Основи меліорації та ландшафтознавства (13877)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Петрівський державний аграрний технікум











ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ


з дисципліни

Основи меліорації та ландшафтознавства”

навчально-методичний довідник












Петрівка

2009


Укладачі: Михальчук Валентина Іванівна - викладач землевпорядних дисциплін, «спеціаліст вищої категорії»

Коломієць Юрій Анатолійович - викладач інформатики, «спеціаліст першої категорії»

Вознюк Любов Іванівна - лаборант відділення «Землевпорядкування» .


Рецензент: Рогузько Степан Йосипович. - викладач агрономічних дисциплін, «спеціаліст вищої категорії»


Посібник може бути використаний студентами під час вивчення дисципліни “Основи меліорації та ландшафтознавства” як опорний конспект, а також викладачами землевпорядних дисциплін при складанні тестового контролю знань студентів.


Пояснювальна записка


Дисципліна “Основи меліорації та ландшафтознавства” вивчається на відділеннях “Землевпорядкування”, “Агрономія”

Дисципліна має важливе значення у підготовці фахівців із зазначених спеціальностей.

Меліорація вивчається у тісному зв’язку з дисциплінами: геодезія, землевпорядне проектування, протиерозійна організація території, курсовим і дипломним проектуванням.

Програмою дисципліни “Основи меліорації та ландшафтознавства” передбачено вивчення системи організаційних і технічних заходів, спрямованих на поліпшення земель для сільськогосподарського використання та створення стійкої територіальної структури агро ландшафтів. Це досягається шляхом набуття студентами теоретичних знань, практичних навичок і вмінь в процесі вивчення меліорації, основ ландшафтознавства та рекультивації земель.

Недостатня кількість підручників з дисципліни, великий об’єм навчального матеріалу, який відводиться для самостійного вивчення, ускладнює роботу студентів. Опорний конспект розроблено з метою допомоги студентам при вивченні дисципліни “Основи меліорації і ландшафтознавства” і охоплює мінімальний об’єм теоретичного матеріалу для формування знань з основ меліорації і ландшафтознавства.

Посібник може бути використаний також викладачами при складанні тестів для контролю знань студентів.


Тема 1.1 Загальні відомості про меліорацію


План:

1. Поняття про меліорацію та її види.

2. Значення та ефективність меліорації.

3. Природні умови та необхідність меліорації в Україні.

4. Сучасний стан та перспективи розвитку меліорації в Україні.

5. Охорона природи при меліорації.


Література: [1] – c. 4… 22, [2] – c. 5 … 10


пит.

Питання

Відповідь

1.

Фактори необхідні для росту рослин:









Необхідність в меліорації виникає коли:



Слово “меліорація”

означає...


Меліорація – це ...





Сільськогосподарська меліорація – це ...


Види сільськогосподарських меліорацій та їх характеристика:

тепло,

світло,

повітря,

волога,

поживні речовини.

Всі фактори взаємопов’язані і незамінні..

Відсутність, нестача або надлишок одного з них пригнічує ріст рослин


в природних умовах рослини не забезпечені всіма необхідними для росту умовами.



поліпшення” (в перекладі з латинської)


науково обгрунтована система організаційно-господарських і технічних заходів, спрямованих на забезпечення та збереження природно-ресурсного потенціалу місцевості істотне поліпшення природних умов.


система заходів, спрямованих на покращення несприятливих для землеробства природних умов, з метою ефективного використання землі.

1) агротехнічна – прийоми обробітку грунту, спрямовані на зміну фізичних властивостей грунту та покращення мікрорельєфу (щілювання, глибока оранка, плоскорізний обробіток, снігозатримання, залуження крутих схилів та інше.).

2) фітомеліорація – вирощування деяких рослин з метою покращення водного, повітряного і сольового режиму грунту та накопичення в ньому поживних речовин;

3) Хімічна – внесення добрив, гіпсу, вапна та інших речовин для змінювання фізичних і хімічних властивостей грунту. Всі зазначені види меліорації прості, доступні, порівняно дешеві, дають ефект в рік застосування, але в деяких умовах малоефективні.

4) лісотехнічна – створення полезахисних лісосмуг, прияружних та інших насаджень для боротьби з водною та вітровою ерозією грунту.

Вплив на навколишнє середовище багатогранний, але “починає працювати” через 10-11 років, малоефективна при великій крутизні схилів.

5) гідротехнічна – регулювання водного режиму грунтів шляхом зрошення або осушення, будівництво споруд для боротьби з водною ерозією грунтів.

Складні, дорогі але ефективні.

6) культуртехнічні – заходи по поліпшенню властивостей грунту та його поверхні для приведення в стан, придатний для сільськогосподарського використання.

Необхідні при осушенні боліт і покращенні природних кормових угідь.

Культуртехнічні заходи: видалення каміння, пеньків, купин та інш.

2.

