Облік основних засобів (19785)

Посмотреть архив целиком

35



Зміст


Вступ

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування теми дослідження

1.1 Економічний зміст основних засобів,завдання їх обліку

1.2 Правове регулювання організації обліку основних засобів

1.3 Проблеми обліку основних засобів в економічній літературі

Розділ 2 .Організаційно- економічна характеристика підприємства

    1. Виробничо-економічна характеристика підприємства

    2. Організація обліку на підприємстві

    3. Структура активів і зобов'язань

Розділ 3. Стан обліку основних засобів у Корбутівському військовому лісництві

3.1. Первинний облік основних засобів

3.2 Синтетичний та аналітичний облік основних засобів

3.3 Облік зносу і амортизаційних відрахувань основних засобів

3.4 Інвентаризація основних засобів

Розділ 4. Недоліки та шляхи вдосконалення обліку основних засобів

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Додатки



Вступ


Перехід України до ринкових відносин різко дестабілізував внутрішнє і зовнішнє середовище підприємств, що вимагає корінного поліпшення системи обліку. В сучасних умовах добре організований облік – це гнучкий комплекс господарських дій, що постійно змінюється і вдосконалюється. Він представляє собою економіко-правові та фінансові аспекти життя і діяльності всіх підприємницьких структур. Перебудова бухгалтерського обліку ведеться в напрямку наближення до міжнародних стандартів. Формування ринкових відносин сприяє виникненню нових підходів до бухгалтерського обліку, подальшому удосконаленню їх в цілому і, зокрема, обліку основних засобів. Адже виробничо - господарська діяльність та фінансовий стан підприємств багато в чому залежить від рівня забезпеченості основними засобами.

Основні засоби виробництва являють собою засоби праці, що багаторазово беруть участь у процесі виробництва, зберігаючи при цьому свою натурально-речову форму, поступово зношуються і частинами переносять свою вартість на продукцію або виконану роботу.

Завданнями бухгалтерського обліку основних засобів є: контроль за збереженням та ефективним використанням об’єктів; правильне й своєчасне оформлення і відображення, від однієї матеріальної особи до іншої та вибуття об’єктів; показ наявних цінностей відповідно до прийнятої класифікації; своєчасне відображення зносу (амортизації) об’єктів і витрат на їхній ремонт та реконструкцію; точне визначення результатів від ліквідації основних засобів. Метою даної курсової роботи є вивчення основних питань щодо стану обліку основних засобів в сучасних умовах формування ринкових відносин на прикладі Корбутівського воєнного лісництва.

Невід’ємною частиною обліку та контролю основних засобів є економічний аналіз їх використання, який спрямований на пошук резервів підвищення ефективності.

Метою дослідження курсової роботи є вивчити облік основних засобів та запропонувати напрями та шляхи удосконалення. Мета дослідження розкривається у переліку завдань:

- дослідити основні аспекти обліку основних засобів;

- дослідити організацію обліку та аналізу основних засобів на Корбутівському військовому лісництві;

- визначити основні напрями удосконалення обліку основних засобів;

- запропонувати шляхи удосконалення обліку основних засобів.

Об’єктом дослідження є діяльність Корбутівського війсквоого лісництва. Предметом дослідження виступає організація обліку основних засобів на Корбутівському військовому лісництві.

Розширення, підтримання належного функціонального стану і раціональне використання основних засобів великою мірою визначають обсяг виробництва, можливості росту і підвищення його ефективності. Формування ринкових відносин передбачає подальше удосконалення обліку основних засобів, що обумовлює актуальність вибраної теми.



Розділ 1.Теоретичне обгрунтування теми дослідження


1.1 Економічний зміст основних засобів, завдання їх обліку


Існування і розвиток людського суспільства неможливі без виробництва матеріальних благ і нагромадження багатства, які забезпечують відповідний рівень добробуту населення. Виробництво продукції здійснюється на основі органічної єдності таких факторів як земля, трудові ресурси, засоби і предмети праці.

Засоби праці  це матеріально - технічна база виробництва. Завдяки своїм характерним особливостям, які виявляються у процесі виробництва, засоби праці відносять до основних засобів.

Основні засоби в грошовій оцінці прийнято називати основними фондами. Під основними фондами слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Основні засоби грають велику роль в процесі виробництва і є одним із джерел впливу на кінцевий фінансовий результат діяльності будь-якого підприємства.

Основними завданнями бухгалтерського обліку основних засобів є:

1) контроль за збереженням основних засобів;

2) правильне документальне оформлення і своєчасне відображення в обліку надходження основних засобів, їх внутрішнього переміщення ( зі складу в цех, з цеху в цех, із відділу у відділ тощо), вибуття;

3) своєчасне (щомісячне) відображення в обліку зносу ( амортизації ) основних засобів;

4) своєчасне відображення в обліку витрат на ремонт основних засобів;

5) сприяння контролю за ефективним використанням машин, обладнання, виробничих площ, транспортних засобів та інших засобів праці.

Основою побудови обліку основних засобів являється їх класифікація. Класифікація основних засобів означає групування їх за певними ознаками.

Згідно діючої типової класифікації основні засоби групуються:

  • залежно від характеру участі їх в процесі відтворення вони підрозділяються на виробничі і невиробничі;

  • за приналежністю підрозділяються на власні й орендовані;

  • за використанням їх ділять на працюючі (основні засоби в експлуатації) і непрацюючі (що знаходяться на складі, в запасі, на консервації і т.д.).

Залежно від цільового призначення і характеру виконуваних функцій виробничі основні фонди підрозділяються на такі три групи:

група 1 : будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, у тому числі житлові будівлі і їх частини (квартири і місця загального користування);

група 2 : автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи ЕОМ, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони, інше конторське (офісне) обладнання і приладдя до нього;

група 3 : будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2. Це передусім машини й обладнання (силове, робоче, підіймальне та інше). Також відносяться затрати на придбання, закладання і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоносіння, придбання племінної худоби, капітальні затрати на поліпшення земель та ін.

Облік основних засобів ведеться на рахунку 10 „Основні засоби”. Цей рахунок має такі субрахунки :

  • 101 „Земельні ділянки”

  • 102 „Капітальні витрати на поліпшення земель”

  • 103 „Будинки та споруди”

  • 104 „Машини та обладнання”

  • 105 „Транспортні засоби”

  • 106 „Інструмент, прилади та інвентар”

  • 107 „Робоча і продуктивна худоба”

  • 108 „Багаторічні насадження”

  • 109 „Інші основні засоби”

На субрахунку 101 „Земельні ділянки” ведеться облік земельних ділянок, які було придбано відповідно до Указу Президента „ Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення” від 19 січня 1999 р. № 32/99.

На рахунку 102 „Капітальні витрати на поліпшення земель” ведеться облік капітальних витрат у поліпшення земель.

До них відносяться витрати неінвентарного характеру (не пов’язані з будівництвом споруд) на культурно-технічні заходи з поверхневого поліпшення земель для сільськогосподарського використання, які проводяться за рахунок капітальних вкладень (планування земельних ділянок, викорчування площ під ріллю, очищення водойм, меліоративні роботи та інше).

На субрахунку 103 „Будинки та споруди” ведеться облік наявності та руху будинків, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, а також житлових будівель. Облік доцільно вести за такими групами:

  1. будинки виробничо-господарського, соціально-культурного (будівлі учбових закладів, лікарень, поліклінік і амбулаторій, будинків інтернатів для пристарілих та інвалідів, дитячих закладів, бібліотек, клубів, лабораторій та ін.) та іншого призначення;

  2. будинки, що повністю чи переважно призначені для проживання;

  3. водокачки, стадіони, басейни, дороги, мости, пам’ятники, загорожі та інше.

На субрахунку 104 „Машини та обладнання” обліковуються силові машини та устаткування, робочі машини та обладнання, вимірювальні прилади, регулюючі прилади і пристрої, лабораторне обладнання, обчислювальна техніка, медичне обладнання та інші машини та обладнання з виділенням в окремі підгрупи:

  1. силові машини та обладнання, машини-генератори, що виробляють теплову та електричну енергію, і машини-двигуни, що перетворюють різного роду енергію (енергію води, вітру, теплову, електричну енергію та ін.) в механічну;

  2. робочі машини та обладнання, машини, апарати та їх обладнання, що призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмет праці в процесі створення продукту чи послуг виробничого характеру та переміщення предметів праці у виробничому процесі за допомогою механічних двигунів, сили людини та тварин;

  3. вимірювальні прилади – дозатори, амперметри, барометри, ватметри, вакуумметри, вапориметри, вольтметри, висотометри, гальванометри, геодезичні прилади, гігроскопи, індикатори, компаси, манометри, хронометри, спеціальні ваги, мірники, касові апарати та ін.;

  4. регулюючі прилади та пристрої – киснево-дихальні прилади, регулюючі, електричні, пневматичні та гідравлічні пристрої, пульти автоматичного управління, апаратура централізації та блокування, лінійні пристрої диспетчерського контролю та ін. ;

  5. лабораторне обладнання – пірометри, регулятори, калориметри, прилади для визначення вологи, перегінні куби, лабораторні копри, прилади для випробування на газонепроникність, прилади для випробування міцності зразків на розрив, мікроскопи, термостати, стабілізатори, витяжні шафи та ін.;

  6. обчислювальна техніка – електронно-обчислювальні, керуючі та аналогові машини, цифрові обчислювальні машини та пристрої (клавішні обчислювальні та підсумовуючі машини та ін.);

  7. медичне обладнання – медичне обладнання (зуболікувальні крісла, операційні столи, ліжка з спеціальним обладнанням та ін.), спеціальне дезинфекційне та дезинсекційне обладнання та ін.);

  8. комп’ютерна техніка і її комплектуючі – комп’ютери, монітори, периферійне і сітьове обладнання комп’ютера, що за вартістю за одиницю чи комплект відноситься до основних засобів;

  9. інші машини та обладнання – машини, апарати та інше обладнання, не назване у вище перерахованих підгрупах. До інших машин та обладнання відносяться: обладнання стадіонів, спортмайданчиків та спортивних приміщень (у тому числі спортивні снаряди), обладнання кабінетів та майстерень в учбових закладах, кіноапаратура, освітлювальна апаратура, обладнання сцен, музичні інструменти, телевізори, радіоапаратура, обладнання АТС, телефони, факси, копіювальна техніка, пожежні машини на автомобільному та кінному ходу, пожежні автоцистерни, механічні пожежні драбини, пральні та швейні машини, холодильники, пилососи та ін.

На субрахунку 105 „Транспортні засоби” з виділенням на окремі підгрупи обліковуються усі види пересування, які призначені для переміщення людей і вантажів незалежно від вартості:

  1. автомобільний транспорт (автомобілі вантажні та легкові, причепи, автосамоскиди, автоцистерни, автобуси, трактори-тягачі та ін.);

  2. гужовий транспорт (вози, сани та ін.)

  3. виробничий транспорт (електрокари, мотоцикли, моторолери, велосипеди, візки та ін.);

  4. запасні частини до транспортних засобів, які за своєю вартістю за одиницю відносяться до основних засобів.

