Операції комерційних банків щодо залучення вкладів населення (1505)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра страхової та банківської справи










КУРСОВА РОБОТА


з дисципліни: „Банківські операції”

на тему: „Операції комерційних банків щодо залучення вкладів населення”












ХЕРСОН 2006


1. Сутність і зміст операцій комерційних банків щодо залучення вкладів населення


1.1 Особливості депозитних вкладів фізичних осіб


Більша частина ресурсів комерційного банку формується за рахунок залучених та позичених коштів, а не власних. Можливості комерційних банків у залученні коштів регулюються НБУ. Так, згідно з показником платоспроможності банку, нормативне значення якого встановлює НБУ, залученні та позиченні кошти не повинні перевищувати розмір власного капіталу більше ніж у 12 разів[4, c. 36].

Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, з допомогою яких використовують різні види банківських рахунків.

Депозит (вклад) – це грошові кошти в національній та іноземній валюті, передані їхнім власником або іншою особою за його дорученням у готівковій або безготівковій формі на рахунок власника для зберігання на певних умовах. Операції, пов’язанні з залученням грошових коштів на вклади, мають назву депозитних.

Практично усі клієнтські рахунки називають депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок, на якому зберігаються його грошові кошти. За формою використання рахунків вони поділяються на: депозити (вклади) до запитання, термінові, або строкові депозити, умовні депозити.

Вклади (депозити) до запитання розміщуються у банку розрахунковому або поточному рахунку клієнта. Вони використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. За вимогою клієнта кошти з поточного рахунку у будь-який часможуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, сплати чеків або векселів. До вкладів до запитання прирівнюються внески з попереднім повідомленням банку про намір зняти гроші з рахунку (за умови, що термін повідомлення не перевищує одного місяця).

Строкові вклади – це кошти, що розміщенні у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період (не менше 1 місяця). Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказування грошей на поточний рахунок або готівкою з каси банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов.

Строкові вклади є джерелом одержання прибутків їхніми власниками. Вони оформляються угодою між вкладником і банком. Банки самостійно розробляють форму депозитної угоди. Угода укладається в двох примірниках, один з яких зберігається у клієнта, а інший – у банку. В угоді передбачається сума внеску, термін, протягом якого внесок зберігатиметься у банку, розмір депозитного процента, обов’язки та права вкладника і банку, відповідальність сторін за недотримання умов депозитної угоди. Деякі банки встановлюють мінімальний розмір стрококового вклад, величина якого залежить від орієнтації банку на відповідного вкладника (дрібного, середнього, великого).

Досить значний резерв потенційних кредирних ресурсів, що мобілізуються комерційними банками, є на руках у фізичних осіб. За даними НБУ на 1 червня 2005 року банками України було отримано вкладів від населення в сумі 52816 тис. грн., в тому числі, строкових вкладів – 41056 тис. грн. [11].

В Україні 1999 року Указом Президента затверджено Подоження про порядок створення і використання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантує кожному вкладникові комерційного банку, що сплачує збори до Фонду, відшкодування за вкладом, включаючи проценти, у розмірі вкладу, але не більше ніж 500 гривень станом на день, коли комерційний банк не зможе погасити перед вкладниками своїх зобов’язань.

Фонд створюється і функціонує як державна, економічно самостійна, спеціалізована юридична особа, яка не має на меті отримання прибутку. Джерелами формування коштів Фонду є:

початковий збір з комерційних банків у розмірі одного відсотка зареєстрованого статутного капіталу;

регулярні збори з комерційних банків у розмірі 0,5 % загальної суми вкладів і процентів з них;

спеціальні збори з комерційних банків у розмірах, що не реревищують щорічних регулярних зборів;

внесок держави – 20 млн. грн., що вноситься НБУ за рахунок його видатків;

доходи, отримані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери;

кредити комерційних банків, міжнародних фінансових інститутів та іноземних банків;

інші джерела, не заборонені законодавством України [14, c.88].

Залежно від змін і тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від комерційних банків, розмір відшкодування за рахунок Фонду може бути збільшений.

