Особливості прояву агресивного поводження підлітків, що виховуються в умовах школи-інтернату (130290)

Посмотреть архив целиком

ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. АГРЕСІЯ: ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОСНОВНІ ТЕОРІЇ

    1. Природа агресії, форма її прояву

    2. Деякі результати дослідження агресивної поведінки в соціальній психології

    3. Проблема взаємозв'язку агресивного поводження і переживання комплексу неповноцінності в підлітків

    4. Психологічні особливості прояву агресивної поведінки у підлітковому віці

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ВИХОВАНЦІВ ШКОЛИ – ІНТЕРНАТУ

2.1 Методи діагностики особливостей агресивної поведінки підлітків

2.2 Рівневі показники виразності агресивної поведінки вихованців школи інтернату



ВСТУП


Проблема «важких учнів» – одна з головних психолого-педагогічних проблем. Якби не було труднощів у вихованні підростаючого покоління, то необхідність у віковій і педагогічній психології, окремих методиках педагогіки відпала б сама собою.

Велика суспільна важливість цієї проблеми стає актуальною в період побудови демократичної держави з ринковою економікою. Важке екологічне положення країни, усунення старого світогляду і не сформованість нового, відсутність відповідних знань і умінь життя і роботи в умовах конкурентного і високопродуктивного виробництва – усе це привело наше суспільство до визначених труднощів і внутрішніх конфліктів. Особливо важко в цей період підростаючому поколінню. Серед молоді поширюється нігілізм, демонстративна і зухвала поведінка стосовно дорослих, частіше й у крайніх формах стали виявлятися жорстокість і агресивність. Різко зросли правопорушення серед молоді, підлітків. Дуже зросли правопорушення і серед дорослої частини населення. Але все-таки 70% злочинів відбуваються особами до 30 років. Серед них особливо виділяються підлітки. Злочину в підлітковому віці на багато випереджають злочину в інших вікових групах. До того ж з'являються всі нові сторони поводження. Молодь бере участь у воєнізованих формуваннях політичних організацій екстремістів, співробітничають з мафією, займаються проституцією, сутенерством, роблять економічні злочини. Педагогам потрібно знати, що кількість підлітків, що не де не учаться, збільшилося серед правопорушників на 40%. Ці дані свідчу про те, що молоді вже сьогодні потрібна особлива допомога вихователів і педагогів. Але корекція поводження сучасного «важкого» учня можлива якщо сам педагог сам добре розуміє не тільки сучасні суспільні процеси, а і психологію сучасної молоді.

Нова мета виховання ставить нові завдання – гуманістичний підхід до особистості учня. А це вимагає знань психолого-педагогічних методів вивчення особистості дитини і допомоги йому в розвитку необхідних для самостійного життя якостей.

Напружені, хитливі соціальні економічні, екологічний, ідеологічні обставини, що склалися в наш час у нашому суспільстві, обумовлюють ріст різних відносин у розвитку і поводженні підростаючого покоління. Серед них особливу тривогу викликають не тільки прогресивне відчуження дітей, але і їхній цинізм, жорстокість, агресивність. Найбільше гостро цей процес виявляється на границі переходу з дитинства до дорослого положення – у підлітковому віці. Причому проблема агресії підлітків, що торкається суспільства в цілому, викликає глибоке хвилювання як у педагогів, батьків, так і гострий науково-практичний інтерес дослідників. Але спроби пояснити агресивні дії молоді утрудняються тим, що не тільки в повсякденній свідомості, а й у професійних колах і в багатьох теоретичних концепціях, явище агресії має досить складне пояснення, заважаючи як його розумінню, так і можливості уваги на неї.

Багатопланові психологічні дослідження цієї проблеми в державній психології, по суті, лише починаються, хоча окремі питання вивчення агресії й агресивного поводження привертають увагу багатьох авторів: Г.М. Андрєєва, В.В. Знанов, Л.В. Колчина, Н.Д. Левітів, Е.В. Романин, у тому числі розглядалися особистості девиантного покоління підлітків (С.А. Беличева, Г.М. Менковский, М.А. Агеманскин).

Актуальність нашої роботи визначена тим, що, як це випливає з літературних даних, у сучасних умовах росте частота і ступінь виразності агресивного поводження підлітків взагалі і вихованців школи-інтернату зокрема. У теж час у літературних джерелах не представлені в достатньому ступені психологічні методи, що дозволяють ефективно визначати необхідні для корекційної роботи визначені параметри агресивності підлітків.

Новизна: запропоновані й описані методи визначення характеристик агресивності підлітків, виходи з яких можна приймати рішення про необхідність конкретних методів корекції.

Об'єкт дослідження – агресія як форма поводження підлітків.

Предмет дослідження – особливості прояву агресивного поводження підлітків, що виховуються в умовах школи-інтернату.

