Вивчення давньої літератури в школі на прикладі твору "Слово о полку Ігореві" (72879)

Посмотреть архив целиком













Вивчення давньої української літератури в школі

її естетичне значення

на прикладі геніального твору

«Слова о полку Ігореві»


ЗМІСТ


  1. Вступ. Літературна освіта в школі

Естетичне значення давньої української літератури

Давньоукраїнське письменство

  1. Урок №1

Тема: Давньоруська література, перлина українського ліро – епосу «Слово …». Історична основа твору.

  1. Урок №2

Тема: «Слово про похід Ігорю». Сюжет, особливості композиції. Мова твору. Роль пейзажу.

  1. Урок №3

Тема: Основні образи «Слова …». Ідея патріотизму.

  1. Урок №4

Тема: Зв'язок поеми «Слово…». З усною народною творчістю з героїчним епосом. Переклади «Слова…» сучасною мовою. Фольклорні мотиви.

  1. Урок №5

Урок розвитку зв’язного мовлення

Тема: «Слово…» - велична пам'ятка генію нашого народу

  1. Урок №6

Контрольна робота (тестові завдання по темі «Давня українська література».

  1. Виховний захід присвячений Дню слов'янської писемності та культури

Література


ВСТУП.


Літературна освіта в школі.


Художня література як один із видів мистецтва – найпопулярніший і найдоступніший усім. Вона приносить радість людині, підносить його духовно. Сила впливу художнього слова полягає в правдивості моделювання різних сторін і граней у дійсності, має гуманістичну основу. Засоби мистецтва слова виховують любов до Батьківщини, повагу до її мови, історії, звичаїв і традицій. Саме тому значення літератури в житті людини – це естетичне виховання юних громадян України.

Літературна освіта повинна бути зорієнтована на виховання особистості національно свідомої, духовно багатої. «У природу не все типове прекрасне, мистецтві ж, безумовно, все, бо до звичайних елементів при сприйманні творів мистецтва додається ще й думка про вміння художника, про організуючу силу», - писав А.В.Луначарський, пояснюючи вплив істинно художніх творів мистецтва на людину.

То чому ж один учень, ледве прочитавши кілька сторінок, відкладає книгу вбік: нецікаво, нудно, а другий з насолодою читає історичні твори, захоплюючись патріотизмом і відданістю героїв. Як «розкрити» перед кожним учнем красу кожного твору? Як навчити учня творчо мислити, творчо діяти? Адже реформування освіти вимагає по-новому підходити до навчання, бо, як свідчать наукові дослідження, учнів потрібно навчити самостійно здобувати знання, щоб потім уміти адаптуватися в соціумі й творчо працювати

Розвиток творчих навичок та здібностей учнів на уроках літератури

Постійне удосконалення методів вивчення літератури в школі вимагає приведення їх у відповідність до вимог сучасності, потреб життя, прогресивного поступу науки і суспільства.

Художня література збагачує емоційний світ учнів. Максим Рильський писав: « Література покликана в людині ясним світом запалювати любов до краси. Адже кожний художній твір повинен навчити учня утверджувати благородні моральні риси, навчити жити, і учень має його сприймати як дивну, чудову музику». У 8–12 класах програма вводить послідовне читання й вивчення художніх творів на історично-літературній основі з розкриттям творчої характеристики кожного героя й огляду етапу розвитку літератури у контексті суспільного життя. Текстуальне вивчення одного чи кількох творів, монографічна тема передбачає багатоплановий розгляд твору, зокрема його образної системи, ідейно-естетичної та моральної проблематики, авторської позиції, жанрових, композиційних, стилістичних і мовних особливостей.

Позакласна робота

Зважаючи на те, що основний курс літератури в школі спирається на спрямоване вчителем позакласне читання, програма визначає орієнтовний перелік творів для самостійного позакласного читання і відводить спеціальні уроки для бесід на матеріалі прочитаного.

Уроки позакласного читання

Позакласне читання – поняття досить містке. Воно включає в себе: ознайомлення з творами, рекомендованими програмою; розширене читання творів письменника, який вивчається за програмою, з метою поглибленого сприймання його творчості та епохи.

На таких уроках дуже цікаво й своєрідно проявляються художні здібності учнів, їхній естетичний смак, своєрідне «бачення» твору.

Уроки розвитку зв’язного мовлення

Тісно пов'язаний з вивченням художніх творів і літературного процесу розвиток усного і писемного мовлення учнів, основні види якого визначає програма. Для виконання рекомендуються такі завдання, які сприяють формуванню в учнів образного (художнього) і логічного (наукового) мислення, творчої уяви, естетичного почуття , критичних суджень прагнення до ідеалу.Художня література в школі відіграє велику роль у вихованні людини як громадянина України з притаманними йому мораллю та інтересами, високою культурою праці й поведінки. В.Гюго писав: «Література – це керівництво людського розуму над людським зростом». Саме вона володіє великою силою емоційного впливу на національне виховання, яке становить найважливіший фактор формування особистості.

