Археологічні пам’ятки в історії м.Рівного (56622)

Посмотреть архив целиком







КУРСОВА РОБОТА

Археологічні пам’ятки в історії м.Рівного


План


I. Вступ

II. Основна частина

  1. Історія дослідження проблеми.

  2. Історія памяток за писемними джерелами.

  3. Типологічна характеристика памяток.

  4. Сучасний стан збереження памяток.

  5. Пропаганда памяток музейними та іншими засобами.

  1. Висновок

  2. Список використаних джерел та літератури.

  3. Додатки.


Вступ


Золоте коріння народу - в його минувшині. Там витоки, цілющі джерела і культури, звичаїв, менталітету. Розчистити, зберегти ці оазиси - завдання дослідниці давнини - археології.

Дослідження і охорона пам'яток історії і культури, справа збереження і вивчення матеріальних і духовних скарбів свого народу є одним з першочергових завдань цивілізованого суспільства. Це важливе питання поставлене на законну, державну основу і в нашій країні. Це безпосеред­ньо стосується і археологічних пам'яток, які є важливим джерелом для висвітлення давньої історії людства.

Серед різноманітних археологічних матеріалів найбільше значення для висвітлення історії людського суспільства мають знаряддя праці, які є продуктом своєї епохи і показником тих суспільних відносин, за яких відбувається праця. Виходячи з усього сказаного вище, археологічні дані слід розглядати як повноцінні наукові джерела, на базі яких простежується тривалий період історії людства, встановлюються закономірності його розвитку.

Чимало археологічних пам'яток, що належать до різних історичних періодів, починаючи від кам'яного віку і закінчуючи пізнім середньовіччям, знаходиться на території Рівненської області, В цілому пам'ятки археології чітко поділяються на дві основні групи: місця поселень стародавніх людей (стоянки, поселення, селища, городища та міста) і місця поховань (кургани, грунтові могильники, окремі могили).

Головною ознакою археологічної пам'ятки є наявність культурного шару, тобто шару грунту, в якому збереглися залишки житлових і господарських споруд, кераміка, знаряддя праці, предмети побуту, зброя, кістки свійських тварин, звірів і птахів, вугілля, попіл - словом, все те, що свідчить про життя і діяльність людей. Як же утворюється цей шар? Допустимо, що на місцевості, де ніхто доти не жив, з'явились люди і стали споруджувати житла і господарські будівлі, внаслідок чого утворився шар глини, трісок, соломи тощо. Все це змішалось з землею, яку викидали, викопуючи півземлянку чи з канавок для фундаментів, а згодом затопталось, знівелювалось і опинилось на рівні подвір'я.

У краєзнавців є широке поле діяльності: вони можуть відкривати нові пам'ятки, збирати й описувати підйомний матеріал, вести спостере­ження за проведенням земляних робіт з метою виявлення археологічних і пам'яток і своєчасному запобіганню їх руйнування тощо. Цим краєзнавці і всі шанувальники давнього минулого можуть зробити багато в справі пошуку і збереження пам'яток, що буде їхнім посильним внеском у розвиток історичної науки.

Археологічні памятки Рівненщини різноманітні за своїм характером. На території області виявлено більш як 800 археологічних об'єктів, у тому числі: стоянки, поселення, селища, городища, могильники курганні та безкурганні з трупопокладенням і трупоспаленням; копальні й майстерні, культові місця та скарби, що складаються з дорогоцінностей або набору знарядь праці та зброї.

Вивченням минулого Рівненщини займалося багато вчених (К. Мельник, В. Антонович, О. Цинкаловський, Я Пастернак, Т. Сулімірський. Я. Фітцке, М. Смішко, Ю. Захарук, 10. Кухаренко, Л. Крушельницька, Д. Телегін, В. Варан, М. Пелещишин, В. Ісаєнко, І. Михальчишин, В, Конопля, Л. Залізняк, О. Титова, Д. Нужний, І. Русанова, Д. Козак, В. Ауліх, В. Савич, Л. Мацкевий, В. Артгох, Р. Грибович, С. Терський, В. Гупало). Та все ж цей край залишається в багатьох періодах майже суцільною білою плямою - невідомою землею з майже невідомими відійшлими етносами.

З превеликим жалем треба констатувати, що за останні десятиліття назавжди втрачено дуже багато пам'яток давнини: розорено поля, а з ними безцінні поселення, могильники. Щоб врятувати вціліле - потрібні кошти, люди...

Чимало даних з археології Волині було зібрано в зв'язку з підготовкою Зводу пам’яток (Л. Крушельницька, В. Петегирич, В. Конопля, В, Оприск, Л. Павлів, В. Іванівський, В. Гупало, Ю. Мазурик, С, Панишко, М. Кучінко, Г. Охрімєнко, Р. Грибович).

