Економічні реформи 50-х-60-х рр. в СРСР: плани та реальність (57255)

Посмотреть архив целиком















Економічні реформи 50-х-60-х рр. в СРСР: плани та реальність




Вступ


Економіка СРСР в 50–60-х рр. ХХ ст. характеризувалась рядом реформ, які повинні були модернізувати промисловість країни та вивести державу з кризи післявоєнних років. Саме М.С. Хрущов розпочав реформування економки, що стало новим етапом економічної історії Радянського Союзу.

Актуальність теми полягає в тому, що в результаті економічних реформ М.С. Хрущова економіка СРСР розвивалася неоднозначно. На початку реформ економіка характеризувалась підйомом промисловості та сільського господарства, проте вже в 60-х роках реформи показали свої негативні наслідки. Волюнтаристські заходи та авантюри реформування економіки показали свої результати. Вивчення причин цих наслідків є дуже актуальним, тому що в період сучасного економічного розвитку треба користуватися досвідом минулих реформ, знаходити позитивні риси та не допускати промахів, які були допущені М.С. Хрущовим та радянським керівництвом. Зараз Україна знаходиться на перехідному етапі, і саме тому вивчення цього періоду є важливим для того, щоб не повторити цих помилок.

Об’єктом даної роботи є економічні реформи М.С. Хрущова. Предмет курсової – це передумови реформування економіки СРСР, характерні риси та наслідки економічних реформ, рівень життя населення.

Мета курсової роботи – дослідити економічні реформи 50–60-х років та їх наслідки.

Завдання дослідження:

  • розкрити передумови економічного реформування в СРСР, рівень економічного розвитку та рівень життя населення до економічних реформ;

  • дослідити основні методи та заходи реформування промисловості країни та системи управління економікою;

  • визначити основні етапи та напрями економічного реформування сільського господарства;

  • визначити основні наслідки реформування промисловості та сільського господарства, розкрити рівень життя населення в 50–60-х рр. як основний показник економічних реформ М.С. Хрущова.

Хронологічними рамками курсової роботи є період з 1953 р., тобто з початком правління М.С. Хрущова, до 1964, тобто до його відставки.

Географічними рамками дослідження є територія Радянського Союзу.

Методологія дослідження. При написанні курсової роботи були використані наступні принципи та методи дослідження, а саме: принцип проблемного викладення матеріалу, який допоміг визначити основні напрями економічного реформування, принцип хронологічної послідовності, що допомогло визначити основні етапи економічних реформ, принцип системності, за допомогою якого матеріал дослідження розподілено по розділам, принцип науковості та інші. Крім того, в дослідженні використано методи аналізу та синтезу матеріалу, систематизації та історичного порівняння.

Джерельна база курсової роботи складає статистичні данні розвитку економіки в 50–60-ті рр. ХХ ст., а саме «Основные показатели экономического и социального развития СССР за период 1950–1970-х гг.» [1] та «Среднегодовые показатели экономического и социального развития СССР» [2]. В цих документах подаються данні про показники економічного росту промисловості після реформ М.С. Хрущова. Ці данні є корисними для об’єктивного підтвердження наслідків реформування економіки в 50–60-х роках.

Історіографія теми. Дана проблема займала увагу як радянських істориків, так і сучасних російських та вітчизняних науковців. В курсовій роботі були використані праці радянських авторів, серед яких можна визначити багатотомну працю «История социалистической экономики» [6], збірник статистичних даних з радянської економіки «Народное хозяйство СССР за 70 лет» [10] та колективну працю «История СССР» за редакцією К.О. Самаріна [7]. В даних працях міститься величезний фактичний матеріал, в якому приводяться данні підйому економічного виробництва. Автори не придають уваги дослідженню негативних наслідків економічних реформ, розглядають дану тема однобічно, з точки зору радянського керівництва та комуністичної ідеології.

Особливе місце серед праць радянських дослідників займає праця Д. Валового «Экономика абсурдов и парадоксов» [3], в якій розглянуто недоліки та негативні риси реформ М.С. Хрущова. Автор негативно визначає реформи в сільському господарстві, називаючи їх абсурдними, розглядає суперечливі заходи відносно реформування системи управління.

Серед сучасних досліджень економічної історії СРСР періоду 50–60-х рр. можна визначити працю російських істориків А.К. Соколова та В.С. Тяжельникової «Курс советской истории 1941–1991 гг.» [15], в якій автори розглянули процеси економічного реформування промисловості та сільського господарства, визначили позитивні та негативні наслідки економічних реформ та їх вплив на рівень життя населення. Автори вважають, що головною причиною невдач економічних реформ була непослідовність та необдуманість проведення багатьох реформ.

