План Маршалла (58676)

Посмотреть архив целиком

Зміст


Вступ………………………………………………………………………...……..3

Розділ 1. Причини та передумови впровадження «плану Маршалла»………...5

1.1 Наслідки Другої Світової війни. Загальні втрати країн Європи…….……..5

1.2 Посилення "загрози комунізму". Ідеологічне обґрунтування плану Маршалла………………………………………………………………………….7

1.3 Причини впровадження плану Маршалла…………………………………10

Розділ 2. План Маршалла: сутність, завдання та шляхи реалізації…………..13

2.1 Прийняття «Плану Маршалла»…………………………………………..…13

2.2 План Маршалла у зовнішній політиці США………………………………14

2.3 Сутність та завдання „Плану Маршалла”. Учасники „Плану Маршалла”18

2.4 Реалізація „Плану Маршалла”………………………………………………20

Розділ 3. Історичне значення та наукові оцінки плану Маршала…………….24

3.1 Значення плану Маршала…………………………………………...………24

3.2 Оцінки плану Маршалла…………………………………….………………25

3.3 План Маршалла: погляд із сьогодення…………..…………………………26

Висновки…………………………………………………………………………29

Список використаної літератури…………………………..……………………31


Вступ


План Маршалла (англ. Marshall Plan) — це програма економічної допомоги Європі після Другої світової війни, висунута у 1947 держсекретарем США Джорджем К. Маршаллом (вступила в дію у квітні 1948) [12].

Однією з цілей програми була протидія поширенню впливу СРСР і соціалістичних ідей на країни Західної Європи. Економічна допомога надавалась лише за умови виконання певних вимог у політичній сфері, або в сучасних термінах – лише демократичним країнам. Деякі дослідники розглядають цю програму як фактичне оголошення Холодної Війни СРСР. План Маршалла на сьогодні є однією з найбільш успішних економічних програм в історії, адже завдяки його реалізації було досягнуто всіх його явних та таємних цілей.

План Маршалла для Західної Європи був по суті першим в історії успішним прикладом систематизованого комплексного надання технічної і фінансової допомоги для цілей економічного відтворення та розвитку [2, с.76]. Зараз, коли світовому співтовариству стала зрозумілою необхідність перегляду механізмів допомоги країнам Східної Європи і більш ефективно го сприяння ринковим реформам, проблеми, що були актуальними для країн Західної Європи після Другої світової війни, набули особливої ваги для України. Однак, суттєвою різницею є те, що Україна отримує допомогу не на відновлення ринкової економіки, як Західна Європа півсторіччя тому, а на її створення. Але незважаючи на те, що з часом мотиви донорів і потреби реципієнтів можуть суттєво відрізнятись, механізм і методи ефективного надання допомоги по суті залишаються тими ж [8].

Метою курсової роботи є дослідження сутності «Плану Маршала», його реалізації та історичного значення.

Досягненню поставленої мети сприятиме вирішення таких завдань:

дослідження причин та передумов впровадження «плану Маршалла» в післявоєнній Європі;

з’ясування сутності, завдань та шляхів реалізації «плану Маршалла»;

визначення історичного значення «плану Маршала» та ознайомлення із його науковими оцінками, даними істориками і економістами.


Розділ 1 Причини та передумови впровадження «плану Маршалла»


1.1 Наслідки Другої Світової війни. Загальні втрати країн Європи


Після перемоги над Германією у 1919 році Європейські союзники змусили одиноку Германію сплачувати багатомільйонну репарацію. Ця міра затягнула країну у глибоку економічну депресію і стала благодатним грунтом для підтримки утопічних економічних та соціальних ідей Гітлера та націонал-соціалістичної партії. Нацистська партія скористалась пригніченим моральним станом германського народу і, прийшовши до влади, затягла світ у руйнівну Другу світову війну.

Перші роки після закінчення Другої світової війни, Європа особливо сильно страждала від її руйнівних наслідків. Це був час розвалу економіки, великої політичної нестабільності й численних особистих страждань. Більше 55 мільйонів загинуло, більш 100 мільйонів залишилися інвалідами. Сукупні витрати воюючих держав перевищили 900 мільярдів доларів у поточних витратах. Європа до кінця війни забезпечувала собі близько 1/3 необхідного продовольства, не більше половини необхідного рівня виробництва промислових товарів і від 1/4 до 60% сировини. Транспорт був цілком дезорганізований. У Німеччині було знищено 40% житла, у Великобританії – 30%, у Франції – 20%. Промислове виробництво скоротилося більш ніж на третину, порівняно з довоєнним періодом [6, с.428].

Англія з перших днів війни була піддана бомбардуванню. Особливо постраждали Лондон, Бірмінгем, Коентрі та інші міста. Були блоковані морські комунікації, окуповано ряд колоній, втрачено значну частину торгового і військово-морського флоту. Промислове виробництво скоротилося на 5%. Різко знизилося виробництво вугілля (на 25%). У легкій промисловості, особливо бавовняній, спад становив більше 50%, у вовняній – 27% [6, с.428].

