Історія розвитку зоології в ХІХ-ХХ в (11099)

Посмотреть архив целиком

ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ЗООЛОГІЇ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 19 СТОЛІТТЯ

1.1 Розвиток еволюційних ідей в зоології

1.2 Розвиток порівняльної анатомії та ембріології

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК ТЕОРІЇ ДАРВІНА

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ЗООЛОГІЇ В 20 СТОЛІТТІ

3.1 Дослідження в ембріології та фізіології

3.2 Дослідження найпростіших

3.3 Розвиток зоології на протязі ХХ століття

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП


Актуальність. У житті людей тварини завжди відігравали надзвичайно велику роль. Тому зрозуміло, що людство з давніх-давен цікавилось тваринним світом. Історичні довідки про зоологічні дослідження сягають у далеке минуле. Зоологія досить цікава та багатогранна наука. А тому і аналіз найбільш вагомих історичних досліджень має велике значення для сучасної науки.

Предметом дослідження нашої роботи є розвиток зоології як науки та її досліджень в період з 19 до 21 століття.

Об`єкт дослідження - історичні факти розвитку зоології.

Мета роботи полягає в тому, щоб проаналізувати основні історичні аспекти розвитку зоології від 19 до 21 століття.

Завданнями роботи є:

  1. проаналізувати розвиток зоології в першій половині 19 століття;

  2. охарактеризувати період розвитку теорії Дарвіна та значення її для зоології;

  3. розглянути основні аспекти розвитку зоології в 20 столітті.

Практичне значення. Зараз наука переживає новий етап небувалого підйому і розвитку. Характерною рисою цього етапу і необхідною умовою дальшого розвитку науки є тісний зв'язок між різними галузями науки і їх взаємопроникнення. Це особливо стосується природничих наук. Як ніколи, зараз здійснюється взаємозв'язок між біологією і хімією, біологією та фізикою і математикою, наслідком чого є і розвиток нових напрямів у науці, як, наприклад, молекулярна біологія та біофізика, і виникнення нових галузей науки, як, наприклад, кібернетика і т. ін. Для розвитку кібернетики мають велике значення дані фізіології тварин і зокрема діяльності нервової системи. Ряд важливих розділів кібернетики (самоорганізація, програмоване навчання) виникли на біологічній основі.


РОЗДІЛ 1 РОЗВИТОК ЗООЛОГІЇ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 19 СТОЛІТТЯ


1.1. Розвиток еволюційних ідей в зоології


У першій половині XIX ст. (20—30-і pp.) заслуженою славою користувався еволюціоніст М. О. Максимович (1804—1873). Він закінчив у 1823 р. Московський університет (природничий і словесний факультети). За видатні успіхи виявлені ним у студентські роки, Максимович залишений був при Московському університеті і вже в 30 років став відомим ученим. Творчість Максимовича була досить різноманітною. Він був гарячим прихильником поширення природничих знань серед широких мас народу.

Стоячи на матеріалістичній позиції, Максимович розглядав еволюцію як універсальний закон природи. В основі матеріального світу, за Максимовичем, лежить загальна речовина — ефір, і всі речі являють собою видозміну цієї первинної матеріальної основи світу. На рослинний світ він дививсь як на єдине дерево рослинного життя і з цього погляду виступав з критикою проти штучних систем, що панували в його час, обстоюючи наукову природну систему, зв'язану з філогенетичним розвитком живої природи.

У 1834 p., в період розквіту своєї наукової діяльності як біолога, він залишив Москву і переїхав до Києва, де був першим ректором Київського університету і одночасно професором словесності. Треба сказати, що й у цій галузі він також добився блискучих успіхів.

У першій половині XIX ст. палким прихильником еволюційної ідеї був також П. Ф. Горянінов (1796—1865) — ботанік за фахом, професор Медико-хірургічної академії. Він набагато випередив свій час. Горянінов був одним з основоположників клітинної теорії. Еволюцію Горянінов оголосив загальним законом розвитку природи (як неживої, так і живої). Розвиток природи, за Горяніновим, є прогресивним і відбувається від простого до складного, від нижчого до вищого. Таким чином, розвиток змальовується Горяніновим як прогресивна спіральна лінія. Горянінов вважав, що в розвитку організмів велику роль відіграють оточення і ті зміни, що в ньому відбуваються. Природа в своєму походженні єдина, в природі нема відособлених речей, а все зв'язано між собою. На базі неживої природи виникли живі організми. Рослини і тварини, за Горяніновим, мають спільне походження, спільний корінь, що його він назвав «середнім царством», чи «зоофітами». Дві гілки — рослини і тварини, що походять від цього спільного кореня, поступово розвивались від нижчих до вищих форм. Будучи насамперед фахівцем-ботаніком, Горянінов, разом з тим, приділяв увагу зоології і в 1837 р. випустив великий підручник (близько 800 сторінок) з зоології, побудований за принципом еволюції, починаючи з «середнього царства» (рослино-тварин) і кінчаючи ссавцями. У своїх творах Горянінов обстоював природну систему, виходячи з філогенетичних зв'язків між організмами. З системи тваринних організмів він виводив і людину, яка, за його словами, вінчає розвиток тваринного світу. В творах П. Ф. Горянінова є і певні недоліки, проте в той час його діяльність була великим досягненням у світовій науці.

