Факторинг - нова фінансова послуга ринкової інфраструктури України (162567)

Посмотреть архив целиком














ФАКТОРИНГ - НОВА ФІНАНСОВА ПОСЛУГА РИНКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ













Зміст


Вступ

1 Історія факторингу

2 Функції факторингу

3 Сутність операцій факторингу

4 Види факторингових операцій.

5 Типи факторингових операцій

6 Міжнародний факторинг

7 Перспективи розвитку факторингу в Україні

Література



Вступ


В своїй комерційній діяльності багато суб'єктів підприємництва в Україні зустрічаються з проблемами недостатності капіталів, все більших ризиків банківського кредитування, високою дебіторською заборгованістю, зростанням неплатежів, вказівок іноземних клієнтів щодо купівлі товарів по відкритим рахункам і т. і. Справитися з цими труднощами можливо звернувшись до одного із самих перспективних видів фінансово-банківських операцій, яка найбільш пристосована до сучасних процесів розвитку економіки і носить назву факторингу.

Факторинг– це універсальна система фінансового обслуговування клієнтів, за якими при цьому зберігаються практично лише виробничі функції. Це унікальна гнучка тактика автоматичного збільшення кредитування при зростанні збуту продукції чи послуг.

Факторинг - це система фінансування, при якій постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги по торгових угодах факторинговій компанії чи комерційному банку, що здійснює такого роду операції. Факторингові операції є різновидом торгово-комісійних операцій, що сполучаються з кредитуванням оборотного капіталу клієнта.

Факторинг – це переуступка фактор-фірмі неоплачених боргових зобов'язань (рахунків-фактур та векселів), які виникають між контрагентами у процесі реалізації товарів та послуг на умовах комерційного кредиту в спільності із елементами бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного та іншого обслуговування постачальника.

У відповідності із Конвенцією про міжнародний факторинг, прийнятою у 1999 році Міжнародним інститутом уніфікації приватного права (УНІДРУА) , операція вважається факторингом в тому разі, якщо вона задовольняє, як мінімум, двом із чотирьох ознак :

  1. Наявність кредитування в формі попередньої оплати боргових вимог;

  2. Ведення бухгалтерського обліку постачальника, поперед усього, обліку реалізації продукції, послуг;

  3. Інкасування його заборгованості;

  4. Страхування постачальника від кредитного ризику.

Проте в ряді країн до факторингу відносять і облік рахунків-фактур – операцію, яка задовольняє тільки одному із вказаних ознак.

Історично факторингові операції виникли на базі розвитку системи комерційного кредиту, що надається покупцям та продавцями у виді відстрочки платежу за продані товари. Сьогодні факторингові операції у всьому світі поширені не лише на внутрішньму , а і на зовнішніх ринках, тому що факторингові компанії мають великий досвід і можливості в розробці збутрової стратегії хазяйнуючих суб*єктів, в транспортному, рекламному , інформаційному та іншому обслуговуванні, що дозволяє найбільш активно використовувати кошти підприємствам, одержувати значний прибуток від реалізації виготовленрої продукції.



1 Історія факторингу


Історія факторингу як правового явища по різному описується дослідниками даного питання. Деякі вважають факторинг творінням сучасного капіталістичного права, аргументуючи тим, що він виник лише у 30-х роках ХХ століття у США, інші знаходять ознаки факторингу ще у Давньому Вавілоні.

Але, на наш погляд, найбільш обгрунтованою і цікавою є точка зору, в силу якої факторинг представлений явищем, яке виникло в результаті трансформації середньовічного англійського інституту торгового посередництва, який набув у результаті перенесення його на “американський грунт” свої специфічні риси.

У відповідності з цією точкою зору суб’єкти, названі ”факторами”, були відомі ще у чотирнадцятому сторіччі, а сам термін “фактор” використовувався в англійській колоніальній торгівлі як синонім терміну “агент” та “комісіонер”.

Під час промислової революції текстильні фабриканти з півночі Англії тримали своїх представників на східному узбережжі Північної Америки, в основному, для продажу своїх товарів, а також для підтримування стосунків з клієнтами взагалі, що було дуже важливо при діючих тоді повільних трансатлантичних засобах сполучення. Ці представники були відповідальними за масовий імпорт, продаж, стягнення платежів і переказ доходів в Англію. Вони дістали назву “фактори”.

У вісімнадцятому сторіччі англійці, в процесі колонізації Східної Індії, використовували у сфері торгівлі факторів, обов’язком яких було не тільки посередництво у продажі товарів, але й отримання авансів на рахунок майбутніх поставок товарів із Англії.

