Проблеми функціонування фінансових бірж України (1801)

Посмотреть архив целиком

35

Міністерство освіти та науки України

Дніпропетровський національний університет

Факультет міжнародної економіки

Кафедра міжнародних фінансів








Курсова робота

з дисципліни «Міжнародні фінанси»

на тему : «ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСОВИХ БІРЖ УКРАЇНИ»




Студента групи _______

спеціальності “Міжнародна економіка”

Прізвище, ім’я, по батькові

Науковий керівник

Прізвище, ім’я, по батькові,

науковий ступінь, посада





Дніпропетровськ

2006


Зміст


Вступ

Розділ 1. Сутність функціонування фінансових бірж на фінансовому ринку України

1.1 Структура та організація фінансових ринків

1.2 Аналіз законодавчого забезпечення функціонування бірж на фінансовому ринку України

Розділ 2. Аналіз розвитку та діяльності фінансових бірж України

2.1 Місце та роль валютних бірж на валютному ринку України

2.2 Місце та роль фондових бірж на фондовому ринку України

2.3 Досвід іноземних держав по організації функціонування фінансових бірж

2.4. Визначення основних проблем сучасного стану функціонування фінансових бірж України

Розділ 3. Перспективи розвитку фінансових бірж України

3.1 Перспективи розвитку форвардної, ф’ючерсної та опціонної торгівлі на фінансових біржах України

3.2 Перспективи розвитку фінансових бірж в Україні

Висновки

Список використаних джерел літератури

Додатки



Вступ


Усвідомлення необхідності використання ринкових механізмів для створення в Україні ефективної економіки відкрило шлях поглибленому вивченню біржової справи.

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що єдина ринкова основа формування бірж за кордоном і в Україні об'єктивно потребує поглибленого вивчення загальних закономірностей біржової діяльності, пов'язані як із сутністю цієї діяльності, так і з формами її організації.

Об’єктом досліджень курсової роботи були фінансові (валютні та фондові) біржі в Україні. Предметом досліджень курсової роботи була організація біржової діяльності на фінансовому ринку, яка розглядається в її еволюційному розвитку: від угод на реальний товар(спот, форвард) до ф'ючерсних угод і опціонної торгівлі.

Метою досліджень курсової роботи була оцінка сучасного стану та перспектив розвитку фінансових бірж в Україні, аналіз як організаційної структури бірж, так їх правового регулювання, контроля за їх діяльністю, порядку ведення торгів, зняття або хоча б зменшення біржових ризиків при укладенні угод, хеджування і брокерської діяльність, визначення (оцінка) стану функціонування біржових структур у ринковій системі України

Інформаційно – методологічним джерелом досліджень курсової роботи були монографії з біржевої справи, законодавчі акти України по фінансовому ринку та біржам, звітні документи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку по фондовим біржам України та звітні документи Національного банку України по валютним біржам України у вигляді актуальних “електронних копій” інформаційної системи “Ліга-Закон” версії 8.02.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури . Роботу подано на 60 стор., вона містить 4 таблиці, 9 рисунків, додатки на 9 стор.,список джерел - 36 найменувань.


Розділ 1. Сутність функціонування фінансових бірж на фінансовому ринку України


1.1 Структура та організація фінансових ринків


Згідно з Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" [4] об’єкти та суб’єкти фінансових ринків в Україні визначені наступним чином:

- ринки фінансових послуг – це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів;

- фінансова послуга – це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;

- учасники ринків фінансових послуг – це юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг;

- фінансова установа (інститут фінансового ринку) – це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Важливим етапом розробки маркетингової стратегії фінансових інститутів, що діють на фінансовому ринку, є визначення характеристик споживачів і на основі цього – сегментація ринку (рис.1.1) [29, c. 54].




Рис.1.1. Сегментація фінансового ринку [29]


За ступенем організованості кожен сегмент фінансового ринку можна поділити на організований і неорганізований. Певні сегменти фінансового ринку (наприклад, ринок цінних паперів та валютний) можуть поділятися на біржові та позабіржові.

Організований (біржовий) фінансовий ринок функціонує за визначеними правилами, встановленими спеціальними фінансовими установами: банками, ломбардами та фінансовими біржами (фондовою, валютною, дорогоцінних металів і каміння тощо). Біржовий ринок пов’язують з поняттям фондової (валютної) біржі як особливо організованого, як правило, вторинного ринку фінансових активів (цінних паперів, валюти), що сприяє підвищенню мобільності капіталу і виявленню реальних ринкових цін активів. У розвинених країнах на біржу можуть потрапити не всі емітовані акції, а тільки гарантовані, що відповідають вимогам не тільки лістингу, але і потребі суспільства у розвитку конкретної галузі національного господарства [30,c.67].

На організованому фінансовому ринку забезпечується висока концентрація попиту і пропозиції в одному місці; складається найбільш об’єктивна система цін на окремі фінансові інструменти та послуги (активи); проводиться перевірка фінансової спроможності емітентів основних видів цінних паперів, які допускаються до торгів; процедура торгів носить відкритий характер; гарантується виконання укладених угод.

Але біржовий ринок має і окремі слабкі сторони – коло фінансових інструментів різних емітентів, які реалізуються на ньому, носить обмежений характер; цей ринок більш суворо регулюється державою, що знижує його гнучкість; виконання всіх нормативно-правових актів його функціонування збільшує витрати на здійснення операцій купівлі-продажу; великомасштабні угоди, які здійснюються окремими торговцями на біржі, практично немовливо зберегти у таємниці.

Неорганізований (позабіржовий або «вуличний») фінансовий ринок є сферою купівлі-продажу фінансових активів через інші різноманітні фінансові інститути, фізичні та юридичні особи. Цей ринок охоплює ринок операцій з фінансовими активами (цінними паперами, валютою) поза біржею: первинне розміщення, а також перепродаж, наприклад, цінних паперів тих емітентів, які не бажають потрапити на біржу.

Неорганізований ринок характеризується більш високим рівнем фінансового ризику, більш низьким рівнем юридичної захищеності покупців, меншим рівнем їх поточної інформованості і т. п. Разом з тим, цей ринок забезпечує обіг більш широкої номенклатури фінансових інструментів і послуг; задовольняє потребу окремих інвесторів у фінансових інструментах з високим рівнем ризику і, відповідно, приносить більш високий дохід; більшою мірою забезпечує таємницю здійснення окремих угод. У режимі неорганізованого фінансового ринку здійснюється більша частина операцій з цінними паперами та основний обсяг кредитних, страхових і валютних операцій.

За характером руху фінансових інструментів фінансовий ринок поділяється на первинний і вторинний (тут мова йде виключно про фондові інструменти) [20,c.15].

Первинний ринок характеризує ринок цінних паперів, на якому здійснюється первинне розміщення їх емісії. Це розміщення, як правило, організовує андерайтер (інвестиційний дилер), який самостійно або з групою інших андерайтерів купує весь (або основний) обсяг емітованих акцій, облігацій і т. п. з метою їх наступного продажу інвесторам більш дрібними партіями.

Вторинний ринок характеризує ринок, де постійно обертаються цінні папери, які раніше були продані на первинному ринку. Вторинний ринок охоплює переважну частину біржового і позабіржового обороту цінних паперів. Без розвиненого вторинного фондового ринку, який забезпечує постійну ліквідність і розподіл фінансових ризиків, не може ефективно існувати первинний ринок цінних паперів. Однією із основних функцій вторинного ринку є встановлення реальної ринкової ціни (курсової вартості) на окремі цінні папери, що відображає всю інформацію про фінансовий стан їх емітентів і умови емісії.

У США групування фондових ринків за цією ознакою вже отримало подальший розвиток шляхом виділення «третього ринку» (позабіржової торгівлі великими пакетами цінних паперів, які одночасно котируються на центральних фондових біржах, з метою суттєвого зниження витрат за їх угодами), а також «четвертого ринку» (на якому здійснюються прямі угоди між великими інституціональними інвесторами і продавцями цінних паперів без участі фірм-посередників).

За терміновістю реалізації угод, укладених на фінансовому ринку, виділяють наступні види ринків.

Ринок з терміновою реалізацією умов угод (ринок «спот» або «кеш»). Він характеризує ринок фінансових інструментів, укладені угоди на якому здійснюються в суворо обумовлений короткий період часу.

Ринок з реалізацією умов угод у майбутньому періоді (ринок «угод на термін» – ф’ючерсний, опціонний і т.п.). Предметом обігу на ньому є, як правило, фондові, валютні і товарні деривативи (похідні цінні папери).

Розподіл і організаційне оформлення цих видів фінансових ринків у країнах з розвиненою ринковою економікою відбулося порівняно недавно. У нашій країні в силу невеликого обсягу операцій з деривативами ці ринки поки що організаційно не розмежовані.


1.2 Аналіз законодавчого забезпечення функціонування бірж на фінансовому ринку України


На сучасному етапі функціонування бірж на фінансовому ринку України обумовлено наступними законодавчими актами:

- Цивільний Кодекс України [9];

- Господарчий Кодекс України [8];

- ЗАКОН УКРАЇНИ “Про господарські товариства” [5];

- Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" [4];

- Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок”[1];

- Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" [2];

- ЗАКОН УКРАЇНИ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” [6];

- ЗАКОН УКРАЇНИ „Про банки і банківську діяльність” [3];

- ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» [7];

- Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою

(Постанова Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року) [12];

Законодавчо діяльність бірж на фінансовому ринку України затверджена тільки для фондової сегменту ринку, на валютному сегменті ринку згідно “Декрету про валютне регулювання” [7] при неконвертованості націнальної валюти працює тільки єдина торгівельно-інформаційна система для уповноважених банків – резидентів України під керівництвом Національного банку України – “міжбанківський валютний ринок України” [12].

Створення та функціонування фондових бірж на фінансовому ринку України обумовлено законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» в новій редакції 2006 року, який регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку [1].

Фінансові інструменти фондового ринку [1] – це цінні папери, строкові контракти (ф'ючерси), інструменти грошового обігу, відсоткові строкові контракти (форварди), строкові контракти на обмін (на певну дату в майбутньому) в разі залежності ціни від відсоткової ставки, валютного курсу чи фондового індексу (відсоткові, курсові чи індексні свопи), опціони, що дають право на купівлю або продаж будь-якого із зазначених фінансових інструментів, у тому числі тих, що передбачають грошову форму оплати (курсові та відсоткові опціони).

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) [1] - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Учасники фондового ринку - емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку.

Саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку – це неприбуткове об'єднання учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність (діяльність реєстраторів та зберігачів), утворене відповідно до критеріїв та вимог, установлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Професійні учасники фондового ринку – це юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України.

Фондовий ринок поділяється на первинний та вторинний. Первинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних з розміщенням цінних паперів. Вторинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних з обігом цінних паперів [1].

Професійна діяльність на фондовому ринку – це діяльність юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, установленим до такої діяльності цим Законом та законодавством.

На фондовому ринку здійснюються такі види професійної діяльності [1]:

- діяльність з торгівлі цінними паперами;

- діяльність з управління активами інституційних інвесторів;

- депозитарна діяльність;

- діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку.

Професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється виключно на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПРФ) [15].

Професійна діяльність учасників фондового ринку, крім депозитаріїв та фондових бірж, здійснюється за умови членства щонайменше в одній саморегулівній організації.

Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку - діяльність професійного учасника фондового ринку (організатора торгівлі) із створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розв'язання спорів між членами організатора торгівлі.

Організаторами торгівлі є фондові біржі, що відповідають вимогам Закону [1]. Для здійснення своєї діяльності фондові біржі повинні підтримувати власний капітал в розмірі, не меншому ніж 3 мільйони гривень, а для фондових бірж, що здійснюють кліринг та розрахунки, - не меншому ніж 6 мільйонів гривень.

