Особливості обліку витрат за статтями калькуляції у нафтодобувній промисловості (19308)

Посмотреть архив целиком

План


Вступ

  1. Особливості процесу нафтодобування і характеристика об’єктів обліку витрат і об’єктів калькулювання

  2. Порядок обліку витрат за статтями калькуляції

  3. Зведений облік витрат і калькулювання собівартості продукції

Висновки

Список використаної літератури




Вступ


Нафтодобувна промисловість являється провідною світовою промисловою галуззю протягом уже багатьох років, це галузь яка об’єднає підприємства, що розвідують і видобувають нафту та попутний газ і транспортують та зберігають їх.

Питання фінансового та внутрішньогосподарського обліку і аудиту затрат та калькулювання виробничої собівартості продукції на нафтодобувних підприємствах за сучасних умов ринкової економіки розкриті недостатньо та потребують додаткового дослідження. Чинна методика бухгалтерського обліку затрат та калькулювання виробничої собівартості продукції, що застосовується на цих підприємствах, не повною мірою відповідає сучасним вимогам господарювання зокрема, не забезпечує на її основі прийняття ефективних управлінських рішень. Крім того, не застосовується зарубіжний досвід, адаптований до специфіки організації виробництва вітчизняних підприємств.

Розвитку теорії і методології бухгалтерського обліку, проблемам організації обліку затрат та калькулювання собівартості продукції в умовах ринкових відносин приділялась увага в працях вітчизняних учених України: Бородкіна О.С., Білухи М.Т., Голова С.Ф., Гуцайлюка З.В., Єфіменка В.І., Завгороднього В.П., Забіле-вич С., Кузьмінського А.М., Кірейцева Г.Г., Кужельного М.В., Лінника В.Г., Литвина Ю.Я., Пархоменка В.М., Самборського В.І., Свідерського Є.В., Сопка В.В., Ткаченка Н.М., Чумаченка М.Г.та ін. Питання автоматизації обліку затрат, доходів досліджувалися Брагою В.В., Давидовим В.Н., Ємурановим Г.В., Завгороднім В.П., Далласом К.Є. та ін..

Проте у більшості наукових праць несистемно розглядаються підходи до бухгалтерського обліку і аудиту затрат виробничої діяльності підприємств нафтодобувної промисловості України, що негативно впливає на ефективність діяльності підприємств.

Метою даної курсової роботи є удосконалення теорії та практики бухгалтерського обліку і аудиту затрат та калькулювання виробничої собівартості продукції на підприємствах нафтодобувної промисловості.

Досягнення мети передбачає вирішення таких основних завдань:

  • визначити місце та роль нафтодобувної галузі в економіці України, специфіку та її особливості в умовах ринкових відносин;

  • виявити особливості побудови системи бухгалтерського обліку затрат та калькулювання виробничої собівартості продукції на даних підприємствах України;

  • визначити місце та роль внутрішньогосподарського обліку затрат і собівартості продукції у системі управління.

Об’єктом дослідження є діюча система обліку, затрат, калькулювання собівартості продукції та аудит виробничих затрат в нафтодобувній промисловості .

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних питань з бухгалтерського та внутрішньогосподарського обліку затрат нафтодобувної промисловості.


  1. Особливості процесу нафтодобування і характеристика об’єктів обліку витрат і об’єктів калькулювання


Нафтопереробна промисловість – це галузь яка займається виробництвом різних сортів бензину, попутного газу і дизельного палива, а також різні види технічних, медичних і господарських масел і змазок, кокс, спеціальні продукти, миючі засоби, бітум та іншу промислову продукцію. В останні роки нафтопереробна промисловість одержала новий напрямок у своєму розвитку. Що проявилося в тому, що крім вироблення традиційних нафтопродуктів широкий розвиток одержало виробництво хімічної сировини й багатьох хімічних продуктів. У десятки разів зросло виробництво бензолу, ксилолу та інших ароматичних вуглеводнів. Розвивається виробництво синтетичних жирних кислот і спиртів, виробництво сірчаної кислоти на основі використання побічної продукції.

Підприємствами даної галузі щорічно видобувається більше мільйона тонн нафти (включаючи газовий конденсат).


Видобуток нафти, включаючи газовий конденсат в Україні, млн. тонн.

Рік

1940

1960

1980

2000

2001

2002

2003

2004

2005

1990

Нафта

0,4

2,2

7,5

3,7

3,7

3,7

4,0

4,3

4,4

5,3


Найбільше нафти видобувається у Дніпровсько-Донецькій нафтогазовій області, яка простягається на 650-700 кілометрів вузькою смугою 80-100 кілометрів на Лівобережній Україні. Виявлено понад 140 родовищ нафти і газу та газового конденсату. Нафто та газовидобувні поклади є у Сумській (Октирське, Качанівське родовища); Чернігівській (Гнідинцівське, Прилуцьке родовище); Полтавській (Сагайдацьке, Радчеківське родовища).

