Рішення в менеджменті (102247)

Посмотреть архив целиком

Тема 15. Рішення в менеджменті (4 год)


План


  1. Суть і функції управлінського рішення.

  2. Класифікація управлінських рішень.

  3. Технологія розробки і прийняття управлінських рішень.

  4. Чинники, що впливають на процес прийняття рішень.

  5. Основні підходи і вимоги до прийняття рішень.

  6. Методи і способи прийняття рішень.


1. Суть і функції управлінського рішення


Коротко, рішення – це вибір альтернативи.

Управлінське рішення — це творчий процес вибору керуючою системою однієї або декількох альтернатив із множинності можливих варіантів дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

Рішення можна також представити як основну форму впливу керуючої системи на керовану підсистему з метою виконання певних завдань та досягнення поставлених цілей.

Управлінське рішення — це акт діяльності керівника (менеджера) системи, який веде до вирішення проблеми і тим самим визначає нормальне функціонування або розвиток соціально-економічної системи.

Управлінське рішення можна також представити як загальний етап процесу управління, що перетворює його в імпульс трудової діяльності, цілеспрямованості і погодженості сумісних дій людей.

Слід мати на увазі, що управлінське рішення поділяє процес менеджменту ніби на дві стадії — діагностику проблеми і вибір варіанту її вирішення й організаційно-практичну діяльність по реалізації цього варіанту в дійсності.

Тому в рішенні поєднуються операції аналітичної, ефективної діяльності з операціями організаційно-практичної діяльності.

Рішення управлінське існує лише тоді, коли є реальне розв'язання проблеми, усунення протиріччя, яке заважає нормальному функціонуванню або розвитку соціально-економічної системи.

Вироблення і прийняття управлінського рішення – ключова процедура в діяльності менеджера, яка визначає весь подальший хід процесу управління, впливає на кінцевий результат діяльності організації.

Рішення відносяться до числа творчих операцій в технології управлінських робіт і являють собою розгорнутий в часі логіко-розумовий, емоційно-психологічний, організаційно-правовий акт, що виконується менеджером в межах своїх повноважень одноособово або із залученням інших осіб.

Таким чином, управлінське рішення – творчий акт суб’єкту управління (менеджера), який розробляється на основі знання об’єктивних законів розвитку організації і аналізу інформації про її стан, визначає програму і характер діяльності колективу чи окремих працівників для подолання проблеми, що виникла, задля досягнення цілей.

Функції управлінських рішень:

Скеровуюча (спрямовуюча) – орієнтація розвитку організації на досягнення цілей;

За допомогою управлінських рішень здійснюється оперативний вплив керуючої системи на керовану підсистему для досягнення стратегічних та тактичних цілей організації.

Забезпечуюча – виконання рішень є умовою досягнення цілей;

Від оцінки рішень та процесу їх ухвалення, форм впровадження, виконання залежать продуктивність праці, використання всіх видів ресурсів, мотивація персоналу, імідж організації та її конкурентоспроможність.

Координуюча – обґрунтування і виконання рішень сприяє об’єднанню зусиль підрозділів і окремих працівників;

Мобілізуюча (стимулююча) – рішення задають імпульс в покращенні роботи.

Завдання менеджера для забезпечення ефективності рішень полягає в недопущенні змішування умов в проблеми. Умови дуже важко і повільно змінюються, тому потрібно спрямовувати зусилля на вияснення тих проблем і завдань, які зумовлені обставинами, і працювати над їх вирішенням. Тому здатність приймати хороші рішення з наступною практичною їх реалізацією є однією із найважливіших якостей керівника.

Слід мати на увазі й те. що основними характеристиками управлінського рішення є адресність, своєчасність, мотиваційний потенціал, відповідність меті управління, визначеність та контрольованість.

Структура рішення

а) Аналітична частина

формулювання проблеми

причини виникнення проблеми

умови прийняття рішення

б) Конструктивна частина

цілі і задачі рішення

засоби і ресурси вирішення задач

відповідальні виконавці

форми контролю

звітність (строки, форми, процедури)

стимулювання і санкції

порядок введення рішення в дію, внесення в нього коректив


2. Класифікація управлінських рішень


Класифікацію рішень розглядають як складовий логіко-пізнавальний процес, який дає змогу упорядкувати їх і виявити загальні закономірності та характерні особливості, властиві окремим їх різновидам.

Рішення класифікуються за рядом ознак.

За функціональною ознакою виділяють рішення економічні, технологічні, маркетингові, організаційно-адміністративні, юридичні тощо.

За суб’єктом виділяють внутрішні рішення вищого, середнього і низового менеджменту та зовнішні рішення державних, судових органів, громадських і політичних організацій.

