Аналіз та класифікація кредитного портфелю комерційного банку (3237)

Посмотреть архив целиком















Курсова робота




на тему:

«Аналіз та класифікація кредитного портфелю комерційного банку»









Київ 2010


Вступ


В умовах стрімкого зростання обсягів банківських кредитів та зниження дохідності кредитних операцій банків особливого значення набуває розробка методичних підходів до підвищення ефективності банківського менеджменту в цілому та менеджменту кредитних операцій зокрема. З огляду на це актуальним питанням є розробка аналітичного інструментарію оцінки ефективності кредитної політики, впровадження якого в практичну діяльність дасть змогу визначити пріоритети формування стратегії та політики банків на кредитному ринку з метою підвищення дохідності кредитного портфеля.

Банківські кредити відіграють значну роль в процесах фінансування розвитку ринкової економіки, задовольняючи тимчасову потребу одних суб’єктів у додаткових коштах за рахунок їх тимчасового надлишку в інших. Стимулювання кредитування реального сектору економіки сприяє збільшенню обсягів ВВП і, зрештою, підвищенню добробуту нації.

Динаміку кредитів, наданих банками в економіку України на фінансування поточної та інвестиційної діяльності за даними 2008 року свідчать про те, що у структурі кредитного портфеля найбільшою є частка кредитів, наданих на поточну діяльність (станом на 01.01.1999 р. цей показник становив 7968 млн. грн., на 01.01.2003 р. – 38868 млн. грн., на 01.01.2006 р. – 121034 млн. грн.). Крім того, спостерігається зростання обсягів кредитів, наданих на інвестиційну діяльність. За підсумками 2005 р. їх обсяг у 2.7 рази перевищував аналогічний показник 2004 року, в 5.1 рази – 2003 року і в 9.6 рази – 2002 року.

Збільшення обсягів банківських кредитів супроводжується підвищенням банківських ризиків, найвпливовішим із яких є кредитний. Виходячи з цього, ключовою передумовою системи управління кредитним портфелем банку є продумана та зважена кредитна політика.

З метою її реалізації банки в сучасних умовах ефективної кредитної діяльності розробляють власну внутрішню кредитну політику та впроваджують механізми її здійснення. Кредитна політика охоплює найважливіші елементи і принципи організації кредитної роботи в банку, які фіксуються у письмовому вигляді і затверджуються на засіданнях кредитного комітету і комітету кредитного нагляду. Ця політика формується на основі факторів, що визначаються обсягом капіталу й активів банку, складом його клієнтури, спеціалізацією, місцезнаходженням, наявністю мережі філій, станом економічної кон’юнктури, ситуацією на грошовому ринку тощо. До зазначених факторів можна також віднести пріоритети у виборі клієнтів і кредитних інструментів (сегментація ринку) та норми і правила, що регламентують повноваження персоналу банку, який реалізує ці пріоритети на практиці.

У процесі проведення кредитної політики банківські установи виходять із необхідності забезпечити поєднання своїх інтересів та інтересів акціонерів банку, вкладників і позичальників. З огляду на це основним критерієм кредитної політики є принцип пріоритетності мінімізації рівня ризику над дохідністю, відповідно до якого банк незалежно від суми потенційного доходу має відмовити клієнту в наданні кредиту, якщо така операція пов’язана з недопустимим рівнем ризику.

Отже, банк має встановити для себе плановий рівень процентного доходу за кредитом (що вимірюється рівнем відсотка за кредитною операцією) та максимально допустимий рівень ризику, який він може взяти на себе, надавши цю позику.

Дотримання зазначених критеріїв на рівні окремого позичальника дає змогу банку отримувати запланований рівень доходності кредитного портфеля і в результаті цього забезпечувати реалізацію ефективної кредитної політики.



1. Поняття кредитного портфеля та критерії його конкурентоспроможності


На сучасному етапі розвитку суспільства банки відіграють провідну роль щодо надання фінансових послуг суб’єктам господарювання. Метою діяльності будь-якого банку є одержання прибутків від надання фінансових послуг і здійснення банківських операцій. Прибутковість виступає головним показником ефективності роботи банків, а рівень надійності визначається сукупним ризиком, на який наражається конкретний банк у процесі своєї діяльності. Прибутковість виступає важливим індикатором конкурентоспроможної позиції банку на банківських ринках і якості його менеджменту. Розрізняють поняття пасивів та активів комерційного банку. Пасиви – сукупність коштів, що перебувають у розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення активних та інших операцій з розміщення коштів. До пасивів входить власний капітал банку, залучені банківські ресурси та запозичені кошти. За допомогою пасивних операцій банк формує свою ресурсну базу, яку згодом використовує для отримання доходів. Такі операції називаються активними, найбільшу частку яких займають саме кредитні операції. Кредитні операції – це операції банку з надання коштів у тимчасове користування суб’єктам господарювання на умовах платності, строковості, забезпеченості, повернення та цільового використання. Кредитні операції формують кредитний портфель банку.