Фондова біржа утворюється та діє в організаційно-правовій формі товариства (крім повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю)[5] або дочірнього підприємства об'єднання торговців цінними паперами, та провадить свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України [9], законів, що регулюють питання утворення, діяльності та припинення юридичних осіб, з особливостями, визначеними Законом [1].

Прибуток фондової біржі спрямовується на її розвиток та не підлягає розподілу між її засновниками (учасниками).

Фондова біржа утворюється не менше ніж двадцятьма засновниками - торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об'єднанням, що налічує не менше ніж двадцять торговців цінними паперами. Частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою ніж 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі.

Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації. Державна реєстрація фондової біржі здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Фондова біржа має право провадити діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку з моменту отримання ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку [11].

Членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов'язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі.

Фондова біржа зобов'язана оприлюднювати та надавати Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформацію про:

- перелік торговців цінними паперами, допущених до укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів на фондовій біржі;

- перелік цінних паперів, які пройшли процедуру лістингу;

- обсяг торгівлі цінними паперами (кількість цінних паперів, загальну вартість укладених договорів, курс цінних паперів щодо кожного емітента окремо) за період, установлений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Фондова біржа створює організаційні умови для укладання договорів з цінними паперами шляхом котирування цінних паперів на основі даних попиту і пропозицій, отриманих від учасників торгів на фондовій біржі.

Торгівля на фондовій біржі здійснюється за правилами фондової біржі, які затверджуються біржовою радою та реєструються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Правила фондової біржі складаються з порядку:

- організації та проведення біржових торгів;

- лістингу та делістингу цінних паперів;

- допуску членів фондової біржі та інших осіб, визначених законодавством, до біржових торгів;

- котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу;

- розкриття інформації про діяльність фондової біржі та її оприлюднення;

- розв'язання спорів між членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством;

- здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством, правил фондової біржі;

- накладення санкцій за порушення правил фондової біржі.

Згідно з Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" [2] Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку видає ліцензії на такі види діяльності на ринку цінних паперів [11]:

1) брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи;

2) дилерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій Рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом;

3) андеррайтинг - розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента;

4) діяльність з управління цінними паперами - діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб;

5) діяльність з управління активами - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від власного імені або на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інституційним інвесторам на праві власності;

6) діяльність з управління іпотечним покриттям - діяльність, що здійснюється за винагороду банком чи іншою фінансовою установою згідно з відповідним договором про управління іпотечним покриттям;

7) депозитарна діяльність депозитарію цінних паперів - діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів, обслуговування правочинів щодо цінних паперів на рахунках зберігачів цінних паперів, а також операцій емітента щодо випущених ними цінних паперів;

8) депозитарна діяльність зберігача цінних паперів - діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів, обслуговування правочинів щодо цінних паперів на рахунках власників цінних паперів;

9) діяльність із ведення реєстру власників іменних цінних паперів - збір, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, які складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів і власників;

10) діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку - діяльність професійного учасника фондового ринку (організатора торгівлі) із створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізованого укладання і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розв'язання спорів між членами організатора торгівлі;

11) розрахунково-клірингова діяльність - діяльність з визначення взаємних зобов'язань за договорами щодо цінних паперів і розрахунків за ними.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку, в разі здійснення професійними учасниками ринку цінних паперів декількох видів діяльності, передбачених частиною першою цієї статті, може видавати один бланк ліцензії на такі види діяльності;

Закон України «Про валютні біржі» - відсутній, тому валютний ринок України працює на основі «Положення НБУ про порядок та умови торгівлі іноземною валютою» [12], яке розроблено відповідно до статей 4, 6 і 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет)[7], а також статей 7 і 45 Закону України "Про Національний банк України".

В умовах неконвертованості національної валюти України Положення [12] встановлює порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках.

Суб'єктами валютного ринку України є - уповноважені банки, уповноважені фінансові установи та Національний банк України (далі - Національний банк), який здійснює торгівлю іноземною валютою з метою забезпечення виконання функцій, покладених на нього законодавством України.

На валютному ринку України дозволені наступні операції [12]:

- валютна операція на умовах "тод" - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в день укладення договору;

- валютна операція на умовах "том" - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в перший робочий день після дня укладення договору;

- валютна операція на умовах "спот" - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції на другий робочий день після дня укладення договору;

- валютна операція на умовах "форвард" - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції (з поставкою валюти за договором) пізніше ніж на другий робочий день після дня укладення договору;

Міжбанківський валютний ринок України (МВРУ) - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а також між суб'єктами ринку і Національним банком [12];

Міжнародний валютний ринок - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою за межами України між суб'єктами ринку та іноземними контрагентами, які за дорученням і за рахунок суб'єктів ринку здійснюють торгівлю іноземною валютою за межами України;

Торговельна сесія МВРУ [13] – це торгівельно-інформаційна система - комплекс організаційно-технічних засобів (дилінгове обладнання REUTERS, BLOOMBERG та Система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України), який забезпечує можливість укладення та підтвердження договорів з купівлі, продажу іноземної валюти та банківських металів згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку протягом часу, що встановлюється та змінюється на підставі постанови Правління Національного банку України;

Уповноважена фінансова установа - фінансова установа, яка одержала генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій (письмовий дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями), що дає право на торгівлю іноземною валютою [7].

Торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати Виключно Національному банку та суб'єктам ринку (або з такими суб'єктами).

Суб'єкти ринку мають право здійснювати купівлю, продаж іноземної валюти виключно на міжбанківському валютному ринку України.

Суб'єкти ринку мають право здійснювати обмін іноземної валюти на міжнародному валютному ринку відповідно до правил, які діють на цьому ринку, з урахуванням обмежень, установлених цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

Уповноважені банки, які отримали право відповідно до банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями (генеральної ліцензії) відкривати кореспондентські рахунки в банках-нерезидентах в іноземній валюті та проводити операції за ними, зобов'язані купувати та продавати іноземну валюту самостійно без посередництва інших уповноважених банків.

Уповноважені банки мають право здійснювати власні операції за гривні в межах установлених лімітів (нормативних значень) відкритої валютної позиції, у тому числі купувати іноземну валюту без наявності зобов'язань у цій валюті.

Уповноважені банки мають право здійснювати операції з обміну іноземної валюти за кошти, що їм належать, у тому числі з обміну іноземної валюти без наявності зобов'язань в іноземній валюті, що придбавається, у межах установлених лімітів (нормативних значень) відкритої валютної позиції.

Суб'єкти ринку зобов'язані здійснювати торгівлю іноземною валютою на умовах "тод", "том" або "спот", крім наступних випадків [12]:

- Уповноважені банки мають право здійснювати валютні операції на умовах "форвард" для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валюти за умови, що обидві валюти є іноземними валютами 1-ї групи Класифікатора.

- Резиденти - суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право здійснювати валютні операції на умовах "форвард" для хеджування ризику зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валюти за зовнішньоекономічним договором за умови, що обидві валюти є іноземними валютами 1-ї групи Класифікатора.

- Ці операції здійснюються в межах лімітів відкритої валютної позиції уповноваженого банку.

- Уповноважені банки мають право на міжбанківському валютному ринку України здійснювати валютні операції за гривні з іноземною валютою 1-ї групи Класифікатора на умовах "форвард" для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо гривні.

- Резиденти - суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на міжбанківському валютному ринку України здійснювати валютні операції за гривні з іноземною валютою 1-ї групи Класифікатора на умовах "форвард" для хеджування ризику зміни курсу іноземної валюти щодо гривні за зовнішньоекономічним договором.

- Ці операції здійснюються в межах лімітів відкритої валютної позиції уповноваженого банку за умови, що довга (коротка) позиція банку за такими операціями становить не більше 10 % регулятивного капіталу банку.

- Валютні операції на умовах "форвард" для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти виконуються в строк, що не перевищує один календарний рік.

Суб'єкти ринку не мають права проводити операції з валютними деривативами.

Суб'єкти ринку не мають права здійснювати обмін іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора на іноземну валюту 3-ї групи Класифікатора.

Суб'єкти ринку не мають права здійснювати обмін іноземної валюти 3-ї групи Класифікатора на іноземну валюту 1-ї групи Класифікатора на міжбанківському валютному ринку України.

Суб'єкти ринку укладають між собою та з Національним банком договори про купівлю, продаж іноземної валюти за безготівкові гривні та підтверджують ці договори виключно під час проведення Торговельної сесії.

Уповноважений банк зобов'язаний під час проведення Торговельної сесії зареєструвати валютну операцію, зазначену в абзаці першому пункту 24 цього розділу, вказавши її обсяг та курс.

Суб'єкти ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою за договірним обмінним курсом за кожною операцією.

Національний банк має право [13]:

- змінювати час проведення Торговельної сесії та/або термін подання заявки на участь у Торговельній сесії, попередивши про це суб'єктів ринку не пізніше ніж за два робочих дні до часу зміни;

- наділяти уповноважену особу правом призупиняти Торговельну сесію з об'явленням технічної перерви;

- установлювати для суб'єктів ринку граничні межі продажу готівкової іноземної валюти фізичним особам - резидентам;

- установлювати граничний розмір маржі, на яку курс купівлі та продажу іноземної валюти може відхилятися від офіційного курсу гривні до іноземної валюти, що встановлюється Національним банком, з метою недопущення безпідставних фінансових втрат населення та суб'єктів ринку, якщо події на міжнародному валютному ринку або інші негативно впливатимуть на міжбанківський валютний ринок України.


Розділ 2. Аналіз розвитку та діяльності фінансових бірж України


2.1 Місце та роль валютних бірж на валютному ринку України


Станом на кінець 2006 року, окремих валютних бірж в Україні не існує (Українська міжбанківська валютна біржа[36] та Кримська міжбанківська валютна біржа припинили свої операції з валютою за постановою Національного банку України [12]), замість них працює керуєма Національним банком України єдина на Україну «електронна» торговельно-інформаційна система – Міжбанківський валютний ринок України, який діє згідно з «Правилами проведення Торговельної сесії та здійснення окремих операцій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів» [12].

Порядок проведення Торговельної сесії на МВРУ [13]:

1. Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) включає у заявку на участь у Торговельній сесії (далі - Заявка) незадоволені потреби клієнтів, а також власні потреби щодо купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за гривні.

Заявка в паперовій формі підписується керівником (або особою, яка його замінює) та головним бухгалтером (або особою, яка його замінює) банку (фінансової установи) і залишається на зберіганні в банку (фінансовій установі). Заявка в електронній формі подається до Національного банку України в установлений ним строк.

Національний банк України має право змінити термін подання Заявки, попередивши про це уповноважені банки (уповноважені фінансові установи) не пізніше ніж за два робочих дні до дня запровадження відповідних змін.

Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) не має права брати участь у Торговельній сесії без отримання підтвердження Національного банку України про прийняття Заявки.

2. Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) у Заявці визначає за кожною іноземною валютою Класифікатора іноземних валют та банківських металів та за кожним видом банківських металів обсяг їх купівлі та/або продажу.

Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) має право під час Торговельної сесії замість зазначеної у Заявці операції з іноземною валютою 1-ї групи Класифікатора здійснити аналогічну операцію з іншою іноземною валютою цієї самої групи Класифікатора, замість зазначеної у Заявці операції з іноземною валютою 2-ї, 3-ї груп Класифікатора здійснити аналогічну операцію з іншою іноземною валютою 2-ї або 3-ї групи Класифікатора.

Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) не має права під час Торговельної сесії замість зазначеної у Заявці операції з банківськими металами здійснювати операцію з іноземною валютою.

3. Уповноважені банки (уповноважені фінансові установи) мають право здійснювати взаємні розрахунки за операціями з купівлі-продажу іноземних валют та банківських металів за гривні лише за підтвердженими угодами. Підтвердженою вважається угода, за якою обидва її учасники під час Торговельної сесії отримали взаємні підтвердження засобами Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України (далі - Система підтвердження угод).

