Роль та мiсце творчостi в процесi самоактуалiзацii особистостi (131478)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Чернігівський державний педагогічний університет

імені Т.Г. Шевченка


Кафедра психології






РОЛЬ ТА МІСЦЕ ТВОРЧОСТІ В ПРОЦЕСІ

САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ


МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА




студентки магістратури

спеціальність “Психологія”

Деревянко Світлани Петрівни


Науковий керівник:

кандидат психологічних наук,

доц. Скок Микола Андрійович





Чернігів 2001


ЗМІСТ


Вступ...........................................................................................................



Розділ I. Теоретична частина.................................................................


1.1. Аналіз стану вивчення проблеми творчості.....................................


1.2. Основні підходи до феномену творчості в сучасних вітчизняних та західно-европейських психологічних дослідженнях.........................


1.2.1. Інтелектуально-процесуальний підхід (інтелектуалізація поняття творчості) ....................................................................................


1.2.2. Мотиваційно-особистісний підхід.................................................


1.2.3. Системний підхід............................................................................


1.3. Психологічні характеристики самоактуалізованної особистості.................................................................................................


1.4. Творчість як показник самоактуалізації..........................................



Розділ II. Емпірична частина................................................................


2.1. Характеристика вибірки піддослідних та стратегія формування дослідних груп...........................................................................................


2.2. Характеристика психодіагностичного інструментарію та процедура проведення емпіричного дослідження ................................


2.3. Опис результатів дослідження, їх аналіз та інтерпретація...........


2.4. Узагальнення результатів дослідження та табличне представлення емпіричних даних............................................................



Заключення...............................................................................................


Використана література.........................................................................


Додатки......................................................................................................




Вступ


Проблема самоактуалізації особистості з давніх давен хвилює людство. Ця проблема належить до категорії “вічних” кожне нове покоління людей прагне не тільки осягнути загальнолюдський зміст проблеми актуалізації людини, а й творчо вирішити її згідно з духом свого часу, його нагромадженими знаннями. На сучасному етапі розвитку людської цивілізації значний внесок в розкриття суті зазначеної проблеми був здійсненний представниками гуманістичної психології (А. Маслоу, Г. Оллпорт, К. Роджерс), які одні з найперших акцентували взаємозв‘язок між творчістю та самоактуалізацією особистості. Для сучасної вітчизняної психології проблема самоактуалізації не є новою, але мало привертає увагу психологів, представляючи переважно сферу роздумів для філософів. Проблема творчості у вітчизняній психології є набагато більше дослідженою, про що свідчить наявність різноманітних авторських концепцій творчості, представлених в результаті досліджень відомих психологів (Л.С. Виготський, Я.О. Пономарьов, В.О. Моляко, О.Н. Лук, Д.Б. Богоявленська та ін.). В даній роботі висвітлюються проблеми актуалізації особистості як суб‘єкта життя, що має обдарування творити свою власну життєдіяльність. З метою більш повного висвітлення проблеми, в теоретичній частині роботи увага акцентується на розкритті сутності та природи творчості, на її значенні для процесу самоактуалізації особистості. Теоретичні узагальнення роботи ґрунтуються на досягненнях вітчизняних і зарубіжних вчених.

Вибрана тема є актуальною в психологічно-особистісному аспекті, тому що ставить за мету визначення дієвих орієнтирів для особистісного зростання та розвитку, для становлення повноцінної здорової особистості. Це виступає особливо важливим в умовах дисгармонійного, невлаштованого суспільства, де масштаб особистості часто визначається її здатністю до переборення несприятливих умов навколишнього життя. Для самоактуалізуючоїся особистості важливо знати рівень можливих досягнень, щоб більш ефективно реалізувати власні прагнення та адекватно оцінити наявні успіхи, міру яких, як вважає А. Маслоу, визначає не стільки відстань до фінішу, скільки проміжок, пройдений від моменту старту.

Об‘єкт дослідження: молодь міста Чернігова від 15 до 25 років (90 осіб).

