Остарбайтерство, як складова частина нацистського "нового порядку" в окупованій Україні в роки Другої світової війни (60735)

Посмотреть архив целиком

Зміст


Вступ

1. Регіональний аспект досліджувальної проблеми

2. Насильницьке використання мешканців району у мілітаристській економіці Німеччини

3. Вирішення проблеми колишніх остарбайтерів у післявоєнний час

Висновки

Література



Вступ


24 серпня 2008 року у нашої Батьківщини – України 17-а річниця незалежності. Сімнадцять років тому здійснилося те, про що мріяли багато поколінь українських патріотів – на політичній карті світу постала вільна, суверенна, соборна Україна. Усі ці роки наша держава переживає складний, суперечливий період розбудови. На цьому шляху ми маємо як успіхи, так і невдачі. Болісно і повільно формується нова Українська держава в умовах складної громадсько-політичної обстановки, нестабільного економічного становища.

Та все ж, на всі перипетії і складнощі державотворчого процесу, можна впевнено констатувати, що в Україні будується цивілізоване громадянське суспільство.

А з розбудовою нового демократичного суспільство зростає актуальність осмислення її минулого, того важкого й неоднозначного шляху, який пройшла вона протягом своєї історії, необхідність заповнення “білих плям” на сторінках. Важливою частиною цього шляху є Друга світова війна як один з найскладніших, найтрагічніших і водночас найгероїчніших періодів історії України. Багато її епізодів, зокрема, й ті, що стосуються українського питання та українського народу, довгий час свідомо замовчувалась і фальсифікувалися радянською ідеологією та історіографію. 22 червня 2009 року в нашому календарі скорботна дата – 68-а річниця з дня початку Великої Вітчизняної війни. Чи всі наші однолітки усвідомлено схилять голови цього дня, якщо з українських підручників фактично зникла назва “Велика Вітчизняна”?

У зв’язку з цим хотілося б звернутися до виступу академіка П.Т.Тронька на XI Всеукраїнській науковій конференції “Велика Вітчизняна війна: маловідомі сторінки історії, імена, події”: Сьогодні багато говориться про переосмислення вітчизняної історії, про її нове бачення, нові підходи. Нове бачення полягає не в тому, щоб паплюжити героїв і події великої Вітчизняної війни, плюндрувати нашу пам’ять про подвиг народу, як це робиться в деяких публікаціях, а в тому, щоб донести до нинішнього і майбутніх поколінь правду про війну, про мужність і героїзм народу, який вистояв і переміг у битві с нацизмом.

Очорнення минулого, як і замовчування фактів, що сьогодні є “невигідним” з погляду політичної кон’юнктури – це злочин перед історією. Молоді люди, що вступають у життя, які не пережили страшного воєнного лихоліття і не знали, що таке війна, мають знати минуле в усі його складності та неоднозначності”( 1.с.2)

Питання остарбайтерства як складової частини нацистського “нового порядку” в окупованій Україні в роки війни недостатньо розкрито в нашій історії, а тому у світлі вищевказаних доленосних дат нашої історії його вивчення набуває значної суспільно – політичної актуальності.

Актуальна робота і в науковому плані з тієї ж причини явної недостатності висвітлення цього питання в історії.

За умов національного відродження, що так неоднозначно сприймається різними прошарками населення в різних регіонах України, важливий є донесенням до суспільства необхідність усвідомлення трагедії українського бездержав’я. А це яскраво відслідковується на прикладі питання про остарбайтерів, яке нерозривно взаємопов’язано з визначенням державного статусу України як у 1941, так і сьогодні.

Робота має значну актуальність і з моральної точки зору. У значній мірі для нашого сьогодення характерні песимізм, апатія, втрата громадянських цінностей. У цій праці мова піде про людей, які, пройшовши через тяжкі випробування війною, неволею, нерозумінням, зуміли зберегти людяність, віру, надію, любов до своєї Батьківщини.

Певне значення це дослідження має і для учителів історії, учнів Перевальського району, оскільки на регіональному рівні це питання ще не досліджувалось.

І, звичайно, велику актуальність ця робота має для нашого молодого музею Історії школи, так як узагальнює пошукову роботу про мешканців району – остарбайтерів, а отже, поповнює його матеріали.

Актуальне це дослідження і тим, що,на мій погляд, відсутня фундаментальна розробка питання остарбайтерів. А це питання розглядається, зокрема, в шкільному курсі історії України.

Об’єктом даної роботи є проблема остарбайтерів як складової частини втілення фашистського “нового порядку” на окупованій українській землі, як жертв нацистського та сталінського тоталітарних режимів в історії України, історії рідного краю та школи.

Предметом дослідження є долі земляків – остарбайтерів – випускників нашої школи та жителів її мікрорайону.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від 12.06.1942- x до 3.09.1943 період окупації Перевальського району німецькими військами.

Виходячи з вищесказаного, метою даної роботи є розкриття проблеми остарбайтерства в українській історії в усіх доступних дослідникам аспектам та конкретизація її на краєзнавчому матеріалі.