4. Угода, яка вже була підтверджена для одного з її учасників до зупинення Національним банком України Торговельної сесії, підтверджується засобами Системи підтвердження угод для іншого її учасника.

На рис.2.1 – 2.5 наведена динаміка обсягів щоденних торгів на МВРУ у 2004 – 2006 роках [35]. Як показує аналіз графіків на рис.2.1 -2.5, середньоденний обсяг валютних операцій оцінюється як:

130 млн.доларів США на день у 2004 році;

180 млн.доларів США на день у 2005 році;

200 млн.доларів США на день у 2006 році.

Як показує аналіз результатів статистики, наведеної на рис.2.1-2.5, механізм керівництва Національним банком Торгівельною сесією МВРУ у 2004 - 2006 роках :

- дозволяє стабілізувати пікові відхилення щоденної пропозиції до 600 млн. доларів США на день від середнього значення 130 -180 млн. грн. доларів США на день за рахунок скупки Національним банком надлишку пропозиції у валютні резерви;

- дозволяє стабілізувати пікові відхилення пропозиції до рівня 50 млн.доларів США на день від середнього значення 130- 180 млн. грн. доларів США на день за рахунок валютних інтервенцій Національним банком дефіциту пропозиції з валютних резервів;

- дозволяє НБУ стабілізувати офіційний курс національної валюти на рівні 5,05 грн./1 долар США на протязі 3 років.


2.2 Місце та роль фондових бірж на фондовому ринку України


За даними Державної комісії по цінним паперам та фондовому ринку України стан та тенденцій розвитку ринку цінних паперів у 2005 році та за І квартал 2006 року характеризуються наступними показниками [28]:

1. За станом на 01.03.2006 року в Україні зареєстровано як юридичні особи 33 507 акціонерних товариств, з них відкритих – 11 280, закритих – 22 227.

2. У 2005 році Комісією (центральним апаратом та територіальними управліннями) зареєстровано 2 037 випусків акцій на загальний суму 24,81 млрд. грн. (з врахування скасованих випусків). Обсяг випусків акцій у 2005 році порівняно з 2004 роком зменшився на 3,53 млрд. грн. (2004 рік – 28,34 млрд. грн.).

3. У 2005 році сумарна вартість, зареєстрованих центральним апаратом Комісії, випусків акцій, що випускаються з метою залучення коштів відкритими та закритими акціонерними товариствами (Положення 07-01/98 та Рішення 167/02), становила 9,98 млрд. грн., що становить 76,69% від загального обсягу зареєстрованих випусків. Порівняно з 2004 роком, у 2005 році загальний обсяг зареєстрованих випусків акцій, які випускались з метою залучення коштів відкритими та закритими акціонерними товариствами (Положення 07-01/98 та Рішення 167/02), збільшився на 2,57 млрд. грн.

4. Протягом І кварталу 2006 року загальний обсяг випуску акцій, зареєстрованих центральним апаратом Комісії, становив 11,4 млрд. грн. (без вирахування скасованих випусків). Обсяг зареєстрованих центральним апаратом Комісії випусків акцій у І кварталі 2006 року порівняно з відповідним періодом 2005 року збільшився на 7,55 млрд. грн. (І квартал 2005 року – 3,85 млрд. грн.).

5. Протягом І кварталу 2006 року сумарна вартість зареєстрованих центральним апаратом Комісії випусків акцій, що випускаються з метою залучення коштів відкритими та закритими акціонерними товариствами (Положення 07-01/98 та Рішення 167/02), становила 5,57 млрд. грн. (або 48,89% від загального обсягу зареєстрованих випусків за цей період). Протягом І кварталу 2006 року порівняно з відповідним періодом 2005 року загальний обсяг зареєстрованих випусків акцій, які випускались з метою залучення коштів відкритими та закритими акціонерними товариствами (Положення 07-01/98 та Рішення 167/02), збільшився на 2,84 млрд. грн.

6. У 2005 році Комісією зареєстровано 510 випусків облігацій на суму 12,78 млрд. грн. Обсяг зареєстрованих облігацій у 2005 році збільшився на 8,67 млрд. грн. порівняно з минулим роком (2004 рік – 4,11 млрд. грн.).

7. Протягом І кварталу 2006 року Комісією зареєстровано 125 випусків облігацій на суму 3,55 млрд. грн. Обсяг зареєстрованих облігацій у І кварталі 2006 року збільшився на 2,03 млрд. грн. порівняно з відповідним періодом 2005 року (І квартал 2005 року – 1,52 млрд. грн.).

8. У 2005 році активізовано процеси випуску облігацій місцевих позик. Комісією зареєстровано протягом 2005 року 10 випусків облігацій місцевої позики на суму 350,0 млн. грн. Протягом І кварталу 2006 року Комісією зареєстровано 2 випуски облігацій місцевої позики: Одеської міської ради та Івано-Франківської міської ради на суму 5,0 млн. грн. та 5,5 млн. грн. відповідно.

9. За станом на 17.03.2006 р. Комісією зареєстровано випуск сертифікатів фонду операцій з нерухомістю, що випускаються в бездокументарній формі, інформацію про їх випуск та проспект емісії 2 фінансовим установам:

- ТОВ «Нова фінансова компанія» за загальну суму 21,0 млн. грн., у кількості 21 тис. шт., номінальною вартістю 1 000 грн.;

- АБ «Тавріка» на загальну суму 20,0 млн. грн., у кількості 20 тис. шт., номінальною вартістю 1 000 грн.

10. Протягом 2005 року зареєстровано 152 випуски інвестиційних сертифікатів пайовими інвестиційними фондами - на суму 23,06 млрд. грн. Порівняно з попередніми роками, у 2005 році зареєстровано найбільший за обсягом випуск інвестиційних сертифікатів пайовими інвестиційними фондами.

11. У 2005 році обсяг зареєстрованих випусків акцій корпоративних інвестиційними фондами становив 836,86 млн. грн. За станом на 31.03.2006 р. кількість корпоративних та пайових інвестиційних фондів зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі інститутів спільного інвестування становила 329 інститутів спільного інвестування. За період з 01.01.2006 року по 31.03.2006 року зареєстровано в Єдиному державному реєстрі інститутів спільного інвестування 46 інститутів спільного інвестування, з них 35 пайових інвестиційних фондів та 11 – корпоративних.

12. У І кварталі 2006 року Комісією зареєстровано 42 випуски інвестиційних сертифікатів пайовими інвестиційними фондами на суму 2,76 млрд. грн. та 6 випусків акцій корпоративних інвестиційними фондами на суму 221,0 млн. грн.

13. За станом на 01.04.2006 р. Комісією зареєстровано випусків опціонів на суму 470,97 млн. грн. У 2005 році Комісією зареєстровано випусків опціонів на суму 160,55 млн. грн. Протягом І кварталу 2006 року випуски опціонів Комісією не зареєстровано.

14. У 2005 року обсяг виконаних договорів на ринку цінних паперів становив 403,8 млрд. грн., що більше на 82,53 млрд. грн. ніж обсяг виконаних договорів у 2004 році.

Найбільші обсяги виконаних договорів у 2005 році зафіксовано з акціями (179,79 млрд. грн.) та векселями (133,12 млрд. грн.).

15. У 2005 році на організаторах торгівлі(фондові біржі та ТІС) обсяг виконаних договорів становив 16,4 млрд. грн. (4,06% від загального обсягу операцій на ринку ЦП України). Це найбільший обсяг торгів, який зафіксовано на організаторах торгівлі за попередні роки.

16. Найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі протягом 2005 року зафіксовано з облігаціями підприємств (39,84% від загального обсягу виконаних договорів на організаторах торгівлі), з акціями (27,25%) та з облігаціями державної внутрішньої позики (23,61%).

17. Протягом І кварталу 2006 року на організаторах торгівлі обсяг торгів з цінними паперами становив 6,95 млрд. грн.

Найбільший обсяг торгів за інструментами на організаторах торгівлі у І кварталі 2006 року зафіксовано з:

- облігаціями підприємств на суму 2 528,55 млн. грн., що становить 36,39% від загального обсягу виконаних договорів на організаторах торгівлі в І кварталі 2006 року;

- облігаціями державної позики – 2 425,64 млн. грн., що становить 34,91% від загального обсягу виконаних договорів на організаторах торгівлі в І кварталі 2006 року;

- акціями – 1 671,29 млн. грн., що становить 24,06% від загального обсягу виконаних договорів на організаторах торгівлі в І кварталі 2006 року.

18. За станом на 31.12.2005р. у реєстраторів на майже 15 млн. особових рахунках обліковувались іменні цінні папери загальною номінальною вартістю 124,73 млрд. грн.

У 2005 році здійснено 1,2 млн. операцій переходу прав власності на цінні папери, за даними реєстраторів*.

19. За станом на 28.02.2006 р. кількість професійних учасників, які мають ліцензію на здійснення певних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, становить 1 501, в тому числі ДКЦПФР(Комісією) видано:

- 799 ліцензій на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів (торгівля цінними паперами);

- 167 ліцензій на здійснення депозитарної діяльності зберігачами цінних паперів;

- 356 ліцензій на здійснення діяльності щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

- 167 ліцензій на здійснення діяльності з управління активами;

- 10 ліцензій на здійснення діяльності з організації торгівлі на ринку цінних паперів (8 бірж та 2 торговельно-інформаційні системи);

- 1 ліцензію на здійснення розрахуново-клірингової діяльності за угодами щодо цінних паперів,

- 1 ліцензію на здійснення депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів.

З урахуванням суміщення певних видів професійної діяльності окремими професійними учасниками ринку цінних паперів їх кількість за станом на 28.02.2006р. становить 1 299 (в тому числі: 167 учасників є торговці-зберігачі, серед яких 93 банки, в тому числі: 34 учасника є торговці-зберігачі-реєстратори, серед яких 28 банків; 1 депозитарій має ліцензію на розрахунково-клірингову діяльність).

В табл.2.9 наведені обсяги торгів цінними паперами на 8 фондових біржах України та в 2 торгівельно-інформаційних системах у 2004 – 2005 роках.



Таблиця 2.9

Порівняльний аналіз обсягів торгів на 8 фондових біржах та в 2 торгівельно-інформаційних системах України у 2004 –2005 роках [25]


В табл.2.10 наведені порівняльні характеристики ефективності діяльності двох найбільших організаторів фондової біржової торгівлі в Україні – Української фондової біржі (УФБ) [34] та Першої фондової торгівельної системи (ПФТС) [32].

Асоціація "Перша Фондова Торговельна Система" є саморегулівною організацією (СРО) професійних учасників фондового ринку України, що має відповідне свідоцтво ДКЦПФР про реєстрацію СРО. ПФТС є "електронною" біржею цінних паперів України, яка охоплює усі найбільші регіони України та підтримує роботу національної електронної системи торгівлі цінними паперами у режимі "реального часу". ПФТС є організатором торгівлі, що має відповідний дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України [32].



Таблиця 2.10

Порівняння характеристик діяльності фондової біржі УФБ та “електронної” торгівельної системи ПФТС в Україні [25]


Всі члени ПФТС знаходяться в єдиному правовому полі як українського законодавства з фондового ринку, так і внутрішніх правил та положень Асоціації. Це означає, що, окрім державного регулювання, члени ПФТС (а це - близько чверті всіх компаній та банків, що отримали дозволи на здійснення операцій з цінними паперами) погодились додатково взяти на себе зобов'язання, які б гарантували чесні та справедливі правила "гри на ринку" (це зобов'язання дотримуватися правил та положень, які розробляються та впроваджуються самими учасниками ринку - членами СРО).

Практика застосування подібних регулюючих механізмів у багатьох розвинутих країнах та в більшості країн, що розвиваються, переконує в їх ефективності та позитивному впливі на розвиток фондового ринку.

