступеня: бакалаври; третього ступеня: спеціалісти, магістри.

Показники, що характеризують освіту, відносять до таких груп:

1. Показники рівня освіти і грамотності.

2. Показники контингенту осіб, що навчаються, і тих, які завершили освіту.

3. Показники системи освіти та професійної підготовки з виділенням та аналізом джерел фінансування освіти.

4. Показники педагогічних кадрів порівняно з кількістю учнів.

Статистика охорони здоров'я та медичного обслуговування об'єднані в одному підрозділі. Оскільки стан здоров'я людини залежить від таких факторів, як: стан навколишнього середовища та економічні умови життя; статура людини, спадковість та перенесені хвороби; розвиток медичної допомоги й доступність медичного обслуговування, показники статистики охорони здоров'я можуть бути віднесені до таких груп:






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.