На субрахунку 106 „Інструменти, прилади та інвентар” обліковується :

  1. лінії електропередач, трансмісії та трубопроводи з усіма проміжними пристроями, необхідними для трансформації (перетворення) і передачі енергії та для переміщення трубопроводами рідких та газоподібних речовин до споживача;

  2. інструменти – механічні та немеханічні знаряддя праці загального значення, а також прикріплені до машин предмети, які слугують для обробки матеріалів. До них відносяться: різальні, ударні, натискувальні та ущільнюючі знаряддя ручної праці, включаючи ручні механічні знаряддя, що працюють на електроенергії, енергії стисненого повітря та ін. (електродрелі, фарбопульти, електровібратори, гайковерти та ін.), а також різного роду пристрої для обробки матеріалів, здіснення монтажних робіт та ін. (лещати, патрони, ділильні головки, пристрої для встановлення двигунів та для прокручування карданного валу на автомобілях та ін.);

  3. виробничий інвентар та приладдя – предмети виробничого значення, які слугують для полегшення виробничих операцій під час роботи: робочі столи, верстаки, кафедри, парти та ін.;

  4. господарський інвентар – предмети конторського та господарського облаштування, конторська обстановка, переносні бар’єри, вішалки гардероби, шафи різні, дивани, столи, крісла, шафи та ящики вогнетривкі, друкарські машини, гектографи, шапірографи та інші ручні розмножувальні та нумеровальні апарати, переносні палатки (крім кисневих), ліжка (крім ліжок із спеціальним обладнанням), килими, порт’єри та інший господарський інвентар, а також предмети протипожежного значення – гідропульти, стендери, драбини ручні, та ін. (крім насосів пожежних на автомобільному чи кінному ходу та механічних пожежних драбин, врахованих на субрахунку 104 „Машини та обладнання”.

На субрахунку 107 „Робочі і продуктивні тварини” обліковується із виділенням на окремі підгрупи :

  1. робоча худоба – коні, воли, осли та інші робочі тварини;

  2. продуктивна худоба – корови, бики-плідники, жеребці-плідники, та кобили (неробочі), переведені на табунне утримання, кнурі та свиноматки, вівцематки, кози, барани та ін.;

  3. племінна худоба – племінні корови та бики-плідники, жеребці-плідники та племінні кобили, племінні кнурі свиноматки, вівцематки, кози, барани та інше;

  4. службові собаки.

На субрахунку 108 „Багаторічні насадження” обліковуються багаторічні насадження, а саме: плодово-ягідні насадження, озеленювальні та декоративні насадження на вулицях , у дворах, яробалочні насадження та ін.

Молоді насадження усіх видів враховуються окремо від насаджень, що досягли повного розвитку, тобто від початку плодоношення, зімкнення крони та ін..

На субрахунку 109 „Інші основні засоби” ведеться облік основних засобів, які не включені до інших субрахунків рахунку 10 „Основні засоби”.

Аналітичний облік основних засобів ведеться щодо кожного об’єкту окремо.


    1. Правове регулювання організації обліку основних засобів


Облік основних засобів в Україні регулюється наступними нормативними актами:

- Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-XIV від 16 липня 1999 p. (зі змінами і доповненнями);

- Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-ВР в редакції від 22.05.97 p. (зі змінами і доповненнями);

- Законом України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 p. (зі змінами і доповненнями);

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 р. Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.00р. № 288/4509 (зі змінами та доповненнями);

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджене наказом Мінфіну України від 31.03.99р. № 87;

- Наказом Міністерства статистики України від 29. 12. 95 р. № 352 “Про затвердження типових форм первинного обліку”;

- Вказівками про склад і заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України № 112 від 31.05.96 p.;

- Планом рахунку бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291(зі змінами та доповненнями);

- Типовими нормами безоплатної видачі спеціального одягу працівникам сільського та водного господарства, елеваторної, борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості (затверджено наказом Комітету з нагляду за охороною праці України; типові норми набули чинності з 1 січня 1999 року);

- Інструкцією про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69) [29, С. 345] (зі змінами та доповненнями).

ЗУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні стосовно будь-якого об’єкту обліку, в тому числі основних засобів.

Основним нормативним документом, що безпосередньо регулює порядок обліку основних засобів є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби":

1. Положення (стандарт) 7 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

[У пункт 1 внесено зміни згідно з Наказом Міністерства фінансів України N 989 від 25.11.2002р.]

2. Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ).

3. Положення (стандарт) 7 не поширюється на невідтворювані природні ресурси та операції з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

[У пункт 3 внесено зміни згідно з Наказом Міністерства фінансів України N 989 від 25.11.2002р.]

Необхідно також звернути увагу на те, що згідно П(С)БО 7 основні засоби відносяться до матеріальних активів, а це означає, що як і будь-який актив, відображаються в балансі тільки при виконанні двох наступних умов (п. 10 П(С)БО 2 "Баланс"):

існує вірогідність отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з їх використанням;

вартість може бути достовірно визначена.

Рух основних засобів пов'язаний із здійсненням господарських операцій з надходження, внутрішнього переміщення та вибуття основних засобів, оформлюють за допомогою типових форм первинної облікової документації, затверджених Наказом Мінстату України від 29.12.95р. №352, в яких вказують найменування об'єкта, рік придбання або дату випуску підприємством, коротку характеристику об'єкту, його первісну вартість, присвоєний інвентарний номер, місце використання та інші відомості, необхідні для аналітичного обліку основних засобів.


1.3 Проблеми обліку основних засобів в економічній літературі


В умовах інтеграції України до світової спільноти важливого значення набуває досягнення єдності економічних термінів і понять як на міжнародному, так і на внутрішньодержавному рівні. Особливого значення в цьому контексті має узгодженість термінології ,що визначає матеріальну основу виробництва, а саме: засоби праці і предмети праці.

Так ряд вчених вважають, що ці категорії мають різне значення. Л.К. Сук і Н.Г. Виговська стверджують, що ці поняття неможливо не відрізняти насамперед тому, що основні засоби-це сукупність матеріально-речових цінностей, а основні фонди-це джерела формування основних і оборотних засобів. А також підкреслюють, що їх значення відображаються у різних частинах балансу: основні засоби-в активі, основні фонди-в пасиві [ 52, 9 ]. В.Г. Андрійчук також наголошує на тому, що фонди-це грошове вираження засобів праці(основних засобів), в той час. Як основні засоби є матеріально-речовими елементами [ 2 ].

Вважають, що одним з перших визначень терміну «основні фонди» є висловлювання А. Сміта про те, що «фондом є будь-яке накопичення продуктів землі і промислової праці. Фонд буде капіталом лише в тому випадку. Якщо він приносить власнику дохід чи прибуток»[ 50 ].Таким чином. А. Сміт визначає фонди як матеріальну основу для утворення капіталу.

На думку К.О. Утенкова необхідно все ж таки досягти єдності в термінології. Так, вона вважає за доцільне вживати термін «основні засоби», коли мається на увазі саме майно, матеріальні цінності, а термін «основні фонди» вживати по відношенню до джерел утворення господарських засобів виробництва, а згодом взагалі відмовитись від нього, замінивши його терміном «капітал» (від лат. сapitalus- головний) [ 55 ].

Тривалий час в Україні удосконалення амортизаційної політики здійснювалося під кутом її впливу на процеси оподаткування прибутку підприємств та удосконалення обліку. Дослідження такого типу є традиційними і мають практичне значення для формування цілеспрямованої податкової та облікової політики держави. Аналіз останніх наукових публікацій свідчить про акцентування уваги провідних вітчизняних фахівців переважно на дослідженні саме цих аспектів амортизаційної політики. Так, Л. Бабіч вважає, що увага до актуальних на сьогодні проблем амортизаційної політики зростає у зв'язку з необхідністю проведення податкової реформи. Одну з головних проблем сучасної амортизаційної політики вона вбачає у нецільовому використанні підприємствами амортизаційних відрахувань, оскільки податковий метод амортизації не визначає, на які заходи можуть використовуватися амортизаційні кошти. Означена проблема, на думку Л. Бабіч, виникла через послаблення ролі держави у питанні використання амортизаційних коштів, яке сталося у зв'язку зі скасуванням положень законодавства, що існували раніше, щодо формування амортизаційного фонду підприємства [ 3 ].

Інший дослідник О. Болоховітінова визначає напрями удосконалення амортизаційної системи, виходячи з необхідності поліпшення методичної бази складання зведеного балансу фінансових ресурсів та стимулювання інвестиційних процесів у економіці [ 5 ].

Предметом дослідження Л. Городянської є функції амортизації. На її думку, в сучасних умовах перехідної економіки амортизація виконує дві узагальнювальні функції: податкову (фіскальну) та економічну [ 16 ].

Парнюк стверджує, що норми амортизації є досить дієвим засобом стимулювання попиту. Їх слід використовувати як засіб стимулювання виробництва сучасних засобів виробництва, насамперед таких, як автоматизована лінія. Роботи, очисні споруди, енергоощадні та ресурсоощадні технології тощо. Реалізація такого заходу сприятиме технічному та технологічному переоснащенню виробництва, скороченню технологічного відставання України [ 41 ].

С. Голов констатує:

1. Облікова концепція амортизації не призначена для формування інформації для прийняття управлінських рішень, оцінки рентабельності діяльності підприємства й ефективності використання амортизаційних відрахувань.

2. Амортизаційні відрахування є частиною минулих грошових потоків підприємства, а не джерелом коштів для майбутніх інвестицій.

3. Без реального акумулювання конкретної суми коштів не існує цільового фонду фінансування відтворення основних засобів

4. Ведення забалансового рахунку 09 «Амортизаційні відрахування» викривлює інформацію про використання засобів на капітальні інвестиції, оскільки на цьому відображується не реальне надходження коштів на рахунок підприємства, а нарахування амортизації, що не є реальними грошовими надходженнями в звітному періоді.

5. Існуюча система оподаткування не забезпечує можливості реалізації інвестиційної політики держави і реальне відтворення основних засобів підприємствами [ 12 ].

З метою формування нової системи амортизації Г. Кірейцев розглянув проблеми управління (інвестиціями в основний капітал, процесами відтворення основних засобів) і здійснив докладний огляд нормативних документів, які стосуються питань зносу й амортизації. Автор вважає, що «недостатня теоретична розробленість даної проблеми не сприяє правильному розумінню суті та можливостей амортизації» [ 30 ].

Існуючі два паралельні рівні управління діють у країні завдяки наявності двох систем. Це заважає реальному оцінюванню фінансово-господарської діяльності підприємств. На основі проведеного аналізу системи нарахування та використання амортизації обґрунтовано її мету, визначено особливості. Система нарахування й використання амортизації – це складова обліково-аналітичної системи, вихідну інформацію якої пропонуємо використовувати у подальшому для проведення податкових розрахунків розміру амортизації та підготовки відповідної звітності. Для цього доцільно поступово гармонізувати об'єкти обліку й оподаткування , що приведе у подальшому до зникнення потреби у веденні розрахунків в окремій податковій системі та недоцільності існування самої системи. Тобто методологічні основи бухгалтерського обліку мають бути єдиними для підприємств. Тому для забезпечення інтересів підприємства і держави, які полягають в отриманні ними достовірної інформації, Л. Городянська пропонує зробити базовою вихідну інформацію обліково-аналітичної системи, за даними якої проводити розрахунки податків [ 15 ].

