Аналітичний огляд розміщення продуктивних сил Львівської області (24265)

Посмотреть архив целиком

27



Вступ


Льві́вська о́бласть —адміністративно-територіальна одиниця (область) на крайньому заході України. Є однією з трьох областей історично-культурного регіону Галичина, частиною Карпатського єврорегіону. Одна з найрозвиненіших областей країни в економічному, туристичному, культурному та науковому напрямках.

Львівська область розташована на заході країни. Характерною особливістю Львівського регіону є строкатість природних умов і багатство природних ресурсів. Пприродно-ресурсна база Львівської області внаслідок її несистемної експлуатації у минулому, за різноманітністю своїх складових частин, рідкісністю та навіть запасами становить матеріальний добробут господарського розвитку регіону. Однією із адміністративних одиниць України є Львівська область, яка була утворена в результаті возз’єднання західноукраїнських земель у 1939 році. Область посідає 16 місце в державі, займаючи площу, рівну 21,8 тис. км2. Населення регіону складає 2728,6 тис. чол. чи 5,47 % населення України.


I Розділ. Характеристика Львівської області


1.1 Географічне положення


В якості адміністративної одиниці України з центром у м. Львові, Львівська область утворена у грудні 1939 року.

На даний час область займає територію площею 21.8 тис. км кв., що дозволяє віднести її до середніх за величиною областей України. Разом з тим, вона є більшою від багатьох держав Європи та світу (Македонії, Словенії, Лівану, Ізраїлю та ін.).

Форма території області наближається до прямокутника, з довжинами сторін біля 200 на 100 км, витягнутого вздовж напряму Південний Захід — Північний Схід (перпендикулярно до Карпат).

Область розташована в наступних межах географічних координат: між 48°44' і 50°39' північної широти та між 22°40' і 25°25' східної довготи.

Обласний центр — м. Львів розташований приблизно в геометричному центрі території області, і має географічні координати 48°50' північної широти та 24° 1' східної довготи.

Львівська область повністю вписується в межі другого годинного поясу, серединний меридіан якого (30°сх. д.) проходить на 0°5' західніше столиці України м. Києва, а тому область користується Київським поясним часом. Момент дійсного полудня, астрономічного часу сходу і заходу сонця у Львові настає на 24 хв. пізніше, ніж на серединному меридіані поясу і на 26 хв. пізніше, ніж у Києві.

Львівська область розташована на західному пограниччі нашої держави: західні та південно-західні межі області є частиною державного кордону України з Польщею. Решта меж — внутрішньодержавні.

Межі Львівської області в переважній своїй частині прокладені за вольовими рішеннями владних структур різних часів, і часто не співпадають з природними рубежами чи бар'єрами. На заході (границя з Польщею) вони перетинають Волинську височину, Мале Полісся, Розточчя, Верхньо-Сянську рівнину, Передкарпаття, зовнішні хребти Карпат, Бескиди і частину хребтів Верховини. Південні межі, що пролягають в Карпатах прокладені вздовж верхів'я ріки Сян (кордон з Польщею) та вздовж Вододільного хребта, що розділяє витоки між басейнами рік Дністер та Тиса (межа з Закарпатською областю України).

Південно-східні межі області (з Івано-Франківською областю) в межах Карпат співпадають, в основному, з вододілом між ріками Опір та Стрий з боку Львівської області та Мізунка і Сукель (басейн р. Свіча) з боку Івано-Франківської області. Після виходу з гір межі області знову проведені без огляду на природні границі і перетинають в Передкарпатті ріки Свічу та Дністер, а при виході на Подільську височину звиваються по другорядних вододілах та долинах рік. Перетнувши гряду Вороняки межа спускається в пониззя Малого Полісся проходить через нього в басейні р. Стир і знову виходить на Волинську височину.


1.2 Природні умови та ресурси області


Характерною особливістю Львівської області є строкатість природних умов і багатство природних ресурсів.

