Методика вивчення ліричного твору в школі (на матеріалах лірики Г. Гейне) (74021)

Посмотреть архив целиком

Міністерство Освіти України

Криворізький Державний Педагогічний Університет

Кафедра літератури










Курсова робота

Методика вивчення ліричного твору в школі

(на матеріалах лірики Г.Гейне)



Студентки

Факультету іноземних мов







Кривий Ріг

2007р.



ЗМІСТ

ВСТУП

Глава 1. Методичні особливості вивчення ліричних творів у 9 класі.

Глава 2.Методична розробка уроків за творчості Генріха Гейне в 9 класі.

2.1 Місце творів Гейне у шкільній програмі з зарубіжної літератури.

2.2 Розробка уроків по творчості Генріха Гейне.

Висновки.

Список використаних джерел.


ВСТУП


Ліричні твори мають дуже давню історію. Вперше вони з’явились ще у VI-VII ст. до н .е. Але ще й досі не існує єдиного методу ,за допомогою якого вивчення ліричних творів буде не таким складним . Вивчення лірики викликає багато труднощів тому ,що не великі за змістом твори несуть у собі багатий духовний світ поета .І ця ситуація пояснюється естетичною не підготовленістю до сприйняття ліричного твору ,невмінням отримувати естетичну насолоду від його звучання, мови ,не розуміння специфіки лірики як літературного роду. Лірика є вираженням думок ,почуттів, переживань автора .Щоб зрозуміти ліричний твір, треба увійти в непростий світ авторських емоцій та фантазій.

Труднощі сприйняття ліричного твору обумовлені ще й тим ,що мова поезії в більшій мірі умовна ,ніж мова прози ,адже в житті ніхто не говорить віршами.

Уже багато років науковці намагаються знайти методи ,за допомогою яких сприймання учнями ліричних творів матиме найкраще результати. Складність полягає у тому ,що емоційно забарвлений твір кожний учень сприймає по своєму ,у кожного виникають свої почуття ,емоції, думки. І тому дуже важко передбачити за допомогою яких з багатьох методів вдасться захопити дітей вивченням лірики. Над вирішенням цієї проблеми працюють багато науковців з яких можна виділити Мірошніченко Л.Ф. [5;c291], Черниш Т.М. [10;c.23], Нестерчук Н.Ф. [7;c19], Зеленський О.Ф. [3;c.33].

В їхніх роботах можна відмітити велику різноманітність методів для вивчення ліричних творів.

Актуальність дослідження полягає у тому ,що досі вивчення ліричних творів на уроках літератури викликає багато труднощів .Перед вчителем постає проблема як найглибше розкрити зміст твору ,щоб донести учням найглибші почуття, які автор за допомогою свого твору намагався передати ,щоб учні не залишилися байдужими до ліричних творів і щоб подальше вивчення лірики не викликало у них труднощів.

Непростим завданням є навчити відчувати і бачити красу в звучанні ,в ритмомелодиці вірша, в його композиції ,строфічній будові, ритмічних повторах.

Обєктом дослідження є процес вивчення ліричних творів у школі.

Предметом являються специфічні особливості вивчення ліричних творів Генріха Гейне на уроках літератури.

Гіпотеза : чи сприятиме застосування різноманітних методів кращому вивченню ліричних творів за таких умов:

  • дотримання індивідуальних та вікових особливостей учнів;

  • застосування новітніх методик викладання літератури;

  • використання нестандартних форм уроку;

  • урахування жанрових особливостей у процесі вивчення лірики Г.Гейне.

Мета дослідження виявити за допомогою яких методів буде найкраще проходити вивчення ліричних творів на уроках з зарубіжної літератури.

Мета, об’єкт, предмет та гіпотеза дослідження курсової роботи обумовили вирішення наступних задач:

  • проаналізувати і розкрити поняття «лірики»;

  • виявити різноманітність методів щодо вивчення ліричних творів;

  • виявити особливості творчості Г.Гейне.

В роботі використовувалися наступні методи дослідження:

- теоритичні методи дослідження;

- емпіричні методи дослідження (розробка плану-конспекту уроку);

Експерементальна база роботи –СШ№20 м. Кривогу Рогу.


Розділ.1.


Методичні особливості вивчення ліричних творів у 9 класі.


Лірика – особливий рід літератури ,де людина зображується здебільшого у сфері внутрішнього життя. На відміну від епічного та драматичного ,ліричний образ спочатку впливає емоційно – на почуття, настрої ,а вже потім – на думки читача. Одна з основних ознак ліричного твору - відображення життя через сприйняття його ліричним “я”. Якщо в основі епічного твору – зображення об’єкту ,то лірика пов’язана з вираження суб’єкта. Ліричні твори – найсуб’єктивніші витвори мистецтва.