Торговельна система ПФТС розроблена як багатофункціональна система для забезпечення діяльності брокерів та ділерів по купівлі/продажу цінних паперів. ПФТС є єдиною торговельною системою в Україні, яка підтримує міжрегіональну систему електронних торгів цінними паперами у режимі "on line".

На сьогодні, торговельна система ПФТС дозволяє використовувати різні торгові та розрахункові технології для найбільш повного задоволення потреб бізнесу учасників ринку.

Ринок котирувань являє собою технологію торгівлі, що побудована за принципом "Dealer driven market" - ринку конкуруючих котирувань, що виставляються учасниками, та принципом акцепту твердих котирувань. За такою технологією торгівлі учасники мають можливість самостійно обирати спосіб виконання зобов"язань- використовувати технологію проведення розрахунків в депозитарії за принципом "поставка проти оплати", або виконувати зобов’язання за домовленістю сторін угоди.

Ринок ОВДП за принципом "ринку заявок" - система торгівлі облігаціями внутрішньої державної позики за участю Національного банку України, що побудована за принципом "ринку заявок".

Ринок аукціонів - технологія проведення торгів за принципом односторонього аукціону, що передбачає проведення торгів шляхом надання учасниками аукціону конкурентних пропозицій на замовлення ініціатора аукціону стосовно продажу або купівлі цінних паперів.

З точки зору користувача, Торговельна система ПФТС дає можливість:

- вести моніторинг ринку в режимі реального часу

- вести переговори на екранах дисплеїв в режимі реального часу

- проводити торгові операції

Надійність інформаційних технологій є особовою рисою системи. Перш за все - це використання високотехнологічних апаратних засобів, спеціальних додатків, спеціально розроблених по методиці "dealer-driven market" та виділених каналів зв'язку, які дозволяють вільно взаємодіяти брокерам, що знаходяться в різних містах України.

Як зазначалося вище (табл.2.9) , ПФТС є основним організатором торгівлі в Україні, і її частка у загальному обсязі торговельних транзакцій на регульованому ринку у 2005 році становила 86%. На другому місці по активності серед організаторів торгівлі стоїть Українська фондова біржа (УФБ), частка якої в обсязі торговельних транзакцій на регульованому ринку становить приблизно 13%.

Аналіз підсумків діяльності Української фондової біржі за 2005 рік [25] показав, що незважаючи на збереження у 2005 році другої рейтингової позиції на біржовому ринку України обсяг торгівлі на УФБ у 2005 році зменшився в 1,9 рази у порівнянні з попереднім роком і склав 780,6 млн. грн. (відповідний показник 2004 року - 1,5 млрд. грн.).

Суттєве падіння обсягів торгівлі у 2005 році спричинено низкою як ринкових, так і політичних чинників [34]:

скорочення обсягів об’єктів приватизації, що пропонувались до продажу на УФБ протягом року;

відсутність торгів у секторі приватизації протягом перших чотирьох місяців 2005 року у зв’язку з введенням Верховною Радою України мораторію у сфері приватизації;

падіння обсягів торгівлі похідними цінними паперами;

збереження тенденції низької активності на вторинному біржовому ринку цінних паперів.

В той же час, у 2005 році суттєво змінилась структура торгів за видами фінансових інструментів, яка розширилась за рахунок корпоративних облігацій. Якщо в 2004 році 98,5% від обсягу торгівлі на УФБ займали похідні цінні папери і 1,5% - акції, у 2005 році на ринок акцій припадає 62,5% від річного обсягу біржової торгівлі, похідні цінні папери займають 33%, 4,5% - ринок корпоративний облігацій.

Станом на кінець 2005 року інфраструктура членів УФБ представлена 117 брокерськими конторами членів біржі, які водночас є членами саморегулівної організації УФБ. Протягом 2005 року зі складу членів СРО УФБ були виключені 17 торговців цінними паперами, увійшли до складу СРО – 12. Члени СРО УФБ в структурному розрізі представлені 31 банківською установою та 86 торговцями цінними паперами [34].

Протягом 2005 року на УФБ та її філіях відбулось 64 торговельних сесії (у 2004 році – 259 сесій). Середньомісячний обсяг торгівлі склав 65 млн. грн. (у 2004 році - 125 млн. грн.), за торговельну сесію – 12,2 млн. грн. (в 2004 році – 5,8 млн. грн.).

За 2005 рік на УФБ та її філіях укладено 170 угод (в середньому 3 угоди за одну торговельну сесію). Найбільша кількість угод була зафіксована у січні – 25. Найбільший обсяг торгів зафіксований у травні – 475,3 млн. грн., що обумовлено укладанням значних за вартістю угод у секторі приватизації. В розрізі фінансових інструментів найбільшу кількість угод (143) було укладено з похідними цінними паперами (опціонами на купівлю товарів).


Таблиця 2.7

Структура та обсяги торгів на УФБ у 2004 -2005 роках [34]

Вид цінного паперу

Обсяг торгів за 2005 рік, млн. грн.

Обсяг торгів за 2004 рік, млн. грн..

Акції

487,5

21,8

Облігації підприємств

34,7

0,0

Похідні цінні папери

258,4

1480,4

Всього

780,6

1502,2


Аналіз підсумків діяльності Української фондової біржі фондової біржі за 9 місяців 2006 року [34] показав, що біржовий обсяг торгів за 9 місяців 2006 року склав 122,06 млн. грн. (відповідний показник 2005 року – 780,83 млн. грн.). Зниження обсягів торгівлі в поточному році пояснюється низькою активністю на ринку похідних цінних паперів (у відповідному періоді 2005 року на цей сектор припадало 34% біржового обігу) та зниженням обсягів торгівлі в секторі приватизації.

Протягом 9 місяців 2006 року на УФБ та її філіях відбулося 32 торгівельні сесії (за аналогічний період 2005 року – 49 сесій). Середньомісячний обсяг торгівлі склав 13,5 млн. грн. (відповідний показник 2005 року - 84,5 млн. грн.), за торгівельну сесію – 3,8 млн. грн. (в 2005 році – 15,5 млн. грн.). 38,51% обсягу торгівлі припадає на ринок приватизації, 60,95% - на ринок корпоративних облігацій, 0,06% - на ринок похідних цінних паперів та 0,48% припадає на вторинний ринок акцій.


Таблиця 2.7

Структура та обсяги торгів на УФБ за 9 місяців 2006 року [34]

Вид цінного паперу

Обсяг торгів за 9 місяців 2006 року

Обсяг торгів за 9 місяців 2005 року

млн. грн.

%

млн. грн.

%

Акції

47,6

38,99

477,6

62,78

Облігації підприємств

74,4

60,95

25,00

3,28

Похідні цінні папери

0,06

0,06

258,2

33,94

Всього

122,06

100,00

760,80

100,00


2.3 Досвід іноземних держав по організації функціонування фінансових бірж


У ряді країн світу існують валютні біржі (частіше це відділи на фондових біржах), на яких здійснюється торгівля валютою у великих масштабах на основі попиту, що складається на них, і пропозиції (Додаток В). Курс, що встановлюється на цих біржах, називається офіційним валютним курсом. Він є обов'язковим і лежить в основі розрахунків банків з клієнтами. У роботі цих бірж часто беруть участь представники держави [30, c.24].

Валютні біржі набули поширення в країнах Західної Європи. В Італії функціонує декілька валютних бірж. На кожній з них (в Мілані, Римі, Генуї, Венеції) курси встановлюються маклерами біржі з участю представників держави і діють на даній біржі для розрахунку з банківськими клієнтами. Дозволено також як розрахунковий курс використати курс, отриманий як арифметичне середнє курсів, що котируються на всіх біржах. У Німеччині, наприклад, діють чотири валютні біржі - у Франкфурті-на-Майні, Гамбурзі, Дюссельдорфі і Мюнхені. На цих біржах офіційними маклерами щодня встановлюються курси 14 валют. Ці курси обов'язкові і використовуються для розрахунків банків з клієнтами. Франкфуртська валютна біржа відіграє координуючу роль [19,c.48].

У Франції функціонує одна валютна біржа в Парижі, на якій працюють державні маклери. У Вені курси встановлюються біржовим маклером спільно з центральним банком Австрії. У Скандинавських країнах представники комерційних банків і центрального банку встановлюють курс вітчизняної валюти до англійського фунта стерлінгів, на основі якого розраховують курси до інших валют з урахуванням діючих ринкових курсів.

У деяких розвинених капіталістичних країнах спеціальні валютні біржі відсутні. Це має місце там, де знаходяться найбільші банки, які економічно гарантують обмін валют. Так, у США торгівля валютою здійснюється Виключно на міжбанківському ринку, де формується середній курс, який є основою встановлення курсів продавця і покупця для банківських клієнтів. Як правило, банки не стягують особливих комісійних і отримують прибуток за рахунок різниці в курсах продавця і покупця.

Найбільшим світовим центром з торгівлі валютою є Нью-Йорк. Інші фінансові центри США знаходяться в Бостоні, Чикаго, Сан-Франциско і Новому Орлеані [19,c.57]. Торгівля валютою на міжбанківському ринку у Нью-Йорку здійснюється за допомогою посередництва незалежних приватних торговців валютою, які або можуть бути посередниками, або можуть проводити торги за власний рахунок.

Спеціалізованої валютної біржі немає і у Великобританії. Однак банки цієї країни щодня підтримують взаємозв'язок і повідомляють один одному котирування. При цьому вирішальна роль належить 10 банкам. На валютні курси, що складаються між ними, орієнтуються й інші учасники ринку. Про встановлений курс долара до фунта стерлінгів у кризові періоди оголошується щодня у засобах масової інформації. Розмір їх курсів залежить від відносин банку з клієнтом і від величини обороту. Немає валютної біржі і у Швейцарії. Тут курс валют встановлюється шляхом щоденного опитування головних торговців валютою. Фактичний курс може відхилятися, якщо обсяг угоди перевищує певну величину.

Незалежно від наявності фондової біржі у кожній країні операції з валютою завжди проходять при посередництві банків.

Зарубіжна (іноземна) валютна біржа - це всесвітня мережа покупців і продавців валюти, які діють у фінансових центрах [19,c.53]. Щодня в усьому світі укладаються валютні угоди приблизно на 500 млрд. американських доларів. Однак реальний (у фізичному розумінні) обмін валют відбувається дуже рідко. Телефони, телекси і комп'ютери допомагають у миттєвій передачі інформації і швидкому, документальному фіксуванні та врегулюванню угод.

Трьома головними центрами торгівлі іноземною валютою є Лондон, Нью-Йорк і Токіо. Найбільші за обсягом операції відбуваються опівдні (лондонському), коли робочий день у Європі і Америці співпадає.

На валютних біржах щодня укладається безліч різних валютних угод.

Валютні угоди - це операції з обміну цінних паперів в одній валюті на цінні папери в іншій валюті за договірним курсом на певну дату. Операції здійснюються з метою обслуговування експорту й імпорту товарів і послуг. Часто до таких операцій вдаються для отримання прибутків від розміщення коштів за кордоном на короткий час під вищий, ніж на місцевому ринку, процент, а також для вилучення прибутку з різниці курсів валют на різних ринках, тобто із спекулятивною метою. Використовуються вони і при купівлі-продажу іноземних та міжнародних цінних паперів. Однак умовою цього є оборотність валют не тільки по поточних, а й фінансових операціях.

Валютні операції поділяються на такі види [20,c.34]:

- касові або готівкові (операції "спот"), при яких покупець отримує від продавця іноземну валюту (платіжні документи в іноземній валюті) одразу ж після платежу у національній валюті;

- строкові (форвардні операції), при яких відбувається купівля-продаж іноземної валюти на заздалегідь узгоджений термін з передачею її до закінчення цього терміну за курсом, що зафіксований у момент укладання угоди;

- операції "своп", які об'єднують дві операції - готівкову і строкову,

- арбітражні, при яких учасники операції використовують відмінності у валютних курсах на різних валютних ринках з метою отримання прибутку.

