МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ХХХХХХ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



Факультет екологічний

Кафедра: «Зоології та іхтіології»









КУРСОВА РОБОТА




Тема: «Сигові риби »







Виконав: студент 1-ої групи

3-го курсу



Науковий керівник:









Реферат

В роботі використовувалось сім джерел інформації, включаючи матеріали мережі Інтернет. Робота складається з 11 розділів, в яких описані 11 підвидів сигових риб, таких як:

  1. Сиг - Coregonus Lavaretus L.

  2. Сиг-вальок (Coregonus суlindraceus)

  3. Сиг уссурійський (Coregonus ussuriensis)

  4. Сиг прохідний (Coregonus lavaretus)

  5. Сиг звичайний великий (Coregonus lavaretus)

  6. Сиг звичайний малий (Coregonus охyrhynchus)

  7. Сиг-пиж‘ян (Coregonus pidschian)

  8. Чир, або Щокур (Coregonus nasus)

  9. Муксун (Coregonus muksun (Pallas))

  10. Пелядь (сирок) (Coregonus peled)Тугун (Coregonus tugun)

  11. Тугун (Coregonus tugun)

Розділи мають відповідні ілюстрації риб, окрім сига-валька. Всього в роботі є 10 ілюстрацій перерахованих вище риб.

Зміст

Вступ 4

  1. Сиг - Coregonus Lavaretus L. 6

  2. Сиг-вальок (Coregonus суlindraceus) 9

  3. Сиг уссурійський (Coregonus ussuriensis) 10

  4. Сиг прохідний (Coregonus lavaretus) 11

  5. Сиг звичайний великий (Coregonus lavaretus) 13

  6. Сиг звичайний малий (Coregonus охyrhynchus) 14

  7. Сиг-пиж‘ян (Coregonus pidschian) 14

  8. Чир, або Щокур (Coregonus nasus) 16

  9. Муксун (Coregonus muksun (Pallas)) 17

  10. Пелядь (сирок) (Coregonus peled) 18

  11. Тугун (Coregonus tugun) 20

Висновок 26

Список використаної літератури 27



Вступ

Сиги вод СНД відносяться до двох видів: ряпушки і власне сиги, кожен з безліччю форм. По екології всіх сигів підрозділяють на прохідних, озерно-річкових і озерних. Перші нагулюються в морі або в озері, звідки йдуть на нерест високо вгору по річці: це прохідний балтійський сиг, волховський сиг, або сиголов, невська ряпушка. Озерно-річкові сиги живуть в озері, а на нерест підіймаються в річки, але не високо, іноді нерестяться в передгирлових ділянках в озері; такого типу сиги є в Ладозі, Онезькому озері і багатьох озерах Карелії. Озерні сиги постійно живуть і розмножуються в озерах: це чудський сиг Псков-чудського озера, сиг-лудога, темний сиг, валаамка, рипус Ладозького і Онезького озер, а також ряпушка цих і багатьох інших озер Росії.

Забарвлення сигів менш строкате, ніж у лососів: тіло покриває крупна срібляста луска без яскравих кольорових плям. Шлюбний наряд теж скромний; лише у самців, дуже рідко у самок, деяких сигів на лусці і голові розвиваються гребінчасті і горбкуваті вирости. Всі сиги забарвлені майже однаково: у них сріблясто-білі боки, сіра з синюватим, зеленуватим або оливково-бурим відтінком спинка, молочно-біле або злегка сірувате черевце і сірі плавники. Інтенсивність забарвлення у різних сигів різна. Яких-небудь плям на тілі або плавниках у них немає. Така особливість забарвлення сигів знайшла точне віддзеркалення в їх англійській назві - white fish - “біла риба”.

Сиги (білорибиці або нельми) мабуть, найчисленніший, наймінливіший і самий невивчений рід. До нього відносяться риби з дещо стислим з боків тілом і з порівняно маленьким ротом. Нерідко верхня щелепа буває коротшою нижньої, в таких випадках рот дивиться вгору. Сиги з таким верхнім ротом харчуються планктоном, в основному дрібними ракоподібними, що мешкають в товщі води. Іноді щелепи однакової довжини - такий рот називається кінцевим, оскільки розташований на кінці рила. Голова сига з кінцевим ротом нагадує голову оселедця, тому їх часто в народі називають оселедцями, але наявність жирового плавника відразу видає в них лососевих. У сигів, які харчуються організмами, що мешкають на дні, рот нижній - верхня щелепа значно довша за нижню щелепу.

Сиги розмножуються восени, нерестяться звичайно з кінця вересня до листопаду: у різних форм сигів терміни ікрометання можуть бути різними. Ікру сиги відкладають на грубозернистий пісок або кам'янисті ділянки дна поблизу берегів на невеликих глибинах. Ікринки сигів дрібні, жовті і в ґрунт самкою не зариваються.

Не дивлячись на те, що жирне і смачне м'ясо сигів відвіку високо цінується людиною, і вони є об'єктами інтенсивного промислу, дотепер неясно, скільки видів і форм сигів мешкає в наших озерах і річках. Причина полягає в їх надзвичайній навіть для сімейства лососевих мінливості. Практично сигів будь-якого озера можна виділити в особливі форми по особливостях будови, темпам росту і живлення та іншим сторонам способів життя. Так, в 1932 р. розрізняли в одному виді сигів 20 форм; у 1948 р. цих форм налічували вже 57, а тільки для озер Карелії вказували 43 форми! Американські іхтіологи також описали безліч видів сигів в водоймищах США і Канади. На щастя, цей період вже кінчається. Так, сигів з озер Швейцарії, де налічували їх більше десятка, звели в один вид, та ж переоцінка йде і у нас, і в Америці.

