Управління ліквідністю банку (3070)

Посмотреть архив целиком

Тема 10. Управління ліквідністю банку



  1. Показники ліквідності і платоспроможності як складові фінансової стійкості банку.

  2. Еволюція вимог НБУ щодо нормативів ліквідності комерційного банку.

  3. Обов’язкове резервування залучених коштів як метод державного регулювання ліквідності комерційних банків.

  4. Теорія і практика управління банківською ліквідністю на макро- і мікрорівні.

Задачі. Варіант 10





1. Показники ліквідності і платоспроможності як складові фінансової стійкості банку



Стан і перспективи функціонування фінансових інститутів ринків капіталу мають важливе значення для національної економіки. Фінансовий стан банку - це комплексне поняття, яке відображає систему показників, які характеризують наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Термін “ліквідність” походить від латинського liquidus, що в перекладі означає рідкий, текучий, тобто ліквідність характеризується легкістю реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей та інших активів у грошові кошти.

Термін «платоспроможність» дещо ширший, він включає не тільки і не стільки можливість перетворення активів в такі, що швидко реалізуються, скільки здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов‘язання, які витікають з торговельних, кредитних і інших операцій грошового характеру. Таким чином ліквідність виступає як необхідна і обов‘язкова умова платоспроможності, контроль за дотриманням якої бере на себе не тільки сама юридична чи фізична особа, але і певний зовнішній орган контролю чи нагляду.

Ліквідність для комерційного банку виступає як здатність банку забезпечити своєчасне виконання в грошовій формі своїх зобов‘язань по пасиву. Ліквідність банку визначається збалансованістю активів і пасивів балансу банку, ступенем відповідності строків розміщених активів і залучених банком пасивів.

Норми ліквідності банку звичайно встановлюються як відношення різних статей активів балансу до всієї суми чи до визначених статей пасивів, або навпаки, пасивів до активів. Ліквідність банку лежить в основі його платоспроможності.

Платоспроможність трактується як здатність банку у встановлені строки в повній сумі відповідати за своїми зобов‘язаннями.

В цілому ліквідність суб’єкта можна охарактеризувати за такими параметрами як: наявність ліквідних активів для виконання зобов’язань перед постачальниками, підрядчиками, бюджетом, різними кредиторами; достатність власних коштів для життєдіяльності (оборотних і основних коштів, які характеризуються якісними і кількісними показниками); залежність від зовнішніх джерел фінансування.

Крім того, ліквідність суб’єкта визначається величиною позабалансових зобов’язань, добросовісності суб’єкта у виконанні платежів і загальною культурою взаємовідносин з контрагентами, здатністю суб’єкта випускати цінні папери, які користуються попитом на ринку. У випадку купівлі-продажу (процесів злиття, поглинання) ліквідність суб’єкта “переходить” у ліквідність об’єкта.

У сучасних економічних умовах банківську ліквідність можна розглядати також як багаторівневу систему категорій, яка об’єднує поняття: ліквідність банківської системи, ліквідність банку, ліквідність балансу банку (ліквідність активів, ліквідність пасивів).

Ліквідність банківської системи – це спроможність забезпечити своєчасне виконання всіх зобов’язань перед вкладниками, кредиторами та акціонерами банківських установ, можливість залучати в повному обсязі вільні кошти юридичних і фізичних осіб, надавати кредити й інвестувати розвиток економіки країни. Ліквідність банківської системи залежить від ліквідності банківських установ, Національного банку України і держави, а також розвитку міжбанківського ринку, що дає змогу вважати банківську систему цілісною. На ліквідність банківської системи також впливають зовнішній та внутрішній борг України, рівень інвестицій, динаміка кредиторської та дебіторської заборгованості, законодавчо-нормативна база захисту кредиторів.

Ліквідність банку – це його здатність своєчасно виконувати свої зобов’язання. Інакше кажучи, суми його грошових коштів, які можна швидко мобілізувати з інших джерел, дають змогу вчасновиконувати зобов’язання, відображені в пасиві балансу. Зокрема, з метою підтримання ліквідності, банк повинен мати певний резерв для виконання непередбачених зобов’язань, які можуть бути зумовлені як змінами стану грошового ринку, так і фінансовим станом клієнтів або банків-партнерів. Ліквідність банку є запорукою його стійкості, оскільки банк, який володіє достатнім рівнем ліквідності, може з мінімальними затратами для себе виконувати такі функції: проводити платежі за дорученням клієнтів; повертати кредиторам (вкладникам) кошти як з настанням терміну погашення, так і достроково; сплачувати випущені цінні папери; відповідати за зобов’язаннями, які можуть відбутися в майбутньому, в тому числі за позабалансовими зобов’язаннями.

