Спільне та відмінне у творчості Т. Шевченка і П. Куліша (74422)

Посмотреть архив целиком












Курсова робота

на тему:

"Спільне та відмінне у творчості Т. Шевченка і П. Куліша"


План


Вступ

Розділ 1. Вплив поезій Шевченка на творчість П. Куліша

1.1 Знайомство творців

1.2 Історичний контекст творчості митців

1.3 Могутній емоційний потенціал творчості Шевченка

1.4 Доля Куліша - доля типової романтичної людини

Розділ 2. Спільне та відмінне у творчості Т. Шевченка та П. Куліша

2.1 Музичність віршів Т. Шевченка

2.2 Народні розміри у творах поетів

2.3 Наслідування Шевченка Кулішем

Висновки

Список використаної літератури


Вступ


Найглибший слід поруч із Шевченком залишив в українській духовній історії першої половини ХІХ ст. Панько (Пантелеймон) Куліш (1819-1897). Але в київські часи його постать як письменника ще не виступала ясно. Він, щоправда, був уже автором кількох творів російською мовою: оповідань, дивовижної “Пам’ятної книжки для поміщиків Чернігівської губернії”, що нагадує тенденційні “Листи…" Квітки та пізнішу “Переписку” Гоголя; історичного нарису “Повесть об Украине”, романтичного історичного роману “Михайло Чарнишенко” та одного українського твору - “Україна” (1843). Українські вірші, оповідання “Орися” так само як і різні етнографічні матеріали, всі вже готові до друку чи навіть видрукувані, не виходили ще в світ; з українського роману “Чорна Рада” видано було лише кілька розділів російською мовою.

Все ж особистість Куліша як письменника в його молоді роки для нас досить ясна з його невеликої спадщини. Пізніше Куліш справляв на своїх сучасників враження людини, що постійно змінює свої переконання, погляди, заняття, пристрасті.


Розділ 1. Вплив поезій Шевченка на творчість П. Куліша


Зв’язок творчості Шевченка та Куліша можна аргументувати тим, що найважливіший твір П. Куліша - роман “Чорна рада” - виданий 1857 р., ще за життя Шевченка. На той же приблизно період припадає й вихід першої, найвагомішої збірки письменника - “Досвітки" (1862), а також фольклорно-етнографічного збірника у двох томах “Записки о Южной Руси” (1856-1857). Саме ці твори і визначили місце П. Куліша в історико-літературному процесі, відіграли найважливішу роль в історії української культури. Крім того, в житті, творчості, науковій та громадській діяльності Пантелеймона Олександровича істотне значення має його знайомство з Шевченком.

Життєвий і творчий шлях П.О. Куліша, чи, як він сам себе називав на старосвітський лад, Панька Омельковича, припадає на 50-90-ті роки ХІХ ст. Це був складний період становлення нової української літератури й культури взагалі, утвердження національної свідомості українського народу всупереч жорстоким намаганням російського самодержавства й російського шовінізму задушити українську мову, культуру, перетворити українців та “малоросів”.


1.1 Знайомство творців


Під час першої подорожі Шевченка на Україну з ним познайомився Куліш, про що пізніше так говорив: “Можна сказати, що це зійшовся низовий курінник, січовик, із городовим козаком - кармазинником. А були, справді вони представниками двох половин козаччини”. (С.24)

Коли навесні 1843 р. Шевченко приїхав до Києва, він уже побачив новий будинок університету, що самотньо височів на колишньому пустирищі над ярами. Університет перейшов у нове приміщення влітку 1842 р., але в ньому Куліш уже не вчився. Зустріч відбулася вдома у Куліша на Житомирській вулиці в будинку полковниці Михеєвої.

шевченко куліш поет творчість

Куліш пізніше так розповідав про цю зустріч: “Входить хтось до Куліша в полотняному пальті.

  • Здорові були! Вгадайте хто?

  • Хто ж, як не Шевченко? (А ніколи не бачив його й намальованого)

  • Він і є! Чи нема у вас чарки горілки?

Тут уже й пішло справдешнє січове балакання, а далі й співи (Шевченко мав голос пречудовий, а Куліш знав незлічену силу пісень). Почали потім їздити навкруги Києва, рисувати, рибу за Дніпром варити…”.

Без сумніву, Шевченко ділився з Кулішем задумом видання альбому “Живописная Украина”, в проспекті вказано його ім’я як співробітника.


1.2 Історичний контекст творчості митців


Царська Росія першої половини ХІХ ст. була величезним політичним монстром, який душив усе живе та нове й на руїнах завойованих колоній будував казарми та в’язниці для насаджування рабського духу, всеохоплюючої покори батюшці-царю та його чиновникам. Багато передових людей прекрасно усвідомлювали все це, були сміливі спроби протесту й критики колонізаторської політики самодержавства, розповсюджувалися епіграми на Миколу І його дружину, вірнопідданих сатрапів, але мало хто навіть з найпрогресивніших діячів розумів, що всі біди залежать не від особи царя, а від політичної системи, розробленої хитрими й далекоглядними монархами-колонізаторами Петром І та Катериною ІІ.

