Історія дослідження Ольвійського полісу за археологічними даними (57716)

Посмотреть архив целиком

Вступ


Ольвійський поліс - одне з визначних античних держав Північного Причорномор’я.

Актуальність: Антична цивілізація мала великий вплив на давню історію України, та звісно залишила нам багато, потрібних в повсякденному житті речей. Надбання грецьких міст-полісів, у культурному, мистецькому, розвитку дали дуже багато того, що потім запозичили молоді сусідні держави. Тому я гадаю, що одним з найактуальніших питань є: „Чи багато кроків вперед зробила наша цивілізація?” та „Чи далеко ми пішли вперед від неї?”. Також одним з актуальних аспектів є вивчення історії Ольвії і взагалі грецьких держав-полісів Північного Причорномор’я, та причин які припинили існування цих міст, зокрема Ольвійського полісу. Ця тема є актуальною ще тому, що в наш час тривають дослідження Ольвії, та можна прогнозувати те, що розкопки та її вивчення буде тривати ще багато років.

Мета та завдання: Основним завданням при написанні курсової роботи є вивчення історії дослідження Ольвійського полісу. Цілями є її хронологічне узагальнення, також прослідкування не тільки її дослідження, але й історію утворення заповідника. Завданням цієї роботи є вивчення історії Ольвії, прослідкувати етапи розвитку, виділити особливості цих етапів, та дослідження надбань Ольвії та її особливості.

Об’єкт та предмет: Об’єктом дослідження курсової роботи є давньогреціке місто Ольвія. А предметом - історія досліджень Ольвії, та розглядання історії розвитку цієї держави, та закономірностей розвитку її етапів.

Територіальні рамки: Давня Ольвія розташовувалася на високому правому березі Бузького лиману, неподалік від з’єднання його з Дніпровським. Нині це територія поблизу сучасного с. Парутине, Очаківського р., Миколаївської обл. Територія заповідника „Ольвія” становить 265.7 га (235.7 га – некрополь, 30 га - городище). Південна частина проходить зі сторони берега Бузького лиману, по канаві колишньої садової ділянки, що лежить по балці Широка, й продовжується у північно-західному напрямку до початку канави, а Північна межа заповідника йде по лінії телеграфних стовбів Парутине - Очаків аж до течії балки Північної до Південного Буга. Територія ділянки землі зі склеом Євресівія і Арети також є частиною ольвійського заповідника. Також весь острів Березань було включено до заповідної зони.

Хронологічні рамки: Ця робота складається з двох розділів. Перший розділ: „Історія дослідження Ольвії у XIX-XX ст. Заснування заповідника „Ольвія”, в розділі йдеться річ про періоди дослідження Ольвії. Всього їх було два, які в свою чергу розділялися на етапи. Перший період - (кінець XVIII-межа XIX-XX)- від визначення місцезнаходження Ольвії після приєднання до Росії земель між Бугом та Дністром до початку системних археологічних досліджень. Другий період - (межа XIX-XX cт. - до сьогодення) - від початку систематичних археологічних досліджень у 1900 р. до постанови про надання державному історико-археологічному заповіднику „Ольвія” статусу національного.

Другий розділ роботи присвячений періодизації етапів історичного розвитку міста-поліса, та їх особливостей. Найбільш вдалою вчені вважають періодизацію С.Д. Крижицького у його роботах „Ольвія” та „Україна крізь віки”. За його періодизацією всю історію існування держави Ольвії можна розділити на п’ять величезних періодів:

І період - Архаїчний час.

ІІ період - Класична доба.

ІІІ період - Єліністичний час.

ІV період - Греко-римський період.

V період - Пост-античний.

Історіогафія та джерела: Інтерес вчених до Південної Росії, та взагалі до Ольвії почав проявлятися в науці після включення Новоросії в склав Російської імперії у кінці XVIII ст. Там працювали П. Сумароков та П. С. Паллас, які правильно локалізували у своїх працях місцезнахождення Ольвії біля села Іллінське (суч. Парутино) у пониззі Буга, та прокоментували залишки. Перша спроба створити краткий нарис історії Ольвії належить І.П. Бларамбергу. Приблизно в один час з ним з’являються праці Д.Р. Рошетта та П. Кьоппена. Вони ввели в обіг нові епіграфічні пам’ятки. Але ці всі праці не можна назвати науковими дослідженнями, через нестачу джерел та методичного рівня. Август Бьок дав дуже зв’язний нарис історії Ольвії. Зразковими для своєї доби у археологічному та нумізматичному відношеннях були твори О.С. Уварова та Б.В. Кьоне. Початок ситематичного вивчення Ольвії приходиться на 1885-1917 рр. У 1885 р. В.В. Латишев видає І том корпуса "Inscriptiones antiquae orae septentrionalis Ponti Euxini Graecae et Latinae", який включав в себе епіграфічні пам’ятки Тіри, Ольвії та Херсонеса. Велику роль у вивченні розвитку Ольвії відіграла хрестоматия "Scythica et Caucasica", яка скадалась багато років, з свідченнями майже усіх грецьких та латинських авторів.

