Оцінка інвестиційної привабливості підприємства (182372)

Посмотреть архив целиком


Зміст


Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи інвестиційної привабливості підприємств

1.1 Сутність інвестиційної привабливості підприємства

1.2 Підходи до оцінки інвестиційної привабливості підприємств

1.3 Методика оцінки інвестиційної привабливості підприємства з погляду банку

Розділ 2. Оцінка інвестиційної привабливості підприємства ТОВ "Фрінет" в умовах фінансово-економічної кризи

2.1 Загальна характеристика господарської діяльності ТОВ "Фрінет"

2.2 Аналіз фінансово-економічної діяльності ТОВ "Фрінет"

2.3 Оцінка інвестиційної привабливості ТОВ "Фрінет"

Розділ 3. Шляхи підвищення інвестиційної привабливості ТОВ "Фрінет"

3.1 Обґрунтування доцільності залучення банківських кредитів для фінансування діяльності ТОВ "Фрінет"

3.2 Оцінка інвестиційного проекту ТОВ "Фрінет" з погляду банку

3.3 Оцінка ефективності інвестицій у розвиток ТОВ "Фрінет"

Розділ 4. Охорона праці

4.1 Аналіз небезпечних та шкідливих факторів, що впливають на працівників фінансового управління ТОВ "Фрінет"

4.2 Розробка заходів по забезпеченню сприятливих умов праці при роботі з персональним комп’ютером

4.3 Розрахунок системи освітлення у бюджетному відділі фінансового управління ТОВ "Фрінет" персональним комп’ютером

4.3.1 Розрахунок ламп накалювання

4.3.2 Розрахунок люмінесцентних ламп

Розділ 5. Охорона навколишнього середовища

5.1 Аналіз основних джерел забруднення навколишнього середовища7

5.2 Розрахунок плати за забруднення навколишнього середовища

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ


На сучасному етапі розвитку економіки України виникла об’єктивна необхідність активізації інвестиційної діяльності, бо саме вона є вирішальною ланкою всієї економічної політики держави, яка забезпечує стабільне економічне зростання, приріст соціального ефекту, збалансованість макроструктури тощо.

В той же час суттєві структурно-технологічні зрушення на основі розвитку інноваційного комплексу, ринкової та інформаційно-комунікаційної інфраструктури вимагають потужного фінансового забезпечення. Тому в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів проблема визначення пріоритетності їх використання є досить актуальною.

Значна територіальна диференціація природних, економічних та соціальних умов зумовила значні територіальні відмінності у структурі, механізмах й активності інвестиційної діяльності в регіонах України.

Усе це обумовлює структурну незбалансованість національного господарства, диспропорції між розвитком реального і фінансового секторів економіки, перекіс з позицій збільшення частки сировинних галузей, у підсумку різке зменшення обсягів виробництва, зниження рівня життя населення і споживчого попиту, як основи відтворювального процесу. В цих умовах важливим є пошук регіональних резервів, впровадження нових інвестиційних проектів у пріоритетні сфери та галузі регіональної економіки.

Розвиток фінансових інститутів та інтеграція України у світове економічне співтовариство істотно підвищують увагу до інвестиційної привабливості підприємств. Інвестиційна привабливість є однією з ключових характеристик, яка обумовлює залучення підприємством інвестицій. Рівень інвестиційної привабливості підприємства визначається на підставі значень показників, які з різних сторін характеризують перспективи його розвитку, фінансово-господарську діяльність, систему маркетингу, систему менеджменту та інше. На сучасному етапі розвитку теорії інвестування розроблено й застосовуються різні підходи до визначення інвестиційної привабливості підприємства відповідно тільки до однієї заздалегідь установленої мети інвестування. Однак вони можуть призводити до суперечливих результатів у випадку їхнього застосування для визначення інвестиційної привабливості підприємства за іншої мети. У зв’язку з різними підходами до розгляду інвестиційної привабливості підприємства з позиції різних цілей інвестування, особливої актуальності набуває дослідження цієї проблеми, її забезпечення теоретичною базою і методичними рекомендаціями.

Теоретичні питання визначення і дослідження інвестиційної привабливості підприємств розглядаються у роботах таких вчених-економістів: І. Бланк, І. Клименко, Ю. Кравченко, В. Ляшенко, Л. Михальська, О. Мозговий, М. Стирський, С. Супрун, О. Шерстюк, С. Юхимчук, А. Яковлєв, Ю. Брігхем, Л. Гапенськи, Ченг Ф. Лі, Джозеф І. Фіннерті, Ф. Фабоцці та ін. Практичні аспекти цієї проблеми розглядаються у роботах В. Едельмана, О. Басса, С. Суверова, М. Крейніної, Т. Лепейко, В. Піддубного, В. Савчука, У. Шарпа та ін.

Метою дипломної роботи є теоретичне дослідження, розробка інструментарію та удосконалення методичних підходів до оцінки інвестиційної привабливості підприємства з погляду банку.

Відповідно до визначеної мети в роботі поставлено такі завдання:

- визначено сутність інвестиційної привабливості підприємства;

- досліджено основні підходи до визначення інвестиційної привабливості підприємства;

- розглянуто методику оцінки інвестиційної привабливості підприємства;

- визначено основну характеристику діяльності базового підприємства;

- проаналізовано фінансовий стан підприємства;

- розроблено рекомендації щодо оцінки інвестиційної привабливості підприємства.

Предмет дослідження – економічна оцінка та методичне забезпечення оцінки інвестиційної привабливості підприємств.

Об’єкт дослідження – інвестиційна привабливість товариства з обмеженою відповідальністю "Фрінет", яке є інтернетр-провайдером.

Для вирішення поставлених у роботі завдань було використано загальнонаукові й прикладні методи дослідження: методи групування та порівняння – для дослідження та критичного аналізу змісту категорії "інвестиційна привабливість"; системний аналіз – для оцінки впливу розвитку фінансових інститутів і зміни інвестиційної привабливості підприємств на макроекономічний розвиток держави; ситуаційний аналіз – для дослідження підходів до визначення інвестиційної привабливості підприємства; економіко-математичне моделювання; системний аналіз і метод групування – для удосконалення підходу, основаного на економіко-математичному аналізі інвестиційної привабливості підприємства.

Структурно дипломна робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.



Розділ 1. Теоретичні основи інвестиційної привабливості підприємств


1.1 Сутність інвестиційної привабливості підприємства


Інвестиційна діяльність є основою подальшого розвитку підприємства будь-якої галузевої приналежності та форми власності. Без інвестицій неможливі підготовка та запуск у виробництво нових видів продукції (робіт, послуг), підвищення якості та дизайну товарів, використання нових видів матеріалів, енергозбереження. Інвестиції відіграють вирішальну роль у відтворювальних процесах на підприємстві, оскільки саме вони забезпечують підвищення технічного та організаційного рівня виробництва [42, с. 109].

Інвестиційна діяльність будь-якого суб'єкта господарювання є багатоаспектною. Вона передбачає пошук або розробку інвестиційних проектів, їх обґрунтування за економічними або за іншими (соціальні, екологічні) критеріями, пошук інвестиційних ресурсів та власне управління цими та іншими аспектами діяльності.

Інвестування відіграє ключову роль у фундаментальних економічних процесах, що відбуваються на підприємствах. Від якісних і кількісних характеристик інвестиційних рішень залежить виробничий потенціал підприємства, ефективність його функціонування, галузева і відтворювальна структура суспільного виробництва. Вирішення багатьох соціальних проблем, таких як безробіття, умови праці, пов'язано з масштабом інвестиційного процесу і його ефективністю.

Найважливішою складовою економічного управління діяльністю підприємства є інвестиційний менеджмент, об'єктом якого є інвестиційна діяльність підприємства.

Під інвестиційним менеджментом розуміють систему принципів, методів та інструментів розробки, прийняття і реалізації управлінських рішень, спрямованих на досягнення цілей інвестиційної діяльності підприємства, забезпечення інвестиційної підтримки усіх видів його діяльності та створення інвестиційно-привабливого іміджу підприємства.

Інвестиційний менеджмент є безперервним процесом прийняття і реалізації інвестиційних рішень щодо різних сфер діяльності підприємства.

Ефективність інвестиційного менеджменту як цілеспрямованої дії на процеси, що відбуваються в інвестиційній діяльності підприємства, досягається тоді, коли він будується на застосуванні базових принципів (правил) науки управління.

Якщо розглядати зміст такого роду правил щодо органів управління інвестиційною діяльністю підприємства, то такі правила поведінки (або межі дій) працівників, зайнятих інвестиційною діяльністю, є різноманітними: більш регламентовані для органів управління та основної частки працівників та менш окреслені, але неодмінно зумовлені іншими ознаками — для керівників [16, с. 95].

