Державно-правове регулювання ринку ціних паперів (27332)

Посмотреть архив целиком


Міністерство освіти і науки України

Волинський державний університ імені Лесі Українки


Кафедра аграрного, трудового та екологічного права



ДЕРЖАВНО –ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ




Дата здачі: «__»_________ 2002 р. Куросва робота

Студентки 3-го курсу

Дата захисту:»____»___________ 2002 р. Заочного відділення


Оцінка:


Науковий керівник


План


Розділ 1.

Типи правового регулювання ринку цінних паперів.


Розділ 2

Поняття державно-правового регулювання


Розділ 3.

Основоположні принципи державно-правового регулювання ринку цінних паперів:


§ 1. Принцип законності;

§ 2. Принцип делегування повноважень;

§ 3. Принцип раціонального моделювання;

§ 4. Принцип структурної побудови нормативних актів;

§ 5. Принцип лексичної визначеності правових текстів.


Розділ 4.

Порівняльно – правова характеристика державно – правового регулювання ринку цінних паперів зарубіжних країн.


























Вступ

Проголосивши незалежність Україна – Україна взяла курс на побудову демократичної, правової, держави із запровадженням принципів ринкової економіки. Одним із елементів якої являється функціональний ринок цінних паперів, становлення якого продовжується і на даний час.

А тому ефективне державно-правове регулювання вказаного суб’єкта фінансового ринку буде сприяти як надходженню коштів до державного бюджету, так і так і покращення фінансового обслуговування населення.

Вказані умови полягають в тому, що:

  • поряд із національним банком передбачене створення розгалуженої системи комерційних банків;

  • законодавчо визначаються основи правового регулювання ринку цінних паперів;

  • встановлюються ефективні основи розрахунків;

  • забезпечується правове регулювання банківського кредитування.

Тобто, юридично забезпечується функціонування одного із елементів фінансового ринку.

Проте, наліз надто великої кількості прийнятих нормативних актів, що регулюють вказаний вид діяльності, дає підстави стверджувати про часту невідповідність їх один одному. Що було одним із об’єктивних факторів обрання теми курсової роботи.

Об’єктом дослідження роботи є суспільні відносини у сфері банківської, фінансової та комерційної діяльності, які виникають на ринку цінних паперів України.

Предметом курсової роботи є аналіз текстів нормативних документів, виданих різними гілками влади.

При написанні роботи я використовувала імперативно-диспозитивний метод наукового дослідження.

Структура роботи складається із вступу, висновку, глав та параграфів.
















Розділ 1.

Типи правового регулювання ринку цінних паперів.

Майже в будь-якій країні, де існують ринки цінних паперів, правове впорядкування ринкових відносин здійснюється за допо­могою трьох типів правових норм і принципів: міжнародно-правових, національних державно-правових, а також інституційно-правових. Тобто в цьому випадку говорять про три типи правово­го регулювання.

В основі поділу на типи лежать відмінності в порядку прий­няття відповідних норм і принципів. Для міжнародно-правового регулювання характерним є те, що воно, як правило, здійснюється на основі публічних міжнародно-правових угод, тобто угод, укла­дених між державами-суверенами або уповноваженими органами останніх. Особливістю такого регулювання є те, що воно виникає внаслідок реалізації волі держав, які в правовому контексті є рівноправними і незалежними одна від одної. Кожна з держав є сувереном на власній території, жоден із суверенів не може нав'язувати волю іншому суверену. Таким чином міжнародно-правові угоди, у тому числі із приводу цінних паперів, укладаються державами на добровільній основі, тобто внаслідок добровільного вияву волі до вчинення вказаних дій.

Міжнародно-правове регулювання ринків цінних паперів здійснюється в основному двома способами: у межах окремих міжнародних договорів і в межах міжнародних організацій. У першому випадку дві або декілька держав домовляються про режим допуску та обігу цінних паперів, одна одної на своїх територіях шляхом укладання окремих договорів між ними. У другому міжнародно-правове регулювання являє собою регулю­вання поведінки учасників ринку цінних паперів, установлюване в масштабах конкретної міжнародної організації. У практиці міжнародно-правового регулювання зустрічаються також випадки, коли окремі аспекти ринків цінних паперів регулюються догово­рами, однією стороною у яких виступають держави, а другою - міжнародні організації. Наприклад, у вересні 1991 року між США і Європейським Співтовариством (з січня 1994 року іменується Європейським Союзом) було підписано угоду про співпрацю в галузі регулювання ринків цінних паперів.

