Пенсійне забезпечення народних депутатів (37344)

Посмотреть архив целиком

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст


Вступ

1. Правові основи діяльності народних депутатів України

1.1 Нормативно-правове регулювання статусу народного депутату України

1.2 Основні гарантії депутатської діяльності

2. Пенсійне забезпечення народних депутатів в Україні

2.1 Законодавча база пенсійного забезпечення в Україні

2.2 Статистично-інформаційний огляд системи державного пенсійного забезпечення народних депутатів в Україні

3. Проблеми та перспективи реформування пенсійного забезпечення народних депутатів України

Висновки

Список літератури



Вступ


Продуктивна праця людини, її прагнення до покращення якості свого життя, добробуту, піднесення соціального статусу були і є одним з головних чинників суспільного прогресу. Проте, на жаль, реалії життя є такими, що з об’єктивних причин не кожна людина взагалі у змозі реалізувати себе як активний член суспільства, а більшість людей, які впродовж свого життя мали таку можливість, з часом її втрачають. Тому проблема соціального забезпечення людини в старості, у разі хвороби та каліцтва є однією з най актуальних для кожного цивілізованого суспільства, яке будується на принципах загальнолюдської моралі і дбає про своїх непрацездатних членів.

У різні часи і в різних країнах питання соціального забезпечення вирішувалися по-різному – розв’язання їх через сімейне утримання непрацездатних, через благодійництво, шляхом утворення різних громадських і професійних об’єднань, покликаних здійснювати відповідну підтримку. Проте ці заходи не мали системного характеру і послідовності, були скоріше окремими спробами вирішення проблеми, а не її комплексним розв’язанням.

Однією з найважливіших складових діяльності держави у галузі соціальної політики є законодавче регулювання та організація пенсійного забезпечення громадян. З переходом економіки України від командно-адміністративної системи до ринкових відносин стара державна система пенсійного забезпечення перестала виконувати свою основну функцію – забезпечення гідного прожиття непрацездатних громадян. Безумовно, головною причиною вкрай незадовільного пенсійного забезпечення на сучасному етапі є економічна криза і пов’язані з нею низькі надходження до Пенсійного фонду, до державного та місцевих бюджетів, але надзвичайно важливими є і суто демографічні фактори, які сьогодні є чи не найбільш серйозним бар’єром на шляху реформування системи пенсійного забезпечення в Україні.

За даними Міністерства праці і соціальної політики, на сьогодні в Україні налічується близько 15 млн. пенсіонерів: 5,3 млн. ветеранів війни; близько 7 млн. ветеранів праці; 2,3 млн. інвалідів; 3,5 млн. потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС; майже 2 млн. одиноких громадян похилого віку. Щорічно кількість пенсіонерів т а інвалідів зростає. Отже, чинна законодавча база з урахуванням чинника природного зростання кількості непрацездатних громадян обумовлює значне навантаження на працююче населення. З урахуванням дітей і пенсіонерів, сьогодні один працюючий фактично утримує одного непрацездатного. У тому не тільки пенсійна система, а й чинна система соціального забезпечення в цілому, яка перестане бути ефективною і тягарем лягла на державу, не відповідає вимогам часу та потребує термінового реформування. Головною метою такого реформування є перехід до страхової соціальної системи та зближення з існуючими системами соціального забезпечення країн з розвиненою ринковою економікою.

Невідкладним завданням є реформування у сфері пенсійного забезпечення. Нагальність його розв’язання зумовлюється цілою низкою проблем, серед яких у першу чергу слід назвати низький рівень пенсій, невідповідність розміру пенсій трудовому внеску громадян протягом працездатного періоду, існування значних переваг та пільг у пенсійному забезпеченні окремих категорій працівників при однаковому рівні відрахувань на пенсійне забезпечення та інші.

Процес реформування пенсійного забезпечення в Україні вже розпочато – прийнято низку законів, спрямованих на підвищення ефективності такого забезпечення, проведено реорганізацію органів, що його здійснюють. Важливого значення в процесі реформування пенсійної системи, а отже, соціального забезпечення в цілому, набуло прийняття 9 липня 2003 року Верховною Радою України законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та інших законів, спрямованих на вдосконалення існуючої солідарної пенсійної системи.

Пенсійне страхування є важливою складовою соціальної політики держави, яка спрямована на задоволення потреб людей, підвищення їх добробуту, забезпечення соціальної справедливості, стабільності та злагоди у суспільстві.

Виходячи з цього метою даної курсової роботи є вивчення теоретичних аспектів обґрунтування пенсійного забезпечення народних депутатів України, а також визначення напрямків вдосконалення та перспективи реформування пенсійного забезпечення народних депутатів України.

Для досягнення поставленої мети під час дослідження особливостей пенсійного забезпечення народних депутатів України були поставлені наступні завдання:

  • розглянути особливості статусу народного депутата в Україні;

  • дослідити законодавчо-нормативне забезпечення пенсійного забезпечення ;

  • розглянути особливості пенсійного забезпечення народних депутатів України;

  • визначити проблеми та перспективи реформування пенсійного забезпечення народних депутатів України .

Об’єктом дослідження в даній роботі виступає система Пенсійного забезпечення України.

Предметом дослідження є особливості пенсійного забезпечення народних депутатів в Україні.

Дана робота виконана на основі розробок українських та зарубіжних науковців, зокрема Климко Г.Н., Епіфанова Л.О., Ніколенко Ю.В., Павлової Л. Н. та інших, законодавчих та нормативних актів Верховної Ради України, даних періодичного друку, а також з використанням інших джерел інформації.



1. Правові основи діяльності народних депутатів України


1.1 Нормативно-правове регулювання статусу народного депутату України


Народний депутат України є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" (1665-15) представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та законами України.

Народний депутат здійснює свої повноваження на постійній основі. При виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі.

Держава гарантує народному депутату забезпечення необхідними умовами для здійснення ним депутатських повноважень. Звання народного депутата із зазначенням порядкового номера скликання Верховної Ради України зберігається за ним довічно, за винятком дострокового припинення повноважень народного депутата.

Повноваження народного депутата починаються після складення ним присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України з моменту скріплення присяги особистим підписом під її текстом. Народний депутат не може брати участі у засіданнях Верховної Ради України та її органів, а також здійснювати інші депутатські повноваження до того часу, поки він не скріпить присягу особистим підписом під її текстом. Відмова скласти та підписати присягу має наслідком втрату депутатського мандата.

