Рисунок та живопис людської фігури (59204)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти та науки України

Рівненський Державний Гуманітарний Університет

Інститут мистецтв

Кафедра українознавства





Реферат

на тему:

Рисунок та живопис людської фігури”





Виконала:

студентка ІV курсу

художньо-педагогічного

факультету

спеціальності

Образотворче та

декоративно-прикладне

мистецтво”

Сенчурова Світлана

Перевірила:

Чернюшок О. В.



Рівне - 2006


План


Вступ

І. Підготовчі вправи. Перша постановка

ІІ. Послідовність виконання рисунку людської фігури

ІІІ. Практичні поради

ІV. Живопис людської фігури

V. Рекомендації щодо виконання живопису людини

Висновки


Вступ


Із різноманітних форм природи людська фігура – найдосконаліша і найскладніша. Вивчення людської фігури озброює художника професійними знаннями, потрібними для роботи в усіх видах і жанрах образотворчого мистецтва. Зображення натури повинно опиратися на глибокі знання пластичної анатомії та перспективи, на здатність швидко та вірно вловлювати пропорції, на вміння бачити та зображувати форми конструктивно.

Не навчившись грамотно зображувати натуру, неможливо успішно рухатись шляхом реалістичного мистецтва. Художник, який на якомусь етапі своїх пошуків перестає вивчати натур, приречує себе на безрезультативність своєї роботи. Тільки в довгій та старанній роботі з натури художник отримує справжнє відчуття гармонії фарб, краси кольору, а картини стають змістовними, наповненими глибокими емоційними почуттями. І. Рєпін говорив своїм учням: “Безперестану малювати з натури – це школа, сама вища та вірна” .

Грамотно виконаний рисунок чи живопис з натури дають змогу визначити ступінь професійної підготовки студентів будь-якого творчого факультету художнього виду. Не існує ніякого іншого рисунку чи живопису, “специфічних” для живописця, графіка, архітектора, художника-монументаліста. Вміння розмістити зображуваний об’єкт, постановка моделі, визначення пропорцій на площині об’ємної форми і передача простору – все це є обов’язковим для майстрів будь-яких художніх спеціальностей.

Картини, в яких показ живих, реальних форм є основним, пережили століття і сьогодні діють на нас з вражаючою силою. І це тому, що така художня мова дозволяє заглянути в глибину людської особистості, передати характери людей і найтонші порухи душі.

Духовний світ людини розкривається в багатоманітності його зовнішніх проявів. В зовнішніх рисах, в пластиці форм виявляються риси характеру, темперамент, внутрішній світ особистості. По жестах, рухах, виразу очей вгадується настрій людини, її емоційний і психологічний стани. Спокій, радість, сум – всі безкінечно різноманітні переживання людської душі і риси характеру можуть бути відображені в роботі тільки завдяки вмінню художника виразити їх в правильних пластичних формах.


І. ПІДГОТОВЧІ ВПРАВИ. ПЕРША ПОСТАНОВКА


Для першої постановки краще не вибирати модель з атлетичною фігурою, а вибрати чоловіка зі звичайними пропорціями і гарно окресленими формами. Модель для першого разу треба ставити в просту природну позу з упором на одну ногу. Світло повинно падати зверху і трохи спереду так, щоб форми гарно проглядались, а падаючі тіні не охоплювали великих площин на фігурі. Якщо ви працюєте, сидячи, модель можна поставити на підлогу, а якщо стоячи – на подіум з таким розрахунком, щоб ваш прямий погляд впирався приблизно в центр фігури. Інакше (якщо модель стоятиме на підлозі) створиться ракурс і ноги в рисунку будуть короткими. Тепер необхідно роздивитись фігуру з усіх сторін, відмітити пропорції і характерні особливості та уявити її вже зображеною на папері.

Підготовчі вправи:

І. Визначення центра ваги фігури в трьох виглядах: спереду, збоку та ззаду. Лінія центра ваги проходить від яремної ямки до слідка опорної ноги – спереду, і від сьомого шийного хребця до слідка – ззаду.

ІІ. Визначення середньої лінії. Важливим є зв’язок форм, кожна з яких будується відповідно до середньої лінії. Така лінія піде від осі грудини до білої лінії живота і далі від лобкового зчленування до внутрішньої гомілки (великої гомілки) опорної ноги. Ззаду головна лінія визначається лінією хребта.

ІІІ. Зробити три рисунки з поставленої фігури спереду, збоку та ззаду і вмалювати в них по памяті скелет. Вправа на виявлення знань пластичної анатомії людини та використання її на практиці.

Перед роботою над довготривалою постановкою корисно зробити попередньо ескіз на окремому аркуші паперу. В ескізі необхідно знайти композиційне розміщення фігури. Місця повинно вистачити для голови та ніг. Розміщувати фігуру необхідно в залежності від напрямку руху фігури чи погляду натурника. Тільки тоді, коли буде знайдена композиція рисунка в ескізі, можна буде почати роботу на основному аркуші.


