Альтернативність у стратегічному виборі (175356)

Посмотреть архив целиком

Тема: АЛЬТЕРНАТИВНІСТЬ У СТРАТЕГІЧНОМУ ВИБОРІ


  1. Формулювання та аналіз стратегічних альтернатив та їх зміст.

  2. Вибір стратегічного напряму діяльності підприємства (стратегічний вибір).


Література:


Ковтун О. І. «Стратегія підприємства» ст. 151-169;

Клівець П. Г. «Стратегія підприємства» ст. 281-304.


Контрольні запитання:


  1. Що є метою процесу формування стратегії і яка послідовність процесу формування стратегії?

  2. На основі яких даних формулюються (розробляються) різноманітні можливі варіанти розвитку підприємства?

  3. На які питання дає відповідь процес формування стратегічних альтернатив?

  4. У чому полягає зміст основних стратегічних альтернатив?

  5. Як здійснюється оцінка стратегічних альтернатив?

  6. Що відносять до якісних аспектів оцінки?

  7. Яка послідовність проведення вибору конкурентних стратегічних альтернатив?

  8. Що впливає на вибір стратегії фірми?

  9. За якою матрицею відбувається вибір стратегії для малих фірм?

10 За якою матрицею відбувається вибір стратегії для середніх фірм?

11 У яких випадках обирають стратегію збереження?

12 Коли застосовують стратегію лідерства?

13 Від чого залежить вибір стратегії для великих фірм?

14 Які Ви знаєте стратегічні альтернативи великої фірми?

15 Дайте характеристику цим альтернативам?


  1. Формулювання та аналіз стратегічних альтернатив


Метою процесу формування конкретної стратегії є, власне, вибір стратегічної альтернативи, яка забезпечить підвищення ефективності діяльності підприємства в довгостроковій перспективі.

Формування конкретної стратегії фірми - процес достатньо складний і тривалий. І врешті-решт зводиться до вибору однієї або декількох стратегічних альтернатив з певної їх множини для кожного рівня стратегічного набору підприємства. Загальна процедура формування стратегії дій для усіх рівнів стратегічного набору наступна:

> Визначається набір цілей;

> Оцінюється різниця міме поточною позицією підприємства і його цільовою позицією;

> Пропонується один або декілька способів дій (стратегій), тобто стратегічних альтернатив поведінки;

> Здійснюється тестування запропонованих СА на предмет можливості звуження попередньо встановленого розриву (прогалини) міме поточною і цільовою позиціями підприємства.

Отже, в основі вироблення стратегії підприємства, формування його стратегічного набору лежить принцип альтернативності розвитку підприємства і його бізнесу, альтернативність у вирішенні проблем розвитку і конкурентної поведінки тощо, тобто альтернативність у стратегічному виборі.

На основі сформульованої місії та мети (цілей) підприємства, а також даних зовнішнього і внутрішнього аналізу, формулюються (розробляються) різноманітні можливі варіанти розвитку підприємства, тобто визначаються можливі шляхи досягнення цілей при реалізації виявлених можливостей (так як стратегія підприємства є ніщо інше, як визначення економічних можливостей підприємства на перспективу).

Ці варіанти охоплюють різноманітні погляди на дане підприємство і утворюють стратегічні альтернативи його діяльності в майбутньому (тобто, альтернативні варіанти реалізації виявлених можливостей, себто потенціалу підприємства).

Кожна з альтернативних стратегій, виходячи з прогнозу розвитку зовнішнього оточення, повинна представляти конкретну програму розвитку даного підприємства, яка надається до реалізації і є зорієнтована на досягнення успіху.

Процес формулювання стратегічних альтернатив дає відповіді на наступні запитання (див. рис. 1.1):

Нагадаємо зміст основних стратегічних альтернатив.

# Стабілізація передбачає підтримку існуючих видів діяльності. її обирають фірми, що діють у сформованих галузях зі стабільною технологією або які займають домінуюче становище на ринку. Конкретним варіантом цього типу СА є утримання фірмою існуючої частки на ринку.

# Зростання передбачає розширення фірми різними способами - шляхом інтенсифікації (ринку або продукту), інтеграції (вертикальної, горизонтальної), диверсифікації. Цю СА обирають фірми, що діють у динамічних галузях зі швидкою зміною технології.

# Скорочення передбачає різноманітні варіанти перегрупування (в бік скорочення) бізнесу фірми для підвищення його ефективності: скорочення витрат, скорочення бізнесу, "швидкого успіху", ліквідацію.

# Виживання передбачає зміну організації маркетингу і виробництва, перегляд товарної і цінової політики, жорстку економію ресурсів, удосконалення систем управління для захисту існуючого бізнесу фірми. Цю СА можна розглядати як крайній варіант стабілізуючої стратегії у випадку занепаду діяльності фірми (фірма опиняється на межі банкрутства). Однак вона не може бути надто тривалою, оскільки це не відповідає інтересам керівництва, акціонерів, працівників.