Отже, якщо вартість об'єкту основних фондів (основних засобів), що належить до групи 1 досягла 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то нарахування податкової амортизації такого об'єкта припиняється і він вилучається з групи 1. Нарахування амортизації в податковому обліку на вартість кожного окремого об'єкту основних засобів, що відносяться до складу груп 2, 3 і 4, не проводиться. Тому індивідуальну залишкову вартість по кожному з таких об'єктів в податковому обліку не визначають. Якщо підприємство не списує такі основні засоби, а продовжує їх використовувати в господарській діяльності. То вони облічуються на балансі за залишковою або ліквідаційною вартістю, визначеною в порядку передбаченому П(С)БО 7 [ 1 ].

Поняття зносу основних засобів у бюджетних установах відмінне від зносу підприємств виробничої сфери, так як в процесі виробництва не здійснюється перенесення його обсягів на результати виробництва, тобто на основні засоби не нараховується амортизація. Основні моменти проведення переоцінки основних засобів в бюджетних установах та відображення даних операцій в бухгалтерському обліку описані в публікації Л.І. Лавріненко [ 33 ].

Ю.С. Рудченко дає відповіді на запитання, які стосуються обліку ремонту основних засобів бюджетної установи, зокрема відображення в обліку витрат на поточний ремонт основних засобів, витрат пов'язаних з доукомплектуванням комп'ютера та інші [ 49 ].

І. Павлюк зазначає, що своєчасне й правильне відображення в бухгалтерському обліку реалізації та передачі об'єктів основних засобів згідно з нормами П(С)БО 7 має велике значення для об'єктивного відображення в синтетичному й аналітичному обліку та наявності основних засобів, витрат і доходів підприємства, а також накопичення інформації, необхідної для правильного складання фінансової звітності підприємства [39].

Одним із найскладніших і трудомістких для виконання вимог П(С)БО 7 є розділ, де викладено порядок проведення оцінки і переоцінки основних засобів.

«Якщо класифікація основних фондів слугує меті якісної характеристики, - вказував В. Новодворський, - то їх оцінка необхідна для кількісної характеристики» [ 37 ].

Оцінка – це «присвоєння числових значень об'єктам і подіям за певними правилами». Вона охоплює три елементи: а) об'єкт або подію; б) властивість (якість, ознаку, характеристику), що підлягає кількісній оцінці; в) шкалу виміру чи сукупність одиниць, в яких можна виразити властивість - писав Метьюс М. [с. 270-271].

Ще Лука Пачолі у «Трактаті про рахунки і запаси» (1494) указував на дві протилежні рекомендації: оцінка за продажними максимально високими цінами (що призводило до систематичного завищення величини капіталу і зменшення суми відображеного прибутку) та за собівартістю, яку автор пропонував застосовувати в поточному обліку [ 34 ].

Л. Розенберг стверджував, що нормою оцінки може бути лише собівартість, жодних переоцінок не повинно бути [ 48 ]. Його погляди на оцінку за собівартістю поділял І. Кошкін [ 32 ].

Проаналізувавши різні підходи до оцінки основних засобів та проблеми, Олександр Бондар зазначає:

1. Оцінка основних засобів має забезпечувати достовірне подання інформації про майновий та фінансовий стан підприємства в його бухгалтерській звітності.

2. Не існує універсального методу оцінки. Тому вибір методу оцінки основних засобів передбачає досконале вивчення цілей оцінки в бухгалтерському обліку.

3. Ключовим моментом у відображенні результатів переоцінки на рахунках бухгалтерського обліку є контроль за результатами всіх попередніх переоцінок конкретного об'єкта основних засобів [ 6 ].

Л. Ткаченко також погоджується з О. Бондарем і пропонує вдосконалювати форми внутрішньої звітності, оскільки затвердженні форми документів з обліку основних засобів не враховують вимог П(С)БО 7 «Основні засоби» та П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» [ 53 ].

А. Бєлоусов пропонує, за рахунок впровадження перелічених у статті документів, спростити процедуру проведення переоцінки, а також розрахунок і облік її результатів по окремим об'єктах. За наявності на підприємстві спеціалізованої бух. програми алгоритм складання запропонованих форм документів може бути інтегрований до такої програми (наприклад, «1С» передбачає таку можливість). Також зазначає, що новий порядок бух. обліку основних засобів застосовується вже понад п'ять років, але за цей час типові форми первинного обліку не були приведені у відповідність із ним. Масова автоматизація бух. обліку теж не знижує гостроту проблеми, адже документ і в електронному вигляді повинен зберігати встановлену форму і мати необхідні реквізити [ 4 ].

Як бачимо основним засобам приділяється досить велика увага, з часом визначення основних засобів набувало дещо іншого значення, але база цього поняття значно, як бачимо не змінюється.

Деякі автори трактують це поняття більш повно, розподіляючи їх за призначенням та іншими ознаками, деякі розглядають поверхово, не досить глибоко



Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика Корбутівського військового лісництва


2.1 Виробничо-економічна характеристика підприємства


Територія господарства розміщена в зоні Полісся і знаходиться в північно-західному агрокліматичному районі. Клімат зони помірно континентальний з м'якою зимою та помірно теплим літом.

Корбутівське військове лісництво державного підприємства «Івано- Франківського ліс промкомбінату Міністерства оборони України»,далі «Лісгосп» є підрозділом державного підприємства, який створено на підставі Господарського кодексу України «Про власність», Декрету Кабінету Міністрів України №8-92 від 1992р.

Лісництво є підрозділом державного підприємства Міністерства оборони України,діяльність якого регулюється законодавством України,наказами Міністра оборони України, наказами директора ліс промкомбінату

Лісництво є відособленим підрозділом комбінату, має розрахунковий рахунок в банку, круглу печатку, штамп та бланки зі своєю назвою та емблемою.

Місце розташування управління Лісництва:

30400, вул..Черняховського,118, с.Тетерівка, Житомирського р-н, Житомирська обл..

Основною метою діяльності лісництва є задоволення потреб Міністерства оборони України, а також потреб народного господарства своєю продукцією і реалізація на підставі отриманих прибутків соціальних та економічних інтересів членів трудового колективу

Предмет діяльності підприємства є:

    • комплекс робіт по вирощуванню лісів;

    • -лісозаготівля і переробка деревини, випуск продукції деревообробки. столярних виробів;

    • -комплекс робіт по поточному і капітальному ремонтах і будівництву промислових і соціально-побутових об'єктів;

    • -товарообмінні операції, роздрібна торгівля продукцією власного виробництва, а також послуги громадського харчування через власні магазини та заклади громадського харчування;

    • -надання послуг по сушці деревини;

    • -надання послуг по обслуговуванню іноземних туристів, влючаючи ліцензійне полювання;

    • участь в реалізації регіональних програмах розвитку виробничої і соціальної структур.

Лісництво у своєму складі має підрозділи,які формуються начальником лісництва.

Лісництво, згідно діючого законодавства України, наказів Міністра оборони України, директора ліспромкомбінату,здійснює володіння, користуванняі розпорядження майном у відповідності до мети своєї мети і призначення майна.

Лісництво здійснює свою діяльність на принципах повного господарського та самофінансування.

Розміри господарства покажемо в таблиці 1.


Таблиця 1.

Аналіз розмірів Корбуівського військового лісницва

Показники

2006р.

2007 р.

Зміна 2007р. до 2006 р.

+,-

в%

Валова продукція (в порівняльних цінах 2000р), тис.грн

298,5

375

76,5

125,6

Валова продукція ( по собівартості), тис.грн

375,3

456,5

81,2

121,6

Прибуток (збиток), тис.грн

-51,6

46,5

98,1


Товарна продукція, тис.грн

217

198,9

18,1

91,7

Валовий дохід, тис.грн

97,7

120

22,3

122,8

Норма прибутку, %

-1,8

1,6

3,4


Рівень сукупної рентабельності, %

-19

21,5

40,5


Середньорічна чисельність пра цюючих, чол

52

40

-12

76,9

Середньорічна вартість основних виробничих фондів с.г. призначення, тис.грн

2500

2534

34,2

101,4

Середньорічна вартість оборотних засобів, тис.грн

375

425

50

113,3

Всього с/г угідь, га

645

540

-105

83,7

Площа ріллі, га

600,8

540

-60,8

89,9


Валова продукція по собівартості зросла на 76,5 .тис.грн чи на 25,6%. Товарна продукція зменшилася на 18,1 тис.грн прибуток зріс на 98,1 тис.грн. Земля основний і незамінний ресурс сільськогосподарського виробництва, одне з найважливіших складових ресурсного потенціалу аграрних формувань, який, крім землі, включає трудові ресурси, основні та оборотні засоби. Наявний ресурсний потенціал, якісні його параметри та раціональне поєднання його в процесі господарської діяльності є вихідною передумовою виробництва конкурентоспроможної продукції. Одним із найбільш важливих показників, який характеризує розмір господарства являється наявність і структура земельного фонду.


Таблиця 2. Склад і структура земельних угідь в Корбутівському військовому лісництві

Види угідь

2006

2007 .

Зміна 2007 . до2006р.(+;-)

%

га

%

га

%

га

Загальна земельна площа

660,34

100,0

555,34

100,0

-105,0

84,1

Площа ріллі

645

97,7

540

97,2

-105,0

83,7

Сінокоси

-

-

-

-

-

-

Пасовища

-

-

-

-

-

-

Під господарськими будівлями

26,9

4,1

0

0,0

-26,9

0,0

Багаторічні насадження

15,3

2,3

15,3

2,8

0,0

100,0


В таблиці 3 розглянемо показники ефективності виробництва.


Таблиця 3

Ефективність господарської діяльності в Корбутівському військовому лісництві

Показники

2006 р.

2007 р.

Зміна2007р.- до 2006р.

+,-

в%

Вироблено валової продукції (в порівняльних цінах 2000 року) на:





на 100га с.г. угідь, тис.грн

46,3

69,4

23,2

150,1

на 1 середньорічного працюючого,грн

5740,38

9375,00

3634,62

163,3

на 1 люд.-год. затрачену на виробництво, грн

6,12

7,98

1,86

130,4

Прибуток (+), збиток (-), тис.грн





на 100га с.г. угідь, тис.грк

-8,0

8,6

16,6


на 1 середньорічного працюючого,грн

-992,31

1162,50

2154,81


на 1 люд.-год. затрачену на виробництво, грн

-1,06

0,99

2,05


Отримано валового доходу- тис.грн





на 100га с.г. угідь, тис.грн

15Д

22,2

7,1

146,7

на 1 середньорічного працюючого,грн

1878,85

3000,00

1121,15

159,7

на 1 люд.-год. затрачену на

2,00

2,55-

0,55

127,5

виробництво, грн









Середньорічна оплата праці на 1-го працівника, грн

1878,85

3000,00

1121,2

159,7

Норма прибутку, %

-1,8

1,6

3,4


Різень сукупної рентабельності, %

-19

21,5

40,5



Можемо зробити висновок, що загальна ефективність господарської діяльності за досліджуваний період покращилася, і підприємство стало прибутковим. В 2007 році було отримано прибутку в розрахунку на 1 середньорічного працюючого 1162,5грн, а на 1 люд.-год. затрачену на виробництво 6,16 грн, в розрахунку на 100 га с.г.угідь отримано прибутку 8,6тис.грн.