Повноваження народного депутата припиняються з моменту відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

Народний депутат не має права:

1) бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади;

2) мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі;

3) обіймати посаду міського, сільського, селищного голови;

4) займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов'язків народного депутата час;

5) залучатись як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, а також займатися адвокатською діяльністю;

6) входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку.

Народний депутат зобов'язаний додержуватись інших вимог та обмежень, які встановлюються законом.

Народний депутат, призначений (обраний) на посаду, що є несумісною з депутатським мандатом, і повноваження якого не припинено в установленому законом порядку, допускається до виконання обов'язків за такою посадою не раніше дня подання ним до Верховної Ради України заяви про складення повноважень народного депутата України.

Повноваження народного депутата припиняються достроково у разі:

1) особистої письмової заяви про складення депутатських повноважень;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

4) припинення його громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України;

5) смерті;

6) порушення вимог частини першої статті 3 цього Закону.

Гарантії трудових прав народного депутата встановлюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим Законом, Кодексом законів про працю України ( 322-08 ), іншими законами України. Час роботи народного депутата у Верховній Раді України зараховується до стажу державної служби, а також зараховується до його загального і безперервного стажу роботи, стажу роботи (служби) за спеціальністю, стажу роботи, який дає право на встановлення процентних надбавок до заробітної плати та одержання одноразової винагороди за вислугу років (за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), процентної надбавки за вислугу років, виплату винагороди за підсумками роботи.

У день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання народним депутатам попереднього скликання Головою Верховної Ради України попереднього скликання присвоюється перша категорія, перший ранг державного службовця, крім тих народних депутатів, повноваження яких були припинені достроково відповідно до статті 4 цього Закону.

До загального і безперервного стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою народний депутат працював до його звільнення від виробничих або службових обов'язків, зараховується і той час, коли колишній народний депутат тимчасово не працював у зв'язку з неможливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу (посаду) безпосередньо після закінчення строку його повноважень.

Народному депутату після закінчення строку його повноважень, а також у разі дострокового їх припинення за особистою заявою про складення ним депутатських повноважень надається попередня робота (посада), а в разі неможливості цього - він зараховується до резерву кадрів Головного управління державної служби України. Верховна Рада України забезпечує колишньому народному депутату безпосередньо після закінчення строку його повноважень, на період його працевлаштування, виплату матеріальної допомоги у розмірі заробітної плати з урахуванням всіх доплат та надбавок, яку отримують працюючі народні депутати, але не більше одного року, а в разі навчання чи перекваліфікації - не більше двох років після закінчення строку повноважень народного депутата. У разі неможливості працевлаштування після зазначеного строку за колишнім народним депутатом зберігається виплата матеріальної допомоги у розмірі 50 відсотків заробітної плати з урахуванням всіх доплат та надбавок, яку отримують працюючі народні депутати, до досягнення ним пенсійного віку за умови, що трудовий стаж його перевищує 25 років для чоловіків і 20 років для жінок.

При досягненні встановленого законом пенсійного віку за наявності трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, а також у разі визнання інвалідом I або II групи народному депутату призначається пенсія в розмірі 80 відсотків місячної заробітної плати нині працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу. Нарахування пенсій здійснюється із суми, що складається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент призначення пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія за віком та по інвалідності збільшується на один відсоток наведеного вище заробітку, але не більше ніж до 90 (включно) відсотків зазначеного заробітку, без обмеження граничного розміру пенсії.

Пенсія народному депутату виплачується в повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. У разі виходу на пенсію народному депутату виплачується грошова допомога в розмірі 12 місячних посадових окладів працюючого народного депутата за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України.

У випадку смерті народного депутата призначається пенсія у разі втрати годувальника непрацездатним членам сім'ї, які були на його утриманні, за їх заявою (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника) у розмірі 70 відсотків заробітної плати працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу на одного непрацездатного члена сім'ї та 90 відсотків - на двох і більше членів сім'ї на день звернення за пенсією за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України.

Народному депутату, який вийшов на пенсію, надається право безоплатного проїзду на території України один раз на рік (у прямому і зворотному напрямках) залізничним, водним, повітряним або автомобільним міжміським транспортом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ці положення не поширюються на народного депутата, повноваження якого припинено достроково у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього або за рішенням суду у разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата.

Після закінчення строку депутатських повноважень народному депутату, який має трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, за його бажанням може бути достроково призначено пенсію, але не раніше ніж за два роки до встановленого законом пенсійного віку.

У разі зміни розміру заробітної плати працюючим народним депутатам України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із суми, що складається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали зазначені обставини.

За народним депутатом, строк повноважень якого закінчився, зберігаються безкоштовне медичне обслуговування у тих закладах охорони здоров'я, до яких він був прикріплений у період виконання депутатських повноважень, забезпечення путівками для лікування, встановлені для народних депутатів, а після виходу на пенсію він забезпечується транспортом для поїздки в лікарню, поліклініку та інших потреб у зв'язку із оздоровленням та лікуванням при ліміті використання автомобіля не більше десяти годин на місяць за рахунок бюджетних коштів, передбачених законом про Державний бюджет України. Це положення не поширюється на колишнього народного депутата, повноваження якого припинено достроково у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього або за рішенням суду у разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата.

За народним депутатом зберігаються кваліфікаційні категорії, розряди, класні чини на період роботи у Верховній Раді України. Кваліфікаційна атестація проводиться у відповідні строки з виключенням з них періоду роботи у Верховній Раді України.

Народні депутати нового скликання разом з народними депутатами попередніх скликань можуть об'єднуватися в Асоціацію народних депутатів України, метою якої є сприяння парламенту і його комітетам у підготовці законодавчих актів, проведенні просвітницької роботи у сфері законодавства та історії українського парламентаризму, захист інтересів народних депутатів.

У разі смерті народного депутата Верховна Рада України, місцеві органи виконавчої влади надають необхідну допомогу у його похованні незалежно від того, депутатом якого скликання він був.


1.2 Основні гарантії депутатської діяльності


Систему гарантій депутатської діяльності складають заходи щодо забезпечення успішного здійснення депутатами своїх повноважень.