Найбільш поширеною формою валютних операцій є операції з негайною поставкою валюти (реальні, касові, "спот"). Це приблизно 60% усіх операцій з іноземною валютою. Характерною рисою таких операцій є те, що купівля-продаж валюти здійснюється банками-контрагентами на умовах її поставки у наступний робочий день, не рахуючи дня укладання угоди. Це дозволяє перевести кошти в будь-яку країну і здійснити оформлення угоди. У ряді країн можна за домовленістю здійснювати розрахунки в той же або в наступний день, однак розрахунки будуть проводитися за особливим курсом. Валюта перераховується, як правило, по телеграфу. Якщо переказ валюти відбувся несвоєчасно, то винна сторона платить проценти за прострочення. Касові валютні операції насамперед застосовуються для своєчасного отримання іноземної валюти, необхідної для здійснення зовнішньоторговельних операцій.

З переходом до плаваючих валютних курсів посилився спекулятивний елемент касової торгівлі валютою. Існують різні способи вилучення додаткової вигоди з курсових коливань на валютному ринку, наприклад, використання тимчасового розриву між надходженням валюти і її реалізацією.

Широкого поширення, як готівкова операція, набув арбітраж. Валютний арбітраж - це одночасно купівля і продаж однієї валюти з метою Вилучення спекулятивного прибутку, у зв'язку з діючою на момент укладання угоди різницею в курсах валют. Операції бувають простими (з участю двох банків і двох валют) і складними (з участю більшої кількості банків і грошових одиниць). Останні проводяться на основі використання крос-курсів.

Широка мережа банків і банківських відділень, що знаходяться в усьому світі, а також оснащеність банків сучасними засобами зв'язку забезпечують вирівнювання курсів валют. Валютні курси на ринку можуть змінитися в лічені хвилини; це не дає інколи можливості завершити розпочату операцію з прибутком.

Наступним видом валютних операцій є строкова, або форвардна, валютна операція. Форвардними валютними операціями називаються операції, розрахунок за якими проводиться більш ніж через два робочих дні після їх укладення за курсом, що встановлений у момент укладання угоди. Вони використовуються для захисту покупців валют від зміни курсів валют у часі або для вилучення прибутку у зв'язку із зміною курсів. Необхідність у проведенні операцій на умовах "форвард" витікає, як правило, з короткострокових вимог і зобов'язань експортерів та імпортерів клієнтів банку


2.4 Визначення основних проблем сучасного стану функціонування фінансових бірж України


Основними проблемами сучасного стану функціонування фінансових (фондових та валютних) бірж в Україні є їх практична відсутність у класичному стилі їх функціонування за кордоном. Існуючі монопольні структури – МВРУ на валютному ринку та ПФТС на фондовому ринку - фактично є по статуту торговельно-інформаційними системами, тобто не виконують основних посередницьких функцій фінансових бірж [21], [25]:

- страхування можливих збитків учасників операцій;

- участь за допомогою рахункових палат у заключенні та контролі

виконання біржових угод;

- котирування цінних паперів, які виставляються на торги, як гарантія

платоспроможності емітентів.

Керівники фондових бірж України [24]:

- ЗАТ "Українська міжбанківська валютна біржа";

- ВАТ "Київська міжнародна фондова біржа";

- ЗАТ " Українська міжнародна фондова біржа";

- ЗАТ "Донецька фондова біржа";

- ЗАТ "Придніпровська фондова біржа";

- ЗАТ " Кримська фондова біржа";

в зверненні до президента України у 2006 роки вказали, що згідно з підрозділом "Фінансові ринки" розділу IV Програми "Назустріч людям" чітко визначено, що з метою розвитку надійного та прозорого ринку небанківських фінансових послуг Уряду необхідно забезпечити "створення умов для ефективного функціонування та розвитку фондових і товарних бірж, розрахунково-клірингових інститутів".

Згідно з пунктами 3 та 4 підрозділу "Фондові ринки" розділу IV цієї ж Програми також чітко визначено, що Уряд України забезпечить:

- "Зосередження торгівлі корпоративними цінними паперами, емітованими приватизованими підприємствами, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (у тому числі при їх первинній емісії) виключно на біржах";

- "Зосередження продажу корпоративних прав, емітованих підприємствами - природними монополістами у процесі їх приватизації, виключно на біржах, що забезпечить їх перетворення у публічні корпорації та створення системи, яка унеможливлює незаконну концентрацію капіталу…"

З наведених цитат чітко зрозуміло, що означає формулювання "виключно" відносно фондових бірж, тобто неможливість іншого трактування.

На жаль, підміна і сплутування понять "фондова біржа" та "організований ринок" простежується і на рівні окремих державних відомств, таких як Державна комісія з цінних паперів та фондовому ринку (ДКЦПФР) і Фонду державного майна України (ФДМУ).

Як у діючих, так і у проектах їх нормативних актів неодноразово поняття "фондова біржа" трансформувалося у поняття "організований ринок".

Але ж, так званий "організований ринок" включає до себе не тільки фондові біржі, а і позабіржові торгово-інформаційні системи (ТІС), головною функцією яких, на відміну від фондових бірж, є обмін цінами попиту та пропозиції за цінними паперами без обов'язкового укладення угод з ними. ТІС не несуть ніяких зобов'язань за невиконання умов укладених угод та роблять можливими індикативні угоди, що веде до переходу фондового ринку до тіньового сектору. До того ж необхідно зауважити, що створення та діяльність ТІСів не регламентуються жодним законодавчим актом України і не визначені ні Цивільним [9], ні Господарським кодексом [8].

У зв’язку із взазаними више заявами групи фондових бірж на адресу вищого керівництва країни щодо ситуації з організаторами торгівлі в Україні (фондовими біржами та торговельно-інформаційними системами), Рада ПФТС заявила, що [32]:

змушена розцінювати звернення фондових бірж як спробу тиску на державу з метою застосування адмінресурсу для штучного перерозподілу організованого ринку цінних паперів на користь окремих його учасників;

метою здійснення зазначених дій є спроба адміністративного обмеження торгівлі акціями підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та підприємств-монополістів;

наслідком практичної реалізації таких зусиль буде зруйнування ПФТС, як єдиного на сьогодні постійно діючого в Україні організаційно оформленого фондового ринку, на якому зосереджено 80% загального обсягу організованої торгівлі цінними паперами, тоді як на 8 українських біржах — лише 20%.

З метою спростування інформації, яка дискредитує ПФТС як легітним-ний інститут організаційно оформленого фондового ринку, Рада ПФТС (Склад Ради: Альфа–Банк, ВАБанк, Драгон Капітал, КІНТО, Конкорд Капітал, Міжрегіональна Фінансова Компанія, Національний Резервний Банк – Україна, Он-Лайн Капітал, Перший Український Міжнародний Банк, Сігма-фонд, СІНКОМ, Сократ, УкрСиббанк, Укрсоцбанк, Фоїл Сек'юрітіз Нью Юроп.) повідомляє, що [32]:

ПФТС як торгово-інформаційна система створена відповідно до за-конодавства України і формувалась протягом багатьох років завдяки зусил-лям професійних учасників ринку цінних паперів України, що дозволило їй стати загальновизнаним організатором торгівлі цінними паперами;

ПФТС на сьогодні – це ліцензований організатор торгівлі цінними паперами, учасниками якого є провідні компанії та банки, що функціонує за загальноприйнятими на ринках багатьох країн правилами та технологіями, виконання замовлень на якому, всупереч твердженням бірж, є обов’язковим і результати торгів на якому визнаються всім світом, у режимі реального часу транслюються користувачам Reuters, Bloomberg та Thomson Financial, на постійній основі використовуються для прогнозів щодо розвитку українського ринку цінних паперів Світовим банком, Міжнародною фінансовою корпорацією та рейтинговою агенцією Standard & Poor’s;

укладання угод на ПФТС є добровільним вибором професійних учасників фондового ринку України, а не результатом використання адмінресурсу;

законодавство України передбачає надання всім фондовим біржам та торговельно-інформаційним системам однакової (єдиної) ліцензії на організацію торгівлі цінними паперами, не створюючи переваг за формальною ознакою жодному із організаторів торгівлі;

законодавство ЄС визнає регульованим ринком, організатором торгівлі, фондовою біржею регулярно функціонуючу торговельну систему, що забезпечує ліквідність та ціноутворення на ринку цінних паперів, якою і є ПФТС.

Шляхами вирішення короткострокових та середьострокових заходів

створення активного і справді динамічного ринку ЦП в Україні є наступні [25]:

- ДКЦПФР повинна негайно визнати, зареєструвати і видати ліцензію ПФТС як “фондовій біржі”. На ПФТС здійснюється 86% транзакцій організованого ринку України, вона знаходиться у приватному володінні і управлінні, вона користується повагою з боку професійних учасників ринку і продовжує розвивати свою спроможність справедливо і прозоро обслуговувати ринок.

- Треба здійснити заходи для консолідації решти майже непрацюючих

фондових бірж шляхом добровільного об’єднання або відміни ліцензій з метою забезпечення прозорості ціноутворення, що є критично важливим питанням для проведення приватизаційних торгів та для інвестування активів недержавних пенсійних фондів. У зв’язку з низькою активністю цих установ настійливо рекомендуємо анулювати їх ліцензії, щоб ліквідувати проблеми, що призводять до подрібнення ринку. Для поліпшення операцій на ринку треба консолідувати наявні обмежені ресурси.

- Слід анулювати ліцензії тих брокерів-дилерів, що не здійснюють діяльності.

- Уряд, ДКЦПФР і учасники ринку, за допомогою міжнародних донорських організацій, мають здійснити спільну програму, спрямовану на заохочення відкритих АТ, особливо тих, що пропонуються для приватизації, пройти процедуру лістингу і запропонувати свої акції на продаж через добре врегульовану біржу, щоб їх могли придбати портфельні інвестори, зокрема недержавні пенсійні фонди.

Враховуючи обмеження жорстко контролюємого Національним банком України МВРУ на валютні операції з форвардними, ф’ючерсними та опціонними контрактами [12], необхідно законодавчо дати дозвіл на організацію валютних бірж в Україні для роботи з цими видами контрактів.



Розділ 3. Перспективи розвитку фінансових бірж України


3.1 Перспективи розвитку форвардної, ф’ючерсної та опціонної торгівлі на фінансових біржах України


Серед строкових операцій спекулятивного характеру розрізнюють гру на зниження курсу і гру на підвищення курсу валюти. Якщо очікується падіння курсу валюти, то гравці на зниження продають цю валюту за існуючим у даний момент курсом "форвард з тим, щоб через певний термін здати покупцеві цю валюту, яку продавець тепер може дешево купити на ринку "спот". Якщо очікується підвищення курсу валюти, то гравці на підвищення скуповують валюту за існуючим курсом, щоб при настанні терміну прийняти цю валюту, яка уже подорожчала і отримати прибуток завдяки різниці курсів.

Спекулятивні операції, як правило, здійснюються без наявності валюти. Валютний спекулянт продає її на термін з надією отримати різницю з часом у курсі [23, c.130].

Таким чином, у більшості випадків гра на підвищення і зниження курсу іноземної валюти - це гра на "різницю". При цьому не потрібен великий капітал у тій валюті, яку продають (купують). Строкові угоди з іноземною валютою, що укладаються з метою хеджування, покриття валютного ризику, застосовуються при великих комерційних і фінансових операціях.

Імпортери придбавають валюту на термін для оплати одержаних у кредит товарів, якщо вони розраховують, що курс валюти протягом тривалого часу буде підвищуватися.

