Господарські зв’язки суб’єктів оптового ринку (182365)

Посмотреть архив целиком

Зміст


Вступ

І. Теоретичні основи формування господарських зв‘язків суб‘єктів оптового ринку

1.1 Поняття «Господарські зв‘язки», їх вид та структура

1.2 Організаційно правове регулювання взаємодії суб‘єктів на оптовому ринку

1.3 Завдання та функції комерційної служби підприємства оптового ринку

ІІ. Організація господарських зв‘язків на оптовому ринку

2.1 Економічна характеристика комерційної діяльності суб‘єкта оптового ринку

2.2 Формування товарної політики на підприємстві

2.3 Пошук партнерів і укладання договорів постачання

ІІІ. Шляхи покращення господарських зв‘язків суб‘єктів оптового ринку

3.1 Впровадження прямих договірних зв‘язків торговельних підприємств із виробниками товарів

3.2 Удосконалення форм і методів комерційних розрахунків

3.3 Контроль виконання договірних зобов‘язань

3.4 Ефективність господарських зв‘язків суб‘єкта оптового ринку

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки



Вступ


Сучасний розвиток ринкової економіки, посилення конкуренції передбачає перехід до активної комерційної діяльності юридичних та фізичних осіб, створення підприємств різних форм власності. Вирішення цієї проблеми залежить від рівня підготовки фахівців у галузі підприємництва, які повинні мати глибокі знання ринкових відносин, високі організаційні здібності у сфері комерційної діяльності.

У ринковій економіці комерційне підприємництво — це вид самостійної господарської діяльності, яка здійснюється юридичними та фізичними особами. Ця діяльність спрямована на досягнення наміченого результату (одержання прибутку або підприємницького доходу) шляхом ефективного використання трудових, матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів при повній майновій відповідальності за результати своєї діяльності і одержанні свідоцтва про державну реєстрацію.

Ефективне функціонування ринкової економіки багато в чому залежить від рівня виконання комерційних операцій як форми взаємовідносин між виробництвом, підприємцями, підприємствами, фірмами, сферою обігу тощо.

Комерційні стосунки можуть розвиватися в умовах економічної свободи суб'єктів ділових стосунків, яка припускає володіння капіталом і уміння управляти фінансами, орієнтацію на витягання максимально можливого для цих умов прибутку і найвигідніші способи її капіталізації, уміння управляти комерційним ризиком, формування таких організаційних структур комерції, які здатні пристосовуватися до змінних умов, сприйнятливість щодо змін до потреби ринку, повна рівноправність партнерів. Тим часом не можна вважати економічною свободою в комерційній діяльності повну незалежність від інтересів і дії суб'єктів ринку, оскільки у ряді випадків для досягнення яких-не-будь стратегічних цілей необхідний компроміс з діловими партнерами. Крім того, свобода комерційних взаємостосунків може обмежуватися умовами зовнішнього середовища, комерційною таємницею та іншими об'єктивними чинниками.

Гнучкість комерції повинна проявлятися насамперед у своєчасному обліку вимог ринку, для чого необхідно вивчати і прогнозувати товарні ринки, розвивати і удосконалювати збутову рекламу, а також упроваджувати в комерційну діяльність інновації, за необхідності — змінювати профіль діяльності, вносити зміни в організаційні структури комерції.

На жаль у даний час більшість підприємств, що працюють на українському ринку, не приділяють значної уваги розвитку комерційних зв’язків, що порушує процеси діяльності підприємства та гальмує їх фінансово-господарський розвиток.

Слід відмітити появу за останні роки наукових робіт з проблем розвитку комерційних зв’язків підприємств, які підготовлені вченими України та інших країн СНД. Це роботи перш за все таких українських авторів як Л.В. Балабанова, А.В. Войчак, С.С. Гаркавенко, В.Г. Герасимчук, О.О. Ком’яков, А.І. Кредисов, В.П. Онищенко, А.О. Старостіна, а серед російських авторів – Г.А. Азоєв, Є.П. Голубков, А.П. Градов, П.С. Зав’ялов, О.В. Зирянов, А.М. Романов, В.Є. Хруцький.

Однак рівень теоретичної розробленості цієї важливої і дуже складної проблеми, яка б ураховувала особливості економіки України, ще недостатній. Практика показує, що потрібні глибокі наукові дослідження з питань управління комерційними зв’язками підприємства, які б були адекватними ринковій економіці. Усе це визначає актуальність теми дослідження.

Метою дослідження є удосконалення формування договірних відносин оптового підприємства.

