Архітектурний комплекс Києво-Печерської Лаври (143939)

Посмотреть архив целиком

Тема : Архітектурний комплекс Києво-Печерської Лаври


ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ

1.1. Історіографія з проблематики української архітектури та особливостей архітектури Києво-Печерської Лаври

1.2. Ветхий монастир, перші дерев’яні споруди

1.3. Побудова Успенського собору Києво-Печерської лаври

1.4. Лавра за Часів П.Могили

РОЗДІЛ 2. СТИЛЬ БАРОКО В АРХІТЕКТУРІ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ

2.1 Церква зачаття Ганни

2.2. Церква Різдва Богородиці

2.3. Хрестовоздвиженська церква

2.4 Перебудова Успенського собору

2.5.Спорудження дзвіниць, архітектурний ансамбль Лаври у 18 столітті

РОЗДІЛ 3. АРХІТЕКТУРНІ СТИЛІ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ ПЕРІОДУ (19-20 ст.)

3.1.Аархітектурні споруди першої половини 19ст.у стилі класицизму

3.2. Будівництво другої половини 19- початку 20 століття.

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

Список використаної літератури


ВСТУП


Актуальність теми. Архітектурний комплекс Києво-Печерської Лаври становлять для сучасних дослідження винятковий інтерес. Лавра, це єдиний ансамбль монументально мистецтва, шедевр світової та української архітектури.

Києво-Печерська лавра, належить до перлин архітектури українського бароко. Жодна серйозна книга про українську архітектуру цього періоду не обходиться без опису центральних споруд названого ансамблю – церкви Різдва Богородиці та дзвіниці.

Спорудження пам’яток архітектури у 18-19 столітті у стилі класицизму. Більш детальний аналіз архітектури можна знайти в книгах, присвячених архітектурі Києва та Києво-Печерської лаври. Однак існуючі літературні, наукові та образотворчі джерела дають можливість детальніше схарактеризувати історію формування ансамблю, а також його художні особливості та меморіальну цінність. Необхідно відзначити, що проблематику дослідження архітектури в Україні, та ансамблю Києво-Печерської Лаври ще далеко не вичерпано.

Мета й завдання дослідження: дана робота виявляє закономірності появи монументальної архітектури Києво-Печерської лаври.

Основними завданнями роботи є необхідність:

розглянути історіографію джерел за темою дослідження;

з’ясувати історію створення архітектурного ансамблю Києво-Печерської Лаври 12-20 ст.

дослідити особливості архітектури храмів у Києво-Печерській Лаврі.

визначити архітектурні стилі, композиційні принципи створення ансамблю Києво-Печерської Лаври.

Об’єкт дослідження: архітектурний комплекс Києво-Печерської Лаври.

Предмет дослідження: монументальний ансамбль Києво-Печерської Лаври.

Методологічна основа дослідження. У роботі застосовано традиційні методи теоретичного дослідження, в яких історико-культурологічний метод поєднано з системним підходом і доповнено компаративною методикою. Тому об’єкт вивчення – архітектурний комплекс Києво-Печерської Лаври розглянуто у широкому історико-культурному контексті, як явище у мистецтві певної доби.


РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ


1. Історіографія з проблематики української архітектури та особливостей архітектури Києво-Печерської Лаври


Відомості про архітектуру Києво-Печерської Лаври подають давньоруські літературні джерела, насамперед Києво-Печерський патерик, у ньому зафіксована історія збудування Великої Печерської церкви. Повідомлення Патерика містять інформацію про Житія Феодосія Печерського, вони присвячені зведенню Успенського собору, унікальні за детальністю опису його будівництва. Подібних свідчень не маємо для жодної з інших пам’яток давньоруської архітектури [1; c.18]. Сучасні дослідження Архітектури Давньої Русі, свідчать що найдавніші будівлі Києвсько-Печерської Лаври перегукуються з візантійською хрестово-купольною системою [11; c. 35].

Історія славетної Києво-Печерської Лаври періоду 1051–1917 рр. висвітлена у численних працях та наукових статтях. З цієї проблеми існує також значна джерелознавча база. Після 1917 р. з’явилося багато праць і статей, путівників, збірників документів, де певною мірою показано історію Києво-Печерського державного історико-культурного заповідника.

У наукових дослідженнях з архітектури, мистецтвознавства, історії архітектури, що відзначено ціннісність Києво-Печерської лаври, зокрема у працях Ф.Титова, К.Щероцького, Д.Степовика, С.К.Кілессо, Г.Н.Логвина, М.З.Петренко та інших. Архітектуру Києво-Печерської Лаври та Успенського собору було в значній мірі досліджено методами архітектурної археології. Відомі дослідження експедиції Держбуду УРСР під керівництвом М.В. Холостенка, в яких брали участь Інститут археології АН УРСР та Академія архітектури УРСР [5; c.17].


1.2. Ветхий монастир, перші дерев’яні споруди


Ветхий монастир, за термінологією літопису та Печерського Патерика – найдавніша частина Києво-Печерської лаври. За гіпотезою А.В.Реутова, саме тут іще в Х столітті виник печерний монастир, пам’яткою існування якого залишилися Варязькі печери. Біля 1050 року тут же викопав печеру для молитовного усамітнення пресвітер церкви св. Апостолів у Берестовому Іларіон - пізніший київський митрополит.