Блискучим і талановитим виразником еволюційних ідей додарвінівської епохи був професор зоології Московського університету (40—50-і pp. XIX ст.) К. Ф. Рульє (1814—1858). Талановитий вчений розумів, що життя організмів, їх розвиток не можна уявити поза зовнішніми умовами, а тому й дослідження його носили комплексний характер. Внаслідок цього Рульє залишив цікаву спадщину в галузі геології, палеонтології, екології. Рульє розробляв найголовніші проблеми еволюції живої природи. На еволюційний процес він дивився як на процес постійних змін у живій природі, які виникають під впливом зовнішніх умов і закріплюються по спадковості. Для доказів еволюційного розвитку він користувався даними палеонтології, а також порівняльної анатомії і ембріології (тобто тими ж даними, якими згодом скористався і Дарвін). Однією з цікавих рис в діяльності Рульє було прагнення зв'язати науку з практикою, причому остання була для нього одним з важливих доказів розвитку тваринного світу.

Рульє підкреслював, що для виведення нових форм тваринних і рослинних організмів має велике значення догляд за цими організмами, бо лише цим шляхом можна закріпити по спадковості бажані для нас зміни. Ці ідеї Рульє перекликаються з вченням Мічуріна.

Особливо плодотворна діяльність Рульє розпочалась з 1842 p., коли він був призначений керівником кафедри зоології при Московському університеті. Рульє об'єднав навколо себе колектив наукових працівників і студентів університету. Свою наукову діяльність він розпочав глибокими і всебічними дослідженнями околиць Москви. 16 червня 1845 р. Рульє виголосив в університеті знамениту промову на тему «О животных Московской губернии», яку почав епіграфом з Овідія: «Пізнай спершу свою батьківщину, а потім мандруй». В результаті проведених ним дуже цікавих досліджень Рульє намалював картину московської фауни з еволюційних позицій, починаючи з найдавнішого періоду. Праці його в цій галузі є надзвичайно цінним вкладом у палеонтологію, а також в історію геології в Росії, хоч Рульє і не був геологом за фахом.

Для історії природознавства в Росії величезне значення має курс лекцій Рульє з загальної зоології, який, на жаль, повністю не був опублікований .

З позицій передової російської науки Рульє різко критикував зоологів Заходу, які не йшли далі опису зовнішніх ознак тварин за музейними експонатами і які стояли на позиціях теорії сталості і незмінності видів.

Серед російських еволюціоністів до Дарвіна Рульє займає перше місце. Він, подібно до Максимовича, був палким популяризатором передових ідей серед широких мас населення, його публічні лекції користувались величезним успіхом, за що царський уряд чинив значні перешкоди друкуванню його праць, а цензура нерідко свідомо перекручувала їх зміст. Передчасна смерть (Рульє помер на 43 році життя) обірвала плодотворну діяльність видатного вченого і перешкодила до кінця виявити його талант.

До блискучих попередників Дарвіна в Росії належить також учень Рульє Микола Олександрович Сєверцов (1827—1885). Один з найвидатніших зоологів-новаторів, Сєверцов є основоположником російської зоогеографії. Все своє життя він присвятив науковим дослідженням. Внаслідок численних експедицій (у Середню Азію, Уральську область, на Памір, в Сибір та ряд інших районів) Сєверцов зібрав надзвичайно цінний для науки матеріал. Але він був не лише збирачем матеріалу, а й умів його прекрасно узагальнювати. Під впливом Рульє вже в перших працях Сєверцова яскраво відбиті ідеї еволюції. Будучи переконаним еволюціоністом, він після виходу в світ праць Дарвіна став гарячим прихильником і пропагандистом дарвінізму.

До блискучих еволюціоністів додарвінівського періоду можна віднести і Л. С. Ценковського (1822—1887), який вперше довів єдність тваринного й рослинного світу. Л. С. Ценковський ще до виходу в світ славнозвісного твору Дарвіна «Походження видів» стояв на правильних позиціях в розумінні живої природи і її еволюційного розвитку, що відбивалось в його академічних і популярних лекціях та в деяких друкованих працях. Ценковський відомий як ботанік і бактеріолог (в Одеському університеті він відав кафедрою ботаніки), проте він зробив надзвичайно цінний вклад і в зоологію своїми дослідженнями найпростіших. До Ценковського в цій галузі науки був хаос у повному розумінні цього слова і саме Л. С. Ценковський поклав йому край. Він по праву вважається основоположником протистології як науки.


Случайные файлы

Файл
13246.rtf
63281.rtf
150930.rtf
12191-1.rtf
79313.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.