Рельєф Львівщини на півдні гірський, далі на північ змінюється на височинний у Передкарпатті, горбогірний на Подільській височині, низовинний на Малому Поліссі і Верхньосянській рівнині та знову на височинний у межах Волинської височини. Клімат Львівської області помірно континентальний. Він формується в основному під впливом Атлантичного океану (що проявляється у значній кількості опадів та швидкій зміні погоди), а також континентальних повітряних мас. Більша частина регіону лежить у вологій, помірно теплій агро кліматичній зоні, лише південно-західна частина області знаходиться у Карпатському агро кліматичному регіоні вертикальної кліматичної зональності. Площа Львівської області рівна 21,8 тис. км2, що складає 3,6 % території України. понад 53,88 % території належить до сільськогосподарських угідь, які рівні 1174,5 тис. га, в тому числі площа ріллі становить 814,6 тис. га (чи 69 % сільськогосподарських угідь), сіножатей і пасовищ – 337,9 тис. га (чи 29 % земель, зайнятих у сільському господарстві), багаторічних насаджень – 22 тис. га (чи 2 % сільськогосподарських угідь). Близько 25 % території області зайнято під лісами – 545 тис. га. У північній частині області (Мале Полісся) переважають дерново-підзолисті ґрунти, у північно-східній – чорноземи, в центральній – сірі лісові, опідзолені, в Карпатських районах – буроземні ґрунти, в долинах річок – лучні, лучно-болотні, дернові та болотні ґрунти. Доцільним буде зауважити, що близько 70 % території регіону становлять ерозійно небезпечні ґрунти (в рівнинній частині – 60 %, в гірській незаселеній – 90%). Львівська область багата на лісові ресурси. Показник лісистості області становить 25 %, в той час як середній по Україні – 14 %. Основними лісоутворюючими породами є сосна (23 % площі лісів), ялина (20 %), бук (17 %), дуб (16 %). Для гірських і північних районів області характерні великі масиви соснових і сосново-дубових лісів; Малого Полісся – сосново-дубових; Розточчя – буково-соснових, грабово-букових; Подільської височини – буково-дубових, грабово-дубових; Передкарпаття – дубово-буково-ялицевих. Водні ресурси області складають поверхневі води річок, озер, водосховищ та підземні води. Територією області течуть 8950 річок, з них 216 довжиною понад 10 км кожна. Вони належать до басейнів Дніпра та Дністра (басейн Чорного моря) та Західного Бугу (басейн Балтійського моря). Головна річка регіону – Дністер (довжина якої в межах області – 250 км), його притоки: Бистриця, Стрий, Свіча, Стривігор, Верещиця. До басейну Чорного моря належить також річка Стир (притока Прип’яті); до басейну Балтійського моря – Західний Буг та його притоки Полтва, Рата; притоки Сяну – Вишня і Шкло. На 50 % річки регіону живляться за рахунок дощів, талих снігів – 37 %, підземних вод – 13 %. Пересічна густота річкової сітки на Малому Поліссі 0,35 км/км2, Передкарпатті – 0,7 км/км2, в Карпатах – 1,5 км/км2. На території області є багато невеликих озер. Найбільшими озерами регіону є Янівське, Дроздовицьке, Любінське. В області збудовано близько 1200 водойм штучного характеру загальною площею водного дзеркала 60 тис. га. Річки і озера Львівщини використовуються у промисловості, комунальному господарстві та риборозведенні. Надра Львівської області багаті на корисні копалини, найбільше значення серед яких мають паливно-енергетичні та сировина для хімічної і промисловості будівельних матеріалів. Горючі корисні копалини представлені нафтою та природним газом (Передкарпатська нафтогазоносна область), кам’яним вугіллям (частина Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну), торфом. Область володіє різноманітними нерудними ресурсами, які представлені як сировиною для хімічної промисловості, так і природними будівельними матеріалами. На Львівщині є значні поклади калійної та кам’яної солі (Передкарпатський соленосний басейн, у тому числі Стебницьке родовище калійних солей), сірки (Передкарпатський сірконосний басейн), озокериту (Бориславське родовище озокериту). Важливе значення у народногосподарському області Львівщини мають запаси будівельних матеріалів: гіпсу, вапняку, мергелю, пісковиків, глини, у тому числі цементної. Львівська область має значні рекреаційні ресурси, які, в першу чергу, зумовлені наявністю великої кількості різноманітних джерел мінеральних вод, а також лікувальних грязей: гідрокарбонатна кальцієво-магнієва слабо мінералізована “Нафтуся” у Трускавці, Шклі та Східниці; хлоридно-сульфатна або сульфатно-хлоридна натрієво-магнієва у Моршині; сірководневі сульфатно-гідрокарбонатні кальцієві у Немирові; торфові лікувальні грязі у Немирові, Шклі, Любіні; озокерит у Моршині, Трускавці.

Підсумовуючи усе вище сказане, доцільним буде зазначити, що, незважаючи на вичерпання природно-ресурсної бази Львівської області внаслідок її несистемної експлуатації у минулому, вона за різноманітністю своїх складових частин, рідкісністю та навіть запасами становить матеріальний добробут господарського розвитку регіону. Теплий помірно-континентальний клімат, 2100 годин сонячного сяйва на рік сприяють вирощуванню ранніх сільськогосподарських культур та садівництву. Густа річкова система забезпечує район водними ресурсами. Різноманітні корисні копалини дали можливість розвиватися обробним галузям промисловості.


1.3 Населення та трудові ресурси Львівщини


Наступний етап нашої роботи присвячений людському чиннику. Як уже згадувалося вище, чисельність населення області становить близько 2728,6 тис. чол. (станом на 01.01.2002 р.), що складає 5,47 % населення України. Доцільним буде зауважити, що Львівщина займає 4 місце серед областей нашої держави за кількістю населення. Слід зазначити, що чисельність населення регіону за період 1990-2002 рр. зменшилося на 25,5 тис. чол. (чи на 0,93 %), причому лише за 2001-2002 рр. даний показник зменшився на 4,6 тис. чол. Львівська область належить до одного з густонаселених регіонів України, середня густота населення тут рівна 125 чол. на 1 км2 (в той час, коли середня густота населення по Україні – 8,3 чол. на 1 км2). Найгустіше заселене Передкарпаття, а найменше – гірська частина.

Львівщина найбільш урбанізована серед західних галузей України. Найбільша густота міських поселень у Передкарпатті. Міське населення області становить 60,8 % чи 1658,5 тис. чол. В області є 43 міста, в тому числі 7 – обласного значення, 34 селища міського типу та 1854 сільських населених пунктів, де проживає 1070,1 тис. чол.

У національному складі населення області переважають українці (89,5%). У гірській частині проживає етнічна група українців – бойки. Росіяни (7,6 %) живуть переважно у містах. В області проживає незначна кількість поляків, євреїв, білорусів. Віково-статева структура населення Львівської області подібна до структури населення всієї України. Зокрема, частка жінок тут становить 52,33 % чи 1428 тис. чол. У 2001 р. на 1000 жінок припадало 911 жінок (в Україні – 871).

А зараз вважаємо за доцільне зупинитися на характеристиці руху населення. Природний рух населення Львівської області має ті ж тенденції, що і природний рух населення України. Тобто характерним для нього є від’ємне значення показника природного приросту населення, а саме -1,70/00 станом на 01.01.2002 р. (-6,0 0/00 в Україні). Водночас в міських поселеннях даний показник становив –0,2 0/00, тоді як у сільській місцевості – -3,5 0/00. Доцільним буде зауважити, що коефіцієнт народжуваності по Львівській області рівний 10,0 0/00, тоді як в цілому по Україні він становить 8,3 0/00, а коефіцієнти смертності відповідно становлять 11,5 та 14,3 0/00. Коефіцієнти народжуваності та смертності у міських поселеннях Львівщини становлять 9,1 та 9,3 0/00, а у сільській місцевості – 11,4 та 14,9 0/00 відповідно .Слід також зазначити, як позитивну слід розцінювати тенденцію зменшення значення коефіцієнта дитячої смертності у регіоні з 14,8 0/00 у 1995 р. до 13,4 0/00 у 2002 р.

Для великих і середніх міст регіону та зон їх впливу (особливо для зони впливу міста Львова) характерною є маятникова міграція. Більше того, Львів, посідаючи за чисельністю населення 7-е місце в Україні, вийшов на третє місце (після м. Києва та Харкова) за кількістю маятникових мігрантів (понад 140 тис. чол. щодня).