За змістом рішення поділяють на науково-технічні (технологічні), економічні, організаційні (адміністративні), соціально-психологічні.

За сферою дії рішення поділяють на загальні та конкретні (спеціальні). До першої групи відносяться такі з них, які стосуються підприємства в цілому, зокрема головних завдань та напрямів його розвитку. Конкретні рішення— це такі рішення, які приймаються в певному структурному підрозділі підприємства.

За масштабами рішення поділяють на глобальні та локальні.

За часовим горизонтом рішення поділяються на перспективні та поточні.

За ступенем обов’язковості виконання рішення поділяються на директивні, рекомендаційні, орієнтуючі.

За функціональним призначенням рішення поділяються на планові, організаційні, координуючі, активізуючі, регулюючі, контролюючі.

За рівнем прийняття рішення поділяються на такі, які приймаються на різних ієрархічних рівнях управління — вищому, середньому, нижчому.

У залежності від способів розробки рішень (За способом обґрунтування) їх поділяють на інтуїтивні, раціональні (аналітичні), адаптаційні.

За ступенем творчості рішення поділяються на стандартні і творчі.

За формою подання рішення поділяються на усні і письмові.

За причинами виникнення рішення поділяються на ситуаційні, приписні, програмні, ініціативні.

За характером і змістом рішення поділяються на творчі, прийняті за аналогією, прийняті автоматично.

За методами підготовки рішення поділяються на креативні, евристичні, репродуктивні.

За ступенем повноти інформації рішення поділяються на прийняті в умовах визначеності, невизначеності та ризику.

У залежності від числа учасників розробки рішень (за організацією розроблення) їх поділяють на одноособові, колегіальні (консультативні) та колективні (парламентські). Слід звернути увагу на різницю між колегіальними та колективними рішеннями. В першому випадку рішення обговорюються групою колег (спеціалістів), а приймає рішення керівник відповідного рівня. Колективні рішення приймаються загальними зборами колективу за процедурою, передбаченою статутом організації. Тому керівникам і спеціалістам слід бути добре обізнаними з юридичним законодавством про діяльність тих чи інших форм організації діяльності.

За терміном дії (часом здійснення) рішення можуть бути довго-, середньо- та короткострокові.

За ступенем впливу на майбутнє організації рішення можуть бути стратегічні, тактичні та оперативні.

За повторюваністю рішення поділяють на типові (стратегічні) та нові (оригінальні).

Організаційні рішення за визначеністю (характером завдань) поділяють на програмовані і не програмовані, компромісні.

Програмовані рішення, як видно із таблиці є, перш за все, добре структурованими і такими, які пов'язані з наявністю легкодоступної та достовірної інформації. Вони шаблонні і вирішуються на основі стандартних процедур та правил. Прикладами програмованих рішень можуть бути купівля постійно повторюваних матеріалів, правила та процедури отримання наукових звань, визначення розмірів дивідендів власникам акції в умовах стабільності роботи протягом тривалого часу тощо.

Не програмовані рішення характеризуються новизною і невизначеністю, ризикованістю і приймаються в умовах складнощів отримання інформації, потребують творчого підходу при їх ухваленні. Як приклад, це, звісно, будуть рішення, пов'язані з впровадженнями досягнень НТП в різних сферах, новими маркетинговими рішеннями, що стосуються виходу на нові ринки, налагодження контактів з новими споживачами тощо; пошуком висококваліфікованих спеціалістів та ін. Поділ рішень на програмовані і не програмовані має важливе практичне значення, бо надає можливість керівнику визначитися з рівнем ухвали конкретного рішення особами, відповідальними за його виконання, виходячи із ділових та особистих якостей працівників, терміном виконання,

Основними формами управлінських рішень, що приймаються на рівні організації є постанови, накази, розпорядження, вказівки, резолюції.


3. Технологія розробки і прийняття управлінських рішень


В теорії прийняття рішень виділяють два основних напрямки досліджень: нормативний та описовий.

Представники нормативного підходу концентрують увагу на розробці організаційних, інформаційних та методологічних засад прийняття раціонального рішення. Нормативний підхід опрацьовує “правила руху” в управлінській роботі, дотримання яких має забезпечити прийняття раціонального рішення.

Описовий підхід спрямований на емпіричне дослідження поведінки окремих осіб та груп людей в процесі прийняття рішень. Він має на меті визначити закономірності формування в процесі взаємодії вихідних параметрів проблеми, що вирішується, та характеристик суб’єкта, який приймає рішення.


Случайные файлы

Файл
91687.rtf
99710.rtf
30334-1.rtf
159314.rtf
34332.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.