Значення меліорації:







Ефективність меліорації:







Особливості гідромеліорації

Зменшує залежність с.-г. виробництва від погодних та інших природних умов;

Дозволяє отримувати гарантовані високі урожаї с.-г. культур;

Осушення лісів збільшує приріст деревини, покращує санітарно-гігієнічні умови місцевості.


- відчутна тільки при комплексному використанні меліоративних заходів;

- продуктивність земель при зрошенні підвищується у 2 ... 3 рази, а при осушенні – у 2 рази;

- створюються умови доля стабільного землеробства;

- при зрошенні зменшується негативний вплив посух.


- висока будівельна вартість;

- окупність через декілька років;

- необхідність високої культури землеробства на меліорованих землях.

3.

Фізико-географічні зони України та їх характеристика

  1. Полісся. (західні і північні області)

Зона пере зволоження. Річна сума опадів перевищує сумарне випаровування. Грунти дерново-підзолисті, реакція ґрунтового розчину – кисла.

Значна частина земельних угідь постійно чи періодично перезволожена або затоплена.

Потрібноно осушення, вапнування кислих грунтів, внесення підвищених доз органічних добрив.

2) Лісостеп (центральні області). Природні умови різноманітні: на заході кількість опадів – 600 мм на сході майже половина років посушлива. Грунти – сірі опідзолені та чорноземи звичайні. Сірі грунти мають підвищену кислотність.

Меліоративні заходи: на заході – осушення вапнування кислих грунтів, органічні добрива в центральній і середній частині – зрошення

3)Степ (майже половина території країни).

Клімат теплий, кількість опадів – 300 – 475 мм. Посушливі періоди тривають до 30 – 60 днів. Грунти – чорноземи звичайні та південні, південно-каштанові грунти. Частина грунтів засолена.

Меліоративні заходи: зрошення, розсолення грунтів.

Майже на всій території України спостерігається водна і вітрова ерозії грунтів, тобто потрібні протиерозійні заходи.

4) Карпати

5) Кримські гори.

4.

Меліоративні системи України.








Сучасний стан меліорованих земель:














Перспективи розвитку меліорації згідно із Законом України “Про меліорацію земель”.

В кінці ХХ століття площа зрошуваних земель 2,6 млн. га. Зрошувальні системи: Каховська, Краснознам’янська, Північно-Рогатинська, Північно-Кримська, Первомайська, в Одеській обл. – Дністровська, Татарбунарська.

Площі осушуваних земель 3,2 млн. га.

Осушувально-зволожуючі системи: Верхньо-Прип’ятська, Берегівська, Латорицька, Кортеліська та інші.


- припинено будівництво та реконструкція існуючих систем;

- скорочуються площі поливних земель, порушується їх режим зрошення;

  • низький рівень агротехніки.

  • припинено роботи з хімічної меліорації;

  • більшість осушених земель потребує докорінної реконструкції.

  • майже половина земель, осушуваних закритим дренажем використовується як малопродуктивні кормові угіддя.


Розробка та реалізація державної програми

  • хімічної меліорації грунтів;

  • виробництва дощувальних машин;

  • реконструкція існуючих зрошувальних і осушувальних систем;

  • оптимальне використання меліорованих земель;

  • захист земель від затоплення і підтоплення;

  • гармонійне поєднання меліорації і екологічної безпеки навколишнього середовища.

5.

Характеристика земельних та водних ресурсів України






Природо перетворюючі функції великих меліоративних систем:












  • розораність території 56% (найвища у світі);

  • розораність с.-г. угідь – 81%

  • залісненість – 14% (дуже низька)

  • еродовано ріллі – 30%

  • водні ресурси обмежені і нерівномірно розподілені на території країни.


Змінюються ґрунтоутворюючі процеси, мікроклімат, водний режим грунту, флора і фауна на меліорованих і прилеглих територіях.

Великі меліоративні системи визивають деформацію, а інколи – і руйнування довкілля.

Наприклад, осушення великих боліт – це руйнування багатої екосистеми.

При переосушенні лісових земель – гинуть дерева.

При нераціональному зрошенні – змінюється водний режим підгрунтових вод, змінюється їх рівень залягання і хімічний склад.

Будівництво водосховищ змінює водний режим річки, спричиняє затоплення і підтоплення земель.


Природоохоронні заходи при проектуванні, будівництві і експлуатації меліоративних систем

- розрахунок змін водного режиму меліорованих і прилеглих земель;

- створення заповідних територій і охоронних зон;

- раціональне використання води

- збереження родючого грунту при будівництві;

- попередження надходження в ріки дренажних вод з надлишковим вмістом хімічних речовин;

- недопущення переосушення боліт.


Тема 1.2 Кругообіг води в природі


План:

1. Кругообіг води в природі.

2. Водний баланс кореневмісного шару ґрунту.

3. Основні характеристики поверхневого стоку.

