Емісія грошей (3041)

Посмотреть архив целиком













Курсова робота

на тему „Емісія грошей”


Зміст


1. РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЕМІСЇЇ ГРОШЕЙ

    1. Поняття, сутність та види емісії

    2. Механізм проведення емісії

2. РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНИЙ АНАЛІЗ ГРОШОВОЇ ЕМІСІЇ

2.1 Регулювання готівкової та безготівкової емісії

2.2 Аналіз грошової емісії

3. ВИСНОВКИ

4. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ПОСИЛАНЬ

Додаток А

Додаток Б


РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЕМІСЇЇ ГРОШЕЙ


    1. Поняття, сутність та види емісії


У зв'язку з тим, що центральні банки – це головні органи грошово-кредитного регулювання та реалізації грошово-кредитної політики, основним завданням їхньої діяльності є забезпечення стабільності національної грошової одиниці [20, с. 73]. Тому національний банк будь-якої країни має набір функцій, що дозволяють досягти поставленої мети. Традиційно перед центральним банком ставиться п'ять основних задач, а саме бути:

- емісійним центром країни, тобто користуватися монопольним правом на випуск банкнот;

- банком банків, тобто виконувати операції не з торгово-промисловою клієнтурою, а переважно з банками даної країни: зберігати касові резерви, розмір яких встановлюється законом, надавати їм кредити (кредитор останньої інстанції), виконувати нагляд, підтримуючи необхідний рівень стандартизації і професіоналізму в національній кредитній системі;

- банкіром уряду, для цього він повинен підтримувати державні економічні програми і розміщувати державні цінні папери; надавати кредити і виконувати розрахункові операції для уряду, зберігати офіційні золотовалютні резерви;

- головним розрахунковим центром країни, виступаючи посередником між іншими банками країни для виконання безготівкових розрахунків, що засновані на заліку взаємних вимог и зобов'язань (клірингів);

- органом регулювання економіки грошово-кредитними методами [3, с. 381].

Емісія банкнот – найстаріша та одна з найбільш важливих функцій центрального банку. З розвитком капіталізму вона суттєво змінилася: якщо на ранніх етапах становлення кредитних систем комерційні банки наряду з

центральними виконували емісію банкнот, то у процесі централізації банкнотної емісії в ряді найбільших комерційних банків і трансформації цих банків в центральні банки монополія на випуск банкнот закріпилася за одним банком – центральним [8, с.55]. Задача емісії – погасити державні витрати та наростити грошову масу для економіки. Різниця між номінальною вартістю емітованих паперових грошей і витрат емісії (затрати на спеціальний папір, типографічні затрати) формують емісійний дохід (сеньйораж), який представляє собою емісійний дохід держави.

Емісія викликає ріст грошової маси, а вилучення – її зменшення. Обидва процеси йдуть майже паралельно, як два різнонаправлених потоки різної інтенсивності. Як правило, емісія грошей перевищує їх вилучення, хоча в деякі, особливо невеликі інтервали часу, буває і навпаки. Сальдо (сума) емісійних операцій по випуску (емісія) і вилучення грошей з обігу – це емісійний результат [10, с. 29].

У даній роботі мені б хотілося звернути увагу та детально розглянути механізм емісійної роботи центрального банку та шляхи удосконалення емісійної політики. Для початку хотілося б дати чітке визначення поняттб «грошова емісія» та «оптимізація».

Грошова емісія – (від англ. issue, evission) випуск в обіг грошових знаків замість зношених та зіпсованих, що призводить до збільшення грошової маси в обігу; випуск в обіг додаткової кількості грошових знаків, що відповідає росту виробленої товарної маси (ВНП) чи рівню інфляції.

Оптимізація – вибір найкращого варіанту вирішення з безлічі можливих; процес приведення системи до найкращого стану.

При першому визначенні оптимізації мається на увазі аналіз стану системи, що досліджується з точки зору критерію оптимальності. Цей пошук «оптимуму» і називається оптимізацією.

Друге визначення оптимізації означає процес переводу системи, що вивчається у потрібний стан. При цьому в залежності від критеріїв оптимальності розрізняють оптимізацію векторну, стохастичну, багатокритеріальну і т.д. [25].

Поняття «випуск грошей» та «емісія» - нерівнозначні. Випуск грошей в оборот проходить постійно. Безготівкові гроші випускаються в обіг, коли комерційні банки надають позики своїм клієнтам. Готівкові гроші випускають в оборот, коли банки в процесі здійснення касових операцій видають їх клієнтам з операційних кас. Однак одночасно клієнти погашають банківські позики і здають готівку в операційні каси банку. При цьому кількість грошей в обігу може і не збільшуватися.

