Студентство та вищі навчальні заклади Росії та України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.) (59738)

Посмотреть архив целиком
















КУРСОВА РОБОТА

"Студентство та вищі навчальні заклади Росії та України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.)"




Вступ


Вивчення періоду кінця ХІХ – початку ХХ ст. в історії Росії та України неможливе без аналізу розвитку вищих навчальних закладів і студентства як важливої суспільної ланки. Молодь завжди була самою активною частинною любого суспільства, і Російського – в тому числі. Тому дослідження процесу становлення системи вищої освіти, її специфіки не втратили своєї актуальності і сьогодні.

Метою дослідження курсової роботи є вивчення розвитку студентства та вищих навчальних закладів Росії та України к. ХІХ – п. ХХ ст.

Мета реалізується шляхом виконання наступних дослідницьких завдань:

  • проаналізувати існуючу літературу за темою курсової роботи та виявити наявні історичні джерела;

  • виявити основні напрямки розвитку студентства та вищих навчальних закладів Росії та України к. ХІХ – п. ХХ ст.;

  • визначити вплив освітніх статутів на розвиток студентства та вищих навчальних закладів Росії та України к. ХІХ – п. ХХ ст.

  • підрахувати кількісний та становий склад студентства.

Предметом дослідження курсової роботи є аналіз розвитку студентства як суспільної ланки та вищих навчальних закладів Росії та України к. ХІХ – п. ХХ ст.

Об’єктом дослідження є студентство та вищі навчальні заклади Росії та України к. ХІХ – п. ХХ ст.

Методологічну основу даної роботи складає сукупність базових принципів: аналізу і синтезу, порівняльного, проблемного, хронологічного методів.

Для написання курсової роботи використано певне коло джерел.

Джерельною базою роботи виступають офіційні документи, в яких ми знаходимо первинну інформацію про вищі навчальні заклади України к.ХІХ – ХХ ст.

В документах «Из истории Киевского политехнического института» [2.9] висвітлюється інформація про Київський політехнічний інститут, а саме про історію розвитку інституту, викладацький склад і студентство Київського політехнічного інституту.

Щодо Київського університету, то інформацію про нього ми знаходимо в «Документах й матеріалах, 1834–1984». [1.2]. В цих документах присутні дані про історію розвитку університету, а також про чисельність, соціальний склад, матеріальне становище студентів.

В документах «Одесі – 200. Тези доповідей Міжнародної науково – теоретичної конференції. 6 – 8 вер. 1994. – ч. 2.» [1.3] висвітлюється інформація про вищу освіту в Одеському університеті, а також про жіночі курси в Одесі.

Про Харківський університет, про кількість, соціальний склад харківських студентів ми дізнаємося зі збірника документів і матеріалів «Харьков и Харьковская губерния в Великой Октябрьской социалистической революции: Сб. док. и материалов». [1.4]

Історіографія даної курсової роботи побудована на працях радянських, і сучасних російських та українських авторів. На сьогоднішній день існують роботи, присвячені цій темі, які дають можливість виявити неоднозначність і суперечливість у вивченні різноманітних проблем з розвитку студентства та вищих навчальних закладів Росії та України к. ХІХ – п. ХХ ст.

В роботі Нечаєва Н. «Реформи та контрреформи: із історії російських університетів» висвітлюється вплив освітніх статутів на розвиток студентства та вищих навчальних закладів Росії та України к. ХІХ – п. ХХ ст. [2.9]

С. Дмітрієв у статті «З історії Московського університету» розглядає історію становлення і розвитку Московського університету. [2.2]

В роботі Сірополко С. «Історія освіти в Україні» та Касьянова Г.В. «українська інтелігенція на рубежі ХІХ – ХХ ст.: соціально-політичний портрет» ми знаходимо інформацію про розвиток студентства та вищих навчальних закладів Росії та України к. ХІХ – п. ХХ ст. [2.15; 2.5]

В статтях Струкової Г. «Склад студентства Харківського університету наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.» і Бортника Л. «Сторінки історії Харківського університету» висвітлюється інформація про розвиток харківського студентства. [2.16]

Дьомін О. у статті «Забутий рік» Є. В. Тарле в Одесі: навчання у Новоросійському університеті» розглядає студентство Новоросійського університету. [2.4]

Структура курсової роботи складається з трьох розділів, вступ, висновків, літератури та додатків. У вступі викладені основні положення, щодо подальшого написання курсової роботи. Далі йдуть три Розділи, де йдеться мова про реформи в галузі освіти та студентства й вищих навчальних закладів Росії та України к. ХІХ – п. ХХ ст.

