Правові засади співробітництва України і Європейського союзу (31707)

Посмотреть архив целиком

Зміст



Вступ

Розділ 1. Історія співробітництва України і ЄС

Розділ 2. Правові засади співробітництва України і ЄС

2.1Основні документи України стосовно ЄС

  1. Постанова ВРУ "про основні напрями зовнішньої політики

  2. Угода про партнерство і співробітництво

  3. Стратегія інтеграції України до Європейського союзу

  4. Програма інтеграції України до Європейського союзу

  5. План дій Україна – ЄС

  6. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства ЄС

2.2 Документи ЄС стосовно України

  1. Спільна позиція ЄС до України

  2. Декларація ЄС щодо України

  3. План дій ЄС і України

  4. Спільна стратегія ЄС щодо України

  5. Акти транскордонного співробітництва

Розділ 3. Проблеми і перспективи співпраці України з ЄС

3.1 Проблеми співробітництва між Україною і ЄС, шляхи їх вирішення

3.2 Перспективи співпраці України і Європейського Союзу

Висновок

Література



Вступ


У 90 роки викристалізувалася зовнішньополітична орієнтація України в напрямку інтеграції до європейської спільноти. Європейський вибір відкриває нові перспективи для співробітництва України з розвиненими країнами континенту, економічного розвитку, соціального й інтелектуального прогресу, зміцнення позицій держави в міжнародній системі координат. Саме тому співробітництво з Європейським союзом є ключовим зовнішньополітичним пріоритетом для України. Що ж стосується євроінтеграційного курсу, то за оцінками експертів Україна в найближчі 10-15 років навряд чи зможе досягнути відповідності критеріям, по яким визначається готовність країн-кандидатів до повноправного членства в ЄС. Україна має пройти складний і довгий шлях наближення до західноєвропейських економічних, суспільно-політичних і соціальних стандартів.

Механізм реалізації курсу України на інтеграцію в європейське економічне і політико-правове поле має відповідати методології і політичній психології цієї найвпливовішої у світі регіональної організації, врахувати досвід підготовки і реалізації стратегій країн-кандидатів на членство в ЄС. Основою, підґрунтям, передумовою євро інтеграції України в Євросоюз є співробітництво з цією конфедеративною структурою, правові засади якого мають бути чітко визначені з обох сторін.

Досвід інтеграції країн-членів Європейського союзу цікавий не лише з точки зору пошуку Україною ефективної стратегії на шляху в Європу. У процесі інтеграції європейці зуміли успішно подолати наслідки економічних, енергетичних, фінансових криз, здійснити структурні реформи в індустрії і агропромисловому комплексі, досягнути значних успіхів у науково-технічній і соціальній сферах, створити демократичне правове суспільство. Вивчення досвіду Європейського союзу є корисним і при аналізі проблем, пов’язаних з інтеграційними процесами в на території СНД, зокрема, актуальної на сьогодні активізації всебічного співробітництва між країнами СНД.

У світлі вищезазначеного є зрозумілою актуальність висвітлюваної мною теми та глибина її вивчення в науковій, навчальній та просвітницькій літературі. На протязі всієї історії взаємовідносин України і ЄС вчені, науковці, політики намагались узагальнити всі норми, принципи, які діють між цими суб’єктами міжнародного права, надати їм характеристику, сформулювати їх ознаки. Тому не дивно, що питанням, які стосуються моєї теми, присвячена значна кількість літератури. Глибина опрацювання питань, які пов’язані з відносинами України і Європейського союзу, вражає своєю масштабністю і різноманітністю. Значна кількість вчених-правознавців і юристів практиків висловлюють свої бачення правових засад даного співробітництва, вказують на їх недоліки та надають певні поради.

В своїй роботі я використовував праці таких вчених, як Копійки В.В., Шинкаренка В.В., Піхоцького В.Ф., Баймуратова О.М., Василенка О.О., Прохорова А.М. та ін.

Зазначу, що більша частина використаного мною матеріалу є монографічним, і це на мою думку ще раз засвідчує актуальність даної теми.

Після проголошення незалежності відбувається кардинальна зміна зовнішньополітичного курсу України, приймаються перші нормативні акти, які засвідчують її європейський вибір. Процес співробітництва України і Європейського Союзу, формування його правових засад, був досить складним і суперечливим. Саме тому в своїй роботі я вирішив розглянути історію становлення правових засад взаємодії України і ЄС.

Другий розділ моєї роботи присвячений аналізу і загальній характеристиці правових засад співробітництва України і Європейського союзу. В даному розділі я вирішив окремо виділити ті правові засади, якими керується Україна при взаємовідносинах з ЄС, а також правові основи, які встановлені Європейським союзом по відношенню до України.

