Ряд вугреподібні (Anguilliformes) (10554)

Посмотреть архив целиком















Курсова робота

Ряд вугреподібні (Anguilliformes)


Реферат


В роботі використовувалось шість джерел інформації, включаючи інформацію мережі Internet. Робота складається з 4 розділів та 15 підрозділів в яких описані 14 видів вугреподібних риб, таких як:

Гетероконгер

Вугор морський

Муренові

Вугор ниткохвостий

Дзьоборотка

Вугор бенгальський

Вугор мозамбіцький

Боро

Вугор японський

Гострохвості вугри

Вугри хлевасти і ліурани

Міріхт

Офіхт

Сфагебранх

Розділи мають відповідні ілюстрації типових представників вугреподібних риб.


Зміс


Реферат

ЗмістВступ

Вступ

1. Біологічні особливості ряду вугреподібні

2. Родина конгерові

2.1 Гетероконгер

2.2 Вугор морський

2.3 Муренові

2.4 Дзьоборотка

2.5 Вугор ниткохвостий

3. Родина вугрові

3.1 Вугор

3.2 Вугор бенгальський

3.3 Вугор мозамбіцький

3.4 Вугор японський

3.5 Гострохвості вугри

3.6 Вугри хлевасти і ліурани

3.7 Боро

3.8 Міріхт

3.9 Офіхт

3.10 Сфагебранх

4. Родина вугри щукорилі

Висновок

Список використаної літератури


Вступ


Вугреподібні - загадка яку люди намагались розгадати вже більше 2 тисячі років. Майже всі вугреподібні, 22 родини з приблизно 350 видами, - морські риби, що живуть переважно в теплих морях, але представлені й на більших глибинах. Тільки одна родина представлена в прісних водах - родина Вугрові або Прісноводні вугри (Anguillidae).

Вугор - парадоксальна риба: все робить навпаки. В річках вугри проводять юність, а ставши дорослими, уходять в море.

Деякі види вугрів, наприклад європейський вугор, є унікальними об'єктами прісноводного рибництва. Чудове м'ясо (вміст білка - 11-17%, жиру - 28-32%), невибагливість до умов життя, евригалінність - усі ці якості вугра роблять його одним з найпривабливіших об'єктів аквакультури. Вугор тривалий час може жити без води у зволоженій траві та серед водної рослинності.

Вивчення біології вугреподібних надасть можливість зберегти їх популяції і налагодити промисел цінних представників цього ряду.


1. Біологічні особливості ряду вугреподібні


Ряд вугреподібні (Anguilliformes) включає риб з дуже характерною вугреподібною формою тіла. їхнє тіло не звужується до хвоста, нерідко воно також не сплющене з боків (кругле в поперечному перерізі). Повзають і плавають вугри згинаючи тіло, як змії. По тілу вугра, що пливе, як би пробігає хвиля з постійною амплітудою. Спосіб плавання вугра не дозволяє досягти великих швидкостей, але зате він більше економічний. Сучасні види вугреподібних позбавлені черевних плавців (звідси друга назва ряду "Apodes" - безногі). М'які, без твердих променів і колючок, спинний й анальний плавці йдуть облямівкою вздовж тіла, часто зливаючись із хвостовим. Плавальний міхур з'єднаний з кишечником або скорочений. Звичайно зникає луска, шкіра слизувата. У багатьох вугреподібних зливаються разом і нерідко редукуються деякі кістки черепа. Розвиток з метаморфозом: прозора високотіла листоподібна личинка - лептоцефал - зовсім не схожа на дорослого вугра. У багатьох вугреподібних у крові містяться отруйні речовини - іхтіотоксини (наявні також у крові інших риб - коропа, лина, тунця). При безпосередньому потраплянні тіло теплокровних вони викликають руйнування еритроцитів. Якщо сироватку крові вугра ввести у вену теплокровної тварини, вона загине при симптомах, що нагадують укус гадюки. Іхтіотоксини небезпечні лише при потраплянні в кровоносну систему, тому що в шлунку вони руйнуються. Варто уникати потрапляння крові вугра на свіжі рани, тому що це може викликати запалення. Також іхтіотоксини не витримують нагрівання понад 58°С. Майже всі вугреподібні, 22 родини з приблизно 350 видами, - морські риби, що живуть переважно в теплих морях, але представлені й на більших глибинах. Тільки одна родина представлена в прісних водах - родина Вугрові або Прісноводні вугри (Anguillidae).

Тіло ниткохвостих вугрів незвичайно довге і тонке, витягується й голова, а щелепи набувають вигляд довгого прямого дзьоба птаха. У ряді родин редукуються кістки зябрових кришок.