Таким чином, розвиток художніх засобів та навичок учнів на уроках літератури сприяє глибшому розкриттю особистості учнів, формує їхній духовний світ, утверджуючи гармонійність особистості.



ЕСТЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДАВНЬОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Вивчення давньої української літератури в школі й надалі залишається епізодом у навчанні як для вчителів, так і для учнів.

З одного боку, наче й зрозуміло: не можна естетично загорітися від переживань та думок, віддалених у часі, бо з «переважної більшості літературних творів того часу для нас звітрився всякий аромат і всяке зачарування» (Й. Гейзінга, «Осінь Середньовіччя»).

З іншого боку, єдине, на що здатний сучасник, - це раціоналізовано, з певною патріотичною прагматикою заглибитись у зміст давнього твору, що, може, полишить відчуття доторку до антикваріату – не більше; чи, може, подивує думкою, що викличе якість актуальні асоціації.

Так, пройнятися почуттями у думками людей, які жили кілька віків тому, спробувати прожити їхні захоплення й пристрасті, пройти їхній шлях пошуку – річ не проста, а то й неможлива. Саме тому пам’ятки давньої української літератури не викликають інтересу в читацького загалу – навіть якщо сотні разів повторити, що це чималий етап у розвитку нашого письменства, що там – джерела багатьох літературних традицій, наша художня та історична пам'ять…

То, може, взагалі сучасній людині (зокрема вчителеві та учню) не дано збагнути естетичний смисл та заряд давнього тексту, мати від нього задоволення?

На мою думку, пам’ятки давньої літератури можуть викликати естетичне відчуття, переживання лише в тих, хто розуміється на мистецтві художнього слова, бо естетичні переживання – це не емоція, спонтанний катарсис, наївна співмірність з висловленою у творі емоцією, а проникнення у художню структуру твору, розуміння, пізнання її. Словесні твори давнини естетичні не самі по собі, а можуть бути естетично реалізовані в художньому сприйманні читача. Отже, вирішальне значення має його естетичний досвіт – та необхідна база, яка має можливість збагнути поетику тексту, відгукнутися на нього, незважаючи на те, що між моментом його створення і рецепцією читача лежать століття.


ДАВНЬОУКРАЇНСЬКЕ ПИСЬМЕНСТВО


«Слово о полку Ігореві»


Ця давньоукраїнська героїчна поема ХІІ ст., вершинне явище національної епічної традиції й самого орнаментального стилю письменства Київської Русі, тісно пов’язана з попередньою і сучасною художньою словесністю та має вельми значну літературну історію в часи наступні. Неповторна, найвідоміша пам'ятка давніх українців – того ж значення й подекуди звучання, що й епос французів «Пісня про Роланда», німців «Пісня про Нібелунгів», англійців «Беовульф», іспанців «Пісня про мого Сіда», грузинів «Витязь у тигровій шкурі», вірмен «Давид Сасунський», киргизів «Манас», японців «Повість про дім Тайра» тощо. Водночас «Слово о полку Ігореві» багатьма ланками сполучене з книжною і народною словесністю з найдавнішої княжої доби, зокрема традицією дружинної творчості. Поема вплинула на інші писання (скажімо, фактичну вторинною є одна з перших пам'яток російської літератури «Задонщина» - наслідування «Слова…»). Яку ж найзагальнішу стислу характеристику можна дати художній словесності Київської Русі попередньої доби – тому грунтові, мистецьки вже не одноразово опрацьованому, на якому зросла наша визначна пам'ятка ?

По-перше, українське художнє слово з давніх – давен функціонувало в фольклорній і власне літературній системах. Вони не були замкненими, а активно взаємодіяли. Завдяки цьому давньоукраїнське письменство є, наприклад, і свого роду документом «буття фольклору», присутньому в ньому тією чи іншою мірою. У «Слові…», зокрема знайдемо компоненти голосів і заклять природних сил, міфофольклорні образи, символіку і тропи народнопоетичного типу.

По – друге, публікації й дослідження останніх десятиліть в Україні суттєво збагатили уявлення про її художню словесність. У галузі літератури в обіг увійшла найдавніша пам'ятка – «Вересова книга». Вона, можливо, потребує додаткових доказів своєї справжності, але в ХХ й ХІХ століттях із цього погляду скептично оцінювали й «Слово…». «Вересова книга», ця українська «Одіссея», випалена староукраїнським письмом («до кирилицею») на дубових дощечках. Ця збірка епічних творів – літопис далеких предків, найповніше відображення української первісної міфології. Ще давніше є «Рукопис Войнича» - пам'ятка на пергаменті , що є посланням оріян хозарам. Присвячений полеміці з приводу язичницької віри праукраїнців рукопис показує давність української мови, її лексики. Тож маємо підстави віднести початки давньоукраїнської літератури ще в дохристиянські часи.


Случайные файлы

Файл
105277.rtf
15079.rtf
69249.rtf
inteligent.doc
3306-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.