1. Юридичні гарантії:

Непорушність повноважень народного депутата України. Ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата України, за винятками, передбаченими Конституцією, Законом «Про статус народного депутата України» та іншими законами України. При запровадженні надзвичайного чи військового стану повноваження народного депутата України та його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені.

Недоторканність народного депутата (депутатський імунітет). Депутат не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий або заарештований без згоди Верховної Ради України; заборонені догляд, обшук, затримання, порушення таємниці кореспонденції, прослуховування телефонних переговорів або застосування інших заходів, що обмежують свободу народних депутатів. Депутатський імунітет передбачений конституційним законодавством багатьох країн світу, однак на всеукраїнському референдумі, проведеному 16 квітня 2000 року, переважна більшість громадян України висловились за скасування цієї гарантії депутатської діяльності.

Кримінальна справа відносно народного депутата може бути порушена тільки Генеральним прокурором України. Для одержання згоди Верховної Ради на притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності або арешт Генеральний прокурор вносить у парламент подання щодо пред’явлення обвинувачення або надання санкції на арешт. Верховна Рада України розглядає подання не пізніш як у місячний термін, приймає рішення 2/3 голосів депутатів і в 3-денний термін повідомляє Генерального прокурора.

Народний депутат на строк виконання своїх повноважень звільняється від призову на військову або альтернативну службу, а також від призову на навчальні та спеціальні збори.

2. Організаційні гарантії:

Для роботи з виборцями народному депутату Верховною Радою України встановлюються щомісячно відповідні дні у визначеному порядку.

Народний депутат на строк виконання депутатських повноважень забезпечується окремим технічно обладнаним службовим кабінетом у приміщеннях Верховної Ради України з розташуванням у ньому постійного робочого місця його помічника-консультанта.

Службовий кабінет народного депутата має бути обладнаний персональним комп’ютером з підключенням його до інформаційних мереж та наданням адреси електронної пошти.

Управління державної охорони України разом з органами СБУ та МВС забезпечує безпеку народному депутату при виконанні ним депутатських повноважень, а також за місцем його проживання та членів його сім’ї.

У межах виконання депутатських повноважень народний депутат має право безперешкодно і безкоштовно скористатись урядовим та іншими видами зв’язку, які є у наявності в органів державної влади та органів місцевого самоврядування чи підприємства, установи та організації.

За вимогою народного депутата державні органи і посадові особи зобов’язані забезпечити його консультаціями фахівців з питань, пов’язаних з його депутатською діяльністю.

Апарат Верховної Ради, виконкоми місцевих рад, посадові особи державних підприємств, організацій, наукових, юридичних установ, правоохоронних органів зобов’язані забезпечити народному депутату безкоштовну допомогу з правових питань, що виникають у його депутатській діяльності.

Народний депутат може мати до 15 помічників-консультантів.

3. Інформаційні гарантії:

Апарат Верховної Ради України зобов’язаний забезпечити народного депутата актами Верховної Ради України, а на вимогу народного депутата також актами Президента України, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та інших центральних органів виконавчої влади, рішеннями Конституційного Суду України, Верховного Суду України, офіційними матеріалами Рахункової палати і Центральної виборчої комісії.

Органи влади Автономної Республіки Крим, органи державної влади та органи місцевого самоврядування при зверненні народного депутата зобов’язані надати йому офіційні матеріали щодо своєї діяльності.

На вимогу народного депутата посадові особи органів публічної влади, державних підприємств, установ та організацій зобов’язані забезпечити його консультаціями відповідних фахівців з питань депутатської діяльності і надати невідкладно, а за відсутності такої можливості – не пізніш як у 5-денний строк, необхідні інформацію і документацію.

Народний депутат має право знайомитися з будь-якою конфіденційною та таємною інформацією з питань депутатської діяльності.

Народний депутат має право безкоштовно виступати з питань його депутатської діяльності не рідше одного разу в місяць у друкованих засобах масової інформації, на радіо (до 10 хвилин в місяць) та телебаченні (до 20 хвилин в місяць), засновником яких виступають органи державної влади, організації або установи, що фінансуються повністю або частково за рахунок коштів державного бюджету. Редакції газет, засновниками яких виступають органи державної влади, зобов’язані публікувати подані народним депутатом матеріали не рідше одного разу на місяць обсягом до 1/16 загальної газетної площі.

Друковані та аудіовізуальні засоби масової інформації, засновником яких виступають органи публічної влади, організації або установи, що фінансуються повністю або частково за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету, зобов’язані безкоштовно давати оголошення про зустріч виборців з народним депутатом і забезпечують висвітлення таких зустрічей, а також надають народному депутату не менше 15 хвилин ефірного часу на місяць для звіту перед виборцями.

4. Соціально-економічні гарантії:

Народному депутату встановлюється Верховною Радою України щомісячний посадовий оклад.

Народний депутат в питаннях матеріального і соціально-побутового забезпечення прирівнюється до членів Кабінету міністрів України.

Життя і здоров’я народного депутата підлягають обов’язковому державному страхуванню за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України на суму 10-річного грошового утримання народного депутата.

На період виконання депутатських повноважень народному депутату надається службове житлове приміщення для спільного проживання з членами сім’ї згідно з Положенням про порядок надання народним депутатам України службових жилих приміщень і користування ними, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 11 липня 1995 р. При цьому право на житлову площу за місцем їхнього постійного проживання за ними зберігається. Службові жилі приміщення, як правило, надаються народним депутатам України, які постійно проживають за межами м. Києва. Однак вони можуть надаватися і тим народним депутатам України, які проживають у м. Києві, але потребують поліпшення житлових умов і перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов. Будинки, в яких розміщені службові жилі приміщення, призначені для заселення народними депутатами України і членами їх сімей, знаходяться на балансі Управління справами Верховної Ради України. Службове жиле приміщення має бути розташоване поблизу будинків Верховної Ради України і благоустроєне стосовно до умов м. Києва, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам, обладнане меблями, побутовою технікою тощо. Наймач службового жилого приміщення і члени його сім’ї користуються цим приміщенням безкоштовно. Народним депутатам України і членам їх сімей службові жилі приміщення надаються у межах норм жилої площі, встановлених законодавством України, з наданням додаткової службової жилої площі у вигляді окремої кімнати для організації робочого кабінету. Народний депутат України поблизу службового жилого приміщення, яким він користується, у разі потреби забезпечується місцем для стоянки автомобіля.