Львівська область багата на трудові ресурси – 1672,0 тис. чол. чи 5,6 % трудових ресурсів України, в тому числі 1485,5 тис. чол. працездатного віку (88,8 % трудових ресурсів), і 186,5 тис. чол. – зайняті особи старшого віку. В цілому ж в регіоні у всіх сферах економічної діяльності зайнято близько 1182,0 тис. чол. на 01.01.2002 р.

Доволі складною є ситуація у Львівській області на ринку праці. Так, впродовж періоду 2001-2002 р. в області було зареєстровано 90144 чол. безробітних, серед яких 51501 чол. – жінки (57,1 %) і 29357 чол. – осіб, молодших 28 років, що становить відповідно 8,98; 8,30 та 9,20 % аналогічних показників в цілому по Україні. Та слід зазначити, що фактична кількість безробітних у Львівській області становить 229 тис. чол. чи 7,8 % загальнодержавного рівня. Доцільним буде зазначити, що рівень безробіття в Україні (офіційний) у 2005 році становив 3,7 %, що в 1,6 рази менше, ніж на Львівщині. Таким чином, в області склалася складна і негативна тенденція погіршення ситуації в сфері зайнятості населення.



II Розділ. Аналіз факторів розміщення продуктивних сил


2.1 Основні показники соціально-економічного розвитку Львівської області


Згідно з даними обласного управління статистики у І півріччі 2009 року проти І півріччя 2008 року випуск промислової продукції зменшився на 25,6%, у тому числі в добувній промисловості – на 18,6%, переробній промисловості – на 29,2%, на підприємствах з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води – на 13,9%.

За даними Держмитслужби України, у січні – травні 2009 року експорт товарів із Львівської області становив 263,4 млн. дол., імпорт в область – 576,2 млн. дол. Порівняно з січнем – травнем 2008 року експорт зменшився на 41%, або на 182,9 млн. дол., імпорт – на 43,1%, або на 436,9 млн. дол. Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі склало 312,8 млн. дол.

Індекс інфляції споживчого ринку України у червні 2009 року становив 101,1%. Індекс споживчих цін у Львівській області у червні 2009 року відносно травня 2008 року становив 100,7%.

За шість місяців 2009 року приріст споживчих цін (тарифів) в Україні становив 8,6%, у Львівській області – 8,4%. Порівняно з відповідним періодом 2008 року темпи приросту споживчих цін в Україні та Львівській області були значно меншими. Так, за січень-червень 2008 року споживчі ціни в Україні зросли на 15,5%, у Львівській області – на 16,8%.

Фінансовий результат підприємств від звичайної діяльності до оподаткування (крім малих підприємств та установ, що утримуються за рахунок бюджету) за січень – травень 2009 року за оперативними даними становив 366,7 млн. грн. збитку проти 749,7 млн. грн. прибутку за відповідний період попереднього року.

Прибутковими підприємствами, частка яких у загальній кількості становила 54,9%, отримано 1092,1 млн. грн. прибутку, що на 14,5% менше, ніж за січень – травень 2008 року. Основна його частка сформована у промисловості (42,3%), торгівлі, ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (24,5%), діяльності транспорту і зв’язку (15,5%).

За січень – травень 2009 року збитково спрацювало 45,1% підприємств. Цими підприємствами отримано 1458,8 млн. грн. збитків, що в 2,8 раза більше, ніж за відповідний період попереднього року. Найбільші суми збитків допущено у торгівлі, ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (511,8 млн. грн.), промисловості (450,1 млн. грн.), фінансовій діяльності (321,8 млн. грн.).

Соціально-економічний розвиток Львівщини в контексті процесів, що нині відбуваються на теренах України, покликаний вийти на якісно новий рівень господарювання. Стратегічним інструментарієм виконання пріоритетних завдань його розвитку є: бюджетно-податкова політика, розвиток системи зовнішньоекономічних зв’язків, інвестиційна підтримка економічної активності, а також соціальна та екологічна політика, спрямовані на формування сприятливого середовища життєдіяльності в регіоні.


Табл. 1. Основні соціально-економічні показники розвитку Львівської області

Показники

економічної діяльності

2003 р.

2004 р.

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2007,в % до

2003 р.

Валовий регіональний продукт,млн грн

10547,0

13992,0

17192,0

21486,0

23407,0

у 2,2 р.

у розрахунку на 1 особу, грн

4049

5396

6657

8351

9097

у 2,2 р.

Основні засоби за первісною вартістю на кінець року,млн грн

47085,4

51890,2

59232,3

68867,4

78386,6

166,5

Бюджет області, млн грн

доходи

1693,0

1921,7

3142,9

4581,0

5316,7

у 3,1 р.

видатки

1619,3

2581,6

2590,9

3712,2

5180,5

у 3,2 р.

дефіцит (профіцит)

73,7

37,2

29,7

46,2

136,2

184,8

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, млн грн

778,4

302,5

990,7

1096,3

1382,9

177,6

Обсяг реалізованої продукції промисловості, млн грн

7781,2

9117,5

11759,3

14368,7

18051,1

у 2,3 р.

у розрахунку на 1 особу, грн

2987,4 у.

3515,9

4554,3

5584,9

7040,0

2,4 р

Продукція сільського господарства за порівняльними цінами 2005 р., млн грн

4070,5

4126,4

4057,7

4264,7

4292,7

105,5

Кап.інвестиції, млн. грн

3082,6

4377,0

5441,8

6835,3

9872,4

у 3,2 р.

Інвестиції в основний капітал,млнгрн

2559,0

3634,0

4681,7

5875,5

8287,3

у 3,2 р.

Введення в експлуатацію загальної площі житла, тис. М2

397,5

545,4

499,4

482,9

669,5

168,4

у розрахунку на 1000 осіб, м2

153,7

211,8

194,8

189,1

263,0

171,1

Обсяг виконаних будівельних

робіт, млн грн

854,5

1096,9

1155,9

1972,6

2807,5

у 3,3 р.

