Хвойні інтродуценти в озелененні урботериторій (10852)

Посмотреть архив целиком

Зміст


Вступ 2

Розділ 1. ЕКОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІНТРОДУКЦІЇ 4

Розділ 2. ВИКОРИСТАННЯ ІНТРОДУКОВАНИХ ХВОЙНИХ РОСЛИН ДЛЯ ОЗЕЛЕНЕННЯ УРБОТЕРИТОРІЙ 6

2.1 Інтродуковані Хвойні в зеленому будівництві 6

2.2 Тетеревиний кущ: екзотичний і мальовничий 8

2.3 Культивари хвойнихдеревно-чагарникових рослин в озелененні 14

2.4 Сосна звичайна в озелененні 17

Розділ 3. Представники інтродукованих хвойних в дендрарії АБС 26

Висновок 30

Список літератури 32



ВСТУП


Актуальність. В сучасних умовах всебічного посилення антропогенного впливу на природні системи особливого значення набуває проблема збереження біорізноманіття, в тому числі видів рослин. Сучасний рослинний світ Чернігівщини нараховує понад 1000 видів судинних рослин, і характеризується високими показниками флористичного і ценотичного різноманіття.

Голонасінні це група рослин, які розмножуються насінням, яке утворюється на мегаспорофілах і лежить відкрито. Рослини, які належать до даного відділу, є різноспоровими, тобто спори у них різних типів: мікроспори (чоловічі) і мегаспори (жіночі).

В сучасній в світовій флорі нараховується понад 800 нидів голонасінних. Багато видів, навіть цілі класи, відомі як викопні.

Сучасні представники голонасінних - це переважно дерена, рідше здерев'янілі ліани або кущі, трав'янистих форм серед них немає.

Представники голонасінних - це переважно вічнозелені рослини, за окремими винятками - листопадні, за способом живлення автотрофи. Лише два види голонасінних є паразитами: гнетум трьохжилковий, який зустрічається в лісах Чимборасо та паразітаксус опалений із Нової Каледонії.

Вічнозелені хвойні - це рослини, які займають особливе місце та є центром уваги цілий рік. Взимку вони ефектно виділяються на фоні білого снігу, навесні - свіжими яскраво-зеленими пагонами, влітку - дивовижними формами та незвичним кольором хвої, а восени відтіняють багрянець листяних порід.

Предмет дослідження – використання інтродукованих хвойних у озелененні.

Об`єкт дослідження – інтродуковані хвойні рослини.

Мета даної роботи – проаналізувати використання хвойних інтродуцентів у озелененні урботериторій.

Завдання курсової роботи полягають в наступному:

  1. розглянути екологічні основи інтродукції;

  2. охарактеризувати використання інтродукованих хвойних в озелененні територій;

  3. навести опис представлених інтродукованих хвойних в дендрарії АБС.



РОЗДІЛ 1

ЕКОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІНТРОДУКЦІЇ


Інтродукція (лат. інтродукціо — введення) — переселення видів рослин і тварин у місця, де вони раніше не жили. Наприклад, види пшениці, ячменю, гороху завезені в Європу із Закавказзя, картопля — з Південної Америки, соняшник — з Північної Америки, кукурудза — з Центральної і Південної Америки. Інтродуктори, які серйозно займалися впровадженням виду у нові місцезростання, завжди були добрими екологами. Вони намагалися ввести вид у біотоп, який би нагадував той, в якому відбулася його еволюція. Для цього часто доводиться використовувати потенційні можливості виду-екзота — на акліматизаційних полях упродовж значного відрізка часу.

Процес інтродукції не припиняється. Наприклад, якщо у Львові в 50-х роках минулого століття було інтродуковано близько 40 видів дерев і чагарників, то в 70-х роках нашого століття — понад 700. Найкраще представлені в міському озелененні Львова представники Європейсько-Сибірської (139 видів) та Східноазіатської (225) флори. Близько 15% інтродуцентів походять з Північної Америки: атлантична підобласть представлена 49, а тихоокеанська — 72 видами. Найвищу морозостійкість виявили листяні — 95,9%, дещо нижчу шпилькові — 95,5%. Неморозостійкими, наприклад, виявилися секвойя і кипариси, хурма, мушмула, гортензія, катальпа тощо.

Негативні результати одержані в процесі інтродукції дерев і чагарників з рівнинних районів субтропіків, а також рівнинних і гірських видів із аридних областей (кедр атласький, кипарис вічнозелений та ін.). При доборі для інтродукції з метою збагачення міської дендрофлори слід передусім вводити в культури види даної флористичної області (Європейсько-Сибірської), а також з інших областей-аналогів і дещо термофільніших, географічно і екологічно близьких їм районів-неаналогів.

Людина, хоче вона цього чи ні, змінює географічне поширення рослин, тварин і мікробів. На окремих островах і континентах відбулася майже повна заміна ендемічних видів інтродуцентами. На Гавайськихостровах, наприклад, більшість співучих птахів — інтродуковані.

