Соціальна психологія організацій (102481)

Посмотреть архив целиком

Соціальна психологія організацій як наука і навчальна дисципліна


План


  1. Місце соціальної психології організацій у системі наукового знання

  2. Предмет соціальної психології як основа для вивчення соціальної психології організацій

  3. Значення знань законів соціальної психології регуляції діяльності організацій


1. Місце соціальної психології організацій у системі наукового знання


Два останні століття наука і практика все частіше звертаються до законів і технологій соціального конструювання. Необхідною умовою і засобом подальшого існування, розвитку і життєдіяльності людини є створення соціальних організацій, які відрізняються між собою за формами, цілями і напрямками діяльності. Такі організації (соціотехнічні, соціокультурні, суспільні, військові) набувають змісту і значущості складного соціально-психологічного середовища. Включеність особистості в таке середовище визначає повноту її соціалізації і професійного становлення.

Розглядаючи людину як суб'єкт діяльності, лише певною мірою умовно можна виокремити її із системи відносин, які складаються в тій чи іншій організації. Різноманітність соціальної поведінки особистості – це «поведінка у структурі організаційно опосередкованих систем цінностей, норм і цілей, це поведінка людини, яка належить організації. У зв'язку з цим виникає низка практичних проблем:

  • як домогтися того, щоб організація не була чужою для людської вироди;

  • які закони і соціальні технології повинні лежати в основі соціальних інструкцій, щоб не пригнічувати людську індивідуальність;

яким чином треба сприяти самоактуалізації і саморозвитку людини, її нормальному соціальному функціонуванню, збереженню психологічного здоров'я.

Отже, створення і ефективне управління організаціями неможливе без знання і активного використання законів соціально-психологічної регуляції їх діяльності.

Середовище організаційної діяльності є для людини середовищем духовним, необхідним, мотиваційно насиченим, яке не зводиться за своїм змістом до існування в групі чи суспільстві. Група і суспільство відіграють певну специфічну роль в організаційному функціонуванні, але не вичерпують всі проблеми діяльності всередині організації.

У суспільних науках (соціології, політекономії») останніх років склалося уявлення про соціальну психологію організацій як про сферу неформальних відносин, що супроводжують діяльність та існують на фоні складних, соціально та ідеологічно опосередкованих процесів. Таке спрощене трактування відображає уявлення про те, що механізми соціально-психологічної регуляції нібито починають діяти там, де закінчується сфера адміністративного регулювання. Але сама адміністративна функція – це також продукт соціально-психологічної реальності.

Таке спрощення предмета соціальної психології приводить до витіснення живого змісту з пояснення механізмів соціально-психологічної регуляції і нівелювання процесів самоуправління, саморегуляції і саморозвитку у функціонуванні організацій.

Предмет соціальної психології організацій ширший, ніж міжособові відносини, взаємодія і спілкування у первинних колективах. Соціально-психологічна регуляція реалізується не тільки в осередках безпосередньої спільної діяльності, але й нарівні цілісного організаційного функціонування. Тут виникають процеси, опосередковані складними структурними відносинами і взаємозв'язками, які властиві тільки такій формі соціально-психологічної спільності, якою є організація. Людина здійснює обмін з навколишнім світом не лише енергією, інформацією і речовинами, але й своїми властивостями.

Знання і використання законів соціально-психологічної регуляції діяльності організації створює умови її внутрішньої гуманістичності, оскільки організація – це феномен, який людина створює за образом і подобою своїх властивостей.

Аналіз літератури і вивчення досвіду проведення інновацій показав, що:

  1. традиційні засоби мікросоціології і соціальної психології не завжди прийнятні із-за відсутності універсальних понять для різних сфер знання;

  2. використання одержаних у процесі емпіричних досліджень матеріалів утруднено через відсутність достатньої психологічної підготовки керівників;

  3. соціально-психологічні змінні, які можна вимірювати, не стикуються з іншими параметрами, за якими реалізуються основні напрямки
    управління та соціально-економічне регулювання діяльності складних
    організаційних систем.

Отже, предмет соціальної психології організацій – це самостійна і одночасно органічно пов'язана з іншими сфера психологічного знання.


