Родина Rosaceae у флорі Бистрицької улоговини (Прикарпаття) та перспективи їх використання (10523)

Посмотреть архив целиком














Родина Rosaceae у флорі Бистрицької улоговини та перспективи їх використання





Вступ


Актуальність роботи. На сьогоднішній день надзвичайно важливим завданням постає збереження та вивчення біологічної різноманітності на нашій планеті. Проблема збереження біологічної різноманітності як одного із стратегічних завдань людства висвітлена у Міжнародній конвенції збереження біологічної різноманітності, яка була прийнята на сесії Генеральної Асамблеї ООН з питань глобальної екології, що відбулась в червні 1992 року в Бразилії. Особливість сучасного етапу систематизації та використання біологічної різноманітності полягає в тому, що ця проблема набула величезного суспільного, соціально-політичного та етичного значення. Головне нині – зберегти біологічну різноманітність як одну з ключових якостей біосфери, котра забезпечує не тільки її стійкість та стабільність, але й надійність та виживання людства. Щоб запобігти знищенню біологічної різноманітності, потрібно упорядкувати знання про живі організми, їх видовий склад. В зв’язку з цим, вивчення фіторізноманітності окремих територій має не тільки наукове, але й природоохоронне практичне значення.

Особливо важливими є такі дослідження в регіонах, на які здійснюється антропогенний тиск, зокрема в межах Бистрицької улоговини, що на Передкарпатті. В таких умовах особливо актуальним завданням є вивчення флори, в тому числі окремих систематичних груп.

Дуже цікавою систематичною групою є родина Розових, яка має важливе народногосподарське значення. В її складі багато дуже цінних лікарських, вітамінних, їстівних, медоносних, декоративних рослин.

Метою роботи є вивчення видового різноманіття дикорослих видів родини Rosaceae у флорі Бистрицької улоговини, їх поширення та екологічних особливостей.

Перед собою ми ставили такі завдання:

– встановити видовий склад видів рослин родини Rosaceae у флорі Бистрицької улоговини;

  • вивчити поширення та частоту зустрічності представників родини;

  • дослідити еколого-ценотичні особливості досліджуваних видів;

  • виявити практичне значення видів рослин родини Rosaceae.

Спеціальні дослідження поширення видів рослин родини Rosaceae у флорі Бистрицької улоговини не проводились, в науковій літературі подібні відомості відсутні, тому робота відзначається науковою новизною.

Практичне значення роботи полягає у вивченні та узагальненні лікувальних, харчових, декоративних властивостей представників родини Розових та у дослідженні запасів деяких видів.




1. Огляд літератури


Дослідження флори та рослинності Бистрицької улоговини здійснювалось у процесі вивчення рослинного покриву Прикарпаття.

Історію дослідження флори та рослинності Передкарпаття можна поділити на три періоди. Перший період охоплює кінець ХІХ – поч. ХХ століть. В цей період дослідженням флори Передкарпаття і Карпат займалися польські та німецькі ботаніки: F. Hеrbich, A. Rehman, Zapalowicz, E. Woloszczak, F. Paх, A. Hayek, M. Sokolowski, F. Krzysik, S. Wierdak, M. Koczwara, W. Szafer, W. Gajewski, P. Kontny.

Встановленню таксономічних спектрів рослинного населення Прикарпаття присвячені роботи багатьох дослідників. Перші відомості про флору Прикарпаття знаходимо в працях Б. Гаккета, В. Бессера і Н. Вітмана. Проте вони дуже скупі і нерідко викликають сумніви, оскільки територія, охоплювана їхніми дослідженнями, виходить далеко за межі Прикарпаття, а вказівки на місцезнаходження видів відсутні або не конкретні. Тому справедливо вважати, що вивчення флори Прикарпаття започаткував А. Zawadski, який досліджував флоронаселення тодішніх Стрийського й Станіславського повітів. Дещо пізніше він же опублікував список рослин Галичини та Буковини, в якому наведено 1491 вид. На цей же час припадають й дослідження Ф. Гербіха. Йому належать двадцять наукових публікацій, у тому числі капітальна праця Флора Буковини», в якій наведені описи 1146 видів судинних рослин.

Уже першими роботами була визначена основна мета досліджень: встановлення таксономічних спектрів і виявлення особливостей розповсюдження окремих видів. Дослідження велися переважно в напрямі вивчення рослинного населення адміністративних і регіонально-адміністративних виділів.

Дослідження флори в Станіславському повіті після А. Завадського Zawadski, 1825) продовжили J. Jachno, Е. Тurczynski і K. Вогоwіczka.

У цей же час інтенсивні дослідження в Коломийському повіті вели А. Slendzinski і L. Wajgl. У 1884 році J. Jachno видав узагальнену працю про флоронаселення Станіславського і Коломийського повітів. Варто відзначити, що багато праць дослідників XIX століття надруковані під заголовками списків видів або флор околиць тих чи інших міст, які на той час були переважно адміністративними центрами: Самбір, Дрогобич, Стрий, Станіслав, Коломия. Але в розуміння околиця вкладений широкий зміст. Під околицею дослідники цього періоду розуміли усю територію того чи іншого повіту з однойменним центром. Тому цінність для сучасних досліджень мають дише ті праці, в яких є вказівки на конкретні місцезнаходження видів. Такою, зокрема, є праця А. Слендзінського, яка містить анотований список 432 видів.