Лірика - один із трьох, поряд з епосом та драмою, родів художньої літератури, в якому форми естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття, витворюється нова духовна дійсність, розбудована за законами краси. У ліриці першорядне значення надається виражальним значенням емоційним станом, тобто – ліризм. Лірика має свою якість, визначувану конкретним змістом певної доби та панівними у ній стильовими струменями, естетичними вподобаннями тощо і водночас – ментальною свідомістю кожного етнічного середовища терміном «лірика» позначають також певний віршовий твір або сукупність творів, що відповідають високим естетичним критеріями, переважно невеликих за обсягом, але містких за полісемантичних смислом, окреслюваних своїми формотворчими гранями у багатьох жанрах [12;c.403].

Лірика (від грецького lira – струнний ліричний інструмент, під акомпанемент якого стародавні греки співали пісні) – один із трьох основних літературних родів, у якому навколишня дійсність зображують шляхом передачі почуттів, настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора [14;c.287].

Гегель писав, що в епосі авторові алегрує змістом відмінний від нього герой ,а в ліриці центральним персонажем є сам творець і перш за все виявляється ліричне “я”.

Але ліричне я не завжди тотожне авторові . Автор художній двійник реальної особистості письменника.

Форми вираження авторської свідомості у ліричному творі можуть бути різні: образ автора ,ліричний герой, ліричний персонаж.

Образ автора – це персоніфікована в окрему дійову особу ,але відчутна в ставленні до зображуваного та в доборі художніх засобів особистості письменника. Це особистий кут зору ,погляд на змальоване чи виражене.

Ліричний герой – друге ліричне “я“ поета ,його художній “двійник”, образ тієї людини ,думки і переживання якої висловлює автор. Ліричний герой є близькою авторові людиною ,це певною мірою і авторська особа ,і разом і з тим – узагальнюючий характер.

Ліричний персонаж-або герой рольової лірики – введений у текст ліричного твору персонаж ,від імені якого висловлюються думки ,переживання, почуття автора. Ліричний персонаж явно відмінний від самого автора.

Характерною ознакою ліричного твору є ліризм-емоційне переживання подій та явищ, сердечність, схвильованість естетичного сприйняття.[7; с.6].

Характер ліричного героя розкривається через внутрішні суб’єктивні події, тобто почуття ,переживання, настрої, думки, що є реакцією ліричного суб’єкта на те ,що відбувається з ним або довкола нього. Про все це розповідає автор і все це становить ніби подієву канву, його сюжет. Дослідники називають сюжет композицією. Вона включає до свого складу не тільки послідовність викладу думок і настроїв ,вираження емоцій і вражень, зміну ,перехід від одного чутливого образу до іншого ,тобто в його динаміку ,а й всю зовнішню і внутрішню організацію твору .

Аналізуючи віршотвір, треба розрізняти композицію образно-тематичну й композицію віршову.

Почуття, переживання ліричного героя матеріолізуються в образній системі твору. Образом в ліриці є почуття і думки людини (любов, ненависть ,кохання, гнів ,образа ,хвилювання ,радість ).

Проте всі ці образи обертаються навколо двох образів – образу-почуття і образу - думки, які прийнято називати тематичними ліричними образами. Предметний ,матеріальний світ ,що нерідко замальовується у поезії не буває самодостатнім образом. Їх треба розглядати як такий, що породжує у поета певні думки, викликає якісь переживання.

Тематичний образ може розвиватися трьома способами:

1.Зіставлення двох тематичних образів.

2.Розвиток і трансформація центрального образу.

3.Логічний роздум.[ 1;с.14].

Зачин і кінцівка вірша – важливі структурні елементи його образно-тематичної композиції.

Головне завдання віршотвору – створити потрібне емоційне тло для сприймання поезії, налаштувати читача на потрібний лад .

Не менш важливим композиційним елементом ліричного твору є кінцівка. Вона являє собою висновок ,що постає в результаті роздумів ліричного героя ,завершення розвитку його почуттів.

Аналіз тематичних образів невіддільний від аналізу віршової організації (композиції ). Вона включає до свого складу :

- віршовий розмір;

- довжину вірша (рядка):

а) короткі, середні, довгі рядки;

б)однакові чи різні ;

в)упорядковане чи вільне чергування рядків;

- строфічна організація вірша :

а)строфічна чи астрофічна структура ;

б)перехідні строфічні форми; нетотожні форми

- наявність чи відсутність рим ;способи римування;

- інтонаційно-ритмічна організація мови :

а)вірш куплетний ,пісенний, романсний ;

б)говірний;

в)декламований;

- специфічний віршовий синтаксис.

Смислове навантаження поетичного слова посилюється ритмом, мелодикою. Звідси слово вірша виразне, більш впливове в естетичному й емоційному плані. Тому для поезії найбільш прийнятним є аналіз «від першого слова до останнього» , оскільки такий підхід дасть можливість виявити внутрішню структуру твору, природу його художньої організації, частину втіленої в тексті художньої інформації.[9; с.302 ].






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.