Становлення та розвиток монетарної та фіскальної політики в Україні (2972)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського

Кафедра фінансів та банківської справи








КУРСОВА РОБОТА

на тему:

"СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК МОНЕТАРНОЇ ТА

ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ"








Виконала студентка гр.43 Б

Суржинська І.В.

Викладач Тарасова Н.А.




м.Мелітополь

2007рік


ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ МОНЕТАРНОЇ ТА ФІСКАЛЬНОЇ

ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

1.1. Мяка монетарна політика та мяка фіскальна політика (1992-

1995роки)

1.2. Жорстка монетарна політика та мяка фіскальна політика (1996-

1999роки)

1.3. Жорстка монетарна та жорстка фіскальна політика (2000-2003роки)

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ МОНЕТАРНИХ ПАРАМЕТРІВ

ГРОШОВО-КРЕДИТНОГО РИНКУ УКРАЇНИ

2.1. Обовязкове резервування коштів.Процентні ставки

2.2. Рефінансування банків. Депозитні операції

2.3. Операції зворотного РЕПО

2.4. Монетарний огляд та прогнозна оцінка розвитку грошово-

кредитного ринку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП


Нині в Україні особливої актуальності набула проблема розроблення стратегії грошово-кредитної політики, яка відповідала б довготривалим перспективам соціально-економічного розвитку країни.

Україна вступає в новий етап розвитку, який більшою мірою має характеризуватись стабільністю і визначенністю економічної політики.

За таких передумов зростають вимоги до економічної та монетарної політики, зокрема до їх обгрунтованості й ефективності. У зв’язку із цим постає завдання розроблення і реалізації нових підходів у сфері монетарної політики.

У нашій країні з 1999року діє Закон "Про Національний банк України", яким визначено головні підходи до формування і здійснення грошово-кредитної політики. Відповідно до нього Рада НБУ розробляє основні засади грошово-кредитної політики і здійснює контроль за їх виконанням. Правління НБУ проводить грошово-кредитну політику згідно з визначеними Радою НБУ засадами. Основні засади дають можливість НБУ з допомогою інструментів грошово-кредитної політики здійснювати регулювання грошово-кредитного обігу та кредитування економіки з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України як монетарної передумови для економічного зростання і підтримки високого рівня зайнятості населення.

Накопичено певний досвід формування основних засад. На практиці зясувалися недоліки законодавства та нормативно-правових актів, виявилися суперечності та проблеми, що можуть бути предметом окремого аналізу. Передусім ідеться про стратегічні підходи до формування основних засад грошово-кредитної політики.

Нинішня практика включає в себе застосування як формальних норм і правил, зафіксованих у Законі "Про Національний банк України", "Регламенті Ради НБУ", "Тимчасовому положенні про зміст, порядок розробки Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за їх виконанням", так і неформальних, які склалися в результаті реальних взаємовідносин органів монетарної влади, повязаних із розвязанням наявних проблем та суперечностей і не регламентованих нормативно-правовими актами.

Показники, що затверджуються Радою НБУ, не можуть водночас відігравати і роль цілей грошово-кредитної політики, оскільки кожен із них для досягнення встановленого значення потребує відповідної до конкретних умов зміни інших, які відіграють у такому випадку роль інструментів досягнення мети. Цю невідповідність на формально-інституційному рівні досі не подолано, тож кожного року проблеми вирішувалися неформально.

Основним орієнтиром вважалася інфляція. Режим регульованого плавання обмінного курсу ( в умовах перевищення пропозиціїї валюти над попитом на неї і здатності економіки поглинати значне зростання пропозиції грошей внаслідок викупу валюти НБ без відповідних інфляційних ефектів, що пов’язано з відносно низьким рівнем монетизації економіки) давав змогу утримувати стабільність валютного курсу і використовувати його як інфляційний якір. Монетарна база і монетарна маса розглядалися як показники, що коригуються з інфляцією та обмінним курсом, але ніхто ніколи не наголошував на них як на таргетах. Ці показники практично виконували роль прогнозу. До того ж інфляція значною мірою залежала від немонетарних факторах (підвищення регульованих цін і тарифів тощо). Рада НБ щоквартально розгладала виконання Основних засад, аналізувала стан економіки, грошово-кредитної сфери та адекватність дій Правління НБУ.

З точки зору формальної класифікації монетарних режимів грошово-кредитна політика в Україні не є ні монетарним таргетуванням, ні таргетуванням обмінного курсу, ні таргетуванням інфляції. Дослідники характеризують таку політику як некласифікований монетарний режим або як режим з імпліцитними орієнтирами. На практиці в Україні імпліцитно здійснювалося розгорнуте таргетування стабільності грошової одиниці, яке означає постійний моніторинг і контроль за рівнями інфляції, девальвації, динамікою відсоткових ставок, їх співвідношеннями і, за необхідності, непрямий вплив на них засобами грошово-кредитної політики.