Екологічна політика має бути спрямована на підвищення продуктивності екосистем передусім за рахунок поширення популяцій місцевих видів, які впродовж еволюції виявили довговічність і стійкість проти несприятливих факторів середовища. В лісовому господарстві впровадження екзотів доцільне передусім для вирощування швидкорослих порід дерев шляхом створення плантацій (тополі, модрини, дугласії тисолистої, туї гігантської тощо). Водночас слід бути обережним, щоб не занести в місцеві екосистеми ті види рослин і тварин, поширення яких може негативно вплинути на природні чи штучні біоценози. Серед дерев і чагарників, які використовують в озелененні крупних міст, виділено три екологічні групи: найстійкіші до урбогенних умов (тополя, в'яз гладкий. ясен зелений, робінія, айлант, аморфа тощо); середньої стійкості (біота, смерека колюча, ялівець, модрина європейська, береза повисла, кизильники тощо); чутливі до забруднення (смерека звичайна і Енгельмана, модрина сибірська, всі види ялиці, сосни — звичайна і Веймутова, бук європейський, ялівець віргінський, жимолость та ін.).



РОЗДІЛ 2

ВИКОРИСТАННЯ ІНТРОДУКОВАНИХ ХВОЙНИХ РОСЛИН ДЛЯ ОЗЕЛЕНЕННЯ УРБОТЕРИТОРІЙ


2.1 Інтродуковані Хвойні в зеленому будівництві


Інтродукція та культивування голонасінних в Україні пов'язані з низкою цінних властивостей цієї групи рослин, їх участю у формуванні ландшафтів та композицій, особливо старовинних паркій і садиб та декоративним ефектом голонасінних и цілому. Так, слід відзначити, що декоративний ефект хвойних залишається постійним протягом всього року і тільки посилюється в річні періоди вегетації. Мри правильному підборі рослин цієї групи насадження залишаються завжди привабливими, їх групи створюють відчуття заспокоєності, досконалості та вмісту окремих родзинок в загальний композиційний варіант сприйняття.

Слід відзначити те, що хвойні і гнетовидні є природними видами дендрофлори України, гінкгові інтродуковані, саговниковидні в Україні можна зустріти лише у захищеному ґрунті. Поширення окремих видів-інтродуцентів хвойних було пов'язане з розширенням зв'язків між різними регіонами, країнами та науковими установами, які займаються проблематикою інтродукції, введення в культуру, виведенням нових садових форм голонасінних.

М.А. Кохно в „Каталозі дендрофлори України" (2001) наводить відомості про 2369 культивованих видів природної дендрофлори та інтродуцентів в 25 ботанічних садах, 10 дендрологічних парках та понад 50 старовинних парках та інших об'єктах зеленою будівництва. Серед них він нараховує 181 вид голонасінних, які об'єднані у 28 родів , 8 родин і 3 класи.

Аналіз джерелі бібліографії з дендрології, інтродукції та зеленого будівництва [4] дозволяє констатувати, що в цілому для Полісся і Лісостепу України рекомендується для озеленення 284 види (41 вид - хвойні, 243 листяні), а використовується 318 видів. Для Чернігівської області наводяться відомості про понад 100 видів дендрофлори, зокрема для Чернігова 128 видів, для Новгород-Сіверського і Щорса по 30 видів. Для Лівобережною Полісся і Північного Лісостепу наводяться відомості про 15 нидів хвойних в міських насадженнях. На території області в цілому зростає значно більше інтроду кованих видів голонасінних. Так, в дендропарку "Тростянець" зростає з родів ялина і ялиця 51 вид, підвид та форма, модрина - 6, сосна 27, туя 32, ялівець - 25.

Слід відзначити, що на сучасному етапі наведені відомості не є повними, у зв'язку з більш широким використанням хвойних-інтродуцентів, ввезенням багатьох декоративних форм з інших регіонів та різних розсадників.

Досить важливим є з'ясування поширення нових видів, підвидів і форм хвойних. В цьому розділі автори зробили спробу навести системну характеристику існуючих на Чернігівщині видів, підвидів і форм голонасінних, за виключенням дендропарку „Тростянець", опис колекції якого наведено окремо у розділі 5 співробітниками цієї науково-дослідної установи.

Вивчення систематичного складу голонасінних дерев та кущів проводилося в період 2000-2005 pp. шляхом візуальних обстежені, зелених насаджень та окремих рослин основних міст, селищ міського гину та окремих сіл Чернігівської області, і ряду парків, які мають різний природоохоронний статус, зокрема Качанівського, Сокиринського, Лизогубівського, Кочубеївського, дендропарку „Тростянець" та інших, менш відомих на Чернігівщині. Облік дендрологічних об'єктів враховував ряд критеріїв та властивостей, зокрема місцезнаходження, категорія зеленої споруди, тип посадки, умови місцезростання, окремі біометричні показники, декоративні якості, зимостійкість, життєвість та загальний стан, особливості насіннєвого та вегетативною розмноження.

Результат проведених обстежень окремих ділянок насаджень населених пунктів Чернігівської області з участю хвойних показав, що переважаючими видами є ялина звичайна, сосна звичайна, ялина колюча та ряд її форм („Argentea", „Viride", „Glauca"), туя західна, ялівець козацький. Одиночно та невеликим групами зустрічаються модрина європейська, ялина сиза, ялівець віргінський, сосна австрійська. Ряд інших видів досить обмежено поширені і є виключно видами наукових колекцій дендропарку „Тростянець", колекцій парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, колекцій хвойних навчальних закладів та ряду приватних і колекцій садівників-любителів.


2.2 Тетеревиний кущ: екзотичний і мальовничий


Случайные файлы

Файл
62477.rtf
lvav5.doc
ref-16218.doc
50358.rtf
143624.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.