Рис.1. Вхід до Дальніх печер і каплиця. Фрагмент гравюри Тимофія Петровича до книги Іоанна Златоуста "Бесіди на 14 послань апостола Павла" 1623р. Визначний церковний діяч і талановитий організатор, Феодосій вважається засновником Лаври поруч із Антонієм, а Дальні печери традиційно звуться Феодосієвими [8; c.34].


Близько 1051 року у літописі датовано заснування Печерського монастиря. В Іларіоновій печері оселився чернець Антоній (мирське ім’я – Антипа), виходець з м. Любеча на Чернігівщині, що прийняв постриг в одному з афонських монастирів. Цим було покладено початок Дальнім печерам і майбутній Лаврі. До Антонія поступово прилучилися інші ченці. Близько 1061 року, коли кількість ченців досягла дванадцяти, Антоній призначив ігуменом Варлаама, а сам викопав нову печеру, започаткувавши лабіринт Ближніх (або Антонієвих) печер. Учені вважають, що за архітектурою це був простий зруб, укритий дво- або чотирискатним дахом (принаймні так виглядають пізніші над печерні каплиці на найдавнішому зображенні монастиря – гравюрі 1623 року, див. рис.1; поруч з реконструкціями дерев’яних споруд великокнязівської доби, розкопаних на Подолі.


1.3. Побудова Успенського собору Києво-Печерської лаври


Архітектура нового храму була складнішою, ніж у попередньої каплиці ."Велика" церква Богородиці, закладена 1073 р. у Печерському монастирі, стала однією з найвидатніших пам’яток давньоруської архітектури. Вона набула значення програмного твору для цілої епохи. Величезний духовний авторитет Печерського монастиря обумовив те, що його головний храм правив за взірець для багатьох наступних будівель.

Фундаменти Успенського собору, були закладені протягом одного сезону 1073 р. У наступному, 1074 р. (3 травня) помер засновник храму прп. Феодосій. З цією обставиною звичайно пов’язують перерву у будівництві - у 1074 р. роботи не велися. Водночас з собором було споруджено і "новий" монастир, на відміну від "ветхого" на Дальніх Печерах. У "ветсеи церкви" ігумен Стефан встановив щоденну службу "за умръшую братію"[2; c 38-39].

"Іконні писці", що виконували цю роботу, походили також з Константинополя. За текстом Патерика, вони прийшли у монастир через десять років після смерті преп. Антонія та Феодосія, тобто не раніше 1084 р. Розпис собору було закінчено ще за життя Никона: до 1088 р.

Маленька церква св. Іоанна Предтечі, була збудована вже після завершення внутрішнього опорядження собору, але перед його освяченням, за ігумена Захарія - отже, у 1088-1089 рр.

Літописний запис про з’явлення вогненного стовпа в 1110 р. засвідчує, що собор був одноверхим: "Сей же стълпъ (...) съступи на цьркъвь и ста надъ гробъмъ Феодосиевимъ и по томь ступи на вьрхъ, акы къ въстоку лиц, и по томь невидимъ бысть". Зазначимо, що одноверхим собор зображено і на усіх мініатюрах Радзивілівського літопису. Значення "богосозданної" Великої Печерської церкви для подальшого розвитку давньоруської архітектури важко переоцінити. Успенський собор, як архітектурний витвір був новаторським для свого часу. Він не має прямих аналогій ані в давньоруській, ані в візантійській архітектурі, проте викликав хвилю наслідувань [15; c. 78].

Скептична оцінка впливу архітектурних форм Печерського собору на храмове будівництво Північної Русі, висловлена свого часу М.М. Вороніним, спростовується новими дослідженнями. Так, собор у Суздалі, закладений Володимиром Мономахом, за останніми дослідженнями О.М. Іоаннесяна, справді точно відтворював як архітектурний тип, так і габарити Печерського храму [4; c. 20]. Це цілком підтверджує звістку Патерика про те, що перші кам’яні храми Північно-Східної Русі були збудовані "въ ту же меру", що й Успенський собор.


1.4. Лавра за Часів П.Могили


У численних нотатках мандрівників XV - початку XVII століття, які побували в Печерському монастирі, згадки про споруди над Дальніми печерами відсутні. Більшість подорожніх взагалі відвідувала лише Ближні печери, які були в кращому стані і доступніші для огляду. Таким чином, найдавніше після монгольське джерело, що дає уявлення про надземні споруди на Дальніх печерах – це гравюра Тимофія Петровича до книги Іоанна Златоуста “Бесіди на 14 послань апостола Павла”, виданої в Печерському монастирі 1623 року. Піднесення Лаври, відбувається за Петра Могили (управляв монастирем у 1628-1646 роках), Йосипа Тризни (1647-1656), Інокентія Гізеля (1656-1683) та їхніх наступників. У цей час Печерський монастир стає головною твердинею українського православ’я і боротьби з унією, визначним вогнищем науки і культури, одним з ідеологічних центрів руху за відродження української державності [4; c. 29].


Случайные файлы

Файл
130762.rtf
157582.rtf
4845.rtf
100404.rtf
137254.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.