За бажанням народного депутата замість службового житла йому може бути надана одноразова грошова компенсація для створення належних житлових умов.

Народний депутат безкоштовно забезпечується медичним обслуговуванням та путівками для санаторно-курортного лікування.

На всій території України народні депутати користуються правом безкоштовного проїзду залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом.

Місцеві держадміністрації, виконкоми місцевих рад повинні надавати народному депутату у виборчому окрузі окремі службові приміщення, обладнані необхідною технікою, а також автотранспорт для потреб, пов’язаних із його депутатською діяльністю.

В усіх населених пунктах депутат має право позачергового одержання місця в готелі.

5. Трудові гарантії:

Після закінчення терміну повноважень народного депутата він повертається на попереднє місце роботи, а якщо це неможливо (наприклад, у випадку ліквідації підприємства), він зараховується до резерву кадрів державної служби, у системі якої він працював.

Верховна Рада України забезпечує колишньому народному депутату безпосередньо після закінчення строку його повноважень, на період його працевлаштування, виплату матеріальної допомоги у розмірі заробітної плати з урахуванням всіх доплат та надбавок, яку отримують працюючі народні депутати, але не більше одного року, а в разі навчання чи перекваліфікації – не більше 2 років після закінчення строку повноважень народного депутата.

У випадку неможливості працевлаштування після зазначеного строку за народним депутатом зберігається виплата матеріальної допомоги у розмірі 50% зарплати з урахуванням всіх доплат і надбавок, яку отримують працюючі народні депутати, до досягнення ним пенсійного віку за наявності трудового стажу більше 25 років для чоловіків і 20 років – для жінок.

Народний депутат, який є військовослужбовцем, атестованим працівником органів МВС України, СБУ, органів і установ виконання покарань, інших правоохоронних органів, на строк виконання депутатських повноважень прикомандировується до Верховної Ради України із залишенням на строк виконання депутатських повноважень на службі в зазначених органах і установах.

Час роботи народного депутата у Верховній Раді України зараховується до стажу державної служби, а також до його загального і безперервного трудового стажу, стажу роботи за спеціальністю.

Час роботи у Верховній Раді України поширюється на строки присвоєння військових та спеціальних звань.

При досягненні народним депутатом під час строку його депутатських повноважень віку або вислуги років, встановлених законом про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, він має право на пенсію, що обчислюється виходячи із заробітку працюючого народного депутата.

При досягненні встановленого законом пенсійного віку за наявності трудового стажу для чоловіків – не менше 25 років, для жінок – не менше 20 років, а також у разі визнання інвалідом І або ІІ групи народному депутату призначається пенсія в розмірі 80% місячної заробітної плати нині працюючого народного депутата з урахуванням усіх доплат та надбавок до посадового окладу.

Народним депутатам надається щорічна оплачувана відпустка у міжсесійний період тривалістю 45 днів з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі двох місячних зарплат.

Дружина (чоловік) народного депутата діючого скликання, у разі її (його) переїзду на проживання до м. Києва, за її (його) бажанням звільняється із свого місця роботи і повертається на нього у порядку переведення, а державна служба зайнятості першочергово пропонує їм рівноцінну роботу (службу).

народний депутат пенсійний забезпечення





2. Пенсійне забезпечення народних депутатів в Україні


2.1 Законодавча база пенсійного забезпечення в Україні


Правове регулювання соціального захисту народних депутатів, в тому числі особливостей їх пенсійного забезпечення, здійснюється відповідно до спеціального Закону України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року. Згідно зі статті 1 цього Закону народний депутат України є обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України. [2, c. 211]

Відповідно до частини 12 статті 20 зазначеного Закону при досягненні встановленого законом пенсійного віку за наявності трудового стажу для чоловіків – не менше 25 років, для жінок – не менше 20 років, а також у разі визнання інвалідом І або ІІ групи народному депутата призначається пенсія в розмірі 80% місячної заробітної плати нині працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу. Пенсія народному депутату виплачується в повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. У разі виходу на пенсію народному депутату виплачується грошова допомога в розмірі дванадцяти місячних посадових окладів працюючого народного депутата за рахунок бюджетних призначень. У разі зміни розміру заробітної плати працюючим народним депутатам України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Відповідно до Указу Президента України «Про ранги державного службовця народних депутатів України» на період до законодавчого врегулювання питання щодо присвоєння рангів державного службовця народним депутатам України, яких було звільнено від виконання службових або виробничих обов’язків на весь період повноважень у Верховній Раді України, встановлено, що в разі припинення їх повноважень і переходу їх на державну службу або виходу не пенсію за віком у порядку визначеному Законом України «Про державну службу». [2, c.214]

Питання щодо призначення пенсій, посади, обов’язків державних службовців регулюються Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року. Додержавних службовців згідно із цим Законом віднесені особи, які обіймають посади в державних органах та їх апараті, здійснюють професійну діяльність щодо практичного виконання завдань і функцій держави, мають відповідні службові повноваження та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Відповідно до Закону на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків – не менше 25 років, для жінок – не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби – не менше десяти років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також, особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах ,віднесених до категорій посад державних службовців – незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80% від сум їх заробітної плати, на які нараховуються збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державним службовцями, - у розмірі 80% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. [2, c. 220]

Для окремих категорій державних службовців законодавством передбачені щомісячні надбавки за вислугу років. Зокрема постановою Кабінет Міністрів України від 20 грудня 1993 року №1049 затверджене положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади.