Але бурхливий розвиток факторингової діяльності спостерігався лише у Північній Америці у другій половині ХІХ століття. При цьому американські фактори спочатку лише приймали на реалізацію у виробників товар, тобто мала місце угода, аналогічна договору комісії в континентальній системі права. Особливо яскраво виявлялося це у сфері торгівлі текстилем. Але, з плином часу, у зв’язку з введенням високого мита на текстиль в Європі, виробники почали створювати власні системи збуту своєї продукції в Європі, які включали в себе і елементи виробництва. В результаті цього американські фактори змушені були змінити форму своєї діяльності. Якщо раніше вони були посередниками при продажі товарів (agent facoring), то тепер вони перетворились в інститути, що фінансують виробників товарів (credit facoring). Вони розробили також своє ноу-хау про спосіб фінансування клієнтів, яке включало в себе дисконт та виконання отримуваних від клієнта зобов’язань, а також прийняття на себе фінансових ризиків. У сферу своєї діяльності фактори включали також ведення бухгалтерії виробників, внесення грошових авансів на рахунок майбутніх надходжень від контрагентів і надання кредитів для закупівлі сировини, а також і фінансування виробництва. Таким чином американські фактори почали здійснювати діяльність, типову для банківських організацій.

З цього часу, з 1890 року, починається факторинг “старої лінії”, який означає набір послуг, розвинених першопочатково американськими факторами.

Дана схема настільки прижилася в США, що і в даний час до 90% американських виробників використовують систему факторингу.

Уперше, вважається, що факторингові послуги , у сучасному розумінні цього слова, були надані американським банком “Ферст Нешнл Бенк оф Бостон” у 1947 році. Також у 50-ті роки ХХ століття факторинг використав відомий банк “Бенк оф Америка”, а також “Траст компані оф Джорджія”.

Але офіційно факторингові послуги були визнані в США лише в 1963 році, коли урядова організація-контролер грошового обігу прийняла рішення про те, що факторингові операції є законними видом банківської діяльності. Згодом багато банків, замість відкриття факторингових відділів, залучали спеціальні факторингові компанії, котрі мали досвід проведення таких операцій.

З підвищенням загальної поінформованості про факторинг, він став інтенсивно поширюватися в різноманітних галузях промисловості, тому така ефективна послуга неминуче прийшла в Європу.

У країнах Західної Європи інститут факторингу з’явився лише у другій половині 50-х років ХХ століття і відразу почав відігравати помітну роль у фінансовому обігу, в результаті чого почали створюватися факторингові банки та спеціалізовані факторингові товариства.

У Великобританії першу факторингову компанію відкрито у 1960 році. Потім їх виникло більше десяти, причому деякі із них надавали всі послуги факторингу “старої лінії”, а інші продовжували займатися дисконтуванням рахунків, але під новою назвою – факторинг. Перші десять років після запровадження нової форми фінансових послуг було багато проблем, які в значній мірі вдалося вирішити після автоматизації всіх розрахунків на початку 70-х років ХХ століття. Факторинговими операціями зацікавились великі клірингові банки і з 1970 року більшість основних банків Великобританії було втягнуто у факторинг.

70-ті та 80-ті роки ХХ століття характеризувалися високими і стійкими темпами зростання факторингових операцій практично у всіх розвинутих країнах.

У Франції процедуру факторингу запроваджено з 1965 року. Вона відповідає англо-американським методам і є елементом рефінансування банками комерційних зобов’язань клієнтів на короткий термін – менше 180 днів.

У 1963 році в Німеччині Товариством загального кредитного страхування і DG – банком було засновано ДГ Дисконтбанк, котрий накопичив значний досвід проведення факторингових операцій і сьогодні посідає провідне місце на Європейському ринку даного виду послуг.

В Західній Європі модель розвитку факторингу аналогічна британській. В більшості країн на даний час діють кілька факторингових компаній, багато з котрих пов’язані із великими банками. До цього часу головне завдання факторингу в континентальній Європі полягає в фінансуванні дебіторської заборгованості та використанні регресивного факторингу. Однак факторинг “старої лінії” стабільно завойовує популярність і є системою, хоча найчастіше застосовується в міжнародних угодах.

В Україні факторинговими послугами першим почав займатися банк “Інко” з 2002 року і його послугами скористалися такі промислові гіганти з багатомільярдними балансами, як акціонерне товариство з виробництва екскаваторів “Атек”, завод штучних шкір “Вулкан” та інші підприємства з різноманітними формами власності.


Случайные файлы

Файл
150454.rtf
613.doc
166684.rtf
117905.rtf
161203.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.