Відправлення(перевезення)вантажів усіма видами транспорту, млн т

33,0

28,5

26,7

28,8

28,5

86,4

Відправлення (перевезення) па-

сажирів усіма видами транспорту, млн

306,8

292,3

298,9

320,5

333,3

108,6

Обіг роздрібної торгівлі,млн грн

4639,9

6211,1

8795,9

10968,4

15037,2

у 3,2 р.

у розрахунку на 1 особу, грн

1781

2395

3406

4263

5865

у 3,3 р.

Прямі іноз.інвестиції,

млн дол.США

304,9

358,2

426,9

515,0

841,4

у 2,8 р.

у розрахунку на 1 особу,дол. США

117,9

136,0

148,5

201,6

330,5

у 2,8 р.


За офіційними статистичними даними (Табл. 1. ), протягом 2003-2007 рр. всі галузі економіки області розвивалися надзвичайно інтенсивно, всі показники зростали перманентно й високими темпами. Так, валовий регіональний продукт щорічно збільшувався на 44 %, здебільшого за рахунок обсягу реалізованої продукції промисловості – у 2,3 рази. і ріст дефіциту на 46,4 %. Щорічно обсяг виконаних будівельних робіт зростав на 65,7 %, обіг роздрібної торгівлі – на 64,8 %. Щоправда, дивно, що перевезення вантажів усіма видами транспорту скоротилися за 5-річний період на 13,6 %, хіба що завдяки залізничним вантажоперевезенням усередині області.


2.2 Ресурсні фактори розміщення продуктивних сил


Територія Львівської області характеризується наявністю різноманітних ґрунтоутворюючих і підстилаючих порід, які сприяють великій строкатості ґрунтового покриву. Аналіз ґрунтової карти засвідчує, що у північній її частині, особливо на Малому Поліссі, переважають дерново-підзолисті ґрунти, у північносхідній — чорноземи, в центральній — сірі й темно-сірі опідзолені, у Карпатах — буроземні ґрунти. У долинах річок, особливо великих, таких як Дністер, Західний Буг, Стир тощо, поширені дернові й лучні, лучно-болотні та болотні ґрунти. Основні типии ґрунтів різняться між собою особливостями географічного поширення, яке підпорядковане закономірностям горизонтальної і висотної зональності.

До найпоширеніших ґрунтоутворюючих порід на Львівщині належать лесоподібні суглинки, які вкривають підвищення рівнинної частини реґіону. Власне на лесоподібних відкладах утворились найродючіші опідзолені ґрунти широколистяних лісів. Найпоширенішими в області є ясно-сірі, сірі лісові й темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені (близько 60 % площі реґіону). Вони залягають здебільшого на невисоких плато і слабопологих схилах,рідко зустрічаються на пологих і коротких спадистих схилах.

Основні родовища корисних копалин Львівської області


Мінерально-сировинні ресурси Львівської області на 41,6 % охоплюють паливно-енергетичну сировину (нафту, вільний газ, конденсат, кам’яне і буре вугілля, торф), друге місце належить покладам, які необхідні для виробництва будівельних матеріалів (34,9 %), третє – покладам прісних і мінеральних підземних вод (19,5 %), решта припадає на такі корисні копалини, як самородна сірка, сіль (натрієва, магнієва й калійна), германій, озокерит (загалом близько 4,0 %).

Родовища паливно-енергетичної сировини у реґіоні розташовані нерівномірно і мають два осередки. Найвища їх щільність припадає на райони Червонограда (кам’яне вугілля) і Дрогобича (нафтогазові поклади).

У реґіоні наявно 36 родовищ вільного газу, добувні поклади яких становлять 114,7 млрд м³, а це 8,4 % від загальних запасів України. Із них три родовища – Гаївське, Більче-Волицьке і Хідновицьке – є найбільшими за обсягами видобутку газу (близько 5 % від видобутку по Україні). Розвідку і розроблення цих родовищ розпочато у 50–60 роках минулого століття. Всього в області експлуатують 33 родовища газу-метану, загальний видобуток яких складає 0,94 млрд. м³. Для п’яти родовищ розраховано промислові запаси інших видів газоподібних корисних копалин – етану, пропану і бутану. Їхнє добування здійснюють лише на Бориславському і Заводівському родовищах, а обсяги не перевищують 7 тис. т.

За балансовими запасами газу (млрд. м3) найбільшими є Залужанське (27,7),Летнянське (14,5), Вишнянське (9,5), Більче-Волицьке (8,1), Орховицьке (7,6) і Пинянське (7,0) родовища.

Нині вивчено закономірності розподілу метану у кам’яновугільних відкладах Львівсько-Волинського басейну та обґрунтовано можливості його використання. Загальні ресурси метану в межах басейну оцінюють в 10 млрд м3. Необліковані викиди метану в атмосферне повітря простежуються на всіх шахтах ДП «Львіввугілля».

Нафта у Львівській області виявлена у 19 родовищах з добувними промисловими покладами 220,0 млн. т, що становить 18,8 % від загальних запасів по Україні. Розробляють 11 покладів нафти, на яких щороку добувається 246 тис. т або 4,2 % від загальнодержавного видобутку.

Головні за запасами нафтові поклади приурочені до флішових відкладів передових складок Складчастих Карпат, де відкрито 14 нафтових родовищ. За балансовими запасами нафти (млн. т) найбільшими є Бориславське (98,1), Стинавське (44,4), Орів-Уличнянське (20,8), Орховицьке (15,7), Семигинівське (13,9) і Старосамбірське (11,8) родовища. Обсяги добування ропи сьогодні поступово зростають, але залишаються незначними і лише на Старосамбірському і Бориславському родовищах перевищують 50 тис. т в рік. Розвідані запаси нафти відпрацьовані на 70–75 %, однак існують потенційні ресурси реґіону, які освоєні лише на третину.

Газовий конденсат на Львівщині представлений вісьмома родовищами з добувними промисловими покладами понад 2 млн. т, що становить 1,1 % від загальних запасів по Україні. За балансовими запасами конденсату (млн. т.) найбільшими є Іваниківське (1,36), Залужанське (0,61) і Гаївське (0,20) родовища.