Предмет дослідження: особистісні властивості, які опосередковують процеси самоактуалізації та обумовлюють рівень прояву творчих здібностей.

Мета роботи: емпіричне дослідження та виявлення особистісних властивостей, які сприяють процесу самоактуалізації, визначення місця творчості в цьому процесі та характеристика імовірних стилів самоактуалізації як індивідуально-особистісної творчості людини.

Дослідження спрямовується наступними гіпотезами:

Творчість є суттєвою, але не визначальною характеристикою процесу самоактуалізації особистості.

Існує відмінність між творчістю самоактуалізації та самоактуалізацією в творчості, що обумовлюється впливом особистісних факторів та рівнем розвитку творчих здібностей.

Таким чином головне питання, на яке повинно дати відповідь наше дослідження: “Які особистісні характеристики є необхідними для ефективної самоактуалізації та яке місце творчості в цьому процесі?”.

Завдання дослідження: теоретичне обґрунтування дослідження, проведення емпіричного дослідження з метою перевірки зазначених гіпотез та формулювання висновків роботи.

Таким чином, в даній роботі передбачається виконати наступні процедури:

  1. Підбір та аналізування літературних та інформаційних матеріалів з метою теоретичного обґрунтування проблемної області дослідження.

  2. Формування досліджуваної вибіркової сукупності, обґрунтування принципів і методів її формування.

  3. Підбір та апробація психодіагностичних і дослідницьких методик.

  4. Вибір та обґрунтування процедурної схеми проведення емпіричного дослідження.

  5. Проведення емпіричної частини дослідження.

  6. Обробка та аналіз отриманих результатів дослідження; статистичне та математичне обґрунтування достовірності та надійності отриманих емпіричних даних.

  7. Формулювання висновків та узагальнень дослідження.























РОЗДІЛ І


ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА


    1. . Аналіз стану вивчення проблеми творчості


Феномен творчості притягував увагу мислителів різних епох розвитку світової культури. Про глибокий інтерес до зазначеного феномену свідчить незгасаюче ( із давніх давен) прагнення до спроб створити “теорію творчості”, хоча у більшості випадків творчість розглядалася на рівні поверховості явищ, часто фантастично, іноді ідеалістично [65,с.4].

В спробах побудови теорії творчості, які здійснювалися до початку ХХст., виділяють декілька типів :

  1. Філософський тип, що має два різновиди: гносеологічний і

метафізичний. Для першого головна задача - пізнання світу в процесі художньої інтуїції (Платон, Шопенгауер, Бергсон, Н.О.Лоський та ін.).Центральна проблема іншого різновиду – розкриття метафізичної сутності в релігійно-етичній інтуіції (Ксенофан, Сократ, Аквинський, Августін, Шеллінг, В.О.Соловйов).

  1. Психологічний тип .

Один з його різновидів спрямований на зближення з природознавством та пов‘язаний з розглядом проблем творчої уяви, інтуїтивного мислення, творчості первісних народів, дітей, творчості винахідників і т.п.

Другий різновид – відгалуження психопатології (Ломброзо, Нордау, В.М.Бехтєрєв, В.Ф.Чиж та ін.); проблеми цього типу – геніальність та божевілля, вплив спадковості, алкоголізму, статі.

  1. Інтуїтивний тип.

Цей тип має естетичний та історико-літературний різновиди.

Проблема першого різновиду – розкриття метафізичної сутності світу в процесі художньої інтуїції (Платон, Шиллер, Шопенгауер, Шиллінг, Ніцше); вивчаються питання художньої інтуїції в музиці, живопису, архітектурі, питання походження та побудови художніх творів, сприйняття глядачів. Другий різновид – історико-літературний (Дільтей, А.А.Потебня, Д.М.Овсяніко-Куликовський та ін.); тут увага приділяється народній поезії, міфам і народним казкам, психології читача [65,с.5].


Случайные файлы

Файл
167534.doc
15895-1.rtf
82271.rtf
41424.rtf
3635.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.