Теорія держави права Б. Кістяківського (37450)

Посмотреть архив целиком








КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: Теорії держави та права

На тему:

Теорія держави права Б. Кістяківського


ПЛАН


Вступ

  1. Формування політико-правових поглядів

1.1 Родина Кістяківських

1.2 Рух Громада

1.3 Влив Драгоманова

  1. Неокантіанство та Кістяківський

2.1 Позитивізм і природне право

2.2 Соціологічна юриспруденція

  1. Теорія держави

  2. Загальна теорія права

Висновок

Список використаної літератури


ВСТУП


«Недостатньо зауважити, закон обмежує чиїсь інтереси або утворює для них компроміси, необхідно визнати, що закон насамперед може існувати тільки там де є свобода індивіда. У цьому правовий порядок є системою таких взаємовідносин, у котрих кожна людина будь-якого суспільства наділена свободою діяльності та самовизначення»

Богдан Кістяківський, 1909 р.

Академік Богдан Кістяківський є одним з найблискучіших українських вчених та політичних мислителів. Його ім'я уособлює європейське спрямування вітчизняної суспільної думки. Адже Кістяківський належав до кола суспільствознавчої еліти початку XX століття, товаришував з Максом Вебером, тривалий час навчався й працював в університетах і бібліотеках Берліна, Парижа, Страсбурга, Гейдельберга. При цьому цілеспрямований європеїзм і водночас відданість українському корінню ніколи не перетворювались у нього на зневагу до інших народів. З такого погляду Кістяківський був ревним послідовником гуманістичних ідей свого великого вчителя Михайла Драгоманова.

Хотів би наголосити на особливих заслугах Кістяківського в розвитку правознавства. Один з творців теорії правової держави, автор фундаментальних праць з соціології та філософії права, теоретик конституційного права, він доклав великих зусиль для піднесення авторитету юридичної науки. Прибувши на навчання до Німеччини за часів, коли там розроблявся та ухвалювався знаменитий Німецький цивільний кодекс, який вважається одним з кращих юридичних документів XX століття, Кістяківський зробив усе можливе для зближення стилів мислення вітчизняної та західноєвропейської юриспруденції. Його ідеалом був лад, у якому забезпечено цілковите панування права. Кістяківський завжди підкреслював, що право не можна розглядати як суто службовий засіб для забезпечення влади будь-яких політичних угруповань або інтересів виконавчої чи законодавчої влади. Воно містить у собі незаперечні та вічні істини на кшталт вимоги безумовного дотримання прав людини. З цього погляду право, за Кістяківським, вимагає до себе особливої суспільної поваги.

Також маю підкреслити визначну роль, яку відіграв Кістяківський у формуванні теорії соціальної (згідно з його термінологією «соціально-справедливої») держави. Цей мислитель здійснив плідний синтез соціалістичних та ліберальних ідей, наголосивши на рівноцінності громадянських і соціальних прав людини. Це дає підстави порівнювати його з такими політичними діячами, як Е.Бернштейн, М. Туган-Барановський, В. Айхлер, які над усе цінували гідність особи та підготували соціал-демократів до визнання головних цінностей моралі — свободи, справедливості, солідарності — як основи соціал-демократичної політики.

Вагомий внесок у дослідження наукової спадщини Б. Кістяківського зробили Л.Депенчук, X. Сьюзен, Є. Пізюр, В. Бурлачук, А. Василенко, В. Тимошенко та ін.

  1. Формування політико-правових поглядів


    1. Родина Кістяківських


Богдан Кістяківський народився в Києві у видатній родині селянського походження. Родовід Кістяківського простежується з 1808 року, коли його дід звільнився з кріпацтва. Згодом він закінчив Чернігівську семінарію й став сільським священиком. Батько Кістяківського, Олександр Федорович (1833-1885), був видатним дослідником і професором кримінального права Київського університету. Він набув визнання своїми дослідженнями в справах смертної кари та злочинності неповнолітніх. Олександр Кістяківський також працював над правовими основами селянського звичаєвого права, які він занотовував у своїх «Щоденниках».

Важливою частиною його досліджень був аналіз правової системи гетьманства, яка передбачала договірні відносини між монархом та українськими підданими. Українська правова традиція тих часів, що ґрунтувалася на універсалах гетьмана, загальному військовому устрої та селянському звичаєвому праві, була недосконалою. Дубльовані та суперечливі закони й недосконала правова практика заважали нормальному розвиткові законності. Українська юридична комісія, яка діяла від 1728 до 1743 року, зібрала та узагальнила існуючі закони у вигляді уніфікованого правового Кодексу під назвою «Права, по которым судится малороссийский народ». Хоча цей Кодекс ніколи не був офіційно прийнятим, ним негласно керувалися в судовій системі України протягом другої половини XVIII століття. Роль Олександра Кістяківського полягала в тому, що він перший у 1867 році надрукував цей Кодекс.