Комбіновані стратегічні альтернативи є поєднанням попередніх.

У межах обраної базової стратегії, у свою чергу, можливі кілька варіантів рішень (напрямів дій), які є її стратегічними альтернативами - СА (див. рис. 1.2).

Так, базова стратегія зростання передбачає наступні СА: проникнення на нові ринки, диверсифікацію, співробітництво, зовнішньоекономічну діяльність тощо. Стратегія стабілізації - зменшення витрат, фінансову активізацію та економію, ревізію витрат тощо. Стратегія виживання - перебудову системи управління, фінансової та маркетингової діяльності тощо. Стратегія скорочення - скорочення витрат, скорочення бізнесу, ліквідація, скорочення з метою досягнення швидкого успіху тощо.

Нагадаємо, що сформована на корпоративному рівні стратегія виступає метою, яку треба досягти внаслідок реалізації бізнес-стратегій окремих самостійних господарських підрозділів (синоніми - СГЦ, СОБ тощо) і функціональних стратегій. Тобто на основі обраного загального типу стратегії економічної поведінки (загальної стратеги) фірми розробляють бізнес-стратегії по окремим видам її діяльності. Процес вироблення стратегії на рівні СГІД аналогічний за своєю суттю виробленню стратегії на корпоративному рівні. Отже і на цьому рівні по кожній стратегічній бізнес одиниці (по кожному стратегічному господарському центру) відбувається вироблення аналіз стратегічних альтернатив (СА) і відтак подальший вибір ефективної стратегії бізнесу, як альтернативного варіанту ефективних дій, адекватного можливостям (потенціалу) підприємства.

Бізнес-стратегії (як і функціональні та загальні стратегії) організації повинні завершуватися відповідною системою стратегічних вказівок. Для конкретних альтернативних бізнес-стратегій (СА розвитку бізнесу підприємства) характерно те, що вони забезпечують реалізацію тільки однієї, явно домінуючої стратегічної вказівки щодо розвитку бізнесу підприємства. Як правило, така вказівка присутня у назві бізнес-стратегії. Типовий набір ситуацій (умов), при яких конкретна альтернативна бізнес-стратегія виявляється найбільш ефективною, ілюструє таблиця 1.1.

Отже, як бачимо, можуть обиратися різноманітні альтернативи стратегії розвитку бізнесу підприємства. Усі вони врешті-решт визначаються значенням у динаміці (тобто зміною значень) 5-ох елементів (позицій) стратегії (іншими словами, параметрами 5-ох ознак стратегічного позиціонування фірми): продукт; ринок; галузь; місце (становище) фірми у середині галузі; технологія.

Можна виділити наступні основні групи стратегічних альтернатив розвитку бізнесу підприємства (див. 1.4).

Зазначимо, що підприємство на кожному рівні може одночасно застосовувати декілька стратегій (і особливо це стосується багатогалузе-вих компаній). Причому, стратегії можуть застосовуватись як паралель-но, так і послідовно.

Слід також звернути увагу на те, що залежно від ролі та місця фірми та її конкурентів на ринку можна запропонувати до застосування наступні 4 стратегічні альтернативи, в межах яких можливі власні альтернативні стратегічні дії:

1) Стратегії лідера (реалізуються тоді, коли фірма займає домінуючі позиції на ринку, визнані конкурентами):

- стратегія розширення первинного попиту;

- оборонна стратегія;

- наступальна стратегія;

- стратегія де маркетингу;

2) Стратегії атакування лідера:

- фронтальної атаки;

- флангової атаки.

3) Стратегії переслідування лідера.

4) Стратегії фахівця (стратегії спеціалізації або концентрації на певному сегменті). А в залежності від умов діяльності (середовища) та ресурсних можливостей підприємств, стратегічні альтернативи, які можуть ними застосовуватися, поділяють на такі типи (див. табл.. 1.2): силові стратегії, стратегії ніші, стратегії пристосування, піонерські стратегії.


Стратегічні альтернативи залежно від умов діяльності та ресурсних можливостей підприємства

Таблиця 1.2.

Стратегічні альтернативи

Тип виробництва

Розмір підприємства

Стійкість підприємства

Витрати

на

НДДКР

Конкурентні переваги

Силова

масове

великі

висока

великі

Висока

продуктивність

Нішова

спеціалізоване .

великі,

середні, малі

висока

середні

пристосованість до ринку

Пристосування

універсальне

малі

низька

малі

гнучкість

Піонерська (новаторська)

експериментальне

середні, малі

низька

великі

випередження у інноваціях


Случайные файлы

Файл
15406.doc
126314.rtf
115182.rtf
1559.rtf
128769.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.