Зовнішня політика Німеччини в 30-х рр. ХХ ст. (57399)

Посмотреть архив целиком













Курсова робота на тему:

Зовнішня політика Німеччини в 30-х рр. ХХ ст.



Зміст


Вступ

Розділ І Відносини Німеччини з Радянським Союзом

Розділ ІІ Політика Німеччини по відношенню до країн Західної Європи

Розділ ІІІ Вісь „Рим – Берлін – Токіо”.

Висновки

Список використаної літератури



Вступ


Актуальність теми дослідження. Напередодні Другої світової війни на євроазіатському континенті відбулися зміни і події, головною причиною яких була зовнішня політика Німеччини. Прихід до влади Гітлера виглядає зовні чисто німецьким явищем. Насправді ж історія знає небагато подій, які мали б міжнародні наслідки такої ваги. З приходом Гітлера владу в Німеччині не просто захопив найзапекліший націоналіст, але й утвердився новий підхід у галузі міждержавних відносин. І хоча західні демократії помітили все це поступово, зміни, про які йдеться, були цілком реальні. „ Для Гітлера ідея рівноправності народів, що превалювала в Женеві, мала не більше вартості, ніж ідея рівноправності окремих людей ” [ 5;136 ].

Актуальність теми дослідження полягає у тому, що зовнішня політика Німеччини в 30-х рр. ХХ ст. призвели до однієї з найбільших трагедій людства – до Другої світової війни. Тому дуже важливо ознайомитись з державою, політика якої вплутала увесь світ у воєнні роздори та чвари.

Об’єктом дослідження є безпосередньо сама зовнішня політика Німеччини в 30-х рр. ХХ ст., особливості цієї політики, її витоки та підґрунтя.

Предметом дослідження є ті процеси, які відбувались в результаті зовнішньої політики Німеччини, а саме підписання договорів, що мали важливе стратегічне значення. Ці договори підписувалися не тільки Німеччиною з іншими державами, а й інші держави в результаті політики Німеччини розробляли і підписували нові договори, розвивали нові відносини. Предметом дослідження є й процес розторгнення зв’язків і відношень між державами, який відбувався також в результаті політики Німеччини.

Територіальні межі роботи охоплюють євроазіатський континент, а саме території таких країн як Німеччина, СРСР, Франція, Англія, Японія та Італія з урахуванням їх кордонів на 1930-40 рр..

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1933 по 1939 рр.. Це обумовлено тим, що у 1933 р. Гітлер прийшов до влади і розпочав конкретні дії по втіленню в життя своїх планів. Ці дії продовжувались на протязі усіх 30-х р. і мали логічне завершення 1 вересня 1939 р..

Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на основі наукового аналізу історичного матеріалу об’єктивно розкрити особливості та обставини розвитку зовнішньої політики Німеччини в 30-х рр. ХХ ст..

Для досягнення мети необхідно виконати наступні завдання:

  • вивчити особливості зовнішньої політики Німеччини з СРСР;

  • дізнатися чим відрізнялась політика Німеччини по відношенню до політики Франції та Англії;

  • ознайомитися із відносинами Німеччини та Японії;

  • вивчити характерні особливості проведення зовнішньої політики Німеччини по відношенню до вище зазначених держав;

  • дізнатися основи та підґрунтя спрямованості політики Німеччини.

Методична основа включає в себе принципи історизму, обєктивності, системності та логізму. При дослідженні був використан, в першу чергу, метод збору інформації та даних. Після цього завдяки методу обробки даних зібраний матеріал був проаналізован та опрацьован. І в кінці, завдяки аналізу матеріалу були отримані логічні висновки.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній зовнішня політика Німеччини розглядається як особистісне спрямоване прагнення Гітлера, а не країни. Через одну постать розглядається історія Німеччини в 30-ті рр. ХХ ст..

Історіографія. Проблему зовнішньої політики Німеччини у 30-ті рр. ХХ ст. Розглядало багато дослідників та вчених, з огляду на те, що це проблема, по-перше, безпосередньо стосується кожної держави світу та її історії, а по-друге, мала велике значення в історії всієї планети. Майже всі історики звинувачують Гітлера у його надмірній жорстокості, називаючи його агресором та загарбником. Це можна побачити в працях Мельникова, Цвєткова. Дюрозель називає Гітлера людиною, яка „ не відступить перед нехтуванням договорів, ні перед війною, ні перед справедливістю ” [ 5;136 ].

Трохи інший погляд на політику Німеччини має Майський, який у своїй праці „ Хто допомагав Гітлеру? ” висловлює думку про те, що західні держави Європи якимсь чином самі спровокували Гітлера до такої політики. Якщо сказати точніше, то ніби надали Німеччині „зелений світ” у зовнішньополітичних діях: „ Стало цілком ясно, що створення дійсно ефективного триєдиного бар’єру проти фашистського агресора стало неможливим завдяки саботажу Чемберлена та Даладьє ” [ 10;260 ].