Депозити фізичних осіб класифікуються таким же чином, як і депозити юридичних осіб. У банківській практиці України депозити фізичних осіб поки що об’єднують поняттям „ощадні вклади” і класифікують за формою вилучення коштів як депозити на визначений термін.

Ощадні вклади служать їх власникам для нагромадження грошових заощаджень і підтверджуються видачею їм на руки вкладних документів (ощадних книжок). Кошти на ощадних вкладах зберігаються в банках тривалий період і є стабільними ресурсами для довгострокового кредитування банківських клієнтів.

У момент відкриття депозиту між фізичною особою (вкладником) і відповідним банком виникають правові відносини, які перестають діяти лише після закриття рахунку. Відносини можуть бути обумовлені в договорі, якщо ж договір не укладається – правовий режим закріплено в Законі України „Про банки і банківську діяльність”.

Вкладниками комерційних банків можуть бути громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства. Вклади громадян мають добровільний і цільовий характери, не обмежуються сумами і кількістю рахунків у банку.

Таємниця вкладів, зберігання їх і видача на першу вимогу вкладників гарантується державою або комерційним банком. Дохід, що виплачується вкладникам за вкладами, не оподатковується. Усі документи. Пов’язані з переходом вкладів до спадкоємців, вільні від сплати державного мита.

Довідки про вкладників і про операції з вкладами видають (крім самих вкладників та їх законних представників):

судам, органам прокуратури, службі безпеки, міліції в справах, що є в їх провадженні та за якими відповідно до чинного законодавства може бути застосована конфіскація майна, а також судам з цивільних справ, що випливають із кримінальних і є в їх провадженні;

судам з цивільних справ про стягнення аліментів або про розподіл вкладу, що є спільним майном подружжя;

державним нотаріальним конторам і народним сулам щодо спадкових справ про вклади померлих вкладників, що є в їх провадженні;

підставою для видачі довідки можуть бути лише письмові запити суддів, прокурорів, слідчих прокуратури, органів внутрішніх справ і служби безпеки та державних нотаріусів.

Довідку про наявність вкладу на ім’я відповідного вкладника підписують керівник і головний бухгалтер комерційного банку. В довідці вказується, кому і з якого приводу її видано.

Вклади не підлягають арешту чи стягненню інакше, як за присудами чи постановами судів. Це ж стосується і конфіскації вкладів.

Вкладники комерційних банків мають право:

розпоряджатися вкладом як особисто, так і через представника;

вказувати осіб, яким вклад повинен бути виданий після їх смерті;

зараховувати на вклади суми заробітної плати чи інших доходів;

списувати з вкладних рахунків суми за різними видами платежів.

Розглянемо деякі особливості розпоряджень вкладами:

особа, яка внесла вклад на ім’я іншої особи, не має права розпоряджатися цим вкладом;

представником вкладника є особа, котра має від нього письмове уповноваження-доручення на розпорядження вкладом чи на його одержання;

представником повнолітнього вкладника, дієздатність якого одмежена, є його опікун або піклувальник;

вкладами, внесеними будь-ким на ім’я неповнолітніх, які не досягли 18 років, розпоряджаються: до досягнення неповнолітніми 15 років – їхні батьки чи опікуни, а при досягненні 15 років – вони особисто, але з дозволу своїх батьків чи опікунів;

вкладами,що внесені неповнолітніми на своє ім’я самостійно, розпоряджаються самі неповнолітні;

громадяни України, котрі працюють за кордоном, а також члени їхніх сімей можуть розпоряджатися вкладами за дорученням через своїх представників.

Доручення на розпорядження вкладом мають бути оформленні згідно з чинним законодавством.

Доручення на вклади мають право оформляти тільки повнолітні вкладники; вони можуть бути одноразові і на тривалий термін, оформленні як поза установою комерційного банку, так і в комерційних банках безпосередньо на особових рахунках вкладників. Доручення на вклад не можна оформляти на неповнолітню особу. На дорученні має бути вказана дата видачі і обов’язково підпис вкладника. Доручення оформляється на одну чи кілька осіб терміном не більше ніж три роки (якщо термін не вказаний – доручення дійсне протягом року) у присутності представника вкладника або без нього.


Случайные файлы

Файл
121368.rtf
5317.rtf
149471.doc
183141.rtf
169413.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.