У 2002 році в Основних засадах уперше було передбачено завдання щодо поступової підготовки до таргетування інфляції. Для переходу до цього режиму необхідно вирішити ряд складних завдань: забезпечити операційну незалежність центрального банку та уряду; підвищити ефективність управління грошово-кредитним ринком, передусім – відсотковими ставками; розробити систему інформаційного обміну всередині центрального банку, що збільшує ефективність прогнозування інфляції, управління ціновими очікуваннями та іншими процесами.

Ці завдання достатньою мірою ще не виконано. Нині необхідним став перехід до визначення основних засад грошово-кредитної політики на базі середньострокової монетарної стратегії, яка безпосередньо підготувала би підгрунтя для впровадження режиму прямого таргетування інфляції.

Підготовка до розроблення і реалізації середньострокової монетарної стратегії передбачає узагальнення існуючого світового досвіду та предметне врахування особливостей економічного розвитку України.


РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ МОНЕТАРНОЇ ТА ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ


Після розпаду Радянського Союзу держави, які утворилися на його теренах, зіткнулися з багатьма проблемами, спричиненими розривом налагоджених економічних звязків. Спостерігалося значне падіння виробництва, інфляційні сплески, погіршення добробуту і соціальної захищенності населення. Назріла гостра потреба у здійсненні структурних змін в економіці. Не була винятком і Україна. Чимало проблем, які виникали у фінансовому секторі в перші роки державної незалежності, стали наслідком неузгодженості тогочасної грошово-кредитної та бюджетної політики. Окремі із цих проблем залишаються актуальними досі.

Процес становлення і налагодження взаємозвязків між монетарною і фіскальною політикою в Україні можна умовно поділити на три основних етапи. Зупинимося детальніше на кожному з них.


    1. М’яка монетарна політика та мяка фіскальна політика (1992-1995роки)


У цей період гроші Національного банку були майже єдиним джерелом фінансування дефіциту бюджету, що за своєю суттю було емісійним кредитуванням уряду. Дефіцит бюджету досягав двозначних значень. Так, у 1992році він становив майже 14% від ВВП. Вливання в економіку через бюджетну систему та пряме кредитування НБУ суб’єктів економіки емісійними грошима врешті-решт призвели до гіперінфляції, пік якої припав на 1993рік, коли вона сягнула (грудень відносно грудня) 10 257 відсотків.

Обсяги готівки, що перебуває в обігу, за цей же період зросли в 9 тисяч разів. Висока інфляція знівелювала реальні доходи населення, що фактично призвело до знищення депозитів фізичних осіб у банках [11, с.8,9].

У цей час банківська система країни робила лише перші кроки. У жорстких умовах становлення багато новостворених або трансформованих банківських установ виявилися практично безпорадними: досвіду роботи в умовах ринкової економіки вони майже не мали, зате успадкували ненадійні кредити і борги [19,с.2].

Високі темпи інфляції зумовили швидке зростання номінального ВВП. Проте емісія грошей не могла забезпечити збільшення грошової маси відповідними темпами, а монетизація економіки за аналізований період знизилася на 18.1 відсоткового пункту, досягнувши позначки 9.3%. З іншого боку, величезні грошові потоки, які надходили на валютний ринок, знецінили національну валюту, що в умовах зростаючого імпорту ще більше підштовхнуло до підвищення цін.

Кошти бюджету (а вони були не значними) щедро витрачалися на дотації та субсидії. Емісійні ж кошти НБУ – "проїдалися". Державний борг України в 1994-1995 роках становив більш як половину валового внутрішнього продукту. Водночас було здійснено лібералізацію цін, що теж прискорило зростання інфляції.

Нині, незважаючи на подолання багатьох проблем на макрорівні, поточна координація монетарної та фіскальної політики залишається недосконалою, що негативно впливає на монетарну стабільність країни. Серед проблем – питання значних коливань залишків коштів на рахунках уряду в Національному банку, які суттєво впливають на ліквідність банківської системи та вартість кредитів на міжбанківському ринку; питання боргової політики, емісії державних цінних паперів, деякі неузгодженності у розробці основних прогнозних і програмних документів. Аналіз та пропозиції щодо розв’язання цих проблем є актуальними з точки зору збереження як фіскальної так і монетарної та макроекономічної стабільності країни.


Случайные файлы

Файл
69818.rtf
69924.rtf
90762.rtf
62537.rtf
101290.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.