Предметом археологічного дослідження на стоянках, поселеннях, селищах і городищах є залишки жител, господарських споруд, фортифікацій (на городищах), а також культурний шар, тобто шар землі, насичений предметами, кинутими або загубленими в давнину навколо людських жител (цілі та поламані знаряддя, черепки посуду, кістки тварин тощо). В особливо зручних для поселень місцях люди поселялись у різні періоди. Кожному етапові такого заселення відповідає окремий культурний шар. Відповідно до цього розрізняємо пам’ятки одно-, дво- або багатошарові, а порядок залягання окремих шарів називаємо стратиграфією пам'ятки.

Ще в першій половині минулого століття археологи у "дописемному" періоді історії виділили камяний, бронзовий та залізний віки. В основу цієї періодизації покладений матеріал, з якого людина виготовляла свої знаряддя. Згодом кам’яний вік було поділено на давньо-, середню- і новокам’яну епохи - палеоліт, мезоліт та неоліт. Кінцевий етап неоліту названо міднокам’яним періодом або енеолітом.

Палеоліт - перший етап людської історії. Він тривав приблизно від кількох мільйонів до 10 тис. років тому. За цей час відбувся процес виділення людини з тваринного світу, сформувався сучасний фізичний тип населення земної кулі, людина оволоділа добуванням вогню і, постійно вдосконалюючи свої кам’яні та кістяні знаряддя, зробила перші кроки на шляху підкорення природи. Дослідники поділяють палеоліт на ранній, середній і пізній. Останні дві епохи припадають на льодовиковий період. Основними заняттями палеолітичного населення було збиральництво (збирання їстівних рослин, молюсків, яєць птахів тощо) і полювання на мамонтів, північних оленів та інших тогочасних тварин. Примітивні знаряддя праці й недосконала зброя не могли забезпечити людині в достатній кількості засобів до існування. Це й було причиною виникнення первіснообщинного ладу, який характеризується спільною власністю колективів та рівним правом кожного з його членів на одержання частки здобутих продуктів харчування. Роль жінки-матері та важливе економічне значення збиральництва, яке було в основному заняттям жінок, привели до виникнення матріархату - родинно-суспільної організації, що характеризується провідною роллю жінки у суспільстві.

Найдавніші сліди заселення території Рівненщини датуються пізнім палеолітом (приблизно 40 - 10 тис. років тому): у ряді місцевостей Дубнівського, Здолбунівського, Млинівського, Острозького та Рівненського районів виявлено пізньопалеолітичні стоянки, які у Городку поблизу Рівного та в Липі на Дубнівщині досліджувались шляхом розкопок.

Мезоліт Тривав приблизно від 11 до 8 тис. років тому. Клімат порівняно з палеолітом був теплішим і в Європі розповсюдились сучасні види рослин і тварин. Найбільшим технічним досягненням людини того часу був винахід лука та стріл. У мезоліті була прируче­на перша тварина - собака. Мезолітичні мисливці, рибалки й збирачі у пошуках дичини, риб, ягід чи плодів часто змінювали місця свого проживання; їх стоянки мали короткочасний характер. Стоянки доби мезоліту зареєстровані майже на всій території Ровенської області,а поблизу с. Нобель Зарічненського району вони досліджувались систематичними розкопками.

Неоліт на території Східної Європи припадає приблизно на VІ-ІV тисячоліття до н.е. В цей час людина почала застосовувати нові способи обробки кременю і каменю (шліфування, розпилювання, свердління), ліпити й обпалювати на вогнищі глиняний посуд і перейшла від присвоюючих до відтворюючих форм господарства (від мисливства і збиральництва до землеробства і скотарства). В пізньому мезоліті й особливо мідному віці у Східній Європі виникає спеціалізація племен, з яких одні займалися переважно землеробством, інші – скотарством. Це явище виділення скотарських племен Ф.Енгельс назвав Першим великим суспільним розподілом праці.

Неоліт - це період дальшого розвитку племінного ладу, в яко­му економічною і соціальною основою був материнський рід. Для кожної групи неолітичних племен характерні певні особливості в типах жител, знаряддях праці, зброї, прикрас, у формах посуду та у звичаях і віруваннях. Залишені однією групою племен на якійсь території однотипні рештки матеріальної культури, однакові за своїм характером поселення і кладовища, називаємо археологічною культурою. Окремим, близько спорідненим групам стародавніх племен відповідають певні археологічні культури. Однією з найхарактерніших етнографічних особливостей стародавніх племен є глиняний посуд.

Неолітичні памятки Ровенської області вивчені ще недостатньо. У Дубнівському, Млинівському і Рівненському районах відомі окремі знахідки та залишки поселень культури лінійно-стрічкової кераміки, яка датується другою половиною V тисячоліття до н.е. Назва її походить від способу прикрашати кераміку заглибленнями у вигляді ліній та стрічок. Пам’ятки цієї культури розповсюджені на великій території, що, крім західних областей УРСР та Молдавії, охоплює значну частину Середньої та Західної Європи. Вона належала до осілих ранньоземлеробських племен, які обробляли землю камяними мотиками і знали кілька видів домашніх тварин.


Случайные файлы

Файл
152821.rtf
93059.rtf
26849-1.rtf
84978.rtf
29679-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.