В радянській історіографії також були намагання створити нариси такими вченими, як В.Ф. Гайдукевичем, Д.П. Каллістовим, Т.Н. Кніпович, Д.Б. Шеловим. Спільне те, що вони основані не на їхніх дослідженнях, бо вони тільки резюмірували висновки своїх попередників.

Сучасний етап вивчення історії Ольвії відрізняється не тільки прагненням до розширення кола джерел, але й досконалістю методики.

Джерела з історії Ольвії дуже різні. Писемних джерел давньогрецьких авторів дуже мало. Із найбільш зв’язних творів є тільки два: новелу Геродота о Скиле та вступний розділ Діона Хрисостома (Dio Chrys. XXXVI. 1-18). Безцінними вони є бо вони написані словами тих, хто відвідував Ольвію. Але всеж таке найбільше значення для нас мають грецькі надписи. Наприклад такі документи як декрети честь Протогена, Антестерія, синів Херсонесі та Аполонія. Також з епіграфічних джерел є багаточислені графіті на кераміці, приватні листи на свинцевих пласинах. Ольвійськи монети документують нам всю історію Ольвії. Так наприклад на матеріалах Ольвійського лиття та срібної чеканки V ст. можна гипотетично реконструювати генезиз ольвійської тиранії та порядок чергування її з владою варварських намісників. Також вилиті фігурні та округлі монети VI –IV ст. свідчать про культурні взаємини Ольвії.

Вироби матеріальної культури ще більше свідчать про розвиток грецької цивілізації: прикраси, посуд, кераміка, хірургічні інструменти, останки будівель, мостових, водопроводу та ін.

Практичне значення: Цю роботу можна використовувати при підготовці до семінарських занять з курсу археології, із предмету „Історія стародавньої Греції та Риму” та з курсу „Історія України” з теми „Грецькі міста-держави в Північному Причорномор’ї”. Також ця робота несе багато корисного при написанні рефератів, докладів, повідомлень. Також значення цієї роботи укладається в тому, що кожна людина, яка її прочитає підвищить рівень свого світогляду ще на одну сходинку.

Структура: Побудова структури написання курсової роботи стандартна. Вона складається з титульного листа, плану. Перший розділ розповідає про історію вивчення та археологічного дослідження Ольвії, про проблеми охорони пам’ятки на будь-якому епаті її дослідження. Розповідається також про проблеми створення заповідника „Ольвія”, та його роботу на сучасному етапі. Другий розділ присвячено періодизації Ольвії за археологічними даними. Його поділено на чотири підрозділи: Архаїка, Класична доба, Елліністична доба та Піздньоантична період. Висновки до курсової роботи складені згідно мети поставленої її на початку. Список використаної літератури складається з робіт вчених, які працювали над дослідженням Ольвії. Додатки до курсової роботи складаються з портретів діячів, які займалися дослідженням Ольвії, картами розташування Ольвії з декількох сторін, та фотокартками з видами на Ольвію, найвідоміші міста в заповіднику, предметами, які були знайдені в Ольвії та ін.


Розділ 1. Дослідження Ольвії у XIX-XX століттях. Заснування національного заповідника Ольвія


Територія земель Північного Причорномор`я вже давно привертала увагу не тільки мисливців за старовиною, але й освічених вчених таємницями про історію цього краю.

В історії вивчення Ольвії ключовою для XIX ст. Можна вважати першу третину сторіччя, коли було знято перші плани городища та його околиць, написано перші наукові дослідження по її історії, введено в науковий обіг десятки невідомих раніше написів та монетних типів. І хоча дослідження не були систематичними і строго наукового характеру через нерозвиненість російської археології, яка робила ще перші кроки [1,с.49].Таким чином можна виділити два основних періодів досліджень, кожен з яких складається з кількох етапів.

І період (кін. XVIII - межа XIX-XX ст.) - від визначення місцезнаходження Ольвії після приєднання до Росії земель між Бугом та Дністром, до початку систематичних археологічних досліджень. [2,с.10] Цей період з погляду науки характеризується складанням кількох топографічних планів Ольвії, епізодичними археологічними розкопками на городищі та некрополі та окремими спробами збереження пам’ятки від руйнування. Паралельно в той час набувають великих масштабів грабіжницькі розкопки та зростає руйнація пам’ятки;

ІІ період (межа XIX-XX ст. - до сьогодення)- від початку систематичних археологічних досліджень у 1900 р. до постанови питання про надання державному історико-археологічному заповіднику „Ольвія” статусу національного. Для цього періоду характерно те, що поступово зростає рівень наукових археологічних розкопок та польової документації. Пам’ятка вже охороняється державою, а грабіжницькі розкопки підлягають кримінальній відповідальності. Однак, на жаль, Ольвію не обходять обидві світові війни.


Случайные файлы

Файл
41876.rtf
60337.rtf
93840.rtf
100674.rtf
36469.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.