Ясна річ, інтерес Олександра Кістяківського до звичаєвого права та академічна кар'єра вплинули й на інтелектуальний розвиток, і саму подальшу діяльність Кістяківського-молодшого. Крім того, його дитинство та юність пройшли під ідеєю української національної приналежності, яка була центральною темою його освіченої родини. Він спілкувався з провідними лідерами українського громадського руху. Таким був Михайло Драгоманов (1841-1895) — славетний український вчений, громадський діяч і публіцист, котрий пізніше, після повернення із заслання, став редактором часопису «Громада»; а також дядько Кістяківського — Володимир Антонович, відомий професор історії України в Київському університеті. Ці вчені підготували двотомну працю «Исторические песни малорусского народа» (1874-1875), яка стала справжньою окрасою української етнографії. Вплив культурних та інтелектуальних лідерів київської «Громади» створив той унікальний осередок, де Кістяківський розвинувся й здобув наснагу для подальших наукових досліджень.


1.2 Рух «Громада»


Київська «Громада» була заснована в 1861 році для підтримки українського національного відродження й заборонена царським урядом у 1863 році. 1869 року її знову було відкрито вченими та теоретиками: Антоновичем, Вільямом Беренштамом (до речі, майбутнім тестем Богдана Кістяківського) і Драгомановим. В оновленій «Громаді» значна увага приділялась утворенню мережі недільних шкіл для українського селянства та діяльності Південно-Західної філії Російського географічного товариства. Згодом кияни перетворили цю філію в справжній центр українських досліджень, який друкував архіви та вивчав національну етнографію, географію й статистику.

Хоча київська «Громада» намагалася довести, що її діяльність мала суто культурний та просвітницький характер та не була небезпечною для російської влади, царські чиновники все одно сприймали її як політичну загрозу. Цар відреагував на українське національне піднесення Емським указом 1876 року, який заборонив будь-які публікації україномовних книг, а також використання української мови в школах і театрі. На думку українських громадських діячів, указ тільки посилив боротьбу українського народу проти царистської політики щодо неросійських національностей. Наляканий зростанням національного повстання поляків у 1863 році та українським відродженням, російський уряд видав Енський указ, аби унеможливити зв'язки між українськими народниками та польськими національними патріотами. Указ також мав нейтралізувати австрійсько-німецьку змову проти Російської Імперії. .[№ 9, с. 45]

Завдяки батькам, які залучили його до «Громади», Кістяківський набув першого досвіду національної боротьби й згодом вирішив присвятити своє життя захисту прав людини та впровадженню такого устрою, за якого соціальна справедливість вважалася б нормою.

Ще дев'ятирічним хлопчиком він став свідком зростання українського руху у відповідь на Емський указ. Проголошення української мови поза законом дуже вразило молодого Кістяківського та його однокласників тоді, коли їм заборонили співати українських пісень, хоча ті ж самі пісенні тексти були перекладені іншими мовами.

У тринадцять років, навчаючись у гімназії, Кістяківський свідомо приєднався до київської «Громади» й став своєрідним ватажком. За розповсюдження нелегальної української літератури його було виключено з двох гімназій, і він отримав свій атестат лише у третій. Восени 1888 року він вступив до Київського університету для вивчення української мови та історії на факультет свого дядька, професора Антоновича. .[№ 3, с. 23]

Хоча Кістяківський поділяв ідеї та принципи членів «Громади», він, як і деякі молоді активісти українського руху, вважав суто культурологічну діяльність товариства малоефективною. «Громада» обмежувала себе культурними й лінгвістичними напрямами в справі національних українських прав тільки тому, що побоювалася суворих репресій з боку росіян у разі більш політизованих проявів. Однак молодь мріяла про прямий, безкомпромісний шлях. Указ 1876 року, гнітюча атмосфера після вбивства царя Олександра II в 1881 році й дух російського руху народовольців наприкінці 1870-х підштовхували до політичного способу вирішення проблеми соціальних і культурних прав. Молоді українські народники почали активну політичну пропаганду серед селян і робітників. Кістяківський та інші молоді «громадівці» відійшли від організації в другій половині 1870-х років і приєдналися до політично активних національних кіл. Ця група діяла під наглядом Михайла Драгоманова, який залишив Київ під час репресій 1876 року й перебрався до Галичини (що перебувала під Австро-Угорською імперією) для продовження своєї національно-політичної діяльності.


Случайные файлы

Файл
30738-1.rtf
59815.rtf
19514.rtf
13736-1.rtf
103661.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.