4. Природні води та їх характеристика.

5. Водно-фізичні властивості ґрунту. Водний режим грунту.


Література: [Л 1] с. 22 ...45, [2] c. 11 … 28


лист

Питання

Відповідь

1.

Кругообіг води – це



Види кругообігу води:

процес циркуляції води на земній кулі під впливом сонячної енергії та сили тяжіння.


  • великий

  • місцевий (материковий)

  • малий (над океаном)

Процес кругообігу води в природі характеризується рівнянням водного балансу

Ео + Ес = Оо + Ос,

де Ео, Ес – випаровування з поверхні океану і суші

Оо, Ос – опади на поверхні океану і суші.

2













.

Водний баланс кореневмісного шару грунту – це ...

Схема водного балансу грунту


Рівняння водного балансу кореневмісного шару грунту:


  • співвідношення надходження і витрати води в грунті.


W = (О + Пп + Пг + К) – ( Е + S + Вг)

де ∆W – зміна запасів вологи в грунті

О – опади;

Пп – надходження поверхневих

вод зі схилів;

Пг – надходження підгрунтових

вод;

К – конденсація водяної пари в грунті;

Е – сумарне випаровування

Sповерхневий стік

Вг – відтік ґрунтових вод

3.

Стік води – це ...



Показники, які характеризують поверхневий стік:









Водозбір – це ...



Забезпеченість стоку – це ...




Розрахункова забезпечен-

ність поверхневого стоку при проектуванні ставків.


Розрахунковий стік року при проектуванні зрошувальних систем.

рух води по поверхні землі а також а також у товщі грунтів і гірських порід у процесі її кругообігу.


  1. коефіцієнт стоку – відношення величини стоку до кількості опадів;

  2. модуль стоку – кількість води, яка стікає з одиниці площі водозбору за одиницю часу.

  3. об’єм стоку – об’єм води, що стікає з водозбору за певний період часу.

  4. шар стоку – товщина шару, який утворюється, якщо об’єм води, що стікає за певний період рівномірно розподілити по водозбору.


територія, з якої поверхневі води стікають у водоток або водойму.


  • кількість років із 100 , коли стік буде саме таким, або більшим.

Середній багаторічний стік має забезпеченість 50%


  • 10%, тобто 90 років із ста. Гребля буде затримувати весь поверхневий стік.


- 75 ... 80%



4.

Природні води:



Господарське значення поверхневих вод:




Види підземних вод, їх характеристика та практичне використання:

  • поверхневі (моря, океани, ріки, озера, болота),

  • підгрунтові (підземні)


  • водопостачання

- зрошення

  • судноплавство

  • риборозведення та інше.


1) Грунтові води, що знаходяться у підвішеному стані в порах верхнього шару грунту. Використовуються рослинами.

Режим залежить від опадів і кон-

дененсації водяної пари;

  1. Верховодка – залягає неглибоко на невеликих прошарках водоупорів, режимзалежитиь від опадів, практичного значення для зрошення не має, бо запаси невеликі;

  2. Підгрунтові – утворюються на першому водоупорі; живляться атмосферними опадами; режим більш сталий, запаси більші ніж у верховодки, глибина залягання 5 ...20 м і більше. Можуть використовуватися для місцевого водопостачання;

  3. Міжпластові безнапірні – знаходяться між двома водоупорами на глибині 20 ...50м і більше. Режим більш сталий. Вода чиста, часто солона. Водопостачання, зрошення.

  4. Міжпластові напірні (артезіанські) – залягають між двома водоупорами, які мають форму чаші. Вода чиста, холодна, часто мінералізована. Режим сталий, запаси великі, глибина 200 м і більше. Водопостачання і зрошення.

  5. Джерельні води – це підгрунтові води, які виклинюються на поверхню. Практичного значення не мають.


5.

Основні фізичні властивості грунту:






Основні водні властивості грунту:

1) Об’ємна маса – маса 1 см3 сухого грунту у природному стані. Залежить від механічного складу грунту, його структури;

2) пористість – сумарний об’єм пор, виражений в % від об’єму грунту.


1) вологоємність – здатність грунту вбирати і утримувати воду;

2) Повна вологоємність – найбільша кількість води, яку може вмістити грунт при заповненні всіх пор водою;

3) найменша вологоємність (НВ) – кількість води, яку грунт утримує в підвішеному стані.

Вологоємність виражається у % від пористості або від маси сухого грунту.

При зрошенні необхідно підтримувати вологість грунту на рівні найменшої вологоємності(НВ) і мінімально допустимої вологості (0,7 НВ)

4)Водопіднімальна здатність – властивість грунту спричиняти капілярне піднімання води. Висота капілярного піднімання коливається від 0,7 м (пісок) до 3 ... 5 м (суглинок)

5) Водопроникність – здатність грунту пропускати через себе воду. Залежить від механічного складу.

6.