2. Родина конгерові


Родина конгерові (Congridae) або вугри морські населяють Атлантичний, Індійський і Тихий океани. Найбільш відомий самий холодолюбивий вид - морський вугор. В тропічних морях живе багато видів родини конгерових (Congridae), але всі вони вивчені недостатньо. Труднощі їхнього вивчення пояснюються тим, що більшість із них веде дуже потайливий спосіб життя, в ущелинах скель і норках, які вугри виривають у піщаному дні. Особливо це відноситься до близької родини гетероконгерових (Heterocongeridae), особини якого можуть не залишати своїх норок протягом всього життя. Потривожений чим-небудь вугор моментально ховається в норку, тому піймати його можливо, лише оглушивши вибухом або отруївши якою-небудь отрутою. Звичайно для цієї мети використовується сильно діюча отрута-ротенон (природно, подібні способи лову припустимі й застосовуються тільки для збору наукових матеріалів). Подібний спосіб життя ведуть морські вугри роду Ксарифанія (Xarifania), "селища" яким знайдені водолазами на кораловому піску біля узбережжя Мальдівських і Нікобарських островів. Вони віддають перевагу глибинам від 8 до 48 м у місцях із сильними приливно-відливними течіями. Норки не запливають піском, тому що стінки їх склеюються слизом, яка вдосталь виділяється вуграми. Висунувшись із норки на дві третини, вугри тримаються головою проти течії у й хапають планктонних тварин, що пропливають повз них, а відчувши небезпеку, стрімко йдуть у норку. Личинки гетероконгерів невідомі.


2.1 Гетероконгер


Гетероконгер (Heteroconger longissimus) досить великий вугор (до 59 см), живе біля підніжжя скелястих берегів острова Мадейра на піщаному ґрунті. Звичайно він вириває в піску вертикальну норку; у спокійному стані в норці схована тільки задня третина тулуба, але при найменшій тривозі ховається в норку весь.

Спроби дослідників-водолазів добути вугрів з норок не увінчалися успіхом, тому що потривожені риби закопувалися усе глибше й глибше, вгвинчуючись у пісок хвостом. Піймати їх удалося, лише оглушивши динамітною міною вповільненої дії. У шлунках їх знайшли останки молюсків, десятиногих ракоподібних і планктони. Звичайно ці вугри будують норки одне біля одного - до двох норок на квадратному метрі.


2.2 Вугор морський


Вугор морський (Conger conger) або конгер, що з Північної Атлантики заходить до Середземного, Чорного й Балтійського моря. Сама крайня північна точка його розселення - води біля узбережжя Норвегії. Морський вугор крупніше річкового, він досягає 65 кг ваги й понад 3 м довжини. Його лептоцефали дуже схожі на личинок річкового вугра, але досягають 16 см довжини; вони були описані як Leptocephalus morrisi. Очевидно, як і річковий вугор, він нереститься один раз у житті й, виметавши від 3 до 8 млн. ікринок, гине. Місця й строки його нересту точно не встановлені. Від річкового вугра він відрізняється більше довгим спинним плавцем і повною відсутністю луски. Забарвлення морського вугра бура, перехідне на череві в бруднувато-білий колір.

Спинний й анальний плавці світлі, облямовані темною смугою. На боках чітко виступає світла бічна лінія. Морський вугор - ненажерливий хижак, що харчується головним чином дрібної й середньої величини рибою.

Його потужні зуби легко дроблять раковини молюсків.

Неодноразово спостерігали, морський вугор виривав з сіток рибу, що заплуталася в них. Улюблені місця його перебування - скелясті береги, де він звичайно підстерігає здобич, затаївшись де-небудь у підводному гроті або ущелині скелі. На піщаному дні він вириває собі норку, подібно тому, як це робить іноді річковий вугор.


2.3 Муренові



Представники родини муренових (Muraenidae) відомі з античних часів. У цих великих хижих риб зникають грудні плавці, від чого їхня форма стає ще більш змієподібною. Подібність збільшується потворною головою з маленькими очима й величезною пащею. Щелепи мурени усаджені в багатьох видів гострими зубами, що вважалися раніше отрутними. Новітні дані не виявили, однак, ніяких отрутних залоз. Іноді зуби бувають настільки великі. Шкіра мурен гола, без луски.



В тропічних морях живе безліч видів мурен - тільки для Червоного моря й західної частини Індійського океану відомі 18 родів й 119 видів. Всі мурени підстерігають свою здобич - риб, крабів і каракатиць - у підводних гротах й ущелинах каменів і можуть жорстоким укусом покарати їхній спокій, що порушивши, нирця. Лептоцефали родини муренових відрізняються від інших тупим коротким пилом, закругленим хвостовим плавцем і відсутністю грудних. Вони мають слабку пігментацію тіла, на боках пігментних плям немає. Лептоцефали муренових досягають за 8-10 місяців пелагічного життя 60-70 мм у довжину. Зрозуміло, видова приналежність встановлена поки лише для деяких видів: адже на теперішній час невідомі всі види дорослих мурен.

Мурени досягають 3 м у довжину. У деяких видів, у тому числі в середземноморської мурени гарне забарвлення з бурих і мармурових плям і смуг на зелено-жовтому фоні.

Родина ниткохвості (Nemichthyoidae) - своєрідна родина представники якої є найтоншими у світі рибами.


2.4 Дзьоборотка


Дзьоборотка (Avocettina infans) схожа на ниткохвостого вугра, але хвостова частина в неї не витягається в настільки довгу нитку, а тіло стрічкоподібно стисле з боків. Дзьоборотки досягають довжини близько 1 м; дорослі забарвлені в темно-коричневий колір. Звичайно вони зустрічаються на глибині до 1000 м, але іноді їх помічали швидко пливучими біля самої поверхні. Був випадок, коли дзьоборотка заплуталася в лососевих сітках, поставлених у верхньому шарі води (район північного фронту Куро-Сіво в північно-західній частині Тихого океану). Поширені повсюдно.


Случайные файлы

Файл
100810.rtf
CBRR4046.DOC
33917.rtf
28808-1.rtf
103879.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.