ІІ. ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ РИСУНКУ ЛЮДСЬКОЇ ФІГУРИ


Процес виконання рисунку людської фігури можна поділити на 7 етапів:

І. Компонування

Спершу визначається масштаб зображуваної фігури, намічаються верхня і нижня лінії, в межах яких і розташовуватиметься зображення.

ІІ. Постановка фігури

Після того, як задали розмір і визначили розташування фігури, необхідно її поставити. Тобто визначити лінію горизонту, намітити положення слідків ніг (в перспективі), площину на якій натура сидить чи стоїть.

ІІІ. Знаходження пропорцій людини

Щоб знайти основні пропорції, необхідно намітити місце лонного зєднання, це поділить фігуру приблизно навпіл. За масштабну одиницю для визначення пропорцій зазвичай береться якась частина тіла, найчастіше голова. Можна скористатись античним каноном або каноном Мікеланджело. За ним вся фігура ділиться на 8 частин, кожна з яких приблизно дорівнює величині голови: 1 – голова, 2 - від підборіддя до ліній сосків, 3 – від сосків до пупка, 4 – від пупка до лонного горбка, 5 – від рівня лонного горбка до середини стегна, 6 – від середини стегна до нижньої частини коліна, 7 – від нижньої частини коліна до нижньої частини литки, 8 – від нижньої частини литки до підошви. Знайшовши загальні пропорції всієї фігури, починаємо шукати пропорції її окремих частин.

Можливість побачити пропорції та відчути зв’язок форм дають (сьомий шийний хребець - ззаду). Від яремної ямки ми проводимо вертикаль на площину, на якій знаходиться фігура. Так ми визначаємо центр ваги моделі, тобто знаходимо лінію центра ваги. Ця лінія проходить від яремної ямки (вигляд спереду) чи сьомого шийного хребця (вигляд ззаду) через центр ваги і торкається стопи опорної ноги (якщо модель спирається на ногу) чи приходиться на центр між стопами (якщо фігура спирається на обидві ноги).

Орієнтуючись на лінію центра ваги, намічаємо за допомогою основних точок положення плечового і тазового поясів. Пропорції тазу та гомілок знаходимо, відмічаючи великі вертела стегнових кісток, надколінні чашки, внутрішню і зовнішню кісточки (виступи), п’яткову кістку, кінці пальців. Пропорції рук встановлюються відміткою голівко плечових кісток, ліктя, нижніх голівок променевої і ліктевої кісток. В кисті руки опорними точками є виступаючі кісточки суглобів та кінчики пальців.

Треба працювати над рисунками обох рук одночасно, зясовуючи співвідношення їх загальних пропорцій і напрям руху кожної руки. Основні напрями плеча, передпліччя і кисті руки з фалангами утворюють кути навіть у тому разі, коли рука витягнута.

Тепер, коли знайдено пропорції фігури, намічено головну лінію побудови, загальний вигляд натури, переходимо до наступного етапу.

IV. Виявлення характеру форми

Перш за все необхідно виразити конструктивну основу форм та підпорядкувати їх законам перспективи. Виявивши конструкцію форм, легше правильно показати їх характер.

Зовнішні форми людського тіла завжди зумовлені структурою кісток та мязів. Знаходячи схему побудови фігури, ми беремо за основу найбільш характерні та постійні підвищення та заглиблення на людському тілі. Таку схему дає розташування м’язів грудної клітини, прямих та косих м’язів живота, наприклад.

На цьому етапі головним є виявлення “великих форм”, тобто головного, а не другорядного. Жива форма людського тіла підпорядковується тим же законам перспективи, що й прості геометричні фігури, але вловити ці особливості важко, тому художники епохи відродження запропонували скористатись методом “обрубовки”. За його допомогою відображується тривимірність кожної форми, частини тіла.

V. Аналітичний аналіз форм

На цьому етапі відбувається уточнення форм фігури, перехід від узагальнення до деталізації, від великих до малих частин. Тут варто звернути увагу на осі різних частин тіла, на їх підпорядкування загальному рухові.

Моделюючи форми, важливо не забувати про простір навколо фігури: фігура не повинна здаватись приклеєною до аркуша (це одна з основних помилок учнів). Щоб заглибити фігуру в простір можна скористатись тим же методом “обрубовки”: побачити “грані” площин, з яких складаються форми тіла, коли ми їх оглядаємо з різних боків (передня, бокова, задня площини торса, наприклад).

VІ. Детальне опрацювання форм

Цей етап невіддільний від попереднього. При аналітичному аналізі ми всю увагу зосереджуємо на анатомічній будові скелета та м’язів; при детальній проробці форм ми слідкуємо за нюансами пластики тіла, за впливом шкірно-жирового покриву на зовнішній вигляд тіла.

Треба уважно прослідкувати за явищами світлотіні – власними, падаючими тінями та рефлексами.


Случайные файлы

Файл
ВСН 45-681.doc
126271.rtf
14027.rtf
55813.rtf
81137.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.