Водний режим грунту – це


Значення водного режиму грунту у розвитку рослин


Типи водного режиму в умовах природного зволоження грунту:

зміна в часі запасів води в грунті


  • вплив на повітряний, тепловий, поживний і сольовий режими грунту.


  • мерзлотний (на території України не зустрічається)

  • промивний (характерний для гірських районів Карпат і більшої частини Полісся), грунт щорічно промочується на всю глибину;


  • періодично промивний – частина Полісся, західна і північна частина Лісостепу, де середня багаторічна норма опадів близька до випаровування вологи грунтом;

  • непромивний ( Лісостеп , північ Степу, де випаровування води грунтом щорічно більше ніж випадає опадів);

  • десуктивно-випітний – центр і південь Степу, де річна сума опадів значно менша випаровувальній здатності грунту, у зволоженні грунту можуть приймати участь підземні води, які залягають відносно неглибоко;

  • випітний – характерний для степової зони там, де верхня капілярна кайма досягає поверхні грунту; відбувається засолення грунту.



Тема 2.1 Основні відомості про зрошення і зрошувальні системи


План:

1. Методи регулювання водного режиму грунту при недостатньому зволоженні.

2. Види і методи зрошення.

3. Вплив зрошення на грунт, мікроклімат і рослини.

4. Зрошувальна система та її елементи.


Література: [1] – c. 46 … 58, [2] – c. 30 … 32; c. 84 … 86


лист.

Питання

Відповідь

1.

Методи регулювання водного режиму грунтів при їх недостатньому природному зволоженні











Призначення агротехнічних заходів та їх види:













Лісотехнічні заходи, призначення і види:

Гідротехнічні заходи, призначення і види:

  1. Агротехнічні

Прості, доступні, дешеві, дають ефект в перший рік виконання, але не здатні радикально змінити водний режим грунту;

  1. Лісотехнічні

Доступні, виявляють багатогранний вплив на навколишнє середовище, але “починають працювати” через 10-11 років, нездатні радикально змінити водний режим грунту

  1. Гідротехнічні (зрошення)

Дорогі, складні, але створюють оптимальний водний режим грунту.


  1. для збільшення вологоємності грунту: внесення органічних добрив, глибоке розпушування.

  2. Зменшення випаровування води грунтом: вирівнювання поверхні, мульчування.

  3. Зменшення випаровування води рослинами: знищення бур’янів, вирощування сортів з низьким водоспоживанням.

  4. Зменшення поверхневого стоку: обробіток впоперек схилу, щілювання, кротування, снігозатримання.

зменшують швидкість вітру (отже зменшують випаровування), затримують сніг і поверхневий стік.

Полезахисні і водорегулюючі лісосмуги.

у разі недостатності агротехнічних і лісомеліоративних заходів для ліквідації дефіциту зволоження грунту, будують зрошувальні системи

2.

Зрошення – це ...



Обводнення – це ...




Види зрошення

  • за призначенням




  • за характером





Методи зрошення залежно від принципу розподілу води:

штучне зволоження грунту для отримання високих стабільних урожаїв с.-г. культур


комплекс гідротехнічних споруд і заходів, призначених для забезпечення водою безводних і маловодних районів.


  • зволожуюче;

  • удобрювальне;

  • утеплювальне;

  • промивне


- регулярне (вода подається систематично на протязі вегетаційного періоду)

- нерегулярне (разове) полив поверхневими водами весною – лиманне зрошення.


  1. поверхневе

  2. дощування

  3. аерозольне

  4. краплинне

  5. внутрігрунтове

  6. субірігація – штучний підйом і підтримання рівня підгрунтових вод.

3.

Зрошення впливає на...




При зволоженні грунту до стану найменшої вологоємкості










При надмірному зволоженні:

  • водно-фізичні властивості грунту

  • біологічні процеси в грунті

  • мікроклімат


- створюється оптимальний для рослин водно-повітряний режим грунту.

- активізуються мікробіологічні процеси в грунті.

- прискорюється мінералізація органічних речовин

- поживні речовини розчиняються і стають доступними для рослин.

  • знижується температура повітря

  • збільшується урожай с.- г. культур, підвищується його якість.


Руйнується структура грунту, грунт запливає, ущільнюється, погіршується повітряний режим грунту, поживні речовини вимиваються в нижні горизонти, підгрунтові води піднімаються і можуть визвати засолення грунту.

4.

Зрошувальна система – це..



Види зрошувальних систем




  • за конструкцією:

  • за способом подачі води:


Елементи зрошувальної системи



















Переваги і недоліки відкритих самопливних зрошувальних систем:





Переваги і недоліки закритих зрошувальних систем:


Комплекс споруд для забору води із джерела і розподілу її по полях.