Серед усіх форм міжнародно-правового регулювання ринків цінних паперів найбільший інтерес викликає регулювання, здій­снюване в межах Європейського Союзу (European) та Міжнародної організації комісій по цінних паперах (International Organization of Securities Commission - IOSCO). [ 1 ] У теперішній час як такого єдиного ринку цінних паперів у межах Європейського Союзу не існує; у кожній країні-учасниці є національний ринок і регулюється він, головним чином, національним законодавством. Згідно з умовами участі в даній міжнародній організації, норма­тивно-правові акти керівних органів ЄС, і зокрема Ради ЄС, для того, щоб бути обов'язковими на території держави-учасниці, мають бути імплементовані цією державою. Це означає, що дер­жава повинна або створювати новий законодавчий акт, у якому були б відображені положення документа ЄС, або внести в чинне законодавство відповідні зміни, відобразивши в ньому норми Європейського Союзу.

Головними правовими документами даної міжнародної органі­зації, які регулюють взаємодію у сфері цінних паперів, є Директи­ви Ради ЄС (Council Directives).

Під державно-правовим регулюванням звичайно розуміють національне державно-правове регулювання, тобто таке, яке здійснюється повноважними органами конкретної держави на її території. Наприклад, говорять про дежавно-правове регулювання ринку цінних паперів США як федеративної держави (регулю­вання вказаного ринку також здійснюється правовими нормами штатів США), державно - правове регулювання ринку цінних паперів Великобританії, Японії, Франції, України тощо.

Національне державно-правове регулювання здійснюється сувереном на власній території шляхом реалізації владно-приму­сових повноважень. Вказані повноваження визначаються відпо­відними нормативними актами держави. Як правило, у кожній державі існує певна кількість таких актів, які встановлюють пов­новаження, права й обов'язки тих або інших державних органів. Сукупність таких актів має ієрархічну будову. Найвище місце в сукупності посідає Конституція. Усі інші нормативні акти такого роду повинні відповідати (не суперечити) Конституції. Держава реалізує свої владні повноваження через відповідні державні органи, які й видають нормативні акти, у межах своїх повноважень. Державна влада реалізується через три гілки влади: законодавчу, виконавчу і судову. Таким чином, нормативно-пра­вові акти кожної із влад мають не суперечити Конституції. Поміж трьома гілками державної влади законодавча влада посідає найви­ще місце.

Головними елементами національного державно - правового ре­гулювання ринку цінних паперів є такі: воно здійснюється дер­жавними органами, які мають на це відповідні повноваження, вказані державні органі виконують регулятивні функції у межах визначеної їм компетенції, державно-регулятивна діяльність провадиться шляхом виконання певних дій, наприклад, шляхом видання обов'язкових для загалу нормативних актів, забезпечення їх застосування, здійснення контролю за виконанням актів тощо.

В окремо взятій країні державно - правове регулювання ринку цінних паперів, як правило, здійснюється не одним, а певною су­купністю нормативних актів. Причому така сукупність складаєть­ся із (а) сукупності законів, що регулюють вказану сферу відносин, (б) сукупності підзаконних актів, які видаються з метою правиль­ного застосування законів, а також впорядкування відносин, що залишилися неврегульованими останніми, (в) сукупності актів (роз'яснень) судових органів.

Інституційно-правове регулювання здійснюється самоврядни­ми організаціями, як правило, внаслідок реалізації повноважень, наданих законами чи підзаконними актами, або внаслідок делегу­вання повноважень відповідним державним органом. Буває та­кож і так, що державно-правове регулювання не охоплює певні важливі відносини на ринку цінних паперів, тоді замість нього впорядкування може здіснюватися нормами і принципами інституційно-правового регулювання.

Найбільш поширеними випадками інституційно-правового регулювання є здійснення його фондовими біржами, іншими само­врядними організаціями, включаючи ті, що об'єднують професій­них учасників, наприклад, Асоціація ділерів, Асоціація брокерів, Асоціація депозитаріїв, Асоціація реєстраторів, Асоціація інвести­ційного бізнесу тощо.[ 2 ] Інституційно-правове регулювання здійсню­ється у відповідності з державно-правовими нормами і принципа­ми. Джерелами такого регулювання виступають, наприклад, Пра­вила торгівлі цінними паперами, статути само регулюючих організа­цій, Положення про арбітражні суди, які можуть створюватись і діяти при самоврядних організаціях тощо. На відміну від держав­но-правового регулювання, яке головним чином засноване на можливості застосування примусово-владного впливу на учасни­ків ринку, інституційно-правове регулювання значною мірою засноване на зацікавленості учасників у додержанні інституцій-но-правових норм, що в свою чергу зумовлюється добровільним характером участі в саморегулюючих організації. Наприклад, емі­тент, який бажає, щоб випущені ним цінні папери котирувалися на фондовій біржі, добровільно погоджується з правилами біржо­вого котирування та торгівлі, встановленими фондовою біржею.


Случайные файлы

Файл
69340.rtf
21639-1.rtf
131282.rtf
16806.rtf
17189.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.