Завдання, зумовлені метою дослідження, полягають у наступному:

- розглянути теоретичні основи формування господарських зв‘язків суб‘єктів оптового ринку;

- дослідити організаційно правове регулювання взаємодії суб‘єктів на оптовому ринку;

- визначити завдання та функції комерційної служби підприємства оптового ринку;

- провести економічну характеристика комерційної діяльності суб‘єкта оптового ринку;

- дослідити формування товарної політики та процес пошуку партнерів і укладання договорів постачання на оптовому підприємстві;

- визначити шляхи покращення господарських зв‘язків суб‘єктів оптового ринку.

Предметом дослідження є формування комерційних зв’язків оптового торгівельного підприємства.

Об’єктом дослідження виступає оптове торговельне приватне підприємство „Еврика”, яке здійснює свою діяльність на ринку м. Києва.

Методологічна основа роботи включає як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання. Одним з основних загальнонаукових методів пізнання є метод діалектичного матеріалізму, що передбачає вивчення, дослідження категорій (понять) від найпростіших до більш складних. До загальнонаукових методів дослідження потрібно віднести методи спостереження, експерименту, порівняння, аналогії та ін.

Структура роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, висновки та пропозиції, а також список використаних джерел та додатки.



І. Теоретичні основи формування господарських зв‘язків суб‘єктів оптового ринку


1.1 Поняття «Господарські зв‘язки», їх вид та структура


Господарські зв'язки по поставках між продавцями і покупцями товарів - широке поняття. Сюди входять економічні, організаційні, адміністративно-правові, фінансові, комерційні інші відносини, що складаються між учасниками в процесі поставок товарів [8, с. 29].

Система господарських зв'язків торгівлі з промисловими підприємствами — найважливіша складова частина економічного механізму, представляюча сукупність форм, методів і важелів взаємодії підприємств, об'єднань, фірм різних галузей народного господарства із споживачами продукції.

Сфери виробництва і обігу — дві найзначніші структурні частини економіки будь-якої держави, між якими через об'єктивні причини існує найтісніший зв'язок. При цьому виробництву відводиться домінуюча роль [6, с. 638].

У галузі товарного обігу оптова торгівля займає особливе місце. Вона є неодмінним учасником товарно-грошового обміну, що систематично розширюється. Промисловість — другий основний учасник цих відносин. Отже, промисловість і торгівля виступають в економічному обігу як два найважливіші рівноправні партнери [2, с. 113].

Господарський договір — це угода між підприємствами про встановлення взаємних господарських зобов'язань, відповідальності і прав. З боку торгівлі в господарських зв'язках беруть участь торгові підприємства різних форм власності, на які розповсюджується дія Закону України «Про підприємства в Україні».

Існуючі форми господарсько-договірних відносин по поставках товарів втілені в структурі договірних зв'язків. Під структурою договірних відносин розуміється схема, якою визначається які підприємства зобов'язані укладати і виконувати договір.

Якщо договір укладається безпосередньо між виробником товарів і роздрібним торговим підприємством така схема називається простою, і в практиці господарських взаємостосунків іменується як прямі господарські зв'язки [3, с. 75].

Більшість виробників, розташованих за межами міста, області, за поставку своєї продукції вимагають попередньої оплати. А оскільки період реалізації більшості непродовольчих товарів складає 30 і більше днів, то навіть крупним роздрібним торговим підприємствам такі умови господарсько-договірних відносин є неприйнятними. У зв'язку з цим в організації руху товару таких груп непродовольчих товарів великий розвиток одержали різного роду посередники, починаючи з оптових підприємств федерального рівня і включаючи торгових агентів різних фірм і приватних підприємців. Особливо великий обсяг поставок непродовольчих товарів з участю різного роду посередників здійснюється по товарах, що надходять по зовнішньоекономічних зв'язках [1, с. 287].

Невеликим за розмірами (торговій площі і обігу) магазинам проблематично виходити на прямі зв'язки з промисловими підприємствами з таких причин: розосередженості промислових підприємств на території країни; вузької спеціалізації підприємств-виробників; обмеженості власних обігових коштів на закупівлю товарів за умов передоплати; мінімальні розміри партій товарів, які відпускаються встановлювані підприємствами-виробниками. Все це вплинуло на значне розширення господарських зв'язків з участю оптових посередників [9, с. 143].

Така структура господарських зв'язків здійснюється: між підприємствами-виробниками і оптовими підприємствами, розташованими в різних областях країни; між підприємствами-виробниками і оптовими підприємствами, розташованими в одному місті, області; при поставках товарів по зовнішньоекономічних зв'язках [7, с. 176].


Случайные файлы

Файл
doclad.doc
129265.rtf
1576.rtf
27589-1.rtf
10919.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.