В менеджменті організації виділяють два види принципів:

- принципи управління — основні правила дії органів та працівників управління, які зумовлені характером господарської організації та її місцем у соціально-економічній системі;

- принципи керівництва — основні правила або неодмінні умови ділової поведінки керівників, що ґрунтуються на об'єктивно аналітичному підході до керівництва колективом працівників.

Підстав не використовувати ці види принципів в інвестиційному менеджменті немає, тому у цьому виді функціонального менеджменту також правомірне їх використання.

Схематично інвестиційний менеджмент представлено на рис. 1.1.

На кожній стадії циклу вирішуються певні завдання:

- планування — складання плану реалізації стратегії;

- визначення умов та організація — визначення потреб у ресурсах для реалізації різноманітних фаз інвестиційного циклу, постановка завдань перед працівниками, організація роботи;

- виконання — здійснення реалізації плану;

- керівництво — контроль, аналіз, коригування дій, накопичення досвіду, оцінки ефективності інвестиційних проектів.


Рис. 1.1. Схема інвестиційного менеджменту


Основною метою інвестиційного менеджменту є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії підприємства на окремих етапах її реалізації.

У процесі досягнення цієї мети вирішуються найважливіші завдання, які слід розглянути докладніше.

1. Забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства за рахунок ефективної інвестиційної діяльності. Стратегія розвитку будь-якого підприємства з моменту його створення припускає постійне економічне зростання за рахунок збільшення обсягів діяльності, а також галузевої, асортиментної і регіональної її диверсифікованості. Це економічне зростання забезпечується насамперед за рахунок інвестиційної діяльності, у процесі якої реалізуються довгострокові стратегічні цілі підприємства. Між ефективністю інвестиційної діяльності і темпами економічного розвитку підприємства існує прямий зв'язок.

2. Забезпечення максимізації доходів від інвестиційної діяльності. Прибуток є основним показником, що характеризує результати не тільки інвестиційної, а й усієї господарської діяльності підприємства. За наявності альтернативних рішень у напрямах інвестування слід за інших однакових умов вибирати ті, які в остаточному підсумку забезпечують найбільшу суму чистого прибутку в розрахунку на вкладений капітал.

Мінімізація інвестиційних ризиків. Інвестиційні ризики дуже різноманітні і супроводжують практично усі форми інвестиційної діяльності і напрями інвестування. За певних несприятливих обставин ці ризики можуть призводити до втрати не тільки прибутку і доходу від інвестицій, а й частини капіталу, що інвестується. Тому при прийнятті управлінських рішень, пов'язаних з реалізацією окремих інвестиційних проектів, необхідно істотно обмежувати інвестиційні ризики і пов'язані з ними фінансові втрати [27, с. 75].

Забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності. Інвестиційна діяльність пов'язана з відтоком фінансових коштів у великих розмірах і, як правило, на тривалий період. Це може призвести до зниження платоспроможності підприємства по поточних господарських операціях, до несвоєчасного виконання платіжних зобов'язань перед партнерами, державним бюджетом, тобто до створення передумов для банкрутства підприємства. Крім того, фінансування окремих інвестиційних проектів часто здійснюється за рахунок значного залучення позикових коштів. Різке підвищення частки позикових коштів в активах підприємства може призвести до зниження його фінансової стійкості в довгостроковому періоді. Тому при формуванні джерел інвестиційних ресурсів слід заздалегідь прогнозувати, який вплив це матиме на фінансову стійкість підприємства і його поточну платоспроможність.

Накреслені до реалізації інвестиційні програми повинні бути виконані якнайшвидше. Насамперед високі темпи реалізації кожної інвестиційної програми сприяють прискоренню економічного розвитку підприємства в цілому. Крім того, що швидше реалізована інвестиційна програма, то швидше починає формуватися додатковий грошовий потік у вигляді прибутку й амортизаційних відрахувань. Прискорення реалізації інвестиційних програм скорочує терміни використання кредитних ресурсів (у частині інвестиційних проектів, що фінансуються із залученням позикових коштів). Нарешті, швидка реалізація інвестиційних програм сприяє зниженню інвестиційних ризиків, пов'язаних із несприятливою зміною кон'юнктури інвестиційного ринку, погіршенням інвестиційного клімату в країні [36, с. 56].

Усі перелічені завдання інвестиційного менеджменту взаємозалежні. При цьому пріоритетним є не максимізація доходу (прибутку) від інвестиційної діяльності, а забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства за умови достатньої його фінансової стійкості в процесі цього розвитку. З урахуванням розглянутого переліку завдань інвестиційного менеджменту визначаються його функції. Загальна функція інвестиційного менеджменту складається з двох частин — цільової та забезпечувальної. Розглянемо їх зміст та структуру. Кожна з цих функцій має певну структуру, тобто розкривається шляхом формулювання конкретних дій, виконання яких сприяє реалізації цієї функції. Структуру цільової та забезпечувальної функцій інвестиційного менеджменту подано на рис. 1.2. При формуванні цілей інвестиційної діяльності повинні виконуватися певні вимоги. Цілі інвестиційної діяльності повинні:

- характеризуватися кількісними показниками та об'єктивними критеріями;

- мати терміни їх досягнення;

- описувати бажаний стан інвестиційної діяльності та її результати;

- бути реалістичними та встановлюватися на так званому спонукальному рівні — достатньо високому, щоб було до чого прагнути, але не настільки високому, щоб зазнати невдачі;

- бути гнучкими, такими, що піддаються модифікації або коригуванню у разі істотних, непередбачених змін в умовах їх досягнення.



Загальна функція управління підприємством

Загальна функція інвестиційного менеджменту

Структура цільової функції

Структура забезпечувальної функції

- формування цілей

- прогнозування та стратегічне планування

- перетворення цілей у завдання

- вивчення умов здійснення інвестиційної діяльності

- ранжування цілей (визначення їх пріоритетності)

- поточне (оперативне) планування

- формування науково-технічної та кадрової політики

- координація та розпорядження

- облік, контроль, аналіз

Рис. 1.2. Структура цільової та забезпечувальної функції інвестиційного менеджменту


Єдність функцій інвестиційного менеджменту створює замкнений цикл взаємодії прямих та зворотних зв'язків — замкнений контур. Його особливість полягає у тому, що він є не одноразовим, а постійно повторюється, завдяки чому управління здійснюється не як одиничний кругообіг, а як безперервний оборот. Остання із забезпечувальних функцій — облік, контроль та аналіз — є первісною, початковою для перших цільових функцій — вивчення потреби підприємства в інвестиціях та отримання даних про стан як підприємства в цілому, так і його інвестиційної діяльності. Випадання будь-якої функції може створити ситуацію, за якої нормальна інвестиційна діяльність підприємства стане проблематичною або навіть неможливою.

Історично склалося так, що попит на вільні інвестиційні ресурси значно перевищує пропозицію. Тому держави прагнуть створити максимально привабливі умови для залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій.

Інвестиційна привабливість (іnvestment attractіve) – це сукупність об'єктивних і суб’єктивних умов, що сприяють або перешкоджають процесу інвестування національної економіки на макро-, мезо- і мікрорівнях [49, с. 52].

Заключним етапом аналізу інвестиційної привабливості є оцінка її щодо окремих суб'єктів господарювання. Така оцінка проводиться інвестором при визначенні доцільності здійснення інвестицій у розширення і технічне переозброєння діючих підприємств, при виборі для придбання альтернативних об'єктів, купівлі акцій окремих акціонерних товариств.

Інвестиційна привабливість підприємства — це його інтегральна характеристика як об'єкта майбутнього інвестування з позиції перспектив розвитку (динаміки обсягів продажу, конкурентоспроможності продукції), ефективності використання ресурсів і активів, їхньої ліквідності, стану платоспроможності і фінансової стійкості, а також значення низки неформалізованих показників: економіко-географічне положення, галузева приналежність, статус власності, інтелектуальний капітал підприємства, діловий імідж керівництва підприємства, лояльність клієнтів, вартість бренда, положення на ринку, конкурентоспроможність підприємства, збалансованість контрольних карт, оборотність капіталу, фінансова стійкість підприємства, прибутковість (рентабельність) діяльності, платоспроможність і ліквідність, структура активів і капіталу.

При оцінці інвестиційної привабливості необхідно враховувати галузеву приналежність суб'єкта господарювання. Це пов'язано із впливом галузевої специфіки на фінансовий і інвестиційний цикл підприємства, ресурсний потенціал і джерела фінансування. Порівняльну оцінку інвестиційної привабливості доцільно здійснювати по підприємствах, що належать до однієї галузі народного господарства [22, с. 132].