Усі ділянки розробляють, але добувають лише біля 2 тис. т. в рік. Більшість родовищ розміщені в межах Дрогобицького передгір’я.

Кам’яне вугілля розробляють у Львівсько-Волинському басейні, який є південно-східним продовженням Люблінського басейну з Польщі. На території Львівської області розміщені два з трьох геолого-промислових районів басейну: Червоноградський (Забузьке, Сокальське і Межирічанське родовища) і Південно-

Західний (Тяглівське і Любельське родовища). Добування кам’яного вугілля проводили лише в межах Червоноградського ГПР, Цей район вважають головним, в його межах наявно майже 700 млн. т кам’яного вугілля або 70–90 % усіх запасів басейну. Експлуатація шахт Межирічанського родовища почалася в 1957 р., і нині тут працює десять шахт: «Великомостівська», «Бендюзька», «Межирічанська», «Відродження», «Лісова», «Зарічна», «Візейська», «Надія», «Степова» і «Червоноградська».

Сьогодні ліквідовано два підприємства: № 1 «Червоноградська» і № 5 «Великомостівська». До мокрої консервації підготовлено ще три копальні: «Великомостівська», «Бендюзька» і «Візейська».

Щорічний видобуток кам’яного вугілля на усіх шахтах знизився та становить лише 1,35–1,67 млн. т.

Поклади бурого вугілля належать до Північно-Подільської (Придністровської) вугленосної площі із загальними запасами близько 9,1 млн т. Буровугільна площа має протяжність у вигляді вузької смуги завширшки 7–10 км вздовж зони контакту Розточчя і Подільської височини з Малим Поліссям. Щодо якості, то вугілля неоднорідне з переважанням лігнітів та бурого вугілля низького ступеня вуглефікації (марки Б 1-2). На Львівщині розвідано чотири буровугільних родовища:

Рава-Руське, Нестерівське (Жовківське), Золочівське і Ясенівське.

Сьогодні залишкові запаси бурого вугілля у реґіоні є незначними. Ресурси Північно-Подільської вугленосної площі зараховані до перспективних.

Менілітові сланці розвинуті в межах Карпатського сланцевого району, виходять на земну поверхню або перекриті малопотужними четвертинними відкладами. Сланцеві поклади трапляються у вигляді пластів і прошарків потужністю від 2 до 9 м. На основі запасів єдиного розвіданого на Львівщині Верхньосиньовидненського родовища запроектовано кар’єр і цех помолу сланців для використання їх для виробництва руберойду. Загальні балансові запаси цього родовища становлять 3,8 млн. т.

Для Львівщини властиве багатство покладів торфу. У реґіоні поширені евтрофні, пов’язані з річковими долинами, заплавні, притерасні, долинні і староруслові болота з низовинним типом торфових покладів. Торфові родовища розміщені у всіх рівнинних ландшафтних областях, особливо на Малому Поліссі і Передкарпатті. Найбільша їхня концентрація в межах заплав річок Дністер і Стир. На території Львівської області нараховують 128 родовищ торфу, серед яких 46 періодично розробляються. Запаси торфу

по області становлять 67,3 млн м3 за промисловими категоріями А+В+С1. Найбільшими торфовищами є Великоболітське (16,5 млн т.), Стоянівське (9,1), Солокійське (6,3), Полонинське (4,8) і Смільнянське (3,6). Сьогодні видобуток торфу здійснюють лише на Лопатинському і Стоянівському родовищах для потреб торфобрикетних заводів.

Цементна сировина за своїм значенням належить до першої десятки найважливіших видів мінеральних ресурсів.

Основною сировиною для виробництва цементу є карбонатні (вапняки, гіпси, крейда, мергелі) та глинисті (глини, суглинки, леси, глинисті сланці, аргіліти) породи, які використовують у певних пропорціях у шихті.

Найціннішою будівельною сировиною є гіпси і вапняки. Широким розвитком у межах Дністровського гіпсоносного району характеризуються верхньотортонські гіпси, що приурочені до Волино-Поділля. Це район неглибокого залягання (від 0 до 35 м) гіпсо-ангідритової товщі, який тягнеться вздовж долини р. Дністер, утворюючи смугу завдовжки 330 км та потужністю до 40 м. Поряд з гіпсоносними відкладами в цьому районі поширені нижньокрейдові і неогенові вапнякові товщі потужністю до 120 м.

Пісок будівельний представлений 34 родовищами алювіальних і воднольодовикових пісків, з яких 13 перебувають у промисловій експлуатації. Видобуток будівельного піску становить 568,7 тис. м3 або 7,7% від загальноукраїнських обсягів. Найбільшими кар’єрами (понад 50 тис.м3/рік) є Ясеницький, Розвадівський, Південно-Тростянецький і Сихівський. Сьогодні реґіон повністю забезпечений будівельним піском.

У Львівській області існує чотири родовища скляної сировини, з яких два (Великоглібовицьке і Сихівське) розробляють поклади кварцових пісків. Видобуток піску становить 41,3 тис. т. Пісок формувальний можна використовувати на будівельні потреби та як нерудну сировину для потреб металургії. У реґіоні існує Волощинський кар’єр формувального піску, який сьогодні не розробляють.


2.3 Екологічні фактори розміщення продуктивних сил


Екологічна ситуація у Львівській області залишається cкладною і вимагає конкретних дій як з боку органів виконавчої влади, так і безпосередньо господарників, щодо її поліпшення та усунення тих негативних явищ, які склалися в результаті діяльності промислово-аграрного комплексу області. До найбільш важливих проблем, пов’язаних з екологічною безпекою регіону, відносяться питання ліквідації негативних наслідків діяльності Яворівського та Роздільського ДГХП «Сірка», Стебницького ДГХП «Полімінерал», ДГП «Подорожнянський кар’єр» та ряду інших підприємств гірничодобувної, хімічної та паливно-енергетичної промисловості. Крім того, вимагають комплексного вирішення проблеми протиповеневого та протипаводкового захисту прикарпатських територій, розміщення та захоронення промислових та побутових відходів, яких на території області нагромадилась понаднормативна кількість.