Передкарпатська нафтогазова область із промисловими запасами нафти і газу на площі 15тис. км2. Вона розміщена в межах Львівської, Івано- Фрвнківської і Чернігівської області, розвідано 29 нафтових і 7 нафтогазоконденсатних родовищ.

Причорноморсько – Кримська нафтогазоносна область, яка розміщена на Південній Україні та в прилеглих акваторіях Чорного моря, її площа – 25тис. км.2. Відкрито 1 нафтове родовище. Також тривають пошуки корисних копалин у рівнинній частині Криму.

Україна забезпечує свої потреби в нафтопродуктах частково, тому що в 2001р. вона спожила нафти (включаючи газовий конденсат) – 9,4 млн. тонн, а було добуто тільки 3,7 млн. тонн.

Особливості процесу видобутку нафти, що впливають на організацію обліку витрат і калькулювання собівартості продукції:

  1. Попереднє розвідування нафтових родовищ;

  2. Технологія видобутку: підземна і надземна;

  3. Специфіка основного виду знарядь праці – свердловини;

  4. Використання природних сил для підняття рідин на поверхню;

  5. Різні способи експлуатації свердловин для вилучення з нафти рідин. Видобута рідина є емульсією із значним вмістом води;

  6. У процесі виробництва одночасно одержують два види основної продукції – нафту і газ;

  7. Незавершене виробництво у галузі стабільне.

Облік виробничих витрат здійснюють за процесами і видами виробництв. З цією метою до рахунку 23 відкривають ряд аналітичних рахунків. Вважається, що підземний виробничий процес організований за без цеховою структурою, а тому витрати цехів обліковуються на рахунку 92.

Рахунок 91 використовується для обліку цехових витрат наземних процесів і допоміжних виробництв.

Об’єкти обліку витрат і об’єкти калькулювання

Оскільки технологічний процес протікає у відособлених установках, то об'єктом обліку витрат є процес переробки на кожній установці ( процеси і види виробництв). Якщо на установці здійснюється кілька різних послідовних процесів, то витрати на них розраховуються роздільно.

Витрати на виробництво збираються на рахунку Основного виробництва. По кожному технологічному процесі відкривається аналітичний рахунок, на якому фіксуються виробничі витрати, прямо відносні до конкретного процесу. До таких витрат ставляться сировина, матеріали, напівфабрикати власного виробництва й покупні, допоміжні матеріали й паливо па технологічні цілі, основна й додаткова заробітна плата виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування, амортизація виробничого встаткування й витрати на поточний ремонт устаткування.

Витрата сировини, напівфабрикатів і реагентів визначається на основі записів в оперативних аркушах про прийом і відкачку по кожному резервуарі. Наприкінці місяця виробляється інвентаризація залишків шляхом виміру в резервуарах. Після закінчення місяця виробничі цехи представляють звіти про рух сировини, матеріалів, напівфабрикатів, реагентів і випуску готової продукції по технологічних процесах. За цим даними складається виробничо-технічний звіт, що є підставою бухгалтерських проводок про витрату матеріальних цінностей.

На нафтопереробних заводах збільшується питома вага каталітичних процесів: каталітичний крекінг, каталітичний риформінг, гідрокрекінг і ін. У зв'язку із цим росте й витрата різних каталізаторів (алюмосилікатних, алюмо-лібденових, алюмокобальтових, алюмоплатинових, фосфорних, ціолітових і ін.). Вартість каталізаторів у загальній сумі витрат по переробці становить від 15 до 50%. Тому важливе значення має облік і порядок включення цих видів витрат у собівартість. Діючої в галузі інструкцією з обліку, плануванню й калькулюванню встановлено, що каталізатори й розчинники (фенол, ацетон, бензол, пропан і т.п.) ураховуються на рахунку Малоцінних і швидкозношуваних предметів, а в собівартість продукції включаються у вигляді зношування. Суму зношування визначають розраховуючи на місяць виходячи з терміну служби або встановлюють планову норму на 1 т сировини, що переробляється.

Зношування каталізаторів ставиться із кредиту рахунку Зношування малоцінних і швидкозношуваних предметів у дебет рахунку Основного виробництва по статті «Допоміжні матеріали на технологічні цілі». Вартість заповнення втрат рухливого каталізатора списується повністю на витрати. Якщо вартість завантаженого каталізатора, що продовжує використовуватися у виробництві, погашена повністю, нарахування суми зношування припиняється. При достроковій заміні каталізаторів досчитується зношування до їхньої первісної вартості, зменшеної на суму оприбуткованих відходів.


Случайные файлы

Файл
3217-1.rtf
30431.rtf
60735.rtf
18200-1.rtf
306.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.