Ціль дослідження – визначити рівневі, структурні характеристики агресивності, етіологія і форма її прояву, запропонувати методи і принципи корекції агресивності в умовах шкільного навчання.

Гіпотеза дослідження: в основі даного дослідження лежить припущення про тім що можуть бути виділені особливості агресивності вихованців школи інтернату, визначені деякі причини агресивного поводження і запропоновані досить ефективні для деяких випадків методи і принципи корекції агресивності.

Задачі нашого дослідження:

  1. проаналізувати психолого-педагогічну літературу по проблемі агресивного поводження підлітків;

  2. діагностування особливості агресивного поводження в підлітків;

  3. установити взаємозв'язок деяких властивостей особистості з агресивним поводженням підлітків;

  4. визначити вплив відчуття комплексу неповноцінності на агресивне поводження;

  5. визначити рівень інтелекту в підлітків і вплив на агресивне поводження;

  6. запропонувати деякі принципи і методи корекції агресивного поводження в підлітків, що виховуються в умовах школи інтернату.



РОЗДІЛ 1. Агресія: визначення і підстава теорії


1.1 Природа агресії, форма її прояву


При вивченні агресивного поводження людини ми відразу ж зіштовхуємося із серйозною і суперечливою задачею: як знайти виразне і придатне визначення основного поняття.

Відома книга Конрада Лоренса, видана в нашій країні під лаконічною назвою «Агресія», в оригіналі називається інакше – «Так називане зло». Саме це формулювання чітко позначає позицію автора: агресія яку прийняте вважати злом, насправді таким не є, а виступає природним, біологічно доцільним механізмом виживання живих істот.

На численних прикладах автор демонструє: напористий агресор має більше шансів домогтися свого, а «примиренець», як правило, буває подавлений у широкому змісті слова «використаний», навіть знищений. Така природа всіх живих істот, у тому числі і людину і будь-які спроби її переробити приречені на провал. З природою необхідно просто вважатися, намагаючись направити древні імпульси в прийнятне русло. Хоча остання задача також представляється практично нездійсненної – протягом всієї історії людства вона постійно ставилася, але ще не кому не вдавалося знайти її бездоганне рішення.

Протилежну точку зору відстоює наш співвітчизник В.П. Эфротисон. За його переконанням біологічно доцільним пристосувальним механізмом є аж ніяк не тяга до насильницького придушення інших, а навпроти – альтруїстичне прагнення робити іншим підтримку. Культивуючи це прагнення (головним чином – беззвітним), людина і став людиною, хоча джерела людського альтруїзму простежуються автором ще у тваринному світі.

Питання в тім, чи є агресивність невід'ємним атрибутом людської природи або соціально обумовленим перекрученням цієї самої природи, донині залишається гостро дискусійним. Так чи інакше, агресія за всіх часів виступала важливим елементів соціального буття людини, більш того – часто складала для людини серйозну проблему: більшість людських лих – це страждання жертв агресії.

«Агресія – індивідуальне або колективне поводження, дія, спрямована на нанесення фізичної або психологічної шкоди, збитку або на знищення іншої людини або групи людей. У значній частині випадків агресія виникає як реакція суб'єкта на фрустрацію і супроводжується емоційним станом гніву, ворожості, ненависті. Від подібної реактивної агресії в різних її проявах (експресивна агресія, імпульсивна агресія, афективна агресія) варто відрізняти ворожу агресію, що характеризується ціленаправлено-свідомим наміром нанесення шкоди іншому, і інструментальною агресію, де ціль дії суб'єкта нейтральна, а агресія використовується, як один із засобів її досягнення. Для форм агресії, що розвиваються в масових соціальних явищах (терор, геноцид, расові, релігійні, ідеологічні зіткнення) типові супровідні їхні процеси зараження і взаємної індукції, стереотипизації представлень у створюваному «образі ворога», готовність суб'єкта до агресивного поводження розглядається як відносно стійка риса особистості – агресивність.

Рівні агресивності визначаються як наученим у процесі соціалізації, так і орієнтацією на культурно-соціальні норми, найважливішими з яких виступають норми соціальної відповідальності і норма відплати за акти агресивності. Важливу роль тут грають також ряд ситуативних перемінних. Агресивні дії можуть направлятися суб'єктам на самого себе, приймаючи форму аутоагресії (наприклад, суіцидне поводження). Деякі прояви агресивності й аутоагресії можуть служити ознакою що розвиваються патопсихологічних змін особистості, тому що збудлива психопатія, параноя, епілепсія. У формуванні самоконтролю над агресивністю і стримуванні агресивних актів велику роль грають розвиток психологічних процесів емпатії, ідентифікації, дизентрации, що лежать в основі здатності суб'єкта до розуміння іншої людини і співпереживанню йому, що сприяють формуванню представлення об іншому людину як унікальної цінності [7]


Случайные файлы

Файл
39034.rtf
16473.rtf
4154.rtf
73851-1.rtf
23559.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.