Формування ефективних інститутів в умовах трансформаційної економіки (179777)

Посмотреть архив целиком















Формування ефективних інститутів в умовах трансформаційної економіки



Зміст


Вступ

ГЛАВА 1 СУТНІСТЬ ІНСТИТУТІВ ТА ЇХ МІСЦЕ В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІЙ СТРУКТУРІ СУСПІЛЬСТВА

    1. Інституціоналізм як методологічна та теоретична база дослідження інституціональної структури суспільства

    2. Інститути. Їх сутність та види

    3. Інституціональна система, та її структура

ГЛАВА 2 ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМКИ ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНИХ ІНСТИТУТІВ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

2.1 Інституціональна структура перехідної економіки та її особливості

2.2 Становлення ефективного інституту власності

2.3 Проблеми формування ефективних ринкових інститутів

2.4. Становлення громадянського суспільства як фактор підвищення ефективності інституціональних перетворень

Висновки

Література



Вступ


Актуальність теми дослідження. Різні напрями сучасного інституціоналізму (неоінституціоналізм, эволюционная економічна теория, теория регуляции і ін.) утворюють быстроразвивающуюся область теоретичних досліджень. Це пов’язано з суперечливим характером сучасних господарських трансформацій, які полягають як в глобальному русі до відкритішого, конкурентного ринкового середовища, так і в різноманітності національних і регіональних форм соціально-економічних відносин, що росте. Саме інституційна теорія здатна дати пояснення як загальним, так і специфічним тенденціям цих трансформацій, виробляти практичні рекомендації по доцільному реформуванню економіки, що особливо важливе для сучасної України.

В той же час розвиток інституційної теорії зазнає певні труднощі, обумовлені недостатньою розробленістю наукового інструментарію, і, перш за все, тим, що центральна категорія цієї теорії - соціально- економічний інститут - трактується багатозначно і недостатньо безумовно.

За кожним з трактувань ховається певний зміст і різне розуміння тієї ролі, яку категорія інститут грає в концептуальному дослідженні економічних систем. Не дивлячись на найширше використання терміну, питання про те, чому і як склалося суперечливе різноманіття в його розумінні, в якому співвідношенні і зв’язку знаходяться різні трактування категорії економічний інститут один з одним, з різним перебігом економічної думки і з реальними процесами в економічній історії, залишається відкритим і вимагає свого рішення.

Інституційна структура суспільства, хоча і є стійкішою, ніж його функціональна структура, все ж таки знаходиться в стані постійної зміни. Особливості і тенденції інституційної динаміки визначають у свою чергу потенційні можливості досягнення високого рівня соціально-економічного розвитку. Разом з тим динаміка інституційних систем відноситься до числа недостатньо вивчених процесів як з теоретичної, так і з емпіричної точки зору. До цих пір в літературі активно дискутуються не тільки чинники генезису страновых інститутів, взаємозв’язку між інститутами різних рівнів, характер і ступінь впливу економічної практики на формування інституційної структури економіки, але і підходи до визначення і аналізу суті самого поняття інституту, а також до його ціннісної характеризації і емоційного забарвлення

Особливість транзитивної економіки полягає в тому, що в ній відбуваються радикальні інституціональні зміни в системі політичних, правових, економічних і соціальних відносин. Для аналізу транзитивних економік методологія інституціональної теорії здобуває особливе значення. У Україні структурні процеси, що відбуваються в суспільстві й економіці є практично некерований і неконтрольованими, вектор інституціональних змін не визначений і не формалізований.

Ступінь розробленості проблеми. Проблеми змісту і функцій категорії соціально-економічний інститут зачіпаються в роботах зарубіжних економістів: представника сучасного традиційного інституціоналізма У. Нілу, присвячених Т. Веблену і його послідовникам У. Гамільтону і Ф. Фостеру; австрійського економіста Л. Лахманна, що розкриває погляди на цю категорію М. Вебера и К. Менгера; у роботах представників неоінституціоналізма Д. Норта, О.Уїльямсона.

Самостійне, але таке ж фрагментарне дослідження міститься в книгах і статтях українських учених Білоконенко О., Клімко Г.Н., Нестеренко В.П.Воронов І.О. та ін. У цих роботах виявляється співвідношення між сучасним інституціоналізмом і деякими його історичними попередниками, досліджується сутніть інститутів та їх місце в соціально-єкономічій структурі суспільства. .