Експортери, які займаються покриттям можливого валютного ризику, грають на зниження курсу іноземної валюти. Вони продають свою валютну виручку за національні гроші ще до її отримання, тобто на термін за форвардним курсом, що існує в момент укладання товарного контракту.

Валютні операції на термін виступають і як елемент покриття ризиків при переміщенні капіталу за кордон.

З існуючих форм строкових операцій найбільш поширені прямі, або аутрайт, - купівля (продаж) іноземної валюти на термін за курсом, який зафіксовано в момент укладання угоди. Розвиненого ринку з операцій "аутрайт" між банками немає. Вони, як правило, укладаються банками з клієнтами, які хеджують свої надходження та платежі від валютних (курсових) ризиків [29,c.102].

Банки самі хеджуються від курсових ризиків в основному за допомогою операцій "своп" купівлі (або продажу) валюти на умовах "спот" з одночасним укладанням зворотної угоди на термін. Як результат, готівкові і строкові операції взаємозараховуються і втрати відносно первинного курсу зводяться до мінімуму. Поєднання з депозитними операціями дозволяє збільшити прибутковість від операцій "своп".

Строкові біржові (так звані, ф'ючерсні) операції з валютами з 1972 р. почали практикувати спочатку в США, а потім і в інших країнах, їх особливість полягає у тому, що торгівля ведеться окремими стандартизованими контрактами у певних валютах (долари США і Канади, фунти стерлінгів, марки ФРН, японські ієни, швейцарські і французькі франки). У них детально регламентуються всі умови операції: сума, термін, метод розрахунків і т.д. При укладенні угоди вноситься певний гарантійний депозит. Курси валют з ф'ючерсних операцій котируються у формі "аутрайт", тобто прямо, без виділення премії або знижки. Сума цих контрактів значно менша величини строкових міжбанківських операцій, їх використовують дрібні і середні фірми з метою хеджування валютних ризиків [29,c.113].

Різновидом строкових операцій є опціонні. Вони передбачають право купівлі або продажу валюти в майбутньому за курсом, який зафіксовано в момент укладання угоди. За право купівлі або продажу виплачується певна премія. За сприятливого руху курсу валюти протягом терміну операції право використовується, а в протилежному випадку - сплачена премія втрачається, і валютна операція не здійснюється. Таким чином, опціон більш вигідний при коливаннях курсу, що перевищують розмір премії.

Ринок валютних опціонів сформувався ще на початку 80 років. Він забезпечує велику гнучкість в операціях з валютою, оскільки мінімізує ступінь валютного ризику. При купівлі опціону за певну винагороду (премію) одна особа надає іншій право купити (опціон "кол") або продати (опціон "пут") валюту за узгодженим курсом у будь-який день встановленого терміну, або взагалі відмовитися від операції без відшкодування збитків (тобто без відшкодування виплаченої премії) [23, c.79].

Необхідність таких операцій викликана прагненням її учасників завчасно встановити курс, за яким будуть проводитися розрахунки по валютних операціях у майбутньому. Суть форвардної валютної операції полягає у тому, що продавець бере на себе зобов'язання через певний термін (до одного року) передати покупцю валюту, а покупець зобов'язується прийняти її і сплатити йому у відповідності з умовами угоди.

При форвардних угодах встановлюється курс, за яким будуть здійснюватися розрахунки у майбутньому. Він носить назву строкового (форвардного) курсу. В його основі лежить курс касових операцій, що існує на момент укладання форвардної угоди, а також надбавки (репорт, ажіо) чи знижок (депорт, дизажіо).

Встановлення курсів валют строкових операцій з іноземною валютою відрізняється від встановлення курсів готівкових операцій. У банківській практиці це здійснюється за допомогою встановлення премії (репорту) або знижки (депорту) відносно курсу з готівкових операцій. Встановлення премії означає, що певна валюта котирується дорожче з операції на термін, ніж з готівкових касових операцій, і нижче за курси операцій "спот". Для кожної валюти і кожного виду операцій (на 1, 3, 6 місяців) котирування встановлюється форвардний курс, який включає готівковий курс, а також премію або знижку, їх розмір залежить від ступеня стійкості валюти і перспектив еволюції її курсу. Наприклад, хронічна нестабільність валюти і очікуване різке зниження її курсу виявляються у високій знижці при купівлі-продажу даної валюти на термін. Навпаки, валюта, що має велику перспективу на термін, котирується з премією.

При прямому котируванні валют премія додається до курсів "спот", а знижка віднімається. При непрямому котируванні діє протилежне правило: премія віднімається, а знижка додається до курсів "спот". Премія продавців перевищує премію покупців, оскільки банк, продаючи іноземну валюту, курс якої на термін підвищується, прагне отримати велику суму в національній валюті при її продажу і віддати меншу надбавку у національній валюті при купівлі іноземної. Знижка продавців менша за знижку покупців, оскільки банк прагне забрати собі велику знижку у національній валюті при купівлі на неї іноземної валюти, яка уже дешевшає. І навпаки, при продажу цієї іноземної валюти він надає клієнтам меншу знижку у національній валюті.

З переходом до плаваючих валютних курсів необхідність строкових операцій для страхування ризику зросла. При здійсненні форвардної операції проміжок часу між її укладенням і виконанням значно більший, ніж при касовій операції, і може становити декілька місяців (до року). Як правило, термін і курс форвардної операції обумовлюється при підписанні контракту. Крім того, до касового курсу встановлюються надбавки (репорт, ажіо) або знижки (депорт, дизажіо). Розмір репорту або депорту залежить не тільки від обсягу форвардних операцій, але й від різниці у процентних ставках окремих валют. Ці надбавки і знижки іменуються ставками "своп". Курс строкової операції визначається як співвідношення попиту і пропозиції на валютному ринку в момент укладання угоди, різницею в процентних ставках окремих валют.

Ці фактори не можна розглядати ізольовано. Наприклад, якщо процентні ставки іноземної валюти значно зростають, то підвищується і попит на цю валюту на касовому ринку, тому підвищується також і курс "спот".

Одночасно знижується попит на строковому валютному ринку, а відповідно і форвардний курс. У такій ситуації має місце депорт за форвардним курсом відносно касового курсу. При плаваючих валютних курсах від характеру діючої тенденції його руху (вгору або вниз) залежить як попит, так і пропозиція валюти.

Використання форвардних валютних операцій вигідне для імпортерів і експортерів при отриманні більш надійної основи для калькуляції угод, оскільки при укладанні договору незалежно від співвідношення курсів валют на момент сплати, в обох його сторін існує впевненість в отриманні встановленої суми. Операції здійснюються за оголошеними комерційним банком форвардними курсами з депортом або репортом до касового курсу.

Еволюція біржової торгівлі реальним товаром обумовила можливість та потребу у використанні угод без поставки реального товару, основними видами яких є ф'ючерсні контракти та опціони [23,c.207].

Ф'ючерсний контракт - це стандартний біржовий договір на поставку товару у вказаний в договорі термін за ціною, що визначена сторонами при укладенні угоди.

Ф'ючерсні угоди, на відміну від угод на реальний біржовий товар, не передбачають зобов'язання сторін поставити або прийняти реальний товар у строк, обумовлений контрактом. Це взаємопередача (купівля-продаж) прав на стандартизований контракт поставки певного біржового товару.

Ф'ючерсні угоди укладаються не з метою купівлі-продажу реального товару, а для його страхування від можливих несприятливих змін цін. Такі угоди укладаються за стандартизованими умовами на основі біржових типових контрактів по кожному виду товару.

Об'єктом ф'ючерсної угоди може бути тільки один вид продукції визначеної якісної характеристики. Ф'ючерсні угоди укладаються не на обсяги товару, а тільки на певну кількість контрактів. Сумарні обсяги певного виду товару по ф'ючерсних угодах визначаються кількістю контрактів, а обсяги певного виду товару в кожному контракті стандартизовані.

Основними ознаками ф'ючерсної торгівлі є [23,c.217]:

- фіктивний характер угод;

- зв'язок з ринком реального товару через страхування (хеджування), а не через поставку товару;

- заздалегідь чітко визначена й уніфікована, позбавлена будь-яких індивідуальних особливостей споживча вартість товару, узгоджена кількість якого міститься в біржовому контракті, який стає об'єктом торгівлі і являє собою право на товар;

- повна уніфікація умов поставки товару;

- знеособленість угод і замінність їх контрагентів, що забезпечується Розрахунковою палатою біржі.

Отже, ф'ючерсний контракт, будучи максимально стандартизованим, відображає конкретні вимоги продавців і покупців до товару. Крім цього, у ф'ючерсному контракті всі параметри стандартизовані і регламентуються Правилами біржової торгівлі. Погоджуються в контракті тільки дві умови: ціна і позиція, тобто строк поставки товару. Однак на фінансових біржах, як правило, позиція (строк поставки) по основному асортименту біржового товару також регламентована, тому практично у типовому контракті погоджується тільки ціна.

З позиції біржі ф'ючерсна торгівля - це результат природної еволюції розвитку біржової торгівлі в умовах ринкового господарства, тобто це процеси постійної конкурентної боротьби різних типів ринкових посередницьких структур. Завдяки великим перевагам перед торгівлею реальним товаром, ф'ючерсна торгівля дозволила біржам вижити в умовах становлення ринкової економіки, заробляти і нагромаджувати капітали для свого існування і розвитку. Інакше кажучи, мета, яку переслідували біржі, розвиваючи ф'ючерсну торгівлю, полягає в отриманні прибутків у розмірах, необхідних для існування в ринковому середовищі.


3.2 Перспективи розвитку фінансових бірж в Україні


Досвід країн Східної Європи, Балтії та Росії свідчить, що синхронне залучення інституцій фондового ринку, передусім фондових бірж, до процесу приватизації на усіх його етапах з самого початку сприяло становленню та розвитку фондового ринку і прискоренню ринкових перетворень в економіці.

Україна стала, мабуть, майже єдиним винятком на пострадянському просторі. Участь організаторів торгівлі у процесі приватизації всіляко обмежувалася і рік від року скорочувалася. Так, якщо, за даними ФДМУ, у 2000 році обсяг приватизаційних угод, що були укладені на організаторах торгівлі, становив 34,1 відсотка від загальної суми надходжень від продажу пакетів акцій, які належать державі, підприємств, що відносилися до груп В, Г та Е, а в 2001 році - лише 8,3 відсотка, то у 2004 році цей показник знизився до 2,6 відсотка, а в 2005 році - до 2,2 відсотка. У кінцевому підсумку все це призвело до того, що основна маса цінних паперів перебуває в обігу поза організованим ринком, а це негативно відбилося не лише на діяльності фондових бірж, які перебувають тепер у вкрай неблагополучному становищі, а й у цілому на організованому ринку цінних паперів, частка якого у загальних обсягах фондового ринку становить лише кілька відсотків [25].

Натомість в Україні панує непрозорий неорганізований ринок цінних паперів, що за своїми масштабами не має прецеденту у світовій практиці. Тим часом становлення та розвиток інститутів спільного інвестування настійно диктують необхідність функціонування в Україні розвинутого, повноцінного, цивілізованого організованого ринку цінних паперів. У зв'язку з цим зрозумілими і цілком логічними є заходи, які здійснюються на вищому державному рівні, для докорінної зміни ситуації, що склалася на фондовому ринку.

Найбільш повний комплекс таких заходів визначений Указом Президента від 24 листопада 2005 року N1648/2005 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 року "Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні" та від 28 жовтня 2005 року "Про заходи щодо утвердження гарантій та підвищення ефективності захисту права власності в Україні". Підпунктом 19 пункту 3 і підпунктом 2 пункту 4 цього указу передбачається потреба створення консолідованої біржової системи на фондовому ринку. "Планом заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні", затвердженим цим указом, визначені заходи щодо зосередження на фондових біржах угод з акціями підприємств, пакети яких належать державі, з метою виявлення їх реальної вартості (підпункти 2 і 3 пункту 2). Крім того, "Основними напрямами розвитку фондового ринку України на 2005-2010 роки", які затверджені тим же Указом, передбачені заходи щодо удосконалення біржової торгівлі цінними паперами, посилення вимог до фондових бірж та інших організаторів торгівлі (розділ ІІІ) [24].