Найважливішим завданням аналізу інвестиційної привабливості підприємства є послідовний збір даних і вибір такої системи показників, які можна було б ефективніше використовувати для оцінки інвестиційної привабливості.

Більшість учених-економістів, говорячи про інвестиційну привабливість підприємства, нерідко згадують про інвестиційну привабливість країни або регіону, ототожнюють це поняття з поняттям "інвестиційний клімат". Серед найбільш поширених визначень поняття "інвестиційний клімат" слід виділити такі:

- інвестиційний клімат — це багатофакторна система цілеспрямованих вчинків і дій, що свідомо формується на державному і регіональному рівнях в інтересах більш широкого залучення на конкретну територію додаткових ресурсів як у грошовій, так і в матеріальній формах;

- інвестиційний клімат — це загальна атмосфера розуміння економічної ситуації і потреби в залученні додаткових ресурсів, що існує в різних сферах соціально-економічного розвитку країни;

- інвестиційний клімат — це комплекс політичних, соціальних, інноваційних, інфраструктурних елементів, що існують на певній території;

- інвестиційний клімат — це внутрішня атмосфера (енергетика), що сформована на конкретній території відповідно до пріоритету залучення додаткових фінансових ресурсів і впливає на позицію інвестора щодо ухвалення рішення про інвестування об'єктів певної території.

Отже, поняття "інвестиційний клімат" — дуже широке, і рівень його сприяння залежить від багатьох чинників, у тому числі і від інвестиційної привабливості. Тому терміни "інвестиційна привабливість" і "інвестиційний клімат" не можна вважати синонімами і ставити між ними знак рівності.


Інвестиційна привабливість підприємства

Зовнішні фактори

Внутрішні фактори

1. Галузь

5. Виробничий потенціал

2. Місцезнаходження

6. Фінансовий стан

3. Відносини з владою

7. Менеджмент

4. Власники

8. Інвестиційна програма

Рис. 1.3. Головні фактори, що впливають на інвестиційну привабливість підприємства


При аналізі інвестиційної привабливості підприємства слід пам'ятати, що вона перебуває під впливом таких чинників, що не мають вартісної оцінки (неформалізованих чинників): політичні і загальноекономічні зміни, реорганізація галузі, зміна форми власності, діловий імідж керівництва підприємства [27, с. 72-77]. Перераховані фактори відносно підприємства можна умовно розділити на дві групи — зовнішні (мають визначальний вплив на роботу підприємства ззовні) і внутрішні (існують усередині підприємства). Відповідно ці дві групи факторів формують певні системи зовнішніх і внутрішніх ризиків, що з'являються за інвестиційного кредитування підприємницької діяльності. Хоч на даному рисунку всі фактори мають номер, це не означає, що який-небудь з них є більш або менш пріоритетним настільки, що під час оцінювання інвестиційної привабливості підприємства на нього можна не зважати. Під час вирішення даного завдання обов'язково потрібно застосовувати комплексний підхід, що передбачає аналіз усіх факторів з урахуванням їхніх взаємозв'язків і взаємовпливу.


1.2 Підходи до оцінки інвестиційної привабливості підприємств


Інвестиційна привабливість розглядається на рівні країни, галузі, регіону, підприємства. Причому підприємство в цій системі є кінцевою точкою вкладення коштів, де реалізуються конкретні проекти, а привабливість кожного інвестиційного проекту визначається привабливістю всіх складових — країни, галузі, регіону, підприємства. Іншими словами, для стратегічного інвестора не будуть достатньо переконливими аргументи інвестування коштів, наприклад, у машинобудівне підприємство, якщо розвиток цієї галузі в масштабі міжнародної економіки перебуває в кризовому стані. Так само, незважаючи на усю фінансову вигідність проекту, ризик політичної й економічної нестабільності в країні зведе нанівець будь-які зусилля із залучення інвестора. Процес вивчення інвестиційної привабливості на будь-якому рівні складається з трьох етапів (рис. 1.4).




1 етап. Вибір системи інформативних показників для спостереження

2 етап. Побудова системи аналітичних показників і проведення аналізу (оцінки) інвестиційної привабливості

3 етап. Прогнозування інвестиційної привабливості

Рис. 1.4. Етапи вивчення інвестиційної привабливості


Аналіз і оцінка інвестиційної привабливості здійснюються за допомогою різних прийомів і методів. Зупинімося докладніше на двох прийомах аналізу, що використовуються найбільш часто. Ці методи ґрунтуються на різноманітних типах інформаційного забезпечення аналізу інвестиційної привабливості (табл. 1.1) [40, с. 9-11].


Таблиця 1.1 Типи інформаційного забезпечення аналізу інвестиційної привабливості

Тип інформаційного забезпечення

Використання при:

параметричному аналізі

рейтинговій оцінці

Формальні джерела інформації

-

+

Неформальні джерела інформації

+

+


Напрями аналізу інвестиційної привабливості підприємства, відповідно, методика такого аналізу залежать від цілей, що стоять перед інвестором. Оцінка інвестиційної привабливості може здійснюватися як із позиції результатів аналізу показників фінансового стану підприємства, так і з позиції його виробничих можливостей. Оцінка інвестиційної привабливості з першої позиції є традиційною і широко використовується в інвестиційному менеджменті, з другої — здійснюється в ході об'єктного аналізу.

У вітчизняній практиці застосовуються різноманітні методики аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприємства, основні з яких подано на рис. 1.5.



Методики аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприємства

Методика, що ґрунтується на аналізі не фінансових показників

Інтеграція фінансових і не фінансових показників

Методика на основі аналізу фінансових показників

Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості

Об’єктний аналіз

Рис. 1.5. Методики аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприємства


Кожна з методик аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприємства має свої особливості, але призначення всіх цих методик зводиться до одного: встановити, чи доцільне інвестування коштів в аналізоване підприємство.

Крім методик аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприємства, поданих на рис. 1.5, існує й низка інших методик:

- методика, розроблена колективом авторів Київського державного технічного університету будівництва й архітектури, згідно з якою крім визначення фінансових показників дослідження інвестиційної привабливості підприємства пов'язується із розрахунками фінансової ефективності окремих інвестиційних проектів в умовах непевності, ризику, обмеженості фінансових ресурсів тощо;

- методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості, запропонована Агенцією з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій, що дає змогу комплексно підійти до оцінки суб'єктів господарювання щодо надійності і придатності їх для майбутнього інвестування;


Загальна характеристика підприємства, дотримання правил обліку і облікової політики

Оцінка фінансової стійкості підприємства на основі розрахунку відповідних показників, оцінка динаміки показників фінансової стійкості, ідентифікація типу фінансової стійкості

Оцінка ліквідності балансу підприємства (характеристика складу, динаміки ліквідних активів і короткострокових зобов’язань; розрахунок показників ліквідності й аналіз її чинників; аналіз взаємозв’язку динаміки показників, що забезпечують ступінь платоспроможності підприємства – обсяг продажу, потреби в оборотних коштах (короткострокових зобов’язаннях), наявності чистих мобільних коштів)

Розрахунок і аналіз чистих грошових потоків підприємства (характеристика елементів загального грошового потоку та їх динаміки, операційні грошові потоки, інвестиційні грошові потоки, грошові потоки від фінансових операцій)

Аналіз рентабельності підприємства (розрахунок і оцінка динаміки показників рентабельності продукції, рентабельності капіталу або рентабельності акціонерного капіталу (залежно від форм власності); аналіз взаємозв’язку показників рентабельності та їх динаміки)

Аналіз ринкової вартості підприємства

Заключний етап аналізу – узагальнююча оцінка інвестиційної привабливості підприємства (для одержання комплексної оцінки визначається пріоритет показників, що відповідає завданням суб’єкта аналізу; використовуються методи бальної оцінки, визначається зведений рейтинг підприємства)

Рис. 1.6. Послідовність аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприємства на основі аналізу фінансових показників


- методика, що ґрунтується на аналізі фінансових показників, є найбільш відомою з усієї сукупності поданих на рис. 1.5 методик. Відповідно до цієї методики аналіз інвестиційної привабливості підприємства здійснюється в послідовності, наведеній на рис. 1.6.

Аналіз і оцінка інвестиційної привабливості підприємства на основі аналізу фінансових показників передбачають дослідження фінансово-економічних процесів на підприємстві (табл. 1.2).