З думкою Майського згоден радянський історик професор Овсяний. Він піднімає питання про виправданість жертв, які понесла країна під час Другої світової війни, кажучи про те, що війну можна було уникнути: „ Протягом всіх передвоєнних років СРСР жагуче призиває до створення системи колективної безпеки. Це відповідало б інтересам всіх народів, яким загрожує фашистська агресія. Радянська дипломатія прагне забезпечити безпеку країни шляхом зміцнення безпеки всіх країн. Інші настрої в правлячих колах «західних демократій». В 1937 році англійський міністр лорд Галифакс, відвідавши Гітлера на його віллі в Баварських Альпах, хвалить його за те, що той перетворив Німеччину в „бастіон проти комунізму”. Через рік – ганебна угода з агресорами в Мюнхені. Чехословаччина віддана на розтерзання Гітлерові, шлях для його „походу на Схід” відкритий ” [ 10;261 ].

Але якщо розглядати політику Німеччини збоку політиків, то можна помітити, що вони оправдовують дії Гітлера, як виправдані на той час. Хрущов, наприклад, заявив, що пакт про ненапад був „ історично вимушений у ситуації, що склалася ” [ 10;239 ].

З мети та завдань дослідження формується структура курсової роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, літератури та додатків. У вступі подано обґрунтування доцільності теми, її актуальність, вказано мету та завдання, окреслено хронологічні і просторові межі, розкрито практичне значення, проаналізовано історіографічну базу. Підсумки дослідження подані в висновках. В додатках подані схеми, копії пактів та договорів.

Перший розділ – „ Відносини Німеччини з Радянським Союзом ” включає в себе інформацію про ставлення Гітлера до СРСР, про його плани щодо цієї держави. В цьому розділі подані данні про взаємовідносини між Німеччиною та СРСР у 30-х рр. ХХ ст., основні особливості та етапи цих відносин, їх індивідуальний розвиток.

У другому розділі „ Політика Німеччини по відношенню до країн Західної Європи ” міститься інформація про особливості сприйняття Гітлера у своїх планах двох сильних держав Західної Європи – Англія та Франція. Як Німеччина використовувала політику цих країн для досягнення своєї поставленої цілі. В цьому розділі подані також данні про основні угоди між цими країнами і про Мюнхенську змову 1938 р..

Третій розділ – „ Вісь Рим – Берлін – Токіо ” розкриває основні напрямки взаємовідносин між трьома державами – Італія, Німеччина та Японія. Цей розділ розповідає про формування цієї осі та основних завданнях, які вона намагалася виконати.

Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що цю курсову роботу можна використовувати при написанні рефератів за даною темою чи контрольних робіт. Студенти історичного факультету можуть використовувати цю роботу при підготовці до семінарських занять чи при написанні доповідей.



Розділ І Відносини Німеччини з Радянським Союзом


Ми націонал – соціалісти, повинні дотримуватися нашій зовнішньополітичній меті: забезпечити німецькому народу гідний життєвий простір на землі. І ця акція – єдина, яка виправдовує пролиття крові перед Богом та нашими німецькими нащадками – саме так висловлювався Гітлер про зовнішню політику Німеччини. Але коли він говорив про новий простір, то мав на увазі тільки Росію. „ Здається, що сама доля вкажує нам пальцем потрібний напрямок. Більшовизм відібрав у російського народу розум, який раніше робив цю державу. Гігантська східна імперія вже готова до краху – говорив Гітлер своєму народу ” [ 10;22 ]. Ця політика мала конкретний план по захопленню Сходу, який мав назву „ Дренг нах остен ” – наступ на Схід.

Гітлер вважав, що третя імперія повинна виправити тяжку історичну помилку другої і побудувати міжнародну політику Німеччини на істотно іншій основі. „ Ми, націонал-соціалісти, - заявляє Гітлер, - свідомо ставимо хрест на зовнішній політиці передвоєнної Німеччини. Ми продовжуємо шлях, перерваний шість століть тому назад. Ми зупиняємо вічний німецький похід на південь і на захід Європи і повертаємося обличчям до країни на сході. Ми розстаємося нарешті з колоніальною і торговою політикою воєнного часу і переходимо до територіальної політики майбутнього ” [ 19 ].

Як вважав Гітлер, росіяни не належать до числа вищих рас. „ Духовний і моральний рівень російського народу разюче низький. Завжди падала в око глибока прірва між утвореним шаром цієї країни і широкими народними масами, безграмотними, жебраками. Історична російська держава не була плодом державної обдарованості слов'ян, - скоріше, воно було чудовим документом державної творчості германців: правлячий шар історичної Росії було значною мірою німецького кореня, та й російське утворене суспільство в більшій своїй частині не було росіянином по національності і слов'янським по своєму расовому характері ” [ 1;112 ].


Случайные файлы

Файл
168998.rtf
1284.rtf
28188-1.rtf
34074.rtf
2456.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.