Комплекс заходів по соціальному забезпеченню постійно здійснює майже 140 тис. працівників органів соціального захисту населення та Пенсійного фонду. В Україні функціонує 756 районних та міських управлінь соціального захисту населення та 733 регіональних підрозділів Пенсійного фонду. Пенсійне забезпечення в Україні регулюється Конституцією України, які передбачають види, порядок та розміри пенсійного забезпечення як загального кола осіб, так і особливості пенсійного забезпечення окремих категорій громадян. Наразі їх нараховується більше двадцяти. Окремі норми Конституції України прямо чи посередньо встановлюють право всіх громадян на пенсійне забезпечення. Стаття 92 Конституції України голосить, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Відповідно до статей 21 і 22 право на пенсійне забезпечення, як і всі інші конституційні права, є невід’ємним та непорушним, воно не може бути скасованим, а також не може бути звужено його зміст та обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Крім Конституції України, законодавчу базу пенсійного забезпечення складають такі законодавчі акти:

1. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року (із змінами). Цей закон є основоположним актом у сфері пенсійного забезпечення, що гарантує усім непрацездатним громадянам України, іноземним громадянам та особам без громадянства, які на законних підставах мешкають в Україні, право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Пенсійного фонду, Державного та місцевих бюджетів шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Цей Закон наразі є чинним у частині, що не врегульована Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року та не суперечить йому [2, c.29]

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19 грудня 1991 року (із змінами) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Законом передбачені компенсації та пільги для всіх громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених категорій. Серед встановлених пільг значне місце займають пільги у сфері соціального забезпечення, в тому числі пенсійного забезпечення.

Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ від 9 квітня 1992 року (із змінами) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України і військовослужбовців Збройних Сил України, прикордонних військ України, Служби безпеки України, Управління державної охорони України, інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, осіб начальницького складу податкової міліції, осіб начальницького і рядового складу кримінально-виконавчої системи України та членів їх сімей, а також громадян інших держав з числа військовослужбовців збройних сил і інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства цих держав, та членів їхніх сімей, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, укладених Україною з іншими країнами про пенсійне забезпечення таких громадян, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено їх пенсійне забезпечення згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають. [2, c.30]

Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 року визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов’язані з цим видом діяльності.

Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9липня 2003 року (із змінами) визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, передбаченим цим Законом.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Закон спрямований на соціальний захист ветеранів війни і передбачає пільги в їх пенсійному забезпеченні.

Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні визначає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування у суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття. Закон гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку належний рівень життя, задовjлення різноманітних життєвих потреб, подання різних видів допомоги, в тому числі пільг при наданні пенсійного забезпечення. [2, c.31]

Закон України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 1 червня 2000 року визначає основні засади державної політики щодо громадян, які мають значні заслуги у сфері державної, громадської або господарської діяльності, досягнення в галузі науки, культури, освіти, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту. Закон передбачає встановлення таким особам пенсій за особливі заслуги перед Україною, а в разі смерті цих осіб – членом їх сімей.

Закон України «Про державну службу» регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадян України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, статус, а також соціальний захист, в тому числі особливості пенсійного страхування державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Згідно Законів України «Про прокуратуру», «Про статус суддів» і «Про судову експертизу» визначено повноваження прокурорів і суддів, організацію, засади та порядок діяльності їх органів, дотримання Конституції і законів України, заходи правового і соціального захисту працівників прокуратури і їх пенсійне забезпечення, охорони прав і свобод громадян, правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об’єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки. [2, c.32]

Закон України «Про зайнятість населення» визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю. Передбачає особливі гарантії працівникам, які втратили роботу у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку осіб передпенсійного віку, які мають встановлений законодавством про пенсійне забезпечення необхідний загальний трудовий стаж (у т ому числі на пільгових умовах), а Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» визначає порядок справляння та використання цього збору.

Митний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року, крім частини тринадцятої статті 71, яка набрала чинності з 1 січня 2005 року, визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Цим Кодексом також передбачений соціальний захист, в тому числі особливості пенсійного забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій.

Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року (із змінами) регулює правові засади та порядок організації діяльності дипломатичної служби України як складової частини державної служби, а також особливості правового статусу державних службовців, які перебувають на дипломатичній службі, їх матеріального та соціального, в тому числі і пенсійного забезпечення. [2, c.35]

Закон України «Про дипломатичну службу» від 20 вересня 2001 року визначає правові засади та порядок організації діяльності дипломатичної служби України як складової частини державної служби, а також особливості правового статусу державних службовців, які перебувають на дипломатичній службі, їх матеріального та соціального, в тому числі і пенсійного забезпечення.

Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам від 18 травня 2004 року визначено правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, а також надання державної соціальної допомоги на догляд різним категоріям пенсіонерів. А відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни установлюється правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг (державної соціальної підтримки) в тому числі й у сфері пенсійного забезпечення.

Отже, процес реформування пенсійного забезпечення в Україні вже розпочато – прийнято низку законів, спрямованих на підвищення ефективності пенсійного страхування, проведено реорганізацію органів, що його здійснюють. Важливого значення в процесі реформування пенсійної системи, а отже, соціального забезпечення в цілому, набуло прийняття 9 липня 2003 року Верховною Радою України законів України «Про недержавне пенсійне страхування» і «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та інших законів, спрямованих на вдосконалення існуючої солідарної пенсійної системи.


2.2 Статистично-інформаційний огляд системи державного пенсійного забезпечення народних депутатів в Україні


У 2009 році на пенсійне забезпечення колишніх депутатів було витрачено 152 мільйони гривень. Депутатську пенсію в Україні зараз отримують 800 колишніх народних обранців. Сума щомісячних виплат кожному депутатові-відставникові перевищує 15 тисяч гривень.

Як повідомив президент Асоціації народних депутатів України Володимир Крижановський, минулого року на пенсійне забезпечення депутатів було витрачено 152 мільйони гривень.

Розмір пенсії парламентарів становить 90% від зарплат чинних депутатів Ради (мінімум 17,45 тисячі гривень у 2008 році). Цього року через фінансову кризу депутатське забезпечення, швидше за все, не переглядатиметься, тому сума пенсійних виплат колишнім парламентаріям також залишиться на колишньому рівні.

Елітні пенсії не скасували через позицію президента Ющенка

Останній раз депутатам піднімали розмір пенсії 2005 року, одночасно зі збільшенням зарплати. До цього пенсійні виплати нардепам, які пішли на заслужений відпочинок, були втричі менші.

Депутат першого скликання Крижановський запевняє, що суми, які сьогодні платять депутатам-пенсіонерам, відповідають їх статусу і не впливають на стан справ у Пенсійному фонді стосовно виплат решті українських пенсіонерів.

"У 2009 році всі українські пенсіонери отримали загалом близько 125 мільярдів гривень, тоді як колишні народні депутати - 152 мільйони гривень, - пояснює екс-парламентарій. - Тобто частка пенсій депутатів у загальнодержавних пенсійних нарахуваннях становить одну тисячну".