Франція, через бездіяльність свого уряду, що самовпевнено сподіався на оборонну лінію „Мажино”, була у червні 1940 року окупована фашистською Німеччиною. Понад 4 роки французською економікою повністю розпоряджались фашистські загарбники. За воєнні роки Франція втратила вбиитми 1,1 млн чоловік. Рівень промисловості у 1944 році, порівняно з довоєнним, становив 38%. Виробництво продукції сільського господарства зменшилося у 2 рази. 6000 тис. французів фашисти вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Більшість шахт, електростанцій, суднобудівних заводів було зруйновано. Франція втратила увесь торговий і військово-морський флот. Розпалась французька колоніальна система. Національна валюта (франк) девальвувалася. Капіталовкладення за кордоном зменшилися у 10 разів. Загальні втрати країни оцінювалися у 1440 мрд. довоєнних франків [6, с.429].

ВВП Швеції збільшився у роки війни на 25%, Швейцарії – на 33%. До того ж швейцарські банки стали зберігачами нацистського золота, що зіграло не останню роль у перетворенні цієї країни у сітовий банківський центр. Політичний нейтралітет з економічної точки зору виявився дуже вигідним [5, с.162].

До 1948 року ціни у порівнянні з 1937 роком зросли у Великобританії – на 80%, у Бельгії – у 3 рази, у Голандії – у 6 разів, у Франції – у 18 разів, в Італії – у 50 раз. Оскільки під час війни здійснювався всебічний контроль за цінами, а не над грошовою масою, основний удар інфляції припав на 1946-48 роки, коли контроль над цінами був ослаблений або зовсім скасований [5, с.162].

У Німеччині, всупереч поширеній обивательській думці, інфляції, тобто поступової втрати купівельної спроможності грошей, не було. Просто рейхсмарки нацистського уряду одразу втратили купівельну спроможність, а в якості еквівалента використовувались сигарети і бренді [5, с.162]. У 1948 році під керівництвом Людвіга Ерхарда була проведена грошова реформа, за якою кожен громадянин отримав можливість обміняти 40 наявних рейхсмарок на 40 наявних дойчмарок. Інші 28 мільярдів рейхсмарок, що були на руках, перекладалися на рахунок по курсу 10 до 1, при чому 30% з них одразу заморожувалися. Інші 100 мрд рейхсмарок просто знищили. Таким чином, практично усі громадяни знаходилися на рівних стартових умовах, а грошова маса у країні скоротилася до 4,5 мрд дойчмарок [5, с.163].

У 1949 році була проведена загальна девальвація європейських валют відносно долара і повоєнній інфляції настав кінець.

Наслідком війни і великим кроком на шляху до відновлення індустріального світового господарства стали міжнародні валютні угоди, підписані у 1944 році представниками 44 країн в американському місті Бреттон-Вудсі [5, с.165].

Для країн – учасниць Бреттон-Вудської системи була введена система, що коригувала фіксовані курси валют. Курс валют фіксувався на рівні, що дозволяв країнам реалізувати свої програми розвитку. Якщо через деякий час не вдавалося призвести рівноважні курси до фіксованих, фіксований курс корегувався. Курси валют були прив’язані до долара США, долар – до золота і вільно на нього обмінювався. Проте при різних темпах економічного розвитку країн – учасниць було тяжко підтримати систему жорстких курсів, що призвело у кінцевому рахунку до обмеження світової торгівлі.

Тоді ж, у 1944 році, у Бреттон-Вудсі був створений Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), який почав функціонування з 1947 року [5, с.165].


1.2 Посилення "загрози комунізму". Ідеологічне обґрунтування плану Маршалла


До початку 1947 року в Європі склалася дуже неспокійна ситуація. Значні руйнації війсткового часу, величезна заборгованість, що перевищила 7 мрд. доларів, холодна зима, апатія значної частини населення призвели до голоду і нових потрясінь. Комуністи Франції та Італії, які активно брали участь в опорі нацистам, істотно посилили свої позиції. Вони отримали значну частину голосів на виборах до місцевої влади і цілком могли перемогти на національних виборах. Червона армія окупувала Східну Європу і здавалося була готова вирушити на Західну [11 с.25].

З іншого боку була досить розвинена ринкова інфраструктура, багаті традиції підприємництва ще не були забуті, робоча сила не втратила кваліфікацію, а буржуазні цінності, засновані на „священості” приватної власності, глибоко укоренилися в психології значної частини населення. Для відновлення економічного росту потрібен був зовнішній імпульс – одночасне вливання в економіку матеріальних і фінансових ресурсів, що не тільки б дозволило запустити економічний механізм, а й відновило б психологічні сили європейських націй. Здійснити таке вливання на той період могли лише США [11 с.25].


Случайные файлы

Файл
104033.rtf
19347.rtf
69120.rtf
180152.rtf
124149.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.