В області реалізується Програма охорони навколишнього природного середовища Львівської області на 1999-2002 рр., якою визначені пріоритетні напрямки у формуванні екологічної політики регіону, спрямовані на здійснення комплексу невідкладних природоохоронних заходів на господарських об’єктах і в населених пунктах, з функціонуванням яких пов’язані найгостріші екологічні проблеми.

На реалізацію заходів екологічного оздоровлення в області, крім централізованих капітальних вкладень спрямовуються кошти обласного та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, власні кошти підприємств та організацій. За рахунок коштів цільових природоохоронних фондів у складі місцевих бюджетів протягом останніх років фінансується будівництво та реконструкція полігонів твердих побутових та промислових відходів в містах Радехові, Стрию, Жидачеві, Червонограді, Львівського міського сміттєзвалища, проводяться ремонтні роботи та реконструкція очисних споруд на каналізаційних насосних станціях в м. Добромилі Старосамбірського району, в містах Мостиськах, Кам’янка-Бузькій, Ходорові, с. Давидові Пустомитівського району, ліквідовуються аварійні ситуації та проводяться попереджувальні роботи в зонах підвищеного екологічного ризику в містах Бориславі та Стебнику, Миколаївському, Турківському, Старосамбірському та Самбірському районах. Протягом двох останніх років за рахунок цільових фондів фінансується проведення ресурсозберігаючих заходів (охорона поверхневих вод, охорона рослинного та тваринного світу, охорона земель) та роботи щодо забезпечення функціонування природнозаповідних об’єктів на території області (заповідник “Розточчя”, Міженецького парку-пам’ятки державного значення). За підтримки обласного цільового природоохоронного фонду “Облсільгоспхімією” розпочато роботи з проведення контейнеризації непридатних до використання пестицидів та інсектицидів. В області створено корпорацію “Регіональний центр поводження з відходами”.

Основними пріоритетами екологічної політики у Львівській області на 2003 рік повинні стати:

· екологічна реабілітація територій в зоні діяльності гірничо-хімічних та гірничовидобувних підприємств; сприяння ширшому залученню централізованих капітальних вкладень, передбачених відповідними постановами Кабінету Міністрів України, власних коштів підприємств та інвестицій щодо впровадження нових екологічно чистих технологій;

· відновлення і підтримання гідрологічного режиму та покращення екологічного стану рік басейнів Дністра, Західного Бугу та Сяну. Будівництво нових та реконструкція і ремонт діючих водопровідно-каналізаційних та очисних споруд;

· вирішення питань утилізації та захоронення промислових і побутових відходів через створення підприємницьких структур з переробки та утилізації промислових та побутових відходів, а також будівництво нових та реконструкція діючих полігонів твердих побутових відходів;

· забезпечення наповнення цільових фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих та обласного бюджетів, а також планування пріоритетного фінансування природоохоронних заходів та здійснення контролю за ходом і станом їх реалізації, ефективністю та цільовим використанням коштів фондів;

· реалізація “Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України”. Розвиток природно-заповідної мережі на території області;

· організація системи екологічного моніторингу та інформаційного забезпечення природоохоронної діяльності.

Щодо екологічної ситуації у м. Львові, то незважаючи на спад промислового виробництва, вона залишається напруженою, що створює низку проблем як для мешканців міста, так і для регіону загалом. Причинами такого стану є застарілі й недосконалі ресурсоємні технології виробництва; зношена система водопостачання і водовідведення, накопичення значних обсягів відходів, відсутність ефективних способів їх збирання, зберігання та видалення, прояв небезпечних геологічних процесів, недосконалість транспортних розв’язок, висока щільність забудови селітебних територій, низька екологічна свідомість населення, відсутність низки правових норм тощо. Проте варто відзначити, що, порівняно з іншими великими містами України, Львів в екологічному аспекті є відносно благополучним містом.

Екологічна ситуація у місті Львові зумовлена специфічним для нього, тісно переплетеним комплексом природних, містобудівних, інженерних, соціально-економічних та інших умов й ускладненими у зв’язку з цим спробами її поліпшення. Вона також характеризується високою ймовірністю прояву надзвичайних ситуацій і незадовільною здатністю природного середовища до самопідтримання й самовідновлення. Поряд з цим, чинна в Україні система статистичної звітності у галузі охорони навколишнього середовища не орієнтована на оцінку реакції довкілля (конкретних екосистем та груп населення) на техногенний вплив та його окремі критичні параметри, а відображає переважно розрахункові об’єми забруднень і ціннісні показники дотримання підприємствами чи органами влади природоохоронного законодавства та планових параметрів проведення природоохоронних заходів, що істотно ускладнює встановлення рівня екологічної безпеки конкретних територій. У зв’язку з цим, оцінка існуючого стану природного середовища та аналіз екологічної ситуації у місті проведена за основними компонентами цього середовища в контексті загальноприйнятих регіональної і загальнодержавної систем у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.


Екологічною тематикою у Львівській області займаються:

Інститут Екології Карпат НАН України

Біогеоценологія та охорона природи. Рослинний світ, вивчення, охорона і раціональне використання. Комплексне екологічне дослідження наземних екосистем, обгрунтування способів регулювання їх структури і функціональних обов‘язків.

Інститут геології та геохімії горючих копалин НАН України

Створення наукових основ сучасних геотехнологій вилучення паливно-енергетичних ресурсів з надр землі з врахуванням питань охорони навколишнього природного середовища.

Інститут регіональних досліджень НАН України

Формування регіональної політики, систем управління та еколого-економічного регулювання розвитку регіонів. Транскордонне співробітництво західних прикордонних регіонів України, програми та моделі ресурсозбереження.

Науково-дослідний центр аерокосмічної інформації та екологічного моніторингу НАН України

Розробка систем і методів екомоніторингу та програмних засобів тематичної обробки даних дистанційного зондування Землі.

Львівський державний сільськогосподарський інститут

Розробка біологічної системи землеробства при високій продуктивності сільськогосподарських культур та охорони навколишнього природного середовища

Львівський державний університет ім. І.Франка

Охорона навколишнього природного середовища. Екологічно чиста енергетика та ресурсозберігаючі технології.

Український державний лісотехнічний університет

Підвищення продуктивності та біологічної стійкості лісових та урбанізованих екосистем.