Рівень сукупної рентабельності в 2007 році становив 21,5%, що краще ніж в 2005 році на 40,5%.

Підвищення ефективності виробництва є однією з найбільш актуальних проблем на сьогодні. Підвищення ефективності допомагає збільшенню доходів господарства, одержанню додаткових засобів для оплати праці і покращенню соціальних умов.


2.2 Організація обліку на підприємстві


Розподіл обов’язків між працівниками бухгалтерської служби на Корбутівському військовому лісництві

п/п

Прізвище, ім’я та по батькові працівників

Освіта (кваліфікація)

Стаж роботи

Ділянка виконуваної роботи, обов’язки

1

Турська Т. О.

Головний бухгалтер

26

Організація та контроль обліку

2

Бондарчук С.Б.

економіст

20


3

Канащук К. А.

бухгалтер

25

Розрахунки по оплаті праці


Головний бухгалтер Турська Т. О. отримала повну вищу освіту. Стаж її бухгалтерської роботи складає 26 років. Вона забезпечує дотримання встановлених засад, складання і надання у встановленні строки фінансової звітності. Спільно з керівником підприємства Бруцьким Ю.В. визначає облікову політику підприємства та несе відповідальність за законість та ефективність діяльності Лісництва.

В її обов’язки також входить організовувати роботу працівників бухгалтерської служби з метою складання і надання в установлений строк повної та досконалої фінансової звітності. Організовує ведення податкового обліку і своєчасне подання звітності у податкові органи.

Бухгалтер Канащук К. А. має вищу освіту і стаж 25 років. Вона нараховує заробітну плату, переказує кошти за виконанні роботи, здійснює відрахування та нарахування у відповідні фонди.


2.3 Структура активів і зобов'язань


Фінансовий стан підприємства щодо складу і джерел утворення його майна на певний момент часу характеризує баланс підприємства.

В таблиці 2.1 дослідимо структуру активів ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод»

Активи підприємства – це економічні ресурси підприємства у формі сукупних матеріальних цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку.

В таблиці 4 дослідимо структуру активів підприємства


Таблиця 4.

Склад і структура активів підприємства за 2006-2007 рр.

Види активів

2006 <•

2007.

Зміна показника

тис.грн


тис.грн

%

+,-

%

І. Необоротні активи







Незавершене будівництво







Основні засоби:







залишкова вартість

966

79

1146

61

180

27

первісна вартість

1072

87,9

1390

74

318

48

знос

106

8,7

244

13

138

21

Усього за розділом І

966

79

1224

65

258

39

П. Оборотні активи







Запаси:







виробничі запаси

24

2

59

3

35

5

готова продукція

116

9,5

242

13

126

19

Дебіторська заборгованість за товари,

роботи і послуги:







чиста реалізаційна вартість

30

2,4

124

6,6

94

14,3

Дебіторська заборгованість за розрахунками







з бюджетом

1

0,1



-1


із внутрішніх рзрахунків

18

1,5

151

8

133

20

інша поточна дебіторська заборгованість

6

0,5

2

0,1

-4


грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті

59

4,8

4

0,2

-55


Усього за розділом П

254

21

654

35

400

61

Ш .Витрати майбутніх періодів







Баланс

1220

100

1878

100

658

100


В 2007 році необоротні активи становили 1224тис.грн чи 65,0% від валюти балансу, що краще 2006 році на 258 тис.грн.

В 2007 і оборотні активи становили 654 тис.грн чи 21,0% від валюти балансу, що краще 2006 року на 400 тис.грн.

В структурі балансу питома вага необоротних активів зменшилася а оборотних зросла на 6,9%.

З даних таблиці видно, що нематеріальні активи зменшились з 2959,1тис. грн. у 2007р. до 2629,2 тис. грн. у 2008р. Також спостерігається збільшення основних засоби з 5735,0 тис. грн. у 2007р. до 8093,2 тис. грн. у 2008р. Виробничі запаси зменшились з 3813,0 тис. грн. у 2007р. до 3679,3 тис. грн. у 2008р. У 2008р. зменшились товари на 14663,7 тис. грн. порівняно з 2007р.; Знизилась дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги на 393,2 тис. грн. порівняно з 2007р.; знизилась дебіторська заборгованість за бюджетом на 533,1тис. грн. порівняно з 2007р.; зросла інша поточна дебіторська заборгованість на 18701,7 тис. грн. порівняно з 2007р.

В таблиці 5 дослідимо структуру пасивів підприємства


Таблиця 5,

Склад і структура пасивів підприємства за 2006-2007 рр.

Види пасивів

2006

2007

Зміна показника

тисгрн

%

тис.грн

%

+,-

%

І. Власний капітал







Статутний капітал







Пайовий капітал







Інший додатковий капітал

971

81

915

48,7

-56


Нерозподілений прибуток, (непокритий збиток)

28

2,3

667

55,5

639

95

Усього за розділом І

999

83

1582

84

583

86

П.Забєзпечення наступних витрат і платежів







Ш.Довгострокові зобов'язання







ГУ.Поточні зобов'язання







Кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги

85

7

154

8,2

69

10

Поточні зобов'язання за розрахунками:







з бюджетом

47

4

51

2,7

4

0,6

зі страхування



17

0,9

17

2,5

з оплати праці

10

0,9

17

0,9

7

1

Із внутрішніх розрахунків

79

6,6

14

0,7

-65


Інші поточні зобов'язання



5

0,3

5

0,7

Усього за розділом IV

221

18,4

296

16

75

11

У.Доходи майбутніх періодів







Баланс

1202

100,0

1878

100,0

676

100


Проаналізувавши дані таблиці можна зробити висновок, що у 2008р. порівняно з 2007р. не змінилися: статутний капітал , інший додатковий капітал. Поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом зменшились на 4355,1 тис. грн., поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування на 142,5 тис. грн., поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці на 279,9 тис. грн.. Збільшився: нерозподілений прибуток (непокритий збиток) на 1056,3 тис. грн., кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на 10211,1тис. грн., інші поточні зобов’язання на 8209,1 тис. грн.



Розділ 3. Стан обліку основних засобів у Корбутвському військовому лісництві


3.1 Первинний облік основних засобів


У процесі виконання заходів з реалізації Державної програми переходу України на Міжнародну систему обліку Міністерство статистики України протягом 1995 - 1996 років видало низку наказів, якими затвердило типові форми первинної облікової документації.

До складу цих форм входять: первинні документи, реєстри аналітичного обліку, реєстри обліку інших документів. Розглянемо типові форми первинної документації з обліку основних засобів та взаємозв’язок цих форм у процесі діяльності підприємства.

03 - 1 “Акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів”.

03 - 2 “Акт приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів”.

03 - 3 “Акт на списання основних засобів”.

03 - 4 “Акт на списання автотранспортних засобів”.

03 - 5 “Акт про установку, пуск та демонтажі будівельної машини”.

03 - 6 “Інвентарна партія обліку основних засобів”

03 - 7 “ Опис інвентарних карток по обліку основних засобів”.

03 - 8 “Картка обліку руху основних засобів”.

03 - 9 “Інвентарний список основних засобів”.

03 - 14 “Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)”.

03 - 15 “Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій)”.

03 - 16 “Розрахунок амортизації по автотранспорту”.

Форма 03 - 1 застосовується для оформлення зарахувань до складу основних засобів окремих об’єктів, для обліку введення їх в експлуатацію; для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів з одного цеху (відділу, дільниці) до іншого, а також для виключення їх зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації).

При отриманні (купівлі) основних засобів акт складає комісія, яка призначається розпорядженням (наказом) керівника підприємства. Акт складається в одному примірнику на кожний окремий об’єкт. Складання загального акта, яким оформляється приймання декількох об’єктів основних засобів, дозволяється лише при обліку господарського інвентарю, інструментів, обладнання і т.п., якщо ці об’єкти однотипні, мають однакову вартість та прийняті в одному календарному році, місяці. При виконанні ремонту, реконструкції та модернізації господарським способом акт складається в одному примірнику.

Форму 03 - 2 "Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів" використовують при оформленні приймання-передачі основного засобу з капітального ремонту, реконструкції або модернізації. Акт складається в одному примірнику, якщо ремонт, реконструкція або модернізація здійснювались господарським способом, а в двох - якщо на іншому підприємстві (другий примірник передається підприємству, яке здійснювало роботи).

Форми 03 - 3 і 03 - 4 застосовуються для оформлення вибуття окремих об’єктів основних засобів при повній або частковій їх ліквідації. Акт складається в двох примірниках комісією, що затверджена наказом керівника підприємства. Витрати по ліквідації, а також вартість отриманих матеріальних цінностей від розбору будівель, демонтажу обладнання і т. п. відображають в акті в розділі “ Розрахунок результатів списання об’єктів”.

Форма 03 - 5 складається при установці, пуску і демонтажу будівельної машини, що взята на прокат. Підписується представником машинопрокатної бази та механіком будівельної дільниці. В даній формі також відображаються відомості про стан машини до її здачі на прокат та після повернення.

Форма 03 - 6 застосовується для аналітичного обліку та узагальнення інформації про всі типи основних засобів на підприємстві. Форма містить у собі дані про технічні особливості об’єкта, норми амортизаційних відрахувань та ін. Традиційно ведеться в одному примірнику в бухгалтерії, проте існує варіант побудови обліку з веденням двох примірників цих форм: один  у бухгалтерії, другий  в місцях експлуатації основних засобів замість 03 - 9.

Форма 03 - 7 застосовується для реєстрації інвентарних карток. Ця форма складається в одному примірнику в бухгалтерії з метою контролю за збереженням карток.

Форма 03 - 8 застосовується при ручній обробці облікової інформації для обліку руху основних засобів по кваліфікаційних групах. Відкривається в бухгалтерії в одному примірнику.

Форма 03 - 9 застосовується в місцях експлуатації основних засобів для обліку кожного об’єкта по матеріально відповідальних особах. Дані, що містять ці формі, повинні бути тотожними із записами в інвентарних картках обліку основних засобів.

Форма 03-16 “Розрахунок амортизації по автотранспорту” використовуються для розрахунку амортизації основних засобів та заповнюються на підставі інвентарних карток форми ОЗ - 6 з урахуванням змін, внесених актом форми 03 - 2 при прийманні-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів.

При документальному оформленні господарських операцій та пов’язаних з ними змін на підприємстві відбувається рух облікової інформації між первинною документацією, реєстрами синтетичного і аналітичного обліку та звітністю.

Прослідкуємо рух первинної документації.

Акт приймання - передачі ( внутрішнього переміщення ) основних засобів після їх оформлення та затвердження керівником господарства передається до бухгалтерії і зберігається в окремій папці протягом терміну експлуатації та 3-х років і одного місця після списання з обліку за умови, якщо за цей термін діяльності проведена документальна ревізія. До акта додають технічну документацію даного об’єкта.

На основі цих документів бухгалтерія робить відповідні записи в інвентарних картках обліку основних записів. Технічна документація передається до виробничого або іншого відділу і в бухгалтерії не зберігається.

На основні засоби, що орендуються, форма 03–6 не відкривається. В якості реєстру аналітичного обліку таких засобів є копія інвентарної картки орендодавця, яка повинна бути отримана разом з орендованими основними засобами.

