Діяльнісна теорія навчання (115023)

Посмотреть архив целиком

Діяльнісна теорія навчання


Тема досвіду: «Моделювання і узагальнюючі таблиці на уроках фізики як засіб підвищення пізнавальної активності учнів»

Мета досвіду:

  1. Підвищити пізнавальну активність учнів, навчити самостійно отримувати знання;

  2. Формувати навчальні уміння навички для наступного самонавчання та творчої діяльності;

  3. Виховувати відповідальність за власні успіхи у навчанні.

Змінюється час, змінюються діти, змінюється оцінювання їх знань. Ці зміни вимагають від вчителя знання нових підходів до викладання фізики. Вибір широкий. Не відкидаючи старого досвіду повністю і впроваджуючи інноваційні технології я намагаюсь зробити свої уроки для учнів ще більш цікавими, пізнавальними, радісними.

Актуальність досвіду спирається на дослідженнях вчених .

У психології навчання визначають як процес, що дозволяє накопичувати інформацію в нервовій системі. Це передбачає зміни зовнішньої (фізичної ) внутрішньої ( психологічної) діяльності. Сутність навчання М. А. Данилов і В. П. Єсипов вважають не просто передачу учням знань, а керівництво діяльністю учнів, причому метою цієї діяльності є здобуття освіти

У традиційній концепції освіти сутність навчання полягала в умілій організації активної навчально – пізнавальної діяльності учнів з оволодіння науковими знаннями, уміннями , навичками. Знання не може бути безпосередньо передано одним об’єктом іншим тому, воно може бути вироблено тільки самим об’єктом у його власній активності, засвоєння знань відбувається у поєднанні із засвоєнням способу дії з ними.

З книг навчаєшся того, що щось може бути зроблено. Реальне навчання вимагає, щоб ти зробив це насправді. Серед важливих особливостей організації роботи того, хто навчає, Д. В. Олькорин називає уміння педагога знайти відповідні дії і навчити виконувати їх. Тому в своїй роботі я врахувала:

По – перше, що при вивченні фізики в школі однією з важливих проблем є нерозумінння багатьма учнями модельної природи теоретичних обєктів фізики;

По – друге, використання моделі у навчально – виховному процесі дає можлливість включення учнів у моделювання явищ та процесів; відбувається часткова ематія ( ереживання досвіду); орієнтація на пошукову діяльність; формування абстрактного, критичного мислення; високий рівень включенності у роботу; стимулювання активності, полегшення перенесення засвоєноного матеріалу та набутих компетенцій у реальне життя;

По – третє, робота з таблицями привчає учнів аналізувати навчальний матеріал, проводити порівняння, встановлювати звязок між вивченими фізичними величинами та явищами самостійно здобувати знання.

Сутністю процесу навчання є діяльність або дія й операція, за допомогою яких діяльність реалізується і які спрямовані на вирішення специфічних для навчання задач.

Всяке навчання основ наук одночасно є навчанням відповідних розумових дій, а формування розумової дії неможливе без засвоєння певних знань. При організації і проведенні процесу навчання на перший план виступають знання. Вони є вихідними, тому що виконують службову функцію.

Виникнувши предметні знання відразу ж повинні оброблятися. Той, кого навчають, оперує ними, тим самим , опановуючи спосіб дії. Розумова дія – це завжди перетворення знання, а засвоєння знання – це не те, що запам’яталося, а те, що перетворилося в розмову дію, в уміння практично діяти, уміння розв’язувати задачі.

Тільки при розв’язуванні задач перевіряються розуміння і уміння. Розуміння при вивченні фізики як шкільного предмета стосується переважно самої фізики: це розуміння фізичних закономірностей, взаємозв’язків між фізичними явищами й т д. Саме на цьому етапі я застосовую складання різноманітних таблиць і якісних задач в один хід. Наприклад, «Як зміниться тиск і сили тиску людини на підлогу, якщо вона піднімала одну ногу? ( Додаток № 1 ).

Уміння при вивченні фізики як шкільного предмета стосується в основному загально навчальних умінь, головним чином – побудови й аналізу математичних моделей явищ і процесів. Власне кажучи, фізика – єдиний шкільний предмет, у якому ми протягом декількох років навчаємо дітей будувати математичні моделі. У цьому плані розрахункові задачі з фізики є спадкоємцями. Так званих «текстових» задач у курсі математики, які й там найбільш складними. Тому не дивно, що шкільний курс фізики «успадковує ці труднощі й збільшує їх, оскільки в ході вивчення фізики значно розширюється коло моделювання ситуацій.

Необхідність оволодіння учнями методом моделювання випливає також з відомої психологічної теорії поетапного формування розрахункових дій Гальперіна П Я. В ній навчання розглядається як процес оволодіння системою розумових дій, що відбувається під час переходу зовнішніх практичних дій у внутрішні. Цей процес складається з кількох етапів, серед яких важливе місце займає виконання дій зі знаково-символічними засобами. При цьому ефективність засвоєння збільшується. ( Додаток № 2).

