Словотвір іменників на позначення назв жителів певного населеного пункту (42239)

Посмотреть архив целиком














Словотвір іменників на позначення назв жителів певного населеного пункту


Група прізвищ з суфіксом -ець вказує на вихідців з різних міст України: Богуславець, Бориславець, Батуринець, Гайсинець, Канівець, Козинець, Мглинець, Полтавець, Уманець, Хоролець, Чигринець та ін. Назва мешканців міста Коломиї, відомого багатими соляними промислами, стала загальною назвою добувача або торгівця сіллю (порівняймо у народній пісні «Ой чи ти козак, чи ти чумак, чи ти коломиєць? Передай мені хоть сухарь на гостинець»), яка ввійшла і до українського антропонімікону.

Ми увіходимо в світ слова, Себе шукаєм в древній праоснові. І дума предків постає жива, І воля їх вчувається у слові. О. Довгий

Загальновідомо: без мовного зв'язку з рiдним народом не може бути повноцiнного нацiонально-духовного життя і вираження особистостi. Підтвердженням цього є назва нашої мови. Лексема походить від давньоруських слів "молвь", "молвити", що означають "освiтитися", "стати духовно чистими". Воiстину, коли "я молюся чужою мовою, то вуста мої моляться, а серце спить" (Св. Павло). Такі видатні вчені як Вільгельм фон Гумбольдт, Олександр Потебня, Мартін Хайдеггер, Едвард Сепір були переконані, що кожна мова несе в собі своєрідну картину світу. Чому так?

Як наша мова поєднує нас із далекими предками і дозволяє зберігати свою особливість, інакшість у глобалізованому світі? А як ставитися до двомовності? Чи може двомовність призвести до роздвоєння особистості?

Ось як відповідає на ці питання Кирило Стеценко, музикант, композитор і громадський діяч: «Мова — це не лише засіб комунікації, а й своєрідна операційна система такого великого комп’ютера, яким є суспільство. Так, комп’ютер може працювати на базі «Віндовз» чи «Лінукс», але одночасно включити обидві системи не вийде. Суспільство або людина використовує мову як базову оперативну систему, на основі якої працюють усі інші програми. І якщо ця базова система недорозвинена чи конфліктує з іншою операційною системою, то обов’язково виникають певні помилки, які ведуть до застою, замкнених кіл і до того, що люди, які входять до інших базових систем, де не існує подібних проблем, конкурентно виграють».

Яка ваша думка? Обговоріть ці питання в класі.

На сайтах Інтернету знайдіть інформацію про названих вище мовознавців та їх праці. Підготуйте короткі словникові статті до вашого словника «Мовознавство в іменах».

«У надрах лексики потужною пружиною стиснутий досвід наших пращурів – їхні уявлення, погляди, думки, переживання, відчуття прекрасного» (Пилип Селігей). Доведіть цю думку, прочитавши текст.

Що нового ви дізнались? Який стиль і тип мовлення представляє цей текст? Знайдіть на сайтах Інтернету інформацію про українського мовознавця І.Огієнка, якою можна доповнити цей текст.

Охарактеризуйте семантичне навантаження слова "рід" у наведеному уривку. Створіть словотвірний ланцюжок до слова «рід». Встановіть твірні основи та словотворчі чи формотворчі афікси у підкреслених словах. Назвіть спосіб творення виділених слів.

Виконайте синтаксичний аналіз першого речення.

Давньоруське слово родъ завжди функцiонувало з низкою значень, серед яких i такі: "сукупнiсть поколiнь", "сiм'я", "велика патрiархальна сiм'я". Багатозначність цього iменника стала основою для утворення з допомогою префiкса у- і загальнослов'янського слова urod - "народжений не в рiд" («той, хто чимось вiдрiзняється вiд iнших в роду»). Звiдси в одних мовах - позитивна (пор. укр. врода - краса, пол. uroda краса, чес. urod - урожай), в iнших - нейтральна або навіть негативна семантика (пор.: в укр. врода - краса, рос. урода - людина з фiзичними вадами).

Згідно із тлумаченням Івана Огієнка, Рід - це Бог долі, талан, суд-присуд (згадаймо приказку: "Так йому на роду написано"), а Рожаниці - це богині людської Долі, феї, що з΄являються при народженні дітей. Свято Рожаниці відзначали крупичним хлібом, сиром та добровонним вином" на день Богородиці 8-го вересня.

Із словом рід пов'язані слова брат і "дpуг" (*drugъ). В основі слова "друг" давньоруський корінь деръ, що означає "міцний". Етимологiчно спорідненими і слова "здрастуйте", "дружина", "держава": в цих словах видiляється корiнь дер-, "дерево". Отже, коли ми говоримо:"Здрастуйте", то бажаємо людинi бути "гарним деревом", тобто здоровим.