Таблиця 1.2 Цілі аналізу фінансово-економічних процесів на підприємстві

з/п

Фінансовий облік й аналіз фінансового стану

Аналіз інвестиційної привабливості

1

Оцінка фінансових результатів

Інтерпретація фінансової інформації для оцінки і прогнозування розвитку бізнесу

2

Оцінка вартості активів

Порівняльний аналіз для галузевої оцінки становища підприємства

3

Аналіз впливу системи оподаткування на фінансові результати

Аналіз і прогноз ціни акцій акціонерного товариства у взаємозв'язку з тенденціями на фондовому ринку


Для оцінки інвестиційної привабливості використовують різноманітні фінансові коефіцієнти, їх склад визначається відповідно до цілей і глибини аналізу, а також із врахуванням інтересів трьох основних груп користувачів (табл. 1.3).


Таблиця 1.3 Система фінансових коефіцієнтів

з/п

Підсистема коефіцієнтів

Показник

1

Відображає інтереси короткострокових кредиторів (інвесторів)

Оборотний (робочий) капітал

Коефіцієнт поточної ліквідності

Швидкий коефіцієнт поточної ліквідності Оборотність дебіторської заборгованості Оборотність товарно-матеріальних коштів

2

Відображає інтереси довгострокових кредиторів (інвесторів)

Коефіцієнт покриття процентних платежів Співвідношення між позиковим і власним капіталом

Відношення позикового капіталу до загальної суми активів

3

Відображає інтереси акціонерів (інвесторів)

Норма прибутку на акцію

Норма прибутку акціонерного капіталу Коефіцієнт котирування акції

Показник виплати дивідендів Прибутковість акцій

Відношення ціни до норми прибутку на акцію

Коефіцієнт стійкості зростання


Варто підкреслити, що коефіцієнти несуть найбільший зміст у тому випадку, коли можна простежити їх динаміку за певний час, наприклад, 3-5 років, або провести порівняльний аналіз, наприклад, до і після реалізації інвестиційного проекту [43, с. 102].

Проте навіть у цьому випадку до їх тлумачення необхідно підходити з певною обережністю.

Існують два основні підходи до фінансової оцінки інвестиційних проектів, які створюють теоретичний фундамент аналізу капітальних інвестицій: бухгалтерський та економічний (або фінансовий).

Бухгалтерський підхід до фінансової оцінки інвестиційних проектів передбачає, що довгостроковий фінансовий успіх визначається дохідністю проекту, тоді як при оцінці короткострокового успіху більшу увагу приділяють ліквідності проекту.

Ці два поняття — дохідність та ліквідність — широко застосовуються у методах оцінки капітальних інвестицій.

Поняття ліквідності стосується питання швидкості окупності капітальних інвестицій, а з допомогою методів аналізу капітальних інвестицій оцінюють швидкість, з якою проект відшкодує первісні витрати.

Поняття доходності стосується питання отримання прибутку від капітальних інвестицій.

Поняття "прибуток" та "середні інвестиції", які є втіленням бухгалтерського підходу, є інструментами інвестиційного аналізу.

Інструменти інвестиційного аналізу, що ґрунтуються на бухгалтерському обліку, популярні на практиці, особливо на малих та середніх підприємствах. Їх часто відносять до традиційних методів.

Економічна та фінансова теорія дають нове розуміння фінансового успіху реалізації проектів. Такий теоретичний погляд меншою мірою стосується ліквідності та дохідності і більшою — максимізації добробуту підприємства в цілому або акціонерів (якщо підприємство діє в організаційно-правовій формі акціонерного товариства) та розгляду ризику. Цей підхід передбачає, що вдалими є інвестиційні проекти, які приносять дохід підприємству, акціонерам, оскільки капітальні інвестиції пов'язані з ефективним розподілом ресурсів.

Економічний та фінансовий підходи до фінансової оцінки інвестиційних проектів передбачають, що вартість проектів капітальних інвестицій визначається як перевищення майбутніми доходами поточних та майбутніх витрат. Тут аналіз капітальних інвестицій передбачає часовий аспект грошової вартості як спосіб визначення вартості майбутніх надходжень. Зважаючи на це, інвестиційний проект вважають прийнятним, якщо очікуваний прибуток перевищує очікувані витрати. Тому ліквідність проекту (часовий аспект надходжень коштів) та дохідність (фінансовий аспект надходжень коштів) є менш важливими чинниками.

В економічній теорії також досліджуються ризики інвестиційних проектів. Інвестиційні проекти є різними за ступенем ризику. Тому в рамках економічної теорії вважають, що вимоги інвесторів до доходів залежать від ступеня ризику: що вищий інвестиційний ризик, то більший прибуток необхідний інвестору для компенсації ймовірності, що відхилення в можливих надходженнях зведуть нанівець фінансові вигоди проекту [36, с. 87].

Поєднання прагнень максимізувати добробут (головним чином на підставі грошових коштів, а не прибутку) та знизити інвестиційний ризик зумовило появу методів фінансового аналізу, які відрізняються від традиційних методів, що ґрунтуються на бухгалтерському обліку.

Розглянемо кожний з перелічених методів оцінки інвестиційних проектів (капітальних інвестицій), а на прикладах їх застосування виявимо їх переваги та недоліки.

Традиційний бухгалтерський підхід до фінансової оцінки інвестиційного проекту передбачає використання двох методів:

- метод визначення терміну окупності інвестицій;

- метод визначення розрахункової норми прибутку.

Метод розрахунку терміну окупності інвестиційного проекту орієнтований на короткострокову оцінку і за його допомогою визначають, наскільки швидко інвестиційний проект окупиться. Термін окупності інвестицій (РР) пов'язаний з ліквідністю. Що швидше інвестиційний проект окупить первісні витрати, то краще. У цьому методі увага зосереджується як на надходженнях від здійснення інвестиційного проекту (зворотні грошові потоки), так і на швидкості цих надходжень. Проте рівень дохідності або загальний прибуток від здійснення інвестиційного проекту у цьому методі не враховується.

Отже, за методом визначення терміну окупності інвестицій мірою оцінки капітальних інвестицій є прийнятний термін окупності. Що вища ліквідність коштів потрібна інвестору, то коротшим має бути термін окупності.

На величину терміну окупності інвестицій впливає рівномірність розподілу прогнозованих зворотних грошових потоків за інвестиційним проектом. Якщо зворотні грошові потоки розподілені по роках експлуатації інвестиційного проекту рівномірно, то термін окупності розраховують діленням вартості інвестиційного проекту (величини прямих грошових потоків) на величину річного доходу (прибутку) підприємства, обумовленого інвестиційним проектом. При отриманні дробового числа воно округлюється до найближчого цілого [7, с. 76-87].

Метод розрахунку терміну окупності інвестиційного проекту є найбільш простим та дуже поширеним у практиці оцінки інвестиційних проектів і має переваги тоді, коли інвестиційному проекту властивий високий ступень ризику. Тому що коротший термін окупності проекту, то менш ризикованим є проект. Така ситуація властива для підприємств, на діяльність яких суттєво впливають технологічні зміни.

Крім переваг цей метод має багато недоліків, які найбільш яскраво виявляються тоді, коли йдеться про альтернативні інвестиційні проекти, тобто проекти, з яких тільки один може бути вибраний для подальшого впровадження.

Ці недоліки зводяться до такого. Показник РР не враховує надходжень, які одержує власник інвестиційного проекту після завершення терміну окупності. Цей недолік відображає короткострокову орієнтацію методу розрахунку терміну окупності інвестиційного проекту, тому з використанням показника РР відкидаються інвестиційні проекти, які розраховані на значний термін окупності, і приймаються ті інвестиційні проекти, що забезпечують швидке повернення вкладених коштів, навіть якщо такі проекти будуть незначними та недовгочасними.

Недоліком показника РР є також те, що він ігнорує характер розподілу надходжень коштів по роках.

Отже, оцінюючи показник РР з точки зору його застосування в фінансовому аналізі інвестиційних проектів, можна констатувати таке. Оцінку інвестиційних проектів за допомогою показника РР доцільно проводити за таких умов:

- інвестиційний проект передбачає одноразове вкладення первісних інвестицій;

- після завершення вкладення коштів інвестор починає отримувати приблизно однакові щорічні грошові надходження упродовж всього періоду експлуатації інвестиційного проекту.