Наукова основа досвіду базується на роботах Каплун, Пєсіна, Решетняка, Леонтьева, Гальперіна, Бабанського провідними ідеями яких є:

  1. Методика викладання кінематики методом моделювання дозволяє матеріалізувати дії учнів, що сприяє формуванню кінематичних величин;

  2. Центральна ідея діяльнісного підходу у навчанні – інтелектуальний і моральний ровиток дитини на основі залучення її до різноманітної доцільної діяльності;

  3. Методи навчання – це способи взаємопов’язаної діяльності педагогів та учнів зі здійснення задач освіти виховання та розвитку.


Класифікація методів навчання за рівнем активності учнів.


Пасивні: розповідь, лекція, пояснення, екскурсія, демонстрація, спостереження.

Активні: лабораторний метод, практичний метод, робота з книгою.В свої роботі я приділяю увагу саме активним методам навчання


( Додаток № 3).

Адже всяке навчання основ наук одночасно є навчанням відповідних розумових дій, а формування розумової дії неможливе без зесвоєння певних знань ( Додаток № 4).


Провідна наукова ідея .


Навчання це цілеспрямований педагогічний процес організації і стимулбвання активної навчально – пізнавальної діяльності учнів з оволодіня науковими знаннями і навичками розвитку творчіх здібностей та моморально естетичних поглядів і переконань ( Додаток № 5).

Той кого навчають оперує знаннями, тим самим опановуючи спосіб дії.

Кожен спосіб сприймання знань та інформації має свої преваги та недоліки. Тому навчання пристосоване до індивідуальних потреб різних учнів. Це вимагає від учителя різноманітних підходів у навчанні. Від уроків, де в центрі уваги знаходиться вчитель, я намагаюсь переходити до уроків, де учні самі доходять висновків за допомогою вчителя.

Як же можна навчити нового не змушуючи «пити насильно», а викликавши «Спрагу», в ідеальному варіанті, до знань?

Як доводять вчені, необхідно «…перебудувати навчально-виховний процес так, щоб у ньому багато часу займало не пасивне сприйняття навчальної інформації в умовах «Словесної сидячої педагогіки, а активне самостійне, у тому числі науково – пошукова, діяльність учнів». Адже під час лекції – розповіді в пам’яті учня залишається лише 20 % від почутого, а тому найефективніше методичні прийоми уроку – ті, які спонукають до самостійної діяльності.

Так від читання матеріалу підручника нікуди не дінешся. Я для цього застосовую методику Ривіна, яка передбачає читання або вивчення тексту абзацами. Для вивчення абзацу пропоную учням:

  • Складіть речення, яке виражає суть абзацу, придумайте друге, виберіть краще.

  • Підготуйте відповіді на запитання, запропоновані вчителем, учнями.

  • Складіть запитання для товариша.

  • Перекажіть абзац в парі.

(Додаток № 6)

Щоб активізувати пізнавальну діяльність учнів під час лекції розповіді В. М. Лізинський у книзі «Прийоми і форми навчальної діяльності» пропонує, а я застосовую на своїх уроках , такі прийоми:

  • У процесі пояснення вчитель через кожні декілька хвилин задає цікаві короткі задачі і завдання на розуміння, пояснення і застосування.

  • До пояснення учні списують з дошки таблицю, яку вони повинні заповнити в процесі пояснення.

  • До пояснення учні протягом 15 х складають на вибір змістовний план, тези, план – конспект за параграфом, який учитель пояснюватиме на уроці. (Додаток № 7).

При вивченні фізики однією з важливих проблем є нерозуміння багатьма учнями модельної природи теоретичних об’єктів фізики . Це виявляється в тому, що такі об’єкти або навпаки – їх зв'язок з реальними об’єктами не встановлюється . Саме в 9 класі виникає необхідність замінити реальний об’єкт на його модель – матеріальну точку. Для формування у учнів уявлення про ідеальний фізичний об’єкт С. В. Каплун, А. І. Пємін, В. Г. Решетняк розробили, а я взяла на використання, спеціальні навчальні засоби – моделі, які, по – перше спрощені і схематизовані, по друге дають можливість виконувати з ними певні матеріалізовані дії.

В якості моделі, за допомогою якої вивчаються всі основні кінематичні поняття в 9 класі, використовується так звана ідеальна стробограма – зображення траєкторії матеріальної точки з нанесеннями на неї часовими проміжками. Моделюючи механічний рух за допомогою «ІС», розглядаючи його в різних системах відліку, учні отримують можливість через власні дії вивчати рух в «чистому» - ідеальному вигляді.


Случайные файлы

Файл
115418.rtf
81242.rtf
27087.rtf
116459.rtf
70755.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.