Коли акт 03-1 застосовують для внутрішнього переміщення основних засобів, один примірник акта передають до бухгалтерії, де на його основі роблять запис в інвентарній картці. В другому примірнику працівник, що здає основний засіб, робить відповідний запис в інвентарному списку 03 - 9. Заповнені інвентарні картки реєструються в описі 03 - 7.

За даними інвентарних карток, а також за даними форм розрахунку амортизації в кінці місяця заповнюються картки обліку руху основних засобів. Інвентарні картки, а також картки обліку руху основних засобів сумарно звіряють з даними синтетичного обліку. В кінці звітного року за даними карток обліку руху основних засобів та за даними синтетичного обліку заповнюється річна звітність по основних засобах.

Після ліквідації основних засобів і складання актів форми 03 - 3 або 03 - 4 перший примірник акта передається до бухгалтерії, де на його основі роблять запис до форми 03 - 9, також вилучають відповідну інвентарну картку, що додатково відображають в описі 03 - 7.Другий примірник акта залишається у матеріально відповідальної особи і є основою для здачі на склад запчастин, матеріалів і т.п., які залишилися в результаті ліквідації об’єкта. Вилучена картка на списані з обліку основні засоби зберігаються в бухгалтерії протягом встановленого терміну зберігання документів. Таким чином, вищевикладена схема фактично є графіком документообігу стосовно документального оформлення обліку основних записів.


3.2 Синтетичний та аналітичний облік основних засобів


Основні засоби зберігаються і використовуються безпосередньо у цехах, на складах, в ремонтних майстернях, гаражах та інших структурних підрозділах. Це визначає потребу вести облік основних засобів за місцем зберігання і використання.

Обліковою одиницею основних засобів є окремий інвентарний об’єкт. Інвентарний об’єкт – окремий предмет або комплекс предметів з усіма приладами, призначеними для виконання певних виробничих функцій.

Об’єкт обліку по кожній групі і підгрупі основних засобів визначають, керуючись типовою класифікацією основних засобів. Для контролю за станом і рухом основних засобів, їх зберіганням і використанням кожному інвентарному об’єкту на весь період перебування на підприємстві присвоюють за порядково-серійною системою інвентарний номер, який проставляється в усіх первинних документах, що оформляють наявність і рух об’єкту (акт прийому - передачі основних засобів, акт про ліквідацію основних засобів тощо). На кожну кваліфікаційну групу основних засобів відводять певну кількість номерів з резервом, що дає змогу присвоїти номери цієї серії однотипним об’єктам, які надійдуть на підприємство в майбутньому. Інвентарні номери наносять на об’єкт фарбою, татуюванням чи позначають на закріплених металевих або дерев’яних бирках і записують в усіх документах обліку руху основних засобів.

У цехах, на складах, в допоміжних і обслуговуючих виробництвах та структурних підрозділах ведуть по - об’єктний облік основних засобів. Для по - об’єктного обліку основних засобів в місцях їх знаходження у матеріально відповідальних осіб ведуться інвентарні списки основних засобів (форма 03 - 9), в яких вказується інвентарний обліковий номер, повна назва і первинна вартість об’єкту.

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному інвентарному об’єкту за допомогою інвентарних карток (форма 03 - 6), які відкриваються на кожний інвентарний об’єкт або групу однотипних об’єктів, що мають однакову вартість, введені в експлуатацію в один час і перебувають в одному підрозділі підприємства. Інвентарні картки заповнюють на основі первинних документів з обліку руху основних засобів. У картках указують реквізити, номер картки і дату заповнення її, назву об’єкта, його інвентарний номер і коротку характеристику, первісну вартість, норму амортизаційних відрахувань, суму нарахованого зносу на момент введення в експлуатацію, дані про вибуття об’єкту його добудову, реконструкцію, проведені ремонти та ін.

Інвентарні картки реєструються в описах (форма 03 - 7), записи в яких здійснюються за видами основних засобів. Зареєстровані в опису картки вміщують у картотеку основних засобів, де їх групують за видами, а всередині видів – за місцями знаходження. Картки основних засобів, що не діють, групують окремо. Вибуття основних засобів зазначають у картці, яку вилучають з картотеки діючих об’єктів.

Облік руху основних засобів за їх видами (будівлі споруди тощо) здійснюється у картці (ф. 03 - 8). За даними цієї картки складають оборотну відомість руху основних засобів, підсумки якої, звірені з даними синтетичного обліку, є підставою для складання звітності про наявність і рух основних засобів.

Аналітичний облік основних засобів відображає технічну і економічну характеристику об’єкту, його місцезнаходження, первісну оцінку і переоцінку (індексацію) по відновлювальній вартості, а також норму амортизаційних відрахувань (норму зносу). У аналітичному обліку відображають всі зміни, що відбулися за час експлуатації основних засобів. Аналітичний облік ведеться за місцями, де знаходяться основні засоби, за нормами і напрямками нарахування амортизації та ін.

Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10 “Основні фонди”. Це рахунок активний і має такі субрахунки:

  • 101 „Земельні ділянки”

  • 102 „Капітальні витрати на поліпшення земель”

  • 103 „Будинки та споруди”

  • 104 „Машини та обладнання”

  • 105 „Транспортні засоби”

  • 106 „Інструмент, прилади та інвентар”

  • 107 „Робоча і продуктивна худоба”

  • 108 „Багаторічні насадження”

  • 109 „Інші основні засоби”

На дебеті синтетичного рахунку 10 “Основні засоби “ відображається первісна вартість основних засобів, що надійшли у звітному періоді, на кредиті - первісна вартість основних засобів, що вибули у звітному періоді. Дебетове (і тільки) сальдо означає первісну (відновлювальну) вартість власних об’єктів основних засобів, що знаходяться в розпорядженні господарства.

Аналітичний облік ведеться по кожному інвентарному об’єкту за допомогою інвентарних карток типових форм №№ 03-6, 03-7, 03-8. На підприємствах, що мають невелику кількість інвентарних об’єктів, аналітичний облік ведуть за допомогою інвентарних книг.

Балансова вартість основних засобів (п. 12 Вказівок щодо організації бухгалтерського обліку в Україні, затверджених наказом Мінфіну України від 07.05.93 р. №25 зі змінами і доповненнями) дорівнює первинній.

У балансі підприємства (форма № 1) у статті “Основні засоби” наводяться окремо первинна вартість, залишкова вартість основних засобів, а також сума нарахованого у встановленому порядку зносу. Залишкова вартість визначається як різниця між первинною вартістю і сумою зносу.

Основою для бухгалтерських засобів по обліку руху і залишків основних засобів, а також операцій, пов’язаних з їх експлуатацією є первинні документи.

Документи, які є основою бухгалтерських засобів по обліку основних засобів повинні відповідати таким вимогам :

  1. чітке, повне заповнення всіх рядків і реквізитів, наявність підписів осіб, які несуть відповідальність за дану операцію;

  2. спирання на рішення, постанову, наказ, на основі якого здійснено приймання, передачу, списання, переміщення або переоцінка основних засобів.

Крім цього, в документах на поставку і списання основних засобів обов’язково повинні бути вказані вартість, сума зносу та встановлений для даного об’єкту процент амортизації.

Синтетичний і аналітичний обліки операцій з основними засобами та амортизаційними відрахуваннями ведуться у журналі-ордері № 04 та за допомогою ПЕОМ у програмі 1-С "Підприємство". Сальдо на кредиті рахунку № 13 «Знос (амортизація) основних засобів являє собою амортизаційний резерв, що накопичується за нормативний період амортизаційних відрахувань.

Надходження основних засобів на підприємство відбувається в результаті капітальних вкладень, безкоштовної їх передачі інших підприємств, в порядку купівлі готових об’єктів, придбання за плату або в результаті будівництва нових об’єктів основних засобів або реконструкції, розширення і технічного переобладнання діючих виробничих потужностей, виявлення лишків основних засобів при інвентаризації, виготовлення у самому підприємстві.

При початку експлуатації основних засобів складають на кожний об’єкт акт прийому - передачі типової форми, за винятком випадків, коли введення об’єктів до дії повинно оформлюватись чинним законодавством. В акті фіксується вартість інвентарного об’єкту і основні показники, що характеризують його технічні особливості, місце його використання та ін., необхідне для встановлення норм амортизаційних відрахувань.

Так, усі об’єкти закінченого будівництва приймають в експлуатацію, як правило, державні приймальні комісії з попереднім прийманням їх робочими комісіями підприємства. Робоча комісія, приймаючи закінчений об’єкт, зобов’язана оглянути його, перевірити, а в разі потреби провести випробування.

Державна приймальна комісія на основі актів робочої комісії та інших документів після огляду об’єкту складають “Акт приймання - передачі основних засобів”. У ньому зазначають дані актів робочої комісії, відповідність об’єкта технічним умовам, результати випробувань, висновки комісії, кошторисну вартість об’єкта.

Оприбутковують придбані основні засоби (трактори, обладнання, транспорт, господарський інвентар та ін.) за рахунками - фактурами постачальників і “Актами приймання - передачі основних засобів”. Акт складає комісія, призначена керівником підприємства.

Основні засоби, виготовлені у власних ремонтних майстернях , оприбутковують за накладними внутрішньогосподарського призначення (ф. №87), “Актами приймання - передачі основних засобів.” За цими ж документами оприбутковують виявлені необлічені основні засоби.

При проведенні реконструкції окремих об’єктів складають «Акт приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів» (03 - 2).

Основні засоби вибувають із підприємства з різних причин: внаслідок повного зносу і непридатності для дальшої експлуатації; у порядку безплатної передачі іншим господарствам, продажу; стихійного лиха, передачі міжгосподарським підприємствам у порядку пайової участі.

Модернізація і переустаткування можуть вплинути на ліквідацію окремих частин інвентарного об’єкта, капітальні витрати інвентарного характеру списують з балансу після закінчення строку їх погашення.

З балансів можуть бути списані будівлі, споруди, устаткування, прилади, обладнання, транспортні засоби, інвентар та інші основні засоби, які стали непридатними для подальшого використання: морально застарілі, зношені, пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови, що відновлення їх є неможливим або економічно недоцільним і вони не можуть бути реалізовані). Крім того, підлягають списанню будівлі, споруди, що підлягають знесенню у зв’язку з будівництвом нових об’єктів та такі, що зруйновані часом.

Для визначення непридатності основних засобів і встановлення неможливості або неефективності проведення їх відновлювального ремонту. А також для оформлення необхідної документації на списання цих засобів наказом керівника установи щорічно створюється постійно діюча комісія у складі:

  • керівника або його заступника (голова комісії);

  • головного бухгалтера або його заступника;

  • керівників груп обліку або інших працівників бухгалтерії, які обліковують матеріальні цінності;

  • особа, на яку покладена відповідальність за збереження основних засобів;

  • інших посадових осіб (на розсуд керівника).

Для участі в роботі комісії по встановленню непридатності автомобілів, нагрівальних котлів, підйомників та інших основних засобів, які перебувають під наглядом державних інспекцій, запрошується представник відповідної інспекції, який підписує акт про списання або передає комісії свій письмовий висновок, що додається до акта. У тих установах, де технічне обслуговування здійснюється своїми штатами спеціалістами, акт чи довідка готуються ними. У цьому випадку до складу комісії входить відповідний спеціаліст даної установи.