Метод визначення розрахункової норми прибутку (прибуток на капітал) передбачає порівняння величини прибутку від проекту та величини вкладеного капіталу. Визначення розрахункової норми прибутку або середньої ставки доходу – це простий бухгалтерський спосіб, який показує прибутковість проекту. Цей метод оцінки інвестиційних проектів, напевно, найдавніший. Проте водночас він є найбільш спірним, оскільки величина показника розрахункової норми прибутку залежить від того, що розуміють під доходом та вкладеним капіталом. Тому перш ніж використовувати цей показник та формулювати оцінку інвестиційного проекту, необхідно надати відповідні пояснення щодо прийнятого змісту понять "дохід" та "вкладений капітал" [30, с. 27]. В різних джерелах описано різні підходи до визначення доходу, який передбачається отримати внаслідок експлуатації інвестиційного проекту. Найчастіше під доходом розуміють прибуток, отриманий від експлуатації інвестиційного проекту. Наявні підходи відрізняються, по-перше, видом прибутку (це може бути балансовий прибуток або чистий прибуток), по-друге, врахуванням фінансових витрат — відсотків за користування позиковими коштами (в одних випадках їх додають до чистого прибутку, в інших — не враховують). Отже, при застосуванні оцінки інвестиційного проекту за допомогою розрахункової норми прибутку насамперед необхідно встановити, що становитиме собою прибуток від проекту. Неоднозначним є також визначення величини вкладеного капіталу, яку можна розрахувати двома способами, а саме як:

- первісно вкладений капітал — витрати на купівлю та установку основних засобів та збільшення оборотного капіталу, який потрібний на початковому етапі інвестицій;

- середній вкладений капітал протягом терміну служби інвестицій з урахуванням залишкової вартості активів.

Від змісту, що вкладається в поняття "дохід" та "вкладений капітал", суттєво залежить значення розрахункової норми прибутку.

Формула розрахунку показника розрахункової норми прибутку (AROR) може бути представлена в двох варіантах:

1-й варіант:


(1.1)


де, СП — середній прибуток на рік (балансовий або чистий);

ПВК — первісний вкладений капітал.

Первісний вкладений капітал включає первісні витрати коштів за проектом та додаткові витрати.

2-й варіант:


(1.2)


де, ІСП — прибуток, отриманий за роки експлуатації інвестиційного проекту;

n — термін експлуатації проекту;

ПВК — первісний вкладений капітал;

ОВ — залишкова вартість активів. Розрахуємо значення показників для визначення AROR.

Як і метод розрахунку терміну окупності інвестиційного проекту, метод визначення розрахункової норми прибутку є надзвичайно простим, чим і зумовлено його широке використання в оцінці інвестиційних проектів. Проте недоліків у цього методу набагато більше:

- існує багато способів визначення доходу та вкладеного капіталу; тому перш ніж аналізувати отримані значення, необхідно знати, яким чином були підготовлені до розрахунку показники доходу та вкладеного капіталу. Невідповідність показників може призвести до отримання неточних значень розрахункової норми прибутку, що може вплинути на прийняття інвестиційного рішення;

- в оцінці прибутковості інвестиційного проекту як показник повернення капітальних інвестицій використовується тільки прибуток, а не зворотні грошові потоки. Амортизаційні відрахування, як складова зворотного грошового потоку, не враховуються.

Методи, які передбачає традиційний бухгалтерський підхід до фінансової оцінки інвестиційного проекту (метод розрахунку терміну окупності інвестиційного проекту — показник РР та метод визначення розрахункової норми прибутку), мають крім зазначених ще і спільні недоліки, оскільки вони:

- ґрунтуються на припущенні, що ризик чи невпевненість при прийнятті інвестиційних рішень щодо проектів, які розглядаються, не є основною проблемою для інвестиційних менеджерів або керівників підприємства;

- не враховують грошові потоки за проектом та часову складову грошових потоків за проектом, тобто не враховують зміну грошей із часом.

Таким чином, розглянуті два традиційні методи оцінки інвестиційних проектів не є ідеальними. Хоча вони і використовуються на практиці, їм властиві серйозні недоліки, які можуть призвести до неправильних інвестиційних рішень.

Наріжним каменем усіх складних методів фінансового аналізу інвестиційних проектів є дисконтування грошових потоків, завдяки чому можливе правильне, коректне порівняння грошових потоків, які виникають у різні періоди часу. До складних методів фінансового аналізу інвестиційних проектів належать метод чистої теперішньої вартості (NPV) (з варіаціями) та метод внутрішньої норми прибутку (ІRR).

Порядок визначення показника NPV такий:

- визначається поточна вартість витрат (ІС), тобто з'ясовується питання, скільки інвестицій потрібно зарезервувати для інвестиційного проекту;

- розраховується поточна вартість майбутніх грошових надходжень від експлуатації інвестиційного проекту (PV), для чого доходи за кожний рік приводяться до теперішньої дати. Величина PV становить суму майбутніх грошових надходжень за всі роки очікуваного або нормативного терміну експлуатації інвестиційного проекту;

- визначається величина NPV:


(1.3)


де, Р1, Р1, …, Pk - річні грошові надходження від проекту,

і - cтавка дисконтування,

ІС - стартові інвестиції.

Метод розрахунку чистої теперішньої вартості має три основні переваги:

- усі розрахунки здійснюються виходячи не з чистих доходів, а з грошових потоків, до складу яких включають чисті доходи та амортизаційні відрахування. Амортизаційні відрахування не є витратами підприємства;

- при обчисленні чистої теперішньої вартості враховується зміна вартості грошей з часом. Що більше впливає час на вартість грошей, то вища дисконтна ставка (коефіцієнт дисконтування);

- ухвалюючи проекти лише із додатним значенням NPV, підприємство може нарощувати свої активи за рахунок цих проектів.

Проте методу розрахунку чистої теперішньої властиві і певні недоліки:

- інвестиційні менеджери не завжди можуть докладно прогнозувати грошові потоки на наступні роки; що далі певна дата, то важче оцінити майбутні грошові потоки [45, с. 194]. Для якісного прогнозування грошових потоків на наступні роки необхідно до розрахунків залучати спеціалістів високої кваліфікації;

- метод передбачає, що дисконтна ставка є незмінною протягом років експлуатації проекту. Насправді дисконтна ставка, як і процента ставка банку, може змінюватися з року в рік. Можна прогнозувати дисконтну ставку, але для цього потрібні праця висококваліфікованих спеціалістів, багато відповідної інформації, відповідне комп’ютерне та програмне забезпечення, а результат має імовірнісний характер.

На відміну від показника NPV, показник РІ є відносним показником. При розрахунку індексу доходності використовується та сама інформація про дисконтовані грошові потоки, що і при визначенні показника NPV. Але замість визначення різниці між теперішньою вартістю майбутніх доходів та первісними витратами РІ обчислюємо співвідношенням цих показників:


(1.4)


Якщо показник РІ дорівнює 1, то майбутні доходи від реалізації проекту точно дорівнюватимуть вкладеним коштам, тобто підприємство нічого не виграє (але і не втрачає). Таке значення показника РІ відповідає нульовому значенню показника NPV.

Якщо РІ > 1, то інвестиційний проект слід прийняти, оскільки у такому разі NPV> 0. При РІ < 1 інвестиційний проект слід відхилити внаслідок його збитковості, тому що у цьому випадку NPV< 0.

Показник РІ є дуже зручним, якщо необхідно вибрати один інвестиційний проект з низки альтернативних, які мають приблизно однакове значення NPV.

Складається враження про подібність показників NPV та РІ. Але попри однаковий висновок, який вони дають про відхилення або схвалення інвестиційного проекту, вони все ж по-різному оцінюють пріоритетність ухвалених альтернативних проектів.

Внутрішня норма прибутку, або внутрішня ставка доходу (ІRR), — це другий важливий показник при аналізі капітальних інвестицій, взятий із теорії економіки. Це дуже популярний показник оцінки доцільності інвестицій.

ІRR — це міра прибутковості інвестицій, дисконтна ставка, за якої показник NPV дорівнює 0. Іншими словами, ІRR — це норма прибутку, отриманого в результаті здійснення проекту за рівності теперішньої вартості майбутніх грошових потоків та первісних витрат [27, с. 72-77].

Ставка, нижчі від якої проекти відхиляють, називається граничною, крайньою або необхідною. Спочатку інвестор вираховує свою граничну ставку відповідно до вартості фінансування та ризикованості проекту, а вже потім — прогнозуються майбутні грошові потоки та визначається показник ІRR. Якщо значення показника ІRR вище від граничної ставки, то такий інвестиційний проект приймається для подальшого розгляду, якщо ні — відхиляється.

Визначення показника ІRR ручним способом є дуже трудомістким та потребує багато часу. Тому на сьогодні існують спеціальні комп'ютерні програми для розрахунку показника ІRR для інвестиційних проектів з нерівномірними зворотними грошовими потоками.

Метод розрахунку внутрішньої норми прибутку має такі недоліки.