  • відкриті

  • закриті

  • комбіновані;


- самопливні

  • з механічною подачею води;


  1. джерело (ріка, озеро, ставок, підземні води)

  2. водозабір (самопливний або насос)

  3. магістральний канал (подає воду від джерела до зрошуваного масиву (МК).

  4. розподільчі канали (подають воду до полів)

  5. регулююча мережа тимчасові зрошувачі (поливні тр/пр), вивідні і поливні смуги, дощувальні машини (переводять воду у стан ґрунтової вологи)

  6. скидна мережа(відводить зайву воду при спорожненні каналів при аваріях і зливах)

  7. дороги

  8. лісосмуги

  9. гідротехнічні споруди (водовипуски, перепади, швидко токи, трубчасті переїзди, дюкери, акведоки).


  • прості і дешеві але мають низький коефіцієнт земельного використання (Кзв)

  • МК має довгу холосту частину

  • великі втрати води на випаровування і фільтрацію з каналів.


- мають велику будівельну вартість

  • матеріалоємні, але високий Кзв

  • малі втрати води на фільтрацію і випаровування

  • низька експлуатаційна вартість.


Тема: 2.2 Режим зрошення с.-г. культур


План:

1. Види поливів

2. Поливна та зрошувальна норми.

3. Режим зрошення с.-г. культур.

4. Графік поливів та його укомплектування.


Література: [1] – c. 58 … 75; [2] – c. 68 … 83


п/п

Питання

Відповіді

1.

Види поливів за призначенням:

1) Передпосівні, післяпосівні (невеликими поливними нормами для покращення сходів с.-г. культур;

2) Посадкові і післяпосадкові (невеликими поливними нормами для приживлення розсади);

3) Провокаційні (для дружного пророс- та бур’янів, потім їх знищують шляхом обробітку грунту);

4) Промивні (для видалення з грунту шкідливих солей)

5) Вологозарядкові (восени після збирання врожаю, полив великими поливними нормами для зволоження на глибину 1-2 м для створення запасів вологи, дають можливість відстрочувати основні поливи).

6) Удобрювальні (для внесення поживних речовин в грунт)

7) Основні вегетаційні (для відновлення запасів вологи в кореневмісному шарі грунту);

8) Протизаморозкові (для запобігання весняних і осінніх заморозків в садах і виноградниках);

9) Освіжні (тільки при дощуванні в самі жаркі години для зниження температури повітря і рослин).

2.

Поливна норма –








Зрошувальна норма –

кількість води, що подається на 1 га поля за один полив

M = 100 ∙ h ∙ (γβ ) м3/га

де h – активний шар грунту

αоб’ємна маса грунту т/м3

γ – вологість грунту, яка відповідає його найменшій вологоємності; % від маси сухого грунтуβ = 0,7 ... 0,8 βнв – мінімальна допустима вологість грунту.

кількість води, яка подається на 1 га поля за вегетаційний період (м3/га)

Мn = E – 10 · η · H – ( Wn - W ) – W г

де Е – сумарне водоспоживання с.-г. культур, мм;

η – коефіцієнт використання опадів;

Н – кількість опадів за вегетаційний період, мм

Wn, Wkзапаси вологи в грунті на очат - ку і в кінці вегетаційного періоду м3/га

Wг – капілярне підпитування активного шару грунту підгрунтовими водами, м3/га.

3.

Режим зрошення с.-г. культур –



Кількість поливів



Способи визначення строків поливів:
















Сутність методу С.М. Алнатьєва

сукупність зрошувальних і поливних норм, кількості та строків поливів.


n =


1) за вологістю грунту (складно, ведуться спостереження за вологістю грунту, полив призначається, коли вона наближається до βмін = 0,7 βнк;)

2) за критичними фазами розвитку рослин (пшениця: вихід в трубку, налив зерна); простий, дешевий, але не враховується вологість грунту;

3) за фізіологічними ознаками рослин (концентрація клітинного соку, ширина відкриття продихів – показники, які характеризують вологозабезпеченість рослин, дорогий, складний спосіб, але точний;

4) за зовнішніми ознаками рослин (рослини в’януть, жовтіють, засихають; простий дешевий спосіб, але поливи завжди запізнюються, втрачається частина урожаю.

5)біокліматичний метод (метод Алнатьєва ).


1) розрахунок сумарного водоспоживання с.-г. культури по декадах вегетації.

2) Розрахунок дефіциту вологи в грунті за кожну декаду

Д = Е – Н

3) побудова кривої суми дефіцитів по декадах.

4) встановлення строків поливів графічно за допомогою кривої суми дефіцитів.

4.

Призначення графіка поливів.





Поливна витрата –









Побудова рафіку поливів:







Недоліки неукомплектованого графіка поливів





Мета укомплектування графіку:



Правила укомплектування графіків поливів:

  • наочне зображення поливного режиму

  • визначення поливної витрати, за якою розраховують канали і споруди;

  • для організації поливів при експлуатації системи.


кількість води, яку треба подати на поле за одиницю часу (л/сек.)