Ліквідність балансу є співвідношенням окремих статей активу та пасиву балансу з метою порівняння їх значень зі значенням встановлених нормативів. Варто зазначити, що ліквідність балансу банку є основним фактором ліквідності самого банку. Тому немає підстав протиставляти ці поняття як несумісні. На ліквідність банківського балансу впливають певні фактори, серед яких можна виділити: співвідношення строків залучення ресурсів та строків розміщення коштів, структура активів, ступінь ризикованості активних операцій, структура пасивів, якість управління ліквідності банком. Баланс банку вважається ліквідним, якщо його стан дає змогу за рахунок швидкої реалізації активів покривати термінові зобов’язання за пасивами. Можливість швидкого перетворення активів банку в грошову форму для виконання власних зобов’язань зумовлена багатьма чинниками, серед яких головний – відповідність термінів та обсягів розміщення фінансових ресурсів термінам та обсягам їх залучення. На основі балансу банку можна розрахувати показники ліквідності, з яких окремі регламентовані Національним банком України, а інші можуть бути визначені самостійно для потреб банку при проведенні аналізу його надійності.

Ліквідність активів передбачає, що активи можуть бути безпосередньо використані для погашення боргових зобов’язань або трансформуватися в грошові та інші платіжні засоби, іншу грошову форму.

Ступінь ліквідності того чи іншого активу визначається його властивістю зберігати свою номінальну вартість без змін. Така властивість активу перебуває в протилежній залежності від ризиковості.

Такі характеристики банківських активів, як мобільність (легкість перетворення в грошову форму) та диверсифікація можна об’єднати під загальною назвою "якість активів" банку. Чим вища якість активів банку, тим вища його ліквідність. Стан ліквідності банку залежить від ступеня "пов’язаності" його пасивів з активами. Якщо в складі банківських пасивів значна частка великих депозитів (кредитів), що належать одному–двом вкладникам (кредиторам), то спроба раптового дострокового вилучення таких пасивів може підірвати ліквідність банку. Отже, можна зробити висновок, що ліквідність банку залежить від якості банківських активів, яка, в свою чергу, виражена такими показниками, як структура активів за ступенем ліквідності, ризикованість, дохідність, відповідність активів і пасивів за строками.

Іншим структурним елементом банківської ліквідності є категорія “ліквідні пасиви”. Її суть полягає в тому, що це пасиви, які стабільно перебувають в обігу, не є надзвичайно чутливими до відсоткових ставок та постійно поповнюються.

До ліквідних пасивів належать залишки на поточних рахунках постійних клієнтів банку, кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій. Зокрема, ліквідність банку підвищується, коли мінливість залишків залучених ним коштів зменшується.

Ці поняття, «ліквідність» і «платоспроможність», розглядаються подекуди як споріднені, а різниця між ними вбачається у часовому горизонті аналізу: ліквідність є окремим випадком платоспроможності, а саме можливістю своєчасного виконання зобов’язань. За тимчасової відсутності ліквідності банк може не виплатити депозит сьогодні та сплачувати штраф за затримку. Після отримання коштів він може виплатити депозит та відновити ліквідність. У такому випадку платоспроможність банку як мала, так і має місце, незважаючи на несвоєчасне виконання зобов’язання.

Платоспроможний банк – це банк, що раніше чи пізніше в змозі виконати свої зобов’язання, а ліквідний банк – це той, що виконує всі свої зобов’язання у строк. У зв’язку з цим можливі такі сполучення як «платоспроможність – неліквідність», «неплатоспроможність – ліквідність». Останнє можливе тоді, коли банк підтримує ліквідність шляхом залучення нових ресурсів у зростаючому обсязі. Виконання зобов’язань, строк за якими уже настав, відбувається за рахунок нових залучених коштів. Це і є достатньо відомий економічний феномен – «піраміда». «Пірамідальна» система є ліквідною, однак неплатоспроможною. За умови припинення нових залучень така система стає неліквідною.

Методи аналізу (оцінки) ліквідності банком.

Науковці, серед методів, які використовуються при оцінці ліквідності, виділяють методи внутрішньої та зовнішньої оцінки ліквідності (табл. 1). До методів внутрішньої оцінки ліквідності належать: коефіцієнтний аналіз ліквідності балансу та аналіз грошових потоків (як різновид – оцінка величини чистого вибуття зобов’язань банку).


Случайные файлы

Файл
kurs_text.doc
41439.rtf
109676.doc
49052.rtf
50309.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.