Постійно діюча комісія підприємства:

  1. Проводить огляд основних засобів для складання акта на їх списання, використовуючи при цьому необхідну технічну документацію (технічні паспорти, по-поверхові плани, відомості дефектів та інші документи), а також дані бухгалтерського обліку.

  2. Встановлює неможливість відновлення і подальшого використання об’єкта в даній установі та вносить пропозиції про його продаж, передачу чи списання.

  3. Встановлює конкретні причини списання об’єкта: фізичний або моральний знос, реконструкція, порушення нормальних умов експлуатації, аварія та інше.

  4. Встановлює осіб, з вини яких трапилося передчасне вибуття основних засобів із експлуатації.

  5. Встановлює можливість використання окремих вузлів, деталей, матеріалів списаного об’єкта і проводять їх оцінку.

  6. Здійснює контроль за вилученням із списаних основних засобів придатних вузлів, деталей та матеріалів з кольорових і дорогоцінних металів, визначає їхню кількість, вагу та контролює їх здачу на відповідний склад.

У тих випадках, коли обладнання списується у зв’язку з будівництвом нових об’єктів, розширенням, реконструкцією та технічним переоснащенням діючих об’єктів, комісія перевіряє його наявність у плані реконструкції та технічного переоснащення, затвердженому вищестоящою організацією та робить в акті на списання посилення на пункт та дату затвердження плану.

За результатами обстеження комісією складаються акти на списання основних засобів за встановленими формами. В актах на списання вказуються дані, які характеризують об’єкт: рік виготовлення або будівництва, дата його отримання установою, первісна вартість (для проіндексованих  відновлювальна), сума нарахованого зносу за даними бухгалтерського обліку, кількість проведених капітальних ремонтів та ін.

В акті детально вказуються причини вибуття об’єкта, стан основних частин, деталей і вузлів, конструктивних елементів та обгрунтовується недоцільність і неможливість їх відновлення.

При списанні з балансів установ та організацій основних засобів, які вибули внаслідок аварій, до акта про списання додається копія акта про аварію, де пояснюються причини, які викликали аварію та вказуються заходи, прийняті щодо винних осіб. Складені комісією акти на списання основних засобів затверджуються керівником установи.

Матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, оприбутковують по цінах можливого використання. В бухгалтерії господарства дані затверджених актів використовують для записів про вибуття основних засобів в інвентарних картках, інвентаризаційних описах. Вони також є підставою для здачі на склад запасних частин, агрегатів, металобрухту, інших цінностей, одержаних у результаті ліквідації. Бухгалтерія визначає результат від ліквідації основних засобів.


3.3 Облік зносу й амортизація основних засобів


Основні засоби в процесі використання спрацьовуються, руйнуються, від чого первісна вартість їх зменшується. Грошовий вираз втрати об’єктами своїх фізичних і техніко - економічних якостей називається зносом основних засобів.

У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» записано: «Під терміном амортизація основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань».

Амортизаційні кошти надходять підприємству у складі виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг) і накопичуються для подальшого використання як джерела відтворення вартості основних засобів в амортизаційному фонді.

Амортизаційний фонд накопичується підприємством поступово і використовується для вкладень в основні засоби не відразу, а по мірі накопичення коштів. Тому вони або відкладаються на банківських рахунках, або вкладаються підприємствами в оборотні засоби і засоби обігу.

Розрізняють два види зносу основних засобів: фізичний, моральний .

Фізичний знос пов’язаний безпосередньо з участю основних засобів у виробничому процесі і залежить від продовження їх використання, обсягу виконаних робіт або від інших факторів.

Моральний знос визначається двома факторами  ростом продуктивності праці і темпами технічного прогресу. Виникнення більш досконалих зразків обладнання й інших видів основних засобів веде до морального зносу діючих основних засобів і зниження продуктивності праці.

Знос під дією сил природи пов’язаний із впливом зовнішніх факторів і приводить до передчасного старіння основних засобів.

Для відшкодування зносу і заміни повністю спрацьованих об’єктів необхідно накопичувати спеціальні засоби. Таке накопичування забезпечується за рахунок включення у собівартість продукції (робіт, послуг) сум, які називаються амортизаційними відрахуваннями, або амортизацією.

Під терміном “амортизація” основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизації підлягають витрати на:

1)придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання;

2)самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

3) проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

Розрізняють такі методи нарахування амортизації на основні засоби:

  1. прямолінійний;

  2. зменшення залишкової вартості;

  3. прискорення зменшення залишкової вартості;

  4. кумулятивного;

  5. виробничого.

Підприємство може також застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

Прямолінійний метод. Нарахування амортизації за прямолінійним методом передбачає рівномірне зменшення вартості, що амортизується протягом визначеного строку корисного використання. За цим методом визначення річної суми амортизації можливе двома варіантами. За першим річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів. За другим річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується на річну норму амортизації, яка визначається діленням одиниці на строк корисного використання об’єкту.

Перший варіант Другий варіант


A=S/T A=H*S

H=1/T


A – річна сума амортизації, грн;

Т – строк корисного використання об’єкту;

S - вартість, яка амортизується, грн;

H – річна норма амортизації, %;

Метод зменшення залишкової вартості. Цей метод грунтується на тому положенні, що протягом періоду експлуатації основних засобів вони мають різну корисність та продуктивність. Так на початку експлуатації вони мають максимальну корисність, яка поступово знижується. Це пов’язано не тільки з фізичними властивостями об’єкту, а в більшій мірі це обумовлено змінами в технології виробництва та життєвим циклом товарів.

На відміну прямолінійного методу сума амортизації визначається не від вартості об’єкту, яка амортизується, а від залишкової вартості на початок звітного періоду. Але цей метод суттєво відрізняється від методу амортизації який застосовується в податковому обліку. Принципова відмінність полягає в тому, що на відміну від податкової амортизації, де об’єкт амортизується безмежно довго, за методом зменшення залишкової вартості норма амортизації розраховується виходячи з строку корисного використання об’єкту.

Річна сума амортизації за методом зменшення залишкової вартості визначається як добуток залишкової вартості об’єкту на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна амортизація (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість. Норма П(С)БО 7 стосовно того, що норма амортизації застосовується до первісної вартості на дату початку нарахування амортизації стосується придбаних об’єктів протягом звітного періоду. Формула розрахунку має такий вигляд:

Т ____

H=1 - √ Л/П А=Зл*H


A – річна сума амортизації, грн;

Т – строк корисного використання об’єкту;

H – річна норма амортизації, %;

Л – ліквідаційна вартість об’єкту, грн;

П – первісна вартість об’єкту, грн;

Зл – залишкова вартість об’єкту, грн;

Метод прискореного зменшення залишкової вартості. Цей метод грунтується на тих самих засадах, що і метод залишкової вартості і відрізняється тільки спрощеним підходом до визначення річної норми нарахування амортизації. Тобто за цим методом річна сума амортизації також визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року та річної норми амортизації, але вона обчислюється, виходячи із строку корисного використання об’єкта, і подвоюється. Таким чином формула розрахунку річної суми амортизації має такий вигляд:


А=H*Зл H=(1/Т)*2


А – річна сума амортизації, грн.

Т – строк корисного використання об’єкту.

H – річна норма амортизації, %.

Зл – залишкова вартість об’єкту, грн.

Кумулятивний метод. Один з методів прискореної амортизації, який також забезпечує нарахування максимальної суми амортизації у перший рік експлуатації з поступовим зменшенням. За цим методом річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання. Формула розрахунку річної амортизації має такий вигляд:


A=Ki*S Ki=Ta/ЄT


A – річна сума амортизації, грн;

S – вартість, яка амортизується, грн;

Кі – кумулятивний коефіцієнт звітного періоду;

ЄТ – сума чисел – років експлуатації;

Та – кількість років, що залишаються до кінця очікуваного використання об’єкта.

Виробничий метод. За цим методом сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виробити з використанням об’єкта основних засобів.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році. Місячна сума амортизації при застосуванні методів залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Нарахування амортизації починається з місця, наступного за місцем, у якому об’єкт основних засобів став для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів.

Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу необоротних активів. Одночасно на суму нарахованої амортизації об’єктів зовнішнього благоустрою та житлових будинків, що перебувають на балансі підприємства, а також автомобільних доріг загального користування збільшуються доходи цих підприємств і організацій із зменшенням додаткового капіталу, а при його недостачі – статутного капіталу.


3.4 Інвентаризація основних засобів


Після ознайомлення з основними елементами методів бухгалтерського обліку ми встановили, що одним із таких елементів є інвентаризація, яка виступає в якості обов'язкового доповнення до поточної документації господарських операцій.

Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 250 від 3 квітня 1993 р., для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності передбачено проведення підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і зобов'язань;

Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 1996 року № 523 „Про проведення індексації балансової вартості основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1996 -1997 рр.;

Методика оцінки вартості майна під час приватизації, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 р. № 1114 із змінами та доповненнями;

Порядок проведення балансової вартості основних фондів підприємства, організацій та установ за станом на 1 квітня 1996 року (крім об’єктів житлового фонду), затверджений спільним наказом Міністерств статистики, Міністерства економіки, Міністерства фінансів та Фонду державного майна № 148/64/103/563 від 23.05.96р.;

Порядок визначення вартості будівництва, ремонту житла, об’єктів соціальної сфери, комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам’яток архітектури і містобудування (ДБH IV-16-98 частина II), затверджений наказом Держкомбуду №35 від 11.02.98р.;

Лист Міністерства Фінансів України „Щодо вартості основних фондів” № 07-202/519 від 31.07.96 р.;

Роз’яснення Міністерства статистики України „Щодо індексації основних фондів” № 05/4-8/396 від 12.08.96р.;

Лист Головної державної податкової інспекції України „Про індексацію балансової вартості основних фондів” № 14-114/10-6015 від 11.09.96р.;

Лист Головної державної податкової інспекції України „Про окремі питання щодо проведення індексації основних фондів” № 14-115а/11-685 від 11.11.96 р.;

Рекомендації по визначенню окремих вартісних показників у зв’язку з введенням національної грошової одиниці для відображення їх у статистичній звітності з капітального будівництва, доведені листом Міністерства статистики України від 17 січня №07/1-06/2.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим.

Для проведення інвентаризації створюються комісії на основі наказу керівника підприємства. До складу інвентаризаційної комісії входить головний бухгалтер підприємства (або інший представник бухгалтерії) на правах заступника голови інвентаризаційної комісії.

Залежно від повноти охоплення засобів (коштів) інвентаризації поділяються на повні й часткові. Інвентаризація, що охоплює всі засоби, кошти і розрахунки підприємства, називається повною. Повні інвентаризації — річні. Часткова інвентаризація охоплює лише якийсь один вид засобів, коштів (матеріальних цінностей, основних засобів, господарського інвентаря, каси, незавершеного виробництва тощо). Часткові інвентаризації проводяться для забезпечення точності звітних даних, посилення боротьби з втратами і зміцнення фінансової дисципліни. Відповідальність за організацію проведення інвентаризації несе керівник підприємства, установи.