Під емісією ж розуміють такий випуск грошей в оборот, який призводить до загального збільшення грошової маси, що знаходиться в обігу.

Тобто можна зробити висновок, що оптимізація грошової емісії – вибір найкращого варіанту випуску готівкових та безготівкових грошей в оборот, що відповідає росту виробленої товарної маси чи рівню інфляції.

Емісійна система відповідно розглядається як законодавчо встановлений порядок випуску в обіг грошових знаків і є складовою частиною грошової системи. Регулювання емісійної системи забезпечується операціями на відкритому ринку, змінами норм обов'язкових резервів, процентних ставок та іншими інструментами грошово-кредитної політики [26].

Для отримання більш чіткого уявлення про сутність емісії доцільно, на мою думку визначити основні види емісії: готівкова та безготівкова. Під готівковою емісією розуміють випуск готівки в обіг, тобто надання центральним банком в економіку певної маси грошей. Під безготівковою визначають випуск безготівкових грошей у формі кредитних та депозитних.

Монопольне право на здійснення готівкової емісії має центральний банк держави. Законодавчо емісійна монополія за ЦБ як представником держави закріплена на Заході тільки стосовно банкнот і в деяких випадках монет.

На Заході готівковий оборот займає украй невелике місце навіть в розрахунках населення - зазвичай менше 5 - 10%. Планування готівкового обороту відсутнє зважаючи на його безглуздя: гроші автоматично “продаються” банками через відділення центрального банку у міру появи попиту і не можуть використовуватися для покриття дефіциту державного бюджету. Тому монополія на банкнотну емісію не має на увазі її жорстокого контролю або зв'язку з макроекономічними показниками.

Емісія банкнот в принципі відрізняється від випуску боргових зобов'язань держави тільки тим, що банкноти - прості векселі до запитання - можуть використовуватися як законний платіжний засіб і по ним не треба платити відсоток. Оскільки сучасні гроші мають кредитний характер, банківські рахунки по суті мало чим відрізняються від банкнот і є основними компонентами грошової маси в обігу.

На Заході не пишуть на банкнотах, що вони забезпечуються золотом, дорогоцінними металами і іншими активами, але це відображено в їх публікованих балансах. Забезпеченням виступає актив центрального банку, основними статтями якого зазвичай є золотовалютні резерви, портфель державних і інших цінних паперів, кредити банкам під заставу цінних паперів. У розвинених країнах питання забезпечення банкнотної емісії вирішується по-різному, але він завжди має юридичну основу, нерідко законодавчо визначений характер забезпечення і, отже, непрямі межі паперової емісії.

Раніше при адміністративно-розподільчій системі величина емісія слугувала об'єктом директивного планування державою і ні в якому разі не могла перевищуватися. В умовах ринкової економіки директивного планування не існує, але центральний банк прогнозує розмір емісії, що передбачається, використовуючи прогнозі касових оборотів комерційних банків і власні аналітичні матеріали. При цьому важливо не тільки встановити оптимальну величину емісії, що прогнозується, а й розподіл її по окремим регіонам країни.

Про незначну роль функції центрального банку як емісійного центру нерідко свідчить відсутність спеціального підрозділу в головній конторі (наприклад, Банк Англії). Дана функція все більш розглядається як технічна і стосується в основному відділень банку, що безпосередньо займаються касовою роботою, а також друкарні, що друкує банкноти. Монополія потрібна перш за все для виключення зловживань і сприяння проведенню єдиної грошово-кредитної політики.

Правильна організація обороту готівкових коштів впливає на розмір грошової маси, від неї залежить швидкість обертання грошей, що характеризує стабільність та стійкість грошового обігу. Сфера використання готівкових грошей в народному господарстві обмежена в порівнянні з безготівковими розрахунками, і в основному їх використовує населення. Разом з тим кожне підприємство та організація без роботи з готівковою грошовою масою теж поки що обійтися не можуть: в першу чергу, це пов'язано з оплатою праці. Крім того, підприємства та організації самостійно можуть реалізовувати свою продукцію і послуги, отримуючи при цьому виручку готівкою. Також в межах встановлених законодавством сум вони можуть використовувати готівкові гроші в розрахунках між собою. Таким чином, в економіці формується готівково-грошовий обіг, який представляє собою розрахунки готівковими грошима. Оскільки емісійним центром країни є центральний банк, то він за допомогою своїх нормативних документів регулює рух готівкових грошей в країні, а комерційні банки виступають в ролі уповноважених агентів по готівково-грошовому (касовому) обслуговуванню господарюючих суб'єктів. Згідно з встановленим порядком ведення касових операцій, обов'язковими є наступні основні положення:


Случайные файлы

Файл
kursovik_TMM1.doc
152800.rtf
31090-1.rtf
158631.rtf
28700.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.