Сьогодні з особливою силою постала проблема глобального політичного реформування на шляху просування до правової держави і громадянського суспільства. Одним з важливих завдань, які стоять перед молодою українською державою, є входження в європейські правові структури, що вимагає визнання і підтвердження відповідних стандартів прав людини, встановлених для членів країн Ради Європи.

На даний момент Україна може активно інтегруватись в різні європейські структури, які пов’язані з такими сферами як культура, спорт, наука, освіта, технологія. Але незалежно від сфери, в якій відбувається співпраця України і ЄС, мають бути визначені головні пріоритети і засади даного співробітництва. Тому третій розділ моєї роботи присвячений розгляду проблем і перспектив співробітництва України і Європейського союзу.

На сьогодні найбільш розвиненим і перспективним напрямком співробітництва України з ЄС є торгівля. Україна має сьогодні позитивну динаміку двосторонньої торгівлі України з ЄС. Поступово динаміка цього співробітництва набирає обертів, тому передбачається, що незабаром ЄС разом з новими членами Євросоюзу стануть найбільшими торговельними партнерами нашої держави. Співпраці за даним напрямом сприяє і те, що Україна стала повноправним членом СОТ. Для того, щоб реалізувати стратегію євроінтеграції Україна мусить забезпечувати високі темпи економічного зростання. Тільки за таких умов її економіка зможе рухатися у напрямку гармонізації національних економічних показників з відповідними показниками країн ЄС.



Розділ 1. Історія співробітництва України І ЄС


Офіційно історія Європейського союзу починає свій відлік з укладення 18 квітня 1951р. Договору про заснування Європейського обєднання вугілля і сталі, що поклало початок економічній і політичній інтеграції Європи. Учасниками його стали шість держав – Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина і Франція, які підписали договір. 25 березня 1957року країни-учасниці об’єднання підписали Договір про заснування Європейського економічного співтовариства та договір про утворення Європейського співтовариства з атомної енергії. 14 червня 1985 року в селищі Шенген, розташованому на території Великого герцогства Люксембургського, укладено договір про скасування паспортного контролю на внутрішніх кордонах держав, які приєднуються до угоди. Конвенція про ратифікацію Шенгенської угоди набула чинності з 1 вересня 1993 року.

7 лютого 1992 відбулося підписання Маастрихтської угоди про створення Європейського союзу, якою започатковано створення економічного і валютного союзу. З набутям чинності цією угодою Європейські співтовариства почали називати Європейським Союзом.

2 жовтня 1997 року укладено амстердамський договір, який розширив сферу соцыальної політики ЭС, розвинув інститут європейського громадянства, розширив повноваження Європарламенту, Ради Міністрів і голови Євро комісії, посилив відкритість у процесі ухвалення рішень ЄС, зміцнив механізм спільної зовнішньої політики, політики безпеки та ін.

Із 70-х років минулого століття відбувалося розширення Європейського Союзу, яке триває й досі.

Після проголошення незалежності відбувається кардинальна зміна зовнішньополітичного курсу України. Вже у Постанові Верховної Ради УРСР від 25 грудня 1990р."Про реалізацію Декларації про державний суверенітет України у сфері зовнішніх відносин " Уряду було доручено "спрямувати зусилля на забезпечення безпосередньої участі Української РСР у загальноєвропейському процесі". У 1993р. Верховна Рада України прийняла постанову "про основні напрями зовнішньої політики України", де вперше була сформульована позиція України щодо ЄС на законодавчому рівні: "перспективною метою зовнішньої політики є членство України у Європейських співтовариствах... З метою підтримки стабільних відносин з Європейськими співтовариствами Україна укладе з ними Угоду про партнерство та співробітництво, здійснення якої стане першим етапом до асоційованого, а згодом - до повного її членства у цій організації".

Бажання України співпрацювати з ЄС було висловлено Президентом України Леонідом Кравчуком 14 червня 1994р. в Люксембурзі під час підписання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і ЄС.

Дату підписання даної угоди можна умовно вважати завершенням початкового етапу становлення відносин між Україною і ЄС, протягом якого відбулося визнання незалежності української держави з боку ЄС і країн її членів.

Розвиток двосторонніх відносин на цьому етапі ускладнювався вимогами Брюсселя щодо набуття Україною безядерного статусу. ЄС ставив гловною умовою розвитку співробітництва і підписання Угоди виведення з України ядерної зброї і приєднання її до договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Іншими гострими проблемами, які викликали занепокоєння ЄС, були закриття Чорнобильської АЕС і забезпечення ядерної безпеки нових реакорів. Укладення в Москві в січні 1994р. угоди між США, Росією і Україною про виведення ядерної зброї з України відкрило шлях до підписання Угоди "про партнерство і співробітництво" між Києвом і Брюсселем.


Случайные файлы

Файл
99414.rtf
120783.doc
74444.rtf
ref-20989.doc
11705-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.