III Розділ. Аналіз підприємств Львівської області


3.1 Сільське господарство


Виробництво валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств у вартісній оцінці за січень–жовтень 2010р. порівняно з січнем–жовтнем 2009р. знизилось на 5,0%, у т.ч. в сільськогосподарських підприємствах – на 0,2%, у господарствах населення – на 6,4%.

Рослинництво. У січні–жовтні 2010р. обсяг валової продукції рослинництва в усіх категоріях господарств зменшився відносно відповідного періоду 2009р. на 10,1% (у січні–жовтні 2009р. збільшився – на 8,3%). Обсяги виробництва продукції рослинництва у сільськогосподарських підприємствах скоротилися на 9,6%, у господарствах населення – на 10,2%.

На 1 листопада 2010р. у господарствах усіх категорій зернових та зернобобових культур (включаючи кукурудзу) зібрано з площі 235,7 тис.га, це 94,3% до їх посівної площі в області. Валовий збір становив 627,3 тис.т, що на 23,7% менше від 2 листопада 2009р. Виробництво зерна зменшилось у сільськогосподарських підприємствах на 132,5 тис.т (на 29,6%) і становило 315,0 тис.т, у господарствах населення – на 62,3 тис.т (на 16,6%) і становило 312,3 тис.т. Урожайність зернових та зернобобових культур (включаючи кукурудзу) відносно відповідної дати 2009р. знизилась на 5,0 ц і становила 26,6 ц з 1 га зібраної площі, у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах – на 4,4 ц (26,5 ц з 1 га), у господарствах населення – на 5,6 ц (26,8 ц з 1 га). Картопля викопана на площі 94,6 тис.га, це 99,5% від площі посадки. Валовий збір становив 1229,6 тис.т, що на 273,2 тис.т, або на 18,2%, менше як на початок листопада 2009р. З кожного гектара зібраної площі накопано 130 ц картоплі (торік –157 ц).Овочі відкритого грунту у господарствах усіх категорій зібрані з площі 22,3 тис.га, це 97,6% до їх посівної площі. Валовий збір становив 394,3 тис.т, що на 1,9% менше як на відповідну дату 2009р. Урожайність овочів становила 177 ц з одного гектара зібраної площі. Плодоягідних культур у господарствах усіх категорій зібрано 89,1 тис.т, це на 1,5% менше як на 2 листопада 2009р. Урожайність з кожного гектара площі у плодоносному віці становила 73,4 ц (торік – 74,6 ц). Частка господарств населення в загальнообласному виробництві картоплі становила 96,1%, овочів відкритого грунту – 97,3%, плодоягідних культур – 99,4%.(додаток )

Сільськогосподарськими підприємствами (крім малих) проведено підготовку грунту під посів озимих культур (включаючи чисті пари) на площі 105,7 тис.га, це на 2,0% менше як на початок листопада 2009р.; виорано на зяб 23,3 тис.га (на 61,6% більше). Озимі на зерно та зелений корм, включаючи ріпак, під урожай 2011р. посіяні на площі 100,7 тис.га (на 1,5% менше як під урожай 2010р.), у т.ч. зернові на зерно – на площі 66,7 тис.га (на 13,4% більше).(табл.2)


Таблиця 2. Посів озимих культур під урожай 2011 року


Усі категорії

господарств

сільськогосподарські

підприємства

господарства

населення


тис.га

у % до

площ під

урожай

2010р

тис.га

у % до

площ під

урожай

2010р.

тис.га

у % до

площ під

урожай

2010р.

Озимі на зерно та зелений

корм – усього

173,2

102,2

104,8

98,3

68,4

109,0

у тому числі

зернові культури на зерно

138,9

110,9

70,5

113,0

68,4

109,0

ріпак на зерно

34,0

77,7

34,0

77,6

0,0

183,3


Тваринництво. У січні–жовтні 2010р. порівняно з січнем–жовтнем 2009р. загальний обсяг виробництва продукції тваринництва збільшився на 1,3%, у т. ч. У сільськогосподарських підприємствах – на 8,6%, у господарствах населення обсяг виробництва продукції тваринництва зменшився на 1,4%.


Чисельність поголів’я основних видів худоби та птиці на 1 листопада 2010 року


Усі категорії

господарств

сільськогосподарські

підприємства

господарства

населення


тис.голів

у % до 1 листопада

2009р.

тис.голів

у % до 1 листопада

2009р.

тис.голів

у % до 1 листопада

2009р.

Велика рогата худоба

334,8

97,9

25,5

91,7

309,3

98,4

у т.ч. корови

170,9

95,8

9,9

90,8

161,0

96,2

Свині

339,7

103,0

105,9

109,6

233,8

100,2

Вівці та кози

25,9

98,5

100,0

1,6

24,3

98,4

Птиця

9244,3

97,7

3356,9

93,9

5887,4

100,1


У господарствах населення утримується більша частка поголів’я тварин області. На 1 листопада 2010р. у них нараховувалось 92,4% загальної кількості великої рогатої худоби (на 1 листопада 2009р. – 91,9%), у тому числі корів – 94,2% (93,9%), свиней – 68,8% (70,7%), овець та кіз – 93,8% (93,9%), птиці всіх видів – 63,7% (62,2%).

У сільськогосподарських підприємствах (крім малих) у структурі реалізації худоби та птиці на забій частка птиці всіх видів становила 73,4% (у січні–жовтні 2009р. – 80,5%), великої рогатої худоби – 5,6% (5,8%), свиней – 21,0% (13,7%).

Порівняно з січнем–жовтнем 2009р. в аграрних підприємствах обсяг вирощування худоби та птиці перевищено на 10,2% (на 5,2 тис.т), у т.ч. свиней – на 37,9%, птиці – на 5,4%; вирощування великої рогатої худоби скорочено на 9,5%. У січні–жовтні п.р. відношення загального обсягу вирощування тварин до їх реалізації на забій у сільськогосподарських підприємствах (крім малих) становило 100,2% (у січні–жовтні 2009р. – 107,1%). Середньодобові прирости великої рогатої худоби на вирощуванні, відгодівлі та нагулі скоротились на 1,1%, свиней – на 4,8% та відповідно становили 460 г і 481 г.