Наукові новизна роботи полягає:

  1. В більш детальному та глибокому вивченні розвитку студентства та вищих навчальних закладів Росії та України к. ХІХ – п. ХХ ст.

  2. В приведені до системи фактів та подій, описаних і досліджених раніше.

  3. В визначені основних напрямків розвитку студентства та вищих навчальних закладів Росії та України к. ХІХ – п. ХХ ст.

Практичне значення роботи полягає в тому, що окремі її розділи можуть бути використані для підготовки до семінарських занять, до проведення історичних дискусій та в подальшій розробці теми.



1. Реформи в галузі освіти


На початку царювання Олександра II постало питання про перегляд Університетського статуту 1835 р. Однак упритул до розробки реформи вищої школи уряд приступив наприкінці 1861 р. під впливом студентських хвилювань. Створена для цієї мети спеціальна комісія з попечителів навчальних округів за участю професорів підготувала до початку 1862 р. проект університетського статуту, що був опублікований і розісланий для відкликань в університети країни, губернаторам, проводирям дворянства і вищих духовних осіб, переведений на іноземні мови і посланий видним іноземним ученим. Крім того, Міністерство народної освіти направило за кордон професора права Петербурзького університету К.Д. Кавелина для ознайомлення зі станом вищої освіти в іноземних університетах. Після всього цього підготовлений проект ще тривалий час обговорювався в різних урядових інстанціях і вже в п'ятої редакції Університетський статут був затверджений 16 червня 1863 р. імператором і одержав силу закону. Це був самий ліберальний із всіх університетських статутів у дореволюційній Росії.2.17; 274

Дія Університетського статуту 1863 р. поширювалося на 5 існуючих на той час російських університетів: Московський, Петербурзький, Казанський, Харківський і Київський. Дерптський в Естонії, Гельсингфорський у Фінляндії і Варшавський у Польщі мали свої статути.

За Статутом 1863 р. кожен університет повинний був мати 4 факультети – історико-філологічний, математичний юридичний і медичний. У Петербурзькому університеті замість медичного був східний факультет. У півтора рази збільшувалося число штатних професорів. Уводилися нові дисципліни у викладанні й у зв'язку з цим відкривалися нові кафедри. Удвічі збільшувалися грошові оклади професорам і викладачам. Їхній статус по Табелі про ранги підвищувався на два класи. Досягши 25-літнього викладацького стажу, професор університету йшов у відставку з пенсією в розмірі повного окладу професорської платні, але міг ще протягом 5 років викладати в університеті, при цьому крім пенсії за ним зберігався і колишній оклад.

Статут 1863 р. надавав університетам досить широку автономію. Рада університету отримувала право самостійно вирішувати всі наукові, навчальні й адміністративно-фінансові питання: присуджувати учені ступені і звання, розподіляти державні кошти по факультетах, розділяти самі факультети на відділення, заміняти одні кафедри на інші, відкривати нові кафедри, відправляти молодих учених за кордон на стажування. Керівництво життям факультетів належало факультетським радам. Університети мали власну цензуру, вільно виписували з-за кордону книги, журнали і газети, що не підлягали перевірці на митниці. Таке право мав і кожен професор. Статут передбачав виборність ректора, проректорів, деканів з наступним твердженням їх у посаді міністром народної освіти.2.17; 275

Студенти, як і раніше, поділялися на своєкоштних і казеннокоштних. Своєкоштні жили вдома або в квартирах, що знімаються ними, і вносили плату за навчання. По закінченні університету вони могли вільно вибрати собі рід занять або служби. Казеннокоштні жили при університеті і на його змісті. По закінченні навчання вони зобов'язувалися відслужити 6 років по призначенню. Однак казеннокоштні складали невелику частину студентства. Лише в Московському університеті їх навчалося протягом року до 120 чоловік, в інших – не більш 20 студентів у кожнім. За статутом студенти не мали права створювати свої об'єднання і підлягали дисциплінарному судові, що обирається зі складу професорів університетською радою. При надходженні в університет студенти давали підписку підкорятися встановленим університетським правилам.

Відповідно до статуту 1863 р., ректор обирався радою на 4 роки і затверджувався найвищим указом.

Вищий орган університетського керування – Рада, складався з ординарних і екстраординарних професорів під керівництвом ректора. Повноваження ради значно розширені: його остаточному рішенню підлягають справи, що стосуються порядку викладання, твердження в учених ступенях, присудження премій і медалей, видання праць, постанов університетського суду, фінансової кошторису.

Справи про обрання і звільнення ректора, деканів, проректора, професорів, про поділ факультетів на відділення і поділі кафедр представляються на затвердження міністра.


Случайные файлы

Файл
164166.rtf
25719.doc
16504-1.rtf
93416.rtf
19653.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.