Q =

де Q – поливна витрата, с/сек.;

m – поливна норма, м3/га

Fплоща поля, га;

Т – тривалість поливу, діб


  1. по горизонталі відкладають строки поливів, по вертикалі – поливні витрати кожен полив зображається прямокутником у якого ширина = Т, а висота = Q

  2. якщо поливи двох і більше культур співпадають в часі, то їх надбудовують один над одним.


  1. перерви роботі системи

  2. значні коливання у величині поливних витрат. Розміри каналів і споруд слід розраховувати на найбільшу поливну витрату. Під час перерв канали пересихають.


  • зрізати піки

  • заповнити провали на графіку.


1) змінюють тривалість поливу;

2) переносять строки поливу (до з-х діб)

3) поливи двох культур не повинні співпадати

  1. об’єм води, який треба подати на поле за полив не повинен змінюватись


Тема 2.3 Способи і техніка поливу с.-г. культур


План:

1. Поверхневі способи поливу

2. Дощування.

3. Підґрунтове зрошення.

4. Краплинне зрошення.


Література: [1] – c. 75 ... 122; [2] – с. 50 ...68


питан.

Питання

Відповідь

1.

Спосіб поливу – це ...




Способи поливу:




Види поверхневого способу поливу





Характеристика поливу по борознах










Характеристика поливу напуском по смугах

система технічних заходів, які забезпечують рівномірний розподіл води по полю.


  1. Поверхневий,

  2. Дощування,

  3. Внутрігрунтовий,

  4. Краплинний.


  • по борознах,

  • по смугах,

  • затопленням (по чеках і

лиманне зрошення).


  • поливають просапні, овочі, плодові, виноград;

  • глибина борозен 12 ...25 см.

  • довжина борозен 100 ... 400 м

  • відстань між борознами 0,45 ...1 м;

  • тупі (затоплювані) на важких грунтах з невеликими уклонами поверхні поля;

  • проточні (наскрізні) на легких і середніх грунтах;

  • уклон борозен максимальний 0,08


  • зернові культури, трави, а також при вологозарядкових поливах;

  • ширина смуг до 25 м (кратна ширина захвату сівалки);

  • довжина смуг 80 ... 300 м

  • уклон до 0,008

  • валики висотою 15 ... 20 см нарізають одночасно з сівбою

  • воду в смуги і борозни подають сифонами, трубками, з поливних трубопроводів або прокопами.


Характеристика поливу затопленням:








Переваги (+) і недоліки(-) поверхневого поливу:

- вирощування рису, промивні і вологозарядкові поливи, на мало уклонних (і < 0,001) і без уклонних ділянках;

  • простий, дешевий, високопродуктивний

  • масив ділять валиками висотою 0,5 м на чеки 0,5 ... 25 га, вали прохідні

  • глибина затоплення до 15 см, тривалість затоплення залежить від виду культури.


+ простий

+ дешевий

  • грунти запливають;

  • неможливо точно регулювати поливну норму.

2.

Дощування – це ...


Умови застосування:




Переваги;











Недоліки:






Характеристика дощувальних машин і агрегатів:

Агрегат ДДА-100МА








Машина “Фрегат”









Машина ДДН-100



подача води на поле у вигляді штучного дощу.


  • складний рельєф,

  • легкі водопроникні грунти

Полив всіх культур, садів, виноградників пасовищ.


  • високий рівень механізації

  • точне регулювання поливної норми

  • можливість використання при складному рельєфі

  • забір води з каналів у виямці;

  • не потрібно нарізати мілку зрошувальну мережу;

  • менше ущільнюється грунт;

  • можна із водою вносити добрива;

  • покращується мікроклімат

  • висока будівельна вартість, енергоємність і матеріалоємність

  • нерівномірність зволоження при вітрі;

  • великі втрати на випаровування.



  • поливає всі культури крім садів і виноградників

  • являє собою двоконсольну ферму довжиною 110 м, навішану на трактор;

  • забирає воду з відкритих каналів (між каналами 120 м)

  • поливає в русі;

  • потребує ретельного вирівнювання доріг;

  • ширина захвату 120 м;

  • за сезон поливає 140 га;


  • полив всіх культур, луків, пасовищ;

  • багатопорна, автоматизована

колової дії;

  • забирає воду з гідрантів закритої мережі;

  • довжина тр/пр залежить від кількості опор і модифікації машини (до 571 м)

  • використовується на 1-й або 2-х позиціях;

  • за сезон обслуговує 160 га;


  • поливає всі культури, сади і виноградники;

  • дощувач начіплюється на трактор;

  • воду забирає з каналів або тр/пр; відстань між каналами 120 м;

відстань між стоянками до 150 м;

  • поливає по колу або сектору;

  • працює позиційно;

Переваги: компактна, маневрена, поливає сади і виноградники.

