Юридична особа як суб’єкт цивільного права. Поняття створення та припинення юридичної особи (35064)

Посмотреть архив целиком

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Юридичний факультет




Кафедра кримінального і цивільного права




Курсова робота


З дисципліни «Цивільне право»



На тему: «Юридична особа як суб’єкт цивільного права. Поняття створення та припинення юридичної особи»







Виконала: студентка 321 групи

Біба Ольга Олександрівна

Залікова книжка № 42214/08з





Київ - 2010


План


Вступ

1. Поняття і ознаки юридичної особи

2. Способи створення юридичних осіб

3. Поняття та сутність припинення юридичних осіб

3.1. Поняття ліквідації юридичних осіб

3.2. Реорганізація юридичних осіб

4. Банкрутство як підстава ліквідації

4.1. Ліквідація юридичних осіб при визнанні банкрутом

4.2. Процедура визнання юридичної особи банкрутом

Висновки

Список використаних літературних джерел


Вступ


Функціонування господарської системи держави забезпечується перш за все діяльністю різноманітних юридичних осіб. Юридичні особи виконують найважливіші завдання економіки, забезпечуючи розвиток сфер виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг. Неможливо собі уявити функціонування системи управління, політичної системи суспільства без діяльності юридичних осіб. Конструкція юридичної особи дозволяє залучати необхідні ресурси шляхом поєднання можливостей кількох суб’єктів. Значення юридичної особи важко переоцінити.

Конституція України надає кожній особі право на підприємницьку діяльність. [1, ст. 42] Здійснення цього право особою можливе як безпосередньо у формі приватного підприємництва так і опосередковано – шляхом участі у юридичній особі. Частка опосередкованого здійснення підприємницької діяльності є надзвичайно важливою. Враховуючи переваги, що надає конструкція юридичної особи, її феномен відомий людству ще з часів Стародавнього Риму. Жодна сучасна держава не обходиться без використання його в своїй практиці.

Нормальне існування юридичних осіб можливе тільки за умови належної регламентації їх утворення, діяльності і припинення. Як будь-яке явище, юридична особа має свій початок і кінець. Важливою гарантією дотримання прав осіб, що бажають створити юридичну особу та інших осіб, є передбачений законом порядок її створення. Публічне регулювання порядку створення юридичної особи, обов’язкова державна реєстрація юридичної особи – запорука законності її діяльності. На стадії створення держава забезпечує мінімальний необхідний соціальний контроль за діяльністю юридичних осіб, отримує відомості, що стануть основою контролю здійснення підприємницької діяльності, виконання норм податкового, природоохоронного та іншого законодавства. На удосконалення процедури утворення юридичних осіб були спрямовані, зокрема, норми Закону України «Про реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців». Однак впровадження в життя положень даного закону, реєстрація за принципом «єдиного вікна» не виправдала сподівань і замість спрощення процедури створила черги та ускладнення.

Можливість в будь-який момент припинити діяльність юридичної особи є однією із суттєвих гарантій прав як самої юридичної особи, так і її учасників. Встановлення в законодавстві порядку ліквідації юридичних осіб виконує різноманітні функції: забезпечує нормальне припинення господарської діяльності, охороняє права кредиторів, встановлює механізми захисту найманих працівників, сприяє податковій дисципліні.

Правове регулювання створення і ліквідації юридичних осіб полягає перш за все в Цивільному кодексі України та Господарському кодексі України. Надзвичайно важливе значення має також Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Створення та припинення юридичних осіб відзначається рядом проблем, серед яких можна назвати відсутність єдиних вимог до засновницьких документів, неврегульованість порядку створення юридичних осіб окремих організаційно-правових форм (наприклад приватного підприємства); необхідність отримання цілого ряду дозволів для створення суб’єкта підприємництва та ін. Проблемами припинення юридичних осіб можна назвати деяку неврегульованість підстав та порядку примусового припинення, можливість зловживань під час майнових аспектів ліквідації та інші.

