Договір банківського кредиту (2844)

Посмотреть архив целиком

ЗМІСТ


ВСТУП

1 ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТЕЧНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ КРЕДИТУВАННЯ

1.1 Поняття та форми кредиту

1.2 Поняття, ознаки та види банківського кредиту

2 ЕЛЕМЕНТИ ДОГОВОРУ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ ТА ПОРЯДОК ЙОГО УКЛАДАННЯ

2.1 Сторони договору банківського кредиту

2.2 Форма та порядок укладання договору банківського кредиту

3 ЗМІНА ТА РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ

4 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОГОВОРУ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ ТА ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ПОРУШЕННЯ ЙОГО УМОВ

4.1 Кредитний ризик та види забезпечення кредитного договору

4.2 Відповідальність сторін за кредитним договором

ВИСНОВКИ



ВСТУП


Банки складають невід'ємну рису сучасного грошового господарства. Знаходячись у центрі економічного життя, обслуговуючи інтереси виробників, банки виступають зв’язуючою ланкою між виробником і споживачем. В умовах ринку неминуче банки висуваються в число основних, ключових елементів економічного регулювання. У цьому плані особливу роль відіграють кредити, перетворюючись у єдине джерело, що поставляє народне господарство додатковими грошовими ресурсами.

Основним внутрішнім протиріччям кредитних відносин є протиріччя між кредитором і позичальником. Ці протиріччя визначаються розміром засобів, що вивільнилися у кредитора і розміром потреби позичальника, а також протиріччям між тривалістю вивільнення засобів у кредитора і тривалістю існування потреби в додаткових засобах у позичальника.

Природною формою руху грошово-кредитних відносин є виникнення більш складної форми відносин – кредитних відносин за участю посередника. Найважливішою формою кредитних відносин цього типу є банківський кредит, де у ролі посередника виступає банк.

Банківський кредит є основною формою кредиту у ринковій економіці. Кредитування господарських суб'єктів і громадян є однією з найважливіших функцій банків як спеціалізованих кредитних установ. Банківський кредит – необхідний інструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники. Тому дуже важливим є дослідження проблем, які виникають при укладанні та виконанні договору банківського кредиту для більш ефективного функціонування цього інституту. У цьому полягає актуальність теми дослідження.

Метою дослідження є поглиблення правових знань про договір банківського кредиту як соціальне явище, сторони, зміст, істотні умови договору, відповідальність за невиконання його умов, а також особливості правового регулювання відносин, що виникають на підставі цього юридичного факту.

Об’єктом дослідження є правовідносини, які виникають при укладанні договору банківського кредиту.

Предметом дослідження є договір банківського кредиту як інститут цивільного права.

Результати курсового дослідження можуть бути застосовані в учбовому курсі «Банківське право», «Цивільне право».



1 ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТЕЧНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ КРЕДИТУВАННЯ


1.1 Поняття та форми кредиту


Поняття кредит походить від латинського слова creditum, що означає довіра або віра у борг. В українському законодавстві також було визначення цього поняття як: «Кредит – позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання» (Положення Національного банку України «Про кредитування» № 246 від 28.09.1995, розділ І «Визначення термінів», яке вже втратило чинність) [1]. З погляду на відсутність визначення у чинних нормативно-правових актах вченими пропонується таке визначення кредиту: «Кредит – це фінансова послуга, яка полягає в передачі коштів, банківських металів на засадах повернення такої ж їх кількості, наданні відстрочки або розстрочки платежу. Кредитна послуга може бути оплатною або безоплатною» [2, с. 12].

Структура кредиту включає кредитора, позичальника та позичкову вартість. Тому форми кредиту можна розглядати в залежності від характеру позичкової вартості, кредитора та позичальника, цільових потреб позичальника. Розглянемо класифікацію форм кредиту в залежності від того, хто в кредитній угоді є кредитором. В даній класифікації виділяють наступні форми кредиту: банківську, господарську(комерційну), державну, цивільну (приватну).

