Державна служба в Україні (27302)

Посмотреть архив целиком

ПЛАН


Вступ

  1. Основні поняття

  2. Нормативно-правове регулювання діяльності державної служби

  3. Матерiальне та соцiально-побутове забезпечення державних службовцiв

  4. Проходження державної служби в державних органах та їх апаратi

  5. Реформування державної служби

Висновки

Література



ВСТУП


За останні десять років життя нашого суспільства відбулися радикальні зміни в економіці, соціальному житті. В умовах розмаїтості форм власності, свободи інформації, ідеологічного плюралізму держава повинна стати принципово новою, ніж при колишній командно-розподільній системі. Однак реформи державного управління, особливо в сфері виконавчої влади, значно відстали від реформ в інших сферах. Стара адміністративна машина намагається пристосуватися до вирішення нових завдань при принципово новій системі відносин. І, як результат, якість роботи держапарату знижується, а неефективність, хаотичність його дій зростає.

Відбулося вимивання кваліфікації - апарат залишили професіональні кадри, а адекватної заміни не з'явилося. Структура посад свідчить, що державна служба є малоперспективною. Адже лише 1,5% державних службовців обіймають посади 1-3 категорій, натомість 95% - посади 5-7 категорій. Це у поєднанні зі слабодиференційованою заробітною платою робить непривабливою кар'єру державного службовця. Крім того, низький рівень базової зарплати та значні надбавки, що надаються на розсуд керівника, підривають основи незалежності державної служби. Заробітна плата також дуже диференціюється між різними державними органами, знижуючи горизонтальну мобільність державних службовців. Працівники поділяються також за віком і стажем державної служби. Приблизно 20% державних службовців мають стаж понад 15 років, у тому числі майже 40% керівників сформувалися за старої суспільної системи. Близько половини керівного персоналу має пенсійний або передпенсійний вік. З іншого боку, понад 55% державних службовців мають стаж до 5 років [1].

Зі зникненням керівної партії не відбулося повороту до звичайної для демократичних країн служби публічної. Апарат, як і раніше, залишається непрозорим і менш підконтрольним, що породжує такі наслідки, як ріст корупції. Нарешті втратили силу колишні норми адміністративної моралі, хоча і далекі від досконалості, однак такі, що регулювали поведінку службовців. На їхньому місці виник моральний вакуум із властивою йому вседозволеністю, цинізмом, корупцією.

Слід зазначити, що в країні створюються правові передумови для позитивних змін, які знайшли своє відображення в Конституції України, Законі України "Про державну службу", Указах Президента України "Про стратегію реформування системи державної служби в Україні" та "Про підвищення ефективності системи державної служби" [4, 5].

Здійснення економічних і соціальних перетворень, досягнення економічного росту і виконання державою управлінських послуг на високому рівні, просування в напрямку європейської інтеґрації можливо тільки за умови створення ефективної системи державного управління, що відповідає стандартам демократичної, правової держави із соціально орієнтованою ринковою економікою.

З цією метою в Україні проводиться широкомасштабна адміністративна реформа, невід'ємною частиною якої є реформування системи державної служби, а саме: створення оновленого, дієздатного державного апарату, становлення професіональної, політично нейтральної й авторитетної державної служби.

Саме тому мною була обрана дана тема роботи. У курсовій розглянуто стан держапарату на сьогоднішній день, окреслено основні напрямки реформування державної служби та особливості регулювання праці держслужбовців.


  1. Основні поняття


Закон України "Про державну службу" трактує поняття "державна служба" як професійну діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті і практично виконують завдання і функції держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів [3]. Цi особи є державними службовцями i мають вiдповiднi службовi повноваження.

Посада - це визначена структурою i штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Посадовими особами вiдповiдно до цього Закону вважаються керiвники та заступники керiвникiв державних органiв та їх апарату, iншi державнi службовцi, на яких законами або iншими нормативними актами покладено здiйснення органiзацiйно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцiй.