Історія слів – це коріння мови, історія народу, його зв’язків з іншими мовами і національними культурами. Вивчає походження та історію слів етимологія.

Цей термін багатозначний. Енциклопедія «Українська мова» визначає зміст етимології так:

Етимоло́гія (від грец. τυμον «істина», λόγος «слово, вчення») — 1) розділ мовознавства, що вивчає походження й минулі етапи розвитку слів та морфем певної мови або груп мов; 2) пояснення походження якогось слова за допомогою зіставлення його зі спорідненими словами тієї самої або іншої мови.

Вивчення лексикології, фразеології, словотвору, морфології неможливе без використання відомостей з етимології. Одержані в результаті етимологічних досліджень висновки про значення слів на давніх етапах мовного розвитку дають конкретні уявлення про соціально-економічне життя і мислення носіїв мови в доісторичні часи.

Основною одиницею етимології є етимон, що розглядається лінгвістами як початкове слово, початкова основа чи морфема (найчастіше корінь).

Проаналізувати походження певного слова (похідного слова) – означає виявити інше слово, від якого воно утворилося (твірне слово). Коли на базі твірного слова утворюється похідне, то на основі одного лексичного значення виникає інше, то на основі одного лексичного значення виникає інше, нове.

Корисно знати

У видавництві «Міленіум» (Київ, 2002) надрукована книга «Етимологія української мови» за редакцією О.І.Потапенка.

Посібник присвячено вивченню складних теоретичних і практичних проблем української етимології. У ньому з'ясовуються науково-теоретичні засади етимології, принципи, поняття народної етимології, її типи тощо. Значну увагу приділено етнолінгвістичному аспекту походження слів, фразеологізмів, уміщено систему проблемно-пошукових завдань і вправ.

Наприклад, слово щастя походить від праслов'янського слова *sъčкstьje гарна частина, гарна доля”. Порівняємо в різних мовах: лат. fзlоcitвs щастя лат. fзlоs успішний, багатий, плодючий; рос. ликовать радіти ликъ співи, танці, свято на святі люди радіють; франц. embarras збентеження embarras перепона несподівана перепона викликає розгубленість; нім. gefallen подобатися fallen падати, випадати мотивація пояснюється ситуацією вдалого випадіння жереба або гральної кості.

Прочитайте текст. Визначте його стильову приналежність, основну думку автора. Що нового ви дізнались? Що вам відомо про історію назви нашої держави?

Яких значень словам надають афікси у підкреслених словах? Чи є у тексті слова, утворені безсуфіксним способом? Яке їх смислове і стилістичне навантаження? Випишіть з тексту споріднені слова, поясніть їх значення.

Поясніть уживання тире в реченнях.

Назва нашої країни УКРАЇНА з'явилася в останній чверті XII ст. Уперше в Іпатському списку «Повісті минулих літ», де літописець розповідає про смерть переяславського князя Володимира Глібовича у 1187 р., сказано: «І плакали по ньому всі переяславці... За ним же Україна багато потужила».

Походження назви Україна здавна привертало увагу вчених, але однозначного пояснення й досі немає. Одні дослідники пов'язували її зі словами край «найвіддаленіша від центру частина території, околиця», у(= біля) краю, тобто «погранична територія», інші - з іменниками край, країна у значенні «рідний край, своя країна, рідна земля; земля, населена своїм народом». І, нарешті, ще один погляд, за яким назва Україна нібито походить від дієслова украяти (відрізати), тобто первісне значення цієї назви — «шматок землі, украяний (відрізаний) від цілого, який згодом сам став цілим (окремою країною)».

Найвірогіднішою й найпереконливішою слід вважати версію, яка пов'язує назву Україна зі словами край, країна, хоч зв'язок цей не прямий, а значно складніший. Як дослідив український учений В. Скляренко , процес становлення поняття «Україна» був досить тривалим і мав декілька етапів.

Іменник край із значенням «відрізок, шматок; шматок землі» був ще у спільнослов'янській мові (*krajь) і нині відомий багатьом слов'янським мовам. Оскільки слов'янські племена споконвіку мали свої території, які здебільшого відділялися природними рубежами — річками, лісами, болотами, солончаками (отже, ніякої мішанини племен не було), давньослов'янське слово край «відрізок, шматок землі» набуло нового значення — «територія, що належить племені», а згодом також і значення «крайня межа території племені, початок (або кінець) території племені, берег». На означення простору в праслов'янській мові вживався спеціальний суфікс -іна (dol + ina = dolina «долина», niz + ina = nizina «низина»). За цим самим зразком ще в праслов'янський період утворилося і слово країна (kraj + ina) у значенні «територія, яка належить племені».

Разом з іменником край у праслов'янській мові був також іменник украй (*ukrajь), що означав «відрізок від шматка; відділений шматок землі; відділена частина території племені; крайня межа відділеної частини території племені».






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.