Великі географічні відкриття (56833)

Посмотреть архив целиком














Курсова робота

на тему:

Великі географічні відкриття”


Зміст


Вступ 3

Розділ 1. Передумови та причини Великих географічних відкриттів……………………………………………………………………..…...6

Розділ 2.Найважливіші морські експедиції кінця XV- поч XVI ст. 11

2.1. Відкриття португальцями морського шляху до Індії 11

2.2. Відкриття Колумбом Америки та її колонізація 13

2.3. Навколосвітня подорож Магеллана 23

Розділ 3. Географічні відкриття другої половини XVI і першої половини XVII ст. …………………..24

Розділ 4.Значення Великих географічних відкриттів в історії людства…...............................................................................................................31

Висновки 32

Список використаних джерел 34

Додатки...................................................................................................................35



Вступ


Актуальність теми зумовлена необхідністю з’ясувати, узагальнити і висвітлити причини, передумови та насідки Великих географічних відкриттів, описати найважливіші морські експедиції наприкінці XV-XVI ст.

Мета і завдання роботи:

1. Вивчити і узагальнити наукові джерела з даної теми.

2. Показати передумови Великих географічних відкриттів.

3. Довести вплив розвитку техніки, мореплавства і суднобудування на освоєння нових земель.

4. Дослідити причини географічних відкриттів.

5. Описати найважливіші морські експедиції наприкінці XV-XVI ст. та їх вплив на становище населення відкритих територій.

6. Висвітлити географічні відкриття другої половини XVII ст.

7. Узагальнити економічні наслідки Великих географічних відкриттів.

8. Окреслити початок колоніальної системи і боротьби за колонії між європейськими державами.

Об’єкт і предмет дослідження. Почати треба з того, що відкриття Америки привело до контакту європейців з зовсім іншою культурою та економікою, ніж відомі їм досі, з Америки ми взяли набагато більше ніж від азіатських цивілізацій. Крім того було покінчено з релігійними уявленнями про світ і всього за наступні 30 років людство взнало про Землю більше ніж за попередні тисячоліття, і це знання змінило світ. Крім змін в економіці, політиці і культурі, основною була зміна світогляду людей. Людство навчилося мислити більш широко, менше зважати на авторитет релігії. Невипадково на цю епоху припадає розвиток науки, особливо астрономії. На той час Європа вже була готова сприйняти нові знання. Після багаторічної боротьби світської влади з папством авторитет релігії серед освічених людей досить підупав. Виникнення відносно довгих періодів політичної стабільності привело до загального зростання виробництва, в результаті чого поширилась освіченість. Боротьба королів з феодалами призвела до того, що королівська влада все частіше спиралась на третій стан, що сприяло розвитку торгівлі і ремесел, але для подальшого розвитку Європі не вистачало золота та ринків збуту. Крім того аграрне перенаселення вимагало нових земель, війни вже не могли бути регулятором чисельності народів. Тому експансія європейців була спрямована зовні. Цьому сприяло і християнство з його месіанською ідеєю. Ледве відбившись від месіанства арабів, яких погубила багато в чому надзвичайно велика централізація та моно-культурність, європейці самі перейшли в наступ на Близький Схід. Але цей наступ завершився невдачею, звідки було винесено перший урок: при рівному розвитку технологій колонізація неможлива. Наступ хрестоносців на Русь теж провалився по цим же причинам. По суті, почалося формування європейської цивілізації – паразита. Європа могла розвиватися лише на уламках завойованих цивілізацій. Але як показали перші спроби колонізації найближчі землі були недоступні. Крім того у європейців знову з`явився могутній ворог – турки-османи, що перекрили всі торгівельні шляхи на схід. Португальське пограбування Гвінеї показало, що є багато диких народів які можна експлуатувати безкарно. В той момент і сформувалася Європа, яка і в наші дні будує своє благополуччя на пограбуванні інших. Тому відкриття багатющого континенту Америки та морських шляхів до Південно-Східної Азії і Індії забезпечило виживання та процвітання західної цивілізації. Епоху великих географічних відкриттів можна з повним правом назвати епохою великих пограбувань та геноциду підкорених народів; європейці, які ще кілька століть назад могли гнобити та винищувати один-одного, отримували дуже широке поле діяльності – весь світ. За трагічним збігом в цей час цивілізації Азії та Америки знаходились, в основному в стадії глибокого занепаду. Вціліти від «відкриття» вдалось мусульманам завдяки Османській імперії, православним, та частково будистській цивілізації. Найбільший удар отримали Африка та Америка. Їхній шлях розвитку цивілізації та більша частина населення була безжально знищена, скарби пограбовані. На п`ять століть був загальмований розвиток будистських цивілізацій, мусульманський світ перетворений в союз фанатиків, що ненавидять всіх іновірців, а їх самобутня культура загинула не маючи змоги розвиватися в стані постійної війни з християнством. Спроби «європеїзувати» православ`я призвели до постійних війн та народних заворушень, і ледь не завершились ядерним армагедоном у XX сторіччі, наша цивілізація теж зазнала непоправних втрат.