На виконання цього указу Президента фондові біржі здійснюють реальні заходи щодо їх інтеграції, створенню цілісного загальнобіржового ринку цінних паперів в Україні. Як перший крок на цьому шляху фондові біржі розробили нову модель організації та проведення біржових аукціонів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що належать державі. Ця модель була запропонована та недавно успішно продемонстрована представникам Фонду державного майна України.

Якщо до цього часу фонд виставляв кожен пакет акцій ВАТ на торги тільки однієї з фондових бірж, то тепер у приватизаційних торгах з кожного конкретного пакета акцій можуть взяти участь усі фондові біржі, що підписали договір про спільну діяльність.

Згідно з розробленим регламентом, заявка ФДМУ на продаж пакетів акцій надходить одночасно на усі фондові біржі-учасниці договору, і підготовка аукціонних торгів організується на них у звичайному порядку, відповідно з діючими нормативними документами. Процес торгів "з голосу" на кожній з фондових бірж ведеться одночасно за підтримкою нескладного програмно-апаратного комплексу "ЗУБР" та системи комунікацій, яка використовує телефонні й Інтернет-канали, що дають змогу фондовим біржам оперативно обмінюватися інформацією про хід торгів у режимі реального часу.

Нова модель організації та проведення біржових приватизаційних торгів не потребує ніяких суттєвих змін у діючих нормативних актах ДКЦПФР і ФДМУ та має низку серйозних переваг порівняно не лише з теперішньою практикою біржової приватизації, а й з аукціонами і конкурсами, які ФДМУ проводить поза межами організаторів торгівлі цінними паперами [24].

Модель, яку запропоновано, не дозволяє наперед "визначити" або "призначити" переможця за рахунок особливих умов проведення торгів, відбору їх учасників або тиску на "небажаних" брокерів. Вона створює можливість участі у приватизаційних біржових торгах не лише найбільшої кількості акредитованих на фондових біржах брокерських контор, а й доступу до торгів без посередників найширшого кола юридичних і фізичних осіб як у самій столиці України, так і в її регіонах, що повністю відповідає демократичним нормам Конституції та Закону "Про приватизацію державного майна".

У процесі торгів хід та результати кожного їх етапу фіксуються за допомогою засобів програмно-апаратного комплексу "ЗУБР" і стають доступними усім фондовим біржам-учасницям торгів та представникам Фонду держмайна України. Завдяки цьому досягається повна прозорість ходу торгів і їх результатів. Безсумнівно, що успіх запропонованої моделі, яка є першим кроком на шляху реалізації ідеї цілісного загальнобіржового ринку цінних паперів, сприятиме подальшій інтеграції вітчизняних фондових бірж, підвищенню їх привабливості для емітентів, інвесторів і фондових операторів, а отже й обмеженню безпрецедентного домінування в Україні непрозорого неорганізованого фондового ринку. Все це, у свою чергу, буде позитивно впливати на інвестиційний клімат у країні та сприятиме припливу інвестицій в її економіку.


Висновки


На сучасному етапі функціонування бірж на фінансовому ринку України обумовлено наступними законодавчими актами:

- Цивільний Кодекс України;

- Господарчий Кодекс України;

- ЗАКОН УКРАЇНИ “Про господарські товариства”;

- Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг";

- Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок”;

- Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні";

- ЗАКОН УКРАЇНИ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”;

- ЗАКОН УКРАЇНИ „Про банки і банківську діяльність”;

- ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;

- Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою (Постанова Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року);

Законодавчо діяльність бірж на фінансовому ринку України затверджена тільки для фондової сегменту ринку на якому працює 8 фондових бірж та 2 торговельно-інформаційних системи (ТІС), на валютному сегменті ринку згідно “Декрету про валютне регулювання” при неконвертованості національної валюти працює тільки єдина торгівельно-інформаційна система для уповноважених банків – резидентів України під керівництвом Національного банку України – “міжбанківський валютний ринок України”.

Створення та функціонування фондових бірж на фінансовому ринку України обумовлено законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» в новій редакції 2006 року, який регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.

Функціонування торгівельно-інформаційних систем не має законодавчого обумовлення, а їх існування в фондовому сегменті ринку з 2006 року є проблемним.

Основними проблемами сучасного стану функціонування фінансових (фондових та валютних) бірж в Україні є їх практична відсутність у класичному стилі їх функціонування за кордоном. Існуючі монопольні структури – МВРУ на валютному ринку та ПФТС на фондовому ринку - фактично є по статуту торговельно-інформаційними системами, тобто не виконують основних посередницьких функцій фінансових бірж:

- страхування можливих збитків учасників операцій;

- участь за допомогою рахункових палат у заключенні та контролі виконання біржових угод;

- котирування цінних паперів, які виставляються на торги, як гарантія платоспроможності емітентів.

Як показує проведений в курсовій роботі аналіз результатів статистики, механізм керівництва Національним банком Торгівельною МВРУ у 2004 - 2006 роках :

- дозволяє стабілізувати пікові відхилення щоденної пропозиції до 600 млн.доларів США на день від середнього значення 130 -180 млн.грн.доларів США на день за рахунок скупки Національним банком надлишку пропозиції у валютні резерви;

- дозволяє стабілізувати пікові відхилення пропозиції до рівня 50 млн.доларів США на день від середнього значення 130- 180 млн.грн.доларів США на день за рахунок валютних інтервенцій Національним банком дефіциту пропозиції з валютних резервів;

- дозволяє НБУ стабілізувати офіційний курс національної валюти на рівні 5,05 грн./1 долар США на протязі 3 років.

Основними недоліками МВРУ є існування наступних обмежень:

- Суб'єкти ринку не мають права проводити операції з валютними ф’черсами та деривативами, та з багатьма модифікаціями форвардних контрактів;.

- Суб'єкти ринку не мають права здійснювати обмін іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора на іноземну валюту 3-ї групи Класифікатора.

- Суб'єкти ринку не мають права здійснювати обмін іноземної валюти 3-ї групи Класифікатора на іноземну валюту 1-ї групи Класифікатора на міжбанківському валютному ринку України.

Враховуючи обмеження жорстко контролюємого Національним банком України МВРУ на валютні операції з форвардними, ф’ючерсними та опціонними контрактами, необхідно законодавчо дати дозвіл на організацію валютних бірж в Україні для роботи з цими видами контрактів.

Як показав проведений в курсовій роботі аналіз ефективності роботи зареєстрованих в Україні 8 фондових бірж та 2-х торговельно-інформаційних систем в Україні, ТІС «ПФТС» є основним організатором торгівлі в Україні, і її частка у загальному обсязі торговельних транзакцій на регульованому ринку у 2005 році становила 86%. На другому місці по активності серед організаторів торгівлі стоїть Українська фондова біржа (УФБ), частка якої в обсязі торговельних транзакцій на регульованому ринку становить приблизно 13%.

Таким чином, проведений аналіз показує, що фінансовий ринок в Україні станом на 2006 рік не має валютного біржового сегменту та має слабо розвинутий фондовий біржовий сегмент.

Основним напрямком розвитку біржових сегментів фінансового ринку України повинно стати перетворення ефективно працюючих торгівельно-інформаційних систем (МВРУ на валютному ринку та ПФТС на фондовому ринку) у повнофункціональні біржі з виконанням функцій розрахункових центрів та функцій страхування ризиків біржових операцій.


Список використаних джерел літератури


1. Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” № 3480-IV від 23 лютого 2006 року /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

2. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" № N 448/96-ВР від 30.10.1996 // ( від 10 січня 2002 року N 2922-III ) /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

3. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року N 2121-III // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 14 вересня 2006 року N 133-V /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

4. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" N 2664-III від 12 липня 2001 року // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 15 грудня 2005 року N 3201-IV /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

5. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про господарські товариства” 19 вересня 1991 року N 1576-XII // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 17 листопада 2005 року N 3107-IV /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

6. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 року N 1775-III //Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 2 серпня 2006 року N 61-V/(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

7. ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року N 15-93 //

Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 23 лютого 2006 року N 3509-IV /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

8. Господарчий Кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV // Із змінами і доповненнями, внесеними законами України станом від 21 вересня 2006 року N 188-V, ОВУ, 2006 р., N 41, ст. 2726 /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

9. ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ від 16 січня 2003 року N 435-IV //

Із змінами і доповненнями, внесеними законами України станом від 21 вересня 2006 року N 185-V, ОВУ, 2006 р., N 41, ст. 2726 /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

10. Державний контроль за діяльністю фондових бірж, депозитаріїв та торговельно-інформаційних систем» // Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8.05.2001 N 144 /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

11. Порядок та умов видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, переоформлення ліцензії, видачі дубліката та копії ліцензії // Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 2006 року N 345 /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

12. Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою // Постанова Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року N 281 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 21 серпня 2006 року N 333) /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

13. Правила проведення Торговельної сесії та здійснення окремих операцій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів // Постанова Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 р. N 281 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 21 серпня 2006 року N 333) /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

14. Про затвердження звіту про роботу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за 2005 рік // ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ РОЗПО-РЯДЖЕННЯ від 15.06.2006 р. N 5907 /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

15. ПОЛОЖЕННЯ про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку // Указ Президента України від 25 вересня 2002 року N 861/2002 /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

16. Положення про реєстрацію фондових бірж та торговельноінформаційних систем і регулювання їх діяльності // Наказ Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15.01.1997 N 9 /від 25.01.2001 року N 4 /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

17. Про затвердження Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів // Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14 березня 2001 року N 49 /від 29 листопада 2001 року N 145 /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

18. Про здійснення державного контролю за діяльністю фондових бірж, депозитаріїв та торговельно-інформаційних систем // Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 травня 2001 року N 144 ( Із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку станом від 17 листопада 2004 року N 469) /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

19. Берлач А. І. та ін. Організаційно-правові основи біржової діяльності: Навч. посібник/А. І. Берлач, Н. А. Берлач, Ю. В. Ілларіонов.- К.: Фенікс, 2000. - 336 с.

20. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навчальний посібник. — К.: «Каравела»; Львів: «Новий Світ-2000», 2002. - 304 с.

21. Міжбанківський валютний ринок України: практичні правові аспекти // Вісник НБУ. -2001. -№7, c.14 -18.

22. Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. М., Перспектива, 1995 – 342 c.

23. Мертенс А. Інвестиції : Курс по сучасній фінансовій теорії . – Київ, Київське інвестиційне агентство, 1997. – 642 c.

24. Михайло Назарчук(голова ради Асоціації українських фондових бірж) Модель, що поставить заслін непрозорості фондового ринку // "Урядовий кур'єр" 16.05.2006

25. Роберт Л. Сміт УКРАЇНСЬКІ ФОНДОВІ БІРЖІ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ І РЕКОМЕНДАЦІЇ // USAID, 17 січня 2006 року (http:// www.usaid.com.ua)

26. Рынок ценных бумаг / под ред. В.А.Галанова,А.И.Басова – М.: Финансы и статистика, 1996 – 204 c.

27. ТОРГОВІ ПРАВИЛА Асоціації "Перша Фондова Торгівельна Система" // 15 травня 1996 року протокол N 4/ 1 червня 2001 року N 7 /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

28. Характеристика стану та тенденцій розвитку ринку цінних паперів у І кварталі 2006 року // Звіт ДКЦПФР, 2006 рік /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

29. Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 501 с.

30. Целудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. — К.: Знаня-Прес, 2002. — 135 с.