Після закінчення другої світової війни лісову рослинність західних областей досліджували Бутейко О.І., та Мякушко В.К., Косець М.І., Голубець М.А., Стойко С.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Шеляг-Сосонко Ю.Р. та Байрова Р.С., Шеляг-Сосонко Ю.Р. та Горохова З.Н. В цих працях подаються відомості про флору і рослинність лісів, наводяться дані про умови їх зростання в окремих районах Карпат і Прикарпаття, висвітлюється поширення їх на території цих районів, залежно від природно-історичних умов, викладаються наслідки вивчення деревостану, чагарникового та трав’янистого ярусів, проводиться класифікація рослинності.

Флору та рослинність листяних лісів Українських Карпат та Передкарпаття досліджували Стойко С.М., Мілкіна Л.І, Голубець М.А., Малиновський К.А., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Шеляг-Сосонко Ю.Р. та Горохова З.Н.

Флору Прикарпаття вивчав В.П. Ткачик. В своїй монографії він детально проаналізував систематичну, еколого-ценотичну, просторову структуру флори Передкарпаття, антропогенні зміни флори.

Раритетні фітоценози західних регіонів України описали та систематизували Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Ященко П.Т. та ін. Проводилось також вивчення поширення рідкісних та зникаючих видів рослин в Передкарпатті, природних умов природно-заповідних територій та об’єктів.

Геоботанічне районування Передкарпаття проведено Ю.Р. Шеляг-Сосонком та Т.Л. Андрієнко.

Узагальнення відомостей щодо поширення різноманітних видів рослин в Карпатському регіоні, в тому числі і в Передкарпатті, виконано авторами «Визначника рослин України», «Визначника рослин Українських Карпат» та «Определителя высших растений Украины». В цих джерелах розглядалось також поширення, біологічні й екологічні особливості представників родини Розових в Передкарпатті.

Багатьма авторами вивчались біолого-екологічні та фармакологічні особливості представників родини Rosaceae.

Сучасну систему родини Розових запропонував А.Л. Тахтаджян.

Щодо лікарських видів рослин із родини Розових, то вони описані в багатьох як зарубіжних, так і вітчизняних виданнях. Заслуговують на увагу такі наукові роботи, як енциклопедичний словник «Лікарські рослини» під редакцією академіка А.М. Гродзінського, праця Івана Носаля «Від рослини до людини», наукові праці наших земляків Приходько М.М., Гладун Я.Д., Мазепа І.В. та ін. «Лікарські рослини Івано-Франківської області» 2002) та «Лікування соками рослин».




2. Фізико-географічна характеристика територіЇ дослідження


2.1 Географічне положення


Наші дослідження охоплювали територію Бистрицької улоговини, що входить до складу Передкарпаття в межах Івано-Франківської області.

Бистрицька улоговина є природним районом Передкарпаття, який займає розширену частину басейну середньої течії ріки Бистриці – правої притоки Дністра. Улоговина добре виражена морфологічно в природі, природні межі її чіткі. Абсолютні висоти дна улоговини коливаються від 250 до 300–350 м. Природними межами улоговини служать долини річок Бистриці Солотвинської й Ворони, а на півдні – ізогіпса 400 м над р. м, яка проходить дещо північніше с. Горохолина. Північна межа припадає на місце злиття Бистриць Солотвинської і Надвірнянської й Ворони у власне Бистрицю.

Майже посередині з півдня на північ улоговину перетинає прямолінійна долина Бистриці Надвірнянської, яка ділить дно улоговини на два плоских межиріччя – Бистрицьке і Вороно-Бистрицьке. Тут переважають лучні ландшафти, як використовуються як пасовища і сінокоси. Лісів збереглось мало. Природний рослинний покрив Бистрицької улоговини зазнав великих змін під впливом діяльності людини. Територія улоговини густо заселена і характеризується високим рівнем розораності земель.


2.2 Геоморфологія


Абсолютні висоти дна Бистрицької улоговини коливаються в межах від 250 до 300–350 м. Основа улоговини складена породами міоцену, які перекриті потужною товщею алювіальних відкладів, що утворюють майже плоску рівнину.

Для Бистрицької улоговини характерний флювіально-акумулятивний тип рельєфу, ускладнений долинно-балковими ерозійними формами. Річки Бистриця Солотвинська і Бистриця Надвірнянська винесли з Карпат в кінці міоцену, пліоцену і плейстоцену, тобто в період континентального розвитку Передкарпаття, величезну кількість уламкового матеріалу, які відклали передусім у карпатських передгір’ях.


Случайные файлы

Файл
33781.rtf
179195.rtf
95173.rtf
75432-1.rtf
58906.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.