За словами Крижановського, багато народних депутатів, особливо першого і другого скликань, не поєднували парламентаризм із бізнесом і мали лише одну статтю доходу - зарплату депутата, відмовившись від можливості забезпечити свою старість.

"Висока пенсія - це компенсація держави за те, що ми були обмежені законом у можливості заробити, - говорить він. - Якщо зараз зменшити пенсії, на держслужбу йтимуть тільки пройдисвіти".

Додамо, що 112 колишніх народних депутатів написали заяви на отримання матеріальної допомоги від парламенту. Про це вчора повідомив спікер парламенту Володимир Литвин.

Згідно із законом про статус народних депутатів, допомога надається парламентаріям, які не змогли працевлаштуватися. У перший рік після складення мандату вони отримують повну зарплату чинного нардепа (17 425 гривень), а в наступні роки - половину цієї суми (8712,5). Таким чином, за рік держава витрачає на утримання 112 екс-народних обранців мінімум 12 мільйонів гривень.

Серед претендентів на державні гроші - як мінімум 13 мільйонерів. Так, на допомогу претендують лідер НДП і засновник асоціації "Інтерагро" Людмила Супрун, керівник Східно-Європейського банку Михайло Гончаров, один з найбагатших людей Криму Лев Мірімський, президент футбольного клубу "Карпати" і найкрупніший львівський підприємець Петро Диминський, а також бізнесмен Анна Антоньєва, яка у минулому керувала горілчаним заводом "Артеміда".

Серед відомих, щоправда, не таких багатих одержувачів матдопомоги числяться лідер прогресивних соціалістів Наталія Вітренко і її права рука Володимир Марченко.

Колишні народні обранці добровільно від такої допомоги відмовлятися не планують. Засновник корпорації "Імперія" і екс-депутат Мірімський заявив, що заявами на отримання такої допомоги займаються його помічники. Сам же екс-депутат розміром матеріальної допомоги не цікавиться. "Я вам скажу чесно, всі гроші, які звідти приходять, йдуть до мого добродійного фонду", - сказав він.

Аналогічну заявку про матеріальну допомогу написав і екс-депутат від Соціалістичної партії Євгеній Філіндаш. При цьому він запевнив, що в кінці року від такої допомоги відмовиться. На даний момент колишній обранець народу проходить навчання в аспірантурі за напрямом "політологія".

"Як тільки я буду працевлаштований, то заберу свою трудову книжку, думаю, це буде до кінця року", - сказав він. Проте, швидше за все, з пошуком роботи колишньому депутатові доведеться поквапитися.

Перший заступник спікера Олександр Лавринович вчора заявив, що грошей на виплату матдопомоги колишнім депутатам немає. І, за даними, цього року її до цих пір не виплачували.

Водночас чинні парламентарі виступають проти привілеїв для своїх колишніх колег. Заступник голови комітету Верховної Ради з питань регламенту, депутатської етики і забезпечення роботи Верховної Ради "бютівець" Валерій Камчатний повідомив, що комітет вже готує ряд змін у закон про статус народних депутатів.

Відповідну пропозицію планується винести на розгляд Верховної Ради навесні-влітку. Змінами парламентарі планують прирівняти безробітних депутатів до безробітних громадян. "Депутати матимуть право на вихідну допомогу при складанні повноважень, - пояснює Камчатний. - Після цього допомога може виплачуватися ще рік, але не більше".

На думку народного депутата, річного терміну повинно бути досить для пошуку колишніми парламентаріями нової роботи.

Елітні пенсії не скасували через позицію президента Ющенка

Заступник голови Верховної Ради Микола Томенко заявив, що елітні пенсії можна було ліквідувати ще 2005 року, але тоді через позицію президента України Віктора Ющенка Конституційний Суд заборонив обмежувати їх розміри, передає УНІАН.

Політик нагадав, що ще чотири роки тому прем'єр-міністр Юлія Тимошенко і він, як віце-прем'єр-міністр з гуманітарних і соціальних питань, були ініціаторами ліквідації пільгових пенсій в Україні.

Згідно із законопроектом, який був запропонований урядом Тимошенко в 2005 році, передбачалося встановити максимальну пенсію, яка не повинна була перевищувати 10 мінімальних пенсій.

Проте, до Конституційного Суду в 2005 році звернулися більш як 50 народних депутатів, серед яких представники Партії регіонів, Комуністичної партії України, Народного руху України й інших політичних сил з поданням, що "вказаними положеннями запроваджено обмеження і зменшення розміру пенсій окремим категоріям громадян України, що призводить до звуження змісту і права на пенсійне забезпечення".

Найцікавіше, що ключовим аргументом для остаточного ухвалення рішення Конституційним Судом була позиція президента України, зазначив Томенко.

За його інформацією, саме у рішенні КС сказано: "Президент України в листах до Конституційного Суду України звертає увагу на те, що поставлені народними депутатами України питання необхідно розглядати як у контексті конституційної заборони звуження змісту і обсягу існуючих прав при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних, так і з урахуванням особливостей правового статусу кожній з категорій осіб, вказаних у відповідних законах.

Президент України вважає, що заперечення положення законів порушують встановлені Конституцією України і відповідними законами гарантії матеріального і соціального забезпечення суддів".

Таким чином, зазначив Томенко, завдяки позиції Секретаріату президента і самого президента в 2005 році, Конституційний Суд ухвалив рішення про заборону обмежувати максимальні пенсії в Україні.

Зважаючи на останні заяви, які лунають з Банкової, Томенко радить посадовцям Секретаріату президента вивчати документи президента України і рішення Конституційного Суду.

"В той же час, це не означає, що сьогодні не можна реалізувати ініціативу нашої команди, яку президент перешкодив нам реалізувати в 2005 році", - переконаний Томенко.

"Сьогодні, якщо команда президента нарешті зрозуміла, що елітних пенсій в Україні не повинно бути, це можна дуже швидко реалізувати. Проте через те, що цю ідею не підтримала команда президента в 2005 році, ми втратили чотири роки", - сказав заступник голови Верховної Ради.

Також Томенко додав, що Верховна Рада зробить все, щоб припинити фінансування колишніх народних депутатів за рахунок бюджету парламенту.