У звітному році кількість інвентаризацій, дати їх проведення, перелік майна і зобов'язань, що підлягають інвентаризації, визначаються підприємством, установою, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

Обов'язковою інвентаризація є:

 при передачі майна державного підприємства, установи в оренду, приватизації майна державного підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством;

 перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, інвентаризація якого проводилася раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних засобів може проводитись один раз на три роки, а бібліотечних фондів — один раз на п'ять років;

 при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому - передачі справ);

 при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей, а також за приписом судово - слідчих органів;

 у разі пожежі або стихійного лиха.

Обирають для перевірки ті види матеріальних цінностей, по яких на момент перевірки в обліку є мінімальний залишок. Частіше в натурі цей вид матеріальних цінностей відсутній, а залишок по обліку являє собою природній збиток (наприклад, по зберіганню спирту), який і фіксується інвентаризаційною комісією. Такого типу інвентаризація називається перманентною. Організація перманентної інвентаризації не вимагає припинення приходно - витратних операцій, забезпечує постійний контроль за роботою матеріально відповідальних осіб. Перманентні інвентаризації знижують трудомісткість і тривалість при їх проведенні.

До початку проведення обов'язкової або визначеної підприємством, установою інвентаризації в присутності комісії матеріально відповідальні особи складають звіт про останні проведені операції, відображають їх у складському обліку і разом з описом документів під розписку здають до бухгалтерії. Матеріально відповідальні особи дають комісії розписку, у якій підтверджують, що всі приходні і витратні документи здані до бухгалтерії і всі матеріальні цінності, довірені їх зберіганню, знаходяться в приміщенні складу або інших місцях. Якщо підрозділ здійснює реалізацію матеріальних цінностей за готівку, то насамперед підраховується наявність готівки: реєструються показники лічильників касових апаратів, готівка звіряється з показниками касового апарату. Під час інвентаризації приходні й витратні операції з матеріальними цінностями, як правило, не здійснюються. Також до початку інвентаризації перевіряється стан ваговимірювального господарства  точність вагів, гир та ін.

Дані про наявність тих чи інших цінностей із зазначенням назви, відмітних ознак включаючи номенклатурний номер, одиниці виміру і кількості фактично виявлених натуральних одиниць записуються до інвентаризаційного опису. Кожна сторінка опису підписується всіма членами комісії матеріально відповідальними особами. Наприкінці кожної сторінки цифрами і словами записується загальна сума натуральних одиниць, відображених на даній сторінці. На останній сторінці інвентаризаційного опису матеріально відповідальні особи підтверджують, що всі матеріальні цінності облічені і відображені в інвентаризаційному описі правильно і повністю, ніяких пропусків і не включених до опису предметів немає. Інвентаризаційні описи складаються в необхідній кількості примірників, один з яких вручається матеріально відповідальним особам.

Якщо інвентаризація триває понад один день, то інвентаризаційні описи залишаються в сховищі матеріальних цінностей до завершення інвентаризації. На час перерви в роботі інвентаризаційної комісії сховища зачиняються двома замками, ключі від одного з них зберігаються у матеріально відповідальних осіб, від другого — у голови інвентаризаційної комісії. Сховище запечатується відтиском печатки, яка зберігається у голови або одного із членів інвентаризаційної комісії.

У результаті співставлення облікових даних з фактичними можуть бути виявлені такі факти :

а) фактичний і бухгалтерський залишки співпадають;

б) фактичний залишок менше облікового — нестача;

в) фактичний залишок більше бухгалтерського облікового — надлишок.

Розходження фактичної наявності матеріальних цінностей та коштів з даними бухгалтерського обліку, встановлені при інвентаризації та інших перевірках, регулюються підприємством, установою у такому порядку:

основні засоби, матеріальні цінності, цінні папери, кошти та інше майно, що виявилося у надлишку, підлягають оприбуткуванню та зарахуванню відповідно на результати фінансово - господарської діяльності або збільшення фінансування з наступним встановленням причин виникнення надлишку і винних у цьому осіб;

убуток цінностей у межах затверджених норм списування за рішенням керівника підприємства, установи відповідно до витрат виробництва, обігу або на зменшення фінансування. Норми природного убутку можуть застосовуватися лише в разі виявлення фактичних нестач. При відсутності норм убуток розглядається як понаднормова нестача;

понаднормові нестачі цінностей, а також втрати від псування цінностей відносяться на винних осіб за цінами, за якими обчислюється розмір шкоди від розкрадання, нестач, знищення та псування матеріальних цінностей;

 понаднормові втрати і нестачі матеріальних цінностей, включаючи готову продукцію, в тих випадках, коли винуватців не встановлено або у стягненні з винних осіб відмовлено судом, зараховуються на збитки або зменшення фінансування.

У документах, якими оформлюються списання втрат і понаднормові нестачі цінностей, мають бути зазначені вжиті заходи щодо запобігання таких нестач і втрат. Матеріали інвентаризацій та рішення щодо регулювання розбіжностей затверджуються керівником підприємства, установи з включенням результатів до звіту за той період, в якому закінчено інвентаризацію, а також і до річного звіту.

При повній інвентаризації основних засобів :

здійснюється перевірка правильності використання норм амортизації;

здійснюється перевірка правильності переоцінки (індексації) основних засобів.

Обробка результатів інвентаризації полягає у регулюванні розходжень фактичної наявності основних засобів із даними бухгалтерського обліку, встановленими при інвентаризації.

Неправильно використовувані норми амортизації не тягнуть за собою змін облікових даних про розмір зносу за минулі періоди (до 1-го числа місяця, в якому проводиться інвентаризація) і після уточнення слугують для правильного наступного відображення зносу.

Розходження в наслідок використання невірно визначених коефіцієнтів індексації (переоцінки) основних засобів підлягають відображенню в обліку у встановленому порядку на суму виявленої різниці за станом на 1-е число місяця, в якому проводиться інвентаризація. Розходження внаслідок невірно проведеної переоцінки основних засобів підлягають відображенню в обліку у встановленому порядку на суму виявленої різниці.

Порядок визначення розміру збитків від нестачі, розкрадання, знищення (псування) матеріальних цінностей (Постанова Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.96 р. про Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей) встановлює механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей. Розмір збитків від розкрадання, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не менше 50 % балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісяця



Розділ 4. Удосконалення обліку основних засобів у Корбутівському військовому лісництві


З появою персональних комп’ютерів швидко впроваджується така прогресивна організаційна форма їх використання як автоматизовані робочі місця працівників.

Автоматизоване робоче місце (АРМ)  це робоче місце спеціаліста, яке поряд з іншими засобами праці обладнане персональним комп’ютером, а також комплексам програм для автоматизованого виконання функцій з обробки і аналізу інформації.

Автоматизоване вирішення задач по обліку основних засобів на АРМ бухгалтера (АРМБ) базується на створенні і введенні інформаційної бази наявності основних засобів, яка формується на основі інвентарної картотеки.

При веденні інвентарної картотеки на АРМБ ручний спосіб відсутній.

Призначення АРМБ по обліку основних засобів полягає у виконанні системних обліково - контрольних операцій:

  • автоматизація документації первинної інформації;

  • оперативну управлінню, контролю за наявністю і рухом основних засобів;

  • видачі необхідної інформації на екран дисплея .

Для обробки інформації по обліку основних засобів доцільно створювати дворівневу систему АРМБ.

Технологічний процес обробки інформації складається із таких етапів:

  • підготовка первинної інформації;

  • створення інвентарної картотеки на момент введення;

  • створення нормативно - довідкової інформації на момент введення;

  • створення набору даних руху основних засобів;

  • проведення розрахунків на АРМ і занесення інформації в базу зберігання;

  • формування інформації для наступного використання;

  • проведення аналізу результативної інформації;

  • приймання управлінських рішень по даній інформації;

Управління роботою АРМБ по обліку основних засобів і вибору функції здійснюється в діалоговому режимі через головний модуль з використанням трьох рівнів системи меню.

Інформаційний взаємозв’язок АРМ бухгалтера залежить від організації обліку основних засобів, територіального розміщення АРМБ, потужності технологічних засобів і інформаційних потоків.

Функціонування АРМБ по обліку основних засобів організовується шляхом вводу інформації, проведення розрахунків і виведення проміжних і кінцевих результатів з використанням дисплея і клавіатури.

Людино - машинна взаємодія при організації діалогових процедур складається із послідовних етапів роботи. На першому етапі здійснюється введення поточної і розрахункової дати, а також пароля бухгалтера.

На другому етапі виводиться на екран головне меню-список необхідних функцій робіт по АРМБ. На третьому  конкретизація виду робіт вибраної функції головного меню АРМБ.

На четвертому етапі виконуються функції заповнення первинної інформації, розрахунку, вибору необхідної вихідної інформації або виконання відповідних модулів. Набір поточної і розрахункової дати необхідний для контролю коректування бази даних основних засобів, набору фактичної інформації, контролю розрахунків.

Введення пароля присікає несанкціонований доступ до інформаційної бази АРМБ по обліку основних засобів. Система санкціонованого доступу пропонує установить користувачів: головний бухгалтер або його замісник, відповідальний користувач, програміст.

Головне “меню” для вирішення завдань по обліку, контролю, аналізу має вигляд:

  1. нормативно - довідкова інформація;

  2. операції по обліку основних засобів;

  3. вихідна інформація;

  4. введення інформаційної бази ;

  5. контрольно - аналітична робота ;

  6. вихід .

Початком роботи є формування, коректування нормативно-довідкової інформації, яка при вирішенні завдань по обліку основних засобів має вигляд:

  1. довідник підприємств;

  2. довідник структурних підрозділів;

  3. довідник матеріально відповідальних осіб;

  4. довідник господарських операцій;

  5. довідник видів дорогоцінних металів;

  6. довідник - календар;

  7. довідник бухгалтерських проводок;

  8. довідник можливої кореспонденції рахунків;

  9. база знань;

  10. вихід;

Довідник структурних підрозділів використовується для формування інформації по структурних підрозділах і має таку структуру: код підприємства, код структурного підрозділу, назва структурного підрозділу.

Довідник матеріально відповідальних осіб використовується для формування інформації по матеріально відповідальних особах. Структура: табельний номер, прізвище, ім’я.

Довідник господарських операцій використовується для формування інформації по кодам операцій. Структура: код операції та її назва.

Довідник-календар призначений для формування інформації на потрібну дату.

Довідник бухгалтерських проводок використовується для автоматизованого формування бухгалтерських проводок.

Довідник можливої кореспонденції рахунків використовується для контролю і аудиту здійснення господарських операцій на предмет правильності формування кореспонденції рахунків.

База знань використовується для підказки бухгалтеру при роботі на АРМБ, правильності формування, ведення і відображення інформації.

Для формування вхідної інформації використовується “меню” як операції руху основних засобів на базі стандартних уніфікованих форм так і автоматизоване документування вхідної інформації шляхом формування первинного документу різної форми. При цьому формуються дані по всіх господарських операціях із відображенням на екрані і друкарському пристрої.

Важливе значення має забезпечення високої достовірності вихідних даних, тому програмне забезпечення АРМБ по обліку основних засобів забезпечує автоматизацію пошуку помилок даних, які вводяться, і видачу повідомлень користувачу.