Передбачається, що потрібна норма прибутку (r, або RRR), тобто дисконтна ставка або коефіцієнт дисконтування, є постійною за весь термін дії інвестицій. При розрахунку показника чистої теперішньої вартості (NPV) непостійність дисконтної ставки можна врахувати шляхом використання на кожний рік розрахунку окремих значень дисконтної ставки. При визначенні показника внутрішньої норми прибутку (ІRR) цього зробити не можна внаслідок особливості його розрахунку.

Передбачається, що всі грошові потоки від здійснення інвестиційного проекту можуть бути реінвестовані за ставкою ІRR. Як правило, це нереально. Якщо, припустімо, ІRR проекту 20%, а прибутковість інвестицій (у галузі або в національній економіці) становить 14%, то неможливо реінвестувати отримані грошові потоки від реалізації проекту за ставкою дохідності 20%. Це можна зробити тільки під 14% річних, тобто найбільш імовірним буде реінвестування отриманих коштів відповідно до вартості капіталу, що існує на момент вкладання коштів. Тому внутрішня норма прибутку (ІRR) перевищує дохід, який буде отримано від здійснення інвестиційного проекту.

Спільне використання показників внутрішньої норми прибутку (ІRR) та чистої теперішньої вартості (NPV) застосовується найчастіше при оцінці альтернативних інвестиційних проектів, коли необхідно з певної кількості проектів вибрати один.

Практика оцінки інвестиційних проектів свідчить, що показник ІRR використовують частіше, ніж показник NPV. Причина у тому, що показник ІRR є прямим, як і показник розрахункової норми прибутку (AROR). Але на відміну від показника розрахункової норми прибутку (AROR), показник внутрішньої норми прибутку (ІRR) ґрунтується на грошових потоках і, як і показник чистої теперішньої вартості (NPV), враховує зміну вартості грошей із часом. Іншими словами, проста та зрозуміла методика визначення показника внутрішньої норми прибутку (ІRR) водночас позбавлена тих недоліків, що є у показників розрахункової норми прибутку (AROR) та терміну окупності (РР), які ігнорують зміну вартості грошей із часом.

Проте показник внутрішньої норми прибутку (ІRR) не можна вважати бездоганним. У нього є свої недоліки. Найбільш суттєвий із них зводиться до такого.

1) Показник внутрішньої норми прибутку (ІRR) часто дає нереальні ставки доходу.

2) Показник внутрішньої норми прибутку (ІRR) може дати різні ставки доходу.

Наведені недоліки показника внутрішньої норми прибутку (ІRR) показують, що з цим показником, незважаючи на його популярність у практиці оцінки інвестиційних проектів, може бути пов'язано значно більше проблем, ніж це може уявити практичний працівник. У низці випадків при розгляді альтернативних інвестиційних проектів показники внутрішньої норми прибутку (ІRR) та чистої теперішньої вартості (NPV) можуть суперечити один одному. Іншими словами, їх одночасне застосування при оцінці альтернативних інвестиційних проектів може дати різні результати: інвестиційний проект, схвалений за показником NPV, може бути відхилено за показником ІRR [40, с. 9-14].

Застосування показника внутрішньої норми прибутку (ІRR) завжди забезпечує вибір найбільш ефективного проекту, тоді як вибір інвестиційного проекту за показником чистої теперішньої вартості (NPV) залежить від вибраної величини дисконтної ставки, або коефіцієнта дисконтування. У цілому в оцінці інвестиційних проектів можна застосовувати обидва показники — і показник внутрішньої норми прибутку (ІRR), і показник чистої теперішньої вартості (NPV).

Таким чином, потрібну норму прибутку або дисконтну ставку визначають двома методами. Перший надає оцінку вартості залучення джерел фінансування проекту і використовується для тих проектів, що перебувають у межах нормальної інвестиційної діяльності підприємства і не потребують змін у структурі залучених коштів. Другий метод ґрунтується на ціновій моделі фондового ринку, враховує ризик проекту і його використання, що доцільно тоді, коли інвестиційні проекти виходять за межі нормальної інвестиційної діяльності підприємства. Складність реального економічного життя створює труднощі при фінансовому аналізі інвестиційних проектів. Тому при застосуванні методу чистої теперішньої вартості (NPV) (з варіаціями) необхідно враховувати вплив на величину показника NPV таких чинників, як оподаткування підприємств, інфляція, ризик інвестицій, різні терміни дії проекту. У прийнятті фінансових рішень найбільш складним є передбачення майбутнього. І жодний з методів фінансового аналізу інвестиційних проектів не може вирішити цю проблему.


1.3 Методика оцінки інвестиційної привабливості підприємства з погляду банку


Важливість оцінки інвестиційної привабливості потребує її детального дослідження, насамперед її визначення. Теоретичні аспекти, що стосуються інвестиційної діяльності, загалом, та механізму управління інвестиціями, зокрема, широко розглянуті у вітчизняній та іноземній літературі. Питання ж пов'язане з визначенням такого поняття як "інвестиційна привабливість" та її оцінка, ще недостатньо пророблено.

В економічній літературі приділялась певна увага питанню визначення інвестиційної привабливості. За думкою І.А. Бланка інвестиційна привабливість - інтегральна характеристика, до якої входить інвестиційний клімат, рівень розвитку інвестиційної інфраструктури і можливості залучення інвестиційних ресурсів, які у сукупності суттєво впливають на формування доходності інвестицій і рівень інвестиційних ризиків.

Ткаченко Е.Л. визначає інвестиційну привабливість як сполучення ефективності інвестицій, їх безпечності і наявності довгострокових економічних перспектив, таких як зріст споживчого ринку, стале економічне зростання.

Під інвестиційною привабливістю підприємства такі автори, як Савчук В.П., Прилипко С.І., Величко Є.П розуміють його інтегральну характеристику як об'єкту майбутнього інвестування з точки зору перспективності розвитку, обсягів і перспектив збуту продукції, ефективності використання активів, їх ліквідності, стану платоспроможності, фінансової стійкості.

Важливим для формування визначення "оцінки інвестиційної привабливості" також є аналіз поняття оцінки. Тлумачний словник дає два стислих визначення терміну "оцінка", а саме: визначення ціни чого-небудь, а також - погляд на цінність, рівень чи значення чого-небудь. Але ці формулювання не є вичерпними. В економічній літературі розповсюджено декілька тлумачень цього поняття, які у сукупності дають більш повну картину щодо значення слова оцінка.

Отже, оцінка - це:

- відбиття погляду якої-небудь фізичної чи юридичної особи стосовно стану кількісних і якісних параметрів процесу, явища, рівня та динаміки показника;

- характеристика рівня цін, що застосовується для вартісного відображення результатів виробничої діяльності;

- висновок фізичної або юридичної особи, відбитий кількісно щодо рівня та динаміки одного або декількох показників, що відображає ступінь досягнення мети;

- аналітична процедура вироблення якісної характеристики динаміки показника, процесу, системи.

Перше та четверте формулювання характеризують оцінку як процес, друге та третє - як кінцевий результат. Інші знайдені визначення не несуть економічного забарвлення.

На базі аналізу існуючих формулювань і, безпосередньо, сутності інвестиційної привабливості у роботі пропонується наступне визначення. Інвестиційна привабливість міжнародного проекту - це його інтегральна характеристика, як об'єкта потенційного інвестування з точки зору його наявного стану, можливостей розвитку, обсягів і перспектив отримання і розподілу прибутку, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості підприємства, його ділової активності та рентабельності. Вона поєднує у собі дані про ступінь очікуваної доходності, ризикованості та ліквідності потенційного капіталовкладення [41, с. 236].

Також важливою гранню інвестиційної привабливості є ступінь гарантованості, надійності та своєчасності досягнення цілей інвестора, основними з яких виступає: отримання прибутку у довгостроковій перспективі; отримання контролю над підприємством (наприклад, постачальником ресурсів); отримання спекулятивного прибутку (за рахунок швидкої зміни курсу цінних паперів підприємства).

Інвестиційна привабливість визначається комплексом різноманітних факторів, перелік і вага яких може змінюватись в залежності від:

- цілей інвесторів;

- виробничо-технічних особливостей підприємства, у яке інвестуються кошти;

- економічного розвитку підприємства у теперішньому часі, у минулому, а також очікуваного економічного розвитку.