Наукове дослідження даної теми проводиться, в основному в межах дослідження конструкції юридичних осіб. Тому важливе значення мають фундаментальні радянські праці Братуся С.Н. „Юридические лица в советском гражданском праве” та Красавчикова О.А. „Сущность юридического лица” які встановлюють підвалини сучасного вчення про юридичну особу. Сучасні розробки даної теми представлені відповідними главами в підручниках, зокрема „Цивільне право України” Є. О. Харитонова та Н. О. Саніахметової та «Цивільне право України» за загальною редакцією Шевченко Я.М. Дослідженню створення і ліквідації юридичних осіб присвячено і ряд статей в періодичній пресі. Серед останніх слід відмітити статті Б.Полякова „Про концепцію реформування законодавства про неспроможність (банкрутство)” та М.Тітова, В.Бондаренка „Новий закон про банкрутство: проблеми застосування ”.

Метою даної роботи є детальне дослідження процесів утворення і ліквідації юридичних осіб, виявлення його особливостей, елементів, їх характеристика.

Робота складається з трьох розділів. Перший розділ присвячений поняттю та порядку утворення юридичної особи, особливостям створення юридичних осіб – суб’єктів господарювання. В другому розділі наводиться характеристика припинення діяльності юридичної особи: підстав, порядку. Третій розділ висвітлює особливості ліквідації юридичних осіб в процедурі банкрутства.

При дослідженні обраної проблеми використовується діалектичний, логічний та порівняльний методи.


1. Поняття і ознаки юридичної особи


ЦК не дає визначення поняття "юридична особа". Натомість, ст.80 ЦК, яка має назву "Поняття юридичної особи", містить вказівку на деякі характерні ознаки цього поняття, зазначаючи, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Таким чином, тут маємо лише вказівки на такі ознаки юридичної особи:

1) це організація, тобто певним чином організаційно і структурно оформлене соціальне утворення;

2) вона повинна бути створена і зареєстрована у встановленому законом порядку;

3) вона має цивільну правоздатність і дієздатність (правосуб'єктність), тобто здатна набувати і реалізовувати цивільні права та обов'язки від свого імені;

4) вона може бути позивачем і відповідачем у суді.

Серед цих властивостей не вистачає деяких традиційних ознак юридичної особи — таких як: наявність відокремленого майна, самостійна відповідальність за зобов'язаннями.

Для аналізу поняття "юридична особа" повинні бути враховані також зазначені властивості, оскільки вони дозволяють відрізнити юридичну особу від інших соціальних утворень, зокрема різноманітних об'єднань, філій і представництв, які не є суб'єктами цивільного права.

Зупинімося на наведених ознаках детальніше.

1) Наявність певним чином організаційно і структурно оформленого соціального утворення — організації.

Традиційно у цивілістичній літературі ця ознака юридичної особи іменувалася як вимога організаційної єдності1.

Організаційна єдність полягає у визначенні цілей і завдань юридичної особи, у встановленні її внутрішньої структури, компетенції органів, порядку їх функціонування тощо.

Організаційна єдність закріпляється у статуті юридичної особи, її установчих документах або в акті органу влади про створення юридичної особи публічного права. Наприклад, наявність статуту є обов'язковою вимогою для акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю (ст.ст.143, 151, 154 ЦК).

Крім того, стосовно окремих видів юридичних осіб закон передбачає обов'язкові правила щодо організації їх внутрішньої структури та порядку функціонування їх органів управління.

Наприклад, ст.97 ЦК встановлює, що управління товариством здійснюють органи останнього, якими є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, зазначена норма містить загальні норми, які визначають обов'язковість організаційної єдності цього виду юридичних осіб, встановлюючи для них два рівні органів управління товариством. Перший — це вищий орган управління і другий — виконавчий.

Загальні збори учасників товариства є вищим органом управління ним незалежно від виду цього товариства.

Стаття 98 ЦК визначає компетенцію загальних зборів учасників товариства, вказуючи, що вони мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі й із тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу, а також визначає засади голосування в них учасників товариства.

Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду. Закон не містить винятків із цього правила. Це означає, що учасник товариства має право оскаржити будь-яке рішення, навіть те, яке не стосується безпосередньо його, але може порушувати майнові і немайнові права останнього як учасника товариства.

2) Майнова самостійність юридичної особи припускає наявність у юридичної особи майна, що виділене і враховується окремо від майна засновників цієї юридичної особи та від майна інших власників.


Случайные файлы

Файл
73280.rtf
176586.rtf
138340.rtf
148223.rtf
89792.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.