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в том, щоб історично і логічно пояснити існуюче різноманіття трактувань категорії "соціально-экономичений інститут", встановити зв’язок і співвідношення між цими трактуваннями на основі виявлення об’єктивних функцій даної категорії в поясненні реальних соціально-економічних відносин і процесів.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є інститути та їх місце в соціально-економічій структурі суспільства.

Предметом дослідження служить функціональна роль що відводиться категорії інститут в соціально-економічних відносинах.

Теоретична і практична значущість роботи. Проведений в дипломній роботі аналіз формування категорії "інститут", запропонований в ній підхід до критеріїв цієї категорії, її функціям, змістовній структурі, класифікації форм повинні сприяти подальшому розвитку як сучасній інституційній економічній теорії, так і вивченню тенденції сучасної економічної думки.



ГЛАВА 1 СУТНІСТЬ ІНСТИТУТІВ ТА ЇХ МІСЦЕ В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІЙ СТРУКТУРІ СУСПІЛЬСТВА


1.1 Інституціоналізм, як методологічна та теоретична база дослідження інституціональної структури суспільства


Інституціоналізм (від латинського institutum - установлення, установа) -один із провідних напрямків сучасної економічної думки, що розглядає економіку як нерівновагу систему, всі основні структури якої піддані постійним соціальним змінам.

На початку XX ст. учені-економісти США, активізувавши аналіз монополістичних тенденцій, що посилилися, в економіці і сприяючи "антитрестовій" політиці власної країни, знайшли статус лідерів концепцій соціального контролю над економікою, здійснюваного різноманітними методами. Їх теорії поклали початок новому напряму економічної думки, який нині прийнято називати соціально-інституційним або просто інституціоналізмом.

Інституционалізм - це в певному значенні альтернатива неокласичному напряму економічній теорії. Якщо неокласики виходять із смитианского тези про досконалість ринкового господарського механізму і саморегулируемости економіки і дотримуються "чистої економічної науки", то інституціоналісти рушійною силою економіки разом з матеріальними чинниками вважають також духовні, моральні, правові і інші чинники, що розглядаються в історичному контексті. Іншими словами, інституціоналізм як предмет свого аналізу висуває як економічні, так і неекономічні проблеми соціально-економічного розвитку. При цьому об’єкти дослідження, інститути, не підрозділяються на первинних або вторинних і не протиставляються один одному.

Корінна межа інституціоналізма полягає в тому, що він перевертає вверх дном реальні залежності суспільного життя, зображаючи як вирішальний момент неекономічні явища і чинники. Предметом своїх досліджень інституціоналізм оголошує різного роду надбудовні явища - морально-етичні, правові, організаційні і тому подібне - і їх вплив на економічні відносини. Таким чином, неосновні, вторинні і третинні залежності зображаються як визначають і основних. Побудовані на такому ідеалістичному підході інституційні теорії фактично заперечують вирішальну роль економічних відносин людей в системі суспільних відносин.

Разом з тим антимонополістична соціальна позиція інституціоналізма часом наштовхує його теоретиків на реалістичний підхід до характеристики рушійних сил соціально-економічних процесів. Так, Т. Веблен, трактуючи соціально-економічні інститути суспільства як свого роду звичаї, піднімається проте до розуміння їх обумовленості економічними процесами. Про соціально-економічні інститути він писав: "Такими інститутами є звичні способи здійснення процесу суспільного життя в її зв’язку з матеріальним оточенням, в якому живе суспільство". І далі: "І можна сказати, що сили, що впливають на реорганізацію соціальних інститутів, є кінець кінцем майже цілком економічними за своєю природою"[16.c.20] .

Інституционалізм не має скільки-небудь єдиної економічної теорії. І особливий перебіг буржуазної політичної економії його представників об’єднує методологія. Всі вони розчиняють суспільно породжені відносини людей в інституціях і підміняють тим самим власне політичну економію вульгарною буржуазною соціологією, спираються на метод "соціальної психології" і плоский еволюціонізм, що не визнає революційних форм суспільного розвитку. Такий підхід до трактування рушійних сил соціально економічних явищ приводив до підміни політичної економії соціологією.

Поява інституціоналізма викликана ідеологічними і практичними потребами немонополістичної буржуазії. Небезпека розкриття внутрішніх законів розвитку капіталізму і потреба цієї частини буржуазії в ідеологічному обгрунтуванні її інтересів і практичних рекомендаціях економічної науки зростали паралельно, у міру розвитку капіталістичного усуспільнення виробництва, його монополізації і одержавлення.


Случайные файлы

Файл
139152.rtf
60385.rtf
162403.rtf
64434.rtf
58317.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.