Сиг - Coregonus Lavaretus L.


Хоча сиги відноситься до одного біологічного виду, вони утворюють велику кількість форм і різновидів, що розрізняються як морфологічними особливостями, так і способом життя.

За основу морфологічних особливостей звичайно беруть кількість зябрових тичинок на першій зябровій дузі. По цій ознаці сигів розділяють на три групи: малотичинкові (до 30 тичинок), средньотичинкові (30-40 тичинок) і багатотичинкові (більше 40 тичинок). Кожна з них по екологічних особливостях (місцям нересту), у свою чергу, ділиться на прохідні і озерні форми.

Виявлено декілька різновидів озерних і прохідних сигів, що звичайно мають місцеві назви. Так, в Онежському озері розрізняють дев'ять основних різновидів сига - шуйський, водлінський, сунський, лудога, ямний і ін. Це число може бути збільшене, якщо враховувати екологічні форми, властиві кожній крупній затоці. Сім різновидів сигів, прив'язаних до певних районів, налічують в Ладозькому озері - вуоксинський, ладозький чорний, ямний, або валаамка, лудога, волховський, свірськиї. ладозький озерний. По одній або по декілька різновидів сигів знайдено і в багатьох інших, менш крупних озерах СНД.   

Майже всі сиги наших водоймищ - риби прісноводі. Лише сиг-пиж’ян живе в прибережних опріснених морських водах. У Білому морі це крупна (до 2 кг) форма прохідних малотичинкових сигів,  що заходить для розмноження в багато біломорських річок.   

Лудога - форма холодолюбива. З прогріванням температури води до 16-18° цей сиг покидає луди і опускається на ями. Восени, з похолоданням води до 2-3°, лудога підходить до прибережної смуги озер, де нереститься (також  на лудах), при цьому інтенсивно поїдає як власну  ікру, так і ікру ряпушки на її нерестовищах. Лудога - сиг порівняно дрібний, звичний його розмір не перевищує 40-45 см, а маса -800 гр.

    У Ладозькому і Онезькому озерах мешкає і сиг ямний, іменований в Ладозькому озері «валаамкою», а в Онезькому -«зобатим». Це одна з найкрупніших форм сигів: середня маса 0,8-1 кг при довжині 40-50 см, але зустрічаються екземпляри масою до 2 кг. Ямний сиг - сама глибоководна форма сигів Ладозького і Онезького озер. Він тримається на глибинах до 150 м, віддає перевагу мулистим ґрунтам, де харчується різними донними організмами, на глибинах (кам'янистих кряжах) відбувається ікрометання.
    У Ладозькому і Онезькому озерах виділяють і інші форми озерного сига, відмінні морфологічними особливостями, розмірно-ваговими показниками, а також прихильністю до певних районів водоймища.   

Серед прохідних озерно-річкових сигів зустрічається не менша кількість форм, відмінних морфологічними і біологічними особливостями, ніж серед озерних сигів. При цьому в крупних водоймищах звичайно виявляється і більша кількість таких форм і різновидів. Так, в Пяозері відомі чотири форми прохідного сига: лехтисиг-середньо-розмірний (маса близько 500 г) сиг, перший в порівнянні з іншими прохідними сигами що йде на нерест в річки; кутчері - дрібний (середня маса близько 300 г), повільноростучий сиг, що розмножується майже у всіх притоках Пяозера, йде на нерест після лехтисигу (з перших чисел жовтня і до льодоставу); кукконені - найменший з пяозерських сигів (середня маса близько 150 г), останнім що підіймається на нерест (з листопаду і до льодоставу). Раніше в Пяозері зустрічалася ще одна форма прохідного сига - суурі-сиг, найкрупнішого сига даного водоймища (масою до 2 кг, а деяких особин навіть до 3-4 кг), цей сиг відрізнявся літньою нерестовою міграцією (у річку Соф’янгу). Через нечисленність зведення по його біології дуже мізерні
    В Сегозері серед прохідних сигів розрізняють три форми: нешко - дрібний (середня маса 180 г) сиг з ранньоосіннім (вересневим) нерестовим ходом (у річку Сону); муштасиг - середній за розміром (середня маса 400 г) сиг з осіннім (вересень-жовтень) ходом (у річки Лужма, Сона); пилон - дуже дрібний (середня маса 60-80 г) сегозерський сиг з пізньоосіннім нерестовим ходом (у струмок Пінема).

Прохідні сиги Онезького і Ладозького озер звичайно  розділяються на окремі нерестові стада, назви яких визначаються найменуванням річки, що служить місцем розмноження відповідного стада. Так. у Онезькому озері розрізняють три стада прохідних сигів - шуйське, найчисленніше в даний час; водлінське  (шальське) і сунське - украй нечисленне і непромислове, хоча в колишні часи улови перевищували 30 т.

Більшість сигів відноситься до риб з середньою тривалістю життя до 8-12 років, лише небагато форм (шуйській, ямний, рантасийка) - довгожителі (граничний вік 18-20 років). Якнайменшою тривалістю життя відрізняється багатотичинковий озерний сиг з Сямозера - він живе всього 6 років, а статевозрілим стає вже у віці 2-3 року. Більшість інших сигів дозріває у віці 4-6 років.


Случайные файлы

Файл
74385-1.rtf
120535.doc
3322-1.rtf
181739.rtf
180232.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.