31. HTTP://www.liga_zakon.com.ua- Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021)

32. HTTP://www.pfts.com - офіційний сайт ПФТС (Асоціації "Перша Фондова Торгівельна Система" )

33. HTTP://www.ssmsc.gov.ua - офіційний сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку

34. HTTP://www.ufb.com.ua - офіційний сайт Української фондової біржі

35. HTTP://www.bank.gov.ua - офіційний сайт Національного банку України

36. HTPP://www.uice.com.ua – офіційний сайт Української Міжбанківської Валютної Біржі



Додаток А

Функціонування МВРУ в Україні по інформації сайта НБУ



Офіційний курс гривні до:

долара США лишився незмінним і 30.11.2006 становив 505.00 грн./100 дол. США;

євро знизився на 22.22 коп. (3.46%) і 30.11.2006 становив 664.4285 грн./100 EUR;

російського рубля знизився на 0.031 коп. (1.65%) і 30.11.2006 становив 1.9191 грн./10 RUR.

Обсяг операцій на міжбанківському валютному ринку України (купівля та продаж у доларовому еквіваленті) становив 9572.2 млн. дол. США.

Інтервенції НБУ на валютному ринку України (сальдо) становили 226.7 млн. дол. США (у доларовому еквіваленті).

Середньозважений готівковий курс гривні за операціями банків України до:


Валюта

Купівля

Продаж

долара США (за 100 одиниць)

505.7307

508.7457

євро (за 100 одиниць)

648.8160

652.9755

російського рубля (за 10 одиниць)

1.8561

1.8714


Обсяг операцій на готівковому ринку України (купівля та продаж іноземних валют за гривню у доларовому еквіваленті) становив 3797.5 млн. дол. США, у т.ч.:

- обсяг валюти, купленої банками у населення - 1680.5 млн. дол. США;

- обсяг валюти, проданої населенню - 2117.0 млн. дол. США.


Mіжнародні резерви НБУ, усього

21184.46

у тому числі:

Монетарне золото

359.16

Авуари в СПЗ та резервна позиція в МВФ

1.49

Готівкові кошти у вільно конвертованих валютах

14.81

Цінні папери

7399.20

Інші резерви в у вільно конвертованих валютах

13409.66


Банківські вклади фізичних осіб у ВКВ (у доларовому еквіваленті) зросли на 395.0 млн. дол. США і 30.11.2006 становили 9009.1 млн. дол. США.

За жовтень 2006 року

Офіційний курс гривні до:

долара США лишився незмінним і 31.10.2006 становив 505.00 грн./100 дол. США;

євро знизився на 0.2 коп. (0.03%) і 31.10.2006 становив 642.2085 грн./100 EUR;

російського рубля знизився на 0.0001 коп. (0.005%) і 31.102.2006 становив 1.888 грн./10 RUR.

Обсяг операцій на міжбанківському валютному ринку України (купівля та продаж у доларовому еквіваленті) становив 9411.0 млн. дол. США.

Інтервенції НБУ на валютному ринку України (сальдо) становили 363.3 млн. дол. США (у доларовому еквіваленті).


Середньозважений готівковий курс гривні за операціями банків України до

Валюта

Купівля

Продаж

долара США (за 100 одиниць)

504.4860

507.6564

євро (за 100 одиниць)

635.9223

640.3272

російського рубля (за 10 одиниць)

1.8401

1.8545


Обсяг операцій на готівковому ринку України (купівля та продаж іноземних валют за гривню у доларовому еквіваленті) становив 3861.7 млн. дол. США, у т.ч.:

- обсяг валюти, купленої банками у населення - 1701.7 млн. дол. США;

- обсяг валюти, проданої населенню - 2160.1 млн. дол. США.


Mіжнародні резерви НБУ, усього

19450.60

у тому числі:

Монетарне золото

338.58

Авуари в СПЗ та резервна позиція в МВФ

14.19

Готівкові кошти у вільно конвертованих валютах

14.64

Цінні папери

5810.90

Інші резерви в у вільно конвертованих валютах

13272.14


Банківські вклади фізичних осіб у ВКВ (у доларовому еквіваленті) зросли на 285.4 млн. дол. США і 31.10.2006 становили 8614.1 млн. дол. США.



Додаток Б

Перелік фондових бірж світу

Австралия

Australian Stock Exchange

Австралийская фондовая биржа (ASX)

Австрия

Vienna Stock Exchange

Венская фондовая биржа

Wiener Börse AG

Vienna Stock Exchange

Венская фондовая биржа

Образована в 1997 г. слиянием бирж: Vienna Stock Exchange; Austrian Futures and Options Exchange (OTOB)

Азербайджан

Baku Stock Exchange

Baki Fond Birjasi

Бакинская фондовая биржа

Аргентина

Bolsa de Comercio de Buenos Aires

Buenos Aires Stock Exchange

Фондовая биржа Буэнос-Айреса (BCBA)

Bolsa de Comercio de Rosario

Rosario Board of Trade

Коммерческая биржа Розарио

Mercado a Termino de Rosario

Rosario Futures Exchange (ROFEX)

Фючерсная биржа Розарио

Mercado de Valores de Buenos Aires

Merval

Армения

Armenian Stock Exchange

Фондовая биржа Армении

Бангладеш

Dhaka Stock Exchange

Фондовая биржа Дакки

Барбадос

Barbados Stock Exchange

Фондовая биржа Барбадоса

Бахрейн

Bahrain Stock Exchange

Фондовая биржа Бахрейна

Беларусь

Белорусская валютно-фондовая биржа

Бельгия

Brussels Exchanges

Бельгийские биржы (BXS)

22 сентября 2000 г. путем объединения Amsterdam Exchanges, Brussels Exchanges и ParisBourse сформирована биржа Euronext, первая пан-Европейская биржа

Бермудские острова

Bermuda Stock Exchange

Бермудская фондовая биржа (BSX)

Боливия

Bolsa Boliviana de Valores S.A.

Bolivian Stock Exchange

Боливийская фондовая биржа

Бразилия

Bolsa de Valores do Rio de Janeiro

Rio de Janeiro Stock Exchange

Фондовая биржа Рио-де-Жанейро

Великобритания

London International Financial Futures and Options Exchange

Лондонская международная биржа финансовых фьючерсов и опционов (LIFFE)

В январе 2002 г. Euronext выкупила LIFFE. Подразделение пан-Европейской биржи Euronext - Euronext.liffe

Фьючерсные и опционные контракты на следующие продукты: какао, кофе, зерно, рапс, сахар, пшеницу.

London Stock Exchange

Лондонская фондовая биржа (LSE)

Венесуэла

Bolsa de Valores de Caracas

Caracas Stock Exchange

Каракасская фондовая биржа

Германия

Börse München

Мюнхенская фондовая биржа

Börse Stuttgart

Stuttgart Stock Exchange

Штутгартская фондовая биржа

Deutsche Börse

Немецкая фондовая биржа

European Warrant Exchange

EUWAX

Рыночный сегмент Штутгартской фондовой биржи

Европейский Союз

Euronext

Всеевропейская биржа

Создана путем слияния европейских бирж: Amsterdam Exchanges; Brussels Exchanges; ParisBourse; LIFFE (London International Financial Futures and Options Exchange); BVLP (Bolsa de Valores de Lisboa e Porto), Португалия.

Зимбабве

Zimbabwe Stock Exchange

Зимбабвийская фондовая биржа

Испания

Bolsa de Barcelona

Barcelona Stock Exchange

Барселонская фондовая биржа

Bolsa de Bilbao

Bilbao Stock Exchange

Фондовая биржа Бильбао

Bolsa de Madrid

Madrid Stock Exchange

Мадридская фондовая биржа

Bolsa de Valencia

Valencia Stock Exchange

Фондовая биржа Валенсии

Bolsas y Mercados Españoles

Испанские фондовые биржи (BME)

Включает фондовые биржи Барселоны, Бильбао, Мадрида и Валенсии

Канада

Bourse de Montréal

Montreal Exchange

Монреальская биржа

Китай

Hong Kong Exchanges and Clearing Limited

Гонконгские биржи (HKEx)

Холдинговая компания, включающая в себя следующие биржи: Гонконгская фьючерсная биржа (Hong Kong Futures Exchange Limited) Фондовая биржа Гонконга (The Stock Exchange of Hong Kong Limited)

индекс Hang Seng Index 33

Корея

Korea Exchange

Корейская биржа

Korea Exchange - Futures Market Division

Фьючерсное подразделение Корейской биржи

(Корейская фьючерсная биржа)

Малайзия

Bursa Malaysia

Kuala Lumpur Stock Exchange

Фондовая биржа Малайзии, Куала-Лумпур

Намибия

Namibian Stock Exchange

Намибийская фондовая биржа

Нидерланды

Amsterdam Exchanges

Амстердамские биржи

22 сентября 2000 г. путем объединения Amsterdam Exchanges, Brussels Exchanges и ParisBourse сформирована биржа Euronext, первая пан-Европейская биржа.

индекс AEX

Новая Зеландия

New Zealand Exchange

Новозеландская биржа (NZX)

30 мая 2003 г. New Zealand Stock Exchange Limited (Новозеландская фондовая биржа) переименована в New Zealand Exchange Limited (NZX)

Польша

Warsaw Stock Exchange

Giełda Papierów Wartościowych w Warszawie S.A.

Варшавская фондовая биржа

Россия

Московская межбанковская валютная биржа

ММВБ

Московская фондовая биржа (МФБ)

Москва

Российская Торговая Система (РТС)

Stock Exchange RTS

Фондовая биржа РТС

Соединенные Штаты Америки

American Stock Exchange

Американская фондовая биржа (Amex)

Boston Stock Exchange

Бостонская фондовая биржа

Chicago Board of Options Exchange

Чикагская опционная биржа (CBOE)

Опционные сделки с акциями, иностранной валютой, фондовыми индексами

Chicago Stock Exchange

Чикагская фондовая биржа (CHX)

NASDAQ

National Stock Exchange

Национальная фондовая биржа (NSX)

7 ноября 2003 сменила название с Cincinnati Stock Exchange на National Stock Exchange

New York Stock Exchange

Нью-Йоркская фондовая биржа (NYSE)

Pacific Exchange

Тихоокеанская фондовая биржа (PCX)

Philadelphia Stock Exchange (PHLX)

Филадельфийская фондовая биржа

Таиланд

Stock Exchange of Thailand

Фондовая биржа Таиланда (SET)

Тайвань

Taiwan Stock Exchange Corporation

Тайваньская фондовая биржа (TSEC)

Тринидад и Тобаго

Trinidad and Tobago Stock Exchange

Фондовая биржа Тринидада и Тобаго

Турция

Istanbul Stock Exchange

Istanbul Menkul Kiymetler Borsasi

Стамбульская фондовая биржа

Украина

Pridneprovsk Stock Exchange

Приднепровская фондовая биржа, Днепропетровск

Ukrainian Stock Exchange

Украинская фондовая биржа

Донецкая фондовая биржа

Первая фондовая торговая система (ПФТС)

Киев

Украинская межбанковская валютная биржа (УМВБ)

Франция

Marché à Terme International de France

French Futures & Options Exchange

Французская биржа фьючерсов и опционов (MATIF), Париж

Вэб-сайт интегрирован в Euronext.com

Marché des Options Negociables de Paris

Парижский рынок обращающихся опционов (MONEP)

Вэб-сайт интегрирован в Euronext.com

ЮАР

JSE Securities Exchange

Johannesburg Stock Exchange

Йоханнесбургская фондовая биржа (JSE)

Ямайка

Jamaica Stock Exchange

Ямайская фондовая биржа

Япония

Osaka Securities Exchange

Осакская биржа ценных бумаг (OSE)

1 марта 2001 произошло слияние с Kyoto Stock Exchange.

Tokyo Stock Exchange

Токийская фондовая биржа (TSE)



Случайные файлы

Файл
126388.rtf
157788.rtf
11438-1.rtf
6728-1.rtf
181432.rtf