Державні органи - це органи з повноваженнями, установленими Конституцією України, іншими законодавчими актами України, пов'язаними зі здійсненням законодавчої, виконавчої, судової влади з метою визначення, узгодження і виконання завдань і функцій держави у певній сфері чи діяльності на певній території. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. До системи органів виконавчої влади відносять: міністерства, комітети, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування [2].

Основними цілями і завданнями державної служби в Україні є створення умов для розвитку відкритого громадянського суспільства, захист прав і свобод людини і громадянина, а також забезпечення результативної і стабільної діяльності органів державної влади відповідно до їх завдань, повноважень на конституційних основах.

Державна служба грунтується на таких основних принципах:

  • служiння народу України;

  • демократизму i законностi;

  • гуманiзму i соцiальної справедливостi;

  • прiоритету прав людини i громадянина;

  • професiоналiзму, компетентностi, iнiцiативностi, чесностi, вiдданостi справi;

  • персональної вiдповiдальностi за виконання службових обов'язкiв i дисциплiни;

  • дотримання прав та законних iнтересiв органiв мiсцевого i регiонального самоврядування;

  • дотримання прав пiдприємств, установ i органiзацiй, об'єднань громадян.

Право на державну службу мають громадяни України незалежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расової i нацiональної приналежностi, статi, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, мiсця проживання, якi одержали вiдповiдну освiту i професiйну пiдготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний вiдбiр, або за iншою процедурою, передбаченою Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Державна полiтика у сферi державної служби визначається Верховною Радою України.

Основними напрямами державної полiтики у сферi державної служби є визначення основних цiлей, завдань та принципiв функцiонування iнституту державної служби, забезпечення ефективної роботи всiх державних органiв вiдповiдно до їх компетенцiї.

Для проведення єдиної державної полiтики та функцiонального управлiння державною службою утворюється Головне управлiння державної служби при Кабiнетi Мiнiстрiв України.

Питання функцiонування державної служби в iнших державних органах, правове становище яких регулюється спецiальними законами України, вирiшуються цими органами.

Органом управлiння державною службою в державних органах та їх апаратi є Головне управлiння державної служби при Кабiнетi Мiнiстрiв України.

Головне управлiння державної служби при Кабiнетi Мiнiстрiв України:

  • прогнозує i планує потребу державних органiв та їх апарату в кадрах;

  • забезпечує разом з iншими державними органами реалiзацiю загальних напрямiв полiтики у сферi державної служби в державних органах та їх апаратi;

  • розробляє i вносить на розгляд Кабiнету Мiнiстрiв України проекти нормативних актiв з питань державної служби в державних органах та їх апаратi;

  • розробляє, координує i контролює здiйснення заходiв щодо пiдвищення ефективностi державної служби в державних органах та їх апаратi;

  • здiйснює методичне керiвництво проведенням конкурсного вiдбору державних службовцiв в державних органах та їх апаратi;

  • органiзує навчання i професiйну пiдготовку державних службовцiв державних органiв та їх апарату;

  • контролює дотримання визначених цим Законом умов реалiзацiї громадянами права на державну службу;

  • органiзує, координує та забезпечує умови для розвитку наукових дослiджень з питань державної служби.

З метою визначення шляхiв, засобiв i форм реалiзацiї основних напрямiв державної полiтики у сферi державної служби, об'єднання усiх зусиль державних органiв щодо пiдвищення ефективностi державної служби створюється мiжвiдомчий дорадчий орган - Координацiйна рада з питань державної служби в державних органах.

Положення про Координацiйну раду з питань державної служби в державних органах затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.


  1. Нормативно-правове регулювання діяльності державної служби


Нормативно-правова основа діяльності державної служби включає в себе такі рівні правового регулювання:

Законодавчий:

1. Конституція України №254к/96 від 28 червня 1996 року

2. Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року N 3723-XII

3. Закон України “Про дипломатичну службу” від 20 вересня 2001 року N 2728-III

4. Закон України “Про боротьбу з корупцією” 5 жовтня 1995 року N 356/95-ВР

5. Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року N 679-XIV


Случайные файлы

Файл
90468.rtf
4816-1.rtf
29181.rtf
30693-1.rtf
16475-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.