Недоліки: велика інтенсивність дощу, нерівномірність поливу при вітрі.

3.

























Умови використання підгрунтового (внутрігрунтового) зрошення:



За надходженням води в грунт системи бувають:






Переваги:








Недоліки:

  • грунти з хорошою капілярністю;

  • водоупор залягає неглибоко;

  • в районах з дефіцитом води для зрошення


  • напірні

  • безнапірні

  • вакуумні


В грунт вода надходить через отвори в трубах-зволожувачах або через стики.


  • високий коефіцієнт земельного використання;

  • не руйнується структура грунту;

  • не утворюється кірка, отже зменшується кількість обробок грунту;

  • економиться вода;

  • полив автоматизований;

  • нема перешкод для с.-г. машин.


- висока собівартість і матеріалоємність

  • втрати води на фільтрацію;

  • неможливо використовувати на легких (піщаних) грунтах

  • слабе зволоження верхнього шару грунту, що ускладнює проростання насіння.

4.

Сутність краплинного поливу:



Умови застосування:





Елементи системи крапельного зрошення:







Переваги крапельного способу поливу:





Недоліки крапельного способу поливу:

Вода через мікроводовипуски подається безпосередньо в кореневмісну зону рослин.


  • овочі, виноградники, пальметні сади;

  • на масивах з великою крутістю схилів;

  • при дефіциті водних ресурсів.



  • джерело;

  • насос;

  • фільтр;

  • вузол внесення добрив;

  • магістральний тр/пр;

  • поливні трубки;

  • пульт управління.


  • автоматизований;

  • малі витрати на фільтрацію;

  • з водою вносять добрива;

  • можливість застосовувати на крутих схилах;

  • економна витрата води.


  • висока собівартість;

  • необхідність глибокого очищення води.


Тема: 2.4 Зрошувальні мережі


План:

1. Провідна зрошувальна мережа відкритих систем.

2. Регулююча зрошувальна мережа.

3. Споруди на відкритій зрошувальній мережі.

4. Протифільтраційний захист відкритих каналів.

5. Лотокові канали.


Література: [1] – c. 123… 186; [2] – c. 86 … 93


пит.

Питання

Відповідь

1.

Елементи відкритої зрошувальної системи










Призначення провідної (постійної) мережі:


Вимоги до провідних каналів при проектуванні їх на плані:







Конструкція каналів:

  1. поперечний переріз





2) за умовами прокладання на місцевості з урахуванням рельєфу:

  • водозбір

  • провідна зрошувальна мережа:

  1. магістральний канал;

  2. розподільчі канали

  • регулююча зрошувальна мережа:

  1. тимчасові зрошувачі;

  2. вивідні і поливні борозни,

  3. смуги, чеки, лимани,

  4. переносні тр/пр

  5. дощувальні машини.


транспортування води від джерела до ділянки, що зрошується.


  • старші канали командують над молодшими;

  • постійні канали проходять по межах полів (бажано по вододілу)

  • загальна протяжність каналів повинна бути мінімальною;

  • уклон каналів в межах 0,0003 до 0,007 (щоб не було розмиву, замулювання і заростання)


  • трапецієвидний

  • параболічний;

  • прямокутний;

  • напівкруглий;

  • трикутний.

- канали у виямці

  • канали в насипу

  • в напіввиямці – напівнасипу


Розміри поперечних перерізів каналів розраховують залежно від максимальної витрати води, яка береться за графіком поливів, з урахуванням витрат на фільтрацію

2.

Регулююча (тимчасова ) зрошувальна мережа

призначення:



Елементи тимчасової мережі при поверхневому способі поливу:



Схеми розміщення тимчасових зрошувачів залежно від уклону поверхні поля









Механізація поверхневого поливу

розподіляє воду і переводить її у стан ґрунтової вологи.




  • тимчасові зрошувачі (поливні тр/пр)

  • вивідні і поливні борозни;

  • поливні смуги;


1) повздовжня (напрям тимчасових зрошувачів співпадає з напрямом поливу і ≤ 0,004


1-розподільчий канал

2-тимчасові зрошувачі

3-вівідні борозни

4-поливні борозни


2) поперечна (тимчасові зрошувачі перпендикулярні до напряму поливу) і > 0,004


пересувний поливний агрегатППА-165У забирає воду з каналу або лотоків і закачує її в поливний гнучкий тр/пр довжиною 500 м.

3.

Гідротехнічні споруди на відкритих каналах

  1. для розподілу і обліку води:



  1. сполучні споруди для безпечного транспортування води на ділянках з великим уклоном


3) провідні споруди для подолання перешкод



  • водовипуски

  • водоміри

  • підпірні споруди


  • швидко токи

  • перепади


  • дюкери

  • акведуки

  • мости

  • трубчасті переїзди

4.

Негативні наслідки від фільтрації води з каналів:


Заходи по зменшенню фільтрації води з каналів:










  • зниження ККД системи

  • засолення та заболочення земель.