Так він прокоментував інформацію ЗМІ про нарахування матеріальної допомоги колишнім народним депутатам.

За словами Томенка, необхідно внести зміни до закону "Про статус народного депутата". "При розумінні кризової ситуації в Україні і скороченні витрат на управлінські функції переконаний, що Верховна Рада внесе такі зміни", - сказав він.

В той же час, підкреслив віце-спікер, важливішим є моральний аспект. Він зазначив, що колишній народний депутат повинен особисто написати заяву, що він не працевлаштувався, і лише в цьому випадку нараховується матеріальна допомога.

Томенко упевнений, що з моральної точки зору колишні народні депутати повинні самі відмовитися від матеріальної допомоги. "Прості колишні народні депутати, які отримують цю допомогу, чинять неправильно. Зате екс-народні депутати-бізнесмени чинять аморально в квадраті, а публічні політики або лідери партії, які їздять по Україні і "захищають український народ" і вже декілька років просять матеріальну допомогу, чинять аморально в кубі", - сказав він.

Нагадаємо, раніше повідомлялося, що депутати п'яти попередніх скликань Верховної Ради, в числі яких декілька мільйонерів, звернулися до управління справами апарату Верховної Ради з проханням виплатити їм грошову допомогу. В понеділок на погоджувальній раді спікер Володимир Литвин заявив, що "сьогодні 112 колишніх народних депутатів отримують зарплату у Верховній Раді України".

"Деякі з них, - заявив Литвин, - живуть дуже і дуже непогано. Я сьогодні отримую масові звернення про допомогу. Але у нас немає за рахунок чого виплачувати. А закон вимагає. І мені загрожують судами з цього приводу".

Минулого року матеріальну допомогу на період працевлаштування отримало 160 народних депутатів колишніх скликань на загальну суму понад 20 млн. грн.

Варто зазначити, що окрім високої пенсії колишні народні обранці захищені рядом соціальних гарантій, які залишилися недоторканними. Наприклад, з виходом на заслужений відпочинок кожен з них отримує матеріальну допомогу у розмірі 12 посадових окладів (загальна сума складає більше 70 тисяч гривень).



3. Проблеми та перспективи реформування пенсійного забезпечення народних депутатів України


Відповідно до пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначеного Закону, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів, спрямованих із джерел, визначених Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність".

Встановити, що з дня набрання чинності цим Законом (1 січня 2004 року), при призначенні пенсій відповідно до зазначених в абзацах першому і другому цього пункту законодавчих актів, заробітна плата для обчислення пенсії враховується в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку.

Але положення абзацу третього пункту 13 розділу XV визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. N 8-рп/2005.

Далі: у разі, якщо розмір пенсії, щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених відповідно до зазначених в абзацах першому і другому цього пункту законодавчих актів, перевищує 90 відсотків максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, визначеної законодавством на час виплати пенсій таким особам, пенсія або щомісячне довічне грошове утримання виплачується у сумі, що не перевищує зазначений розмір.

Але і це положення абзацу четвертого пункту 13 розділу XV було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. N 8-рп/2005.

Через це у деяких державних службовців пенсія може сягати 24 тис. грн., а пенсія народних депутатів – 18тис. грн. Пенсійний фонд України не може витримати таке навантаження. Тим більше, що середній розмір пенсії в Україні не перевищує і 500 грн.

І лише на 2006 рік стаття 107 Держбюджету передбачає, що розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених у 2006 році відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року N 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 12 мінімальних пенсій за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншими словами в 2006 році розмір пенсій для держслужбовців не може перевищувати 12 прожиткових мінімуми для непрацездатних осіб.

Але зауважимо, що обмеження не стосуються Закону "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", а тому пенсії міліціонерів та військових і надалі нічим не обмежено. Хоча є законопроект від 11 листопада 2005 року за N 8445, внесений народними депутатами України П. Симоненком та П. Цибенком, про припинення знущання над недержавними пенсіонерами "Про внесення змін до деяких законів України (щодо обмеження максимального розміру пенсій)". Крім того не слід забувати, що Пенсійний фонд зараз є дефіцитним, а обмеження пенсій держслужбовцям сприяє фактичному зменшенню фіскального навантаження на фонд оплати праці, оскільки зменшення великих пенсій до максимально розміру сприятиме вивільненню коштів Пенсійного фонду України та усуненню необхідності сплати пенсійних внесків в існуючих розмірах.

Можливість надмірних пенсій пов’язана з тим, що стаття 37 Закону про держслужбу передбачає, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Тобто ставиш собі зарплату та надбавки в останній місць по максимуму – і маєш. А пересічні пенсіонери змушені рахувати пенсію зовсім по-іншому: для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року (відповідно до статті 40 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ). Ці положення законодавства також показують повагу держави до власного народу.

Про це йдеться у розпорядженні Кабінету Міністрів від 14 жовтня, яким схвалено Концепцію подальшого проведення пенсійної реформи в Украіні.

Концепція буде реалізована в 2010-2017 роках у два етапи. Зокрема, на першому етапі передбачається забезпечення диференціації розміру мінімальної пенсійної виплати залежно від набутого страхового стажу, легалізація заробітної плати, забезпечення захисту пенсійних активів, сприяння розвитку недержавного пенсійного забезпечення та впровадження економічних стимулів для сплати пенсійних внесків та т.д.

На другому етапі - з 2014 по 2017 рік - передбачається забезпечити рівноправність громадян в пенсійній системі - єдині для всіх правила призначення пенсій, звільнити бюджет Пенсійного фонду від невластивих йому виплат, запровадити уніфіковану законодавчу базу пенсійної системи і забезпечити розвиток накопичувальної системи пенсійного забезпечення.

В цілому Концепція передбачає створення дієвих механізмів захисту прав і інтересів людей похилого віку та інших категорій громадян, які втратили працездатність, а також забезпечення стабільного функціонування та прозорості пенсійної системи.