Проблеми економічного реформування розглядаються в численних статтях російських істориків, серед яких можна визначити роботи О.І. Пижикова «Советское послевоенное общество и предпосылки буржуазных реформ» [11], «Н.С. Хрущев: политик и реформатор» [12] та І.В. Русінова «Аграрная политика КПСС в 50-е – первой половине 60-х гг.: опыт и уроки» [13]. Автори розглядають окремі аспекти економічних реформ, зазначаючи про їх неефективність на початку 60-х років.

Серед праць українських істориків можна визначити монографію М.К. Юхименка «Економічна історія» [16] та статті С.В. Кульчицького «Загострення кризи радянського ладу» [8] та «Спроби реформ (1956–1964)» [9]. Автори розглядають проблеми економічних реформ з позиції України, приводять порівняння всесоюзного розвитку економіки та економічного розвитку України, як однієї з найрозвинутіших в економічному відношенні союзних республік. Автори вважають, що економіка СРСР після реформ промисловості та системи управління піднялася на новий рівень, але невдалі реформи в сільському господарстві спричинили нову економічну кризу.

Отже, дана проблема добре розглянута в історіографії. Сучасні історики визнають неоднозначність та суперечливість економічних реформ М.С. Хрущова, визначають позитивні та негативні наслідки реформ.

Практичне значення курсової роботи полягає в тому, що матеріал даного дослідження може бути використаний як додатковий при підготовці студентами до практичних занять з історії СРСР та новітньої історії України.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.




1. Реформи М.С. Хрущова в промисловості та системі управління


Радянська економіка після смерті Сталіна являла собою осередок складних і взаємозалежних протиріч. Гігантська модернізація почата в 1930-х й продовжена в 1950-ті роки змінила вигляд величезної країни, але не привела до істотного поліпшення життя людей. Виявлялися, звичайно, катастрофічні наслідки воїни.

Не менше значення мали й протиріччя закладені в самій економічній моделі розвитку, і проблеми зросли як сніжний кім рік у рік у міру її втілення. Твердий централізм, прив'язка до московських директив будь-якого мало-мальськи значимого рішення ніяк не відповідали зрослій складності виробництва, породжували й консервували регіональні протиріччя, вели до вибудовування часом безглуздих господарських зв'язків. Економіка не могла гнучко реагувати на загальносвітові тенденції в розвитку технологій і науково-технічного прогресу. З держпланівських кабінетів було важко вловити всі перспективні напрямки розвитку, тому прорив відбувався на тих галузях, де вдавалося зосередити фінансові, технологічні й людські ресурси. Економічний розвиток продовжував бути залежним від ідеологічних установок.

Гонка озброєнь спричинила істотне прискорення розвитку воєнно-промислового комплексу і в країнах Заходу. Ще з останніх років війни у США і Великій Британії стали розвиватися нові галузі хімії, кольорової металургії, приладо- і машинобудування. Поява їх засвідчила початок науково-технічної революції. В міру поширення її на інші країни світове господарство стало набувати іншого вигляду. Рівень видобутку вугілля і виплавки сталі перестав бути основним показником економічної сили держав. Індустріальне суспільство стало перетворюватися на постіндустріальне.

Однак суть протиріч полягала в самому варіанті модернізації. Орієнтація на невичерпні природні багатства країни, величезну територію й дешеву робочу силу, що не навчилася протистояти примусовій праці, дозволяла будувати плани по екстенсивному типу розвитку, рік у рік що відтворював і консервував радянську систему. Економіка СРСР у своїй стартовій основі здобувала сировинну спрямованість, що було викликано як фетишизацією пріоритетного розвитку групи «А», так і об'єктивними потребами розвитку військово-промислового комплексу. Останній, у свою чергу, постійно підживлювався ідеологією – фактором «капіталістичного оточення», на якому будувалася сталінська посилка ізольованого розвитку, «холодною війною» і хрущовським «брязканням зброєю», головним в арсеналі якого був ракетно-ядерний потенціал.

Обумовлена цими обставинами логіка економічного розвитку робила всі інші галузі «пасинками» соціалістичної економіки. Товарів народного споживання постійно не вистачало, їхнє виробництво було виразно розраховане на покупця-аскета. Інфраструктура країни – засоби зв'язку й комунікації, дорожня мережа – розвивалася «по самому залишковому» принципу й з істотними перекосами. Так, якщо будівництву залізниць приділялася належна увага, то автодороги являли собою вбоге видовище. В 100–200 км від Москви найчастіше не було електрики. Газові плити були відсутні навіть на окраїнах столиці.


Случайные файлы

Файл
184150.doc
162078.rtf
38683.rtf
139263.rtf
7740-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.