  • ущільнення дна і укосів каналів (простий, дешевий, строк служби до 5 років)

  • кольматація (вмивання в дно і укоси глини, простий, дешевий, недовговічний до 5 років)

  • бетонне облицювання (змншує фільтрацію у 5 ... 20 разів, строк служби до 25 років)


- асфальтове покриття (товщина 10...15 см, строк служби до 15 років)

- плівковий екран із засипкою зверху грунту або укладання бетонних плит. Строк служби до 5 років

5.

Призначення лотокових каналів






Форма поперечного перерізу:





Глибина лотоків


Довжина бетонних блоків








Переваги (порівняно з каналами):

  • зменшення втрат води на фільтрацію;

  • замість бетонування невеликих каналів;

  • для забезпечення командування каналів в несприятливих топографічних умовах

  • на косогорах, які можуть сповзати.


  • параболічна;

  • прямокутна;

  • на півциркульна;

  • трапецієвидна.


0,30 ... 1,2 м


3 ... 9 м


Лотоки укладають на грунт або на опорні плити. Стики між блоками ущільнюють гумовими прокладками, канатами та іншими способами.

При якісній герметизації швів ККД = 0,97, швидкість течії – 0,5... 5 м/ск


  • виключені втрати на фільтрацію;

  • вище КЗВ

  • менші експлуатаційні затрати;

  • ускладнюється переміщення с.-г. машин;

  • не усуваються втрати води на скидання.


Тема 2.5 Джерела води для зрошення


План:

1. Види джерел для зрошення.

2. Способи забору води з джерела.

3. Лиманне зрошення.

4. Будівництво ставків.

5. Зрошення стічними водами.


Література: [1] – c. 187 … 237; [2] – c. 33 … 44; c. 55 … 57


пит.

Питання

Відповіді

1.

Види джерел для зрошення та їх характеристика









Вимоги до джерел






Вимоги до якості води:




Зрошувальна здатність джерела

  1. ріки в природному та зарегульованому стані (вода прісна, тепла, в деяких річках містить насоси, режим несталий) ;

  2. озера, водосховища ( вода тепла, прісна)

  3. підземні води (чисті, холодні часто мінералізовані);

  4. води поверхневого стоку;

  5. стічні каналізаційні води населених пунктів, ферм, промислових підприємств.


- вода повинна бути придатною для зрошення;

- запаси води повинні бути достатніми для потреб зрошення;

  • джерело повинно бути поблизу зрошуваного масиву.


  • температура 18 ... 200С;

  • мінералізація < 1г/л;

  • невеликий вміст насосів діаметром > 0,1 мм.


  • площа, яку можна полити з джерела


Зрошувальна здатність ріки визначається за формулою:

де Fзрош. – площа, яку можна полити з

джерела.

W75-80% - об’єм витрати води 75-80% імовірності перевищення;

Мсер.зв. – середньозважена зрошуваль-

на норма

де М1, М2, Мn - зрошувальні норми брутто окремих культур сівозмін;

α1 ; α2 ; αn – частка кожної культури в сівозміні.

2.

Способи забору води з джерела:


















Види насосних станцій для забору води з поверхневих джерел



Лиманне зрошення – це



Умови застосування





Переваги (+) і недоліки (-) лиманного зрошення.







Класифікація лиманів та їх характеристика:

  1. за характером заповнення




  1. За конструкцією:


3) За глибиною наповнення

Зрошуваний масив


1 – самопливний без гребельний;

2 – самопливний гребельний

3 – механічний


Схема самопливного без гребельного водозабору

1 – шлюз – регулятор;

2 – магістральний канал;

3 – підпірний шлюз;

4 – випускний шлюз;

5 – скидне русло

Схема самопливного гребельного водозабору

6 – гребля;

7 – дамба

8 – промивний шлюз

9 – карман


  • стаціонарні;

  • сухопутні пересувні

  • плавучі.


періодичне зрошення способом затоплення водами поверхневого стоку.


  • в регіонах, де відсутні інші джерела води для зрошення;

  • рельєф спокійний з уклоном 0,001 ... 0,005;

  • наявність достатнього поверхневого стоку.


+ простий

+ дешевий спосіб зрошення;

+ затримується поверхневий стік, тобто попереджається змив грунту

  • одноразовість поливу;

  • нестабільність площі поливу по роках;

  • неоднорідність зволоження.


  1. безпосереднього заповнення (заповнюється поверхневими талими водами).

  2. Заплавні (розміщенні в заплавах річок і заповнюються повеневими водами

  3. Лимани, що заповнюються з водосховищ.

  1. одноярусні


  2. Случайные файлы

    Файл
    16577-1.rtf
    115663.rtf
    166580.rtf
    91247.rtf
    145079.doc




    Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
    Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
    Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.

Ещё статьи 1