Вказана мета передбачає доступні завдання:

  • визначити час виникнення, умови і зміст поняття “остарбайтер”;

  • охарактеризувати становище остарбайтерів у гітлерівській Німеччини та Австрії як жертв нацистських переслідувань;

  • проаналізувати ставлення до колишніх остарбайтерів – невинних жертв війни – з боку сталінської тоталітарної держави;

  • висвітлити розвиток проблеми остарбайтерів та її вирішення в XX ст.. як торжество ідей гуманізму, історичної справедливості, пріоритету прав людини;

  • дослідити питання остарбайтерства на скрижалях регіональної історії;

  • віднайти у своєму краї остарбайтерів, познайомитися з їхніми долями, документами та знайти в їх долях підтвердження загальних висновків з трагедії остарбайтерів;

  • поповнити фонди Музею історії школи матеріалами про випускників – остарбайтерів та сприяти ознайомленню з ними усіх учнів школи, батьків, громадськості;

  • через Раду суспільно корисних добрих справ “Учнівської парламентсько-президентської республіки” гімназії №1 організувати необхідну волонтерську допомогу колишнім остарбайтерам, взяти їх під опіку.

У ході дослідження використані наступні прийоми: порівняльно – історичний, статистичний, зіткнення різних джерел, ілюстративний, пошуково – практичний. У процесі пошуково – практичного методу використані наступні прийоми: екскурсія до місцевого історичного музею, зустрічі й інтерв’ювання остарбайтерів, збір та аналіз документів, їх систематизація, волонтерські акції.

Складною є історіографія даного питання. У новітній історичній науці незалежної України явно недостатньо приділяється уваги питання історії України в роки Другої світової війни загалом і питанням окупаційного режиму та поняттю остарбайтерів зокрема. Відсутня фундаментальна академічна праця з цього питання, що, звичайно, викликає певні труднощі.

У першу чергу, труднощі історіографії даного питання пов’язані з замовчуванням чи фальсифікацією цих питань у радянській історіографії. Вона односторонньо характеризує окупаційний режим, встановлений гітлерівцями на окупованій території України, в ній відсутнє поняття “остарбайтер” через специфічне, підозріле ставлення сталінського режиму до населення, що залишилося на окупованій території, а тим більше до тих, хто був інтернований фашистським режимом. Найбільш об’єктивною серед радянських історичних праць з точки зору характеристики гітлерівського плану “Ост”, “нового порядку” є енциклопедичне видання “Великая Отечественнаяв война 1941- 1945”, видане в перебудов чому 1985 році. Щодо населення окупованих територій, тут згадується про “запровадження трудової повинності для населення від 18 до 45 років, встановлення робочого дня до 14-16 годин, трудової мобілізації, чому присвячена окрема стаття”Угон на роботу в Германию” (2с.508), але терміну “остарбайтер” не вводиться, як не згадується і про переслідування останніх сталінським режимом.

Традиційні шкільні підручники, де в темі “Україна під час Другої світової війни” розглядається питання “Окупаційний режим в Україні” , приділили йому дуже мало уваги. Це стосується, зокрема, третього і четвертого видання підручника Ф.Г. Турченка. У них добре висвітлено питання “ розчленування України”, але не йде мова про плани фашистського керівництва щодо неї.

Менше абзацу присвячено вивезенню в нацистське рабство “2,3 млн. найпрацездатніших чоловіків і жінок…Це становило майже 80% депортованих з СРСР”(3 С293). Поняття “остарбайтер”, як і характеристика їх становища, відсутні. На ті ж вади хибує і посібник М.В. Коваля, хоча дещо ширше дає характеристику “нового порядку”, з використанням цитувань гітлерівських гнобителів, як, наприклад, Е.Коха: “ Україна стане місцем утілення творчого духу германців”(4.с341).

На відміну від вітчизняних істориків, набагато ширше аналізує досліджуване питання історик О.Субтельний. У його популярній історії України розділ “Нацистська влада України” розглядає два варіанти в планах нацистського керівництва щодо України, їх трансформації та практичне втілення в життя, вводить поняття “остарбайтер” (хоча й не зупиняться на характеристиці становища), показує різне ставлення українців до окупантів у різних регіонах і в різних проміжках часу.

Відзначає Субтельний і різну ступінь фашистського режиму в різних регіонах України: “Аби осягнути нацистське управління на Україні у належній перспективі, необхідно усвідомити те, що саме в Райхскомісаріаті Україна нацистський режим набрав своїх найбільш екстремальних форм”.(5.с571) Історики пролили світло ще на одну групу жертв Другої світової війни – людей, яких примусово вивозили на роботу до Німеччини. Я вже зазнавала , що остарбайтери ставали об’єктами найбезжалістної експлуатації, брутального ставлення хазяїв.


Случайные файлы

Файл
140007.rtf
1591-1.rtf
81488.rtf
ref-18456.doc
91283.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.