Більшість українських учених визначає кредитний портфель як сукупність усіх позичок, наданих банком з метою одержання прибутку. Російські економісти ширше тлумачать це поняття, трактуючи його як сукупність наданих позичок, що класифікуються на основі критеріїв, пов’язаних із різноманітними факторами ризику або способом захисту від нього.

Варто наголосити, що кредитний портфель є не просто пасивно сформованим набором позичок, а результатом активних, цілеспрямованих дій банку, який динамічно розвивається. На мою думку, банківський кредитний портфель слід розглядати як втілення кредитної політики банку, що у свою чергу є невід’ємною складовою його загальної стратегії розвитку. Підсумувавши все це, можна сказати, що кредитний портфель – це економічно обґрунтована і структурована сукупність кредитних угод і кредитних зобов’язань, яка є результатом цілеспрямованих управлінських рішень, прийнятих відповідно до вимог кредитної політики банку та органів банківського нагляду.

Загальна сума кредитного портфеля визначається за балансовою вартістю всіх кредитів банку, в тому числі прострочених, пролонгованих і сумнівних, і вартістю позабалансових зобов’язань банку з кредитування.

Головною метою управління кредитним портфелем полягає в забезпеченні максимальної дохідності за допустимого рівня ризику, тобто постає питання в раціональному управлінні кредитним ризиком. Будучи найбільш поширеним видом фінансового ризику, кредитний ризик являє собою елемент невизначеності при здійсненні контрагентами своїх договірних зобов’язань, пов’язаних з поверненням позичкових засобів. Іншими словами, кредитний ризик – це можливість втрат в результаті нездатності контрагента виконати свої договірні зобов’язання.

Під час оцінювання кредитного ризику доцільно розділяти кредитний ризик на рівні угоди і кредитний ризик на рівні портфеля банку. Кредитний ризик на рівні угоди відображає ймовірність того, що позичальник може не виконати своїх зобов’язань перед банком щодо повернення боргу згідно з умовами кредитного договору, і при цьому банку не вдасться своєчасно і в повному обсязі скористатися забезпеченням позики для покриття можливих втрат від неї. Для оцінювання кредитного ризику щодо конкретної угоди можна використовувати показники ймовірності та зваженого кредитного ризику. Кредитний ризик на рівні портфеля – міра (ступінь) ризику кредитного портфеля (сукупності всіх кредитних угод) комерційного банку. Портфельний кредитний ризик проявляється у зменшенні активів банку. Джерелом портфельного кредитного ризику є сукупна заборгованість перед банком за операціями, яким притаманний кредитний ризик. Оцінювання портфельного кредитного ризику передбачає оцінювання концентрації та диверсифікації активів банку. Диверсифікація – це розподіл кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як характеристиками (величина капіталу, форма власності), так і умовами діяльності (галузь економіки, географічний регіон). Диверсифікацію як метод управління кредитним ризиком слід застосовувати зважено і обережно, спираючись на статистичний аналіз і прогнозування, ураховуючи можливості самого банку і передусім рівень підготовки кадрів. Диверсифікація потребує професійного управління та глибокого знання ринку. Саме тому надмірна диверсифікація призводить не до зменшення, а до зростання кредитного ризику. Адже навіть у невеликому банку не завжди є достатня кількість висококваліфікованих фахівців, котрі мають глибокі знання у багатьох галузях економіки і практичний досвід роботи з різними категоріями позичальників, знають специфіку географічних територій.

Концентрація є поняттям, протилежним за економічним змістом диверсифікації. Концентрація кредитного портфеля означає зосередження кредитних операцій банку в певній галузі чи групі взаємопов’язаних галузей, на географічній території або на кредитуванні певних категорій клієнтів. Формуючи кредитний портфель, треба додержувати певного рівня концентрації, оскільки кожний банк працює в окремому сегменті ринку і спеціалізується на обслуговуванні певної клієнтури. При цьому надмірна концентрація значно підвищує рівень кредитного ризику. Часто банки концентрують свої кредитні портфелі в найпопулярніших секторах економіки, таких як енергетика, газова та нафтова промисловість, інвестування нерухомості. Як показує міжнародний досвід, саме надмірна концентрація кредитного портфеля (зокрема, у сфері нерухомості, в енергетичній галузі та ін.) стала причиною погіршення фінансового стану та банкрутства банків у розвинутих країнах протягом 70–80-х років минулого століття.


Случайные файлы

Файл
179847.rtf
112202.rtf
17504.rtf
104710.rtf
42012.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.