Програмне забезпечення вводу і обробки первинного обліку включає набір формалізованих процедур, які забезпечують: введення даних у відповідності із структурою первинного документу; контроль реквізитів, які вводяться на основі заведених методів; контроль машиночитаємого об’єкта документа; коректування даних первинного обліку; алгоритмічну обробку показників первинного обліку; організацію алгоритмічної бази даних; виведення на екран або печать даних первинного обліку, введених в обробку.

На АРМБ по обліку основних засобів інформаційне забезпечення створюється у вигляді локальної бази.

Після введення нормативно - довідкової, первинної інформації здійснюється розрахунок і відображення вихідної інформації.

Для аналітичного обліку основних засобів автоматизування шляхом ведеться інвентарна картотека, в якій відображається всі необхідні дані для управління і обліку даних. Бухгалтер на основі картки має можливість проаналізувати стан основних засобів, суми нарахованого зносу, строки і суми переоцінки основних засобів, правильність застосування процентів амортизаційних відрахувань і застосування відповідних поправочних коефіцієнтів, а також правильність нарахування і віднесення на рахунки виробничої діяльності амортизаційних відрахувань. Особливе місце займає питання використання основних засобів. Шляхом перегляду і аналізу даних, які знаходяться в аналітичних даних в картці, визначається необхідність і загрузка основних засобів, а при необхідності визначається і фондовіддача даного об’єкту.

Для відображення інформації про наявність і рух основних засобів по підрозділах, у матеріально-відповідальних особах, по групах, видах і підприємству в цілому використовується “Відомість наявності основних засобів по підрозділах і матеріально-відповідальним особам”.

Сформульована інформація у відомостях або в “Опису основних засобів по групах і видах”, відомості руху основних засобів відображається за необхідний період часу для здійснення контролю по інвентарних об’єктах наявності і стану основних засобів, а також для проведення інвентаризації.

Для здійснення нарахування і розподілу амортизаційних відрахувань по кодах виробничих витрат формують “Відомість нарахування і розподілу амортизаційних відрахувань”. На її основі бухгалтер здійснює за необхідний період аналіз і контроль, правильність формування кодів норм амортизаційних відрахувань, пробігу автотранспорту, суми нарахування амортизації і віднесення на коди виробничих витрат.

Бухгалтер здійснює контроль за станом основних засобів шляхом перегляду залишкової вартості і нарахованого зносу на потрібну дату.

Для здійснення обліку про виконання капітального ремонту і реконструкції основних засобів використовується відомість “Довідка про виконаний капітальний ремонт і реконструкцію основних засобів”. Ця відомість дозволяє здійснювати контроль за станом основних засобів, кількістю проведених ремонтів, а також доцільність їх проведення.

Контроль наявність основних засобів в оренді, здійснюється шляхом формування “Відомості наявності основних засобів в оренді”. Бухгалтер здійснює перевірку правильності обліку основних засобів і нарахування зносу по об’єктах, які знаходяться в оренді.

Бухгалтер може проаналізувати або одержать необхідний показник, який є в інформаційній базі, переглянув його значення за необхідний проміжок часу.

Одним із важливих шляхів удосконалення обліку основних засобів на Україні і, зокрема, у Корбутівському військовому лісництві, є його комп’ютеризація. Використання ЕОМ в обліку основних засобів і нематеріальних активів викликано необхідністю оперативного одержання відомостей про їх рух, своєчасного та правильного розрахунку сум амортизації, визначення зносу відповідності до встановлених норм тощо.

В сучасних умовах найпоширенішими програмами, що застосовуються на підприємствах, є “1С: Бухгалтерія” та “Фінанси без проблем”. Коротко про одну із них. “1С: Бухгалтерія” являє собою універсальну програму бухгалтерського обліку, яка може бути налагоджена користувачем на різні схеми обліку. Програма має інструментальні засоби, які дозволяють максимально гнучко автоматизувати складні операції, що виконуються бухгалтером. Ця версія програми є 32-розрядною, що дозволяє ефективно застосовувати всі можливості, які надаються в додатках операційних систем Windows 95 та Windows NT.

1С: Бухгалтерія” має свої переваги і недоліки. Вона дозволяє вести облік по всіх ділянках, що дає змогу розглядати діяльність підприємства як одне ціле. До переваг можна віднести також і, те що відбувається розмежування проводок між бухгалтерами. Однак необхідно чітко розмежовувати коло проводок, за які відповідає кожен бухгалтер. Що мається на увазі? Наприклад, рахунок 10 “Основні засоби” тісно пов’язаний з рахунками 20, 13, 68. Виникнуть певні протиріччя, якщо інформація по даних рахунках буде дублюватись, тобто якщо дії окремих бухгалтерів будуть неузгодженими. Інші недоліки застосування “1С: Бухгалтерія” викликані змінами в обліку основних засобів. Наприклад, як в сучасних умовах реалізовувати об’єкт основних засобів 2-ої або 3-ої групи, якщо знос нараховують на всю групу? Кожен бухгалтер виходить із цього становища по-своєму. Одним із розв’язків цієї проблеми є ведення пооб’єктного обліку основних засобів 2-ої і 3-ої групи, що буде зручним, однак буде суперечити законодавству.

Таким чином, в сучасних умовах програма “1С: Бухгалтерія” відповідає вимогам бухгалтерів не в повній мірі, але вона вдосконалюється, змінюється, з’являються її нові версії. Однак на першому етапі потрібно позбутися протиріч в законодавстві.



Висновки та пропозиції


Господарська діяльність підприємства відбувається за участю засобів праці, тобто необоротних активів. До необоротних активів відносяться: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість тощо. Основні засоби займають значну питому вагу в необоротних активах будь-якого підприємства, саме за допомогою таких засобів людина впливає на предмети праці з метою перетворення вхідних матеріальних ресурсів у готовий продукт.

Основні засоби підприємства  один із основних об’єктів бухгалтерського обліку. Завданням обліку основних засобів є: контроль за збереженням та ефективним використанням об’єктів; правильне й своєчасне оформлення і відображення руху від однієї матеріальної особи до іншої та вибуття об’єктів; показ наявних цінностей відповідно до прийнятої класифікації; своєчасне відображення зносу (амортизації) об’єктів і витрат на їхній ремонт та реконструкцію; точне визначення результатів від ліквідації основних засобів. За результатами обліку засобів можна також визначити ефективність їх використання в господарстві.

Виробничо - господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від рівня забезпеченості основними засобами. Найбільшу питому вагу у структурі основних засобів займають будівлі, споруди, машини та обладнання. Проте при аналізі слід врахувати, що вартість вибулих засобів і тих, що надійшли формуються в різні періоди і часто ціна, навіть аналогічних засобів, що надходять на заміну, значно вища ціни тих, які вибувають (таке становище характерне для теперішніх часів).

Одним із важливих шляхів удосконалення обліку основних засобів у Корбутівському військовому лісництві є повна його комп’ютеризація. Використання ЕОМ в обліку основних засобів викликано необхідністю оперативного одержання відомостей про їх рух, своєчасного та правильного розрахунку сум амортизації, визначення зносу у відповідності до встановлених норм тощо.

Однією із найпоширеніших програм є «1С: Бухгалтерія», впровадження якої забезпечило б оперативний, точний облік, охоплювало всю виробничу і фінансово - господарську діяльність господарства. В сучасних умовах ця програма відповідає вимогам бухгалтерів не в повній мірі, але вона вдосконалюється, змінюється, з’являються її нові версії. Однак на першому етапі потрібно позбутися протиріч в законодавстві.

Амортизаційні відрахування на відновлення основних засобів здійснюються у відповідності з діючою методикою. Для нарахування амортизації важливе значення має науково - обгрунтована класифікація основних засобів. Вона не повинна бути надто детальною і одночасно повинна показувати їх структуру, що дозволяє здійснювати економічний аналіз використання основних засобів.

Крім наведених шляхів покращення результативності діяльності підприємства можна запропонувати: впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва; нових форм оплати праці, які б стимулювали працівників до підвищення рівня продуктивності праці; раціональне використання виробничих ресурсів; оптимальне співвідношення основних і оборотних фондів та ін.

Отже, досконала перевірка та достовірна інформація – гарантія успіху та розвитку підприємства



Список використаної літератури


  1. Актуальні питання бухгалтерського та податкового обліку господарської діяльності в сільському господарстві // Облік і фінанси АПК. – 2006. - № 9-10. – С. 82-86.

  2. Андрійчук В.Г. Фонди не зношуються, зношуються засоби праці // Голос України. – 1999. - № 6. – С. 3.

  3. Бабіч Л.М. Актуальні проблеми амортизаційної політики в контексті податкового реформування. – У зб.: Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів: Знання України, 2003 – С. 162-167.

  4. Білоусов А. Удосконалення документального оформлення операцій з основними засобами в умовах застосування П(С)БО 7 «Основні засоби» // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - № 3. – С. 49-54.

  5. Болховітінова О. Ю. Амортизація як елемент розрахунку зведеного балансу фінансових ресурсів (методологія прогнозних обчислень) // Економіка і прогнозування. Науково-аналітичний журнал. – 2005. - № 1. – С. 77-91.

  6. Бондар О. До питання оцінки основних засобів підприємства в бухгалтерському обліку // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. - № 3. – С. 23-28.

  7. Виговська Н.Г. Удосконалення обліку амортизації: стан, перспективи, проблеми. – Житомир: ЖІТІ, 1998. – 340 с.

  8. Голов С. Дискусійні аспекти амортизації // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. - № 5. – С. 3-8.

  9. Городянська Л. Нарахування амортизації в єдиній системі // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - № 7. – С. 37-40.

  10. Городянська Л.В. Амортизація: функції, фінансовий механізм управління, концептуальні підходи до розробки загальної методики обліку амортизації // Актуальні проблеми економіки. – 2004. - № 2. – С. 57-68.

  11. Кірейцев Г.Г. Формування нової системи амортизації в Україні // Облік і фінанси АПК. – 2004. - № 1. – С. 23-30.

  12. Кошкин И.О. Вопросы учета основных фондов. – М., 1939.

  13. Лавриненко Л.І. Тонкощі переоцінки основних засобів та їх облік в бюджетних установах // Облік і фінанси АПК. – 2006. - № 9-10. – С. 87-88.

  14. Лука Пачоли. Трактат о счетах и записях. – М., 1983.

  15. Новодворский В.Д. Проблемы учета основных фондов // Бухгалтерский учет. – 1989. - № 3. – С. 36-40.

  16. Павлюк І. Бухгалтерський облік реалізації та передачі основних засобів // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - №4. – С. 33-36.

  17. Розенберг Л.Я. О правильном учете баланса // Вестник счетоводства. – 1993. - № 3-4.

  18. Рудченко Ю.С. Облік ремонту основних засобів бюджетної установи // Облік і фінанси АПК. – 2006. - № 9-10. – С. 89-92.

  19. Смит А. Исследование о природе и причинах багатства народов. – М.;Наука, 1993. – 572 с.

  20. Сук Л.К. Облік капітальних вкладень // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 1998. - № 8. - С. 2-12. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. – 6-те вид. – К.: А.С.К., 2001. – 784 с.




35




Случайные файлы

Файл
21112-1.rtf
182021.rtf
159427.rtf
75763-1.rtf
100927.rtf