Виробництво основних видів продукції тваринництва у січні–жовтні 2010 року


Усі категорії

господарств

сільськогосподарські

підприємства

господарства

населення

Частка господарств

населення, %


січень–

жовтень

2010р.

у % до

січня–

жовтня

2009р.


січень–

жовтень

2010р.

у % до

січня–

жовтня

2009р.

січень–

жовтень

2010р.

у % до

січня–

жовтня

2009р.

січень–

жовтень

2010р.

січень–

жовтень

2009р

М’ясо1, тис.т

129,7

106,3

57,5

115,5

72,2

100,0

55,7

59,2

Молоко, тис.т

589,6


95,3

20,3

91,9

569,3

95,5

96,6

96,4

Яйця, млн.шт.

529,4

103,3

117,1

109,3

412,3

101,7

77,9

79,1

1 Реалізація худоби та птиці на забій (у живій вазі).


Станом на 1 листопада 2010р. у сільськогосподарських підприємствах було в наявності кормів усіх видів 49,3 тис.т кормових одиниць, що на 6,8% менше як на 1 листопада 2009р., у тому числі концентрованих кормів – 24,2 тис.т (на 0,4% менше). У розрахунку на одну умовну голову великої худоби припало по 4,3 ц кормових одиниць кормів усіх видів, у тому числі концентрованих – по 2,1 ц.к.од. (на початок листопада 2009р. відповідні показники становили 4,4 ц та 2,0 ц.к.од.).

Реалізація сільськогосподарської продукції. Вартість власно виробленої продукції сільськогосподарськими підприємствами (крім малих), реалізованої за січень–жовтень 2010р., порівняно з січнем–жовтнем 2009р. збільшилась на 16,0%, у тому числі продукції рослинництва – на 7,3%, продукції тваринництва – на 29,4%.


Реалізація основних видів продукції аграрними підприємствами1 у січні–жовтні 2010 року


Обсяг реалізованої продукції

Середня ціна реалізації

т

у % до

січня–

жовтня 2009р.

грн. за т

(тис.шт.)


у % до січня–

жовтня 2009р.

Зернові культури

151457

53,1

1216,2

129,4

у тому числі пшениця

95128

57,1

1215,3

134,8

жито

6710

82,6

1385,2

141,4

ячмінь

25288

72,5

1090,5

136,1

кукурудза

18288

26,2

1264,8

117,3

Олійні культури

88323

84,8

4948,6

138,3

насіння соняшнику

соя

348

38,9

2259,2

104,2

ріпак

87975

85,4

4959,2

138,0

Худоба та птиця (у живій вазі)

56096

124,0

9428,2

104,5

у тому числі велика рогата худоба

3217

116,2

9204,0

103,5

свині

11771

183,8

13101,5

88,6

птиця

41090

113,9

8393,9

104,7

Молоко

16329

91,0

2672,1

149,9

Яйця, млн.шт.

114,2

107,6

441,8

114,8

1 Крім малих підприємств.


Наявність зерна. Станом на 1 листопада 2010р. на підприємствах, що здійснюють зберігання та переробку зернових культур, та у сільськогосподарських підприємствах (крім малих) було в наявності 154,5 тис.т зерна (на 43,0% менше відносно 1 листопада 2009р.), у т. ч. 82,7 тис.т пшениці (на 55,0% менше), 13,1 тис.т ячменю (на 67,5% менше), 2,3 тис.т жита (на 77,0% менше) та 47,2 тис.т кукурудзи (в 2,5 раза більше). Безпосередньо в аграрних підприємствах було в наявності 101,8 тис.т зерна (на 29,6% менше), у тому числі 53,8 тис.т пшениці (на 36,1% менше). Зернозберігаючі та зернопереробні підприємства мали в наявності 52,7 тис.т зерна, у тому числі зернозберігаючі – 35,9 тис.т.

Середня закупівельна ціна зернових культур зберігаючих та переробних підприємств у січні–жовтні п.р. становила 1050 грн. за т (у січні–жовтні 2009р. – 808 грн. за т), з них на пшеницю – 1101 грн. за т (846 грн. за т), жито – 890 грн. за т (728 грн. за т).


3.2 Характеристика транспорту та зв’язку Львівщини


Транспортна система Львівської області представлена залізничним, автомобільним, трубопровідним, повітряним і річковим транспортом. Довжина залізничних колій загального користування становить близько 1310 км, середня густота залізничної сітки в регіоні – 60 км на 1000 км2. Львівську область перетинає 5 основних залізничних магістралей: Київ – Львів – Стрий – Чоп, Львів – Самбір – Ужгород. Найбільшими залізничними вузлами є Львів, Красне, Стрий, Червоноград, Самбір.

Довжина автомобільних шляхів становить 7,9 тис. км, у тому числі 7,6 тис. км із твердим покриттям; пересічна густота автомобільних шляхів області складає 366,9 км на 1000 км2 (найбільша густота в центральній частині області та на Передкарпатті). Головними автомагістралями області є: Львів – Броди – Київ, Львів – Стрий – Мукачеве, Львів – Тернопіль.

Територією області проходять нафтопровід “Дружба” та газопроводи Уренгой – Помари – Ужгород, Іванцевичі – Долина. Загальнодержавне та міжнародне значення має аеропорт в Львові.

У Львівській області налічується понад 355 тис. телефонних апаратів загального користування (4,5 % від наявних апаратів загального користування в Україні), в тому числі 302 тис. апаратів у міських поселеннях. Доцільним буде зазначити, що забезпеченість населення області основним домашніми телефонними апаратами зросла із 31 на 100 сімей у 1997 р. до 36 на 100 сімей у 2001 році. Та, не дивлячись на це, в регіоні налічується понад 134 тис. незадоволених заяв на встановлення домашніх телефонних апаратів


Вантажні перевезення за видами транспорту у Львівській області

Перевезено вантажів, тис.т

Вантажооборот, млн.ткм

всього

залізничний

автомобільний

авіаційний

всього

залізничний

автомобільний

авіаційний

2000

35778.4

6168.3

29607.0

3.1

9528.3

7770.9

1748.8

8.6