Слід відзначити, що оцінка інвестиційної привабливості проектів являє собою характеристику, отриману під час підбивання підсумків економічного аналізу господарчої діяльності і таку, що вміщує узагальнюючі висновки про результати діяльності підприємства. Вона відображує якісні та кількісні відмінності даного виробничого об'єкта від інших компаній за певний період. З цього формулювання випливає, що з визначень оцінки, які було наведено вище, оцінку інвестиційної привабливості можна охарактеризувати, як по-перше, аналітичну процедуру розрахунку ступеню потенційної ефективності капіталовкладення і, по-друге, як висновок, відбитий кількісно щодо рівня та динаміки показників, що відображає ступінь привабливості підприємства з вкладання коштів.

Підприємство і власник капіталу мають особисті сподівання щодо результатів перспективної інвестиції. Інвестор оцінює рівень інвестиційної привабливості потенційних підприємств-реципієнтів, а останні, в свою чергу, розглядають можливі умови залучення капіталу. Тільки при збігу їх інтересів стає можливим здійснення процесу інвестування.

Оцінка інвестиційної привабливості є сполучною ланкою між етапом аналізу та етапом прийняття рішень про вкладання коштів. Виділення самостійної процедури оцінки долає пояснюючий характер аналізу і сприяє його злиттю з управлінням, у тому числі із прийняттям рішень. Основною її метою є синтез узагальнюючих висновків, щодо діяльності підприємств. Для надання можливості прийняття управлінського рішення кінцева оцінка повинна базуватись на інтегральному (узагальнюючому) показнику [57, с. 71-76].

На відміну від багатьох інших напрямків економічної науки, де вчені прагнуть скорішого оприлюднення результатів своєї праці, найбільш розвинені теорії оцінки інвестиційної привабливості є ноу-хау рейтингових агентств, які прагнуть до максимізації власного прибутку і тому обмежують доступ до передових розробок в цій сфері, що є яскравим підтвердженням правила, що, чим ближче дослідження до практики, тим воно цінніше.

Як вже зазначалось, існує багато методик розрахунку узагальнюючих показників, які відрізняються кількісним і якісним складом коефіцієнтів, на базі яких вони розраховуються, та їх вагою. Але є певні вимоги, яким цей показник повинен відповідати безумовно:

1) бути розрахованим на ґрунті системи показників, які відбивають) результати діяльності підприємства;

2) збирати й узагальнювати у собі дані з різноманітних джерел;

3) розраховуватись на основі порівняння значень показників із певним еквівалентом (базою порівняння);

4) синтезувати в собі результати кількісного та якісного аналізу підприємства (тобто бути легким для читання і таким, що дозволяє робити певні висновки, давати чіткі рекомендації щодо позитивного та негативного рішення стосовно вкладання коштів).

Виконання перших двох вимог розрахунку інтегрального показника оцінки інвестиційної привабливості економічного об'єкта виступає гарантом наявності такої характеристики як комплексність оцінки. Під нею розуміють одночасне узгодження сукупності показників, які відбивають усі аспекти господарчих процесів підприємства. Ця сукупність повинна містити у собі узагальнюючі висновки про результати діяльності підприємства завдяки визначенню якісних і кількісних відмінностей від бази порівняння.

В Україні розроблена і діє "Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій", що затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.98. Ця Методика розроблена відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність", Указу Президента "Про утворення Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій" та Положення про реєстр неплатоспроможних підприємств та організацій, з метою визначення інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємств та організацій, прискорення реалізації інвестиційних проектів, заохочення до інвестицій вітчизняних та іноземних підприємців, надання методичної допомоги спеціалістам, які займаються розробкою заходів з проведення оздоровлення виробничої сфери [28, с. 81-87].

Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику багато різних за назвою, одиницями виміру, вагомістю та іншими характеристиками чинників. Це спрощує процедуру оцінки конкретної інвестиційної пропозиції, а інколи є єдино можливим варіантом її проведення і надання об'єктивних остаточних висновків. Фінансова оцінка підприємств передбачає розрахунок понад 40 відповідних показників за різними напрямками господарської діяльності підприємства. Отримані внаслідок такої оцінки великі масиви значень показників фактично не дають змогу зробити остаточний висновок, тому що:

- по-перше, кожний показник, крім його значення у цифровому вираженні, має ще й значення вагомості, яке у традиційній формі подання матеріалу відсутнє;

- по-друге, для визначення співвідношення вагомості різних показників інвестору потрібно ці співвідношення зафіксувати і здійснити відповідні розрахунки;

- по-третє, визначення вагомості показника в цілому є досить складною і конче відповідальною процедурою у системі оцінки, тому для її виконання залучаються спеціально підготовлені експерти.

У практичному використанні метод інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств сприяє збільшенню кількості потенційних інвесторів в Україні і відповідно швидшій відбудові виробничої сфери держави. Зазначений метод у простому і наочному поданні забезпечує достатньо об'єктивне бачення фінансової ситуації на підприємстві, в яке передбачається вкласти інвестиції. Суб'єктивізм, який супроводжує будь-яку оцінку, особливо при визначенні вагомості показників, практично усувається внаслідок можливості проведення контрольних оперативних розрахунків по декількох підприємствах на підставі розробленого до цього методу програмного комплексу із застосуванням обчислювальної техніки.

Усім групам показників оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, а також показникам, розміщеним у цих групах, присвоюються, залежно від їх вагомості, відповідні числові значення. Як і граничні значення показників, вагомість може коригуватись. Вказана вагомість є похідною від часу, конкретної політичної, соціальної ситуації, інших факторів, а тому ця характеристика має вірогідне походження.

Ця методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій передбачає розрахунок 6 груп показників.

До першої групи показників входять усі показники рентабельності діяльності підприємства, що розраховуються під час аналізу господарської діяльності, а саме, рентабельність продукції, рентабельність основної діяльності, рентабельність активів, рентабельність власного капіталу.

До другої групи, яка характеризує ділову активність підприємства, були включені наступні показники: коефіцієнт оборотності активів, фондовіддача, а також коефіцієнти оборотності дебіторської заборгованості, кредиторської заборгованості, власного капіталу та матеріально виробничих запасів. Останні чотири показники є зворотними відповідно до обігу дебіторської заборгованості, обігу кредиторської заборгованості, обігу власного капіталу та обігу матеріально-виробничих запасів. Але більш прийнятними для рейтингової оцінки є коефіцієнти оборотності, оскільки вони показують кількість обігів за рік, а не їх тривалість. Таким чином, зберігається загальний принцип методу узагальнюючих групових коефіцієнтів - збігу найкращого показника з максимальним.

Група показників фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності потребує іншого підходу, ніж три інші групи, оскільки над велике значення цих показників може теж свідчити про негаразди на підприємстві. Отже, виникла проблема визначення нормативних показників. Це другий випадок у рейтинговій оцінці фінансової звітності (після визначення вагових коефіцієнтів), коли знадобилася експертна оцінка. У роботі таке опитування здійснено не було, а нормативні значення показників було взято з "Положення про здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації" і літератури з аналізу господарської діяльності підприємства [29, с. 31-39].

Встановлено наступні правила розрахунку рейтингу по цьому розділу:

- якщо значення показника потрапляє у межі нормативного інтервалу, йому присвоюється рейтинг, що дорівнює одиниці;

- оскільки однакове абсолютне відхилення від нормативного інтервалу в більшу сторону є менш негативним, ніж в меншу, вирішено скориговане значення і-го коефіцієнту групи показників фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності по підприємству розраховувати: у випадку меншого ніж дозволено значення показника, відносно нижньої межи нормативного відрізку, а у випадку більшого — відносно верхньої межи. У другому випадку коефіцієнту потребує на коригування. Коригування коефіцієнту відбувається завдяки відніманню від найбільшого припустимого нормативного значення показника суми його перевищення.

Таким чином, якщо показник цієї групи менше нормативних значень, він не потребує коригування з метою розрахунку його рейтингу, а якщо перевищує - потребує. У випадку, коли скоригований коефіцієнт буде дорівнювати від'ємному значенню, його рейтингу присвоюється нульове значення.

У четверту групу, до якої входять показники потенціалу акцій, було включено три коефіцієнти: дивідендна віддача акцій, прибуток на гривню акціонерного капіталу та коефіцієнт платоспроможності. Останній коефіцієнт було додано до двох попередніх, оскільки для інвесторів дуже важливо, який відсоток прибутку йде на дивіденди.

П'ята група показників базується на даних про середньоспискову чисельність робітників на підприємстві, кількості звільнених працівників, рівні професійної підготовки робітників. Перший з трьох використовуваних показників це коефіцієнт стабільності кадрів, що розраховується як відношення кількості робітників, що відпрацювали весь звітний період до середньоспискової чисельності [56, с. 60-65].

Таким чином, розрахунок узагальнюючого рейтингового показника буде складено з наступних етапів.