Куліш любив, знав і вивчав Київ, його історію, архітектурні пам’ятки. Його опис цього міста у “Чорній раді” перегукується з описом Києва в поемі Шевченка “Варнак”:

Шевченко: “Мов на небі висить святий Київ наш великий…”

Куліш: “Святий город сяяв, як той, Єрусалім”.

Історія взаємин Куліша з Шевченком виходить далеко за межі особистих відносин і криє глибокий суспільно-політичний зміст. На різних етапах ця історія має свої особливості. В їх взаєминах відбиті змагання думок, ідеологій, естетичних поглядів, що характеризують різні ідейні тенденції і напрями.

Якщо революційні демократи з’ясовували новаторство Шевченка, основи його народності, революційну суть зв’язків його з народом, то Куліш намагався витлумачити народність поета, як, насамперед, етнографічну категорію.

Світогляд Куліша складний. У його основі лежить, безперечно, ідеологія українського націоналізму, але є в ньому як козакофільські, так і антикозацькі мотиви, є, на жаль, і епізодичне захоплення Петром І та Катериною ІІ.


1.3 Могутній емоційний потенціал творчості Шевченка


Могутній голос Т. Шевченка був першим ударом дзвону, котрий пробудив національну свідомість народу, нагадав українцям, що вони - українці. Але час потребував могутніх талантів, усебічно обдарованих людей, здатних звести величну споруду нової культури, нового духовного світу народу - осмислити його тисячолітнє минуле, його історію, піднести літературу до рівня найвищих світових досягнень, створити театр, утвердити самобутні філософські погляди на природу, людину, суспільство, розвинути школу, просвіту… І все це - протистоячи русифікаторським натискам російського імперіалізму, долаючи всілякі перешкоди та заборони.

Справжніх зразків художнього слова, на думку Куліша, треба шукати в творчості Шевченка: “Розпочав нам Шевченко довгу і широку, справді вже рідну пісню. - пішла луна на всій Україні”.

Шевченко мав надії на нове майбутнє України. Надії його не збувалися. І з сумом пише він за кілька тижнів до смерті:

І день іде, і ніч іде…

І, голову схопивши в руки

Дивуєшся: чому не йде

Апостол правди і науки.

Апостол правди і науки" не прийшов і по смерті Шевченка. Але традиція українського літературного життя вже не переривалася. Лише тон і стиль рішуче змінилися - романтика закінчилася, почався час “реалізму”. І тут межа між літературними напрямами була так само нерізка, як і між іншими українськими літературними напрямами. Саме той надзвичайний вплив, що його мав в українській літературі Шевченко, і який не зменшувався, а ще зростав з часом, ще більше стирав межі між літературою романтики та пізнішого періоду. І проте вірші пошевченківської доби зовсім інші, ніж Шевченкові. Лише один з письменників романтичної доби свідомо залишився й далі в Шевченковій традиції - П. Куліш.


1.4 Доля Куліша - доля типової романтичної людини


Літературно-естетична програма Куліша, маючи в собі ряд прогресивних моментів, в основному протидіяла принципам критичного реалізму, обстоюваним революційними демократами і Шевченком. Про Шевченка Куліш писав багато. Цінним є його “Слово над гробом Шевченка” та інші виступи. “Слово його животворяще, - писав Куліш, - стало ядром нової сили, про котру не думали й не гадали за Котляревського найрозумніші з наших земляків, а та нова сила - народність”. (Основа, С.29)

Впливи романтики - почасти формальні, почасти тематичні. Наслідуючи, Шевченкові вірші, щоправда, якимось чином усе переводили їх на ритміку, відому з російської або німецької поезії та вірша інших романтиків, на нормальні ритми, чим своєрідну красу Шевченкових віршів цілком знищували, як це ми бачили в Куліша.

Якщо тематика селянського горя - цілком природна в “реалістичній" драмі, то романтика козацтва, власне, цілком виходить поза межі “реалістичної" тематики, швидше вже міг би реалізм піти слідом “Чорної ради”, з її соціальною проблематикою, але роман Куліша традиції не утворив.

Романтичні ще й форми: балади, поеми (“Настуся”, “Великі проводи”) з певними рисами романтичних поем, пісні, історичні “думи”. До того, вірші Куліша наскрізь символічні, їх складна культурно-філософська та психологічна символіка нагадує традицію харківської романтики більше, ніж Шевченка. Тематика Шевченка, навіть козакофільство виразне, в той час, як Куліш у своїх поглядах уже схилявся до повної неґації позитивної ролі козаччини в українській історії. Зустрічаємо в Куліша Шевченкову “Правду" і “Слово”: “Наша правда, народна основа”, “а ми будем святу правду сіяти в народі”,



Случайные файлы

Файл
181215.rtf
8403.rtf
70838-1.rtf
76484-1.rtf
20259-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.