Банківська форма кредиту найбільш розповсюджена. Саме банки частіше за все надають позики суб’єктам, які потребують фінансової допомоги. Перша особливість банківської форми кредиту полягає в тому, що банк оперує не стільки своїм капіталом, скільки залученими ресурсами. Друга особливість полягає у тому, що банк надає незайнятий капітал, тимчасово вільні гроші, які покладені в банк господарюючими суб’єктами на рахунок або у вклади. Третя особливість даної форми кредиту характеризується наступним: банк позичає не просто грошові кошти, а гроші як капітал. Це означає, що позичальник має так використовувати отримані в банку кошти, щоб не тільки повернути їх кредитору, але і отримати прибуток, достатній, щоб виплатити позичковий відсоток. Платність банківської форми кредиту є її невід’ємним атрибутом.

При господарській (комерційній) формі кредиту кредиторами виступають господарські організації. Дану форму часто називають комерційним кредитом, іноді вексельним кредитором, оскільки в його основі лежить відстрочка підприємством-продавцем оплати товару та надання підприємством-покупцем векселю як його боргового зобов’язання виплатити вартість покупки у певний строк.

Державна форма кредиту виникає у тому випадку, якщо держава в якості кредитора надає кредит різним суб’єктам. Державний кредит слід відрізняти від державного займу, де держава виступає в якості позичальника. Державна форма кредиту, у порівнянні з іншими формами, має обмежене застосування, частіше надається через банки, а також у сфері міжнародних економічних відносин.

При міжнародній формі кредиту склад учасників кредитної угоди не змінюється, у кредитні відносини вступають ті ж самі суб’єкти – банки, підприємства, держава, населення, однак відмінною рисою даної форми є приналежність одного з суб’єктів до іншої країни, тобто одна із сторін – іноземний суб’єкт.

Цивільна форма кредиту заснована на участі в кредитній угоді в якості кредитора окремих громадян, приватних осіб. Таку угоду часто називають приватною формою кредиту. Цивільна форма кредиту може носити як грошовий, так і товарний характер, застосовується у взаємовідносинах із будь-яким із інших учасників кредитних відносин. Характерною рисою цієї форми є дружній характер взаємовідносин між суб’єктами: процент встановлюється в меншій сумі, ніж в банках, іноді не встановлюється взагалі, кредитний договір не укладається, строк не є жорстким або не встановлюється [3].


1.2 Поняття, ознаки та види банківського кредиту


Поняття банківського кредиту надано в Законі України «Про банки і банківську діяльність». Відповідно до нього банківський кредит – це будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми [4].

На наш погляд таке визначення ототожнює поняття банківського кредиту та банківських правочинів, а точніше, обов’язків банку за кредитними договорами або іншими договорами, які за своєю економічною суттю є кредитом і виражені в іншій юридичній формі договору.

Проведений аналіз економіко-правової літератури та законодавства дає змогу виділити комплекс істотних ознак банківського кредиту.

До них можна віднести наступні: 1)банківський кредит – це основна форма кредиту, за яким кошти готівкою чи в безготівковій формі надаються банками в тимчасове користування; 2) банківський кредит є різновидом позики, що надається банком як специфічним суб’єктом; 3) основою надання кредиту є позичковий капітал банку, сформований шляхом акумуляції тимчасово вільних коштів; 4) банківський кредит надається юридичним і фізичним особам та державі; 5) банківський кредит надається на особливих умовах, що називають принципами кредитування, а саме – зворотність, оплатність, строковість, цільове призначення, матеріальне забезпечення; 6) кредит надається через оформлення відповідних письмових документів на здійснення банківський кредитних операцій – кредитних договорів; 7) у разі недотримання клієнтами банків умов договору застосовуються кредитні санкції, передбачені законодавством, актами банків та угодами банків з клієнтами.

Враховуючи наведені ознаки пропонується визначити банківський кредит як основну форму кредиту, за яким банк на підставі ліцензії надає кошти (позичковий капітал) у тимчасове користування позичальнику шляхом здійснення банківських кредитних операцій на умовах, передбачених чинним законодавством та кредитним договором [5] .

В теорії існує декілька класифікацій банківських кредитів:

1. За основними категоріями позичальників:

  • кредити галузям народного господарства;

  • кредити населенню;

  • кредити державним органам влади.

  1. За цільовим спрямуванням:

    • виробничий (поповнення обігових коштів та основних засобів);

    • споживчий (споживчі цілі населення).

  1. За строками користування:

  • строкові:

    • короткострокові (до 1 року);

    • середньострокові (1-3 роки);






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.