2. Предмет соціальної психології як основа для вивчення соціальної психології організацій


Соціальна психологія – відносно молода наука, що сформувалася на межі психології та соціології. До початку XX століття немає ніяких згадок про експерименти з соціальної психології, не було опубліковано жодної книги з цієї дисципліни. Вона стала самостійною наукою на початку XX ст., і з цього часу динамічно розвивається – за останніх 25 років кількість періодичних видань із соціальної психології зросла більш як у два рази. Пояснюється це тим, що з часів свого зародження соціальна психологія почала виконувати цілком конкретні замовлення у сфері політики, виробництва, бізнесу, управління, військової справи.

В Україні соціальна психологія пройшла складний і суперечливий шлях: від бурхливого розвитку в 20‑х роках до застою і фактичної заборони у 30–50‑х роках і відродження у 60‑х роках, коли соціальна психологія стає навчальною дисципліною.

У зв'язку з цим необхідно розглянути, чим було зумовлене виникнення соціальної психології, а також її відносини з соціологією і психологією. Більшість дослідників розглядає соціальну психологію як інтердисциплінарну науку, яка досліджує явища на стику психології та соціології. Тому виникає потреба дати визначення таким поняттям, як психологія, соціологія і соціальна психологія.

Психологія (гр. Psyche – душа, Logos – слово, вчення) – наука про факти, закономірності та механізми психічного життя людей. Соціологія – (від лат. Societas – суспільство; буквально–вчення про суспільство) – це наука, Що досліджує соціальні форми, закони та закономірності функціонування і розвитку суспільства через взаємодію індивідів і їх груп, спільностей.

Американський професор психології Девід Майєрс визначає соціальну психологію, як науку, що вивчає, як люди думають один про одного, як вони впливають один на одного і як ставляться один до одного.

Л.Е. Орбан-Лембрик дає таке визначення соціальній психології: соціальна психологія – наука про взаємозв'язок соціального і психічного, їх взаємодію, взаємозалежність, взаємовпливи на рівні окремої людини, спільності: про соціально-психологічні явища, що виникають у процесі соціальної взаємодії і характеризують індивіда та групу. Соціальна психологія як наукова дисципліна має інтегральний характер, оскільки поєднує та взаємозбагачує на концептуальному та емпіричному рівнях здобутки сучасної психології та соціології, а відтак дає змогу зняти обмеженість поаспектного підходу в дослідженні найскладнішого феномена сучасності, а саме: відповісти на запитання, що таке соціальна особа?

Предметом соціальної психології є вивчення закономірностей і механізмів виникнення, функціонування і вияву реальності, яка формується в процесі суб'єктивного відображення людиною об'єктивних соціальних відносин і спільностей.

Це визначення охоплює найважливіші сутнісні ознаки соціальної психології:

  • особистісні механізми регуляції соціального процесу;

  • ціннісне ставлення індивіда до соціального, що дає змогу соціальній психології пояснити поведінку людини в соціальному середовищі, її вплив і внесок у функціонування соціальної спільності;

  • соціально-психологічні чинники, які визначають розвиток активності особистості та групи;

  • соціальні спільності, масові явища, які впливають на людину та її поведінку.

На основі вищесказаного можна зробити висновок, що соціальна психологія

  • досліджує особливості взаємозв'язків людини з різноманітними суб'єктами соціального середовища;

  • допомагає людині глибше пізнати себе, своє соціальне оточення, ефективно взаємодіяти з ним;

  • пояснює поведінку людей в соціальному середовищі, конкретній групі;

  • покликана розв'язувати особистісні, групові та організаційні проблеми шляхом з'ясовування того, як і чому соціальне (суспільство, організація, група) впливає на особистість і як особистість, її діяльність позначаються на функціонуванні соціальної групи; як проявляється соціально-психологічна реальність, що виникає в процесі такого взаємозв'язку;

– розробляє методи пізнання, проектування, дослідження та практичного впровадження закономірностей поведінки осіб, життєдіяльність яких відбувається у соціальних групах;

– з'ясовує психологічні характеристики організованих і неорганізованих груп, відповідні механізми їх утворення, функціонування та розпаду.

Як самостійна галузь знання, соціальна психологія організацій реалізує всі функції, властиві психологічній науці.

Теоретико-пізнавальна функція передбачає повне і конкретне пізнання соціально-психологічної реальності, її структури механізми розвитку з позицій інтересів людини і організації.

Комунікативна функція реалізується як систематизація знань з проблем сприймання, передавання інформації, взаємодії і взаємовпливу людей.


Случайные файлы

Файл
56893.rtf
61223.rtf
16684.rtf
doclad.doc
100631.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.