Висновки


Згідно статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основу пенсійної системи в Україні складає система державного пенсійного забезпечення, яка охоплює всіх непрацездатних осіб похилого віку, інвалідів, осіб, які втратили годувальника, виплати, яким провадяться у формі пенсій, надбавок та підвищень до пенсії, компенсаційних виплат, додаткових пенсій відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення». Враховуючи те, що система пенсійного страхування є складовою загальної фінансової системи країни, вона функціонує на основі єдиних макроекономічних показників розвитку України, зокрема таких як демографічна ситуація. Стан використання трудового потенціалу, досягнутий рівень розвитку економіки і соціальної сфери та інших чинників, а також очікуваних тенденцій зміни цих чинників у перспективі.

Реформування системи пенсійного забезпечення в Україні було зумовлене низкою проблем макроекономічних і демографічних. Одна з них полягала у тому, що значно зростала кількість пенсіонерів, а інша в низькій зайнятості населення та поширення практики надання пільг із сплати пенсійних внесків, що суттєво послаблювало фінансову базу пенсійної системи. З урахуванням усіх цих чинників в Україні було проведено реформу у трьох напрямах: реформування солідарної системи, створення обов’язкової накопичувальної системи і розвиток добровільної накопичувальної системи.

Законами України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне страхування», якими детально регламентуються правові засади функціонування реформованої системи пенсійного страхування і які набули чинності з 1 січня 2004 року двох рівнів нової пенсійної системи: реформованого солідарного рівня та добровільного недержавного пенсійного забезпечення. З набуття чинності цими законами процес пенсійної реформи в Україні вступив у фазу активних практичних дій.

Проведена в Україні пенсійна реформа одночасно із встановленням нових умов пенсійного страхування громадян передбачила і перерахування пенсій нинішнім пенсіонерам, скасування максимального обмеження розміру пенсій і відновлення їх диференціації. Це забезпечило підвищення розмірів пенсій з першого дня запровадження нового закону.

З 1 січня 2004 року за даними про стаж і заробітну плату, наявними в пенсійних справах, було перераховано призначені раніше пенсії, що дало можливість не вимагати від пенсіонерів надання додаткових документів. Крім того, пенсіонерам було надано право протягом 2004 року надавати до органів Пенсійного фонду додаткові документи про заробітну плату і стаж, набутий до 1 січня 2004 року. Нові розміри пенсій у цьому разі будуть виплачені за період з 1 січня 2004 року, незалежно від дати подання документів. Загалом за перерахунками відповідно до закону пенсії підвищено майже 3,3 мільйонам осіб.

Одночасно з набуттям чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» були ухвалені відповідні рішення уряду, спрямовані на підвищення рівня пенсійного забезпечення пенсіонерів, пенсія яких за новим пенсійним законодавством не збільшилась. Так, цим пенсіонерам з 1 січня 2004 року було підвищено пенсії на 12% відповідно постанови КМУ «Про додаткові заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян».

Таким чином, уперше за роки незалежності України забезпечено виконання норм Конституції України.

Починаючи з 2005 року згідно зазначеного закону проводиться щорічне підвищення пенсій не менше ніж на 20 відсотків зростання реальної середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком та їх індексація. Крім того, законом передбачено запровадження з часом другого накопичувального рівня реформованої пенсійної системи.

Багаторівнева пенсійна система – це шлях до поступового збільшення співвідношення між середнім розміром пенсії і заробітної плати. Вона покликана усунути чинники соціальної несправедливості та перерозподілу коштів Пенсійного фонду на користь пільгових категорій. Крім того, з часом пенсійна система стане потужним джерелом довготривалих інвестицій в економіку країни. Це, своєю чергою сприятиме збільшенню зайнятості, зростанню доходів громадян і зміцненню фінансової бази пенсійної системи.



Список літератури


    1. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. №1058-IV.

    2. Закон України „Про статус народного депутата України” В редакції Закону N 2328-III ( 2328-14 ) від 22.03.2001, з останніми змінами, внесеними згідно із Законами N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535 .

    3. Закон України «Про недержавне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. №1057-IV.

    4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. (введений в дію 01.01.2004р.).

    5. Конституція України. Закон України «Про внесення змін до Конституції України»: Текст відповідає офіц. – Київ: Школа, 2005 – 48 с.

    6. Положення про Пенсійний фонд України, затверджене Указом Президента України від 1 березня 2001 р. №121 (із змінами).

    7. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. №1788-ХІІ, затверджено Постановою ВРУ від 6 грудня 1991р. №1931-ХІІ.

    8. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. (із змінами)

    9. Закон України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01 червня 2000 р. (із змінами).

    10. Указ Президента «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування» від 4 травня 1998 року № 401.

    11. Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного забезпечення, затверджене Х постановою КМУ від 4 липня 1998 р. № 794.

    12. Постанова КМУ «Про додаткові заходи щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення» від 24 липня 2004 р. № 943.

    13. Постанова КМУ «Про затвердження списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 11 березня 1994 р. № 162.

    14. Розпорядження про стан недержавного пенсійного забезпечення перед набранням чинності Законом України «Про недержавне пенсійне страхування» від 25 грудня 2003 р. №182, затвердження Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

    15. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ.

    16. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 р.

    17. Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи» від 19 грудня 1991 р. №2001-ХІІ.

    18. Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 р. (із змінами та доповненням) №29.

    19. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. №45 (із змінами).

    20. Бойко М.Д. Право пенсійного забезпечення в Україні. Навч.посіб. Курс лекцій. – К.: Олан, 2005. – 368 с.

    21. Зайчук Б.О., Микитенко В.С., Семендяєва В.І. Система пенсійного забезпечення сьогодні і завтра: Коментар застосування Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». – Київ: «Формат» ВПД, 2004 р. – 336 с.

    22. Зайчук Б.О., Зарудний О.Б., Березіна С.Б., Александров В.Т., Недбаєва С.М. Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Навчальний курс. – Київ: НВП «АВТ», 2004 р. – 256 с. (Інтегрований навчально-атестаційний комплекс).

    23. В.І. Грушко, Н.В. Грушко, О.В. Бевзенко, О.В. Красота, С.М. Лаптєв, О.С. Лубунь, І.І. Рулік, К.В. Павлюк, К.В. Рясна, Т.І. Шпильова, Пенсійна система України, навчальний посібник, за редакціею доктора економічних наук, професора Грушка В.І., Київ, Кондор, 2006.

Размещено на Allbest.ru


15




Случайные файлы

Файл
2285.rtf
1811-1.rtf
29047.rtf
27648.rtf
20183-1.rtf