Історіографія. Історія Великих географічних відкриттів цікавила багатьох вчених. Серед іноземних дослідників відомі Дж. Бейкер, Г. Харт, А. Пігафетта, Л.К. Бадеполоне. Російська школа вивчення географічних відкриттів представлена такими дослідниками, як О. Пешель, А. Меншиков, І. Магідович, Г. Гехтман.

Історію Великих географічних відкриттів, їх передумови, причини і наслідки вивчали і російські історики: Семенов В.Ф., Граціанський М.П., Сказкін С.Д. та українські науковці Крип’якевич І.П., Крижанівський О.П.

Епоха великих географічних відкриттів розпочалася 12 жовтня 1492 року з відкриття Колумбом Америки. Він і його супутники навіть гадки не мали до яких змін приведе його відкриття. Великі географічні відкриття - термін досить умовний. І до цього європейці часто виходили в море і здійснювали далекі експедиції. Наприклад, подорож Марко Поло до Китаю, плавання вікінгів до Америки, плавання португальців на південь Африки. Так чому ж епоха великих географічних відкриттів веде свій відлік від плавання Колумба?


Розділ 1. Передумови та причини Великих географічних відкриттів.


Передумови. Кінець XV і початок XVI ст. – це часи великих географічних відкриттів, коли люди нової епохи шукають нових шляхів для дослідів над світом і природою. „Пробуджується бажання пізнати ближче тайни природи, невідомі країни, цілу землю з її незнаними просторами й таємничими океанами” [3: 163]. Взагалі „великі географічні відкриття – це комплекс найвизначніших відкриттів на суші і на морі, зроблених протягом майже всієї писемної історії людства” [1:407]. У попередніх історичних епохах людина безнастанно поширювала своє знання Землі. Фінікіяни, греки й римляни у старовинних віках пізнали вже значні простори старого світу; у середньовіччі поширили географічний світогляд араби, нормани й учасники хрестових походів. Але всі давні відкриття йшли повільним шляхом і зацікавлювали тільки окремі народи. „Нова епоха відрізняється від давніх тим, що відкриття стають на першому місці змагань Європи, ведуться незвичайно енергійно й послідовно та доводять до таких висновків, якими перше ніхто не міг похвалитися: відкрито нові, нікому не відомі континенти” [3:163].

Ще однією передумовою Великих географічних відкриттів був розвиток техніки, який у XV-XVI ст. досяг великих успіхів. Селяни і ремісники продовжували нагромаджувати трудовий досвід і поліпшувати знаряддя праці. У гірництві й ремеслі почали застосовувати водяний двигун. Це давало можливість копати глибші шахти і добувати більше руди. Істотні поліпшення відбулися у виплавці та обробці металів. З XIV ст. почали будувати домни – великі плавильні печі. З добутого таким чином чавуну виплавляли залізо і сталь. Металу тепер виплавляли значно більше, ніж раніше. Його обробляли на спеціальних верстатах: токарних, шліфувальних, гвинторізних. Багато чавуну і заліза потрібно було для виробництва зброї. Було вдосконалено ручну вогнепальну зброю, з’явилися пістолети, важкі рушниці – мушкети.

Тривалий час європейці не зважувались на далекі плавання у відкритому морі. Не маючи досконалих карт і морських приладів, мандрівники звичайно плавали в морях, що омивали Європу. Місцезнаходження корабля визначали тільки в ясну погоду за розміщенням зірок.

Виходити у відкрите море стало безпечніше після того, як у моряків з’явився компас. „Перші уживали його, мабуть, китайці; в ХІІІ-XIV ст. він був удосконалений і поширився по всій Європі. Ужиття компасу забезпечувало повернення кораблів додому, перед безцільною блуканиною по безкраїх морях, що давніше часто траплялося. Поліпшено також географічні карти, так, що моряк міг використати досвід давніших поколінь” [3:164]. Було винайдено також прилад – астролябію для визначення місцезнаходження корабля.

У часи середніх віків будова кораблів перейшла все сторонній розвиток. Галери, галони, каравели й інші судна італійців, турків, іспанців прийняли поліпшені форми й надавалися до далеких подорожей” [3:164]. У XV ст. було створено швидкохідний легкий парусник – каравелу. Це були рухливі і місткі судна. Вони мали три щогли з прямими й косими вітрилами і могли рухатися в потрійному напрямі не тільки при ходовому, а й при боковому і навіть зустрічному вітрі. На каравелах можна було вирушити в далекі морські подорожі.


Случайные файлы

Файл
82558.rtf
58931.rtf
16859.rtf
7905-1.rtf
12551-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.