Перший етап. Розраховуються показники, що будуть приймати участь у здійсненні рейтингової оцінки.

Другий етап. Здійснюється розрахунок матриці початкових даних для рейтингової оцінки. Кожна з матриць складається зі значень вище згадуваних показників по кожному підприємству за окремий рік. Чим більшим обсягом придатної для аналізу інформації ми володіємо, тим краще. Це безпосередньо стосується як кількості показників, так й кількості років, за які ми будемо здійснювати їх розрахунок.

Третій етап. Визначається рейтинг кожного показника у межах окремої матриці. Найвищий рейтинг дорівнює одиниці і відповідає максимальному з наявних значень. Рейтинг інших підприємств за цим показником визначається діленням його на максимальний. Цей загальний принцип замінюється на інший лише при оцінці коефіцієнтів фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності. Усім значенням, що входять до нормативного інтервалу, який визначають експерти, присвоюється максимальний рейтинг (одиниця), оцінка інших здійснюється за допомогою коригування, яке враховує, що перевищення нормативних меж є менш шкідливим для підприємства, ніж їх над мале значення за умови однакового абсолютного відхилення. Так, наприклад, значення коефіцієнту швидкої ліквідності, що свідчить про задовільний стан підприємства, коливається від 1 до 2. Якщо він дорівнюватиме 2,2, то його рейтинг складе:


.


Тобто верхня межа нормативного відрізку коригується на значення, що її перевищує. Далі це скориговане значення зіставляється саме з верхнім лімітом припустимості показника. Якщо ж коефіцієнт цієї групи буде меншим, ніж нижня припустима границя, то його рейтинг буде визначатись як результат ділення показника на нижній ліміт. Тобто, якщо коефіцієнт швидкої ліквідності складе 0,8, то його рейтинг буде — , що є підтвердженням усього вищесказаного.

Четвертий етап. Розраховується загальний рейтинг підприємства за окремий рік.


(1.5)


де, - загальний рейтинг j-го підприємства за к-й рік;

, , , - значення і-го коефіцієнту групи показників рентабельності, ділової активності, потенціалу акцій, якості персоналу по j –му підприємству за к-й рік;

- скориговане значення і-го коефіцієнту групи показників фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності по j -му підприємству за к-й рік;

, , , - максимальне значення і-го показника відповідно по групі показників рентабельності діяльності підприємства, групі показників ділової активності та груш показників потенціалу акцій серед j підприємств за к-й рік;

- нормативне значення і-го показника по групі показників фінансової стійкості та ліквідності;

, , , , — кількість показників за групами показників діяльності підприємств;

, , , , - ваговий коефіцієнт відповідно показників рентабельності діяльності підприємства (0,1), показників ділової активності (0,1), показників фінансової стійкості та ліквідності (0,3), показників потенціалу акцій (0,4), якості персоналу (0,1). Визначається експертним шляхом.

П'ять основних складових формули 2.5 отримали назву узагальнюючих групових показників по j-му підприємству за к-й рік, що враховують вагові коефіцієнти:

(по групі показників рентабельності діяльності підприємства),

(по групі показників ділової активності),

(по групі показників фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності),

(по групі показників потенціалу акцій) та (по групі показників якості персоналу).

П'ятий етап. Визначається узагальнюючий рейтинговий показник, що враховує фактор часу. Для досягнення цієї мети візьмемо лише математичну суть методу розрахунку прискореної амортизації. Чим свіжіша інформація, тим більш цінною вона є для аналізу.

Цей принцип дотримується при розрахунку узагальнюючого групового показника (формула 2.6).


(2.6)


де, - узагальнюючий показник рейтингу підприємства;

- загальна кількість років, за якими здійснюється рейтингова оцінка,

- сума порядкових номерів років, за якими здійснюється аналіз (розраховується рейтинг), ;

к – порядковий номер року, що піддається рейтинговій оцінці;

, , , - загальний рейтинг j-го підприємства за 1-й, 2-й роки.

Отже, інформація за дальші роки під час здійснення оцінки буде маті більшу вагу, ніж дані за попередні.

Шостий етап. Отримані результати піддаються аналізу, у результаті якого здійснюються висновки про рівень інвестиційної привабливості підприємства.

Запропонована методика може широко використовуватись, як інвесторами, так і акціонерними товариствами. Вона має суттєві переваги у порівнянні з іншими існуючими методами.

Отже, здійснивши оцінку інвестиційної привабливості, інвестор отримує можливість переходу до здійснення інвестицій у найкраще, а, більш слушно, з метою диверсифікації ризиків, у найкращі за рейтингом підприємства. У свою чергу, підприємство одержують чітку інформацію стосовно свого фінансово-господарського стану і положення серед інших підприємств. Ці дані надають можливість вибору і впровадження заходів щодо покращення його інвестиційної привабливості.



Розділ 2. Оцінка інвестиційної привабливості підприємства ТОВ "Фрінет" в умовах фінансово-економічної кризи


2.1 Загальна характеристика господарської діяльності ТОВ "Фрінет"


Об’єктом дослідження виступає Товариство з Обмеженою Відповідальністю "Фрінет", яке є Інтернет-провайдером на ринках міст Києва, Севастополя та Сімферополя, Житомира і Львова.

Основним документом, що регулює діяльність цього підприємства, є Статут. Згідно Статуту основною метою створення даного підприємства є одержання прибутку, задоволення на цій основі соціально-економічних інтересів Засновників і членів трудового колективу.

Згідно з Статутом підприємство має право здійснювати такі види діяльності:

- оптова та роздрібна торгівля;

- комерційно-посередницька;

- інформаційна;

- телекомунікаційна;

- торгівельно-закупівельна.

Взагалі, досліджуючи господарську діяльність ТОВ "Фрінет", необхідно зауважити, що на сьогоднішній день дана компанія працює під торговою маркою "О3" (рис. 2.1) надаючи послуги, як новий національний оператор телекомунікацій, утворений шляхом злиття відомих в столиці компаній "Freenet" і "іHome".



Рис. 2.1. Логотип торгової марки "О3"


Консолідована абонентська база оператора складає за станом на грудень 2008 року більше 20 тис. абонентів. Таким чином, в даний час О3 є найбільшим по величині Ethernet-оператором на київському ринку.

Протягом 2009 року планується завершити будівництво мереж в шести городах-міліонерах.

Компанія розвиває власну магістральну оптоволоконну мережу, загальна протяжність якої складає більше 300 км., вона побудована на основі технології MPLS, із пропускною спроможністю ядра в 10 Гбіт/с.

Компанія надає послуги на основі технології FTTB (Fіber-To-The-Buіldіng, "Оптика в кожен будинок") з використанням гігабітних оптоволоконних магістралей і сучасного керованого обладнання, що дозволяє надати послуги широкосмугового доступу в Інтернет на гарантованій швидкості 100 Мбіт/с для кожного абонента.

Взагалі, торгова марка "О3" – одна з не багатьох бізнес-структур на вітчизняному ринку широкосмугового доступу в Інтернет з українським капіталом.

Контакти компанії 3", є наступними:

м. Київ: вул. Драгоманова, 17 та вул. Закревського, 22. Тел.: 8 (044) 593-39-29. Служба підтримки: 8 (044) 538-12-38.

м. Севастополь: вул. Комуністична, 15. Тел.: 8 (0692) 93-55-55. Служба підтримки: 8 (0692) 93-92-99.

м. Житомир: вул. Хлібна, 27. Тел.: 8 (0412) 47-50-50. Служба підтримки: 8 (0412) 44-88-48, 8 (0412) 47-48-48.

м. Львів: вул. Кульпарковська, 174. Тел.: 8 (032) 247-33-33. Служба підтримки: (032) 247-20-10.

м. Сімферополь: вул. Морозова, 13. Тел.: 8 (0652) 62-08-88. Служба підтримка: 8 (0652) 52-98-27.

Також, для зв’язку з представниками компанії 3", можна відвідати їх офіційний Інтернет-сайт: http://www.o3.kіev.ua (рис. 2.2):


Рис. 2.2. Головна сторінка компанії 3" в інтернеті


На сьогоднішній день можна виділити два види тарифів - тариф з оплатою по трафіку (український сегмент на швидкості до 100 Мбіт/с, швидкість на зарубіжний сегмент до 100 Мбіт/с), і тариф без обмеження по трафіку, що пропонує компанія ТОВ "Фрінет" (табл. 2.1 та табл. 2.2):


Таблиця 2.1 Безлімітні тарифні плани:

Абонентська плата

Швидкість (світ) до

Швидкість (Україна) до